Стилі сучасної хореографії сьогодення
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: Стилі сучасної хореографії сьогодення Вихід України на світовий культурний простір після проголошення Незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування якими за радянських часів було неможливо в зв’язку з їх невідповідністю принципам соцреалізму.Реферат на тему:
Стилі сучасної хореографії сьогодення
Вихід України на світовий культурний простір після проголошення Незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування якими за радянських часів було неможливо в зв’язку з їх невідповідністю принципам соцреалізму. Тому нинішній розвиток сучасних форм хореографії, розширення сфери інтересів вітчизняних фахівців завдяки вивченню більшого різноманіття їх стилів і видів відбувається під знаком інтеграції в галузі культури та мистецтв. Активне співробітництво та обмін досвідом між українськими та зарубіжними фахівцями відкрили необмежені можливості для творчого пошуку, проте недостатня теоретична база, нечітке усвідомлення характерних ознак різних напрямків сучасної хореографії призвели до змішування різних за сутністю стилів та видів. В результаті утворилися нерегламентовані художні форми, які не можна було однозначно класифікувати.
Наукові роботи стосовно даної проблематики проводились у дисертаційних дослідженнях із мистецтвознавства: Пастух В.В, Кохана Т.Г., Васильєвої Л.Л., Романенко В.І., Білаша П.М., Бернадської Д.П.. У данних дослідженнях аналізувались і розглядались окремі танцювальні форми модерністичного, імпресіоністичного танцю, музичні форми джазу, року, імпресіонізму на вітчизняному тлі, а також балетмейстерське мистецтво в Україні початку ХХст..
Джаз (від англ. jazz: як дієслово – збуджувати, активізувати, захоплювати; як іменник – міць, поривчастість, екстаз) – стиль у сучасній хореографії афро-американського походження. На сьогодні в сучасній хореографії (танці та балеті) джаз має свої характерні ознаки: акцент на емоційному стані та індивідуальній виконавчій майстерності людини, що імпровізує на джазову, популярну чи іншу музику, „свінгуванні та пульсації”, повній розслабленість тулуба, позі „колапсу”, значної рухливості корпусу, обертових рухах тазостегнової частини тіла, багатосинкопованості у рухах тощо. Джаз, маючи свої неповторні ознаки, в той же час зазнавав впливу африканського, класичного, бального танців. Серед представників джазового стилю сьогодення хотілося б визначити найбільш визначних його представників Ріка Одумса та Бенджаміна Феліксдала. Їх техніці притаманна повна воля тазостегновій частині тіла, м’якість і пластичність рук і тулуба, техніка джаз- танцю поєднана із виразними засобами класичного танцю, свінгування та пульсуючий елемент, а також розтягуючі рухи і широка амплітуда вдало поєднується із динамікою та віртуозністю.
Теп – стиль у сучасній хореографії американо-ірландсько-російського походження1 . У США цей стиль називають тепом, в Росії та Україні – чечіткою чи степом, в Ірландії – жигою. На сьогодні у сучасній хореографії (танці та постановки) теп визначив свої характерні риси: акцент на індивідуальну майстерність, імпровізаційність та чіткий удар і ритм, легкість, незначна робота корпусу порівняно з ногами, які відповідають за головну техніку. Теп, маючи свої особливості, зазнав впливу афроамериканського, російського та ірландського „ударного” танцю. Сучасні танцювальні трупи, які працюють у теп стилі розподіляються за національними ознаками. Серед таких труп на сьогодні хотілось б виділити „Рівер денс”(Ірландія), „Лорд балет”(Ірландія), високопрофесійні шоу –трупи теп танцю, які працюють у ірландській техніки стилю теп. Головна особливість цієї техніки є віртуозне вистукування лише ногами, при статичному тулубі. „Танцювальна трупа Кірсанова” (Росія-Москва), „Джаз теп данс” (Україна -Київ), російська та українська трупи теп танцю з притаманний їм синтезі американо-европейській та російський техніці стилю теп. Головна особливість цієї техніки є імпровізаційна манера виконання, свінг, віртуозна техніка вистукування ніг поєднується із рухливим тулубом.
