Специфіка умов функціонування та основні тенденції розвитку тіньової економіки україни

СОДЕРЖАНИЕ: СПЕЦИФІКА УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 2.1. Чинники, якісні особливості розвитку та основні джерела живлення вітчизняної тіньової економіки

СПЕЦИФІКА УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 2.1. Чинники, якісні особливості розвитку та основні джерела живлення вітчизняної тіньової економіки На перший погляд може скластися враження, що радикальні економічні тасоціально-політичні реформи, основною метою яких є перехід до соціальнеорієнтованої ринкової економіки та побудова правової держави, повинні булизруйнувати, як саму адміністративну систему господарювання, так і їїзадзеркалля -- тіньову економіку бюрократичного типу. Проте, практиказасвідчує, що в реальному житті цього не сталося. Які ж основні обєктивні та субєктивні причини сприяли масштабномузростанню вітчизняної тіньової економіки, що до того ж набуває якіснонових рис та ознак? Серед низки причин генерування останнього можна впевнено назвати двіосновні.По-перше, обєктивно, згідно з теорією трансформацій, розпад будь-якоїсистеми (тим більше такої складної, як соціально-економічна) на першихетапах закономірно може сприяти суттєвому примноженню тих основних недоліківі вад, які іма-нентно були властиві системі, що розпалась. Саме тому фактичне збереження в Україні найбільш характерних параметрівгосподарського механізму, заснованого на безконтрольній державній власностіта державній монополії, що відбувалося на тлі різкого послаблення, а уподальшому і повної ліквідації директивного принципу планування і розподілуматеріальних, фінансових та трудових ресурсів, суттєво загострило недолікистарої системи господарювання, оскільки вимагало не- 30змірного зростання масштабів тіньової підмазки старихгіпер-трофованих механізмів прийняття рішень, що почали діяти на новій,так би мовити ринковій основі.По-друге, субєктивно, хоча старі владні структури колишньої держави ірозпалися, проте не розпалися ті соціальне стру-ктуровані у минуломуспільноти, що їх персоніфікували. Тобто залишилися люди, які входили до цихструктур і які не тільки не втратили між собою набутих тісних звязків, алей до цього часу продовжують зберігати у недоторканості саме ті специфічністосунки, що залишаються побудованими на принципах і відносинах круговоїкорпоративної поруки, земляцтва, протекціонізму, кумівства і блату. Як стара, так і генетичне нею породжена нова бюрократія втрансформаційний період опинилися у епіцентрі ринкових перетворень. Більшетого, ця унікальна родинна спільнота стала провідним субєктом реалізаціїпланів трансформації соціальної та державної політики ринковогореформування. Оскільки бюрократія була і постійно залишається зацікавленою увстановленні такої системи ринкових відносин, за якою, хоч навіть і узакамуфльованому вигляді, має зберігатися апаратна монополія нарозпорядження (тобто на встановлення бажаного для бюрократії режимурегулювання чи маніпулювання) матеріальними, фінансово-кредитними аботрудовими ресурсами держави, то вона, як і за часів директивно-командноїекономіки, продовжує залишатися вирішальним ланцюгом, що звязує ресурси ісубєктів підприємницької діяльності. Немає необхідності доводити тезу, що влада є не тільки політичний, й,передусім, економічний феномен. Як засвідчує попередній аналіз, за часів старої системи бюрократичнавлада, за висловом класика марксизму, фактично мала у своїй власності самудержаву (тобто у її практично безконтрольному розпорядженні знаходилисьдержавне майно, фінансові та національні природні багатства). Механізмиреалізації цієї влади, перусім, базувалися на експлуатації чиновникамистатусу свого ієрархічного становища у владній піраміді. 31 За нових умов можливості спокушувати чиновників нічийною власністюабо тіньовими надвисокими доходами розширилися практично до майженелімітованих меж. Однією з головних пільг, що отримала необюрократія втрансформаційний період, стала цілком легальна можливість експлуатаціїзагальнонаціональної власності спільно з корпораційними спільнотамитіньовиків, що здійснювалась і продовжує здійснюватися під гасломекономічних реформ. Вигода у цьому разі для зазначеного своєрідноготандема є обопільною. Проте, і загроза для розвитку суспільства створюється надзвичайновеличезна. Апаратники, привласнюючи в цих умовах надвисокі тіньові доходи,отримують реальний доступ до політичної влади. У результаті переорієнтаціїінтересів високого чиновництва величезні ресурси держави починаютьспрямовуватися переважно на цілі, що не мають жодного відношення ні допроцесів ринкової трансформації, ні до розвитку країни в цілому. Як засвідчує практика, трансформаційна лібералізація не тільки сприяєнеобхідному розкріпаченню економічного життя, але й суттєво посилює рівеньбезконтрольності і безкарності влади необюрократії. Ця влада, в першу чергуна свою користь, починає максимально використовувати як процеси зміни формвласності (зокрема, приватизацію державного майна і державних фінансів), такі лібералізацію ціноутворення, заробітної плати, послаблення контролю надекспортно-імпортними операціями, кредитно-фінансовими та валютно-грошовимивідносинами, ліквідацію державної монополії на виробництво та реалізаціюспиртних напоїв, тютюнових виробів, операції з дорогоцінними і стратегічнимиметалами тощо. Зазначені обєктивні і субєктивні чинники на цей час призвели доаномального зрощування всіх найгірших властивостей тіньової економікистарого, так званого номенклатурно-бюрократичного, і нового, традиційноринкового типу.Можна впевнено стверджувати, що в Україні вже практично завершився процес формування унікального тіньового гібриду, що має надпотужне кримінально-чорне ядро. Якісною особливістю цього системного тіньового конгломерату є ще 32невідома до цього часу у світовій практиці неймовірна витривалість цього феномена до будь-яких проявів впливу зовнішнього середовища, тобто надзвичайна його спроможність до гнучкої і практично миттєвої адаптації відносно будь-яких різких змін, економічних та політичних умов існування. Необхідно звернути увагу на те, як легко і досить природно відбувсяпроцес тісного зрощування апаратної і тіньової приватизації. Натрансформаційні зміни форм власності, як і раніше, вирішальний впливсправляла і справляє позиція конкретних посадових осіб та їх особистінеформальні звязки, а не ринкові закони та відповідна їм досконала правоваінфраструктура, що чітко регламентує економічні відносини. Саме це стаєосновною перешкодою на шляху створення справжнього ринкового конкурентногосередовища в Україні.Складається унікальна структура економіки, яка живиться інфляцією, нееквівалентним обміном результатів праці між субєктами ринкових відносин, перерозподілом і захопленням чужої власності, постійним зубожінням переважної частини населення. Ця структура перетворює корупцію та тіньові принципи підприємництва на реальні чинники економічного розвитку. По суті, на наших очах майже миттєво сформувався найгірший різновид ринкового підприємництва, що існує лише за умов розквіту корупції, відвертої криміналізації господарсько-комерційних стосунків між субєктами ринкових відносин і домінуванні абсолютної та відвертої неповаги до закону. У звязку з цим цікавою є думка, що була висловлена авторами проектуПриватизація Центрального європейського університету (Р. Фрідманом, К.Меррі та А. Рапачинським), які системно займалися досліджуванням еволюціїноменклатурної бюрократії у постсоціалістичних державах. Так, вони вважають,що номенклатурний капіталізм, який формується у деяких із цих країн, єнеприйнятним ні з моральної, ні з економічної точок зору . З моральної-- тому, що номенклатура своїм перетворенням на клептократію, по суті, втілилав життя відомий вислів соціаліста Пєра Прудона: Приватна власність -- цекрадіжка. З еконо- Див.: Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічнийфеномен. // Політична думка. - 1996. - No 3 - 4. - С. 91. 2 2 33 гмічної -- тому, що приватизація, як стрижень економічних реформ,перетворюється на машину політичного торгу і жорсткого протекціонізму і тимсамим може стати просто брязкальцем на кораблі номенклатурного режиму,оскільки приватизація явно просувається не тим курсом, на який сподіваласябільшість реформаторів. Номенклатура, особливо в країнах СНД, як і раніше,залишається могутнім гравцем на полі бізнесу, і її подальша присутність тутматиме як найсерйозніші наслідки. Саме цим і можна пояснити те, що економіка України за часів радикальноїтрансформації стала ще менш контрольованою і набула ще більш фіктивногохарактеру. Про це незаперечне свідчать і показники масштабного падінняобсягів матеріального виробництва, і гіпертрофована зміна його структури, іекономічно неможливе за нормальних ринкових умов збільшення рівня питомоїваги готівкової маси в структурі грошового обороту, і зростання фіктивноїскладової суспільного капіталу за умов стагнації її виробничої складової, іперетворення функціонального капіталу в особисте майно (нерухомість, валюту,предмети розкоші, антикваріат, коштовності тощо). Про наведене такожсвідчить масова втеча гарячих грошей за кордон (не треба плутати це явищез обєктивно нормальним процесом експорту капіталу). Тому успіхи приватизації, які в офіційних звітах фігурують переважно упоказниках швидкого зростання нових організаційних форм господарювання,збільшення питомої ваги приватного сектора економіки майже ніякою мірою невпливають на створення тих умов, що необхідні для звуження масштабівтіньової економіки. Більше того, можна стверджувати, що масштабиекономічної тінізації швидко збільшуються внаслідок вже названих інаступних чинників: 1) включення в процес розподілу власності нових обєктів, що ранішебули виключені з нього (земля, стратегічні засоби виробництва,інфраструктурні галузі, природні родовища, водні ресурси тощо); Див.: Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічнийфеномен. // Політична думка. - 1996. - No 3 - 4. - С. 91 - 92. 342) поглиблення розриву традиційних господарських звязків татоварно-грошових відносин підприємств і цілих територій між собою, а такожмасштабування непомірної бартеризації економічних відносин; 3) недостатнього та недосконалого нормативного забезпечення економічноїреформи, слабкої і неефективної системи державного обліку і контролю, щотільки формується після революційного зламу аналогічної системи, що хоч ідосить недосконало, проте функціонувала у державі, яка розпалась; 4) швидкої та недостатньо ефективної реорганізації структури виконавчоївлади, що призводить до бюрократичного (як організаційного, так іструктурного), збоченого розбухання державного апарату за принципом дегусто, а де пусто, що у свою чергу сприяє тінізаціїуправлінсько-господарських відносин. 