Розробка виробничої програми та необхідних економічних ресурсів фірми в умовах орієнтації на ринкову кон’юнктуру
СОДЕРЖАНИЕ: Визначення виробничих можливостей фірми. Розрахунок нахилу кривої виробничих можливостей та її зміщення під впливом різноманітних факторів. Розрахунок залежності ціни та валового доходу від обсягу виробництва. Визначення чисельності робітників та доходу.Міністерство освіти і науки України
Економіко-правовий коледж
Кіровоградського інституту комерції
Курсова робота
З дисципліни Мікроекономіка
Кіровоград 2011
Вступ
Мікроекономіка – наука, що вивчає функціонування економічних агентів в ході їх виробничої, розподільної, споживчої і обмінної діяльності. Вона досліджує як функціонують і розвиваються галузі промисловості й ринки.
В даний час підприємство повинне постійно досліджувати ринок, щоб розвивати свою виробничу діяльність. В курсовій роботі розглянемо фірму, що є недосконалим конкурентом, а отже вона не зможе значною мірою впливати на кон’юнктуру ринку. Щоб збільшити розміри доходу, фірмі треба буде збільшити обсяг продажу продукції, а це може призвести до зниження ціни за рахунок перенасичення ринку даною продукцією.
В курсовій роботі треба розрахувати і дослідити всі основні показники фірми для того, щоб скласти виробничу програму.
По-перше треба визначити правильну комбінацію товарі, що повинна виробляти фірма. Для цього треба розглянути криву виробничих можливостей.
По-друге треба розглянути криву попиту, еластичність попиту, знайти валовий та граничний дохід при різноманітних об’ємах виробництва, розрахунки витрат на робочу силу та заробітна плата робітникам фірми, витрати на засоби виробництва, граничні та валові витрати, визначення об’єму виробництва.
Після підрахунків основних показників можна розрахувати оптимальний об’єм виробництва та прибуток фірми в майбутньому.
Вихідні дані
Таблиця 1
| Товари | Можливість | ||||
| K | L | M | N | W | |
| Товар А | 0 | 100 | 200 | 300 | 400 |
| Товар В | 300 | 240 | 170 | 100 | 0 |
Таблиця 2
| Об’єм попиту на товар А (од.) | ||||||||
| 50 | 100 | 150 | 200 | 250 | 300 | 350 | 400 | |
| Ціна за одиницю виробу | 210 | 190 | 170 | 150 | 130 | 110 | 90 | 70 |
Таблиця 3
| Зарплата одного робітника: | Середня продуктивність 1 робітника од/чол. | Витрати на засоби виробництва при випуску одиниці продукції | ||||||||
| а)При випуску 50 од. | б) додатковий найом кожних 50 чол. | 50 | 100 | 150 | 200 | 250 | 300 | 350 | 400 | |
| 110 | 15 | 1 | 560 | 650 | 750 | 890 | 1150 | 1250 | 1400 | 1540 |
Постановка задачі
Ця курсова робота становить собою роботу, в якій об’єднані у логічній послідовності основні кроки фірми при розробці виробничої програми та необхідних економічних ресурсів в умовах її орієнтації на ринкову кон’юнктуру.
На ринку діє акціонерне підприємство, яке випускає однорідну продукцію. Враховуючи діючу кон’юнктуру, необхідно визначити:
· Виробничі можливості фірми;
· Оптимальний об’єм випуску продукції;
· Ціну продукції, що випускається;
· Витрати на засоби виробництва;
· Кількість найманих робітників;
· Заробітну плату;
· Прибуток;
1. Визначення виробничих можливостей фірми
Фірма Х має можливості випускати два товари А і В. Обмеженість
ресурсів та їх рідкісність зумовлює необхідність вибору. Зростання виробництва товару А означає зменшення виробництва товару В. альтернативну вартість використання обмежених ресурсів зображають графічно у вигляді кривої виробничих можливостей.
Побудувати графік виробничих можливостей фірми Х (додаток 1.1).
Необхідні дані для побудов графіку наведені в таблиці 1. (Вихідні дані) Будуючи графік, кожну пару даних з таблиці треба зображати як окрему точку на площині. На графіку виробничих можливостей виробництво товару А відкладається по горизонтальній осі, товару В – на вертикальній осі.
