Облік матеріальних запасів

СОДЕРЖАНИЕ: Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація й оцінка. Порядок обліку матеріальних запасів на складі. Облік надходження та витрат виробничих запасів. Відмінності зарубіжної практики обліку запасів. Відображення запасів у фінансовій звітності.

План

1. Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація та оцінка

2. Облік матеріальних запасів на складі

3. Облік надходження виробничих запасів

4. Облік витрат виробничих запасів

5. Відмінності зарубіжної практики обліку запасів

6. Відображення запасів у фінансовій звітності

Висновок

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми дослідження.

Матеріальні запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Матеріальні запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж - товаром.

Матеріальні запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які і підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб і знаходяться на території, що належить підприємству не є запасами підприємства.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Обєктом дослідження курсової роботи є бухгалтерський облік у вітчизняній та зарубіжній практиці.

Предмет дослідження - облік матеріальних запасів.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей обліку матеріальних запасів в Україні та зарубіжних країнах.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

– дослідити поняття матеріальних запасів;

– дослідити облік надходження та витрачання матеріальних запасів;

– виявити відмінності в обліку матеріальних запасів;

1. Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація та оцінка

До матеріальних запасів відносяться матеріальні активи, використовувані протягом року або операційного циклу підприємства, якщо він більше року. Запаси перестають бути активами, якщо немає ймовірності того, що підприємство в майбутньому одержить від їхнього використання економічні вигоди і їхня вартість не може бути вірогідно оцінена. Простіше говорячи, якщо запаси неможливо продати хоча б за копійку або отримати яку-небудь іншу користь від їхнього використання, яку можна оцінити, і у зв’язку із цим неможливо вірогідно оцінити вартість самих запасів, то це вже не актив. Але оцінити, чи одержить підприємство економічні вигоди від тих або інших запасів у майбутньому, можна тільки тоді, коли ці запаси будуть належати підприємству. Звідси ще дві обов’язкові умови визнання запасів активами, зазначені в Методрекомендаціях з обліку запасів:

- підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

- підприємство здійснює управління та контроль за запасами [11].

Дане вище визначення - це єдине більш-менш точне визначення запасів, яке можна дати виходячи з існуючої законодавчої та нормативної бази. А визначення запасів, що дане в П (С) БО 9, по суті і визначенням, як таким, не є. Воно дає лише уявлення про призначення запасів і їхній стан на певний момент часу. Відповідно до нього запаси:

1) призначені для продажу в межах звичайної господарської діяльності;

2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого в результаті такого виробництва продукту;

3) утримуються для споживання в процесі виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг, а також керування підприємством.

Ця класифікація запасів за їхнім призначенням і станом ділить всі матеріальні запаси на три групи, які і є основою для подальшої їхньої класифікації.

До першої групи включають:

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

До другої групи включають:

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

До третьої групи включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання [15; c.82].

Методрекомендації з обліку запасів до перелічених вище видів запасів, зазначених у П (С) БО 9, додають до третьої групи ще й інші запаси. Що в цьому випадку під іншими запасами мав на увазі Мінфін, у Методрекомендаціях з обліку запасів не роз’ясняється, але неважко помітити, що в зазначеному вище переліку відсутні, наприклад, такі запаси, як тара, брак у виробництві або відходи виробництва.

Як бачимо, тільки друга група є цілісною. Перша і третя розділені на підгрупи запасів, кожна з яких містить у собі кілька видів запасів і має свої особливості та проблеми обліку, які ми розглянемо далі.

Оскільки класифікація запасів дана за їхнім призначенням і станом на певний момент часу, то цілком природним є визнання такої класифікації умовною. Про це не варто забувати. Адже в будь-який момент тара може стати паливом, сировина - товаром, а незавершене виробництво рано або пізно перетвориться на готову продукцію [25; c.122].

Оцінка запасів

У бухгалтерському обліку запаси, відповідно до вимог П (С) БО 9, оцінюються за первісною вартістю. При оцінці запасів принципове значення має джерело їхнього надходження. Розглянемо кожний з них окремо.