5) наявності потужного фіскально-податкового пресу, що єантагоністичним до інтересів і можливостей переважної більшості фізичних таюридичних осіб, які функціонують у межах існуючого законодавчого поляУкраїни; відсутності привабливої інвестиційної альтернативи щодо залученнятіньових некри-мінальних капіталів у легальну вітчизняну економіку; 6) високої динаміки зростання кількості кримінальних структур і їхвідносно безкарної діяльності, інтеграції організованої злочинності ізсубєктами легітимної економічної діяльності, недостатніх зусиль державищодо обмеження процесу легалізації кримінальних авторитетів (і в тому числі-- в суспільно-політичному житті); 7) слабкості механізмів суспільно-правового захисту громадян іпідприємств від економічних зазіхань та силового тиску з боку злочиннихугруповань, а також досить неефективної дії системи попередження,недопущення або суттєвого обмеження можливостей встановлення контролю задіяльністю легального бізнесу та масштабних проявів здирництва з бокумафіозно-кримінальних структур; 8) майже повної правової незахищеності субєктів економічної діяльностівід зловживань, утисків, протидії та дискримінаційних вимагань з бокунепрофесійних, несумлінних та 35 нечесних чиновників державного апарату на всіх його функціональнихрівнях; 9) відсутності досконалого, стабільного і збалансованого законодавства,яке б максимально чітко регламентувало та процедурне забезпечувало потребита узгодження інтересів субєктів економічної діяльності; поширенняправового нігілізму представників владних структур, а також більшостінаселення країни, що активно (а подекуди і агресивно) бореться за виживанняв несприятливих соціально-економічних умовах; 10) посилення міждержавної інтеграції кримінально-тіньових секторівекономіки і субєктів (їх спільнот), що займаються чорною економічноюдіяльністю; подальша інтернаціоналізація кримінально-тіньових відносин; 11) поширення келійності у організації, а також наявності чисельнихпроцедурних вад, що мають місце у проведенні приватизації економічноперспективних обєктів, переважно практичного ігнорування принципівконкурентності і доступності для легальних капіталів (в тому числі ізакордонних) обєктів приватизації, що відбувається за умови штучногозаниження величини їх справжньої ринкової вартості у співставленні ізсвітовими цінами на аналогічні обєкти; 12) швидкої втрати історичних, глибоко притаманних українському народуморальних традицій, етичних норм поведінки, що лежать в основі соціальноїпрестижності чесної, кваліфікованої праці, поваги до приватної і спільноївласності, а також становлять вихідну базу щодо дотримання кодексівпідприємницької та робітничої честі тощо. Головною закономірністю тіньового господарства, і особливо йогочорної складової (а це легко визначається навіть емпірично), є те, що вонане тільки паразитує на існуючих недоліках офіційної економіки, але також ізначно їх посилює та поширює. Як результат, кримінальна складова процесів тінізації базується наджерелах проїдання і привласнення накопичених у минулому суспільнихбагатств. Ми є свідками того, як миттєво розтанули величезні наднормативнізапаси, що були накопичені на державних підприємствах (особливо умашинобудів- 36ному комплексі України). Хто на цей час може виміряти рівень втратцентралізованих і децентралізованих (на підприємствах) оборонних запасів, щоіснували на момент проголошення державної незалежності? Хто визначитьсправжні обсяги проїдання суспільного виробничого капіталу за умов, коливнаслідок інфляції амортизаційні відрахування впали настільки, що вженеспроможні відтворити і десятої частки функціональних потреб економіки (дотого ж і ті вартісні крихи амортизаційних залишків здебільшого малинецільове функціональне використання)? До цього слід добавити ілавиноподібне зростання зовнішньої заборгованості (з нульової позначки домежі, що перевищила десять мільярдів доларів), що стало потужним живлячимджерелом тіньовиків, а також ті доходи, що були отримані на посередницькихкидках, які базувались на використанні протягом чотирьох років так званогоефекту дворівневої економіки. На цей час неможливо вже заплющувати очі на існуючі чинники розширенняі поглиблення явищ, що по справжньому є деструктивними і антисуспільними, іякі підривають не тільки соціально-економічні, а і політичні підвалиниукраїнської державності. До найбільш небезпечних з них, передусім, належитькорупція. Саме провідна роль бюрократії, яку вона відіграє в процесіприватизації, суттєво впливає на посилення корупції, розширення її поля зарахунок залучення все нових і нових джерел живлення. На цей час серед такиходночасно простих за технологією використання та надзвичайно потужних, атому і найбільш поширених джерел живлення корупції можна назвати наступні:1) систему прямого підкупу посадових осіб, суспільних і політичних діячів,які мають можливість сприяти успіхам комерційних структур шляхом створеннядля них тих чи інших переваг, привілеїв та економіко-правових пільг; 2)систему, що організаційно будується на створенні акціонерних компаній ітовариств із включенням до них як державних, так і приватних підприємств(перші включаються у якості дійних корів, які вносять державне майно ігрошові внески, що із часом перерозподіляються за принципом: зїмо салотвоє, а потім кожен своє, на користь приватних структур); 3) систему, заякою державні кошти вно- 37 сяться у приватні структури, а у подальшому процедурне відбуваєтьсяпроцес списання цих боргів державою, виходячи з умов крайньоїнеобхідності (скажімо, під гаслами допомоги малому й середньому бізнесу,підтримки вітчизняного товаровиробника тощо); 4) механізм, що базується нанаданні державних економічних та правових гарантій під кредити, якіотримують субєкти підприємницької діяльності недержавної форми власності,що дозволяє у разі їх природного або штучного банкрутства повністюперекласти тягар виконання боргових зобовязань на казну держави (тобто намасового платника податків). Одним із надпотужних (хоча на цей час вже і міліючих) джерел живленнятіньовиків був вивіз за кордон матеріалів (насамперед, металів), сировинита енергетичних ресурсів. Можливості масштабів останнього явища, яквідзначалось, пояснюються наявністю величезних, так званих запасівнаднор-мативів та неліквідів (сировини, матеріалів, устаткування,обладнання), а також значних стратегічних запасів, що залишились у спадщинувід адміністративно-планової системи розподілу ресурсів. Ці запаситоварно-матеріальних цінностей, за різними оцінками фахівців, становили відтретини до річного суспільного продукту. Торгівля цими ресурсами, зазалишковою вартістю, в тому числі і вивіз її за кордон, здійснювалася увеликих обсягах (досить нагадати золотий для вітчизнянихтоварно-сировинних бірж період) і приносила тіньовикам величезні особистідоходи, що осідали у сейфах банківської системи Заходу мільярдами доларів. Тому можна погодитися з думкою Роберта Лейкена, що там де корупція єсистемою, ринкові та адміністративні реформи... можуть стати навітьантипродуктивними... Послаблення державного контролю може полегшитинезаконну ...економічну діяльність. Більш того, щоб компенсувати втраченідоходи бюрократи шукатимуть заробітків у інших сферах. Тобто коли за економічну реформу видається переважно те, що її тількиімітує, а по суті нею не є, то такі реформаторські Див.: Корупція: основні аспекти //Захід: вікно в Україну, - No 43(301), 15 серпня 1997р. -С. 1. 38дії можуть лише провокувати посилене генерування корупції. У той же чассправжні, добре заплановані і скоординовані реформи, що максимально повновраховують по-справжньому позитивний світовий досвід, навпаки, значноскорочують поле коруп-ційних інтересів та ліквідують потенційні джерела їхзадоволення. Цю думку також підтверджують і висновки аналітиків Заходу:Напівреформи, безкарність і безвідповідальність, що ними породжуються,сприяють зміцненню позицій корупції, оскільки з нарощенням фінансовоїмогутності і політичної влади інтереси елітних угрупувань щодалі важчепіддавати позитивним змінам і тому цей соціальний прошарок стає активноюсилою, що перешкоджає чи спотворює процес ринкового реформування. Безглуздонарощувати антикорупційні служби там, де бюрократія має необмеженіможливості як завгодно довільно маніпулювати регулятивними обмеженнями, абовідповідно створювати любі режими вибіркового цільового економічногосприяння. Неспроможність значної частини представників колишньої директорськоїгвардії здійснювати керівництво вже майже комерційними підприємствами(здебільше холдінговими компаніями), що були створені останніми під себе,під своє найближче і найвідданіше оточення, а також під певне коло рідних іблизьких їм осіб), призводить до поглиблення виробничо-комерційноїстагнації, накопичення величезної заборгованості та інших економічнихнегараздів. У той же час необмежена можливість цих субєктів виробничихвідносин контролювати значні обігові кошти, урядові дотації та пільговікредити (в т. ч. і закордонні) дає солідний потенціал для подальшогозабезпечення особистого достатку керівництва зазначених компаній, навітьякщо це і вирішується за рахунок невиплати заробітної плати працівникам цихпідприємств, їх відправки у вимушені багатомісячні відпустки із подальшимскороченням тощо. Саме економія, що має місце за рахунок безкоштовного використаннябезкоштовно отриманих основних фондів є суттєвою особливістю сучасногоетапу еволюції процесів тінізації Див.: Корупція: основні аспекти //Захід: вікно в Україну, - No 43(301),15 серпня 1997р. -С. 1. 39 економіки. Серед проявів механізму реалізації останнього можнапередусім виділити наявність особливого обєкта тіньової експлуатації,якими виступають ресурси держави, великі державні (або вже змішані)підприємства, де держава має так званий контрольний пакет акцій. Практиказасвідчує, що на багатьох цих підприємствах, незважаючи на так звану змінуформи власності продовжується подальше проїдання та неефективневикористання капіталу, бартерізація відносин, розквітає розбазарювання ірозкрадання матеріальних і фінансових ресурсів, марнотратство коштів, їхнецільове використання тощо. Особливої уваги потребує висвітлення однієї з найбільш яскравих якіснихособливостей, яка притаманна вітчизняним процесам тінізації, що за суттюявляє собою тісне і динамічне зрощування тіньової економіки і тіньовоїполітики. Так, експерти Українського центру економічних і політичних дослідженьвважають, що в Україні на цей час сформувався не тільки тіньовий сектор векономіці, але і паралельна нелегальна влада, яка зростає і почала дублюватинайважливіші функції держави. Досить ґрунтовний аналіз тенденцій ієрархічного структу-рування владнихугруповань, діяльність яких спрямована на тіньовий перерозподілпідконтрольного їм економічного потенціалу країни, а також дослідженняособливостей процесу зрощування тіньової економіки і тіньової політикибув проведений фахівцями Інституту економічних реформ. За цими дослідженнями зазначений процес вже пройшов наступні основніетапи2. На першому етапі (1991 - 1993 р.р.) відбувалося зрощування офіційних ітіньових економічних відносин, що як правило, будувались за галузевоювертикаллю (міністерство -- підприємство). На цій основі формувалисягалузеві адміністративно-економічні групи (ГГ). З часом їх значення суттєвознизилося, Див.: Тіньова економіка та організована злочинність в Україні:сучасний стан та проблеми боротьби з ними. //Аналітична доповідь. - 1996. -С. 1. 2 Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика. //Політичнадумка. -1996. -No3 -4. -С. 75 -78. 40що повязується із порівняною доступністю цих структур для контролю збоку правоохоронних і податкових органів. На другому етапі (1993 - 1994 р.р.) розбудова офіційних і тіньовихвідносин базувалася за регіональним принципом. В цей період навколокерівників регіональних державних структур на грунті спільних економічних іполітичних інтересів представників держапарату і комерційних структурформувались могутні регіональні адміністративно-економічні групи (РГ).Паралельно із цим керівники центральних органів влади та їх оточення такожстворювали довірені комерційні структури, що функціонували, як і РТ, але вжев масштабах всієї держави. Зявилися центральні адміністративно-економічнігрупи (ЦГ). На третьому етапі (1994 - 1996 р.р.) йшов процес формування структур звикористанням іноземного капіталу, створювались іноземне орієнтованіадміністративно-економічні групи (ІОГ). На останньому етапі визначилась тенденція обєднання інтересів таінфраструктури існуючих чи тільки створюваних ІОГ з галузевими регіональнимі центральними адміністративно-економічними групами. На підставі системного аналізу взаємозвязку тіньова економіка ітіньова політика фахівцями Інституту економічних реформ були зробленінаступні досить невтішні висновки: Тенденції, повязані з обєднаннямпредставників різних ланок державного апарату , фінансових, промислових,аграрних та інших субєктів господарської діяльності і кримінальнихугруповань у могутні адміністративно-економічні групи (АЕГ), свідчать проте, що найближчим часом слід очікувати економічного і політичногопротистояння між ними і жорсткої боротьби за тотальну владу в державі.