Формування загальних і одиночних понять, методологічні прийоми (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація)
СОДЕРЖАНИЕ: При формуванні природничих понять порівняння найчастіше виступає у формі протиставлення. Для ознайомлювання з предметами і явищами природи-широко використовується порівняння у формі зіставлення. Порівняння нерозривно повязане з іншою розумовою діяльністю — абстрагуванням. Навчити дітей абстрагувати — означає виробити в них уміння бачити загальні істотні ознаки певних предметів.Тема: Формування загальних і одиночних понять, методологічні прийоми (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація).
План
1. Характеристика основних розумових операцій.
2. Форми чуттєвого, логічного пізнання.
3. Формування уявлень про предмети і явища природи.
При формуванні природничих понять порівняння найчастіше виступає у формі протиставлення. Для ознайомлювання з предметами і явищами природи-широко використовується порівняння у формі зіставлення.
Порівняння нерозривно повязане з іншою розумовою діяльністю абстрагуванням. Навчити дітей абстрагувати означає виробити в них уміння бачити загальні істотні ознаки певних предметів.
Процес навчання потребує систематичного поєднання абстрагування і конкретизації, тобто переходів від абстрактного, загального до конкретного, поодинокого. Так, до конкретизації належать розпізнавання на малюнках або під час екскурсій певних форм поверхні, визначення лінії горизонту, певних видів тварин тощо. Молодші школярі часто зустрічаються з труднощами в конкретизації певних природничих понять, наприклад, рослини вони відносять до неживої природи, комах не вважають тваринами. Це пояснюється недостатньою увагою вчителя до конкретизації певних теоретичних положень, відірваністю навчання природознавству від самої природи.
Цей вид розумової діяльності відіграє важливу роль у формуванні природничих понять.
Оволодіння операцією узагальнення є також необхідною умовою розуміння учнями причинно-наслідкових звязків у природі. Формування вмінь знаходити і розуміти їх відбувається в процесі продуктивної діяльності учнів, коли вони пояснюють і доводять свої твердження.
Мислення невіддільне від мови. Тому вміння учнів порівнювати, узагальнювати, систематизувати предмети і явища і т. д. знаходить своє словесне оформлення, сприяє розвитку логічності, чіткості, образності як усної, так і писемної мови дітей.
Розвитку мови молодших школярів сприяє також опис ознак обєктів, за якими діти ведуть спостереження серед природи, під час екскурсій, демонстрування дослідів та ін. При цьому встановлюється звязок між словом і образом, слова наповнюються відповідним змістом. Дітей треба вводити в навколишній світ, щоб вони кожен день відкривали в ньому щось нове, щоб кожен крок був подорожжю до витоків мислення і мови.
Керівництво спостереженнями дітей під час демонстрування дослідів, перегляду кіно- і діафільмів і спрямування їхньої уваги на істотне, на причини також робить учнів спостережливішими.
До чуттєвого пізнання належать відчуття, сприймання, уявлення; до логічного або раціонального поняття, судження, умовиводи. Ці форми відображення мають місце і при засвоєнні знань, оскільки в процесі навчання в свідомості учнів повинна бути відтворена реальна картина навколишнього світу.
Найпростішою формою чуттєво-образного відображення є відчуття.
Відчуття це процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ обєктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів.
Уявлення це не тільки образи предметів, які ми колись сприймали. Можна мати уявлення і про такі предмети, яких ми ніколи не бачили. Вони створюються на основі осмислення ряду уявлень про навколишні предмети або явища.
Поняття форма думки, яка відображає істотні ознаки і відношення предметів та явищ реального світу.
Ознакою називається те, чим відрізняються або чим схожі між собою предмети і явища. Ці ознаки можуть бути у вигляді властивостей (білий, прозорий, розчинний), стану (рухається, живиться, росте). Ознаки поділяють на істотні й неістотні. Істотні ознаки це такі, які належать предметам певної групи і відрізняють їх від предметів іншої групи. Так, у понятті людина маються на увазі такі істотні ознаки, як свідомість, мова і праця.
