Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів
СОДЕРЖАНИЕ: Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах, сутність і структура фразеологізмів. Методика вивчення фразеологізмів в початкових класах. Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів, система вправ і завдань.Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра рідної мови та методики її викладання
ДИПЛОМНА РОБОТА
Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів
Підготувала:
студентка 32 групи
факультету підготовки вчителів початкових класів
Шкільнюк Оксана Миколаївна
Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Юрків Мирослав Михайлович
Тернопіль-2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах
1.1. Сутність та структура фразеологізмів
1.2. Основні підходи до класифікації фразеологізмів
1.3. Особливості походження та лексичного складу фразеологізмів
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
2.1. Підвищення мовної культури молодших школярівзасобами фразеологізмів
2.2. Система вправ і завдань для вивчення фразеологізмів
2.3. Організація, зміст і перевірка ефективності експериментального дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження зумовлена потребою в умовах націо-нального відродження українського суспільства підвищити ефективність навчально-виховного процесу на уроках рідної мови, знайти вагомі засоби педагогічного впливу на особистість учнів з метою збагачення їх мовлення українською фразеологією. „Власне українські лексеми і фразеологізми упродовж багатьох десятиліть витіснялись із сфер суспільного життя, виробництва, побутового мовлення” [8, 2]. Це спричинювало нерозуміння учнями самобутності рідної мови, а отже, втрачався вплив на духовну і мовну культуру школярів, формування національно свідомого громадянина.
Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови мовлення, оволодіння українським мовленнєвим етикетом значною мірою повинно здійснюватися засобами української фразеології. „Уміння правильно і доречно користуватися в усному та писемному мовленні фразеологізмами є ознакою високого рівня оволодіння мовою”[17, 11].
Потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією визначила необхідність розробки ефективної системи роботи з фразеології на уроках української мови в загальноосвітній середній школі, зокрема в початкових класах. Теоретичне осмислення психологічних, лінгводидак-тичних основ методики роботи над збагаченням мовлення учнів почат-кових класів українською фразеологією, узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів, педагогічний експеримент і його результати підтвердили актуальність порушеної проблеми.
Окремі аспекти збагачення мовлення учнів українською фразеоло-гією здавна цікавили учених, методистів, передових учителів. Так, ефективні шляхи збагачення мовлення учнів пропонували учені-психологи І.О.Синиця, Г.С.Костюк, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, Д.Б.Ельконін, Л.І.Айдарова та ін.
Сучасна методика збагачення мовлення учнів українською фразео-логією будується на основі здобутків українського теоретичного мово-знавства (праці О.О.Потебні, Ф.І.Буслаєва, І.І.Срезневського, К.Д.Ушин-ського, В.О.Богородицького, О.О.Шахматова, П.Ф.Фортунатова, С.І.Аба-кумова, С.Х.Чавдарова, В.І.Масальського, С.М.Дмитровського, І.С.Олій-ника, О.М.Біляєва, В.Д.Ужченка, Л.І.Скрипника, Г.М.Удовиченка, О.О.Би-стрової, М.Т.Баранова, М.І.Пентилюк, В.Я.Мельничайка, М.Г.Стельмахо-вича та ін.) і передового педагогічного досвіду школи.
В останні десятиріччя „особливої актуальності набула проблема лінгводидактичного забезпечення змісту і форм роботи з фразеологіз-мами, підвищився інтерес педагогічної науки до завдань активізації процесу навчання” [28, 5]. У методиці української мови аналізувалось усне і писемне мовлення учнів, робились спроби визначити критерії доскона-лого мовлення, розкрити зміст функціонально-стилістичних аспектів вивчення мовних явищ, структурно-семантичний підхід до розвитку мовлення учнів, пропонувалися системи лексико-фразеологічних та граматичних вправ (праці Л.Г.Скрипника, Н.Д.Бабич, А.О.Свашенко, Л.М.Стоян, І.С.Гнатюк, Л.Г.Авксентьєва, В.О.Горпинича, М.Т.Демського, Ф.Д.Медведєва, А.П.Коваль, М.Я.Плющ, В.Г.Барабаш, М.П.Коломійця).
Попри значні досягнення в останні десятиріччя у методиці початкового навчання, „теорія і практика роботи над збагаченням мовлення та розвитком фразеологічного запасу учнів потребує глибшого аналізу”[36, 55], оскільки „в дослідженнях не наводиться оптимальна кількість фразеологічних одиниць у мовленні молодших школярів, не аналізується роль фразеологічної синонімії, антонімії, багатозначності, не акцентується увага на актуальних для розвитку усного та писемного мовлення учнів питаннях стилістичного співвіднесення фразеологічних одиниць, походження фразеологізмів української мови”[64, 19].
Збагачення мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією потребує систематичного та планомірного підходу. Досі ця тема не була предметом спеціального дослідження. Існує також як окреме питання проблема відбору фразеологічних одиниць для засвоєння молодшими школярами та визначення їх оптимальної кількості (враховуючи стійкі словосполучення, які діти засвоїли у дошкільний період).
Спостереження над особливостями усного і писемного мовлення молодших школярів, бесіди, анкетування вчителів, результати проведеного зрізу знань учнів з фразеології свідчать про обмежене вживання фразеологізмів. Причиною цього є несистематичність фразеологічної роботи на уроках рідної мови в початкових класах, відсутність науково обґрунтованої системи організації занять.
Отже, на сучасному етапі особливо актуальними стали питання розвитку мовленнєвих умінь і навичок та збагачення мовлення учнів початкових класів, зокрема, засобами української фразеології. Створення ефективної методики, що базується на педагогічних, психологічних, лінгводидактичних досягненнях, зумовило вибір теми дипломної роботи — “Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів”.
Об’єктом дослідження є процес збагачення мовлення учнів українською фразеологією в початкових класах загальноосвітньої школи на заняттях з рідної мови.
Предмет дослідження — зміст, методи, прийоми та засоби збагачення образного мовлення учнів українською фразеологією.
Мета роботи полягає, по-перше, у визначенні орієнтовного мінімуму фразеологічних одиниць для засвоєння учнями 1-4 класів, по-друге, у розробці ефективної системи роботи з фразеології на уроках рідної мови та експериментальній її перевірці.
Відповідно до визначеної мети дослідження планується розвязання таких завдань:
1. Визначити теоретичні основи вдосконалення методики роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією.
2. Проаналізувати стан роботи з фразеології в початковій школі.
4. Визначити рівень уміння молодших школярів використовувати українські фразеологізми в усному і писемному мовленні.
5. Розробити систему вправ, спрямовану на формування в учнів 1-4 класів умінь і навичок доцільного використання фразеологізмів у мовленні та перевірити її ефективність.
Методологічними засадами дослідження є праці лінгвістів О.О.По-тебні, І.К.Білодіда, В.М.Русанівського, Л.Г.Авксентьєва, частково Л.С.Па-ламарчука, М.А.Жовтобрюха, Л.І.Скрипника, Г.М.Удовиченка, В.В.Вино-градова, В.П.Жукова про фразеологізм як мовну одиницю, фразеологічний склад української мови, формування та походження української фразео-логії; психологів та методистів (І.О.Синиці, І.С.Олійника, В.Д.Ужченка, М.Г.Стельмаховича, М.І.Пентилюк) з питань фразеологічного збагачення мовлення учнів. Методологічними орієнтирами також були ідеї національного та духовного відродження української нації.
Для вирішення поставлених завдань використовувались такі загаль-нонаукові та спеціальні методи дослідження:
а) теоретичний аналіз та синтез досягнень мовознавчої, педагогічної, психологічної, методичної наук з проблеми збагачення мовлення учнів українською фразеологією; ознайомлення з шкільною документацією; опис процесу дослідження та узагальнення;
б) емпіричні методи: відвідування уроків, бесіди з учителями та учнями; аналіз усних і письмових робіт учнів; аналіз фразеологічних помилок, допущених учнями 1-4 класів у письмових роботах та усному мовленні;
в) констатуючий зріз і формуючий експеримент, перевірка ефектив-ності пропонованої системи занять.
Дослідження проводилося у три етапи і здійснювалося за двома основними напрямками: а) теоретичне обґрунтування методики роботи над збагаченням мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією на уроках рідної мови; б) перевірка ефективності створеної системи та впровадження її у шкільну практику.
На першому етапі (2007-2008 рр.) відбувалось теоретичне обґрунтування теми, здійснювався аналіз лінгвістичної, педагогічної та методичної літератури, підручників з української мови; навчальних програм; визначались вихідні позиції дослідження, об’єкт, предмет, гіпотеза, основні напрямки і завдання; практично підтверджувались актуальність і необхідність дослідження проблеми.
На другому етапі (І семестр 2008-2009 н. рр.) вивчався стан роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією у школі за допомогою діагностичних завдань констатуючого зрізу, узагальнювався передовий педагогічний досвід роботи вчителів початкових класів; визначалися завдання для дослідного навчання та створювалася система роботи над збагаченням мовлення учнів; аналізувалися принципи і зміст збагачення образного мовлення учнів 1-4 класів фразеологізмами.
На третьому етапі (ІІ семестр 2008-2009 н. рр.) здійснювалась апробація експериментальної методики у Капустинській ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області та проводився педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої системи вправ для збагачення мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією.
Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному й експериментальному обґрунтуванні роботи над збагаченням мовлення учнів українськими фразеологізмами, що спирається на осмислення суті педагогічних одиниць, їх походження та етнокультурознавчий зміст, вперше зроблено відбір і доведено наукову доцільність орієнтовного фразеологічного словника-мінімуму для учнів 1-4 класів.
Теоретична значущість дослідження визначається його спрямова-ністю на підвищення ефективності навчального процесу і вдосконалення мовної освіти в початкових школах України. Пропонована система уроків і розроблені методичні рекомендації сприятимуть удосконаленню методики вивчення фразеологізмів на уроках української мови в початкових класах. Сформульовані в дипломній роботі висновки та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення методики вивчення рідної мови, доповнення матеріалу підручників; вчителями початкових класів в роботі над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологіч-ним та лінгводидактичним обґрунтуванням вихідних положень, аналізом результатів, одержаних при використанні комплексу методів теоретичного та експериментального пошуку; системним вивченням лінгвістичної, педагогічної, психологічної та методичної літератури; експериментальною перевіркою у школах пропонованої системи роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією на заняттях з рідної мови.
Структура і обсяг дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 105 сторінок.
РОЗДІЛ 1. Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах
1.1. Сутність та структура фразеологізмів
Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги. „У лексем домінанта, як правило, належить до нейтрального стилю, а у фразео-логізмів вона звичайно виходить за межі нейтрального стилю й тяжіє до стилістично забарвлених функціональних різновидів” [64, 20].
Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою приналежність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення [63]. Наприклад, про бідну людину – голий як бубон; посваритися – розбити глек; бути неуважним – ловити гав.
Фразеологія „формувалася протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найобразніше частину її лексики”[65, 44]. Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять у живому мовленні народу як в усній, так і в письмовій формі, адже справжнє життя слова здійснюється тільки в мовленні. Більшість фразем виражають радість і страждання, сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінощі (основні риси, прийманні людині).
Фразеологія (від гр. phrasis – вираз, зворот і logos – слово, вчення) – „сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження” [75, 295].
Отже, термін фразеологія має два значення: розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення; сукупність стійких сполучень слів – фразеологічних одиниць певної мови.
Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики. Фразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються[78, 56].
Фразеологізм складається не менше як із двох слів — компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гармат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.
Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразео-логізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).
Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі – почувати-ся щасливим; брати за душу — розчулювати; робити з мухи вола – пере-більшувати; мокрим рядном накрити — лаяти; права рука – найближчий помічник; мороз іде поза спиною — страшно, як сніг на голову — зненацька. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфіка-том. Наприклад, у реченні Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі – палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик) фразео-логізм сухим вийти з води викликає в уяві лише образ води та сухого одягу як натяк, але повністю усвідомлюється як поняття уникнути покарання.
Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення. Наприклад, прислівник тривожно лише констатує стан людини, тим часом фразеологізм коти шкребуть на серці має ще й виразне конототивне забарвлення, викликає певні емоції: Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко).
У фразеологічних виразах слова більшою мірою, у власне фразео-логізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарв-лення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних виразів належать:
мовні кліше і штампи: ринкові реформи, соціальна програма, сфера обслуговування, мати велике значення;
складені найменування: річ у собі, коефіцієнт корисної дії, адамове яблуко (борлак), грудна жаба, білий гриб, м’яка вода, Чорне море;
прислівя та приказки: Вовків боятися — в ліс не ходити. З, великої хмари малий дощ буває;
крилаті вислови: Борітеся – поборете (Т. Шевченко). Лиш боротись — значить жить (Франко)[3, 24-25].
У мові певне значення може виражатися не лише окремим словом, а й стійким сполученням двох або більше повнозначних слів. Стійке словосполучення – сполучення кількох повнозначних слів, які передають одне лексичне значення, воно дорівнює значенню окремого повнозначного слова. Наприклад, клювати носом = дрімати.
Стійкі словосполучення бувають термінологічні, офіційно-ділові та фразеологічні [22, 14].
Термінологічні стійкі словосполучення (складені найменування) - це назви певних наукових понять. Наприклад:
у медицині вживаються такі стійкі словосполучення: вітряна віспа, запалення легень, куряча сліпота, барабанна перетинка, центральна нервова система, мазь Вишневського;
в економіці – додана вартість, безоплатний кредит, довго-термінова позичка, орендна плата, акціонерний капітал, фонд заробітної плати, грошовий обіг, поточний рахунок, штрафні санкції;
у фізиці – коефіцієнт корисної дії, сила тяжіння, опір матеріалів, електромагнітне поле, атомна вага, стала Планка;
у географії – Чорне море, Донецький кряж, Кримський півострів, Рівненська область[5, 24].
Офіційно-ділові стійкі словосполучення використовуються в різних ділових ситуаціях: порядок денний, згідно з наказом, брати до уваги, внести пропозицію, доводити до відома, матеріальна відповідальність, вжити термінових заходів, без сплати мита, позаштатний працівник, чергова відпустка, місце проживання.
Фразеологічні стійкі словосполучення (фразеологізми) є загально-вживаними одиницями, що образно передають єдине поняття та супроводжуються, як правило, певним емоційним забарвленням: накивати пятами (втекти), ще й на світ не зоріло (рано), бити чолом (кланятися).
Фразеологізми (фразеологічні звороти) використовуються для називання окремих предметів, явищ, властивостей та дій.
Лексичне значення має фразеологізм в цілому, напр., спіймати облизня – зазнати невдачі, без царя в голові - нерозумний, заткнути за пояс - перевершити. Ці мовні звороти, у яких слова виявляють своє значення тільки зв’язано, називаються фразеологічними одиницями. Фразеологічні одиниці подібні до слів: і слова, і фразеологізми використо-вуються як готові мовні одиниці, а не створюються у процесі мовлення.
Фразеологізми, як і слова, можуть входити до синомічних рядів: дрімати – куняти – клювати носом.
Для фразеологізмів, як і для звичайних лексем, властиві такі явища, як багатозначність, синонімія й антонімія.
Наприклад, багатозначним є фразеологізм роззявити рота:
1) говорити, казати що-небудь (Рота як слід він не вспіє роззявити, — зараз готове усе. — П. Грабовський);
2) уважно слухати (У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова. — Я. Качура);
3) бути дуже враженим чимось (Глухі діди роти пороззявляли, бо ще ніколи не бачили таким збудженим свого Зарубу. — В. Кучер);
4) бути неуважним (Ну, гони биків, чого рота роззявив? — Григорій Тютюнник);
5) посягати на що-небудь (На чуже добро ще змалку рота роззявляє. — С. Голованівський);
6) рватися — про взуття (Ось і чоботи в мене роти пороззявляли. — Г. Квітка-Основяненко)[1, 124].
Так само, наприклад, багатозначним є фразеологізм вести перед:
1) верховодити (Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що всі його слухались. — Б. Грінченко);
2) бути першим, передовим (Дільниця його групи стала вести перед у цеху. — Ю. Яновський);
3) заспівувати (Справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю. Олександра вела перед. — М. Коцю-бинський)[36, 56].
У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Фразеологізм ставати дибки, коли йдеться про тварин, виступає в прямому значенні «ставати на задні ноги» (Їдуть вершники... Під ними гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук. — П.Колесник); коли ж мова, йде про предмети — має вже певною мірою переносне значення «ставати вертикально» (На одній розбитій платформі, яка стала дибки, чудом затримався танк. — О. Донченко); а коли йдеться про людей — набуває цілком переносного значення «чинити опір, рішуче протестувати» (Завжди мене слухався Олекса, а тут дибки став. — І.Муратов). Так само фразеологізм відводити очі має то пряме значення «переставати дивитися» (Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився. — Я. Гримайло), то переносне — «відвертати чиюсь увагу» (Украде [Тимошко] бувало... та й підкине другому, щоб від себе очі відвести. — Панас Мирний).
Багатозначність серед фразеологізмів, щоправда, трапляється рідко.
Частою серед фразеологізмів є синонімія. Наприклад, значення «ледарювати» мають фразеологізми байдики бити, баглаї бити, давати горобцям дулі, ханьки мяти, клеїти дурня, ганяти вітер по вулицях, лежні справляти, тинятися з кутка в куток, і за холодну воду не братися. Значення «бувала людина» передають фразеологізми був на коні і під конем, пройшов Крим і Рим і мідні труби, перейшов крізь сито й решето, не з одного колодязя воду пив, тертий калач, стріляний горобець, бував у бувальцях [63, 43].
Як і звичайні слова-синоніми, синонімічні фразеологізми можуть відрізнятися один від одного своїм лексичним значенням. Наприклад, у синонімічному ряду фразеологізмів із значенням «бути несамостійним» фразеологізм танцювати під чиюсь дудку має ще відтінок «беззаперечно виконувати»; співати з чийогось голосу — «сліпо повторювати», дивитися чиїмись очима — «оцінювати факти з позицій іншої людини».
Більшість фразеологізмів позначають позитивні моменти людського життя, проте є й фразеологізми з вираженим негативізмом. Так, в українських говірках фразеологізми моделі “дурний (тупий) + як + дерев’яний предмет = дуже дурний” зафіксовано з 1864 р. і існують в усіх трьох групах говорів[58, 9-10]:
1) південно-західний – глупий як стовп, дурний як чіп, дурний як ціп, глупий як обіг, дурний як бовт, дурний як кіл плоті, глуп як стовп;
2) північний - дурний як цурпалок, дурний як стовп, дурний як чіп, дурний як поліно, дурний як колода, тупий яке товчак у стопі, дурний як довбня, дурний як ціп, тупий як кілок необтесаний, дурний як пранник, дурний як прач, дурний як баклуші, дурний як деко, дурний як деко на труні, дурний як дошка, дурний як дощечка, дурний як дрова, тупи як стіл, тупий як шпала;
3) південно-східний – дурний як ціп, дурний як пробка, дурне як керасінова пробка, дурний як гасова пробка, дурний як карасинова пробка.
Щодо людей “дивитися + як + свійська тварина + на будівлю (або її частину) = здивуватися”, то її в українських говорах зафіксовано з 1841 р.:
1) південно-західний – дивитися як віл на нові ворота, дивитися як баран на нові ворота;
2) північний – вилупив очі як козел на нові ворота, дивиться як корова на нові ворота;
3) південно-східний – вилупив очі як баран на нові ворота, дивиться як баран на золоті ворота[72, 51].
Модель “втікати + я + чорт + від християнський атрибутів = дуже швидко, перелякано втікати” в українському діалектному континуумі зафіксована з 1894 р. в усіх трьох наріччях:
1) південно-західному – тікає як чорт від свяченої води, тіка як чорт від ладану, тікає як дідько від хреста, тікає як чорт від хреста, щез як дідько від кропила;
2) північно – тіка як чорт від ладану;
3) південно-східному – утіка як чорт від ладану[73, 28].
Модель “голий (бідний) + як + тварина = дуже бідний” в україн-ському діалектному континуумі представлена з 1864 р. в усіх наріччях:
1) південно-західному – голий як собака, голий як бик, бідний як церковна миш;
2) північному – бідний як червона криса, голий як миш, голий як руда миш, голий як церковна миш;
3) південно-східному – голе як миша, голий як миші[1, 82].