Остання обставина визначає негативні наслідки розвитку АЕГ для економікикраїни. Оскільки ключовим і обєднуючим елементом АЕГ є високопоставленідержавні чиновники, остільки економічне посилення однієї з груп автоматичноведе до зміцнення організаційного і політичного потенціалу їїадміністративної команди. Створюється можливість для зміцнення її позицій вдержавній ієрархії та службового просування її лідерів. Наслідком цього єпрагнення АЕГ до монопольного становища на окремих ринках і використаннядержавних інститутів у боротьбі з 41 конкурентами. Розпочинає діяти механізм обмеження конкуренції,породження монопольне високих цін на широку групу товарів та послуг,завдання значної економічної шкоди підприємствам, які витіснюються АЕГ зринків за їхню орієнтацію на інші групи. Все це призводить до подальшоїкриміналізації і тінізації економічних відносин у державі. З розвитком тіньової економіки, відповідно до відомої формули класикамарксизму, тіньовий капітал має тенденцію до постійного зростання.Внаслідок цього відбувається відплив грошей з легального обігу, має місцерозвиток процесів деградації сфери матеріального виробництва,гіпертрофований перерозподіл грошової маси в суспільстві, маргінальнерозшарування людей за рівнем доходів і, як наслідок, невпинне зростання цінна товари й послуги тощо. Оскільки одною з особливостей тіньового капіталу є і те, що вінвикористовується не у виробничій сфері, а переважно в посередницькійдіяльності, в обігу, останнє надзвичайно ускладнює механізми здійсненнянеобхідного державного контролю за ним. Слід також зазначити, що класична схема, яка застосовувалась у боротьбіз тіньовими і, насамперед, кримінально-економічними видами підприємницькоїдіяльності, на цей час помітних результатів не дала. На останнє вказав іПрезидент України Л. Кучма на засіданні Координаційного комітету по боротьбіз корупцією та організованою злочинністю при Президентові України ЗО січня1995 року. У той же час, відзначаючи особливо негативний вплив чорної складовоїтіньової економіки на суспільне виробництво та соціальну сферу, неможливоскидати із рахунків і певну позитивну роль, що відіграють неформальнаекономіка та нере-гламентована трудова діяльність (які також включаються дотіньової економіки у широкому її розумінні) у якості досить ефективнихамортизаторів, що помякшують зростання соціальної напруги в суспільстві. Дотого ж вони є потужними стиму- Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика. // Політичнадумка. -1996. - No3-4.-С. 82-83. 42ляторами перекваліфікації кадрів для найбільш вигідних у ринковихумовах видів і сфер діяльності. До основних чинників, що сприяють зростанню неформальної економіки(особливо в період системної кризи виробництва) можна віднести: 1)недостатність інвестицій, що спрямовуються на створення нових робочих місць;2) зростання рівня безробіття, що повязано із швидкою та інтенсивноювтратою (і у багатьох випадках досить передчасною) ліквідацією старихробочих місць; 3) високий рівень вимушеної неповної зайнятості працюючих; 4)низькі у порівнянні до потреб цивілізованого відтворення особистості трудовідоходи широких верств населення; 5) відносна невигідність праці уформальному секторі економіки у порівнянні із доходами, які можуть приноситинерегламентовані види трудової діяльності; 6) відсутність належних умов дляплідного господарювання малих підприємств (високі податки, складнощіпроцедури реєстрації, корупція, рекет, нечесна конкуренція, кабальні кредититощо). До найбільш поширених видів діяльності, що мають місце у неформальнійекономіці України можна віднести неступні: 1) дрібна торгівля товарами, що отримані внаслідок індивідуальногопрофесійного економічного туризму або від оптовиків-посередників; 2)валютні обмінні операції, що здійснює дрібний ринковий планктон; 3)наймана праця без укладання трудових угод; 4) ремісництво та надання послугу всіх їх нереєстрованих різновидах; 5) робота на дачних та присадибнихділянках із наступною ринковою реалізацією отриманої продукції; 6)нелегальна трудова міграція за кордон у країни далекого та близькогозарубіжжя; 7) шабашництво у всіх його проявах і різновидах тощо. Головною особливістю функціонування зазначеного прошарку дрібногоринкового планктону, який займається нерег-ламентованою діяльністю є те,що він по справжньому не являє собою сильного субєкта підприємницькоїдіяльності (здатного до згуртованого самозахисту тощо). Навпаки, сам вінстає жертвою процесів тінізації і криміналізації ринкових відносин,оскільки є потужним джерелом отримання здирницької наживи як малими, таксередніми і великими хижаками (акулами) кримінально-чорної економікита організованої злочинності. 43 Слід також зазначити, що в сучасних умовах зявилася широка палітранових напрямів масштабної тінізації економічної діяльності. Проте прицьому багато старих форм, що раніше відносились до тіньової сфери і булиїї вагомою складовою, на цей час або взагалі втратили свою актуальність ізовнішню атрибутику (скажімо, спекуляція, цеховики), або різко знизилисвою частку в загальному тіньовому обороті разом із зменшенням питомої вагидержавного сектору економіки (тобто це дрібні розкрадання в державномусекторі, масові порушення в роздрібній державній торгівлі та громадськомухарчуванні тощо). З тих видів тіньової економічної діяльності, що існували раніше, алеостаннім часом незмірно зросли (як кількісно, так і якісно), окрім корупціїпредставників державного апарату, слід відзначити й такі явища, як розквітпідпорядкованих мафії сфер економічної діяльності. Зазначені явищапотребують окремого розгляду.Механізми поширення впливу чорних економічних структур на систему державного управління та економіку Збільшенню масштабів та подальша внутрішня реструктуризація тіньовогосектора економіки сприяє заміна одних спонукальних мотивів на інші. Цевідбуваються на тлі посилення соціально-екбномічної кризи та політичної,ідеологічної і адміністративної дезорієнтації широких верств населення. Томуприродно, що у досить значної частини населення за умови, коли міра праціпрактично має незначний вплив на міру особистого споживання, виникає тапостійно генерується прагнення не тільки до тіньових заробітків, але івзагалі до пошуку будь-яких (навіть і нелегітимних) додаткових джерелособистих доходів. Останнє у кінцевому наслідку стає живлячим середовищем тавагомим чинником, що сприяли і сприяють поглибленню розвитку процесівтінізації економіки і, особливо, розширеному відтворенню їїкримінально-чорних складових. Зазначене наочно спостерігається протягомостанніх пяти років. 44Саме тому окремого та ретельного наукового дослідження на цей часпотребує чорна економіка, яка, про що відзначалось раніше, є передусімнадзвичайно небезпечним для існування держави структурним феноменоммасштабування тіньових процесів, що мають місце в економіці України. Аналізу, насамперед, потребують наявні якісні ознаки і рисидиверсифікації чорної економіки в структури світлої (традиційної)економіки, методи і механізми цього проникнення, а також засоби її впливу навідповідні органи та субєктів системи державного управління. Необхіднопровести і аналітичну оцінку загальних наслідків, що справляє чорнаекономіка на стан соціально-економічної сфери та суспільства в цілому. Як вже відзначалося, у період економічної трансформації, який співпадавз періодом розбудови державної незалежності України, організована економічназлочинність була і на цей час залишається одною з небагатьох по-справжньомуефективно функціонуючих суспільних структур, що здатна швидкопристосовуватись до будь-яких соціальних, економічних і політичних змін. Дослідження показують, що функціонування чорної(мафіозно-кримінальної) економіки у власному автономному режимі не єзакономірним явищем. Найбільш типовим явищем є те, що, проникаючи вбюрократичні структури, диверсифіку-ючи у сферу світлої економічноїдіяльності, вона активно формує кримінально-корумповану економіку. Так, не євеликим секретом, що кримінальна економіка хабарями стимулює та зацікавлює,а за допомогою використання засобів силового тиску, змушує працювати на себеадміністративно-командну систему управління. Як свідчить попередній аналіз, кримінально-чорна складова колишньоїтіньової економіки бюрократичного типу базувалася передусім на корупції тана. витонченій системі розкрадання Державного майна за допомогоюадміністративного контролю над потоками матеріальних і фінансових ресурсів,що розподілялись з умов реального або штучно створюваного дефіциту. Власне кажучи, саме період переходу внутрішньо-неін-тегрованої ікоопераційно-неструктурованої економіки України 45 до ринкових відносин лише надав мафії потенційно необмеженіекономічні та політичні можливості щодо поширення вже освоєних ізахоплених нових зон її монопольного впливу. Будучи досить надійно захищеноюсвоїми високими владними покровителями від будь-яких форм ефективногопереслідування і справжнього (тобто еквівалентного заподіяній шкоді тазбиткам) покарання, вона підпорядковує під свій контроль не тількитіньові, але й легальні, світлі форми підприємництва. Можна впевненостверджувати, що на цей час жодна державна структура не має реальногоуявлення про реальний стан та динаміку цього процесу (тобто про те, скількипідприємств, установ і організацій вже знаходиться під монопольним контролеммафіозних структур, скільки осіб з апарату органів державного управлінняпрацюють на її замовлення). Отже, у суспільства до того часу відсутнярепрезентативна інформація щодо дійсного стану і масштабівкримінально-чорної диверсифікації. Навіть без особливих зусиль можна намалювати існуючу в країні системудвох величезних ринкових виробництв з практично адекватними і паралельнодіючими управлінськими і виконавчими структурами, що системно охоплюють всісфери життєдіяльності суспільства: економіку, фінанси, соціальну та духовнусферу, безпеку, політику, зовнішні звязки тощо. Одне з них -- це держава, її так звана світла економіка. Тут домінуєглибока системна економічна криза та загальна організаційнарозбалансованість, бере гору політичне протистояння та небезпечно падаєрівень життя законослухняних громадян, втрачається соціальний оптимізм тазростає соціальна напруга, знижується необхідно-достатній рівень економічноїта політичної безпеки. Другим є паразитичне, деструктивно-руйнівне для суспільства чорневиробництво, розподіл і споживання. Це організована економічна злочинність,що є ретельно структурованою, гнучкою і мобільною системою, яка отримуєнадвисокі доходи. На цей час ця система відмінно захищає своїх робітниківі службовців, максимально забезпечує задоволення їх постійно зростаючихматеріальних і духовних потреб. Кримінально-мафіозна економіка маєнадзвичайно високу норму 46накопичення, що надає їй можливість для подальшого розширеноговідтворення. У цій ситуації не досить важко спрогнозувати можливий масовий перетіктрудових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних (у т. ч. і природних),технологічних, інформаційних та інших ресурсів із першого виробництва удруге. Традиційно так склалося, що про масштаби чорного сектору тіньовоїекономіки владні структури судять лише на основі даних щодо протокольнезафіксованих злочинів. Проте, за умови високої латентностікримінально-чорної економіки не всі і навіть далеко не більшість злочинівпопадають у поле зору правоохоронних органів і реєструються у відповіднихграфах звітів. Тому логіка підходів стосовно зазначеного залишаєтьсяпримітивно простою, не піймали -- не злодій, не зареєстрували -- не булозлочину. Але мова, насамперед, має йти не про формальний або юридичний біксправи, а про реальне визначення існуючих латентних (тобто ретельноприхованих від держави та суспільної свідомості) масштабів зазначеного видудіяльності. Які ж основні ознаки і прояви притаманні сучасній мафії та їїекономічному базису --кримінально-чорній економіці? До найбільш характерних ознак зазначеного явища можна віднестинаступні: 1) якісно новий стан професіоналізації економічної злочинності, якапобудована на надзвичайно високому рівні кримінально-монопольноїцентралізації