Нехай фірма Х зараз виробляє максимальну кількість товару В і нуль одиниць товару А. Використовуючи криву виробничих можливостей, визначимо альтернативну вартість зростання виробництва товару А за рахунок втрати певної кількості одиниць товару В.
Альтернативною вартістю зростання виробництва товару А від можливості К до можливості Lє втрата 300 – 240 = 60 одиниць товару В.
Альтернативною вартістю зростання виробництва товару А від можливості К до можливості М є втрата 300 – 170 = 130 одиниць товару В.
Альтернативною вартістю зростання виробництва товару А від можливості М до можливості N є втрата 170 – 100 = 70 одиниць товару В.
Альтернативою вартістю зростання виробництва товару А від можливості N до можливостіW є втрата 100 – 0 = 100 одиниць товару В.
2. Розрахунок нахилу кривої виробничих можливостей
Нахил кривої показує зміну однієї змінної, що відбувається внаслідок зміни іншої. Тобто це зміна змінної Y (товар В) до змінної X (товар А).
Якщо має нахил, позитивний, то 2 змінні перебувають у прямій залежності,тобто вони зростають або спадають разом. Якщо графік має негативний нахил тоді між двома змінними існує обернена залежність.
Розрахунок нахилу кривої для кожної комбінації можливостей: КL,LМ,МN,NW,КМ,КN,КW,LN,LW,МWза допомогою використання графіка виробничої можливості.
KL = (300 – 240): (0 – 100) = - 0,6
LM = (240 – 170): (100 – 200) = - 0,7
MN = (170 – 100): (200 – 300) = - 0,7
NW = (100 – 0): (300 – 400) = -1
KM = (300 – 170): (0 – 200) = - 0,65
KN = (300 – 100): (0 – 300) = - 0,67
KW = (300 – 0): (0 – 400) = - 0,75
LN = (240 – 100): (100 – 300) = - 0,7
LW = (240 – 0): (100 – 400) = - 0,8
MW = (170 – 0): (200-400) = - 0,85
Обернена залежність між двома змінними існує тоді, коли є негативний нахил, а саме якщо виробництво товару В збільшується, то виробництво товару А зменшується і навпаки.
3. Зміщення кривої виробничих можливостей під впливом факторів
Фірма Х придбала обладнання, завдяки якому: Виробництво товару А збільшилось у три рази (Таблиця 1).
Таблиця 1
| Товари | Можливість | ||||
| K | L | M | N | W | |
| Товар А | 0*3=0 | 100*3=300 | 200*3=600 | 300*3=900 | 400*3=1200 |
| Товар В | 300 | 240 | 170 | 100 | 0 |
Виробництво товару В збільшилося у 2 рази (Таблиця 2)
Таблиця 2
| Товари | Можливість | ||||
| K | L | M | N | W | |
| Товар А | 0 | 100 | 200 | 300 | 400 |
| Товар В | 300*2=600 | 240*2=480 | 170*2=340 | 100*2=200 | 0*2=0 |
Виробництво товару А збільшилося у 1.5 рази, одночасно зі збільшенням виробництва товару В у 2,5 рази (Таблиця 3)
Таблиця 3
| Товари | Можливість | ||||
| K | L | M | N | W | |
| Товар А | 0*1,5=0 | 100*1,5=150 | 200*1,5=300 | 300*1,5=450 | 400*1,5=600 |
| Товар В | 300*2,5=750 | 240*2,5=600 | 170*2,5=425 | 100*2,5=250 | 0*2,5=0 |
Зміни зображені на графіку (додатки 2 – 4).
4. Визначення залежності ціни та валового доходу від обсягу виробництва
Припустимо, фірма Х вирішила випускати тільки товар А.
Фірма є недосконалим конкурентом, тобто має значну частку виробництва в галузі і може впливати на ціни. Тому, при рості випуску продукції фірми відбувається перенасичення ринку товарами, зменшення попиту і відповідно ціни. В таких умовах збільшення виробництва понад відповідний рівень призведе до падіння прибутку.
Для прийняття рішення про найбільш вигідний план випуску продукції необхідно:
Побудуємо графік функції попиту споживачів на продукцію фірми (додаток 4.1).
Він відображає звязок між величиною попиту та ціною певного товару за інших однакових умов. Кількість і ціна товару перебувають в оберненій залежності.
