Господарство країн Африки

СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: Господарство країн Африки Для сучасного господарства країн Африки найбільш типовими є такі особли­вості: а) багатоукладність господарства; б) низький рівень економічних показників (національного доходу); в) аграрний характер економіки більшості країн; г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, нату­рального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби; г) поши­рення монокультури в сільському господарстві; д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості; е) збереження колоніального характе­ру в зовнішній торгівлі.

Реферат на тему:

Господарство

країн Африки

Для сучасного господарства країн Африки найбільш типовими є такі особли­вості: а) багатоукладність господарства; б) низький рівень економічних показників (національного доходу); в) аграрний характер економіки більшості країн; г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, нату­рального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби; г) поши­рення монокультури в сільському господарстві; д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості; е) збереження колоніального характе­ру в зовнішній торгівлі.

Істотними особливостями розміщення господарства більшості країн Африки є. зосередження економічної діяльності в кількох центрах і значний розрив у рівнях заселення, освоєності та економічного розвитку окремих територій та країн.

Порівняно економічно розвинутими в Африці є території, що прилягають до столиць - міст, які стали важливими економічними центрами ще в колоніальний період, а також до портів, через які експортують сировину і де частково переробля­ють її (район Касабланки в Марокко, Лагосу в Нігерії, Олександрії в Єгипті, Момбаси в Кенії та ін.). Значні промислові та економічні центри виникли в зонах добу­вання мінеральної сировини (центри «мідного поясу» в Замбії та Заїрі, промислові центри, повязані з районами нафто- і газопромислів в Алжирі та Лівії, промислові райони ПАР).

Африка - світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької си­ровини; какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас сільське господарство країн, що розвиваються в Африці, не забезпечує місцеве населення продовольством внаслідок відставання в більшості країн виробництва основних продовольчих культур від темпів зростання населення. У сільському господарстві Африки використовується понад 1/3 площі материка. Під орними землями та ба­гаторічними насадженнями зайнято близько 7 %, а під пасовищами - 24 % площі континенту (мал. 126).

Основними зерновими культурами в Африці є просо, сорго, кукурудза, рис, пше­ниця і ячмінь; коренеплодами - маніок, батат, ямс, таро; плодовими - банани (ек­ваторіальна та субекваторіальна зона), фінікова (оазиси пустель) і олійна пальми (тропіки), маслина (субтропіки). Плантаційне господарство в Африці досить розви­нуте, але менше, ніж у Латинській Америці та Південно-Східній Азії. У тропічніїі зоні виникли тільки окремі розрізнені ареали плантацій (мал. 127).

На території Африки зосереджена значна частина світового поголівя худоби, зокрема великої та дрібної рогатої худоби і вючних тварин. На континенті близь­ко 192 млн голів великої рогатої худоби, 210 млн овець, 176 млн кіз, 14 млн верб­людів. Провідне місце за кількістю голів належить країнам Східної Африки. Однак тваринництво як галузь господарства має дуже низькі показники виходу продукції. На півночі Африки основна частка сільськогосподарської продукції вироб­ляється в субтропічній зоні Середземноморя та в долинах Нілу. В Марокко, Ал­жирі, Судані значні площі займають пасовища. Найбільш розораною частиною Аф­рики є зона саван і екваторіальних лісів у Західній Африці. У Центральній Африці умови сільськогосподарської діяльності досить різноманітні: в основних зонах еква­торіальних лісів земель дуже мало, а в саванах є значні пасовища, які можна

Мал 126. Сільське господарство Африки

ефективно використовувати тільки там, де немає мухи цеце. Східна Афри­ка має значну базу для розвитку тва­ринництва: тут знаходиться більш як 1/4 пасовищ материка, майже в усіх країнах регіону під випас використо­вується 40-50 % території,

У Західній Африці основними екс­портними культурами є какао, арахіс, кава, банани, пальмова олія, каучук; у Центральній Африці - пальмова олія, кава, бавовна; у Східній Африці - ба­вовна, чай, кава, сизаль, ваніль та го­ріх кешю; у Північній Африці - олив­кова олія, цитрусові, вино. У Єгипті та Судані - головним чином бавовна. Основна причина відставання тваринництва - низький рівень зоотехніки та низька товарність виробництва, що значною мірою пояснюється особливостями звичаїв скотарських племен.

Частка Африки в промисловому виробництві країн світу становить близько 2 %. В Африці набули розвитку гірничодобувна та лісова промисловість, галузі первинної переробки сировини (мінеральної та рослинної). Останнім часом зяви­лися підприємства машинобудування, хімічної промисловості, чорної металургії, промисловість будівельних матеріалів (мал. 128). Важливе місце в економіці аф­риканських країн займає іноземний капітал. У більшій частині господарств вало­ва продукція іноземних та спільних підприємств становить близько половини ва­лового національного продукту (Ботсвана, Габон, Гана, Гвінея, Єгипет, Заїр, Зімбабве, Кенія тощо).