та концентрації тіньового капіталу, подальше зростанняінтеграції та кооперації мафіозно-кланових відносин; 2) наявність чітко організованого і функціонально розгалуженого апаратууправління криміналітетом, що має системний розподіл функцій і відпрацьованімеханізми посадової субординації на всіх рівнях її внутрішньої ієрархії; 3) існування, вдосконалення та розвиток системи клановогоструктурування, постійне відтворення специфічної чорної бюрократії, такзваної мафіозної еліти, що, в основному, координує і регулює злочиннівідношення у всіх сферах тіньової економіки; 47 4) активне формування і постійне підвищення рівня ефективностіфункціонування як централізованих, так і децентралізованих резервних іспеціалізованих кримінальних фондів (які насамперед акумулюють ресурси, щомають спрямовуватись на підкуп бюрократії та на матеріальну підтримку членівкримінальної спільноти, а також на створення власних специфічнихпрофспілок і своєрідних кас взаємодопомоги (так званих общаків); 5) активна реалізація цілеспрямованого курсу на корумпу-вання, наактивне кримінальне замарування та моральне розбещення апарату органівдержавного (у т. ч. господарського) управління, працівників правоохороннихорганів та інших силових структур, накопичення заздалегідь зібраногоперсоніфікованого компромату та його подальше використання для шантажуконкретних строптивих службовців та посадових осіб; 6) інтенсивна розробка і практичне впровадження в народні масиідеології організованої злочинності, що проявляється, насамперед, уромантизації тіньового способу життя серед населення країни (передусімсеред молоді), матеріальній підтримці органів масової інформації, які своєюдіяльністю сприяють психологічній обробці населення у відповідному напрямітощо; 7) постійне вдосконалення та реалізація на практиці високоефективних тагнучких механізмів швидкої адаптації до зміни соціально-економічних умов,використання різноманітних форм і методів проникнення в державні або іншіконкуруючі структури з метою їх внутрішньої дезорганізації і моральногорозкладення, а при необхідності також і їх суспільної дискредитації; 8) гостро виражений потяг до встановлення і постійного тотальногопоширення власної монополії, прагнення створити та по можливості матинадійні механізми впливу на формування кадрової політики (кадрового резерву)в апаратах державного та господарського управління. Слід зазначити, що диверсифікація особливо необхідна економічній мафії,оскільки вона за умов практичного застосування названого механізму отримуєможливість, по-перше, мати необхідний для неї вплив, або чинити певний тиску процесі прийняття економічних та соціальних рішень на тих чи інших 48рівнях влади (загальнонаціональному, регіональному, місцевому), а такожвпливати на транснаціональні економічні звязки, і по-друге, зрощуватися зкримінально-злочинним світом, формувати на його основі групи бойовиківзовнішньої і внутрішньої охорони та підтримання кримінального порядку(тобто порядку, побудованому на нормах власної злочинно-групової моралі,які спрямовані на підтримання особливого кодексу честі та інших внутрішніхправил і умов дії кримінальних груп із відповідними жорстокими інезворотніми санкціями за їх порушення).Підсумовуючи, можна відзначити, що чорну економіку слід розглядати як особливу, нелегально сформовану, спроможну до надзвичайно активного розширення і самовідтворення, наділену розвинутими внутрішніми і зовнішніми звязками, агресивно-антисоціальну, державне небезпечну економічну систему. Фактично вона є раковою пухлиною економіки, що активно генерує своїметастази, які вражають все більше і більше здорових клітин органів ісистем економічного організму країни, аж до її головного мозку -- органіввладного та господарського державного управління.Чорна економіка є економічним базисом мафії і, насамперед, прагне паразитувати на легітимних формах власності та підприємницькій діяльності. Проте, вона також має і свою власну специфічну базу діяльності (див. схему), що спирається на кримінальний промисел та на доходи, що отримує організована злочинність на ринку задоволення деструктивних потреб громадян. Відбулася не лише зміна структури, форм, методів, а також і масштабів чорної економічної діяльності. Домінуючі складові сегменти кримінально-чорної економіки наведені насхемі. 49Схема структурування сучасної мафії Неформальна влада (кримінально-мафіозна верхівка) Організована злочинність Кримінальні силові структури (бойовики зовнішніх та внутрішніхформувань) Фонди (резервні та цільові) Чорна система правосуддя (авторитети, ----і. Чорна податкова система (рекет) *-- Чорна система економічного арбітражу (виби кілери) вання боргів) диверсифікація диверсифікація Чорна економіка Кримінальна економічна діяльність: -- виготовлення, крадіжка та протизаконна торгівля вогнепальною,хімічною і холодною зброєю та отрутою; -- крадіжки і перепродаж майна громадян; -- ринок кілерських послуг; -- надання послуг у силовому вирішенні господарсько-комер- Надання послуг, повязаних із задоволенням попиту на ринкудеструктивних потреб: -- проституція (в тому числі підліткова і дитяча), гомосексуалізм,секстуризм, поставки живого товару для сексуальної експлуатації за кордон; -- виготовлення та торгівля порнографічною продукцією (порнофільми, порножурнали, порно- 50ційних конфліктів та поверненні боргів, що виникли між підприємцями такомерційними структурами; -- посередницькі послуги у шахрайських операціях, професійному шантажіклієнтів (фізичних та юридичних осіб); -- контрабанда (у всіх її різновидах і проявах); -- участь у фінансових шахрайських операціях та операціях по відмиваннюбрудних грошей; -- фальшування грошей та цінних паперів, підробка документів тапечаток; -- злочинне антисуспільне використання землі та інших природнихресурсів (завезення токсичних відходів, сміття, торгівля із вивезенням закордон родючого шару грунту тощо). -- виготовлення або транспортування (транзит) наркотиків. газети, порнолітература), у тому числі із залученням дітей; -- організація платних садо-мазохистських видовищ, або послуг, щоповязані із особистою участю клієнтів у процесах катування людей тощо; -- послуги, повязані з організацією особливих тоталізаторів за участюклієнтів із гравцями-смертниками ; -- наркоторгівля , організація наркопритонів. Особливо необхідно зупинитися на досить поширених на цей час проявахфінансового шахрайства, що особливо вразили вітчизняну економіку. Найпоширенішими серед можливих чисельних шляхів нелегального експортукапіталів і проявів фінансового шахрайства можна назвати наступні: 1)неповернення коштів закордонними партнерами і перерахування їх на спеціальнізарубіжні рахунки; 2) проведення збиткових для України бартерних операцій, що частковоможе бути пояснено, як реакція українських бізнесменів на недосконалеукраїнське законодавство; 3) угоди з неплатоспроможними іноземнимипартнерами (шахраями, банкрутами тощо), попередня змова з ними щодорозподілу грошової виручки; 4) збирання псевдопідприємцями коштів населення,конвертація і переказ їх за кордон, до іноземних банків, з насту- пним припиненням подальшої діяльності псевдофірм; 5) відверташахрайська діяльність ряду трастових, страхових та інвестиційних компаній, атакож інших фіктивних фірм і банків; 6) відправлення продукції (в першу чергу -- високоліквідної) зафальшивими документами і за заниженими цінами, з одержанням шахраями різниціготівкою; 7) нецільове використання державних капітальних вкладень,бюджетних та іноземних кредитів, банківських активів тощо. Фінансово-кредитна система, за оцінками спеціалістів, стала в Українінайбільш криміногенною. Саме у ній використовується значний арсенал засобіві методів одержання тіньових (незаконних) доходів. Головними з них єнаступні: 1) використання фальшивих платіжних документів; 2) підробкабанківських гарантій; 3) нецільове використання банківських кредитів; 4) розкрадання коштів; 5) хабарництво, що повязане з наданнямкредитів; зменшенням процентних ставок, прискоренням проходження фінансовихдокументів, консультаціями щодо ухилення від оподаткування, допомогою вприховуванні виявлених фактів несплати податків; приховування доходів відоподаткування, тощо; 6) підробка грошей; 7) валютні спекуляції на біржі; 8) незаконне одержання пільгових кредитів; 9) фіктивні трастовіоперації (і зокрема -- створення фінансових пірамід); 10) різні видизловживань і шахрайства з бюджетними коштами і грошима населення тощо. До найвагоміших проявів негативного впливу на суспільство чорноїекономіки можна віднести наступні. 1. Оскільки поліпшення справ в офіційній світлій економіці звужуєможливості діяльності тіньової, її організатори -- керівники і лобі убудь-який спосіб, не рахуючись із коштами, прагнуть підірвати підвалининормального функціонування офіційної економіки, заплямувати її, зануритисьу неї або перетягти в тінь значну її частку, використовуючи при цьомубудь-які кошти і не зупиняючись ні перед якими, навітьнасильницько-кривавими засобами. Барановский А. Преступньїй айсберг. //Финансовая Украйна. - 1995. -5вересня. 522. Існування чорної економіки неможливо без її систематичноїпідтримки і допомоги з боку корумпованих офіційних осібдержавно-господарського, владно-силового і правового апарату, що особистозацікавлені в розквіті злочинного бізнесу, оскільки мають від нього вагомийкорупційний зиск. 3. Чорна економіка обєктивно створює економічні і організаційніумови для виникнення і розвитку мафіозних груп різних за своїми масштабами,роллю і впливом. Така економіка -- складе переплетення, сплав різноманітнихантисоціальних суспільних відносин, що підточують підвалини державності. 4. Чорна економіка спричиняє деградацію суспільства, сприяє масовомурозтлінню молоді, поглиблює до небезпечної межі соціально-майновірозшарування населення, знищує стимули і підриває престижністькваліфікованої праці, нищить рушійні стимули до суспільно-корисноїпідприємницької діяльності, руйнує підвалини національної безпеки ідержавності. 5. Чорна економіка будується на максимальній локалізації окремихринків внаслідок поділу сфер економічного впливу, а також сприяє проникненнюкримінальних елементів навіть до тих частин суспільства, які не маютьніякого відношення до нелегального бізнесу. 6. Особливо несприятливо впливає чорна економіка на структурнуперебудову економіки, загальний інвестиційний процес. Вона, зокрема, обмежуєобсяги накопичення капіталу, що міг би бути використаний для інвестуваннявітчизняного виробництва, а також негативно впливає на процес залученняіноземного капіталу у вітчизняну економіку, оскільки існуючекримінально-економічне середовище, що складається в Україні, просто жахаєіноземних інвесторів.Економічна практика засвідчує, що розвиток і поглиблення ринкових відносин неминуче підштовхують кримінальних тіньовиків на пошук не тільки нових сфер застосування своїх сил, але і до нових організаційних форм діяльності, головною з яких є тіньова монополізація ринку. Вона зумовлює особливо жорсткі механізми змови задля реалізації особистого диктату, посиленої ринкової дискримінації партнерів, конкурентів і споживачів ринку. Тут злочинність 53не зупиняється ні перед чим і застосовує всі методи і важелі, що знаходяться в її арсеналі, від адміністративного натиску до погроз, цілеспрямованого рекету та кілерських розправ. Отже, державна політика щодо чорної економіки може бути лише одна --максимальне обмеження аж до повної ліквідація найбільш суспільне небезпечнихкримінальне економічних її секторів.