Отже, здійснений аналіз фразеологічних моделей в українських говорах засвідчує те, що фразеологія не тільки підкреслює окремі риси характеру людини, але є одним з основних засобів створення гумористич-ного ефекту.
Фразеологізми можуть відрізнятися один від одного сполучуваністю. Фразеологізм на заячий скік із значенням «дуже мало» поєднується зі словами, що вказують на відстань або час, фразеологізм як шилом юшки вхопити з тим самим значенням переважно вживається зі словами, що означають почуття, а фразеологізм як кіт наплакав може вживатися для кількісної характеристики будь-чого.
Різну сферу вживання мають однакові чи майже однакові за значенням фразеологізми заснути вічним сном, віддати Богові душу і простягти ноги, врізати дуба; до останнього подиху і до гробової дошки; езопівська мова і наздогад буряків; датися взнаки і вилізти боком.
Нерідко синонімічні фразеологізми мають у своєму складі той самий компонент. Наприклад, із значенням «поставити кого-небудь у скрутне становище, переважити» вживаються фразеологізми з головним словом загнати: загнати в тісний кут, загнати у безвихідь, загнати на слизьке, загнати у сліпу вулицю, загнати в шуршу. Однакове значення «лукавити, лицемірити» мають фразеологізми виляти хвостом, крутити хвостом. Значення «розумний» передається фразеологізмами зі словом голова в різних формах: голова варить, мати голову на плечах, з головою, держати розум у голові[5, 12].
Серед фразеологізмів виділяються також пари з антонімічним значенням: вбити собі в голову — викинути з голови, не в тімя битий — не має лою в голові, макітра розуму — пустий лоб, хоч греблю гати — як кіт наплакав, серце заговорило — серце спить, набитий гаманець — вітер у кишенях свистить. Протиставлення може відбуватися також через заперечення: велике цабе — невелике цабе, птиця високого польоту — птиця невисокого польоту, з легким серцем — з нелегким серцем, стояти на правильній дорозі — стояти на неправильній дорозі, схиляти голову — не схиляти голови; через антонімічні компоненти: натягати віжки — попус-кати віжки, зажити доброї слави – зажити поганої слави, з іншого тіста – з одного тіста, цей світ – той світ, плисти за течією – плисти проти течії[68, 272].
Відповідно до кількості складових частин (враховуючи не тільки повнозначні, а й службові слова) розрізняють фразеологізми: двокомпо-нентні (тертий калач, співати дифірамби, без ліку, на славу), трикомпонентні (сім чудес світу, ніде голці впасти, сам собі пан, світ за очі, не про нас, як без рук), чотирикомпонентні (чужими руками жар загрібати, пяте колесо до воза, буря в склянці води, ні сном ні духом, хоч трава не рости), пятикомпонентні (наговорити сім мішків гречаної вовни, переливати з пустого в порожнє, не бачити як своїх вух) тощо.
Фразеологізми звичайно мають незмінний, застиглий набір компонентів. Проте деякі фразеологізми можуть вживатися в усіченому, скороченому вигляді: ні в зуб ногою — ні в зуб (З людиною буває часто так, що, добре знаючи минулого події, вона сучасності ні в зуб не розуміє. — М. Рильський); думка майнула в голові — думка майнула (Майнула думка повернути просто степом до Карасу. — І.Ле); як той репях до штанів (до кожуха) — як репях (Знаєш, Альберте, не липни до мене, як репях. — П.Автомонов); загнати в тісний кут — загнати в кут, заспівати іншої пісні — заспівати іншої; дерти носа вгору — дерти носа; покласти на обидві лопатки — покласти на лопатки; намазати пяти салом — намазати пяти; танути як віск на сонці — танути як віск; різати правду в очі — різати правду[85, 13].
Іноді можлива синонімічна взаємозаміна компонентів у тому самому фразеологізмі: викинути (витрусити) з голови (з памяті, з думки), губитися (плутатися, метатися) в догадках (в здогадках, в здогадах, в гадках), наговорити (набалакати, намолоти, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни, дати імпульс (поштовх), твердий (міцний) горішок, зігнути (скрутити) в баранячий ріг, серце (душа) не на місці, на один кшталт (лад, манір, копил, аршин), мамин (матусин) синок (мазунчик), поставити питання руба (ребром).
В усному мовленні стилістично нейтральні компоненти фразео-логізмів можуть замінюватися експресивно-емоційними: витріщити (вивалити, вирячити, вилупити) очі (баньки, бульки), розкрити (роззявити) рота (пащу, пащеку, пельку, вершу, хавку), голова (казанок, баняк, черепок) варить. При заміні, буває, використовується назва частини замість цілого (метонімічна заміна): головою (лобом) мур пробивати, від голови до ніг (до пят), у поті лиця (чола), аж хата дрижить (стіни дрижать). Одне замість одного можуть підставлятися слова, що позначають суміжні предмети чи явища або належать до того самого семантичного поля: своя голова на плечах (на вязах), відчувати плече (лікоть), аж за боки (за живіт) хапатися, показувати свої зуби (роги, пазурі), скинути шапку (капелюх, бриль), діставати зорі (місяць), ні Богові свічка, ні чортові кочерга (коцюба, рогач, шпичка, огарок).
Часом змінні компоненти фразеологізмів:
а) мають лише різне граматичне оформлення: у глибині (у глибинах) серця, нишпорити очима (оком), тішити око (очі), тугий на вухо (на вуха), пробувати на зуб (на зуби), не до сміху (сміхів), проковтнути язика (язик), дерти носа (ніс), аж небу (небові) жарко буде, з перших кроків (з першого кроку), тримати в кулаку (в кулаці), в сто разів (раз);
б) різняться між собою тільки префіксами: слати (посилати, засилати, присилати) сватів, материне молоко на губах не обсохло (не висохло), спіймати (піймати, впіймати) облизня, нагріти (зігріти) собі місце, затаїти (притаїти) дух, на сміх (посміх);
в) різняться між собою лише суфіксами: лиха година (годинонька), сушити серце (серденько), гладити по голівці (по голові), ковтати слину (слинку), виривати з коренем (з корінням), стати кілком (колом) у горлі;
г) при однаковому лексичному складі мають різну синтаксичну будову: як вода змила — як водою змило, гадки не мати — в гадці не мати, доходити розуму — доходити до розуму, забігати в думках — забігати думкою, по свіжих слідах — свіжими слідами[4, 38].
Головні компоненти іменникових, прикметникових та дієслівних фразеологізмів, повязуючись з іншими словами в реченні, набувають, як правило, різних граматичних форм: Нам головне — до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький). Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький).
Серед різного виду фразеологізмів найбільш сталі фразеологічні зрощення, а фразеологічні єдності і сполучення виявляють меншу стій-кість. Хоча словесна оболонка деяких фразеологізмів може змінюватися — їхнє загальне лексичне значення залишається незмінним і так само цілісним.
1.2 Основні підходи до класифікації фразеологізмів
У дослідженнях стилістичного аспекту фразеологічного складу української мови прийнято вживати терміни: „стійка сполука, „фразео-логічна словосполука, „стійка сполука слів, „фразеологічний зворот, „фразеологізм, „френологічна одиниця [3] та ін., які міцно увійшли і поширились в українській науковій літературі з питань фразеології. У літературі більш широкого, популярного вжитку нерідко виступають терміни іншого плану: „ідіома, „приказка, „прислівя, „афоризм, „крилатий вислів, що характеризують не стільки структурний, скільки семантико-виразний, художній план функціонування цих одиниць у мові. (Артемов В.А., Багмут А.Й., Івченко А.О.).
Фразеологізми з погляду співвідношення між значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним значенням поділяють на три групи: фра-зеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — одиниці, у яких цілісне значення ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити — говорити нісенітниці, байдики бити — ледарювати, глек розбити — посваритися, собаку зїсти — мати досвід, піймати облизня — зазнати невдачі, викинути коника — зробити щось несподіване, підбивати клинці — залицятися, ні в сих ні в тих — незручно [13, 54].
Фразеологічні єдності — одиниці, у яких цілісне значення вмоти-воване переносним значенням їхніх компонентів: тримати камінь за пазухою — приховувати злобу, грати першу скрипку — бути головним, вивести на чисту воду — викрити непорядність, загрібати жар чужими руками — використовувати когось, давати волю ногам — тікати, море по коліна — нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика — замовк-нути, пропускати повз вуха — не звертати уваги, хоч до рани прикладай — лагідний.
Фразеологічні сполучення – одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взяти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести очі, як піску морського. Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визначити, до якого розряду віднести, скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) — до зрощень чи до єдностей; тернистий шлях — до єдностей чи до сполучень.
Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають — предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції — і якими членами речення виступають), бувають:
іменникові — називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Панас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);
прикметникові — називають ознаки: не в тімя битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути; у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там — козак не в тімя битий: щось та прирозуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський); мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): Все віддай на вжиток люду, що, ллючи кривавий піт, не жалів для тебе труду, згодував тебе на світ (П. Грабовський);
прислівникові — характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин: З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громад-ської волі (І.Франко). Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах);
вигукові — вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй абищо (П. Дорошко)[7, 2-3].
Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І.Нечуй-Левицький) — фразеологізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика — у ролі присудка (замовкла).
Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції (Ю.Янов-ський). А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах). Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.
Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:
фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати пятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;
фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова пята, танталові муки;
стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос[24, 41].
Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки словам трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологізми сидіти в печінках, доходити до тями завдяки словам печінка, тяма належать до розмовно-просторічних.
У системі фразеологічних засобів кожної мови розрізняють за їх стилістичною приналежністю дві виразно окреслені групи одиниць. Так, Л.О.Соловець до першої групи відносить фразеологізми, “образно-експресивні за своєю природою, а саме:
- ідіоми (включаючи і приказки);
- прислівя;
- фігуральні висловлення;
- різного роду крилаті слова тощо”[68, 273].
Друга група фразеологізмів включає до свого складу стійкі номіна-тивні словосполуки, термінологічні вирази:
- суспільно-виробничі;
- професійно-виробничі;
- науково-технічні;
- офіційно-ділові формули висловлювання [74].
Наприклад, атомна енергія, важка вода, сонячна система, біла гарячка, чорна віспа, сільське господарство, матеріально-технічна база, майстер спорту, турнірна таблиця тощо.
Ця друга група, різна за характером і силою спаяності складових компонентів фразеологізмів, як правило, є нейтральною в емоційно-експресивному плані. Однак, кожен із фразеологізмів даної групи належить до якогось одного або декількох структурно-функціональних стилів, до того ж потенційно окремі з фразеологізмів цієї групи мають здатність до переміщення в інші стильові різновиди, що звичайно викликає зміну фразового оточення і появу певного емоційно-експресивного заряду. Таким чином, як перша, так і друга група фразеологізмів є обєктом вивчення стилістики як наукової дисципліни.
За походженням фразеологізми поділяються на спільнослов’янські (водити за носа; з голови до п’ят; як на долоні), спільносхіднослов’янські (попасти під гарячу руку), українські (на руку ковінька, піймати облизня); засвоєні з інших мов кальки (копії) (ось де собака зарита (з німецької мови) [72, 51].
Велику групу фразеологізмів складають висловлення видатних і відомих людей (Хіба ревуть воли, як ясла повні (Панас Мирний). Поповнюється українська фразеологія і за рахунок виробничо-побутових висловлень (Сім раз одміряй, а раз одріж). Знайшли собі місце в українській фразеології також біблійні і євангелійські вирази (бути притчею во язицех; берегти, як зіницю ока), а також античні вислови (крокодилячі сльози, Сади Семіраміди).
Визначення типів фразеологічних сполук у стилістично-семан-тичному плані здійснили зарубіжні лінгвісти Ш.Баллі й А.Сеше.
Вихідним пунктом теоретичних настанов Ш.Баллі у цій галузі є положення про те, що „стилістика вивчає емоційну експресію елементів мовної системи, а також взаємодію мовних фактів, які сприяють формуванню системи виразових засобів тієї чи іншої мови. Центральним об’єктом свого стилістичного дослідження Ш.Баллі обирає встановлення різниці між розумовою діяльністю та емоційними імпульсами в їх мовному виявленні. У зв’язку з цим основним методом своєї роботи Ш.Баллі оголошує метод ідентифікації, під яким він розуміє те, що в логіці назива-ється знаходженням простого поняття. „Ідентифікувати акт мовлення можна лише таким словом, яке виражає ідею, що міститься у ньому в найпростішій, найоб’єктивнішій і найабстрактнішій формі [9, 13].
Під ідентифікацією експресивного факту Ш.Баллі розуміє прирівню-вання його до одиниці думки, визначення його шляхом підстановки неемоційного слова (слова-ідентифікатора), яке відповідає уявленню чи поняттю.
Ш.Баллі класифікує фразеологізми за різним ступенем спаяності їх компонентів, виділяючи серед них фразеологічні групи і фразеологічні єдності. Обидві категорії фразеологізмів Ш.Баллі повязує з певним ступенем експресивно-емоційного забарвлення. Учений зупиняє свою увагу на зовнішніх (формальних) і внутрішніх (смислових) ознаках фразеологічних єдностей[9]. Він вважає, що увагу дослідника повинні притягати саме внутрішні ознаки, тобто ті дані, які можна здобути із зіставлення думки з її словесним вираженням.
Отже, французький лінгвіст Ш.Баллі, хоч не вичерпав усіх можливих аспектів стилістичного дослідження фразеологізмів у складі національної мови, проте заклав основи стилістичної класифікації цієї лексико-синтаксичної категорії, здійснивши своє дослідження на матеріалі французької мови.
Основними сферами вжитку розмовно-побутових фразеологізмів є побутове усне мовлення та художньо-белетристичний стиль, у якому ці стійкі словосполуки використовуються з метою художнього відтворення розмовної мови як у авторських текстах, так і в мовних партіях персонажів, сприяючи у багатьох випадках їх типізації та індивідуалізації [6]. Проникають ці фразеологічні одиниці у вигляді прислівїв, приказок, примовок тощо і в структуру публіцистичного стилю, зокрема в мову газетно-журнального жанру (особливо таких його різновидів, як нарис і фейлетон), та інші види масової комунікації.
Для мови наукового, офіційно-ділового та інших структурно-функціональних стилів розмовно-побутова фразеологія не є характерною. Проте розмовна фразеологія української мови надзвичайно багата, різно-манітна, яскрава на та емоційно насичена. Вона, як і усне мовлення, в цілому характеризується також більшою емоціональною виразністю, експресивною рельєфністю, ніж писемна книжна форма літературної мови.
Скарби української народної фразеології невичерпні. Особливо „багата і колоритна вона,— як справедливо відзначає П.П.Плющ, — в стилях, повязаних з фамільярністю, жартом, безжурним гумором, а нерідко з ущипливою, нищівною іронією. З цього погляду в народній українській мові глибоко і прозоро відображається одна з типових рис національного характеру народу”[7, 4].
Основу Шевченкової мовної творчості разом із лексикою становить також і народна фразеологія, яка в поета часто зливається з його власними афоризмами й стає засобом розкриття як художнього, так і соціально-політичного кредо поета, перетворюється у невідємний художній компонент вираження його революційних ідей. Народні фразеологізми в творах Шевченка часто мають глибоко філософське й разом з тим гостро соціальне забарвлення. Наприклад: «Все йде, все минає і краю немає»; «Тяжко жить на світі, а хочеться жить» («Гайдамаки»), «Не дай, боже, в багатого і пить попросити» («Сова»), «Усі на сім світі — царята і старчата — Адамові діти» («Сон»), «Нема раю на всій землі, Та нема й на небі» («Не завидуй багатому»), «Бо хто не вміє заробить, То той не вмітиме й пожить» («Сліпий»), « У всякого своє лихо, І в мене не тихо» («Холодний яр»)[13, 52].
Перевагу над іншими стилістичними пластами фразеологізмів надає розмовно-просторічним сталим конструкціям, народним прислівям і приказкам також і М.Стельмах у своїх прозових творах. Письменник майстерно використовує стійкі формули усномовного походження для експресивного вираження як позитивних, так і негативних рис своїх героїв. Напр.: «Гарна молодиця — сам чорт ложку меду вложив» («Велика рідня»), «Бісів Юхим з води вийде сухим» («Велика рідня»), «Ринувся, як ведмідь на пасіку» («Кров людська не водиця»), «Витріщився, як теля на нові ворота» («Велика рідня»), «Ти йому слово, а він тобі десять» («Коли плачуть боги»).
Розмовна фразеологія є невичерпним джерелом створення гумори-стичного, а часто і сатиричного ефекту. Цей ефект досягається зокрема за допомогою введення в текст літературного твору просторічної, згрубілої фразеології або усталених сполук розмовного характеру з яскраво вираженою гумористичною семантикою[37, 26]. Окремі з цих фразео-логізмів створилися внаслідок редукції народного анекдоту. Такого роду усномовних фразеологізмів дуже багато в «Енеїді» І.Котляревського, «Пятами з Трої накивав»; «З двора в собачу ристь побіг»; «Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину»; «І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли»; «На нього всі баньки пялили»; «Еней піджав хвіст, мов собака»; «Анхіз кричав, як в марті кіт»; «Скрізь йорзає, як чорт в болоті»; «Пропали! Як Сірко в базарі», в гумористичних творах Г. Квітки-Основяненка, українських письменників-байкарів П.Гулака-Артемовсь-кого Л. Глібова, в гуморесках С. Руданського, у прозових творах І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, у драматургії М. Старицького, М. Кропив-ницького, І.Карпенка-Карого та інших творах художньо-белетристичного стилю української літературної мови XIX століття.
Дуже широко користуються розмовною фразеологією як невичерп-ним джерелом народного гумору й сучасні українські прозаїки, поети та драматурги. Так, розмовна лексика і фразеологія є основою творів неперевершеного майстра українського гумору й сатири Остапа Вишні[28]. Вона є органічним компонентом мовної палітри письменника і одним з важливих чинників ні з чим не зрівнянної гумористичної сили творів цього видатного українського майстра слова. Наведемо приклади: От подивіться і скажіть, який із цих двох колгоспів матиме сало, а який із них, замість сала, плямкатиме губами, дивлячись, як перший їстиме сало?” (Кукурудза і сало), Що ж вам іще сказати? Знайте найголовніше: «Не святі горшки ліплять!» Захочете навчитися писати фейлетони, навчитеся, бо, ще раз підкреслюю, навчитися можна! («Отак і пишу»).
Засобом тонкого ліричного гумору та гострої сатири виступає розмовно-побутова фразеологія і в творах багатьох інших українських письменників, які часто включають усномовні фразеологізми в контекст іншого стилістичного плану і цим інтенсифікують ефект комізму [46]. Напр.: Докладай по вищестоящих начальствах, що кабеля перетягли... Бачиш? А де ж ти взяв бінокля? От ловко, матері його ковінька... (Л.Первомайський Атака на Ворсклі), А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... — Чи ти клепку з голови загубив? — накинулась баба Єлизавета (О.Донченко Вітер з Дніпра), ...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих двоє сіл службовець. Агент!» (В.Кучер Трудна любов), «Я чув дещо таке... І ти, Чумаченко, чув? — Чув, товаришу гвардії майор. Це дійсно слабке наше місце: як оборона, так казяться! — Із жиру вони в тебе казяться... Ах, лобури! —Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах (О.Гончар Прапо-роносці).
Таким чином, розмовно-побутова фразеологія в різних жанрах художньо-белетристичного стилю української літературної мови є випро-буваним засобом посиленої експресії висловлення, увиразнення, іноді унаочнення ідеї, яку доносить письменник до читача. Разом з тим вона є:
- одним із засобів створення мовних партій персонажів художнього твору, підкреслення окремих рис їх характеру, оцінки певних негативних чи позитивних вчинків героїв;
- усномовна фразеологія надає широкі можливості для індивідуалі-зації, а іноді й типізації мовних партій персонажів;
- розмовна-побутова фразеологія є неперевершеним і одним з основних засобів створення гумористичного ефекту[49, 91].
Таким чином, розмовно-побутову фразеологію використовують хоч звичайно і меншою мірою, ніж художньо-белетристичний стиль, також стилі науково-популярний, публіцистичний, зокрема такі його різновиди, як суспільно-політичний та стиль масової комунікації.
Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Вино-градовим[23]. В основу його фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразоутворення. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду зєднаності компонентів і спів-віднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.
Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: бити баглаї – ледарювати; пекти раків — червоніти; дати кучми — побити; собаку зїсти – набути досвіду; на руку ковінька — вигідно і под. Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у звязках омонімічності.
За визначенням В.В.Виниградова, фразеологічні зрощення являють собою „своєрідні складні синтаксичні слова[24, 38]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм станов-лення фразеологічних зрощень і зясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.
Семантична неподільність виникає або підтримується у фразео-логічних зрощеннях рядом фактів:
- наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; взяти на цугундер; ускочити в халепу);
- наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);
- втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв’язку[36, 58].
“Фразеологічні єдності – теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів” [23, 42]. Наприклад: не нюхати пороху — не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком – здоровий та ін.
Мотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).
Семантична замкнутість фразеологічних єдностей може створюва-тися також евфонічними чи формально-граматичними засобами – римою, алітераціями (усякої тварі по парі) тощо.
Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залучає „фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів’я та приказки [24, 72].
“Фразеологічні сполучення – тип фраз, створюваних реалізацією зв’язних значень слів[23, 44]. Фразеологічні сполучення не є безумов-ними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.
Слова з фразеологічне звязним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).
Класифікаційна схема В.В.Виноградова – важливий етап у станов-ленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.
Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, Г.Л.Шелехова виділяє четвертий клас— фразеологічні вирази, до яких належать такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням [83, 10]. Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися – в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.
Характером звязків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.
Серед фразеологічних виразів О.Л.Хорошковська розрізняє дві групи [80, 39-40]:
1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження. Наприклад: Людина — це звучить гордо; Хрін від редьки не солодший;
2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію.
Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий заклад і т. ін.
Семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані діахронії опрацьована Б.О.Ларіним. У становленні переважної більшості фразео-логічних одиниць вихідними є вільні звороти мови, повні за лексичним складом, нормальні за граматичною будовою і прямі за значенням.
Класифікація Б.О.Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:
а) перемінні словосполучення;
б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стерео-типності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;
в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість” [2, 19].
Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціо-нальному аспекті здійснив С.Гаврин. Він виділяє шість основних типів:
1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не пробєш; виїденого яйця не вартий), тавтологічні сполуки (свиня свинею; ливом лити), сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда — добре, а щастя — краще).
Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.
2. Еліптичні сполуки, що обєднують усічені стійкі сполуки слів: рад не рад; хоч куди; ні пуху ні пера.
3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та ін.: заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал; соціалістичний реалізм; культ особи. Заміна в них одного з компонентів синонімом (пор. ланцюгова реакція — послідовна реакція) руйнує термінологічність.
4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умови-води: друзі пізнаються в біді; буття визначає свідомість.
5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В.Виноградова називаються фразеоло-гічними сполученнями.
6. Ідіоми — всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: собаку зїсти, була не була, рос. — і под. [5, 36-37].
На думку С.Г.Гаврина, така систематизація розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні: “образно-виразні сполуки виконують образно-виражальну і емоційно-експресивну функцію; еліптичні — лаконізують мову; термінологічні — забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення” [8, 3].
Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць.
Морфологічна класифікація передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова, співвіднесення фразеологічних одиниць із певними частинами мови тощо. Послідовне здійснення морфологічної класифікації ускладнюється тим, що в ряді випадків визначити граматичний центр фразеологічного звороту неможливо.
Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В.Л.Архангельським[4, 37]. У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниці з структурою речень.
Критерієм синтаксичного принципу класифікації є врахування синтаксичних функцій фразеологічних одиниць. Незважаючи на те, що ті чи інші категорії фразеологічних одиниць виступають саме у певній, типовій для них синтаксичній функції, спостерігаються факти багато-функціональності їх, що теж унеможливлює послідовне проведення цього принципу [17].
Спроба класифікації фразеологічних одиниць, виходячи не з характеру внутрішньофразеологічної структури, а з особливостей їх природних структурних звязків з іншими одиницями у системі мови, належить М.Т.Тагієву[3, 98]. Фразеологічну одиницю він вирізняє як самостійну одиницю мови за її оточенням, що створюється на основі власне структурного звязку цілого і не збігається із поняттям поширення слів-компонентів на основі валентних відношень.
Оточення — невідємний супутник фразеологічної одиниці. Взята в ізольованому вигляді, фразеологічна одиниця не може бути визначена через саму себе, через лексико-граматичні ознаки своїх компонентів. Вона обєктивно виділяється із своїм оточенням, разом з яким створює структуру. Так, словосполучення вивести із себе недостатнє без залежного оточення (вивів із себе — кого?), тобто без іменника із семантикою особи у знахідному відмінку.
У контексті він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю слова, що вказують на час (вчора), місце (на вулиці), причину дії (через дрібницю) не є структурно необхідними, вони виражають лише ситуативні звязки фразеологічної одиниці.
На матеріалі дієслівних фразеологічних одиниць у цій класифікації виділяються[7, 4]:
а) фразеологічні одиниці з однопозиційним оточенням, яке може бути виражене й окремим словом у певній граматичній формі (лізти на стіну вимагає оточення, вираженого іменником у називному відмінку з семантикою особи), синтаксичними конструкціями (у фразеологічній одиниці комар носа не підточить у функції оточення виступає головна частина складного синтаксичного цілого), і варіативними засобами: над нами не капає і на нас не капає;
б) фразеологічні одиниці з двопозиційним оточенням, у яких структурно необхідними елементами є субєктивне і залежне оточення: хто + взяв слово + з кого; що + червоною ниткою проходить + через що;
в) фразеологічні одиниці з трипозиційним оточенням— субєктним і двома залежними: хто + коле очі + кому + чим.
Ці основні групи в свою чергу розмежовуються на підгрупи — з однорідним, неоднорідним і варіантним оточеннями, вираженими різними граматичними формами слів і синтаксичними конструкціями.
Метод аналізу фразеологічних одиниць за оточенням загострює увагу на дослідженні структурних звязків фразеологічних одиниць, що допомагає вирізнити фразеологічні одиниці на фоні інших лінгвістичних одиниць, сприяє визначенню їх семантики (значення фразеологічних одиниць часто безпосередньо повязується з оточенням) тощо, але класифікація усього фразеологічного фонду за цією схемою занадто деталізована і складна.
Генетична класифікація, що передбачає групування фразеологічного матеріалу за джерелами походження, найбільш детально опрацьована в дослідженнях Л. А. Булаховського, який визначає такі групи:
1) прислівя і приказки;
2) професіоналізми, що набули метафоричного вжитку;
3) усталені вислови з анекдотів, жартів і под.;
4) цитати й образи з „Старого і „Нового завітів;
5) численні ремінісценції античної старовини;
6) переклади поширених іншомовних висловів;
7) крилаті слова українських та іноземних письменників;
8) влучні фрази видатних людей[16, 112-113].
Генетична класифікація, надзвичайно корисна з погляду історичного вивчення фразеології кожної національної мови, на жаль, не може охопити всіх фразеологічних одиниць, бо далеко не завжди можна навіть при спеціальних дослідженнях точно встановити джерело виникнення того чи іншого вислову.
Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеології викликає потребу вироблення стилістичної класифікації фразеологічних одиниць, яка визначає приналежність фразеологічних одиниць до того чи іншого різновиду загальномовного стилю, характеризує їх експресивні особливості тощо. Розглянуті класифікаційні схеми допомагають зясувати природу фразеологічних одиниць, схарактеризувати особливості їх функціонування і еволюцію їх у мовній системі.
Лінгвістичний аналіз фразеологічних одиниць у синхронному плані ґрунтується у цій праці на виділенні двох основних граматико-структурних класів[24, 53-54]:
1. Фразеологічні одиниці – словосполучення, семантико-структурною особливістю яких є співвіднесеність з окремим словом і функціонування в ролі члена речення. Цей різновид фразеологічних одиниць має загальну назву лексичні ідіоми. Наприклад: впадати в око; тертий калач; на всі заставки.
2. Фразеологічні одиниці — фрази, що мають організацію простих або складних речень. Наприклад: Вік прожити — не поле перейти; Що посієш, те й пожнеш; Мавр зробив своє діло, мавр може йти.
Отже, фразеологізми зі структурою речення і фразеологізми у формі членів речення – досить виразно диференційовані й кількісно незчисленні явища мови і мовлення, своєрідної структури, семантики й стилістики. Вони – невичерпне багатство сучасної української літературної мови, одне з найбільших джерел її мовленнєвої образності, розумової і почуттєвої розмаїтості, важливий матеріал і засіб сприймання та розуміння всього, у чому може виникнути комунікативна потреба мовців.
1.3 Особливості походження та лексичного складу фразеологізмів
На перших порах сучасні фразеологізми виступали як вільні словосполучення. Але, часто вживаючись (нерідко в переносному значенні), вони набули форми сталих зворотів. Перетворення сполучень слів на стійкі одиниці мови, рівноцінні лексемам, називається лексикалізацією.
Велика кількість фразеологізмів виникла із словосполучень на позначення вчинків людини в різних ситуаціях, родинних стосунків, реалій побуту: водити за ніс, кліпати очима, копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька, з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну, горох з капустою, як медом по губах, по саму завязку, казанок варить, облизати макогона, за одним рипом, купи не держиться[17].
Значне місце посідають фразеологізми, що виникли на основі спостережень за явищами природи, тваринним та рослинним світом: як вітром здуло, свіжим вітром повіяло, пустити за вітром, як грім з ясного неба, хмари згущуються, витати в хмарах, з дощу та під ринву, обдало морозом, радий сонце прихилити, ждати біля моря погоди, не бачити смаленого вовка, хитрий лис, заяча душа, як кіт наплакав, перелітний птах, розправляти крила, мокра курка, курям на сміх, комар носа не підточить, ґедзь укусив, на вербі груші, блекоти наїстися.
Є фразеологізми, у яких відбилися різні історичні обставини: вільний козак, козацьке сонце, наче татарська орда, голо як би татари пройшли, наче на турка йде, мудрий як лях по шкоді, привязався як москаль, голити в москалі, здирати шкуру, кат із ним, не взяв його кат.
Проте більшість фразеологізмів своїм виникненням завдячують різним ремеслам, видам діяльності людей — таким, як[3]: робота в сільському господарстві (прокласти першу борозну, орати переліг, перти плуга, одягати вуздечку, випускати віжки зі своїх рук, де не посій, там і вродиться, посіяти паніку, знаходити сокиру під лавкою, як п’яте колесо до воза, повертати голоблі); ковальське ремесло (кувати вухналі зубами, брати в лещата, попадати в лещата, дати гарту, як ковальський міх, як молотком ударити); рибальство (пійматися на гачок, піддаватися на вудку, заманити в свої сіті, битися як риба в сітях); ткацько-прядильне ремесло (розмотувати клубок, клубком ставати в горлі, нитка увірвалася, лежати в основі); кравецтво, шевство (білими нитками шитий, по нитці доходити до клубочка, як нитка за голкою, шукати голку в сіні, розплутувати вузол, з голочки, на один копил, правити на свій копил, міняти шило на швайку); транспорт (входити в колію, давати зелену вулицю, ставити на рейки, на всіх парах, натискати на всі педалі, давати задній хід, спускати на гальмах, брати на буксир, без керма і вітрил, на повних парусах, пливти за течією, тримати курс, кинути якір, рятівне коло); фінансово-торговельні операції (зводити рахунки, акції ростуть, скидати з рахівниці, брати на свій рахунок, показувати товар лицем, перший сорт, купить і продасть); військова справа (гострити меч, схрестити мечі, ламати списи, тримати порох сухим, переходити в наступ, брати на озброєння, влучати в ціль, брати з бою, викликати вогонь на себе); театрально-музична сфера (грати роль, помінятись ролями, сходити зі сцени, опускати завісу, під завісу, номер не пройде, попадати в тон, як по нотах, фальшива нота, співати з чужого голосу, співати стару пісню, інша музика); картярство (відкривати карти, сплутати карти, ставити на карту, карти в руки, козир у руках, останній козир, робити ставку, іти ва-банк, підкласти свиню) тощо.
Багато фразеологізмів зявилося на релігійному ґрунті: земний рай, проспати царство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голгофу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати, одним миром мазані, рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Помітний слід у фразеологізмах залишили народні звичаї, обряди, вірування, забобони: дістати гарбуза, на рушник стати, звязати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорювати, вставати на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти. Стали фразеологізмами окремі характерні словосполучення з народних пісень, казок, оповідей: біле личко, чорні брови, тихі води і ясні зорі, молочні ріки й кисельні береги, казка про білого бичка, лисичка-сестричка, на злодієві шапка горить, язиката Хвеська, Кощій Безсмертний, товчеться, як Марко по пеклі; так то так, та з хати як.
Основна маса фразеологізмів складається із широковживаних слів. Найбільше фразеологізмів побудовано з використанням слів на позначення частин людського тіла[30, 22-23]. Наприклад, зі словом голова в різних формах є приблизно 300 фразеологізмів: гаряча голова, голова з вухами, голова йде обертом, голова не половою набита, голова стала дірява, капустяна голова, світла голова, і в головах не класти, на головах ходити, валити з хворої голови на здорову, не виходить з голови, поставити з голови на ноги, без третьої клепки в голові, жуки в голові, мати олію в голові, сидіти на голові, битися головою об стіни, важити головою, ручатися головою, брати в голову, вішати голову, звалитися на голову, морочити голову, посипати попелом голову, у першу голову, як грім на голову.
Зі словом око утворено ще більше фразеологізмів: гостре око, веселити око, куди око сягає, на око, недремне око, про людське око, стороннє око, в чотири ока, краєм ока, як ока в лобі, як зіницю ока, дивитися зизим оком, і оком не змигнути, ні за що оком зачепитися, хоч одним оком, мати на оці, стояти більмом в оці, як сіль в оці, очі рогом лізуть, очі розбігаються, відкрити очі, дивитися правді в очі, куди очі дивляться, очі горять, робити великі очі, знімати полуду з очей, не змикати очей, очей не відведеш, своїм очам не вірити, вбирати очима, із завязаними очима, зміряти очима, стояти перед очима, на очах, світ в очах тьмариться та ін.
Зі словом серце налічують понад 200 фразеологізмів: гаряче серце, закипає серце, крається серце, покласти руку на серце, проникати в серце, серце з перцем, серце не камінь, серце радіє, серце сохне, серце чує, черв як точить серце, щире серце, брати до серця, з доброго серця, припасти до серця, давати волю серцю, потурати серцю, усім серцем, з відкритим серцем, щирим серцем, гірко на серці, мати Бога в серці, посвітлішало на серці тощо[1].
Стільки ж приблизно фразеологізмів має у своєму складі слово рука: легка рука, рука в руку, своя рука, з руки, майстер першої руки, набити руку, на руку ковінька, на швидку руку, по праву руку, простягати руку, під рукою, щедрою рукою, брати в руки, звязувати руки, майстер на всі руки, у добрі руки, докладати рук, з перших рук, як без рук, не давати волі рукам, власними руками, з пустими руками, обома руками хапатися, у своїх руках, горить у руках, у надійних руках і т. д.
Зі словом нога є понад 100 фразеологізмів: нога за ногою, чого ліва нога забажає, до ноги, переминатися з ноги на ногу, встати на ліву ногу, на широку ногу, ні в зуб ногою, ногою ступити ніде, на короткій нозі, брати ноги на плечі, де вже ноги не носили, падати в ноги, з усіх ніг, і риби наловити і ніг не замочити, давати волю ногам, відхрещуватися руками й ногами, плутатися під ногами, колос на глиняних ногах, твердо стояти на ногах[3, 49].
Чимало фразеологізмів групуються навколо слів, що означають назви явиш природи (прихилити сонце, місце під сонцем, вітер у голові, звідки вітер віє, шукати вітра в полі, свіжим вітром повіяло, буря в склянці води, як чорна хмара, витати в хмарах, мороз поза спиною ходить, як сніг на голову, як громом вражений), назви тварин (гнатися за двома зайцями, ділити шкуру невбитого ведмедя, всі кози в золоті, старий лис, вовк в овечій шкурі, горобці цвірінькають у голові, кури засміють, з третіми півнями, як з гуски вода, як баран на нові ворота, у свинячий голос, ловити окунів); назви рослин (топтати ряст, плести сухого дуба, як горох при дорозі, як виросте гарбуз на вербі, дорога терном поросла, хай буде гречка, дати на горіхи, душа заросла полином, нижчий за траву, мак росте в голові, як гриби після дощу); назви знарядь праці, предметів домашнього вжитку (хоч лопатою греби, знати з миски та в рот, макітра розуму, облизати макогона, носа й коцюбою не дістати, двічі наступити на ті самі граблі, як пісок на вилах, тримати в кліщах, ложка дьогтю, пристати з ножем до горла, носити воду решетом, як п’яте колесо до воза); назви трудових процесів (молоти язиком, краяти серце, вставляти клепку, кувати вухналі зубами, скородити ребра, як свекор пелюшки прати) тощо[13, 58].
Найчастіше головним словом у фразеологізмі виступає дієслово. Є окремі дієслова, які входять до складу багатьох Фразеологізмів. Наприклад, із дієсловом давати (дати) утворено близько 200 фразеологізмів (давати перевагу, давати відбій, давати волю рукам, давати драла, давати дорогу, давати знати, давати маху, давати на здогад, давати по шапці, давати раду, давати спокій, давати перцю, давати сторчака, не давати і вгору глянути, не давати проходу); з дієсловом брати (взяти) — близько 80 фразеологізмів (брати в роботу, брати голову в руки, брати до відома, брати за петельки, брати на арапа, брати на себе очі, брати ноги на плечі, брати своє, брати себе в руки, брати за зябра, брати за чисту монету, брати на кпини, брати до серця); з дієсловом іти — близько 70 фразеологізмів (іди з Богом, іти в ногу, іти в непамять, іти вгору, іти напролом, іти шкереберть, іти з глибини душі, іти ва-банк); із дієсловом тримати — понад 60 фразеологізмів (високо тримати голову, тримати марку, тримати в таємниці, тримати за сімома замками, тримати ніс за вітром, тримати камінь за пазухою, тримати на привязі, тримати язик за зубами) тощо.
У фразеологізмах порівняно часто вживаються числівник один (в один голос, міряти на один аршин, не один пуд солі зїсти, один бік медалі, один одного вартий, одним один, співати в один голос, звязувати в одне ціле, за одним махом, в одній упряжці, в одному ряду, бити в одну точку, стригти під одну гребінку), числівник два (два боки однієї медалі, за два кроки, не раз і не два, як дві краплі води, палиця з двома кінцями, між двох вогнів, у двох словах), числівник три (алюр три хрести, в три погибелі, гнутися в три дуги, під три вітри, в три скоки, спустити три шкури, у три шиї, як три дні не їв, під трьома замками), числівник сім (всім по сім, за сім земель, сім мішків гречаної вовни, сім футів під кілем, сім пятниць на тиждень за сімома печатками), рідко — інші числівники (у чотирьох стінах, як свої пять пальців, девятий вал, обминати десятою дорогою, у двадцять чотири години, на всі сто).
Іноді фразеологізми будуються на тавтології (повторенні однокореневих слів): битком набитий, валом валити, сидьма сидіти, покотитися покотом від сміху, плести плетеники, пропади пропадом, чин чином, бувати в бувальцях[17, 12].
Крім загальновживаної лексики, у фразеологізмах трапляються також специфічні слова та слова із закріпленим вжитком (із фразеологічним значенням): похнюпити голову, скалити зуби, вирячити очі, закопилити губи, байдики бити, ханьки мяти, справляти посиденьки, дати драла, скрегіт зубовний, на безрік, ні бельмеса. Слова похнюпити, скалити, вирячити, закопилити, байдики, ханьки, посиденьки, драла, зубовний, безрік, бельмес в інших поєднаннях слів не вживаються.
У фразеологізмах зберігаються архаїчні мовні елементи: притча во язицех, глас волаючого в пустелі, на сон грядущий, блудний син, проти рожна перти, міряти своїм ліктем, товкти воду в ступі, три копи лиха.
Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: можуть мати форму незалежного речення, підрядного речення, словосполучення (предикативного, підрядного чи сурядного), а також являти собою поєднання повнозначного слова із службовим.