Ціну товару відкладаємо по вертикальній осі, а величина попиту по горизонтальній осі. Кожна пара чисел (ціна, об’єм товару) з таблиці 2 зображається як точка на площині. З’єднавши ці точки, отримаємо криву попиту. Негативний нахил кривої попиту відображає закон спадного попиту.
Може, але встановлення ціни вище графіку попиту може призвести до зниження прибутку фірми за рахунок падіння попиту. Отже фірмі не вигідно встановлювати ціну вище ніж на графіку.
Визначимоеластичність попиту споживачів на продукцію фірми Х стосовно кожного можливого змінювання ціни за допомогою коефіцієнта еластичності попиту.
Цінова еластичність попиту – це міра реагування величини попиту на товар, на зміну його ціни за інших незмінних умов. Отже, цінова еластичність (Ed) – це відношення відсотка зміни величини попиту до відсотка зміни ціни.
Коефіцієнт еластичності можна обчислити за формулою:
Ed = відсоток зміни величини попиту / відсоток зміни ціни.
Для спрощення розрахунків рекомендується користуватися виведеною формулою для визначення коефіцієнта еластичності:
Ed = ( Зміна кількості / ( Сума об’ємів / 2)) / ( Зміна ціни / ( Сума цін / 2))
Розрахунки зображені в таблиці І.
Висновок: По нахилу кривої не можна судити про еластичність попиту. Крутий чи пологий нахил попиту визначається зміною ціни величини попиту, тоді коли еластичність залежить від їх відносних чи процентних змін.
Таблиця І
| Об’єм товару А, на який є попит | Ціна за 1 виріб (грн.) | Розрахунок коефіцієнта еластичності (Ed) |
| 50 | 210 | - |
| 100 | 190 | 6,7 |
| 150 | 170 | 4 |
| 200 | 150 | 2,23 |
| 250 | 130 | 1,57 |
| 300 | 110 | 1,06 |
| 350 | 90 | 0,75 |
| 400 | 70 | 0,52 |
Ed1 = (50 : (150 : 2)) : (20 : (400 : 2)) = 0,67 : 0,1 = 6,7 - еластичність
Ed2 = (50 : (250 : 2)) : (20 : (360 : 2)) = 0,4 :0,1 = 4 - еластичність
Ed3 =(50 : (350 : 2)) : (20 : (320 : 2)) = 0,29 : 0,13 = 2,23 - еластичність
Ed 4 = (50 : (450 : 2)) : (20 : (280 : 2)) = 0,22 : 0,14 = 1,57 - еластичність
Ed5 = (50 : (550 : 2)) : (20 : (240 : 2)) = 0,18 : 0,17 = 1,06 - еластичність
Ed6 = (50 : (650 : 2)) : (20 : (200 : 2)) = 0,15 : 0,2 = 0,75 - нееластичність
Ed7 = (50 : (750 : 2)) : (20 : (160 : 2)) = 0,13 : 0,25 = 0,52 – нееластичність
Розрахунок валового доходу фірми Х
Валовий дохід – це дохід від реалізації продукції без урахувань витрат.
Розрахуємо валовий дохід (ВД) фірми Xза формулою:
ВД = Р * V
Де:Р – це ціна за одиницю продукції при кожному обєму випуску,V- кількість (обєм) продукції.
1. 50 * 210 = 10500
2. 100 * 190 = 19000
3. 150 * 170 = 25500
4. 200 * 150 = 30000
5. 250 * 130 = 32500
6. 300 * 110 = 33000
7. 350 * 90 = 31500
400 * 70 = 28000
Розрахувати граничний дохід (ГД)
Граничний дохід – це дохід від продажу додаткової одиниці продукції (приріст валового доходу).
ГД = ВД 2 – ВД 1
Отримані результати занесені до таблиці ІІ.