Експертно-аналітичні оцінки масштабів сучасної тіньової економіки Як оцінити справжні масштаби тіньової економічної діяльності тавідповідним чином відкоригувати офіційні статистичні дані щодо реальноївеличини валового національного продукту, національного доходу та іншихмакроекономічних показників? Така дооцінка дозволить отримати можливість більш репрезентативно, ніжофіційна статистика, характеризувати національні економічні макропоказникита, із врахуванням процесів тінізації, визначити їх реальну динаміку. Оскільки розміри неформальної та тіньової економічної діяльностізалежать від інституційного середовища і є різними у різних країнах, токонкретні методи аналізу, а також специфіка визначення масштабівтінізації безумовно залежать від конкретних особливостей функціонуванняекономічної системи тої чи іншої країни. Огляд наукових публікацій (особливо останніх років) та вивченняширокого спектра оцінок, які були зроблені вітчизняними експертами стосовностану, масштабів і наслідків впливу тіньової економіки на розвитокУкраїни, дозволяють зробити загальний висновок, що як в науковій літературі, так і у практичній роботі до цього часу ще фактично не відпрацьовані конкретні та достатньо надійні методи визначення реальних обсягів тіньової економіки. Висновки, які зроблені авторами тих чи інших методик,а також наведені ними кількісні параметри процесу тінізації здебільшегрунтуються на довільних або досить приблизних підрахунках, що побудовані на 54субєктивному баченні тим чи іншим аналітиком стану розвитку процесіввітчизняної тіньової економіки. У багатьох публікаціях описано переваги та розкриті можливості, щоотримує суспільство внаслідок застосування низки прямих та непрямих методівмакроекономічного аналізу, а також висвітлені методи та моделі визначеннямасштабів тіньової економіки, що переважно базуються на використаннімік-роекономічних показників.Прямі макроекономічні методи, які використовуються для визначенняобсягів тіньової економіки, базуються або на обчисленні різниці міжпоказниками органів статистики та даними податкової інспекції або на різниціміж визначеними сукупними витратами сімей та їх реально продекларованимидоходами. Проте, відсутність надійної бази статистичних даних не дозволяєвважати достовірними на необхідному рівні ті оцінки, що отримані прямимиметодами.Непрямі методи аналізу обсягів тіньового сектору базуються наімовірних припущеннях щодо можливості їх визначення на основі використаннявзаємоповязаних значень певних макроекономічних індикаторів, які можнавважати більш достовірними. Взаємозвязки між цими індикаторамивідображаються у вигляді або простих математичних співвідношень (чотириарифметичні дії над певними макроекономічними величинами), або доситьскладних рівнянь множинно-регресійного аналізу (зокрема це притаманне длятак званого монетарного підходу). Досвід їх застосування показує, щооцінки за різними непрямими методами можуть досить суттєво відрізнятись.Тому при визначенні конкретної моделі, яка є найбільш прийнятною для аналізутіньової економіки в Україні, слід, передусім, максимально врахуватиіснуючий широкий спектр вітчизняних особливостей, які впливають на їїрозвиток за умов сучасного етапу суспільної трансформації. Існує думка, що макроекономічні методи аналізу обсягів неформальноїекономіки не дають достатньо точних оцінок, і більш достовірний результатможна отримати шляхом використання мікроекономічних методів, які базуютьсяна результатах опитувань або даних вибіркової статистики домогосподарств, 55 соціологічних опитувань тощо. Проте є і достатньо обгрунтованізаперечення щодо вірності цієї думки: оскільки, скажімо, відповідіреспондентів на запитання, що їм поставлені, можуть бути, мяко кажучи,нечесними. У цілому практика засвідчує, що мікроекономічні дослідження єзначно дорожчими, ніж непрямі макроекономічні методи, мають досить обмеженіможливості і незначну репрезентативність. До того ж для їх застосуванняпотрібне ефективне коопераційне співробітництво економістів, соціологів таінших фахівців, які мають досліджувати різні аспекти та складові явищатіньової економіки виходячи з параметрів процесів, що відбуваютьсянамікрорівні. Досліджуючи питання, що розглядається, не слід рахувати, щоприблизність, яка має місце у розрахунках визначення реальних масштабівпроцесів тінізації властива лише вітчизняним фахівцям. Аналітичні оцінкиобсягів тіньової економіки, що визначаються дослідниками західних, країн,також досить суттєво коливаються і становлять по країнах, що маютьцивілізовану ринкову економіку від 3 до 10 %, а по інших країнах від 10 доЗО % і навіть ще більший діапазон.Необхідно наголосити, що практично всі загальні оцінки масштабів тіньової економіки та визначені обсяги доходів, які отримують субєкти тіньової діяльності, носять і завжди обєктивно носитимуть досить умовний характер. Зазначене не є випадковістю, оскільки за інших обставин сфера,параметри якої становлять обєкт дослідження, просто перестала б бутитіньовою або прихованою. У випадку ж визначення обсягів кримінально-чорноїекономічної діяльності ця сфера є ще і ретельно законспірованою. Певна умовність експертних оцінок, що наводяться в науковихпублікаціях, проглядається, як вже зазначалось, і в дослідженнях закордоннихавторів. У цих дослідженнях також використовуються десятки методик, кожна зяких має масу припущень та специфічних особливостей у практичномузастосуванні. У результатах, що при цьому отримуються, спостерігаєтьсядосить великий розкид щодо вартісних оцінок існуючих масштабів тіньовоїекономіки та, відповідно, визначення її питомої ваги у загальних обсягахекономічної діяльності. 56Тому стосовно поглиблення розуміння сутності питання визначеннякількісних характеристик тінізації передусім напрошується наступний доситьпесимістичний висновок: заздалегідь можна стверджувати, що незважаючи надосить значну чисельність методик оціночно-експертного визначення існуючихмасштабів цього феномену сучасного економічного життя, абсолютно точноївідповіді на поставлене питання практично отримати неможливо. Проте це і неє нагальною першочерговою необхідністю, оскільки реальна важливістьнаслідків наукової роботи, що виконують дослідники у зазначеній сфері,полягає в іншому.По-перше, аналізуючи тіньову економіку необхідно чітко (увідповідності до соціально-економічного змісту) розмежувати процеси, щовідбуваються у цій сфері на більш диференційовані та якісно відміннікомпоненти.По-друге, в дослідженні слід чітко визначити наявні абстрактніумовності і допущення, які присутні в тих чи інших методиках, щозастосовуються для аналітичної оцінки явища тінізації, з тим, щоброзрахунки за ними було б можливо у подальшому відтворювати дляретроспективного співставлення.По-третє, для суспільної практики та державного управління краще матиоцінки, навіть певною мірою і орієнтовні (із тим чи іншим рівнемрепрезентативності), ніж взагалі не мати ніякого уявлення щодо існуючихмасштабів такого небезпечного явища, яким є тінізація економіки.По-четверте, розглядаючи і оцінюючи масштаби тіньових і особливочорних процесів, що відбуваються в економічній сфері, дослідникам не слідбоятися при цьому навіть і певного згущення фарби, тому що нічогочорнішого ніж вугільний колір криміналу, фактично, бути вже не може,оскільки у цьому випадку йдеться про надзвичайно економічно, соціальне таполітичне небезпечне явище, яке, як неодноразово зазначалось, руйнуєпідвалини державності, загрожує національній безпеці та соціальній злагоді всуспільстві. У чому ж коріняться основні проблеми, і які методи для обєктивноїоцінки обсягів вітчизняної тіньової економіки є найбільш надійними? 57 Вирішуючи це питання слід, насамперед, максимально спиратися надосягнення світової науки та практики, що на цей час в основномувикористовують чотири найбільш поширені різновиди методичних підходівстосовно оцінок масштабів тіньової економіки. 1. Опитування, (тобто методика, що базується на соціальному підході,сутність і певні вади у застосуванні якої вже були зясовані). 2. Використання системи національних рахунків (утворення, використаннята розподілу ВВП), де параметри тіні-зації визначаються як: а) різниця міждоходами і витратами на товари і послуги, що мають місце в реальному житті;б) аналітична оцінка нової створеної вартості в компонентах ВВП на боцівиникнення і/або використання ВВП (із залученням галузевої статистики,статистичних даних роздрібної торгівлі, податків ринку праці і зовнішньоїторгівлі, а недостатність цієї інформації має компенсуватися за рахуноквикористання іншої, додаткової інформації, такої, наприклад, як статистикичовникового експорту і імпорту, статистики подорожей, а також різних іншихджерел статистичних спостережень). Світова практика має також приклади застосування низки специфічнихметодик, серед яких на додаток до тих, що були висвітлені у підрозділі 1.3,передусім можна виділити такі.Підхід Палермо -- що базується на міжрегіональних і міжміськихпорівняннях рівня фактичного споживання з величиною заявленого (тобтозадекларованого) платниками податків доходу. Розрив між цими величинами вПалермо (під яким розуміють місто із найбільш масштабною тіньовою ічорною економікою буде більшим, ніж по інших містах країни. Порівнюючивеличину розриву в Палермо з її розмірами у більш чесних районах країни,можна отримати приблизну оцінку доходу від тіньової економіки (так званийчорний прибутковий продукт). Цей методологічний підхід можливозастосовувати лише за умови сталих ринкових відносин та відповідних їмстабільним характеристикам економічної тінізації.Галузевий підхід -- виходить із гіпотези, що внесок деяких галузей втіньову економіку (таких як будівництво, ремонт, побутове та комунальнеобслуговування, торгівля тощо) значно вищий, ніж у всіх інших. За цимметодом пропонується при визначенні розмірів чорних прибутків оцінюватитільки зазначені галузі, додаючи до них приблизний залишок, що припадає наінші галузі. 583. Надання визначеного базового обсягу тіньової економіки певномувихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння)ВВП у наступні періоди із темпами зростання деякої змінної, відносно якоїприпускається, що вона певним чином повязана із зміною фактичного ВВП. 4. Оцінка функції попиту на гроші (монетарний підхід). Слід зазначити, що у вітчизняних умовах оцінити масштаби тіньової таособливо чорної (кримінальної) складової економіки із застосуваннямметодик, які базуються на використанні системи національних рахунків,надзвичайно складно і це питання потребує більш детального висвітлення. Уподальшому також буде розкрито зміст і можливість застосування методичнихпідходів, зазначених під номерами 3 і 4. Як було вже показано, тіньова (або прихована) економіка існувала удосить вагомих масштабах і в колишньому СРСР. Але недоврахування обсягівтіньової діяльності у макроеко-номічних показниках певною міроюкомпенсувалось приписками офіційної економічної статистики, а втрати, щомала казна внаслідок несплати відповідного прибуткового податку з доходівгромадян, які вони отримували від неформальної трудової діяльності буливідносно незначними. У сьогоднішніх умовах спостерігається тенденція, коли економічнадіяльність субєктів, що займаються легітимними її видами абсолютно свідомоперетікає в тінь, бажаючи уникнути як сплати податків, так і доситьобтяжливих бюрократичних процедур реєстрації. Тобто останнє відбувається заумов, коли правові межі для застосування індивідуальної трудової тапідприємницької діяльності значною мірою розширені та більш чітко юридичнеокреслені. Внаслідок таких проявів лібералізації ринкових відносин ситуація вУкраїні кардинально змінилась. Так за лічені роки в умовах обвальногокризового скорочення виробництва вітчизняний ринок перетворився набездефіцитний, що передусім пояснюється трансформуванням товарного дефіцитуу надзвичайно гострий платіжний. Останнє значною мірою відбулося під впливомреалізації доктрин жорсткої монетарної політики, яка 59 ставила за мету будь-якою ціною приборкати інфляційні процеси, щошаленіли у 1992 - 1994 роки. За умови застосування методики, що розглядається при визначеннісправжніх обсягів ВВП, національні рахунки повинні відобразити як джерела інапрями використання товарів та послуг тіньового походження, так ісукупний вартісний еквівалент доходів, які фактично отримують субєкти,повязані тіньовими коопераційними відносинами виробництва та реалізаціїтоварів та послуг. У тих умовах, що склалися на цей час в економіці, навіть за бажаннямвиконавча влада практично не в змозі