Фразеологізми у формі незалежного речення являють собою завершені, самодостатні комунікативні одиниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття, творять семантичну цілість: повернулося колесо історії — сталися зміни; не варта шкірка вичинки — марна праця; далеко куцому до зайця — велика різниця між кимсь; той у плуг, той у луг — незлагоджено; що буде, те й буде — незважаючи ні на що. Такі фразеологізми не здатні до словесного поширення, у тексті вони вживаються як окремі повідомлення, репліки і за своїм значенням межують із приказками: Ви себе рівняєте з Іосифом? Далеко куцому до зайця! (І. Котляревський). Вони можуть входити також до складного речення як його предикативна частина: Що буде, те й буде, а я не покину своєї матері (І. Нечуй-Левицький). Нема що казати, бо в чужій хаті й тріска бє (Л. Мартович)[26, 45].
До складу фразеологізмів, що мають форму підрядного речення, як обовязковий компонент входять сполучники підрядності на зразок як, мов, наче, аж та сполучні слова що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми вказують на різні обставини і за будовою можуть бути:
повним двоскладним реченням (із підметом і присудком): куди і ворон кісток не заносить — дуже далеко, куди око гляне — скрізь, звідки вітер віє — чий вплив, доки світ стоїть — завжди, як рак свисне — ніколи, як гарбуз на вербі виросте — ніколи, як мокре горить — дуже повільно, що б там не було — за будь-яких умов, аж дим іде — дуже інтенсивно, чого ліва нога забажає — досхочу;
неповним двоскладним реченням із пропущеним присудком, рідше — підметом: як риба у воді — вільно, невимушено, як засватана дівка — соромязливо, (далекий) як небо від землі — недосяжний, (зникнути) як сіль у воді — безслідно, (потрібний) як пяте колесо до воза — зовсім не (потрібний), поки суд та діло — тим часом, мов крізь землю провалився — раптово зник; часом і з обома пропущеними головними членами речення: (знає) як свої пять пальців — досконало, (побачить) як свого носа — ніколи не (побачить), (сиплеться) як з рукава — дуже багато, (загоїться) як на собаці — дуже швидко; іноді до таких фразеологізмів як головна складова частина входить дієслово: битися як риба об лід — бідувати, дивитися як горобець на полову — піддаватися обману, купатися як сир у маслі — розкошувати, носитися як дурень зі ступою — приділяти забагато уваги;
односкладним реченням: хоч собак ганяй — дуже холодно, хоч в око стрель — дуже темно, куди не подайся — скрізь, якщо на те пішло — за такої умови, як вітром здуло — раптово зник, мов рукою зняло — раптово минуло, де козам роги правлять — дуже далеко[22, 14].
Фразеологізми, що мають форму предикативного словосполучення, являють собою комунікативно незавершені, недостатні одиниці: вони, як правило, потребують доповнення другорядними членами. Наприклад, у реченні Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника, — просто душа співає од такої краси (Ю. Яновський) фразеологізм душа співає, що має значення «радісно», доповнюється обставиною причини од краси. За будовою їх поділяють на:
двочленні — складаються лише з підмета й присудка: порохня сиплеться — дуже старий, завидки беруть — заздрісно, язик заплітається — важко говорить, світ не близький — дуже далеко, жила тонка — слабкий, язик як помело — дуже балакучий, горішок не по зубах — дуже складна справа, одного поля ягода — однакові, два чоботи – пара — схожі між собою;
багаточленні — крім підмета й присудка, як обовязковий компонент мають також другорядні члени: ведмідь на вухо наступив — позбавлений музикального слуху, кров холоне в жилах — страшно, язик підвішений добре — дотепно говорить, є лій у голові — розумний, душа в пяти вскочила — стало дуже страшно, кінці з кінцями не сходяться — важко справлятися з труднощами[36, 58].
Фразеологізми з іменником у ролі головного слова можуть являти собою[30, 51]:
а) поєднання іменника з прикметником (або займенником, числівником): білий світ, права рука, тепле місце, вчорашній день, дивна річ, крокодилячі сльози, старий лис, морський вовк, мокра курка, біла ворона, заплішений дурень, казанська сирота, китайська грамота, авгієві стайні, адамове ребро, своя рука, кожний собака, перша ластівка; таке поєднання може мати форму непрямого відмінка з прийменником або без нього: з легкої руки, на швидку руку, з дорогою душею, у свинячий голос, без зайвих слів, без задніх ніг, при битій дорозі, на свою голову, в самий раз, на сьомому небі, до перших півнів, в один голос, на одній нозі, щасливої дороги, високої думки, чистої води, власними очима, щедрою рукою, тихою сапою, всім серцем, своєю чергою, одної масті;
б) поєднання іменника з іменником у родовому відмінку: сіль землі, дух доби, пісня пісень, хвороба росту, докори сумління, мова серця, крик душі, почуття ліктя, господар становища, слово честі, макітра розуму, секрет полішинеля, яблуко розбрату; на початку такого фразеологічного словосполучення як обовязковий компонент може стояти прийменник: на злобу дня, на вагу золота, на краю прірви, за покликом серця, для відводу очей, до глибини душі, у поті чола; ця конструкція може поширюватися залежним прикметником (або займенником, числівником): птиця невисо-кого польоту, останній крик моди, сон рябої кобили;
в) поєднання іменника з іменником чи іменниками в іншому відмінку з прийменником або без нього: слово в слово, крок за кроком, без року тиждень, світ за очі, місце під сонцем, серце з воску, дірка з бублика, своя голова на плечах, колос на глиняних ногах, ані пари з вуст, буря в склянці води, кінець кінцем, кум королю.
Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з дієсловом у ролі головного слова являють собою:
а) поєднання дієслова з іменником у знахідному (чи родовому) відмінку без прийменника: сушити голову, снувати думки, ламати кригу, ловити момент, збивати пиху, набратися духу, баглаї бити, розуму не позичати, позбутися голови, рішитися глузду, мало каші зїв;
б) поєднання дієслова з іменником (чи займенником) в іншому відмінку з прийменником або без нього: западати в душу, відійти в історію, упійматися на гачок, виводити з рівноваги, встати з колін, стояти на своєму, боротися з вітряками, і в головах не класти, потурати серцеві, дякувати Богові, клювати носом, вкритися іржею, іти прахом, перекидатися словом;
в) поєднання дієслова з двома або більше іменниками в різних відмінках: давати волю серцю, покласти руку на серце, набрати водив рот, тримати ніс за вітром, робити з мухи вола, взяти бика за роги, встромляти палиці в колеса, носити воду решетом, решетом у воді зірки ловити, влити в бочку меду ложку дьогтю, валити з хворої голови на здорову, не лазити за словом у кишеню, вилами по воді писано;
г) поєднання дієслова з прислівником: іти навпомацки, піти вгору, високо нестися, звести нанівець, датися втямки, стати цапки, іти навпомацки, бачити далеко, дивитися звисока, поглядати скоса, лігма лежати, легко сказати, заходити здалека, тримати вухо гостро[28, 6].
Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з прикметником (чи дієприкметником) у ролі головного слова трапляються рідше: легкий на руку, важкий на підйом, тугий на вухо, гострий на язик, скупий на слова, гарячий серцем, вітром підбитий, без вини винний, не вартий дірки з бублика.
Так само рідкісні фразеологізми з прислівником у ролі головного слова: подалі від лиха, нізащо в світі, тяжко на душі, гірко на серці, несповна розуму, догори дном, і сліпому видно, не видно і сліду, світу божого не видно, ніде правди діти, ніколи і вгору глянути. Проте є чимало (близько сотні) фразеологізмів із предикативним словом нема в ролі головного слова: гадки нема, ціни нема, мови нема, нема кінця-краю, нема кебети, нема спасу, терпцю нема, просвітку нема, тільки пташиного молока нема, і вгору глянути нема коли, нема куди обернутися, нема того щоб[3, 104].
Не так багато і фразеологізмів із числівником у ролі головного слова: тридцять срібняків, за тридевять земель, у три погибелі, у три шиї, три кити, в чотири ока, за два кроки, на своїх двох, сім п’ятниць на тиждень, сім чудес світу, одним один, один в один, пяте через десяте, три чисниці до смерті.
Частина фразеологізмів має форму сурядних словосполучень. Як правило, вони складаються з двох частин (компонентів), зєднаних одиничним або повторюваним сполучником сурядності: вірою і правдою, віднині й довіку, плоть і кров, голод і холод, босий і голий, без ладу і складу, не раз і не двічі, раз і назавжди, вздовж і впоперек, за і проти, святий та божий, і сміх і гріх, і нашим і вашим, і вовк ситий і коза ціла, ні грач ні помагач, ні слуху ні духу, ні світ ні зоря, ні вдень ні вночі, ні думано ні гадано, ні кує ні меле, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, ані верша ані ворітниця, не за страх, а за совість, або пан або пропав, рано чи пізно, так чи інакше, то скоком, то боком, як день, так ніч. Іноді такі два сурядні компоненти бувають підпорядковані підрядним звязком спільному головному слову: метати громи і блискавки, лицар без страху і догани, ходити кругом та навколо.
Рідко фразеологізми у формі сурядного словосполучення складаються з трьох частин: прийшов, побачив, переміг; пройти Крим і Рим і мідні труби; пройти крізь вогонь, воду і труби; і швець, і жнець, і на дуду грець; ні бе, ні ме, ні кукуріку [35, 43].
Особливий різновид фразеологізмів становлять стійкі поєднання повнозначного слова із службовим — прийменником, сполучником або часткою, що мають цілісне значення. Це, власне, застиглі синтаксичні словоформи. За розрядом службового слова їх можна поділити на три групи[36, 58]:
-фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з прийменниками: з розумом, з вогником, з перцем, з голочки, з руки, з пелюшок, зі скрипом, до лиця, до решти, до цурки, на славу, на совість, на руку, на око, на кшталт, на гамуз, на шапкобрання, на батьківських, в гуморі, в ажурі, в унісон, в лоб, у літах, у соку, в усю, без памяті, без тями, без пуття, без кінця-краю, без ліку, від душі, від лукавого, під руками, під носом, під силу, по дорозі, по змозі, про себе, про око, з-під поли, з-під палиці, при розумі, крізь зуби, над силу, для годиться;
- фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані зі сполучниками: і край, та й по всьому, та й годі, хоч плач, хоч лусни, хоч викинь, хоч викрути, хоч куди, як палець, як лід, як крига, як вкопаний, як ужалений, як на голках, як на долоні, як по нотах;
- фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з частками: ні душі, ні крихти, ні ногою, ні з місця, ані тіні, не біда, не рівня, не промах, не до ладу, не до душі, не до добра, не до снаги, не до шмиги, не на жарт, не по собі, не по зубах, не під силу, не про нас, не за горами, не з руки, не з медом, не з тих, тільки й горя, тільки й бачили, тільки й того, аж нікуди.
Крім того, трапляються поодинокі фразеологізми, які за своєю будовою не вкладаються в наведені вище моделі: далі нікуди, куди там, хто куди, де там, де тобі, того й дивись, як ніде й нічого, і горя мало.
Найпоширенішими є фразеологізми, які мають форму підрядного словосполучення. Головним словом у таких стійких словосполученнях переважно виступають іменники та дієслова, рідше — прикметники, прислівники, числівники.
РОЗДІЛ 2. Методика вивчення фразеологізмів в початкових класах
2.1 Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів
Проблема культури спілкування як важливого компонента розвитку і виховання особистості молодшого школяра не може бути вирішена без постійної уваги до фразеологічної роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення слів у мовленнєвому етикеті спілкування, в оцінці ситуацій невербальної комунікації.
Рівень вихованості учнів проявляється в умінні оформляти думку в слово, в манері говорити та спілкуватися, в умінні володіти силою голосу та інтонацією, уважно слухати співрозмовника, в багатстві етикетної фразеології. Саме тому необхідно вже у початковій ланці навчати школярів спілкуватися, дотримуючись етикету вербального і невербального спілкування, який формувався протягом століть багатьма поколіннями українців.
Робота з фразеологізмами дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету, сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання української мови [29, 16].
Мовлення людей здійснюється не лише як судження про дійсність, а й як певна комунікативна ситуація: як звернутися до співбесідника, запитати, привітатися, попрощатися, подякувати, висловити незгоду, попросити вибачення, виразити здивування. Тематично дібрана фразеологія допомагає ґрунтовніше розкрити поняття “культура спілкування”, “мовленнєвий етикет”, “культура поведінки”. Культура мовлення передбачає вироблення етичних та етикетних норм спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника[46, 45].
Спілкування – одна з форм людської взаємодії, завдяки якій індивіди духовно впливають один на одного. Люди не можуть жити без обміну досвідом, трудовими й побутовими навичками, без взаємних контактів, без впливу один на одного. Термін “спілкування” вживають переважно для характеристики міжособистісних стосунків, передачі форм культури і спільного досвіду, взаємодії, взаєморозуміння, взаємовпливу людей (О.Я.Гойхман, О.І.Даниленко, А.М.Емірова, Т.К.Чмут). Сталі форми спілкування пов’язані з умовами спілкування людей і утворюються в процесі закріплення виражальних засобів відповідно до мовленнєвої ситуації.
Інтерес до проблем культури спілкування у школярів можна підтримувати шляхом використання фразеологізмів тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” в ілюстративному матеріалі на різних уроках у початковій школі. Початкова школа має давню традицію у застосуванні тематично згрупованої лексики під час вивчення мови. Аналіз науково-методичної літератури [49] довів, що класифікація фразеологізмів тематик-ного поля “ввічливість” з урахуванням специфіки вербального і невербального спілкування у лінгвістиці відсутня, проблема роботи з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів не розглядалася, що переконало в своєчасності й актуальності її вирішення.
Взаємодіючи з людьми, вбираючи і засвоюючи культурні традиції, дитина, а потім і дорослий, оволодівають історично виробленими інструментами, засобами спілкування. У процесі включення в культурний контекст відбувається розвиток комунікативних здібностей особистості – знань, умінь, навичок. Щоб наблизити навчальні умови спілкування до реальних, необхідно ввести учня у мовленнєву ситуацію і навчити його орієнтуватися в ній, враховуючи складові комунікації: місце, адресанта, адресата, мету, мовленнєвий намір, мотив, предмет спілкування.
Робота з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів не може обмежуватися тільки принагідними бесідами на окремих уроках. Щоб виробити в учнів внутрішню потребу в дотриманні правил спілкування, мовленнєвого етикету, необхідно працювати систематично, раціонально використовуючи можливості між-предметних зв’язків, спираючись на програму з культури спілкування, упорядкування якої необхідне для ефективності цієї роботи і якої на сучасному етапі початкова школа не має.
Серед сторін спілкування, які викликають особливу зацікавленість, учені виділяють невербальну комунікацію (Н.І.Бугай, О.В.Кубрак, С.І.Львова, А.О.Паламар). Робота з фразеологізмами, що репрезентують невербальні засоби спілкування, сприяє усвідомленню учнями того, що невербаліка несе не менш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. Це сприяє підвищенню рівня культури спілкування молодших школярів, їхньому самопізнанню, розумінню інших [50, 24].
Фразеологія – це окраса мови і водночас могутній стилістичний засіб влучної і дохідливої передачі думки. Знання фразеологічних скарбів української мови, розуміння їх, правильне вживання є безсумнівним показником емоційного мовлення. Фразеологізми несуть не тільки предметну, а й естетичну інформацію. Тому необхідно виробляти навички вмілого вживання фразеологізмів у повсякденній мовній практиці.
На нашу думку, школа потребує фразеологічного словника для початкових класів, який би передбачав: ступінь володіння молодшими школярами фразеологічним багатством мови; доступність фразеологічних одиниць для засвоєння їх школярами; наявність фразеологічних одиниць у текстах вправ у підручниках з української мови, у шкільній програмі з читання; цінність фразеологічних одиниць з погляду освітньовиховних завдань школи; можливість використання у між предметних звязках.
Фразеологічні звороти, або фразеологізми належать до найяскравіших стилістичних засобів мовлення. Більшість мають оцінне значення, тобто відображують позитивну або негативну характеристику предмета, явища, вчинку. Фразеологізм, що вдало вживається, пожвавлює мовлення, робить його емоційнішим. Фразеологізми є невідємною складовою будівельного матеріалу речення, особливо емоційно наснаженою. Щоб правильно вживати фразеологізми в мовленні, слід добре знати їх значення, стилістичні властивості і можливості.
Розуміння фразеологізмів під час читання художніх творів, використання їх в усному і писемному мовленні є одним із показників високого рівня володіння рідною мовою. Фразеологізми становлять невідємну частину українського фольклору і складають національне багатство мови, точно, влучно, образно характеризують або називають усі прояви навколишнього світу. Допомогти оволодіти цим багатством — важливе завдання вчителя початкової школи[58, 10].
Спираючись на досвід роботи у школі, дані експериментального навчання, під час добору фразеологізмів для засвоєння молодшими школярами ми керувалися такими критеріями:
1)доступність фразеологізмів для дітей молодшого шкільного віку;
2)значення фразеологізмів в етичному вихованні та для розвитку світогляду;
3)вживання фразеологізмів у різних життєвих ситуаціях;
4) врахування сфери їх уживання (уникнення фразеологізмів із мови арго, історичної і публіцистичної літератури та ін.);
5) відповідність фонетичних, лексичних, синтаксичних особливостей фразеологізмів граматичному матеріалу, який вивчається у початковій школі (наприклад, під час вивчення теми Розрізнення відмінків іменників пропонується розглянути фразеологізм рукою подати) [63, 47].
Наведемо методичні рекомендації і типи вправ, які спрямовані на усвідомлення фразеологізмів і актуалізацію їх у мовленнєвій діяльності молодших школярів.
Первинне ознайомлення з фразеологізмами можна організувати таким чином. На дошці малюнок Незнайка і запис: переливати з пустого в порожнє. Учитель звертається до учнів:
— Незнайко читав оповідання, і йому зустрівся ось такий вислів. Він зрозумів його так: необхідно щось перелити з одного пустого посуду в інший, такий же пустий. А як ви розумієте цей вислів? (Якщо діти не можуть дати пояснення, то пояснює вчитель).
- В українській мові є поєднання слів, які не можна розривати, вони мають цілісне значення. Наприклад, необхідно сказати, що ми дуже рано встали. Для цього використовуємо вислів: ні світ ні зоря... Цей вислів називається фразеологізмом. (Від учнів запамятовування терміна не вимагається, ним користується лише вчитель). Фразеологізми слід запамятовувати такими, якими здавна вони вживаються.
Чим більше ви їх знатимете, тим яскравіше зможете висловити свою думку. Фразеологізми — це словосполучення, які використовуються у переносному значенні: пятами накивати (швидко тікати, бігти), закинути вудку (зясувати щось наперед), мілко плавати (не мати достатню знань чи досвіду для якої-небудь справи), тягнути лямку (працювати на когось), твердий горішок (дуже складна справа), байдики бити (ледарювати).
Який фразеологізм використовувати під час вивчення тієї чи іншої граматичної теми, вирішує вчитель, керуючись зазначеними критеріями і орієнтуючись на рівень розвитку учнів свого класу.
Найефективніший прийом ознайомлення з фразеологізмами — це усвідомлення їх значення у контексті.
Наприклад, пропонуємо завдання:
1.Прочитайте речення, доповніть його записаним на дошці висловом.
1)Я проводжу час дуже одноманітно. Справи ніякої не роблю, а так... (із пустого в порожнє переливаю.)
2)Назвіть у поданому вислові слово, яке означає дію предмета (дієслово). На яке запитанню воно відповідає?
3)Складіть діалог з цим висловом, наприклад:
—Що ти сьогодні робиш?
—Так, нічого, переливаю з пустого в порожнє.
2. Прочитайте вірші. Поясніть значення виділених висловів.
Що за ґвалт зчинився на подвірї зранку?
Загубила ґудзик ґава біля ґанку.
З дерева за нею ґедзь спостерігав.
І порадив ґаві не ловити гав. (Ігор Січовик)
(Марно витрачати час, нічим не займатися).
3. Доповніть кожне речення одним із написаних у стовпчику висловів.
Я дуже хочу купити тобі цей годинник, але він нам...
Ходімо додому, бо там мама...
Не встигли хлопці отямитися, як Петрика, мов...
Поки билися лев з ведмедем, а лисиці й...