19000-10500 = 8500
1. 25500-19000 = 6500
2. 30000-25500 = 4500
3. 32500-30000 = 25500
4. 33000-32500 = 500
5. 31500-33000 = -1500
6. 28000-31500 = -3500
Таблиця ІІ
| Об’єм товару (од.) | Ціна за один виріб (грн.) | ВД (грн.) | ГД (грн.) |
| 50 | 210 | 10500 | - |
| 100 | 190 | 19000 | 8500 |
| 150 | 170 | 25500 | 6500 |
| 200 | 150 | 30000 | 4500 |
| 250 | 130 | 32500 | 2500 |
| 300 | 110 | 33000 | 500 |
| 350 | 90 | 31500 | -1500 |
| 400 | 70 | 28000 | -3500 |
Побудуємо графік залежності валового доходу від об’єму виробництва (додаток 4.5). Знайдемо на графіку найбільш прибутковий об’єм випуску продукції.
Висновок : Ціна і валовий дохід змінюються в один бік, якщо попит нееластичний; якщо ціна і валовий дохід змінюються в різні сторони, то попит еластичний. Якщо на ділянці присутня одинична еластичність, то при зміні ціни, виручка не змінюється.
5. Визначення чисельності робітників, доходу, який отримує фірма завдяки 1 робітнику, середньої заробітної плати та витрат на робочу силу для різних об’ємів виробництва (вихідні дані в табл. 3)
Розрахувати чисельність робітників.
Чисельність робітників (Ч) можна розрахувати, виходячи з продуктивності праці (ПП) та об’єму продукції, що випускається (V) за формулою:
Ч = V / ПП
Для спрощення розрахунку припустимо, що кожен робітник у середньому випускає 1 од. продукції незалежно від обсягу виробництва, тобто гранична продуктивність праці буде дорівнювати середній продуктивності (ПП = 1 од./чол.)
1. Ч = 50 : 1 = 50
2. Ч = 100 : 1 = 100
3. Ч = 150 : 1 = 150
4. Ч = 200 : 1 = 200
5. Ч = 250 : 1 = 250
6. Ч = 300 : 1 = 300
7. Ч = 350 : 1 = 350
8. Ч = 400 : 1 = 400
Розрахуємо дохід, який отримує фірма завдяки праці одного робітника.
Дохід (Д), який отримує фірма завдяки праці одного робітника – це виражений у грошовій формі додатковий дохід від продажу усього додаткового продукту, виготовленого одним ново найманий робітником.
Д = Ціна продажу * ПП
1. 210 * 1 = 210
2. 190 * 1 = 190
3. 170 * 1 = 170
4. 150 * 1 = 150
5. 130 * 1 = 130
6. 110 * 1 = 110
7. 90 * 1 = 90
8. 70 * 1 = 70
Розрахуємо середню заробітну плату (ЗП) в залежності від кількості найманих робітників.
В умовах, коли фірма – недосконалий конкурент, збільшення виробництва призведе до збільшення попиту та ціни на робочу силу (заробітної плати). Заробітна плата розраховується на основі даних таблиці 3 (вихідні дані).
Розрахуємо витрати на робочу силу.
Витрати на робочу силу (змінні витрати ВРС) розраховуються виходячи з середньої заробітної плати одного робітника (ЗП) та кількості робітників, які працюють на виробництві (Ч):
ВРС = ЗП * Ч .
50 * 110 = 5500
1. 100 * 125 = 12500
2. 150 * 140 = 21000
3. 200 * 155 = 31000
4. 250 * 170 = 42500
5. 300 * 185 = 55500
6. 350 * 200 = 70000
7. 400 * 215 = 86000
Отримані дані в пунктах 5.1- 5.4 занесемо в таблицю ІІІ
Таблиця ІІІ
| Кількість продукції (од.) | Продуктивність праці (од./чол..) | Ціна за одиницю продукції (грн.) | Чисельність робітників (чол..) | Дохід від одного робітника (грн.) | Середня зарплата 1 робітника (грн.) | Витрати на робочу силу (грн.) |
| 50 | 1 | 210 | 50 | 210 | 110 | 5500 |
| 100 | 1 | 190 | 100 | 190 | 110+15=125 | 12500 |
| 150 | 1 | 170 | 150 | 170 | 125+15=140 | 21000 |
| 200 | 1 | 150 | 200 | 150 | 140+15=155 | 31000 |
| 250 | 1 | 130 | 250 | 130 | 155+15=170 | 42500 |
| 300 | 1 | 110 | 300 | 110 | 170=15=185 | 55500 |
| 350 | 1 | 90 | 350 | 90 | 185+15=200 | 70000 |
| 400 | 1 | 70 | 400 | 70 | 200=15=215 | 86000 |
Побудуємо графіки: залежності доходу, який отримує фірма завдяки одному робітнику, від об’єму продукції, що випускається, та залежності заробітної плати від об’єму продукції, що випускається (додаток 5.5).