У кожному понятті розрізняють його зміст і обєм. Зміст поняття це сукупність ознак предметів, відображених у понятті. Так, у зміст поняття звірі поряд з іншими входять такі ознаки, як наявність волосяного покриву, живонародження і вигодовування малят молоком.
Обєм поняття це безліч предметів, кожному з яких належать ознаки, що становлять зміст поняття. Так, поняття звірі обєднує таких представників цього класу тварин, як вовк, лисиця, заєць-біляк, бурий ведмідь та багато інших, бо кожен із них покритий шерстю, народжує живих малят і вигодовує їх молоком.
Поняття поділяють на індивідуальні (поодинокі), що стосуються окремих предметів, явищ, і загальні, які охоплюють групу обєктів; на конкретні, що стосуються предметів, явищ, і абстрактні, які стосуються властивостей предметів і явищ, узятих як самостійний обєкт думки (наприклад, погода, клімат). Поняття завжди існує в слові і виражається словом або групою слів.
Поняття формуються в свідомості людини на основі таких розумових процесів, як. аналіз, синтез, порівняння, абстракція та узагальнення.
Роль уявлень при вивченні природознавства дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвиваються у дітей память і мислення. Уявлення е також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учителя, а також засвоєння матеріалу підручника.
Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подразників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утворюються тимчасові звязки, внаслідок чого організм реагує на предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів е найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.
Щоб сформувати в учнів загальне уявлення про той чи інший обєкт, найдоцільніше ознайомлювати дітей з ним безпосередньо в природі. Тому великого значення набувають спостереження під час екскурсій, а також довготривалі самостійні спостереження в природі. Під час цих спостережень учні не тільки запамятовують зовнішні особливості тих або інших обєктів, а й звертають увагу на їхнє природне оточення. Це дає можливість виявити певні взаємозвязки між обєктом і середовищем. Під час спостережень тісно переплітаються елементи чуттєвого (емпіричного) і абстрактного (логічного), що забезпечує розуміння учнями суті явищ, які вивчаються.
Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується із словом учителя, який спрямовує цей процес, бо молодші школярі ще не можуть самостійно виділити головні властивості обєкта. Діти сприймають тільки ті його особливості, які відразу впадають в око, хоч вони можуть бути й неістотні.
Мало чути треба вміти слухати, мало дивитися треба вміти бачити. І вчитель керує цим процесом. Спочатку учні розглядають весь предмет, схоплюючи його загальний образ. Поступово вчитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з обєктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові звязки.
Кращому запамятовуванню створених образів сприяє замальовування розглянутих обєктів по памяті. Проте слід зауважити, що малюнками, особливо перемальовуванням з підручника, захоплюватися не треба, бо це забирає багато часу.
З меншою ефективністю, але все ж можна створити цілісне уявлення про той чи інший предмет і за допомогою наочних посібників: картин, діапозитивів, діафільмів та ін.
При вивченні властивостей предметів неживої природи найбільш ефективними є демонстраційний експеримент вчителя та індивідуальні досліди учнів. Наприклад, властивості корисних копалин учні вивчають, роблячи ряд дослідів, передбачених програмою.
Не можна зловживати наочністю, бо це призводить до гальмування розвитку абстрактного мислення. Неприпустиме переважання словесних методів, бо в такому разі діти запамятають багато слів, які не матимуть у їхній свідомості ніякого реального змісту. Отже, вчитель, застосовуючи різноманітні засоби наочності, організовуючи спостереження дітей серед природи, постійно повинен керувати процесом сприймання учнями явищ і обєктів, утворення в їхній свідомості яскравих уявлень. Таке керування проводиться спрямуванням уваги дітей на істотні ознаки обєкта, розкриттям взаємозвязків окремих предметів або явищ. Увага стимулюється за допомогою різноманітних запитань і завдань, а також виконанням дітьми цілеспрямованої роботи з предметом.