контролювати і вивчати реальні обсягиневрахованих тіньових потоків. Навпаки, можна впевнено стверджувати, що нацей час Уряд та інші владні структури практично не мають достатньої уяви просправжні кількісні (тим більше про якісні) характеристики тіньових іособливо кримінальних перерозподільчих процесів, які мають місце в економіціна всіх фазах процесу суспільного відтворення (у виробництві товарів тапослуг, їх розподілі (перерозподілі), обміні та споживанні (як особистому,так і виробничому)). Єдине, що на цей час досить добре охоплено системою національнихрахунків (завдячуючи передусім збереженим до цього часу без радикальногореформування системам сільськогосподарської статистики та статистикиобстеження домашніх господарств), так це обсяги продукції, що виробляється вумовах підсобних господарств (за виключенням лише визначення реальнихобсягів виробництва саморобних міцних алкогольних напоїв). Сільськогосподарська статистика засвідчує, що за останні пять роківбільше ніж втричі збільшились площі земельних наділів, що передані укористування населенню. Це, відповідно, надало поштовх до значного зростанняпитомої ваги виробництва основних продуктів харчування (особливо овочів тафруктів) в домашніх господарствах. Сьогодні майже 50 відсотків спожитиххарчових продуктів населення або отримує від власного натуральноговиробництва, або купує за значно дешевшими цінами на ринку у неформальній(тіньовій) торгівлі. Наступна велика група тіньових товарів споживчого призначення -- цеімпорт, який потрапляє на ринок України завдя- 60ки так званим човниковим поставкам, що масово здійснює населення. За даними Національного банку, починаючи з 1995 року до платіжногобалансу України почали включатись обсяги човникового імпорту, причомуоцінка його величини становила 8,8 % від обсягів загального імпорту, щодорівнює приблизно 10% кінцевих споживчих витрат домашніх господарств.Оскільки у національних рахунках забезпечено досить жорсткий звязок зплатіжним балансом, то немає підстав сумніватися, що човниковий імпортпевним чином не включається до загальних обсягів споживання населення. Принципове значення має також і вивчення обсягів доданої вартості, щостворюється у неформальній торгівлі, з метою врахування цієї складовоїтіньової економіки у розрахунках ВВП. За даними Держкомстату, частка торгівлі разом з МТП та заготівлеюсільгосппродуктів у ВВП певний час зростала: 1990 p. -- 5,3 %, 1991 -- 5,8 %, 1992 -- 6,5 %, 1993--10 %, а надаліпочала скорочуватися: 1994 p. -- 7,3 %, 1995 -- 6,6 %, а у наступному вонастабілізувалась на рівні: 1996 -- 6,9 %, 1997 (І півріччя) -- 6,8 %. Можнаприпустити, що на перших етапах ринкової трансформації усунення товарногодефіциту за рахунок падіння купівельного попиту призвело до того, що навітьнемобільна стаціонарна торгівля за умов, що склалися, стала більш меншпристойно справлятись із своїми функціями. Проте надалі виконання цихфункцій все більше почала перебирати на себе значно гнучкіша у ціновійполітиці, невитратоємна та оперативна в реагуванні на всі примхи ринковогопопиту стихійна масова торгівля. Саме тому можна зробити висновок, що навіть на внутрішньому ринкупитома вага торгівлі у структурі ВВП реально не може бути нижчою за 10 %.Для цього загальна величина ВВП, його галузева і секторна структура маютьбути перекомпоновані з урахуванням доданої вартості сектора домашніхгосподарств. За експертною оцінкою загальна сума розрахункового номінальногоВВП по тіньовій ринковій торгівлі може досягти приблизно 4,5 - 5,5 %. Можна сподіватися, що завершення найближчим часом створення Державнимкомітетом статистики системи суцільного 61 обстеження речових ринків України дозволить отримати додаткові дані дляобгрунтування джерел товарних ресурсів, зайнятості та більш точно оцінитискладові тіньової торгівлі при оцінці ВВП. Ще один блок тіньової економіки становлять витрати у ВВП, щовиникають за умови споживання товарів, отриманих працівниками на своїхпідприємствах у вигляді зарплати, яка їм видається в натурі (але тільки тієїїї частки, що вироблена на підприємствах-платниках і яка включена дозвітності про виробництво). На цей час Державний комітет статистики Україниналагоджує повний облік зарплати в натурі, і після його завершення станутьдоступними для вартісної оцінки також і ті обсяги товарів, що спеціальнозакуповуються підприємствами для перепродажу і наступного використання длярозрахунків з власним персоналом. Можна однозначно стверджувати, що до національних рахунків на цей часпоки що не включається необлікована продукція. Тому необхідно розробитинадійну методику дорахування показників статистики підприємств на величинуприхованих доходів (аналогічну методиці, що використовується Євроцентром). У той же час фактично невизначеними у структурі реального ВВПзалишаються ті обсяги тіньової економічної діяльності, що повязані знаданням побутових послуг (ремонт і облаштування квартир, дач та приватнихбудинків, авторемонт, ремонт побутової аудіо, та відеотехніки, послугисантехніків, охоронників, дантистів, покоївок, кухарок, прибиральниць таін.). Також фактично поза обліком системи національних рахунків на цей часзалишається переважна більшість операцій та, відповідно, і обсягів доходів,що отримуються фізичними особами внаслідок операцій із власністю (продажу іперепродажу нерухомості, доходів від орендних відносин тощо). І нарешті останнє, і головне. Слід відверто сказати, що абсолютноневизначеними у системі національних рахунків є обсяги чорної(кримінальної) економіки, а саме кримінального промислу і сфери задоволеннядеструктивних та особистих патологічних потреб людини. До цього слід такождодати повну відсутність будь-якої інформації щодо статистики оцінки обся- 62|| гів кримінального перерозподілу тіньових доходів (тобто тих ^обсягів податкових надходжень, що отримує як організова-^ ний, так ідеструктурований криміналітет тощо). ї Абсолютно невизначеними є і справжнімасштаби перероз-У поділу доходів у такому секторі чорної економічноїдіяльнос-; ті, як корупція і хабарництво. Зазначене також стосується статистики визначення обсягів доходів, якіотримують тіньовики від масштабно організованої контрабанди (металами,спиртними напоями2, цигарками, валютою, завозу в Україну токсичних відходівтощо), що є одною з найприбутковіших сфер чорної економічної діяльності. Цілком природним можна важати і відсутність будь-яких статистичнихданих щодо можливих обсягів доходів, які отримуються на таких сегментахчорного ринку, як ринок кілерських послуг, ринок торгівлі живим товаром(де особ-s ливо латентними є масштаби доходів від дитячої проституції ісекстуризму), ринок наркотиків, масштаби доходів рекету, а також доходів,повязаних із викраденням людей під вимогу отримання викупу тощо. Слід особливо наголосити, що саме із чорною економікою повязанийстатистичне невизначений процес мультиплікації доходів у довжелезномуланцюгу їх перерозподілу. Цей процес може бути проілюстровано наступнимприкладом: рекетир отримавши від пахана свою частину здирницького доходувитрачає його, скажімо, на оплату послуг, що йому надані пові- За оцінками фахівців, у корумпованих взаємовідносинах на цей часперебувають близько 40 % підприємців і майже 90 % комерційних структур, апонад 60 % доходу середнього службовця, що займає важливу посаду, складаютьхабарі (див.: Закалюжньїй В. Криминогенность в зкономике продолжаетвоз-растать. //Зкономика й жизнь. - 1996. - X^ 5). 2 Так, згідно з повідомленням митних органів, у 1997 році виявлено 511випадків, коли спирт і алкогольні напої, відгружені на експорт у кількості1,3 млн. декалітрів, не перетнули митний кордон України, що складає близькоЗО % від усього експорту спирту. Наявність пільг при відвантаженні спирту наекспорт без сплати акцизного збору дає можливість окремим субєктампідприємницької діяльності одержувати невраховані обсяги етилового спиртудля виготовлення алкогольних напоїв на незареєстрованих виробничихпотужностях і уникати сплати відповідних податків і платежів. 63 єю, автомеханіком і крупє у казино; повія, у свою чергу, витрачаєсвій доход на оплату послуг косметички, лікаря, масажиста, перукарки тамодистки. І так у подальшому за схемою ланцюгової реакції множатьсятіньові доходи, первинним джерелом походження яких є кримінально-чорнийдоход. Вкрай негативним проявом процесів тінізації є те, що на цей час ні удержстатистики, ні у відповідних владних структур немає достатньорепрезентативних даних щодо реальних обсягів доходів, які приховують відоподаткування як фізичні, так і юридичні особи. При цьому слід звернутиувагу на те, що необхідно бачити суттєву різницю між такими показниками, якпитома вага тіньової економіки у загальній структурі тінізаціїекономіки країни і питомою вагою тіньових доходів у сукупних доходах, якіотримують громадяни країни. Останній показник, як правило, може суттєвоперевищувати перший. Це пояснюється передусім ефектом вже описаноїдиверсифікації чорних складових тіньової економіки в легальні економічніструктури. Внаслідок цього основні втрати, що повязані із виробництвом ВВП,залишаються на боці офіційної економіки. Амортизаційні (особливоінфраструктури!) витрати також перекладаються тіньовиками на світлуекономіку. У той же час значна частина доходів, що отримані у світлійекономіці, за допомогою чисельних джерел надходжень перетікає у тінь. Визначення показників справжньої глибини рівня латентності процесів, щовідбуваються у сфері тіньового розподілу і перерозподілу доходів, а такожврахування їх впливу на рівень споживання тих чи інших верств і соціальнихгруп населення особливо важливі, оскільки дають можливість зясуватисправжні обсяги прихованого майнового розшарування і реальні економічніхарактеристики процесів маргіналізації населення і накопичення вибуховогопотенціалу соціальної напруги. Це визнано Президентом України в доповіді, присвяченій Днюнезалежності України 24 серпня 1995 року, де відзначається, що досі як слідне навчилися збирати податки, а це, як відомо, одна з визначальнихекономічних ознак державності. За існуючими оцінками 40, а можливо всі 50відсотків прибутків, що підлягають оподаткуванню, не потрапляють додержавної казни (Див.: Голос України. - 1995 - 28 серпня). Деяке уявлення про справжній обсяг та реальний рівень прихованих іневрахованих особистих доходів певної групи населення може дати хоча б тойфакт, що тільки у 1994 році громадянами України було ввезено 164 тис.автомобілів іноземних марок, загальна вартість яких оцінюється у 1,5 - 2,0млрд. доларів США. Із тих, хто ввозив ці автомашини, майже 90 відсотків малипільги, які звільняли їх від сплати податків, ввізного мита, ПДВ тощо. Уподальшому цей ринковий сектор задоволення зазначеного виду споживчогопопиту населення суттєвого скорочення не зазнав. Тому достатньо лише співставити ціни на коштовні автомобілі (ціна наякі перевищує 100, 200 і більше тисяч гривень) із зафіксованою величиноюсереднього сукупного грошового доходу, що за даними статистики отримуєнаселення України. Так, скажімо, за матеріалами експрес-доповіді Державногокомітету статистики України Рівень життя населення в першому півріччі 1997року (за даними обстеження сімейних бюджетів), лише 0,6 млн. осіб або 1,1 %населення України отримували середньо-душові грошові доходи, що перевищували300 грн. на місяць (табл. 1), а середній клас, що у 1991 році отримувавдоходи від 200 до 350 крб. (50,7 % населення), на цей час (62,4 % населення)отримує доходи, які еквівалентні у реальній купівельній спроможностікарбованця у 1991 році сумі у межах 22 - 86 карбованців (табл. 1, діаграмамал. 