Фірма закінчить найом робітників при об’ємі виробництва 193, тому, що дохід, що приносить кожний робітник фірмі, буде меншим ніж його заробітна плата.
6. Розрахунок витрат на засоби виробництва ВЗВ (незмінні витрати)
ціна дохід робітник валовий
Використовуючи вихідні дані таблиці 3, розрахувати витрати на засоби виробництва.
Приріст витрат на засоби виробництва:
1. –
2. 650 – 560 = 90
3. 750 – 650 = 100
4. 890 – 750 = 140
5. 1150 – 890 = 260
6. 1250 – 1150 = 100
7. 1400 – 1250 = 150
8. 1540 – 1400 = 140
Оформимо розрахунки в таблицю ІV
Таблиця ІV
| Кількість продукції (од.) | Витрати на засоби виробництва (грн.) | Приріст витрат на засоби виробництва (грн.) |
| 50 | 560 | - |
| 100 | 650 | 90 |
| 150 | 750 | 100 |
| 200 | 890 | 140 |
| 250 | 1150 | 260 |
| 300 | 1250 | 100 |
| 350 | 1400 | 150 |
| 400 | 1540 | 140 |
Побудуємо графік залежності витрат на засоби виробництва від випуску продукції (додаток 6.2).
Даний графік має вигляд зростаючої лінії, тому, що кількість продукції і витрати на виробництво перебувають у прямій залежності. Графік має вигляд вигнутої лінії на тих проміжках, де приріст витрат на засоби виробництва збільшується, а на тих проміжках, де графік має вигляд випуклої лінії, там приріст зменшується.
7. Розрахунок витрат на виробництво та їх аналіз
Розрахувати валові витрати на виробництво.
Витрати на виробництво в цілому по фірмі (валові витрати (ВВ) або собівартість) у загальному вигляді складаються з двох частин: витрати на засоби виробництва (ВЗВ) та витрати на робочу силу (ВРС).
Використовуючи дані таблиць ІІІ та ІV, розрахуємо валові витрати за формулою:
ВВ = ВЗВ + ВРС
1. 560 + 5500 = 6060
2. 650 + 12500 = 13150
3. 750 + 21000 = 21750
4. 890 + 31000 = 31890
5. 1150 + 42500 = 43650
6. 1250 + 55500 = 56750
7. 1400 + 70000 = 71400
8. 1540 + 86000 = 87540
Розрахуємо граничні витрати.
Граничні витрати – це додаткові витрати, пов’язані із збільшенням виробництва на одиницю продукції або із збільшенням витрат при виробництві додаткової одиниці продукції.
ГВ = ВВ2 – ВВ1
1. –
2. 13150 – 6060 = 7090
3. 21750 – 13150 = 8600
4. 31890 – 21750 = 10140
5. 43650 – 31890 = 11760
6. 56750 – 43650 = 13100
7. 71400 – 56750 = 14650
8. 87540 – 71400 = 16140
Розрахунки пунктів 7.1- 7.2 занесемо до таблиці V.
Таблиця V
| Кількість продукції (од.) | Витрати на засоби виробництва (грн.) | Приріст витрат на засоби виробництва (грн.) | Витрати на робочу силу (грн.) | Валові витрати (грн.) | Граничні витрати (грн.) |
| 50 | 560 | - | 5500 | 6060 | - |
| 100 | 650 | 90 | 12500 | 13150 | 7090 |
| 150 | 750 | 100 | 21000 | 21750 | 8600 |
| 200 | 890 | 140 | 31000 | 31890 | 10140 |
| 250 | 1150 | 260 | 42500 | 43650 | 11760 |
| 300 | 1250 | 100 | 55500 | 56750 | 13100 |
| 350 | 1400 | 150 | 70000 | 71400 | 14650 |
| 400 | 1540 | 140 | 86000 | 87540 | 16140 |
8. Виявлення оптимального об’єму та ціни, які забезпечують максимізацію прибутку фірми
Знайдемо оптимальний об’єм, який забезпечує максимізацію прибутку фірми.