Ми так боялися дядька Матвія, що його хату обходили...
– Замініть кожен вислів одним словом (дорогий, утік, дуже далеко, хвилюється, утекла).
Особливо зацікавлюють молодших школярів вправи, у яких малюнок допомагає усвідомити зміст фразеологізму. Перший тип таких вправ — це ті, які використовують фразеологізм, що співвідноситься з малюнком і відображає пряме значення сполучення слів [66, 43].
– Прочитайте вислови і розгляньте малюнки. У яких випадках малюнок відповідає вислову? (Вчитель має підготувати ілюстрації, що зображають пряму дію). Виконуються вправи, коли учні на основі поданого слова і малюнка створюють фразеологізм, а потім пояснюють його значення.
Пропонуємо скористатися методичними порадами щодо використання вправ такого типу на уроках. Так, під час узагальнення знань учнів про іменник учитель говорить: У класі учні виконували завдання: до виразу пекти раків створили малюнок. Петрик намалював ось такий: хлопчики печуть на вогнищі раків. (Якщо немає малюнка, то можна вербально його описати). Чи відповідає малюнок Петрика змісту цього вислову? А що означає цей вислів? Що спільного є між звареними раками і зніченим від сорому хлопчиком? (Хлопчик червоніє. Стає схожим на почервонілих від окропу раків).
– Доповніть речення цим словосполученням: Та не буду я виступати. А то ви знову почнете насміхатись, а я знову почну... (пекти раків).
– До якої частини мови відноситься слово раків? Визначте число і відмінок цього іменника.
– Складіть за поданими словами і малюнком два вислови. Поясніть їх зміст. Складіть із цими висловами діалог.
Якщо школярі не можуть самостійно виконати завдання, вчитель називає початок речення, а учні доповнюють його.
Щоб засвоєння фразеологізмів не обмежувалось лише ознайомлен-ням з їх значенням, необхідна систематична мовленнєва діяльність, спрямована на використання цих висловів на рівні словосполучення, речення, тексту[68, 277]. Найбільш розповсюдженими фразеологічними вправами є повязані з уточненням лексичного і граматичного значення вислову.
1. Замініть вислови правого стовпчика словосполученнями з лівого.
дружно жити душа в душу
привертати увагу збитися з ніг
дуже втомитися ні живий ні мертвий
цілодобово ламати голову
2. Яке з цих словосполучень є стійким, тобто фразеологізмом, а яке — ні?
Пекти картоплю, накрити ковдрою пасти корів, дзвонити зубами, крутити носом, мама радіє.
3. До поданих висловів доберіть синонімічні, скориставшись довідкою.
Довідка:
золоті руки лікоть в лікоть
заплющувати очі майстер на всі руки
плечем до плеча дивитися крізь пальці
одним словом кіт наплакав
один на один сам на сам
крапля у морі ганяти вітер вулицями
бити байдики коротше кажучи
4. До висловів з лівої колонки доберіть антоніми з правої.
закачувати рукави у найгіршому випадку
у кращому випадку в останню чергу
у першу чергу спустивши рукави
5. Замініть у поданих висловах прикметники антонімами. Як ви розумієте їх зміст?
Низька (висока) оцінка, вузьке (широке) коло, легка (важка) задача, добра (погана) новина, холодна (тепла) зустріч, з важким (легким) серцем, міцне (слабке) здоровя.
6. Замініть вислови словами, які відповідають на питання як?
Крапля у морі (мало), день за днем (поступово), як сніг на голову (несподівано), в одну хвилину (швидко),, всією душею (щиро), як зіницю ока (турботливо), як вдома (вільно), як по маслу (легко), рука в руку (разом), на швидку руку (швидко), битий
час (довго), крок за кроком (поступово), як заячий хвіст (мало), ніс до носа (близько).
7. Замініть вислови близькими за змістом дієсловами.
Брати за душу (хвилювати), тримати, у голові (памятати), бити тривогу (турбуватися), тремтіти як осиковий лист (лякатися), скласти голову (загинути), продавати зуби (сміятися), продавати душу (зраджувати), накивати пятами (втікати), ревіти білугою (плакати), ні живий ні мертвий (перелякатися), ламати голову (обдумувати), зуб на зуб не попадає (змерзнути), мов у воду впасти (зникнути), вкладати всю душу (старатися), крутити носом (вередувати).
Програмою з української мови[57]передбачено розвиток діалогічного мовлення молодших школярів. Спостереження на уроках української мови свідчать, що є вчителі, які не розуміють значення роботи з навчання діалогу, не знають, як організувати її. Щоб робота над побудовою діалогу більше зацікавила учнів, можна використовувати фразеологізми:
1. Прочитайте вислови. Поясніть їх значення. Дайте відповіді на запитання, використовуючи подані вислови.
1) Твій товариш живе близько від тебе?
(Так, за два кроки від мого будинку).
2)Ти давно вивчаєш англійську мову?
3)Думаю, твій товариш добре попрацював.
4) Ти регулярно відвідуєш спортивну секцію?
5)Скажи, Марійка вигадувала, розповідаючи про побачене?
6)Чи далеко хата діда Омелька?
7)Ти зараз дуже зайнятий?
8) Ти знаєш, де тепер живе твій товариш?
2. Замініть підкреслені вирази одним словом.
1)Ходімо додому, бо там мати місця собі не знайде,
2)Ліг я на це ліжко і заснув як убитий.
3)Усю Десну знав як свою долоню.
4)Сергій ходив як осіння хмара.
5)Вони росли як горох при дорозі.
3. Як ви розумієте вислови: як дві краплини води, був на сьомому небі? Завершіть діалог одним із цих висловів.
—Що ти подарував своєму товаришеві на день народження?
—Фотоапарат.
—Чи сподобався йому подарунок?
—Він...
—Мамо, чи подобається тобі моя нова подруга?
—Так.
—Правда, вона дуже схожа на свою маму?
Складнішою формою організації навчання побудови діалогу із використанням фразеологізмів можуть бути вправи такого типу.
Доповніть речення так, щоб був зрозумілий зміст висловлювань:
1)У мене язик не повертається... (розказати, що ти зробив).
2)Сьогодні Василько готовий був крізь землю провалитися... (бо він не виконав свою обіцянку).
3)Іванко горів від сорому... (у класі дізналися, що він сказав неправду).
Далі учитель викликає двох учнів і пропонує одному з них поставити запитання своєму товаришеві так, щоб той у своїй відповіді вжив виділений вислів. Наприклад:
—Ти мені можеш сказати, що зробив Максимко?
—У мене язик не повертається розказати про це.
—А все-таки?
—Він дуже образив сестричку.
Фразеологічні одиниці можна вважати засвоєними у тому випадку, коли учень свідомо користується ними у власному мовленні[64].
4. Прочитайте текст.
Фирка
Кішка Фирка втекла. Кошенята пищали. Ярослав приніс диктофон і записав їх голоси. Потім він поставив диктофон на підвіконня і натиснув кнопку. Почулося жалібне пишання кошенят. Ярослав подивився у вікно і побачив Фирку. Вона бігла до будинку. Кішка злетіла на огорожу, стрімко скотилася з неї. Миттю вскочила у вікно і кинулась до кошенят.
– Замініть у двох останніх реченнях тексту підкреслені слова близьким за змістом словосполученням: з усіх ніг, що є духу, з усіх сил, кинулася стрімголов.
5. Прочитайте текст і знайдіть виділені словосполучення. Як ви їх розумієте?
Моя подруга Оксана – золота людина. Вона усім допомагає. Ми з нею часто разом готуємо домашнє завдання. Вона живе за два кроки від мого будинку. З першого погляду вона розпізнає важкі задачі. Коли я одержую високу оцінку, вона на сьомому небі. Важко розповісти про гарну людину двома словами.
6.Використовуючи вислови ні живий ні мертвий, серце обірвалося, мороз по шкірі пробіг, опишіть ситуацію:
Дівчатка пішли у цирк. Особливо їм сподобались виступи гімнастів під куполом цирку і дресировані тигри.
Використовуючи пропоновані вправи, вчителеві необхідно продумати, у якому класі і який поданий тип вправ можна використати, яку кількість фразеологізмів на уроці слід розглянути, як співвіднести фразеологічний матеріал із темою, що вивчається, як забезпечити закріплення фразеологізмів.
2.2 Система вправ і завдань для вивчення фразеологізмів
Свідоме й уміле використання учнями фразеологізмів залежить від вибору методичних шляхів, що перетворюють усталений вираз в активний засіб спілкування, вираження думки. Аналіз методичної та педагогічної літератури свідчить, що проблема формування культури спілкування учнів початкових класів з використанням фразеологізмів, які репрезентують і вербальну, і невербальну комунікацію, вирішується у процесі використання системи вправ і завдань.
Пропонуємо систему вправ і завдань для вивчення фразеологізмів у початкових класах. Запропонована система комплексних вправ виконує такі функції [68, 39-40]:
1) комунікативну (підготовка до мовленнєвої діяльності з урахуванням ситуації спілкування);
2) мотиваційну (формування інтересу до засвоєння фразеологізмів тематичної групи “ввічливість”; спонукання до використання їх у мовленні);
3) пізнавальну (засвоєння нових знань з культури вербального і невербального спілкування);
4) актуалізаційну (актуалізація опорних знань, умінь і навичок з культури спілкування);
5) операціональну (тренінги, дидактичні ігри з культури спілкування з використанням фразеологізмів ввічливості);
6) формувальну(формування умінь використовувати формули мовленнєвого етикету; вживати у мовленні фразеологізми, що характеризують манеру мовленнєвої поведінки, етикет характеру і поведінки);
7) розвивальну(забезпечення розвитку якостей ввічливої, вихованої особистості учня, здібностей мовленнєвої особистості);
8) організаційну (включення у різні ситуації спілкування);
9) виховну (виховання особистості, здатної до комунікації);
10) корекційну (сприяння попередженню і усуненню помилок, пов’язаних з незнанням норм мовленнєвого етикету, вад характеру, що заважають спілкуванню);
11) контрольну (перевірка засвоєння мовленнєвих етикетних норм спілкування, вмінь засобами фразеології оцінити ситуацію спілкування, мовця).
1. З якої професії?
Назвіть, з якої професії прийшов у життя поданий фразеологічний зворот.
Не святі горшки ліплять. Куй залізо поки гаряче. Міряти на свій аршин. Брати в лещата. Створити зелену вулицю. Влучити в ціль. Намилити шию. Підносити на щит. Під одну гребінку. Залишити поле бою. Видавати на-гора. Не нюхати пороху. Грати першу скрипку. На два фронти. Підвищувати тон. Брати на буксир. Вставляти палки в колеса. Пливти за течією. Прясти тонку. На всіх парах. Розмотати клубок. Кинути якір. Як нитка за голкою. Викинути за борт. Білими нитками шито.
Відповіді: 1) з мови гончарів, 2) крамарів, 3) залізничників, 4) перукарів, 5) шахтарів, 6) музикантів, 7) стельмахів, 8) ткачів, 9) кравців, 10) ковалів, 11) з військової справи, 12) з мови моряків.
2. Допишіть замість крапок число, яке загубилось.
· Знаю, як свої... пальців
· ... пятниць на тиждень
· За... земель
· Сім раз відмір —... раз відріж
· Один з сошкою, а... з ложкою
· ... без палички
· На всі... сторони
· Зігнувся в... погибелі
· Краще... раз побачити, чим... раз почути
· Сльози в... ручаї
· Один розум добре, а... краще
· Не звяже... слів
· Одна нога тут,... — там
· Кований на всі... ноги
Відповіді: 1) пять, 2) сім, 3) тридевять, 4) один, 5) семеро, 6) нуль, 7) чотири, 8) три, 9) один — сто, 10) три, 11) два, 12) двох, 13) друга, 14) чотири.
3. Фразеологізми в зоопарку.
1) Замість крапок вставте назви тварин.
Злий як... Упертий як... Хитрий як... Полохливий як... Колючий як... Надутий як... Шкідливий як...
Відповіді: тхір, осел, лисиця, заєць, їжак, індик, кіт, ягня, ведмідь, риба, свиня, сорока, вовк, тетеря.
2) Пригадайте ще назви тварин або птахів, які трапляються у фразеологізмах.
Відповіді: працює як віл, ведмежа послуга, крутиться як білка, надувся як сич, крокодилячі сльози, курей восени рахують, курці ніде сісти, як кіт наплакав, живуть як собака з кішкою, треті півні, ходити півнем, ось де собака заритий, лебедина пісня, гидке каченя, вовк в овечій шкурі, нагадати козі смерть, як корова язиком злизала, підколодна змія, мокра курка, козел відпущення, гора народила мишу, робити з мухи слона, де раки зимують, плюватися як верблюд, повертатися як слон, злий мов собака, далеко куцому до зайця.
4. Фразеологізми-синоніми.
Доберіть до кожного слова схожий за значенням фразеологізм з правої колонки.
Стомитись —очі колоти
Втекти —не чути ні рук, ні ніг
Дорікати —надути губи
Червоніти —робити з мухи слона
Ледарювати —тримати язик за зубами
Викривати —дрижаків упіймати
5. Аукціон.
Ведучий називає фразеологізм, учасники гри пригадують схожі за значенням (синонімічні) фразеологізми. Виграє той, хто назве останній фразеологізм.
| Відповіді | ||
| Байдики бити | і за холодну воду не братися собак ганяти тинятися з кутка в куток горобцям дулі давати | горобців лічити походеньки справляти у стелю плювати лежні справляти |
| Давати прочухана | наганяти холоду давати наганяй читати нотацію вправляти мозок | давати жару милити чуба знімати стружку брати в шори |
| Замилювати очі | напускати туману замазувати очі замовляти зуби обводити навколо пальця | дим пускати в очі відводити очі водити за ніс у дурні пошити |
| їздити верхи | сісти на голову покласти на лопатки поставити на коліна | тримати під пятою вірьовки сукати узяти гору |
| Тримати язик за зубами | і рота не розкрити ні пари з вуст подавитись язиком як у рот води набрати як занімів як заціпило | втрачати дар мови ані мур-мур прикусити язика мовчанку справляти як риба |
6. Хто більше?
Потрібно за визначений час пригадати фразеологізми, повязані з частинами тіла: рука, нога, ніс, голова, язик, зуб.
| Відповіді | ||
| голова | зуб | рука |
| як сніг на голову | зуби замовляти | як без рук |
| стрімголов | мати зуб (на когось) | легка рука |
| втратити голову | зуб на зуб не потрапляє | майстер на всі руки |
| морочити голову | говорить крізь зуби | умивати руки |
| голова варить | зуб за зуб, око за око | взяти себе в руки |
| мудра голова | зуби продавати | сидіти, склавши руки |
| хапатися за голову | скалити зуби | руки опустились |
| головою відповідати | ні в зуб ногою | рука не піднімається |
| на свою голову | пропустити крізь зуби | рука руку миє |
| гаряча голова | покласти зуби на полицю | сверблять руки |
| язик | ноги | ніс |
| язик до Києва доведе | устати на ноги | втерти носа |
| тримати язик за зубами | падати з ніг | крутити носом |
| чесати язика | устати з лівої ноги | задерти носа |
| вигострити язик | іти в ногу | тримати ніс за вітром |
| розпустити язика | плутатись під ногами | носа не навернути |
| язик як лопата | ніг під собою не чути | не показувати носа |
| прикусити язика | збитися з ніг | сунути свого носа |
| проковтнути язика | ноги на плечі | водити за носа |
| молоти язиком | ноги моєї не буде | носом клювати |
| плескати язиком | підняти всіх на ноги | чути носом |
| висолопити язика | взяти ноги на плечі | мати доброго носа |
| як корова язиком злизала | втратити землю під ногами | не бачити далі свого носа |
7. Загадки-жарти.
Чи буває душа в пятах?
Чи є ноги у книжки?
У якому фразеологізмі згадується таблиця множення?
Що можна ламати без рук і без усякого знаряддя?
Коли беруть ноги на руки?
Чи можна сказати: майстер на обидві руки?
Чи можна вийти сухим з води?
Кому може бути море по коліна?
Чи можна носити воду в решеті?
Хто може зробити з мухи слона?
Коли енциклопедія може бути ходячою?
Відповіді: 1) Буває, особливо коли дуже злякатися. 2) Напевно, є, бо говорять, що взяв книгу догори ногами. 3) Зрозуміло, як два на два чотири. 4) Ламати голову. 5) Коли втікають. 6) Можна, бо у людини дві руки. 7) Качка і гуска можуть вийти сухими з води. 8) Пяному може бути море по коліна. 9) Можна, якщо під нього підставити якусь посудину. 10) Фантазер. 11) Коли голова на плечах.
8. Договоріть за нього...
Ведучий називає початок фразеологізму, а учасники гри повинні назвати кінець.
1. Надути... 2. Пекти... 3. Бити... 4. Сидіти... 5. Накивати... 6. Вилетіло... 7. Дерти... 8. Перемивати... 9. Взятись... 10. Точити... 11. Намилити... 12. Віддати... 13. Згущувати... 14. Клацати... 15. Сходити... 16. Давати... 17. Набирати... 18. Викликати... 19. Влучити... 20. Виходити... 21. Завязати... 22. Розмотати... 23. Втратить. 24. Кусати... 25. Скалити... 26. Махнути... 27. Намотати... 28. Лягти... 29. Ходити... 30. Заварити...
Відповіді: 1) губи, 2) раків, 3) байдики, 4) на шиї, 5) пятами, 6) з голови, 7) носа, 8) кісточки, 9) за розум, 10) зуби, 11) шию, 12) кінці, 13) фарби, 14) зубами, 15) зі сцени, 16) бій, 17) висоту, 18) вогонь на себе, 19) у ціль, 20) на фінішні пряму, 21) вузол, 22) клубок, 23) голову, 24) губи, 25) зуби, 26) рукою, 27) на вус, 28) трупом, 29) ходором, 30) кашу.
9. Відгадай, що це.
На нього кидають слова і гроші, коли їх не цінують; його радять шукати у полі, коли хтось безслідно зник; він є в голові легковажної, несерйозної людини.
Через них пролітають, як через отвір; вони не квіти, а вянуть; їх розвішують, як білизну, особливо дуже довірливі.
Ним можна клювати, як дзьобом; його задирають, коли зазнаються; його можна всунути будь-куди.
Він може довести до Києва і далі; його можна нагострити, як ніж; схожий він на лопату, особливо у балакучих.
Він коневі не товариш і дружній череді не страшний; скільки його не годуй, він усе у ліс дивиться; інколи він буває в овечій шкурі; як його боятися, то в ліс краще не ходити.
Ними можна косити і відкривати комусь щось; їм можна не вірити і навіть колоти їх; коли у них дивитися, то можна втрачати себе; коли їх вирячити, то можна щось у когось побачити.
Відповіді: вітер, вуха, ніс, язик, вовк, очі.
10. Лото «фразеологами».
Потрібно виготовити 7 таблиць розміром 6x12 см і розділити їх олівцем навхрест, а також двадцять вісім карток розміром 3x6 см.
| У першу чергу | За декілька кроків |
| Порядок денний | Тримати язик за зубами |
У клітинки таблиці вписати пояснення фразеологічних зворотів, а у картки — відповідні їм фразеологізми. Учасники гри отримують таблиці. Ведучий перетасовує картки. Називає фразеологізми. Учасник, якому названий фразеологізм підходить, закриває клітинку таблиці. Виграє той, хто першим закриє всі таблиці.
Пояснення для таблиць.
1) Перш за все, раніше від усіх. 2) Питання, які розглядаються на зборах. 3) Час важкої напруженої роботи. 4) Не говорити про щось, мовчати. 5) Турбувати когось. 6) Дуже близько, поруч. 7) Пропонувати що-небудь. 8) Не турбувати. 9) Поступово, у певній послідовності. 10) Міцно заснути. 11) З кожним роком. 12) Зявляються, коли не чекають. 13) Дуже сильний апетит. 14) Немає сил що-небудь робити. 15) Розізлитись. 16) Знати майже про все. 17) Дуже холодно. 18) Схожі між собою негативними якостями. 19) Щось дуже захоплююче, привабливе. 20) Той, хто вміє робити все своїми руками. 21) Мовчати, не говорити ні про що. 22) Задоволення від перемоги. 23) Знати про когось усе. 24) Відставати в чомусь, не встигати. 25) Працювати чи рости разом, переборювати всі труднощі. 26) Посваритися, перестати дружити.