2). Тому зрозуміло, що зафіксованим статистикою представникамбагатіїв України навіть за умов абсолютної відмови від задоволеннябільшості особистих і сімейних потреб не вистачило б і цілого життя, щобнакопичити необхідні кошти для купівлі мерседеса, опеля або BMV. А хто зможе оцінити справжню (тобто дати реальну оцінку уеквівалентному співставленні до існуючих світових цін на аналогічні обєкти)вартість побудованих навколо великих міст тисяч коштовних котеджів тарозкішних (навіть за вищими світовими стандартами) вілл або, скажімо,перебудованих за тими ж євростандартами величезних квартир, розташованих унай-престижніших районах великих міст? 6465Розподіл населення за рівнем середньодушового місячного грошового доходу (за даними обстеження сімейних бюджетів Держкомстатом України) Таблиця 2 199 1р. І півріччя 1997 року Середньодушові до Середньо-душові доходи на місяць, (крб.) Питома вага доходноїгрупи у всьому населенні, Середньо-душові доходи на місяць, (грн.) Питома вага доходної групи у всьому населенні, ходи на місяць у 1 півріччя 1997 p. розраховані у купівельнійспроможності карбованця станом на (%) (%) 01.01.1992р. (крб.) до 75 0,1 до 20 о ------8^------ 75,1 - 100 0,1 20,1 - ЗО й s Ідо 14 14-22 100,1 -125 0,5 30,1-60 ------------- 28,9 22-43 125,1-150 1,7 60,1-90 22,2 43-65 150,1 -175 3,5 90,1 -120 13,3 65-86 175,1-200 5,5 120,1 -150 7,8 86 -108 200,1 - 250 15,9 150,1 -180 4,5 108 -129 250,1 - 300 18,3 180,1 -210 2,4 129-151 300,1-350 16,5 210,1-240 1,4 151-173 350,1-400 12,8 240,1-270 0,8 173 -194 понад 400 25,1 270,1 - 300 0,6 194 -216 понад 300 1,1 понад 216 Про обсяги тіньової економіки, розміри доходів та валютних скарбів,нагромаджених у цій сфері, свідчать такі дані. За експертними оцінкамифахівців, за кордон неофіційно експортовано з України до 20 млрд. доларів.Окрім того, за різними даними, у населення України на руках зберігаєтьсяще від 4 до Розрахунки індексів зростання цін споживчих кошиків, що входили доскладу мінімального споживчого бюджету (МСБ) населення України свідчать, щойого номінальна вартість у І півріччі 1997 p. дорівнювала 348 грн. Оскількивартість МСБ 1991 року дорівнювала 251 крб., то відповідно купівельнаспроможність 1 крб. 1991 року еквівалентна 1.39 грн. у І півріччі 1997 p.(348 : 251). З урахуванням цього співвідношення розраховані показникисередньодушових доходів населення за І півріччя 1997 p. у купівельнійспроможності карбованця 1991 року. 6610 млрд. доларів США1. За іншими джерелами, за останні 5 років зУкраїни вивезено 15 млрд. доларів2. Одним з важливих показників, що характеризують масштаби тінізації, єкількість людей, які зайняті такими видами діяльності, що можуть бутивіднесені до неформальної економіки (тобто тут мова йде про застосуванняпідходу, що, за світовою класифікацією, заснований на так званомутрудовому підході).Розподіл населення за рівнем середньодушового грошового доходу (за даними обстеження сімейних бюджетів Мінстату України у % до підсумку) 1991 рік, % І півріччя 1997 року, % Мал.2. Див.: Долішній М., Козоріз М. Головні напрями стратегії виходуекономіки України з кризи //Економіка України. - 1995. - No 4. - С. ЗО - 36. Див.: Кощий В. Параллельньїе зкономические мирьі // Финансовая Украйна.- 1996. - 20 февраля. 67 І півріччя 1997 року у купівельній спроможності грошової одиниці станом на 01.01.1992 p. Мал. 2 (продовження) За даними вибіркових обстежень та наукових досліджень, що булипроведені із проблем зайнятості (Науково-дослідним центром з проблемзайнятості та ринку праці Національної Академії наук та Мінпраці України,Центром Соціальний моніторинг та Світовим Банком), чисельність офіційнонезайнятого працездатного населення, що отримує основні доходи віднеформальної діяльності, становила ще у 1994 році 3170 тис. осіб, або 12,6 %від загальної чисельності зайнятих. Ще близько 5600 тис. працюючих булозалучено до неформальної економічної діяльності. Значною мірою ця цифра складається за рахунок осіб, що перебувають устані прихованого безробіття на підприємствах (у неоплачуваних відпусткахабо в режимі праці неповного робочого дня або неповного робочого тижня).Окрім того, несприятливі умови для підприємництва зумовили зростаннятіньової діяльності зареєстрованих підприємницьких структур, державнихпідприємств і організацій.На цей час значна частина населення компенсує у сфері неформальної тіньової діяльності, тобто на дикому ринку Див.: Жерар Дюшен. До аналізу діяльності неформальної економіки вУкраїні // Матеріали Європейського Центру макроекономічного аналізу України,1996.-С.2. 68 праці, ті економічні втрати, що відбулись внаслідок суттєвого скорочення реальних обсягів доходів, які надходили від традиційних видів трудової діяльності та існуючої пенсійної системи. Можна також стверджувати,що у цьому секторі зайнято від 5 до 10 % пенсіонерів (зокрема ранньогопенсійного віку), близько 1000 тис. осіб. Так, разові опитування осіб, які раніше або безпосередньо на моментопитування (середина 1994 року) працювали на державних підприємствах,засвідчили, що 70 % цих осіб мали неофіційну роботу. Доход, що отримувалипрацівники від неофіційної роботи, становив більше 50 % загального доходуопитаних. За експертними оцінками неформальна діяльність дозволяє отримуватизазначеній частині населення, що становить мілкий ринковий планктон, дочверті доходів, що утворюються у тіньовій економіці. Офіційна статистиката податкова система фактично не мають ніякої інформації про доходищонайменше 20 % населення країни, які за експертними оцінками отримуютьблизько 40 % сукупних доходів фізичних осіб. Найбільш спрощено реальний розподіл сукупних грошових доходів середсоціальних верств населення, який має місце на цей час, може бутипредставлений наступним чином: 40 % населення країни отримує приблизно 10 %сукупних грошових доходів (з яких близько 10 % -- тіньові); ЗО % населення-- близько 20 % сукупних грошових доходів (з яких приблизно 20 % єтіньовими); 20 % населення -- до ЗО % доходів (близько третини якихзнаходяться у тіні); 10 % населення -- близько 40 % від обсягів загальнихдоходів, що отримує населення країни (з яких близько 75 % тіньові).Останній рівень ра-нжування характеризує надвисокі доходи, походження якихздебільше є кримінально-чорним і які за будь-яких умов будуть прагнутиуникнути зустрічі із податковою системою держави. Тому, якщо визначення середнього сукупного доходу 10 відсотківнайбідніших людей (тобто нижнього маргінального рівня) на цей час невикликає суттєвих ускладнень, то визначен- 69 ня середнього сукупного доходу 10 відсотків найбагатшої частининаселення України вкрай ускладнене внаслідок зазначених причин. Аналогічнаситуація існує і стосовно оцінки майнового стану маргіналів, щовідносяться до групи, яка має вищий рівень доходів. Розрахунки децильних коефіцієнтів (тобто відношення доходів 10 %найбагатших і 10 % найбідніших громадян), які періодично здійснюєдержстатистика, на основі використання традиційних методик вибірки і данихбалансу доходів та витрат, по суті дають уяву лише стосовно процесудиференціації на рівні неприхованих, і в основному, невисоких доходів, щоотримують особи, які працюють в державному та кооперативному секторахекономіки, або ті доходи, що надходять від системи соціального страхуваннята джерелом яких є підсобне домашнє господарство. Проте, навіть і на цьому рівні низького достатку спостерігаєтьсяпомітна диференціація у розподілі доходів. Так, якщо за оцінками у 1993 роцісередній грошовий доход найбільш заможних громадян перевищував доход 10 %громадян із найменшими доходами у 6,7 раза, у 1994 p. -- у 9 разів, у 1995p. -- в 12 разів, у 1996 p. -- ВІЗ разів, то вже у грудні 1996 року 10 %громадян із найвищими доходами отримували третину загальної суми всіхгрошових доходів населення, що фіксувалися офіційною статистикою. Реальна жвеличина зазначених коефіцієнтів із урахуванням тіньових доходівщонайменше на порядок перевищує ті, що офіційно наводяться органамидержстатистики. Все наведене свідчить про значні формаційні прогалини, які виникаютьпри спробі зробити оцінку тіньової економіки шляхом застосування методики,що базується на використанні системи національних рахунків. Щодо можливості застосування до вітчизняних умов методики, що базуєтьсяна наданні визначеного базового обсягу тіньової економіки певномувихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння)ВВП у наступні періоди із темпами зростання деякої змінної, відносно якоїпри- Україна: інформаційно-статистичний довідник.: К. - Кабінет МіністрівУкраїни.-1997.-С. 108. 70пускається, що вона певним чином повязана із зміною фактичного ВВП, тостосовно останнього можна відзначити наступне. Для країн із перехідною економікою науковцями, у тому числі івітчизняними, пропонується використовувати у якості такої змінної (відносноякої припускається, що вона певним чином повязана із зміною фактичногоВВП), обсяги споживання електроенергії. Це зумовлено тим, що споживанняелектроенергії тісно повязано з виробництвом дійсного ВВП. З метою оцінки реальної ситуації в економіці України групою дослідників(В. Бородюк, О. Турчинов, Т. Приходько) було здійснено розрахунки індексівспаду виробництва ВВП і ВСП за пятирічний період із визначенням імовірнихобсягів зростання тіньової економіки на основі урахування даних проспоживання електроенергії в народному господарстві України за 1990-1995роки. Розрахунки, проведені за цією методикою, показали, що у 1995 роціобсяги валової продукції та доданої вартості, створених у тіньовійекономіці, становили, відповідно, 5000 трлн. і 2750 трлн. крб., або 42,4 %офіційного ВВП. У подальшому названі автори провели аналіз обсягівтіньової економіки на основі використання не лише методів, які враховуютьзміни в рівні електроспоживання, а також і експрес-методу2. Це дозволило їмодержати близькі результати. Так, обсяг тіньової економіки в 1995 p.,розрахований за цими методами, становить, відповідно, 40,5 % і 43,6 % відреального ВВП3. Близькість результатів, що отримані із застосуванням різнихметодик, дозволять поставитись до них з певною довірою. Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Оцінка масштабів тіньовоїекономіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників. //ЕкономікаУкраїни. - 1996. - No 11; Ульрих Тиссен. Теневая зкономика в Украине:разньїе оценки дают одинаковьій результат // Финансовьіе риски. - 1996. - No3. - С. 32. Експрес-метод був розроблений в інституті Росії НАН України длярозрахунку обсягів тіньової економіки і на відміну від методу Гутмана ійого модифікацій враховує вплив різних детермінантів або індикаторівтіньової економіки на зміни в її відносних розмірах (Більш детально див.:Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахунку тіньової економіки//Економіка України.- 1997.-No5). Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Методи розрахунку тіньовоїекономіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 53. 71 Аналіз особливостей практичного використання цих методів на думкуавторів свідчить про доцільність їх комбінованого застосування -- з оглядуна те, що вони охоплюють різні, взаємодоповнюючі сфери тіньовоїдіяльності. Так, при використанні даних про енергоспоживання оцінюютьсяобсяги тіньової економіки у сфері виробництва, а при застосуванніекспрес-методу, окрім того враховуються сфера послуг, а також сфери з малимспоживанням електроенергії. Тому при одержанні близьких результатів за обомаметодами їх середнє значення (40,9 %), на думку авторів, можна вважатидосить вірогідною оцінкою обсягу тіньової економіки в Україні у 1995 році.