Фірмі потрібно виробляти лише ту продукцію, що приносить граничний дохід, що перевищує граничні витрати. Лише таке виробництво може сприяти збільшенню доходів. Є точка де граничний дохід дорівнює граничним витратам, саме вона є пограничною точкою між об’ємами виробництва, коли граничний дохід перевищуватиме граничні витрати. Саме коли граничний дохід буде дорівнювати граничним витратам, тоді фірма буде максимізувати свій прибуток.
Маючи інформацію про ціни, валову виручку, граничний дохід, валові та граничні витрати обчислимо прибуток фірми (ВД - ВВ):
1. 10500 – 6060 = 4440
2. 19000 – 13150 = 5850
3. 25500 – 21750 = 3750
4. 30000 – 31890 = -1890
5. 32500 – 43650 = - 11150
6. 33000 – 56750 = -23750
7. 31500 – 71400 = -39900
8. 28000 – 87540 = -59540
Розрахунки занесемо до таблиці VІ
Таблиця VІ
| Кількість продукції (од.) | Ціна за одиницю продукції (грн.) | Валова виручка (грн.) | Валові витрати (грн.) | Прибуток (грн.) | Граничні витрати (грн.) | Граничний дохід (грн.) |
| 50 | 210 | 10500 | 6060 | 4440 | - | - |
| 100 | 190 | 19000 | 13150 | 5850 | 7090 | 8500 |
| 150 | 170 | 25500 | 21750 | 3750 | 8600 | 6500 |
| 200 | 150 | 30000 | 31890 | -1890 | 10140 | 4500 |
| 250 | 130 | 32500 | 43650 | -11150 | 11760 | 2500 |
| 300 | 110 | 33000 | 56750 | -23750 | 13100 | 500 |
| 350 | 90 | 31500 | 71400 | -39900 | 14650 | -1500 |
| 400 | 70 | 28000 | 87540 | -59540 | 16140 | -3500 |
Побудуємо графіки залежності (додатки 9-10):
- валового доходу та валових витрат (вертикальна вісь) від обсягу продукції, що випускається (горизонтальна вісь);
- граничного доходу та граничних витрат (вертикальна вісь) від об’єму продукції, що випускається (горизонтальна вісь);
Аналізуючи графіки, знайдемо оптимальний об’єм, при якому фірма Х максимізує свій прибуток. Як показує графік, максимальний прибуток становить 7685 грн.
Підприємство зможе мінімізувати витрати і збільшити свій прибуток лише в тому разі, коли граничний дохід стане рівним граничним витратам.
Висновок
В курсовій роботі були проведені розрахунки основних показників фірми.
Були визначені виробничі можливості фірми за рахунок аналізу кривої виробничих можливостей. Він показав, що крива завжди має негативний нахил, тому, що між товарами В та А існує обернена залежність.
В курсовій роботі також було досліджено попит на продукцію. Визначений об’єм виробництва, що приносить найбільший валовий дохід – 300 од. Дослідження графіку попиту потрібно було для того, щоб визначити межу ціни яку слід встановлювати фірмі на продукцію, щоб не втратити попит який призведе до зниження прибутків.
Потім розрахували об’єм продукції при якій фірма припинить найом робітників. Розрахунки показали, що при об’ємі продукції 193 од. найом працівників припиниться, адже тоді дохід який приносить кожен з них буде меншим ніж заробітна плата кожного робітника. Було розраховано середню заробітну плату робітника, витрати на робочу силу, та засоби виробництва.
На кінець було знайдено оптимальний об’єм виробництва що складає 120 од.
Також згідно графіку додатку 9 встановлена точка беззбитковості, або точка оптимального прибутку яка становить 29063 грн. при об’ємі 185 од. продукції.
Маючи інформацію про ціни, валову виручку, граничний дохід, валові та граничні витрати було обчислено прибуток фірми.
Також в ході виконання курсової роботи було розраховано граничні витрати, граничні доходи За допомогою графіка додатку 9 було знайдено максимальний прибуток фірми, що складає 7685 грн при об’ємі виробництва 120 од. Максимальний прибуток фірми можна знайти за точкою де граничний дохід дорівнює граничним витратам, саме тоді фірма буде максимізувати свій прибуток. Тобто треба виробляти лише той об’єм продукції, при якому граничний дохід перевищуватиме граничні витрати.