1. Придбання за плату. Найпростіший варіант придбання запасів і визначення їхньої первісної вартості, але і тут не обходиться без проблем.

Придбання за плату може здійснюватися в юридичних і фізичних осіб як за готівку, так і за безготівкові кошти, у тому числі за валюту.

Відповідно до П (С) БО 9 до первісної вартості запасів, придбаних за плату, включаються:

а) сума, сплачена продавцеві, за винятком знижок, наданих відповідно до договору з постачальником (продавцем) і непрямих податків. Щодо знижок і непрямих податків, як правило, питань не виникає, тим більше що в первинних документах вони завжди відображаються окремо. Нагадаємо лише те, що не завжди непрямі податки не включаються до первісної вартості придбаних запасів. Якщо такі непрямі податки, нараховані та сплачені підприємством у зв’язку з придбанням запасів, йому не відшкодовуються, то підприємство має право включити їх до первісної вартості придбаних запасів. Наприклад, відповідно до вимог п.5.3 Закону про оподаткування прибутку запаси, придбані не для господарської діяльності підприємства, не включаються до валових витрат підприємства, а відповідно до п.7.4.4 Закону про ПДВ сума ПДВ, сплачена у зв’язку з придбанням таких запасів, не включається до податкового кредиту. Отже, у такому випадку сума ПДВ не відшкодовується підприємству і включається до первісної вартості придбаних запасів. Аналогічна ситуація складається з ПДВ, включеним до вартості запасів, що придбаваються у підприємств - покупців таких запасів (неплатників цього податку), а також з податком на доходи фізичних осіб у випадку придбання запасів у фізичних осіб за готівку (див. нижче).

А от щодо суми, сплаченої продавцеві запасів, питання виникають у тому випадку, коли оплата здійснена в іноземній валюті. У П (С) БО 9 така ситуація взагалі не розглядається і відповіді на питання, на яку дату і за яким курсом здійснювати перерахування в гривні суми, сплаченої продавцеві-нерезиденту за придбані в нього запаси, немає. А от у п.2.5 Методрекомендацій з обліку запасів з цього приводу сказано таке:

Запаси, придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій (дата визнання активів). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування здійснюється у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти [11].

З наведеної вище цитати виходить, що датою здійснення операції з придбання запасів є дата визнання їхнім активом. Інакше, як уточнення дати здійснення операції, слова дата визнання активів, наведені в дужках, розуміти не можна.

Якщо ми звернемося до вимог спеціального Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив зміни валютних курсів, затвердженого Наказом Мінфіну від 20.10.1999 р. № 246 (далі - П (С) БО 21), то знайдемо в ньому майже точну копію вимог Методрекомендацій з обліку запасів щодо визначення первісної вартості імпортних запасів, зазначених у наведеній вище цитаті:

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів [29; c.54-55].

За умови імпорту запасів щодо їхньої достовірної оцінки питань не виникає, а от щодо впевненості в одержанні в майбутньому економічних вигід деяка неясність існує. Для визнання запасів активами необхідно, щоб до підприємства перейшли всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на такі запаси, і вони (запаси) перейшли під повне керування та контроль з боку підприємства. Але перехід права власності залежить від умов контракту. Не обов’язково це момент перетинання кордону і визначення митної вартості запасів. Це може бути і момент одержання запасів зі складу постачальника за межами України, і момент одержання запасів на склад підприємства-покупця, що розташоване на території України, від транспортної організації та інше. Саме в цей момент ми визнаємо запаси активами, визнаємо придбання запасів підприємством і повинні перерахувати їхню вартість в іноземній валюті в гривні за курсом НБУ, якщо здійснюється подальша оплата цих запасів. Якщо оплата імпортованих запасів здійснюється авансом, то сума оплати в інвалюті перераховується в гривні на момент перерахування авансу, після чого отримана сума враховується при оцінці запасів (визначенні їхньої первісної вартості).

Випадок, коли імпортні запаси зараховуються на баланс за митною вартістю, призначеною винятково для визначення податків і платежів, у тому числі митних, також зустрічаються. Коли митна вартість запасів збігається з вартістю, зазначеною в договорі (контракті), то такі дії бухгалтерів можна визнати правильними. Але не варто забувати, що митна вартість імпортованих запасів може бути визначена вище вартості, зазначеної в договорі (контракті). У цьому випадку така практика призведе до помилки [23].