Фразеологізми для карток
1). У першу чергу. 2). Порядок денний. 3). Жнива. 4). Тримати язик за зубами. 5). Не давати спокою. 6). За декілька кроків. 7). Вносити пропозицію. 8). Залишити у спокої. 9). Крок за кроком. 10). Мертвим сном. 11). Рік за роком. 12). Як сніг на голову. 13). Вовчий апетит. 14). Руки опустились. 15). Вийти з себе. 16). Ходяча енциклопедія. 17). Собачий холод. 18). Одного поля ягоди. 19). Очей не відірвеш. 20). Майстер на всі руки. 21). Води в рота набрати. 22). Знай наших. 23). Башти наскрізь. 24). Задніх пасти. 25). Пуд солі зїсти. 26). Розбити глек.
11. Що трапилось з головою?
Прочитайте фразеологізми, у яких складовою частиною є слово голова; поясніть, що трапилось з головою.
| Відповідь | |||
1. Втратити голову Не лізе в голову |
втратити здатність думати | ||
| 2. Голова болить | у когось від чогось | ||
3. Голова йде обертом Голову сушити Крутити головою Розколюється голова |
від безлічі турбот | ||
4. Повісити голову Похнюпити голову |
засумувати | ||
| 5. Хитати головою | не вірити | ||
6. Зложити голову 7. Покласти голову |
загинути | ||
| 7. Клепок у голові не вистачає Нема в голові | не вистачає розуму | ||
| 8. Голову ламати | розмірковувати | ||
| 9. Погладити по голівці | пожаліти | ||
10. Гризти голову Морочити голову |
набридати, надокучати | ||
| 11. Вилетіло з голови | забути | ||
| 12. Ходити на голові | бешкетувати | ||
12. Закінчіть речення.
Подані речення потрібно закінчити фразеологізмами.
1). Місто він своє знає як... 2). Нові будинки ростуть як... 3). Крутиться зранку до вечора як... 4). Схожі ми з сестрою як... 5). Що йому не кажи, йому все як... 6). Приїзд давніх друзів був як... 7). Дощу цієї весни було мало як... 8). Після хорошої зарядки сон як... 9). Коли ми піднялися на гору, село було видно як... 10). Дізнавшись, що починається футбол, Сашка як... 11). Навколо була пітьма хоч... 12). Працювали діти в саду не на... 13). Хлопці все літо жили... 14). Річку нашу можна перейти убрід, води в ній... 15). Будинок нашої бабусі знаходиться від нас за... 16). Вони в таборі живуть як... 17). Сашкові був потрібний цей велосипед як... 18). Батько так розтлумачив, що я памятатиму до... 19). Настільки цікаво розповідав дідусь небилиці, що я сприймав їх... 20). Надворі завивала хуртовина, ніхто з хати не хотів і...
Відповіді: свої пять пальців, гриби після дощу, муха в окропі, дві краплі води, з гуски вода, сніг на голову, кіт наплакав, рукою зняло, на долоні, вітром здуло, в око стрель, страх, а на совість, душа в пушу; курці по коліна; два кроки; у Бога за пазухою; пяте колесо до воза; нових віників; за чисту монету; носа показувати.
13. Фразеологізми-антоніми.
Прочитайте фразеологізми-антоніми до поданих виразів.
Легкий на руку — важкий на руку.
Кидає в жар — кидає в холод.
Жити своїм розумом — жити чужим розумом.
Набратися тіла — спасти з тіла.
Розвязати язика — вкоротити язика.
Вести перед — пасти задніх.
Забувати все на світі — памятати все на світі.
Іти з миром — іти з війною.
З легким серцем — з важким серцем.
Повернутися обличчям — повернутися спиною.
Піднестися духом — впасти у відчай
Набратися сил — вибитися із сил.
Втратити терпець — набратися терпіння.
Звернути увагу — залишити поза увагою.
Ввійти в довіру — вийти з довіри.
Дотримати слова — порушити слово.
Заварити кашу — розхльобувати кашу.
Ставати до ладу — вийти з ладу.
Приходити до памяті — втратити свідомість.
Семимильні кроки — черепаша хода.
Як кішка з собакою — душа в душу.
Пальця в рот не клади — мухи не скривдить.
Вийти з себе — опанувати себе.
Скидати маску — надівати маску.
Підносити до неба — топтати в болото.
Рукою подати — за тридевять земель.
Хоч голки збирай — хоч око виколи.
Зазнати поразки — отримати перемогу.
14. Хто спостережливіший?
Із записаних слів потрібно скласти якнайбільше фразеологізмів, повязаних зі спортом.
Брати, друге, вийти, покласти, перший, передавати, тримати, удар, королева, сідати.
Відповіді: брати старт, брати барєр, друге дихання, вийти на фініш, вийти на фінішну пряму, покласти на обидві лопатки, перший раунд, передавати естафету, тримати на дистанції, удар нижче пояса, королева спорту та інші.
15. Запиши парами.
Доберіть фразеологізми, подані в довідці, до названих значень і запишіть їх парами.
Уникати зустрічі; давати відсіч; мати недобрі наміри; не звертати уваги на якісь зауваження; наживатися на чужому; дбати лише про власні інтереси; із якоїсь неприємності потрапляти в ще гіршу; добре запамятати; позбавляти життя; бігти швидко.
Довідка: зарубати на носі, зводити зі світу, дбати про свою шкуру, гріти руки, зуби гострити, давати відкоша, десятою вулицею обходити, з вогню та в полумя, землі під ногами не чути, і вухом не вести.
Відповіді: Уникати зустрічі — десятою вулицею обходити. Давати відсіч — давати відкоша. Мати недобрі наміри — зуби гострити. Не звертати уваги на якісь зауваження — і вухом не вести. Наживатися на чужому — гріти руки. Дбати лише про власні інтереси — дбати про свою шкуру. Із якихось неприємностей потрапляти в ще гірші — з вогню та в полумя. Добре запамятати — зарубати на носі. Позбавляти життя — зводити зі світу. Бігти швидко — землі під ногами не чути.
16. Фразеологізми зі словом «грати».
Учитель показує малюнки скрипки, коня, очей, кота і миші, руки, вогню, веселки, струни, носа. Учні пригадують фразеологізми зі словом «грати» до зображеного на малюнку.
Відповіді: грати першу скрипку, грати конем, грати очима, гратися в кота і мишку, грати на руку, грати з вогнем, вигравати різними барвами, грати на болючій струні, не давати собі на носі грати.
17. Диво в решеті.
Записані фразеологізми потрібно пересіяти так, щоб залишились лише ті, які мають значення «багато».
Поставити на ноги; видимо-невидимо; підкрутити гайки; крутити носом; хоч греблю гати; роботи по шию; каламутити воду; кури не клюють; давати волю язику; дивитись крізь пальці; роботи по самі вуха; як цвіту по всьому світу; ні сіло ні впало; не з руки; одним духом; до сьомого поту; сила-силенна; на край світу; хоч лопатою загрібай; як з-під землі; рукою сягнути; і світу не видно; як грибів після дощу; з доброго дива; не за нашої памяті; як зірок на небі; як піску морського; давати волю рукам; дихнути не дати; зубами держати; одним миром мазані; не дати вгору глянути; тьма-тьмуща; вуха вянуть; як у бездонну бочку.
Відповіді: видимо-невидимо, хоч греблю гати, роботи по шию, кури не клюють, роботи по самі вуха, як цвіту по всьому світу, до сьомого поту, сила-силенна, хоч лопатою загрібай, і світу не видно, як грибів після дощу, як зірок на небі, як піску морського, дихнути не дати, не дати вгору глянути, як у бездонну бочку, тьма-тьмуща.
18. Ні риба ні мясо.
Скласти речення про людину невизначеного характеру, використовуючи подані фразеологічні звороти.
Ні рак ні риба; ні пес ні баран; ні пава ні ґава; ні два ні півтора; ні те ні се; ні богові свічка ні чортові кочерга; ні швець ні жнець ні в дуду грець; ні грач ні помагач.
29. Однакові слова.
У запропонованих фразеологізмах є однакові слова, але вони замінені крапками. Згадайте їх і вставте у звороти.
Комар... не підточить, не сунь... не в свою справу, клювати..., чути..., говорити під....
Ведмідь... наступив, не відтягнути за..., чути на власні..., аж за... лящить, і за... не свербить.
Серед... дня, шито... нитками, чорним по... написано, прощатися з... світом, казка про... бичка.
Товкти... в ступі,... камінь точить, вийти сухим з..., багато... спли-ло, як... в рот набрав.
Не... спуску, не... волю рукам, ні... ні взяти,... волю сльозам, задній хід...
Викликати... на себе, пройти через... і воду, чужими руками... загрібати, між двох..., вдень з... не знайти.
Крізь землю... не провалився, каші... зїв,... не лопнув зі сміху, і горя...,... чого не буває.
Як... об стіну, як... при дорозі, наче чорт сім кіп... змолотив, за царя..., сипати словами, як...
Воду... носити, перейти крізь сито й..., диво в..., дурних в... ловили, як... дірявий.
Сторч головою..., догори ногами...,... як на крилах, як муха на мед..., аж піна з рота...
Відповіді: ніс, вухо, білий, вода, давати, вогонь, мало, горох, решето, летіти.
20. Фразеологізми з повторюваним-словами.
Запишіть 15-20 фразеологізмів з повторюваними словами.
Око; рука; душа; пядь; плече; нога; камінь; зуб; кінець; кров; смерть; кість; рік; клин; копійка; слово, вухо.
Відповіді: Око за око, душа в душу, рука об руку, пядь за пяддю, плече в плече, нога в ногу, з ноги на ногу, з рук в руки, каменя на камені, зуб на зуб, кінець кінцем, з дня на день, кров за кров, смерть за смерть, кість від кості, із року в рік, клин клином, копійка до копійки, слово по слову, від вуха до вуха.
21. Скажіть точніше.
Доберіть по три фразеологічні звороти, що відповідають змісту.
Про того, хто хвалить, надмірно підносить когось.
Про того, хто несамостійний, залежить від когось чи чогось.
Про того, хто приховує правду, обдурює.
Про того, хто ледарює, нічого не робить.
Про того, хто голодний, хоче їсти.
Відповіді: 1. Співати дифірамби. Підносити до небес. Носитися як з писаною торбою. 2. Танцює під чужу дудку. Співає з чужого голосу. Дивиться його очима. 3. Замилює очі. Водить за ніс. Обводить навколо пальця. 4. Байдики бити. Ні за холодну воду. Горобцям дулі давати. 5. Живіт присох до спини. Затягти поясок. Вола б зїв.
22. Приказки „жартують”.
Голод — не щітка. Боягуз своєї ліні боїться. Жди у горя погоди. Товкти в ступі соду. Найшла коза на камінь. Не знаючи броду, не лізь у моду. Час — не тінь, не підженеш. Бачить кіт рало та сили мало. За праве тіло стій сміло. Тиха хода греблю рве. Земля родить під носами. За наше сито та нас і бито. Від добра бобра не шукають. У здоровому тілі здоровий пух. Крутиться як булка в колесі. Яйця куницю не учать. Не роби з муки слона. Правда очі поле. Купити кита в мішку. Друзі пізнаються в міді. Молоко на дубах не обсохло. Камінь на перці лежить. Нора народила мишу.
23. Підстав імя.
З довідки підбери імя, яке пропущене у прислів’ї чи приказці.
З нашої... ні серця, ні ласки.
Сиди..., бо ще рано.
Не ласуй... на дурницю.
По... й свита.
Заплач,..., дам копійку.
Вискочив як... з конопель.
Од... та й ніколи.
На... о цій порі, як рак свисне на горі.
За царя..., як земля була тонка.
За царя..., як людей було трохи.
Ні сюди..., ні туди....
Товчеться, як... в пеклі.
Не вмер..., так болячка задавила.
Казала..., як удасться.
У всякої... свої одговори.
Який..., така й слава.
Парочка... та....
Ти йому про..., а він тобі про....
Сиди..., ще не смеркло.
Ой не ходи... та й на вечорниці.
Про... кури та... яйця.
Мудрий як
Хапай..., поки тепле. Говорив... рябої кобили сон. Мели..., доки вітру стане.
Відповіді: Параска, Тетяна, Гриць, Савка, Матвійко, Пилип, Микола, Юрій, Панько, Горох, Микита, Марко, Данило, Настя, Федора, Сава, Мартин та Одарочка, Хома, Ярема, Векла, Гриць, хима і Мотря, Хома, Соломон, Петро, Мирон, Іван.
23. Запамятайте ще й такі фразеологізми з іменами.
Язиката Хвеська, Кисла Оришка, лепетливий Савочка, Іван пізній, пекельний Марко, Олена довгопелена, лис Микита, по Марусин поясок, з Антонову сльозу, піймати Никона, починати від Адама; Не для Гриця паляниця, Не буде Галя — буде другая; бити, як Сидорову козу; Прилип, як до Ганни Пилип; Маріє, звідки вітер віє; І ти Грицю, пан; бісів Юхим — і з води вийде сухим; Дмитер хитер; без Гриця й вода не освятиться; не всякому по Якову; Охрімова свита; у мене Хома й добра нема; Леська та Хвеська хоч якого дзвона перегудуть; ростом з Івана, а розумом з болвана; Івана Івановича з себе корчить; пан з паном, а Іван з Іваном.
24. Казкові фразеологізми.
1). Закінчити фразеологічні звороти, узяті з казок.
По бороді текло, а....
Ні в казці сказати, ні....
Не думати, не гадати....
Скоро казка мовиться, та....
Піди туди, не знаю куди,....
У тридевятім царстві,....
Баба Яга —....
По щучому велінню,...
Наказали сім мішків гречаної вовни,...
Що написано пером,...
Відповіді:... в рот не попало;... ні пером описати;... ні в казці сказати;... не скоро діло робиться;... принеси те, не знаю що;... в тридевятім государстві;... костяна нога;... по моєму хотінню;... та усі неповні,... того не витягнеш і волом.
2). Пригадайте, які ще вирази з казок увійшли у життя і стали фразеологізмами.
Відповіді: казка про білого бичка, тисяча і одна ніч; сезам, відчинись; молочні ріки, кисельні береги; жива вода, мертва вода; лисичка-сестричка; вовчик-братик; зайчик-побігайчик; був собі дід та баба; ловись, рибко, мала й велика; мерзни, мерзни, вовчий хвіст; баба Яга; Кощій Безсмертний; по бороді текло, а в роті не бувало; цілюща вода; тримати за хвіст жар-птицю та інші.
25. „Хочу каші”.
Складіть речення з поданими фразеологізмами.
Березова каша — різка з берези, якою карають.
Каша в голові — безладдя думок.
Заварити кашу — почати неприємну справу.
Каші просить — діряве взуття.
Каші не звариш — не домовишся.
Мало каші зїв — не доріс.
Кашу маслом не зіпсуєш — хорошим не нашкодиш.
26. Що? Де? Куди?
Дайте відповідь на запитання фразеологізмами.
1). Куди піти? 2). Де поставити? 3). Що будеш мати?
Відповідь: 1). Піти в непамять, піти в хід, піти з молотка, піти на бокову, піти навмання, піти на дно, піти на компроміс, піти на поклін, піти на спочинок, піти по вітру.
2). Поставити на карту, поставити на коліна, поставити на міцний грунт, поставити на ноги, поставити на рейки, поставити на службу, поставити на широку ногу, поставити перед фактом, поставити під удар, поставити себе на місце.
3). Мати вплив, мати гнів, мати в полі зору, мати голову на плечах, мати добре імя, мати звичку, мати міцний грунт під ногами, мати на очах полуду, мати успіх.)
27. Відгадай прислівя за двома словами.
Посієш — пожнеш. Срібло — золото. Більше — менше. Відповіді: посієш вітер — пожнеш бурю; слово — срібло, мовчання золото; більше діла — менше слів.
28. Хто більше назве фразеологізмів, у які вліз рак?
Відповіді: почервоніти як рак; пекти раків; показати, де раки зимують; доки рак свисне; лізти раком; знати, де раки зимують; ловити раків; повзе як рак; жвавий як рак на греблі; назад тільки раки лазять; пішов як рак по воду; бодай рак урачив; сісти як рак на мілині; ще і рак не свистав; як рак варений; як рак у торбі; годувати раків.
29. Магія сімки (конкурс).
Сімка заслуговує особливої розмови. Багато повязано з нею приказок і прислівїв, казок і легенд. У стародавньому світі число сім вважалося містичним, а інколи й священний. Здавна людям було відомо сім небесних тіл, які мали вплив на долю людини. Місяць мав двадцять вісім днів, ділився на чотири фази по сім днів кожна. Останній — сьомий — день був святом. У давні часи висловів з числом сім, мабуть, було більше, вони загубилися у віках. Давайте пригадаємо ті, що залишилися.
Сім раз відмір, а один раз відріж. Семеро одного не ждуть. Один з сошкою, а семеро з ложкою. Краще один раз побачити, ніж сім раз почути. Сім день заходу, а один день празнику. У кого дочок сім, то щастя всім. Семеро до рота, один до роботи. Чорний як сім галок. Мов сім баб пошептало... За сім земель. Сьома вода на киселі. Сім мішків гречаної вовни. За сімома печатками. Сім чудес світу. Сім пятниць на тиждень. Бути на сьомому небі. Де сім господинь, там хата не метена. У семи няньок дитя без носа. Сім літ мак не родив та голоду не робив. До сьомих віників памятати. Один на возі, а сім на стозі і кричать: «Не зівай!» Сім потів зійшло. Двоє жнуть, семеро гуляють. Семеро соломинку підіймали, та ледве не надірвались. Під сімома вітрами. Сім верст до небес — і все пішки. Не хвались в сім день, а в сім літ. Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила. За сім верст киселю їсти. Прийде сім баб та скаже сім рад. У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив. Сім синів годую, всім і щастя готую. Сім дочок — свій таночок. Де одинець — хазяйству кінець, а де сім — то щастя всім. Сватає сім, а дівка буде не всім.
30. «Ні пуху ні пера!»
Живіть для людського добра!
Від серця щирого бажаю
Я вам ні пуху ні пера. (Максим Рильський).
Чи знаєте ви, що ні пуху, ні пера — так говорили спочатку мисливцям, бажаючи успіху й удачі на полюванні. «Перо» — означало вполювати птицю, а «пух» — звіра. Заперечення «ні» вживалося для того, щоб не наврочити, не накликати біди. Зараз це побажання стало поширеним, особливо серед школярів:
Ні пуху ні пера, ні двійки ні кола,
Ні трійки ні четвірки — лише одні пятірки! (Олесь Донченко)
Рано-вранці мама-квочка
У клас відправила синочка.
Говорила: — Ти учись,
Не ледарюй, не кокошись,
Поспішай, уже пора.
Ну, ні пуху ні пера!
Незабаром ледь живий
Повертається кривий.
Шкутильга на дві ноги
Із шкільного він двора,
А на ньому вже нема
Ані пуху, ні пера. (за В. Воліною)
Зверніть увагу на той випадок, коли фразеологізм вживається в буквальному значенні.
31. Одним словом.
Передайте одним словом значення поданих фразеологізмів.
Кури не клюють. Ведмідь на вухо наступив.
Запахло смаленим. Вітер у голові.
Сім пятниць на тиждень. Гайку прикрутити.
Геркулесові стовпи. Допекти до живого.
До розуму доводити. З відкритим серцем.
Злість бере. Знайти спільну мову.
З одного маху. Мов заціпило.
На сміх брати. На всю губу.
Наче муха в окропі. Повним ходом.
Слізьми вмиватися. Ставати на ноги.
Ставити на карту. Топтати в болото.
Узяти утямки. Як гриби після дощу.
Хоч око вийми. У літах.
Шкірити зуби. Хоч викрути.
Як вюн вється. Скорчитися в три погибелі.
Відповіді.
Ліва колонка: багато, небезпечний, непостійний, межа, виростити, обурення, миттю, кепкувати, метатись, плакати, ризикувати, зрозуміти, сміятися, верткий.
Права колонка: глухий, легковажний, приструнчити, схвилювати, відверто, зрозуміти, замовкнути, багатий, успішно, зміцнюватися, принижувати, рясно, немолодий, мокрий, згорбитися.