Особливої уваги потребує з ясування питання щодо можливості застосування монетарного підходу для достатньо репрезентативного визначення обсягів тіньової економіки. За методиками, що базуються на монетарному підході, оцінка дається,виходячи з обсягів грошових коштів, що знаходяться в обігу у сферітіньової і чорної економіки. Цей підхід побудований на основі положення,що практично всі розрахунки у тіньовій сфері, як правило (за виключеннямбартеру), провадяться за готівку. Тому у центрі уваги аналітиків передусімзнаходиться співвідношення готівки, що обертається поза сферою банківськоїінкасації і тієї сукупної грошової маси, що знаходиться в грошовому обігу. Як правило, застосовуючи цей підхід, дослідники в залежності від однієїабо декількох змінних (які відображають вплив тіньової економіки на попит,що виникає на гроші) спочатку роблять оцінку грошової готівки, необхідноїдля фінансування операцій у тіньовій економіці, а у наступномурозраховують створений у тіньовій економіці доход, шляхом множеннякількості грошей на прогнозовану швидкість їх обороту. Аналіз засвідчує, що вибір базового рівня істотно впливає на кінцевірезультати розрахунків, особливо при використанні монетарних методів, таких,як метод Гутмана і його відповідних модифікацій (що базується на врахуваннізмін співвідношення готівкової і загальної маси), та метод Файге (який додатково враховуєзміни швидкості обороту готівкових грошей). Тому оцінки обсягів тіньовоїекономіки, які отримані шляхом використання зазначених методів, суттєворізняться (у 3 - 5 разів), що засвідчує їх досить умовний характер. Це повязано з тим, що результати розрахунків з використаннямзазначених монетарних методів зумовлені впливом на абсолютні величинитіньового сектора лише одного чинника -- змін у пропорціях грошового обігу.Водночас на обсяги тіньової економіки впливають і такі фактори, як розмірставок оподаткування, рівень збирання податків, зміни у рівні реальнихдоходів у розрахунку на душу населення, динаміки інфляційних процесів тощо. Умовність застосування оцінки обсягів тіньової економіки в Україні наоснові названих монетарних методів пояснюється також і тим, що їх булорозроблено науковцями для країн із стабільною економікою, достатньо сталимипропорціями грошового обігу, розвинутою системою оподаткування (що реалізуєне тільки фіскальну, але й стимулюючу функцію), відсутністю масштабнихбартерно-обмінних операцій, кризи неплатежів, величезних накопичених обсягівневиплаченої заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат2. Проте, незважаючи на наведені висновки, не слід остаточно ставитикрапку на можливості застосування у вітчизняних умовах монетарного підходу,особливо стосовно використання найбільш спрощених методик із наступнихміркувань. У країнах із розвиненою ринковою економікою і низьким рівнем їїтінізації питома вага готівкової маси, як правило, не перевищує рівня 5 %сукупної грошової маси, що знаходиться в обігу . Тобто у цих країнахфактично всі грошові операції Див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахункутіньової економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 47 - 50. 72Див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахунку тіньовоїекономіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 51. Заданими держстатистики станом на 10 грудня 1997 року заборгованістьстановила по заробітній платі - 5,15 млрд. грн., по пенсіям та іншимсоціальним виплатам -1,81 млрд. грн. Так у США питома вага готівки (паперові та металеві гроші) становить 5% від грошової маси МЗ. Інші структурні складові становлять: чекові вкла- 73 (крім дрібних) провадяться на основі застосування сучаснихне-готівкових банківських розрахунків (у тому числі кредитних карток,магнітних грошей, чеків, векселів, банкнот тощо). За даними Національного банку, в Україні, починаючи з 1996 року, масаготівки перевищила рівень 40 % від загального обсягу грошової маси. Динамікуобсягів зростання питомої ваги та абсолютних обсягів готівки, що знаходиласяпоза банківською системою, ілюструють відповідно табл. З і 4. Таблиця З 19 96 19 97 Період 1985 1992 1993 1994 1995 I II III IV I II III IV KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. Питома вага ГСУГІВКИ V обсязі гро 100 19? ?65 ?47 178 189 411 4?9 41 1 441 460 4Х8 443 шової маси (на кінець періоду), % Таблиця 4 19 96 19 97 Період І II III IV I II III IV KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. Грошова готівкова маса (М) 2800 3324 3330 4041 4306 5102 6031 6132 (на кінець періоду), млн. грн. Табл. З засвідчує, що питома вага рівня зростання готівки в загальнійгрошовій масі фактично кореспондується з тими параметрами тінізаціїекономіки України у 1995 році, які визначені у розрахунках В. Бородюка, О.Турчинова і Т. Приходько (тобто відповідно 38,3 % і 40,9 •%). Тому обсягитіньової еко- ди - 15%, вклади на безготівкових ощадних рахунках -11%, дрібністрокові вклади - 47 %, великі строкові вклади - 22 % (Наведено за:Макконнелл К. P., Брюс С. Л.: Зкономика: принципи, проблеми й политика. Пер.с англ. II изд. -М.: Республика. -1992. - С. 265). Починаючи з 1995 року до обсягу грошової маси включаються також коштиклієнтів за трастовими операціями банків. номіки України за спрощеною методикою у 1997 році можна оцінити у 46 -47 % від рівня офіційного визначення ВВП, який дорівнює 92,5 млрд. грн.(попередні дані). Тобто обсяг ВВП, що був вироблений в тіньовому секторіекономіки у 1997 році, становить близько 40 млрд. грн. А сукупний ВВПдорівнював біля 130 млрд. грн. Одне із суттєвих ускладнень щодо застосування монетарного підходу заспрощеною методикою полягає ще і у тому, що, з одного боку, в Українісубєкти тіньової і чорної економічної діяльності при розрахунках доситьшироко використовують іноземну валюту. З іншого боку неможливо такожстверджувати, що абсолютно весь обсяг готівкової маси, яка знаходиться позамежами банківської системи, використовується, як обігові кошти тіньовоїекономіки. Ймовірно припустити, що такими є приблизно лише половина грошовоїмаси, що гуляє поза межами банківської системи. На цей час фактично немає даних стосовно реальних обсягів валюти, щознаходиться на руках у населення України. За різними експертними оцінкамицей обсяг визначається у межах від 4 до 16 млрд. доларів США. Більша часткацієї валюти є грошовими накопиченнями громадян, що таким чином прагнутьврятувати себе від можливого інфляційного ренесансу. Певна маса готівковоївалюти є обіговими коштами тіньової і чорної економіки. З достатньовисоким рівнем вірогідності можна припустити, що обсяги валютної готівки,яка у якості обігових коштів обслуговує тіньові економічні процеси,реально може бути еквівалентною масі гривневої готівки, що за ринковимкурсом національної валюти забезпечує її конвертацію. У 1996 році в середньому близько 5,0 млрд. грн. знаходилися поза межамибанківської системи, і, як було зазначено вище, із цієї маси не менше 2,5млрд. грн. обслуговувало потреби тіньової економіки. Реально також, щоеквівалентна їй валютна маса із купівельною спроможністю у 2,5 млрд. грн.також виконувала функцію обігових коштів тіньовиків. Тому можнастверджувати, що потреби тіньової економіки у 1997 році забезпечуваласукупна грошова маса, яка дорівнювала приблизно 5,0 млрд. грн. Якщо вважати,що швидкість обороту готівкової одиниці в тіньовому обігу становить 10 разів на рік (тобто до розрахункубереться мінімальний рівень, який практично може перевищувати зазначенувеличину щонайменше вдвічі), то обсяги валового тіньового оборотустановитимуть 50 млрд. гривень. Рахуючи, що 10 млрд. становили витратитіньового виробництва (оскільки, як було зазначено, їх левова часткаприпадає на світлу економіку), отримаємо ті ж 40 млрд. грн. ВВП, щовизначають масштаби тіньового сектору економіки, які були отримані шляхомзастосування показника питомої ваги готівки, що знаходиться поза банківськоюсистемою. Як бачимо, навіть стислий опис практичного застосування існуючихпідходів визначення відносної та вартісної оцінки обсягів тіньовоїекономіки свідчить про суттєві обмеження можливості отримання достовірнихданих у звязку із значною кількістю проявів порушень і відсутністю точнихбазових параметрів, які мають використовуватися у розрахунках. Проте, можнавпевнено стверджувати, що параметри тіньового сектору економіки України неє меншими за 40 % від офіційно визначених обсягів світлої економіки і неперевищують межу питомої ваги у 50 %. За розрахунками західних спеціалістів, критичною межею для господарствакраїни є такі щорічні обсяги тіньового сектора, що перевищують рівень 15 -ЗО % ВВП. Причому для країн, які мають традиційно стабільнісоціально-економічні відносини та сталу ринкову економіку, цей рівень єзначно нижчим і не може перевищувати 15 %. Практика також засвідчує, що якщооборот підпільного бізнесу перевищує /з ВВП, а кількість залучених до нього(у т. ч. і в якості найманих працівників) ЗО -40 % зайнятих, економікавтрачає будь-які можливості позитивного регулювання. Підсумовуючи діагноз, який на підставі експертних оцінок поставленийекономіці України, можна вважати, що вона уражена вірусом тіньовогопідприємництва (в його найбільш небезпечних формах) і тому є серйознохворою. Але за аналогією з медициною, справжнім здоровим повинен вважатисяне той, хто взагалі не хворіє, а той, хто хворіє мало, хворіє у легкій форміі здатний до швидкого одужання. Стосовно останнього виникає цілком слушнепитання щодо реальних наслідків досяг- 76нення тієї критичної маси у перевантаженні народного господарствакраїни тіньовими економічними відносинами. Тобто чи засвідчує досягненняцієї межі небезпеку виникнення некон-трольованої ланцюгової реакції поділузлоякісних клітин, коли метастази чорної економіки необмеженерозростаються, витісняючи й замінюючи здорову тканину суспільно-економічногоорганізму, що призведе до летальних наслідків. Звичайно, в економіці неабияку роль відіграють культурні та історичнітрадиції нації, її менталітет. Проте реальний стан економіки формуєповсякденні, найбільш уживані характеристики того, що дозволено, а щозаборонено, що схвалюється, а що засуджується. 1 тому для кожної держави,нації є такий рівень тінізації, перехід через який свідчить про те, щопатологія затвердилась як норма критичного перевантаження. Аналіз засвідчує, що Україна вже перейшла цей небезпечний барєр. Однакчи можна вважати, що процес тінізації набрав незворотного характеру, щовідбувається латиноамерика-нізація країни, а Україна перетворюється набананову республіку північних широт. Є багато підстав вважати цей висновок передчасним.По-перше, необхідно враховувати унікальність перехідного стану нашоїекономіки та суспільства, а названу межу тінізації було визначено длякраїн з усталеною економікою традиційно ринкового типу. Інша річ --швидкість і темпи трансформаційних процесів. Загальновідомо, що реформимають проводитися рішуче, швидко, без права на помилки, ціна якихобертається величезними збитками для суспільства, або не повинні проводитисявзагалі. Затягування реформаційних процесів, тупцювання на місці абонеадекватність дій до тієї ситуації, що реально складається є доситьнебезпечним шляхом для молодої держави.По-друге, на відміну від живого біологічного організму, усуспільно-економічних систем, як правило, не буває безвихідних ситуацій.Розпад старих соціально-економічних систем є також історичним виходом,оскільки на цьому розпаді анігілюються накопичені у минулому антагоністичнісуперечності і формуються нові суспільно-економічні та політичні відносини іструктури. 77По-третє, темпи й характер перебігу трансформаційних процесів, як вжезазначалося, залежать від культурних традицій нації, від державницької,патріотичної позиції тої частини населення, якій не байдужа подальша доляУкраїни.По-четверте, аналіз стану та тенденцій динаміки процесів тінізаціїдозволяє стверджувати, що тіньова економіка протягом 1995 - 1997 років вжедосягла максимальної межі у своєму розвитку і на цей час за абсолютнимихарактеристиками вступає у фазу подальшого скорочення. Тобто вона економічнообєктивно почне стискатися під впливом незворотного ефекту проїданнянаціонального багатства (передусім виробничого капіталу та накопиченихресурсів). Проте, внаслідок продовження кризової деградації офіційноїекономіки, відносна питома вага тіньової економіки може ще незначноюмірою продовжувати зростати, або утримуватись на тому ж рівні.По-пяте, значна роль у процесі подолання тінізації належатимеактивній державній політиці, особливо такого її напряму, як реалізаціяраціонально-прагматичної та оптимально-виваженої законодавчої стратегії, щомає бути вибірково-дифе-ренційовано спрямована або на легалізацію, або наобмеження, або на знищення тих чи інших проявів економічної тінізації, взалежності від рівня їх соціально-економічної небезпечності, про що мовабуде вестися у наступній главі.

Скачать архив с текстом документа