2. Облік матеріальних запасів на складі

Для потреб бухгалтерського обліку матеріальні запаси включають:

сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та Інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів.

Одиницею бухгалтерського обліку матеріальних запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Згідно із Стандартом 9 до запасів належать;

сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари

МШП ( які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50,0%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80, 85%. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням І витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують в процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції - меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

За призначенням матеріали групуються таким чином.

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо); обліковуються на активному рахунку № 201 Сировина і матеріали.

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо). Допоміжні матеріали також обліковуються на субрахунку № 201 Сировина і матеріали.

3. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у звязку з його значною роллю у народному господарстві і великоючасткою у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо).

Обліковується паливо на рахунку № 203 Паливо.

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією). Обліковується тара на рахунку № 204 Тара і тарні матеріали.

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, Належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно від терміну служби або вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху).

Тара одноразового використання в особливу групу не відокремлюється І входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на обєктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальні цінності обліковуються на субрахунку № 205 Будівельні матеріали.

6. Запасні частини для проведення ремонтів. Це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів. Обліковуються на субрахунку № 207 Запасні частини.

7. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так І куплені.

Обліковуються складові цієї групи на субрахунку № 208 Матеріали сільськогосподарського призначення.

8. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку № 22 Малоцінні та швидкозношувані предмети.

У деяких галузях промисловості, наприклад, машинобудуванні, підприємства купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати (наприклад, деталі, які підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції), У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів,розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою.

Матеріали поділяються на групи (наприклад, кольорові метали, чорні метали тощо). Кожна група поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо), У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, повязаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

На кожному документі на надходження або витрату матеріалів мають бути вказані не лише назва матеріалу, а й його номенклатурний номер.

Однією з важливих умов правильної організації облікуматеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві.

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку матеріальних запасів є:

правильна організація складського господарства;

наявність інструкції з обліку запасів;

правильне групування (класифікація) запасів;

розробка номенклатури запасів;

розробка норм запасу і нормвитрат запасів.

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку ізвітності за їх фактичною собівартістю.

Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами, наприклад, за минулий місяць.

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями [15; c.82,84].

Документальне оформлення надходження запасів на склад і відпуску зі складу.

У процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами.

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є:

- Накладні;

- Товарно-транспортні накладні;

- Прибуткові ордери;

- Акти про приймання матеріалів.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання матеріалів.

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. В комісії обовязковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, у звязку з великою віддаленістю) представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється [31].

3. Облік надходження виробничих запасів

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку № 20 Виробничі запаси за субрахунками:

201 Сировина й матеріали,

202 Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

203 Паливо,

204 Тара й тарні матеріали,

205 Будівельні матеріали.

206 Матеріали, передані в переробку,

207 Запасні частини,

208 Матеріали сільськогосподарського призначення,

209 Інші матеріали.

По дебету рахунка № 20 Виробничі запаси та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту - витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки [35; c.128].

Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі - приймальним актом. Ці акти є підставою для пред’явлення претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні).

Матеріали, доставлені автотранспортом, оприбуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або Іншим підрозділом [35; c.140].

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку № 20 Виробничі запаси та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають Їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної) [35; c.151].

Виходячи з вимог Закону України Про податок на додану вартість та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 141 при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:

1) на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Д-т 20 Виробничі запаси (відповідний субрахунок), 22 Малоцінні і швидкозношувані предмети та ін.

К-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками;

2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання:

Д-т 641 Розрахунки за податками

К-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками;

3) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):

Д-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками)

К-т 31 Рахунки в банках.