32. Фразеологізми змагаються.
Утворюються дві команди. Вивішуються три плакати. У плакаті «Влучити в ціль» відмічаються позитивні результати, другий плакат «Удар нижче пояса» фіксує попередження. Плакат «Штрафний майданчик» — негативні результати.
Запитання для команд.
1). Назвіть фразеологізми, що характеризують:
• хокейну команду;
• легку атлетику;
• виступ штангістів;
• виступ пятиборців.
2). Про кого говорять:
• майстер шкіряного мяча;
• майстер шкіряної рукавички;
• майстер ракетки;
• майстри голубих доріжок?
3). Пригадайте, які фразеологічні звороти прийшли з мови боксерів, бігунів, велосипедистів, борців, спортсменів-гравців.
4). Складіть речення із фразеологізмом «фінішна пряма» («вийти на фінішну пряму»), у яких йшлося б про бігунів, лижників, ковзанярів.
5). Що означають англійські вислови тайм-аут і хеттрік?
6). Яка команда запише більше виразів з мови шахістів.
Відповіді: 1). Льодова дружина, королева спорту, залізна гра, рицарі пяти якостей. 2). Футболістів, боксерів, тенісистів, плавців. 3). Тримати на дистанції, удар нижче пояса, заборонений удар, друге дихання; сідати на колесо, покласти на обидві лопатки; суха нічия, один нуль на мою користь, гра в одні ворота. 5). Тайм-аут — поза часом, тобто вилучене з основного часу або перерва в спортивній грі на вимогу команди; хеттрік — потрійний успіх. 6). Вічний шах, подвійний шах, у шаховому порядку, завдати мату, шах і мат, хід конем, потрапити в цейтнот, вийти з цейтноту.
33. Що означають фразеологізми з заголовків дитячих газет.
Ломитися у відчинені двері. Розставити всі крапки над «і». Півцарства за коня. Вигадувати велосипед. Золоті руки. Не ловити гав. Білі плями. Від душі.
Відповіді: Доводити те, чого ніхто не заперечує; довести все до кінця; багато віддати за необхідне; вигадувати те, що всім давно відомо; руки, які вміють все робити; бути уважним; щось невивчене; щиро.
Виконання фразеологічних вправ спонукає учнів усвідомлювати лексичне значення фразеологізмів, правильно добирати стійкі сполучення слів і вживати їх у мовленні залежно від мети висловлювання, адресанта й адресата, умов спілкування. Для того, щоб відбулося спілкування на уроці, необхідно створити певні умови за допомогою: 1) прочитаного тексту; 2) ілюстративного матеріалу; 3) проблемних і тестових завдань; 4) інсценованої або змодельованої ситуації, яка здатна спонукати учня до вербального спілкування; 5) ситуативних вправ.
Запропонована система вправ має перевагу над звичайними навчальними вправами: 1) ситуація мовленнєвого спілкування сприяє усвідомленню основних граматичних понять, а вирішення граматичного завдання стимулює мовленнєву творчість; 2) такий тип вправ не вимагає використання додаткового часу для реалізації комунікативно-мовленнєвих завдань; 3) подібні вправи можна використовувати на всіх уроках незалежно від теми та етапу вивчення матеріалу.
Щоб засвоєння фразеологізмів не обмежувалось лише ознайомленням з їх значенням, необхідна систематична мовленнєва діяльність, спрямована на використання цих висловів на рівні словосполучення, речення, тексту. Використовуючи пропоновані вправи, вчителеві необхідно продумати, у якому класі і який поданий тип вправ можна використати, яку кількість фразеологізмів на уроці слід розглянути, як співвіднести фразеологічний матеріал із темою, що вивчається, як забезпечити закріплення фразеологізмів.
2.4 Організація, зміст і перевірка ефективності експериментального дослідження
Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі у Капустинській ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області. У педагогічному експерименті взяло участь 48 учнів 4-х класів. Експериментальний й контрольний класи добиралися з однаковим складом і рівнем мовної підготовки учнів.
Дослідження проводилосяпоетапно.
На першомуетапі(І семестр 2007-2008 рр.) вивчався стан проблеми збагачення мовлення молодших школярів фразеологізмами, різними за структурою та тематикою, в педагогічній теорії та практиці; здійснювався аналіз лінгвістичної літератури з обраної теми, визначалися вихідні позиції дослідження, об’єкт, предмет, гіпотеза, основні напрями і завдання; було окреслено питання, що потребують подальшого розв’язання.
На другому етапі(ІІ семестр 2008-2009 рр.) визначено потенціал фразеологічного матеріалу щодо формування культури спілкування молодших школярів; вивчався стан роботи в школі над збагаченням мовлення учнів фразеологізмами, за допомогою анкетування вчителів і тестування учнів; визначилися завдання для дослідного навчання; створювалася програма з культури спілкування на фразеологічній основі; розроблялася система фразеологічних вправ і завдань з урахуванням фразеологічного мінімуму для учнів 4-х класів і набутих у ході виконання вправ умінь. Було проведено констатувальний зріз, аналіз його результатів, здійснено пошук можливостей проведення фразеологічної роботи.
На третьому етапі(2008-2009 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота відповідно до розробленої програми і методики дослідження. Формувальний експеримент передбачав проведення уроків у контрольному класі за традиційною методикою, за експериментальною–в експериментальному класі, зрізових робіт в контрольному і експериментальному класах, відвідування уроків, перевірку творчих робіт. Було завершено експериментальне навчання та перевірку ефективності запропонованої системи роботи з фразеологізмами; вносилися корективи до змісту окремих вправ і завдань; проведено кількісно-якісний аналіз здобутих результатів формувального експерименту, визначено ефективність функціонального підходу до роботи з фразеологізмами в 4-х класах.
Для одержання вихідних даних, що характеризують рівень володіння учнями фразеологічним багатством мови, здатність поповнювати мовлення новими стійкими словосполученнями, у експериментальній школі було проведено констатуючий зріз, яким охоплено 48 учнів 4-х класів. Аналіз результатів виконання завдань констатуючого зрізу засвідчив, що учні не мають достатнього уявлення про відомості з фразеології та практичне значення стійких словосполучень в усному мовленні. Результати завдань констатуючого зрізу показали, що фразеологізми є рідко вживаними у мовленні учнів початкових класів. У практиці роботи їм не приділяється належна увага на уроках: 69% опитуваних учнів не змогли зясувати значення більшості виразів, виписаних з підручників української літератури і читання.
Констатувальний зріз показав, що фразеологічні знання інтегровані в більшість навчальних предметів, передбачених базовим навчальним планом початкової освіти, тому вивчення фразеологізмів у сучасній початковій школі має внутрішньопредметний та міжпредметний характер. Аналіз методичної літератури з цього питання, програм і шкільних підручників з української мови, читання свідчить про доцільність і можливість організації роботи з фразеологічним матеріалом з метою формування навичок культури спілкування молодших школярів.
З’ясувалось також, що питання фразеології майже не закладено у навчальні програми з української мови, тому фразеологічна робота на уроках має локальний, несистемний характер. Перевага надається етикетним формам вітання, прощання, побажання. Робота з фразеологізмами, що репрезентують невербальні засоби спілкування (міміка, жест, інтонація, поза), зі стійкими сполученнями слів, що характеризують етикет поведінки та етикет характеру і дозволяють використовувати відповідну лексику для висловлювання найпростіших оцінних суджень щодо вчинків літературних героїв, ровесників, а також обґрунтовувати свої судження, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, культури спілкування, майже відсутня.
У той же час автори підручників з української мови (А.М.Білецька, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський) у вправах підручників використовують матеріал, який не містить фразеологізмів тематичної групи “ввічливість”, але він допомагає учням засвоїти основи правил ґречної поведінки. Тексти таких вправ можна використовувати для роботи над фразеологізмами, щоб не перенавантажувати учнів під час уроку додатковою інформацією.
Анкетування вчителів початкових класів показало, що 83% опитаних вважає роботу з фразеологізмами корисною, але проводить її нерегулярно (100%), приділяє недостатньо уваги збагаченню мовлення учнів початкових класів фразеологізмами тому, що бракує методичного забезпечення (80%) і часу, передбаченого програмою (12%). Результати анкетування свідчать, що вчителі початкових класів мало уваги приділяють семантичному аспекту навчання української мови (91%).
Аналіз констатувального зрізу дав змогу зробити висновок про недостатній рівень володіння учнями фразеологізмами, що характеризують як вербальні, так і невербальні засоби спілкування, що не сприяє формуванню навичок культури мовленнєвої поведінки школярів. Молодші школярі не одержують належних знань про функціональну роль фразеологізмів у мовленні, що обмежує їхній активний словниковий запас.
Експериментальні дані підтверджують, що в методиці навчання української мови мало уваги приділяється фразеологічним вправам, що не сприяє належному засвоєнню стійких сполучень слів на початковому етапі навчання. Констатувальний зріз допоміг з’ясувати можливості й труднощі, що виникають перед учнями при виконанні завдань комунікативного спрямування з використанням фразеологізмів, дозволили розробити зміст і послідовність ознайомлення з фразеологізмами як засобом формування культури спілкування.
Обмеженість у вжитку українських фразеологізмів учні пояснюють по-різному: а) не вживаю, бо не розумію (41%); б) ніколи не чув таких виразів (17%); в) тому, що незручно (5%); г) їх не вживають батьки, вчителі (10%); д) ці вирази застарілі (9%); е) їх можна замінити іншими (3%); ж) вони мені не подобаються (12%); з) їх не вживають у нашій місцевості (7%).
Отже, поставлені у дослідженні завдання вирішувались у процесі поглибленого вивчення практики роботи з фразеології на уроках української мови в початковій школі. Результати анкетування вчителів, аналіз відвіданих уроків та досвіду викладання української мови й читання в початковій школі дають підстави стверджувати, що робота над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією в школі носить фрагментарний характер, відсутність системи негативно позначається на рівні мовленнєвих умінь учнів.
Експеримент мав на меті перевірити ефективність пропонованої методики роботи і системи завдань над збагаченням мовлення учнів початкових класів, а саме: доступність дібраних для учнів фразеологічних одиниць, форми і методи занять з фразеології, систему фразеологічних завдань і вправ. У звязку з цим ставилося завдання розробити систему занять з фразеології, перевірити її ефективність.
Основними критеріями відбору фразеологізмів української мови для учнів 4-х класів були такі: відповідність змісту фразеології потребам спілкування; доступність змісту фразеологізмів для учнів; наявність стійких словосполучень у творах, рекомендованих для читання.
При відборі фразеологізмів ураховувалася необхідність як кількісного, так і якісного збільшення словникового запасу учнів, оскільки кількісне полягає в його поступовому поповненні новими фразеологізмами (рівень поповнення), а якісне удосконалення передбачає, по-перше, уточнення фразеологічного значення і сфери вжитку відомих стійких словосполучень, по-друге, заміну нелітературних фразеологічних зворотів літературними (рівень удосконалення) і, по-третє, ознайомлення з невідомими фразеологічними значеннями уже відомих багатозначних фразеологізмів (рівень поповнення).
Формуванню необхідних мовленнєвих умінь у процесі вивчення мови сприяв науково обґрунтований відбір принципів, методів і прийомів навчання, який визначався навчально-виховними завданнями, специфікою роботи, можливостями учнів. Зауважимо, що в основу пропонованої системи вправ і завдань поруч із традиційними покладені відносно нові методичні принципи: народність, природовідповідність, історизм.
При визначенні системи роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією враховувалися здобутки сучасної методики виділення мовного, комунікативного та культурологічного компонентів у навчанні фразеології на заняттях з української мови, нові вимоги до змісту й організації уроку, нетрадиційні методи й засоби навчання.
Суть системи роботи з фразеології в школі, на нашу думку, повинна становити:
· зміст і обсяг фразеологічного матеріалу відповідно до конкретних розділів і тем шкільного курсу мови;
· методи навчання фразеології;
· види і форми фразеологічних завдань та вправ.
До найважливіших елементів системи збагачення мовлення учнів українською фразеологією віднесено такі: мотивація навчальної діяльності, обсяг і характер фразеологічного словника-мінімуму, стимулювання навчальної діяльності з боку вчителя, розвиток самостійної мовленнєвої практики учнів, методи, прийоми і засоби роботи над збагаченням мовлення учнів, загальнодидактичні та специфічні принципи.
Реалізація пропонованої системи передбачала розв’язання завдань:
1. Формування в учнів чіткого уявлення про українську фразеологію.
2. Виховання уваги й інтересу до незнайомих і малознайомих фразеологізмів.
3. Засвоєння прийомів розкриття смислового й етнокультурознавчого значення фразеологічних одиниць.
4. Визначення фразеологічного мінімуму для учнів, а також оптимальної кількості фразеологічних одиниць для засвоєння.
5. Раціональна організація навчально-пізнавальної діяльності учнів у роботі з фразеології.
6. Формування умінь і навичок доречного використання фразеологізмів у власному мовленні.
Система роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією розроблялася з орієнтацією на свідоме і творче використання стійких словосполучень, яке має сприяти правильному розумінню значення фразеологічних одиниць, їх ролі в усному і писемному мовленні, чіткому усвідомленню семантичних і структурних особливостей стійких словосполучень. Завдання і вправи з фразеології передбачали органічний зв’язок із вивченням лексики, морфології, синтаксису, що сприяло виробленню навичок правильного відбору фразеологізмів залежно від мети і характеру висловлювання.
У ході дослідного навчання було враховано, що у процесі вивчення фразеології української мови основна увага повинна зосередитися на тому, щоб навчити учнів відрізняти фразеологічні одиниці від вільних словосполучень, домогтися усвідомлення їх значення й стилістичної ролі і планомірно збагачувати фразеологічний запас учнів, одночасно виробляючи навички ним користуватися.
Визначено таку систему тренувальних вправ для засвоєння фразеологічних знань та вироблення навичок використання фразеологізмів у мовленні: 1) відшукування фразеологізмів у наведених реченнях чи текстах і пояснення їх значень; 2) добір до фразеологічних одиниць синонімічних слів чи фразеологізмів або включення фразеологізмів у синонімічні ряди слів; 3) групування фразеологізмів за синонімічними рядами; 4) введення в речення фразеологічних одиниць, подібних за змістом; 5) добір фразеологізмів з тим самим стрижневим словом; 6) аналіз семантики фразеологізмів й усвідомлення того, що фразеологізми дослівно не перекладаються, а добираються ідентичні за змістом і стилістичним забарвленням відповідники; 7) добір фразеологічних одиниць, зокрема прислівїв та приказок, за тематичною ознакою.
Розроблена в дослідженні методична система охоплює весь період початкового навчання і має такі взаємопов’язані етапи: 1) початковий – осягнення учнями елементарних фразеологічних понять, перевірка навичок і вмінь читати і пояснювати фразеологічні одиниці, відшукувати їх у тексті, з’ясовувати за текстом джерела походження, етикетну ситуацію їх використання; 2) основний – оволодіння вміннями і навичками роботи з фразеологізмами на всіх уроках з опорою на фразеологічні словнички; перевірка ефективності пропонованої системи роботи, уточнення деяких методичних прийомів навчання, а також ефективності окремих видів вправ; 3) завершальний – організація самостійного виконання учнями творчих робіт з використанням фразеологізмів; обробка одержаних даних.
Згідно із завданням експерименту визначено перелік умінь, якими повинні оволодіти учні: знаходити в тексті і доречно використовувати фразеологічні одиниці; пояснювати значення фразеологізмів; визначати синтаксичну роль стійких словосполучень; вміло користуватися фразеологізмами; критично оцінювати вживання фразеологізмів у власному і чужому мовленні; з’ясовувати зміст українських фразеологізмів.
Результати порівняльного аналізу впливу роботи з фразеологізмами в контрольному і експериментальному класах подано в таблиці.
Таблиця
Порівняльні дані засвоєння фразеологічних понять учнями контрольного та експериментального класів (%)
| № п/п | УМІННЯ | ЕК (%) | КК (%) |
| 1 | знаходити в тексті і доречно використовувати фразеологічні одиниці | 87 | 74 |
| 2 | пояснювати значення фразеологізмів | 86 | 71 |
| 3 | визначати синтаксичну роль стійких словосполучень | 83 | 72 |
| 4 | вміло користуватися фразеологізмами у мовленні | 76 | 65 |
| 5 | критично оцінювати вживання фразеологізмів у власному і чужому мовленні | 81 | 70 |
| 6 | з’ясовувати зміст українських фразеологізмів | 79 | 67 |
Для перевірки ефективності пропонованої системи роботи над збагаченням мовлення учнів українського фразеологією застосовувався метод контрольних робіт. Регулярно проводилися різні види перевірки знань: усне опитування, виконання завдань з алгоритмами, самостійні роботи. Це дозволило визначити рівень сформованості в учнів умінь і навичок з фразеології, перевірити ефективність методики збагачення мовлення учнів українською фразеологією, проаналізувати вживання у мовленні учнів фразеологізмів, зіставити результати роботи в експериментальному класі.
Зрізові роботи посідали важливе місце в системі контролю за експериментальним навчанням. Зіставлення одержаних результатів у контрольних і експериментальних класах засвідчило значне підвищення якості знань і умінь учнів з фразеології в експериментальному класі (кількість учнів, роботи яких виконано на високому рівні, становили 26%, середньому – 59%, низькому – 15%; а у контрольному класі — відповідно 18%, 54% і 28%) – див. діаграму.
Сформованість фразеологічних умінь в експериментальному та контрольному класах
Діаграма
Аналіз зрізових робіт показав, що в переважної більшості учнів експериментального класу сформовані уміння вживати фразеологізми в усному та писемному мовленні, складати з ними речення, писати твори за фразеологізмом, виправляти недоречно вжиті фразеологізми.
Дослідження підтверджує, що робота з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів значною мірою залежить від застосування комплексу творчих фразеологічних завдань. Розроблена типологія комплексних фразеологічних вправ складає основу дидактичної мети експериментального навчання, результатом якого є стійкий інтерес учнів до вдосконалення культури спілкування, фразеологічного багатства української мови.
ВИСНОВКИ
Фразеологія – сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження. Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею (фразеологізмом). У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.
Знання фразеологічних скарбів української мови, розуміння їх, правильне вживання є безсумнівним показником емоційного мовлення. Фразеологізми несуть не тільки предметну, а й естетичну інформацію. Тому необхідно виробляти навички вмілого вживання фразеологізмів у повсякденній мовній практиці. Робота з фразеологізмами дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету, сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання української мови.
Проблема використання фразеологізмів вирішується у процесі використання системи вправ. Запропонована система комплексних вправ виконує такі функції: комунікативну (підготовка до мовленнєвої діяльності з урахуванням ситуації спілкування); мотиваційну (формування інтересу до засвоєння фразеологізмів; спонукання до використання їх у мовленні; пізнавальну (засвоєння нових знань з культури спілкування); актуалізаційну (актуалізація опорних знань і умінь з культури спілкування); операціональну (дидактичні ігри з використанням фразеологізмів); формувальну (формування умінь вживати у мовленні фразеологізми); розвивальну (забезпечення розвитку здібностей мовленнєвої особистості); організаційну (включення у різні ситуації спілкування); виховну (виховання особистості, здатної до комунікації); корекційну (сприяння попередженню і усуненню помилок); контрольну (перевірка засвоєння вмінь засобами фразеології оцінити ситуацію спілкування).
Під час добору фразеологізмів для засвоєння молодшими школярами доцільно керуватися такими критеріями: доступність фразеологізмів для дітей; значення фразеологізмів в етичному вихованні та для розвитку світогляду; вживання фразеологізмів у різних життєвих ситуаціях; врахування сфери їх уживання; відповідність фонетичних, лексичних, синтаксичних особливостей фразеологізмів граматичному матеріалу, який вивчається у початковій школі. Щоб засвоєння фразеологізмів не обмежувалось лише ознайомленням з їх значенням, необхідна систематична мовленнєва діяльність, спрямована на використання цих висловів на рівні словосполучення, речення, тексту.