Гірничодобувна та гірничометалургійна промисловість - найрозвинутіші галузі промисловості Африки (мал. 129). У виробництві міді значне місце посідають Замбія і Заїр, де рудники зосереджені в *мідному поясі». Крім міді, в цьому поясі добува­ють руди інших металів, збагачують і виробляють цинк, свинець, кобальт, золото, срібло, уран. У цілому гірничодобувна промисловість розвинута в 1/4 частиш моло­дих країн континенту, але основна частина продукції та видобутку найважливіших видів гірничорудної сировини припадає на три країни - ПАР, Замбію, Заїр.

Енергетика Африки розвинута слабо. Енергообєкти розміщені дуже нерівно­мірно. В Африці зосереджено 1/10 запасів нафти та 1/5 гідроресурсів світу. Є великі поклади вугілля. Головним паливним ресурсом у країнах Африки стала нафта, значні поклади якої зосереджені в Нігерії, Лівії, Алжирі, Єгипті та шельфі Західної і Центральної Африки. Річки басейнів Конго, Замбезі, Нігеру мають значний енерге­тичний потенціал, але він використовується недостатньо. Найбільші з діючих ГЕС -Асуанська на Нілі, Кариба на Замбезі, Каїнджі на Нігері.

Обробна промисловість (крім гірничометалургійної) в країнах Африки розвину­та слабо. Тут є три основні форми виробничої діяльності:

1) підприємства первинної переробки експортної сільськогосподарської сировини (очищення і пресування бавов­ни, переробка кави, какао, виробництво олії, цукру, вина, соків). Такий напрям спеціалізації промисловості характерний для всіх країн, які експортують сировину;

2) підприємства, що виробляють товари широкого вжитку для місцевих потреб (кус­тарне виготовлення тканин, предметів домашнього вжитку, місцевих харчових напівфабрикатів, напоїв) та сучасні підприємства легкої і харчової промисловості. До порівняно розвинутих галузей належить текстильна промисловість (Єгипет, ПАР, Алжир, Марокко, Туніс);

3) сучасні підприємства важкої промисловості (крім гірни-чометалургійних) мають малу або середню потужність. Найбільш поширені нафто­переробні й цементні заводи. Порівняно значні хімічні підприємства зосереджені в Алжирі, Єгипті, Марокко, Лівії, Тунісі, Анголі, Заїрі, Зімбабве, Замбії.

Мал. Господарство Африки

Maл . Добування фосфоритів у Марокко

В цілому обробна промисловість Африки розміщена дуже нерівномірно. Більшу частину продукції галузі дають Єгипет, Марокко, Алжир, Нігерія, ПАР, Туніс, Заїр. Майже 25 % країн Африки не мають сучасних підприємств обробної промисловості.

В Африці формується кілька промислових районів. Найбільш потужний аре­ал промислових виробників склався в ПАР (Йоганнесбург, Преторія, Кімберлі, Дурбан, Кейптаун та ін.). Значні промислові центри зосереджені в країнах Магрнбу (Туніс, Алжир, Марокко, Лівія), а також на півночі Африки - в Єгипті (Олександрія, Каїр, Хелуан, Порт-Саїд). Ще один важливий промисловий район Африки - «мідний пояс», з основними центрами важкої промисловості в Замбії та Заїрі. Кілька ареалів формуються в Західній Африці (Лагос - Ібадан, нафто­промисловий район дельти Нігеру, портові міста Гани, Кот-дІвуару).

На материку недостатньо розвинута мережа шляхів сполучення, особливо у глибинних районах. Залізничний транспорт представлений в основному одноколійними лініями, які звязують порти з внутрішніми районами або сполучають судноплавні відрізки річок. Сучасні шосейні дороги є тільки поблизу столичних або промислових міст. Річковому та озерному флоту бракує теплоходів і барж.

Найважливішу роль у зовнішньоекономічних звязках країн Африки відіграє зовнішня торгівля. В експорті переважає гірничорудна і сільськогосподарська си­ровина, в імпорті - готова продукція. Нафту вивозять Алжир, Нігерія, Лівія, залізні руди - Ліберія, Мавританія, алмази та золото - ПАР, мідь - Замбія, Заїр, ПАР, фосфати - Марокко, уран - Нігер, Габон, бавовну - Єгипет, Судан, Танзанія, каву - Ефіопія, Кот-дІвуар, Кенія, Уганда, Ангола та інші, арахіс - Сенегал, Су­дан, оливкову олію - Туніс, Марокко.

Внутрішні відмінності. Умовно територію континенту можна розділити на пять регіонів: Північна, Західна, Східна, Екваторіальна (Центральна) і Півден­на Африка.

Скачать архив с текстом документа