Якщо договором передбачена попередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

1. на суму, перераховану постачальнику в оплату відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці (без ПДВ):

Д-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками

К-т 31 Рахунки в банках;

2. на суму оплаченого ПДВ:

Д-т 641 Розрахунки за податками

К-т З1 Рахунки в банках;

3. одночасно на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками

К-т 644 Податковий кредит;

4. на оприбуткування одержаних від постачальників попередньо оплачених запасів за покупною вартістю:

Д-т 20 Виробничі запаси (відповідний субрахунок) 22 Малоцінні і швидкозношувані предмети та ін.

К-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками

5. одночасно - на суму податкового кредиту по ПДВ;

Д-т 644 Податковий кредит

К-т 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками [36]

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 Виробничі запаси (відповідні субрахунки) в кореспонденції з кредитом рахунка 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками. Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах.

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 Виробничі запаси прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред’являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 Розрахунки за претензіями в кореспонденції з кредитом рахунка 63 Розрахунки з постачальниками і підрядчиками.

У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахункових платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на позабалансовому рахунку 02 Активи на відповідальному зберіганні (субрахунок 023 Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні) до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці [19; c. 207-208].

Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку Транспортно-заготівельні витрати, який відкривається в складі рахунка 20 Виробничі запаси. На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 Виробничі запаси, аналітичний рахунок Транспортно-заготівельні витрати, і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо).

Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 Виробничі запаси (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. № В-7 Відомість обліку розрахунків з постачальниками (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6). Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 Виробничі запаси (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків:

40 Статутний капітал (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства);

719 Інші доходи від операційної діяльності на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);

742 Дохід від реалізації необоротних активів (на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні активи) [19; c.320].

4. Облік витрат виробничих запасів

Основним первинним документом на відпуск матеріалів увиробництво є лімітно-забірні картки, в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами.

Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів [30].

Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 Виробничі запаси (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

23 Виробництво (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 Загальновиробничі витрати, 92 Адміністративні витрати (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);

93 Витрати на збут (на вартість запасів, використаних на потреби, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 Інші витрати операційної діяльності (на вартість запасів, використаних на утримання об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів [33].

У практиці обліку для визначення суми відхилення від облікових цін запасів, використаних у виробництві, складають розрахунок поданий у додатку 1.

5. Відмінності зарубіжної практики обліку запасів

Запаси є найбільш значною частиною активів підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, їх облік і оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан.

Визначення терміну запаси в різних країнах відрізняється. Якщо в Україні запаси є активами, призначеними для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, то в США запаси - це активи, призначені для продажу протягом одного звичайного ділового циклу, або використання протягом одного виробничого циклу.

В нормативних документах Німеччини визначення терміну запаси не наводиться, однак під останніми завжди розуміють предмети, призначені для короткострокового використання або перепродажу [16; с.334].

В системі бухгалтерського обліку Великобританії визначення терміну запаси трактується аналогічно до визначення ЗПБО США, за виключенням наступної лінгвістичної особливості. В американській обліковій літературі такі активи позначаються терміном inventory. У Великобританії запаси позначаються терміном stock, тоді як в американській літературі stock - це, як правило, акції. В МСБО 2 Запаси під запасами розуміють активи, призначені для використання в ході звичайної господарської діяльності в процесі виробництва, для продажу, чи у формі матеріалів для споживання при наданні послуг. За кордоном, на торговельних підприємствах, де придбані товари, які не підлягають обробці перед реалізацією, практично всі запаси є товарними. Порівнюючи термін запаси, наведений в МСБО 2 та П (С) БО 9, можна стверджувати, що термін запаси за міжнародними та вітчизняними стандартами має аналогічний зміст. Запаси підприємства у різних країнах обєднуються в наступні групи (Мал.1.1)

Мал.1.1. Класифікація запасів у різних країнах [16; с.335]

Слід відмітити, що російська практика та положення нормативних документів щодо класифікації запасів, на перший погляд, аналогічні закордонним. Однак, відмінність системи обліку та надання звітності по запасах в російській системі обліку і звітності полягає в тому, що під запасами розуміють лише запаси сировини та матеріалів у виробничих підприємствах та запаси товарів в організаціях.

Весь цикл запасів - від моменту закупки сировини до їх реалізації у вигляді готової продукції - відображається в системі ЗПБО США наступним чином (Мал.1.2).