Результативність роботи з фразеологізмами залежить від раціонального використання активних форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуальна, парна, групова), ефективних методів навчання мови за способом взаємодії вчителя і учнів (слово вчителя, бесіда, спостереження над мовою, робота з довідковою літературою, вправи), прийомів роботи з фразеологічним матеріалом з урахуванням дій, обов’язкових для формування мовленнєвих здібностей (прослуховування, читання, вимова, запам’ятовування, читання, написання фразеологізмів; співвідношення стійкого словосполучення з реальністю; відшукування в мові відповідних фразеологізмів для використання їх в усному і писемному мовленні).
Фразеологічні вправи, які спрямовані на усвідомлення основних правил культури спілкування, активізують і збагачують фразеологічний запас учнів, виховують у них увагу до стійкого сполучення слів, його значення, розвивають мислення, формують мовленнєві вміння й навички, сприяють розвиткові логічного і художнього мислення молодших школярів. Зміст вправ має виховний характер і залежить від специфіки виучуваних правил з культури спілкування. Засвоєння фразеологічних понять учнями початкових класів відбувається в основному під час виконання вправ розпізнавального (аналітичного) характеру, розрахованих на спостереження за вживанням і значенням окремих фразеологізмів у готових реченнях і текстах; перетворювальних (трансформаційних) вправ, пов’язаних з переробкою фразеологічного матеріалу; конструктивних (творчих) вправ.
Ефективність і доцільність методики фразеологічної роботи підтверджується результатами формувального експерименту, які свідчать про те, що учні експериментального класу, порівняно з учнями контрольного, за відведений програмою час оволоділи більшим обсягом знань про фразеологізми – формули вербальної комунікації, оцінки невербального спілкування, опанували уміння вживати фразеологізми у власному мовленні. Отже, експериментальне навчання фразеології за розробленою методикою, як показали його результати, забезпечило системне і свідоме формування необхідних знань, умінь і навичок з фразеології.
Система роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією ураховує лінгвістичні та психологометодичні засади, на які спираються принципи, форми і методи навчання фразеології української мови. Як засвідчив експеримент, використання вправ на опрацювання фразеологізмів на заняттях з української мови сприяє забезпеченню усного і писемного мовлення учнів, відповідає їхнім віковим і розумовим здібностям.
Проведене дослідження не претендує на всебічний розгляд проблеми формування культури спілкування молодших школярів засобами фразеології. До подальших напрямів дослідження проблеми вважаємо за доцільне віднести дослідження методичної готовності вчителів початкових класів до активного використання фразеологізмів у мовленнєвому розвитку молодших школярів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авскентеєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків, 1983. – 264 с.
2. Алефіренко М.Ф. Лігвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. – 1988. - №5.
3. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків, 1987. – 198 с.
4. Антонюк Р.Д. Збагачення мовлення учнів 5-7 класів українського фразеологією // Педагогічні обрії. – 1998. – №3. – С.37-44.
5. Бабкин Л.Фразеология и лексикография. – М.: Наука, 1964. – С. 10-37.
6. Багмут А.Й. Семантика й інтонація в українській мові. – К.: Основи, 1991. – 78 с.
7. Бакум З. Елементи фоностилістики на уроках словесності // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 2. - С. 2-4.
8. Бакум З. Фонетико-стилістичні вправи як засіб підвищення мовної культури учнів // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 1. - С. 2-4.
9. Балли Ш. Французская стилистика. – М.: Наука, 1961. – 178 с.
10. Безрукова І. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної поетичної творчості // Початкова школа. - 1998.- № 10.- С. 45-48.
11. Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95-98.
12. Біденко В. Творча робота школярів на уроках мови // Початкова школа. — 1997. - № 7. - С. 48-51.
13. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К.: Наукова думка, 1989. – 154 с.
14. Блохина Г.В. Работа с синонимами в начальных классах // Начальная школа. – 1997. – №12. – С. 36-41.
15. Бобчук О. Усний переказ як засіб розвитку звязного мовлення // Початкова школа. - 2002. - № 2. - С.23-27.
16. Булаховський Л.А. Курс русского литературного языка. – Т.1. – М.: Высшая школа, 1989. – 214 с.
17. Буряк П.А. Робота над фразеологізмами //Початкова школа. – 2000. – № 4. – С.11-14.
18. Бутузова И.Д. Лексическая работа на уроках чтения // Начальная школа. – 1992. – №2. – С. 14-19.
19. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. – 1991. – №2. – С. 28-31.
20. Василенко В. Лінгвістичні казки на уроках української мови // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 7. - С. 35-39.
21. Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа. — 1997. - № 2. - С.2-5.
22. Ващенко В.С. Фразеологізація компаративних зворотів // Мовознавство. – 1975. - № 4. – С. 14-16.
23. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. – М., 1969. – 322 с.
24. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. – Л., 1946. – 118 с.
25. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова: Підручник. – К.: Вища школа, 1989.
26. Герасимчук В. Власні імена в українських фразеологізмах // Дивослово. – 2005. - №4. – С. 43-47.
27. Городівський В.Н. Дидактичний матеріал з української мови для 3 класу. – К., 1976. – 96 с.
28. Гребницький Г. Формування в учнів мовленнєвих умінь засобами фразеології // Українська мова і література в школі. - 2001. - №5. - С. 5-8.
29. Гунява, Г. Розвиток усного мовлення на уроках читання // Початкова школа. - 2002. - № 4. - С. 16-17.
30. Демський М. Українські фраземи і особливості їх творення. – Львів, 1994. – 62 с.
31. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. - №44-46. – 1993. – 16с.
32. Довга П.Л. Чому так говоримо // Дванадцять місяців: Настільна книга-календар / Упоряд. Т. Качалова. – К.: Веселка, 2001. – 212 с.
33. Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення: Навчальний посібник. - Х.: ОВС, 2002. - 143 с.
34. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. – 380 с.
35. Жовницкая О. Фонетико-фонематическое восприятие у младших школьников // Начальная школа. - 2001. - № 11. - С. 41-46.
36. Забуранна О. Антропоцентризм у сфері фразеологічного значення // Мовознавство. – 2003. - №1. – С. 55-59.
37. Ивашко Л.А.Очерки русской диалектной фразеологии. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. – 111с.
38. Ивченко А.А. Вилами по воде писано // Русская речь. – 1987. - №3. – С. 143-145.
39. Ивченко А.А. Заткнуть за пояс // Русская речь. – 1986. - № 5. – С.134-136.
40. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Начальная школа. – 1997. – №6. – С. 72-77.
41. Караман С. Методика розвитку зв’язного мовлення. Ознайомлення з мовними нормами // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – №2. – С. 47–50.
42. Колосова В. В. Нестандартні форми роботи з учнями на уроках мови і літератури // Вивчаємо Українську мову та літературу. - 2007. - № 26. - С. 37-39.
43. Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови // Початкова школа. - 1997. - №2. - С. 14-16.
44. Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2003. – №11. – С. 27–35.
45. Літературознавчий словник-довідник / Ред. Р.Т. Гром’як, Ю.І.Ковалів, В.І. Теремко. – К.: Академія, 1997. – 752 с.
46. Лунь Т.П. Увиразнення мовлення молодших школярів міфологемами // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С.44-46.
47. Мельник Л. Розвиток мовлення. Усна розгорнута відповідь на лінгвістичну тему узагальнювального характеру: складнопідрядне речення // Дивослово. - 2003. - № 12. - С.37-38.
48. Михайловская Г. Смысл высказывания – ключ к его интонационному оформлению : система упражнений для работы над выразительностью речи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - № 1. - С. 63-64.
49. Мовчун А., Соловець Л. У світі етимології: Навч.-довідн. посібник з етимології для учнів почат. класів / За ред. проф. О.О. Тараненка – К.: Кімо, 1998. – 191 с.
50. Мовчун, Л. Учимося милозвучної мови // Початкова школа. - 1999. - №3. - С. 23-25.
51. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання). – Тернопіль: стон, 2002. – 352 с.
52. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. – Тернопіль: Астон, 2003. –132 с.
53. Орищенко М.О. Синтаксична функція фразеологізмів сучасної української мови // Славістичні записки. – 1999. – №1-2. – С.32-36.
54. Паратка О.Т. Про роботу над фразеологією в 5-7 класах // Українська мова і література в школі. – 1998. – №1. – С.23-26.
55. Пархоменко М. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. – 1997. – №7. – С. 44–48.
56. Приступа Г.Н. Словарно-орфографическая работа на уроках чтения // Начальная школа. – 1996. – №5. – С. 9-15.
57. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 432 с.
58. Романова Р.О. Роль фразеологізмів у збагаченні лексичного запасу школярів // Початкова школа. – 1999. – № 11. – С.9-12.
59. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997. – 255 с.
60. Сатир О.М. Складання усної розповіді про краплинку // Розкажіть онуку. - 2005. - № 5-6. - С. 66-71.
61. Сербенська О. Культура усного мовлення: практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 214 с.
62. Словник символів / Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Кожуховська Л.П. та ін. – К.: Народознавство, 1997. – 155с.
63. Совак Р.О. Етнокультурознавчий аспект змісту фразеологічних одиниць української мови // Придніпровський науковий вісник. – 1998. – №11. – С.42-48.
64. Соловець Л. Фразеологізми як засіб формування культури спілкування школярів // Початкова школа. - 2006. - №6. - С. 19-22.
65. Соловець Л.О. Збагачення мовлення учнів фразеологізмами // Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – №4. – С.44-49.
66. Соловець Л.О. Робота вчителя початкових класів над фразеологізмами як засіб увиразнення мовлення молодших школярів // Професійна підготовка вчителя початкових класів у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти: досвід в умовах коледжу: Зб. наук. праць. – Х.: Каравела, 1999. – С. 41-45.
67. Соловець Л.О. Робота над фразеологізмами ввічливості // Початкова школа. – 2000. – № 3. – С.7-9.
68. Соловець Л.О. Робота над фразеологізмами як важливий засіб увиразнення мовлення в структурі мовної підготовки вчителя початкових класів (тези доповіді) // Матер. наук.-практ. конф. “Психолого-педагогічні проблеми підготовки кадрів у системі ступеневої освіти”. – К., 1999. – С. 272-278.
69. Соловець Л.О. Фразеологізми як засіб залучення школярів до витоків української культури //Початкова школа. – 2001. – № 3. – С.38-40.
70. Соловець Л.О. Фразеологізми як засіб залучення школярів до витоків української культури (продовження) //Початкова школа. – 2001. – № 4. – С.26-28.
71. Соловець Л.О. Фразеологізми як засіб залучення школярів до витоків української культури (продовження) // Початкова школа. – 2001. – № 5. – С.12-15.
72. Соломатіна Т.Ю. Характер і принципи відбору фразеологічного словника-мінімуму для учнів 5-7 класів загальноосвітніх шкіл // Придніпровський науковий вісник. – 1998. – №10. – С.51-55.
73. Стельмахович М. Розвиток усного мовлення на уроках української мови в 4-8 класах: Метод. посібник. - К.: Рад. школа, 1976. - 188 с.
74. Стельмахович, М.Г.Система роботи з розвитку зв’язного мовлення в 4-8 класах. - К. : Рад. школа, 1981. - 137 с.
75. Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. – 2-е видання, перероблене. – К.: Либідь, 2001. – 468 с.
76. Томик Р.Ч. Урок з фразеології (на матеріалі поеми Енеїда І.П.Котляревського) // Дивослово. – 1999. – №4. – С.30-34.
77. Туранова П.Т. Збагачення мовлення учнів молодших класів українською фразеологією // Розвиток творчих здібностей дітей засобами мовлення. Випуск 11. – К.-Запоріжжя, 1998. – С.47-56.
78. Турик Б.Д. Фразеологічні одиниці як засіб увиразнення стилістично-експресивної функції художнього слова у перекладах Івана Франка // Славістичні записки. – 1997. – №1-2. – С. 55-58.
79. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. – Київ: Наукова думка, 1995. – 112 с.
80. Хорошковська О. Мовне забезпечення комунікативної діяльності учнів у процесі формування усного українського мовлення // Початкова школа. - 2006. - №12. - С. 38-43.
81. Цінько С. Навчання слухання (аудіювання) як виду мовленнєвої діяльності на уроках рідної мови // Українська мова і література в школі. - 2003. - № 1. - С. 15-17.
82. Шамова Р.Л. Робота над фразеологізмами ввічливості // Початкова школа. – 1999. – № 12. – С.15-18.
83. Шелехова Г. Формування в школярів умінь сприймати усне і писемне мовлення // Українська мова і література в школі. - 2003. - № 4. - С. 7-11.
84. Шкльода В. Розігрування казок для розвитку дитячого мовлення // Дошкільне виховання. - 2007. - №2. - С. 21-22.
85. Шкльода В., Лунько Н. Вживання фразеологізмів в усному і писемному мовленні школярів // Початкова школа. - 2006. - №2. - С. 13-14.
ДОДАТКИ
Додаток А
Значення часто вживаних фразеологізмів
Бебехами годувати — бити кого-небудь.
Втерти носа — показати або довести свою перевагу над ким-небудь.
Не бий лежачого — 1. який не потребує великої затрати праці, великого напруження; 2. безвідповідальний, нероба.
Байдики бити (байди, гандри) — бути без діла, весело проводити час; розважатися.
Битися як риба об лід — жити в тяжких матеріальних умовах, переборюючи нестатки, злидні і т. п.
Бог (Господь) приніс — хто-небудь зявляється, приходить.
Брати в руки (кого-небудь) — підкоряти своїй волі, примушувати.
Брати на кпини (глум) — насміхатися, глузувати з кого-небудь.
Бути (стати) у пригоді — 1. допомагати кому-небудь; 2. виявитися потрібним, необхідним.
Валитися від вітру — бути знесиленим, виснаженим.
Аж виляски пішли — дуже сильно, з лунким звуком.
Витрішки продавати — вештатися без діла, бездумно роздивлятися що-небудь.
Потупити очі в землю — дивитися вниз від сорому, ніяковості. Хоч відбавляй — багато.
Відлягло від серця — відчути полегшення, спокій.
Володіти собою — триматися врівноважено, спокійно.
Ганяти вітер по вулицях — проводити час у розвагах, нічим не займатись.
Світла голова — розумна людина.
Гризти граніт науки — наполегливо оволодівати знаннями.
Дивитися косо (на кого-небудь) — виявляти підозрілість.
Доскочити лиха — потрапити в скрутне становище.
З відкритою душею — щиро, радісно.
На всі заставки — скільки є сили.
Зміряти очима — пильно, уважно оглянути кого-небудь. Кипіти в руках — вправно, швидко виконувати, здійснювати.
Не клади пальці в рот — бути обережним з кимось.
З перших кроків — спочатку.
Без ладу і складу — погано, безладно.
Мати рацію — бути правим.
Надути губи — сердитись, ображатись.
Ні пава ні ґава; ні до села ні до міста; ні те ні се — той, хто у своїх поглядах відійшов від одних і не пристав до інших.
Ще б пак — вживання для підтвердження чого-небудь.
Пахне смаленим — загрожує кому-небудь або передбачається небезпека.
Підбивати клинці — залицятися.
Аж зорі побачити — у великій кількості, дуже.
Покласти руку на серце — щиро, відверто.
Порости мохом — давно минути, забутися.
Їсти не просить — що-небудь комусь не заважає, не завдає турбот.
В кишені пусто — хто-небудь не має грошей.
Радувати око — приємно вражати, вабити кого-небудь поглядом.
Нечиста рука — безчесна, непорядна людина.
Зірок з неба не хапати — хто-небудь не відзначається неабиякими здібностями.
Убитий горем — засмучений, пригнічений, сильно засмучений.
Совість прокинулася — хто-небудь хоче стати чесним, справедливим.
Слово за слово — поступово, мало-помалу говорячи.
Слово в слово — точно, без будь-яких змін.
Слово не розходиться з ділом — виконувати обіцяне.
Позичати у Сірка очі — втратити почуття сорому.
Додаток Б
Походження деяких фразеологізмів
Альфа і омега
В одному з біблійних текстів Господь говорить: «Я є альфа і омега, початок і кінець». Альфа — перша, а омега — остання букви грецького алфавіту. Тому цей вислів і означає початок і кінець; сутність, основу, найголовніше.
Ахіллесова пята
Легенди розповідають, що морська богиня Фетіда, бажаючи зробити свого сина Ахілла безсмертним і невразливим для ворожих стріл, скупала його у водах священної річки Стікс. Та, купаючи сина, вона тримала його за пятку, якої не торкнулася вода. Отже, пятка залишилася незахищеною.
В одному з боїв стріла, спрямована рукою Аполлона, вразила в пяту Ахіллеса. Від цього він і загинув.
З того часу будь-яке слабке, вразливе місце в людини називають ахіллесовою пятою.
Бабине літо
В останні ясні і теплі дні осені, які бувають на Україні у кінці вересня — на початку жовтня, на полях та в лісах літає багато павутиння, що його сплітають різні павуки. Цей період називають «бабине літо». Чому? Бо воно й справді схоже на літо, тільки коротке.
Наші предки створили багато казок про Бабу-ягу. Вони вважали, що цієї чудової пори осені у повітрі літає Баба-яга у ступі й розкидає павутиння.
Від казкової баби й походить перша частина фразеологізму «бабине», а друга — «літо» — означає літаюче павутиння.
Барон Мюнхаузен
Анекдотичні оповідання про надзвичайні пригоди і мандри німецького барона фон Мюнхаузена були відомі дуже давно. Особливо популярним стало імя Мюнхаузена після того, як у 1785 році зявилася книга німецького письменника Еріха Распе «Пригоди барона Мюнхаузена».
Відтоді баронами Мюнхаузенами стали називати занадто хвалькуватих людей, що постійно фантазують і прибріхують, втрачаючи при цьому почуття міри.
Берегти як зіницю ока
Це всім відоме порівняння неодноразово трапляється у Біблії, наприклад, у книзі притч Соломона: «Збережи заповіді мої — і будеш живий, і вчення моє — як зіницю очей твоїх».
Його значення — пильно зберігати, старанно доглядати, охороняти що-небудь або кого-небудь.
Березова каша
Ще за часів Київської Русі дітей навчав грамоти дяк. Коли закінчувався якийсь період навчання, то це було значною подією у житті учня і його батьків. Саме тому цю подію урочисто відмічали: варили великий горщик смачної каші і відносили учням. Після уроків починався веселий бенкет. Звичай цей протягом історії зазнав чималих змін, породивши у сучасній мові слово «однокашник», що означає «товариш по навчанню».
Не всім під силу буває та чи інша справа, не кожній дитині вистачає сили волі, охоти, щоб успішно вчитись, тому не тільки корисні властивості каші були потрібні, а інколи застосовували метод «фізичного виховання». Дітей карали за якусь провину березовими різками. Звідси й пішов жартівливий вислів дати «березової каші».
Біла ворона
Цей фразеологізм налічує майже дві тисячі років. Увійшов він у всі мови світу. А вперше використав його римський поет Ювенал: «Доля наділяє царство рабам, полоненим... тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон».
Уживається цей вираз для характеристики людини, яка вирізняється серед інших своєю поведінкою, зовнішнім виглядом.
Блудний син
У Євангелії розповідається про блудного сина. Він розтратив на чужині все, що мав, бо жив, не задумуючись ні про що. Бідний, хворий, повернувся він додому. Але батько зустрів сина з радістю, одягнув, нагодував.
Вираз «блудний син» вживається на позначення людини, що розкаялася у своїх гріхах.
Видно пана по халявах
Раніше в Україні належність людей до майнових станів розрізнялась за кольором чобіт. Червоні чоботи носили багаті люди. Жовті — люди середнього достатку. А найбідніші мали чорні чоботи, а то й зовсім були безчобітними.
Ті, хто хотіли відрізнитися від зовсім бідних, носили чоботи двох кольорів. Нижня частина була чорна, а халяви жовті або червоні. Коли чоботи зношувались, пришивали нову нижню частину чобіт (її називали пришва). Комбіновані чоботи були дешевшими від нових, жовтих чи червоних. Цих панів справді було видно по халявах.
Сьогодні вислів «видно пана по халявах» вживається, коли мова йде про того, хто виказує своє чванство, хвалькуватість.
Зустрічати хлібом-сіллю
Хліб і сіль у наших предків були знаком чистоти і благородства намірів. І не дивно, що їх здавна сприймали як єдине ціле. Хлібосольними господарями називали людей, які вміли приймати гостей.
З часів Київської Русі дожив урочистий ритуал зустрічати хлібом-сіллю шанованих людей. Звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю — символ доброзичливості нашого народу.