Мал.1.2. Облік руху запасів відповідно до ЗПБО США [16; с.336]

6. Відображення запасів у фінансовій звітності

В Україні вартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запчастин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, які призначені для споживання в ході нормального операційного циклу відображається в балансі.

В балансі та звіті про фінансові результати також відображається уцінка (дооцінка) вартості запасів.

В ряді країн в балансі запаси відображаються відповідно до правила нижчої оцінки, сутність якого полягає в тому, що за принципом обачності запаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей: ринкової ціни чи собівартості.

Різниця між собівартістю запасів та їх ринковою ціною списується двома методами: прямим і непрямим. У першому випадку ринкова вартість запасів просто заміщує їх собівартість, і різниця прямо списується на собівартість реалізованої продукції; у другому - складається контрактовий коригуючий рахунок Знижки в результаті зниження ринкової вартості запасів до рахунку запасів і рахунок, який відображає цей збиток у звіті про прибутки і збитки, - Збиток в результаті зниження ринкової вартості запасів. Використання прямого методу являє собою нормальну практику, непрямий зазвичай використовується при суттєвій величині збитку. Списання на собівартість різниці між ринковою вартістю і собівартістю єбезповоротним [16; c.342].

При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. В Україні, якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеної на дату балансу в обліку і звітності, та найменшою з вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО та чистої вартості реалізації.

Слід відмітити, що в Росії підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації зарубіжним партнерам та інвесторам, у той час, як розрахунок податку здійснюється відповідно до чинних нормативних документів, які не дають підприємству можливості вибору між ФІФО та ЛІФО. Тому використання ЛІФО призводить лише до заниження чистого доходу і не дозволяє при цьому економити на податках. Між тим підприємству, особливо тому, яке шукає інвестора або партнера, вигідно надати результати своєї господарської діяльності в якомога вигіднішому світлі, тобто показати у звітності, орієнтованій на зовнішнього приватного користувача, якомога вищий показник чистого доходу. У подібній ситуації підприємством може надаватися перевага використанню ФІФО або інших методів розрахунку вартості запасів (наприклад, як середньозваженої за період).

У Великобританії при підготовці фінансових звітів, що публікуються, метод оцінки вартості запасів регулюється насамперед положеннями Закону про компанії 1985 р. В межах цих офіційних правил виділяються детальніші директиви, що обумовлюються стандартом ПСОП 9 Виробничі запаси та незавершене виробництво.

При стабільній економіці достатньо характерною є тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору морального старіння, що передбачає відмінності між вартістю придбання та їх вартістю на даний момент, визначеною за методом LCM. Різниця між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратам на придбання запасів, і вартістю, визначеною методом LCM, називається збитком від одержання запасів. Цей збиток може бути безпосередньо включений до собівартості реалізованої продукції і відображатися окремим рядком у фінансовій звітності. Відповідно використовуються два методи обліку запасів:

– метод безпосереднього зниження вартості запасів передбачає використання методу LCM від періоду до періоду і реєстрації та відображення в звітності вартості запасів, отриманої цим методом. При цьому збиток від отримання запасів автоматично включається до собівартості реалізованої продукції;

– метод відрахувань на знецінення запасів передбачає відображення збитку від отримання запасів окремою проводкою і рядком у звіті про прибутки та збитки [16; с.348].

Оцінка запасів впливає на точність фінансового результату підприємства. Щоб зберегти обєктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони оцінюються за правилом найнижчої оцінки (поштучний метод, метод основних категорій, метод загальної величини запасів). При оцінці товарів в США використовують два методи: чистий і валовий. Облікова практика західних компаній базується на припущенні, що надходження і продаж (відпуск у виробництво) запасів трактуються як потік вартостей, а не як потік фізичних одиниць. При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. При стабільній економіці достатньо характерною є тенденція до зниження ринкової вартості запасів під впливом НТП і фактору морального старіння.

Висновок

Отже, однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Виробничі запаси - це активи які необхідні для подальшого продажу, або необхідні для використання у виробництві. Кожне підприємство має виробничі запаси і за рахунок яких має прибуток і подальший розвиток підприємства. Особливо в сільськогосподарській сфері. Без виробничих запасів жодне підприємство не може існувати. Кожне підприємство має вести достовірно і правильно бухгалтерський облік.

При організації фінансового обліку матеріальних запасів значну увагу потрібно приділяти напряму їх використання в подальшому у виробництві - як сировина та матеріали, для продажу - товари, видача спецодягу, виплата натуральної оплати праці готовою продукцією, використання на адміністративні потреби тощо. Зазначені особливості мають відповідний вплив на організацію обліку запасів.

Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

Також важливе значення для правильного обліку має порядок оцінки запасів.

Порівнюючи термін запаси, наведений в МСБО 2 та П (С) БО 9, можна стверджувати, що термін запаси за міжнародними та вітчизняними стандартами має аналогічний зміст.

Список використаних джерел

1. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 p., №996-XІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999. - №40. - ст.365.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств N 335/94-вр від 28.12.94. В редакції Закону N 440-ІV від 16.01.2003 // http://rada.gov.ua

3. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 Баланс, затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 Звіт про рух грошових коштів Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99р.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 Звіт про власний капітал Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99р.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 137 від 28.05.99р.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000р.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.1999р.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.

14. МСБО 2 Запаси (переглянутий у 1993 р.).

15. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”./ За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюги. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Житомир: ВАТ „Рута”, 2008. - 576с.

16. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерським облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладав спеціальності 7.050106 Обпік і аудит. - Житомир; ПП Рута, 2002. - 544 с.

17. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів. / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2005. - 448 с.

18. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: Збірник задач і вправ / Бутинець Ф.Ф. - Житомир, 2004. - 256 с.

19. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. /За ред. Ф.Ф. Бутинця. - 5-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ВАТ. „Рута”, 2006. - 726 с.

20. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с.

21. Горицька Н.В. Порядок використання чинних з 01.07.2000 р. методів нарахування амортизації згідно з П (С) БО 7 та порівняння його з існуючою міжнародною практикою. // Дебет-Кредит. - 2003. - №25. - с.12-17.

22. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2006./ Под ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001. - 624 с.

23. Грачова Р.C. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства. // Дебет-Кредит. - 2007. - №34. - с.51-59.

24. Губачова О.М. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: НІМЦ Укркоопосвіта, 1998. - 226 с.

25. Драч С.В. Економічний аналіз виробничих запасів підприємств (на прикладі мясокомбінатів України): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04/С.В. Драч; Терноп. акад. нар. госп-ва. - Тернопіль, 2001. - 19 с.

26. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2006. - 349 с.

27. Коновалова О.В. Аналіз оборотних активів підприємства (на прикладі підприємств гірничої промисловості Кривбасу): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04/О.В. Коновалова; Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2006. - 18 с.

28. Олійник О.В. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. К: ”Українська консалтингова мережа”. - 56 с.

29. Поплюйко А.М. Облік і аналіз використання виробничих запасів (на прикладі підприємств машинобудування Полтавської області): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04/А.М. Поплюйко; Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2005. - 17с.

30. Поплюйко А.М. Документальне оформлення операцій використання виробничих запасів // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - Вип.17. - Житомир: ЖІТІ, 2007. с.146-155.

31. Поплюйко А.М. Облік запасів на складі // Регіональні перспективи №6 (25). - Кременчук: Перспектива, 2003. с.116-117.

32. Поплюйко А.М. Оцінка виробничих запасів при їх використанні // Збірник наукових праць черкаського державного технологічного університету. - №1. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. с.55-63.

33. Скригун Н., Цимбалюк Л. Оптимізація виробничих запасів як один із напрямків управління витратами // Економіка підприємств - 2007. - №2. - с.39-41.

34. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. К: ”А.С. К.”, 2001. - 348 с.

35. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. - 5-те вид., допов. й переробл. - К.: А.С.К., 2000. - 784с.

36. HTTP://WWW.RADA.GOV.UA - Офіційний веб-сайт Верховної Ради України

Додаток

Додаток 1

Визначення суми відхилення від облікових цін запасів, використаних у виробництві.

№ п/п	Показники	Вартість запасів за обліковими цінами, грн.	Транспортно-заготівельні витрати, грн.	Разом фактична собівартість запасів, грн.
1 2	Залишок запасів на початок місяця Придбано запасів за місяць	125,00 1175,00	10,00 55,00	135,00 1230,00
1 2	Разом	1900,00	65,00	2365,00
3 4 5 6 7 8	Середній процент транспортно-заготівельних витрат: Витрати запасів усього у тому числі: основне виробництво допоміжні виробництва інші виробництва і господарства залишок запасів на кінець місяця	х 1150,00 750,00 275,00 125,00 150,00	5% 57,50 37,50 13,75 6,25 7,5	х 1207,50 787,50 288,75 131,25 157,50
3 4 5 6 7 8	Разом	1300,00	65,00	1365,00

Додаток 2

Первинні документи з обліку виробничих запасів

Форма документу	Назва документу	Призначення документу
1	2	3
М-1	Журнал облік вантажів, що надійшли	Застосовується для реєстрації транспортних документів пов’язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад підприємства
М-2	Довіреність	Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою п-ва при отриманні запасів
М-2 а	Акт списання бланків довіреностей	Призначені для списання використаних бланків довіреностей
М-3	Журнал реєстрацій довіреностей	Призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні
М-4	Прибутковий ордер	Викор. на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постан., при оприбуткуванні запасів, отриманих з переробки
М-7	Акт про приймання матеріалів	Застос. при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постач, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Викор. для обліку надходж. запасів і виправлення листа-претензій постачальнику
М-8,9,28, 28 а	Лімітно-забірна картка	Викор. для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матер., а також для поточного контролю за дотриманнями встановлених лімітів їх відпуску. Зазнач. Місячний ліміт відпуску певному цеху
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матер.	Заповн. при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів	Використовують для разового відпуску запасів всередині підприємства
М-12	Картка № складського обліку матер.	Використовують для обліку виробничих запасів на складі.
М-14	Відомість обліку залишків матер. на складі	Використовується для взаємозв’язку складського та бухгалтерського обліку
М-16	Матеріальний ярлик	Використовується для позначення одиниць запасів
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матер. від встановлених норм запасу	Складається завскладом у разі виявлення відхилень фактичного залишку, виробничих запасів від встан. норм
М-19	Матер. звіт	Склад МВО і передається до бухгалтера, відображає рух запасів на складі за певний період
М-26	Довіреність (бланк суворого обліку)	Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів
63	Рахунок-фактура	Викор. для розрахунків між постач. та покупцями за відвантажені (відпущені) товари
1-ТН	Товарно-транспортна накладна	Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Викор. для якісного та кількісного приймання запасів
-	Акт закупки ТМЦ	Викор. при закупівлі запасів підзвіти особами у фізичних осіб на ринку та в ін. місцях торгівлі. Форма Акту повинна бути затверджена наказом про облік. політику. При оформленні в ньому обов’язково зазначаються паспортні дані та ідентифікаційний код продавця

Додаток 3

Методи оцінки запасів при їх вибутті, прийняті у зарубіжній практиці

Країна	Методи оцінки запасів
Країна	ФІФО	ЛІФО	Середньозваженої (середньої) вартості	Чистої вартості реалізації	Інші
2	3	4	5	6	7
Великобританія	+	+	+	-
Греція	+	+	+	-	Метод базового запису готових виробів
Іспанія	+	+	+	-	-
Італія	+	+	+	-	-
Люксембург	+	+	+	Фактичні витрати
Нідерланди	+	+	+	-	Метод базового запасу готових та незавершених робіт
Німеччина	+	+	+	+	-
Португалія	+	+	+	-	Стандартна та спеціальна (ринкова) ціна базового запасу
Росія	+	+	-	Метод собівартості кожної одиниці
США	+	+	+	-	Роздрібний метод
Україна	+	+	+	-	Метод ідентифікованої собівартості, ціни продажу
Франція	+	Використовується при складанні консолідованої звітності	+	-
Швейцарія	+	+	+	-	-
Швеція	+	-	-	+	Метод проценту від виконання, метод завершення контракту

Скачать архив с текстом документа