Модерн стиль у сучасній хореографії американського походження. На сьогодні у балетах він трансформувався у стилістику, що відображає інтуїтивне відчуття, індивідуальне суб’єктивне ставлення до художьної творчості, інтуїція як попередник враження, почуття, відчуття, імпульсу, емоції, що являють собою філософські положення естетики інтуїтивізму А.Бергсона. У сучасних хореографах-послідовниках М. Грехем простежується звернення до психоаналізу З. Фрейда, це виявляється у складній психологічній лексиці та техніки contraction release. Головними особливостями стилю модерн, який функціонує сьогодні є авторські танцювальні техніки та балетні нововведення – стиснення та розширення, підйомів та падінь, виразного руху, спіральних та штопорних обертів; присутність у балеті глибоких психологічних хвилювань, показ технічних зусиль у танцювальній лексиці, поєднання драматичного (сюжетного) та абстрактного (безсюжетного) жанру у балеті, використання пересувних декорацій, орнаментації, жіночих суконь вільного фасону, із закритими рукавами та довгою спідницею (солнце-кльош), метаморфози із тканинами, абстрактні експериментації зі звуком і рухом. На сьогодні яскравим представником стилю модерн є Мерс Канінгем та його балет „Океан”. Убалеті відсутній сюжет, емблемою служить коло, у мизиці присутньо багато звуків, шумів, тріска. Репрезентується гра світла і тіні, у техніки танцю багато кутових позицій і поз, багато рухів мають звичайний побудовий вигляд. Синтезуються техніки модерн –танцю, контемпорарі данс, імпровізації.
Рок і поп – стиль у сучасній хореографії, афро-американського, та американо-європейського походження. Зважаючи на різні найменування у сучасному хореографічному середовищу данного стилю, а також на складні специфічні риси виразних засобів танцю ми вважаємо за потрібне ввести узагальнюючий термін „Рок і поп”. Сьогоденною репрезентацією та емоційним вираженням даного стилю є філософські ідеї З.Фрейда (вчення про сексуальні інстинкти, еротизацію, агресію), а також соціально-політичні процеси у молодіжній субкультурі кінця ХХ ст. – масово-популярна субкультура (рок- і поп-музика, еротизація одягу, етика та естетика хіпі, панків, рокерів-байкерів, сексуальна розкутість та вільність у взаємовідносинах жінок та чоловіків, поява сексуальних меншостей, агресивне подання власного потенціалу, атмосфера розважальності та дозвілля – нічні клуби, перфоманси, дискотеки, тип усередненої людини-споживача, пристосуванця, конформіста). Свій початок бере від джазової та розважальної музики, як світської, так і побутової2 . Взагалі терміни „рок” і „поп” означають музичне походження рок-стилю та його популярне значення у молодіжній субкультурі і в популярному танці зокрема3. На сьогодні головною особливістю даного стилю є масово-популярне використання, комерційність і активне застосування у шоу, підтанцьовках на естраді, на дискотеках та у нічних клубах, присутність різних стилістичних танцювальних форм, які змінюють лише емоційний вид, певний настрій та виконавчу манеру в залежності від музичного стилю рок- і поп-музики (твіст, чарльстон, рок-н-рол, соул, фанк, диско, хіп-хоп, брейк, чорний поп тощо). Рок і поп визначився як єдиний стиль, який активно сприяв розвитку авторських синтезованих масово-популярних форм та їх системи та виду – хіп-хоп. Чарльстон, рок-н-рол, твіст – танцювальні популярні форми (стилі), як у розважальному світському колі, так і серед побутової молодіжної культури, форми та виразні засоби яких знайшли своє заломлення у популярних формах (стилях). Соул, фанк – популярні молодіжні танцювальні форми (стилі американського походження), особливостями яких є певна мелодійність та імпровізаційність виконання. Соул має повільнішу, розтягнуту манеру, в той час як фанк, навпаки, більш стрімкий, чіткий та динамічний. Диско – популярна танцювальна форма англо-німець-кого походження; являє собою поєднання музичних стилів тамала матаун та фанку. Його особливість – чітка та сильна манера, виразний, але не жорсткий, рух. Хіп-хоп – популярна танцювальна форма американського походження, пріоритетом якої є музика реп, стилістика репу, нау уейву, панку; характерними рисами є жорстке та сильне емоційне подання, виразний та динамічний рух, швидкий темп. Брейк – танцювальна форма, незалежна від музичного стилю, виконання якої може здійснюватися під реп, хаус, техно, електронну музику. Особливістю цієї форми є використання пантомімічних рухів (верхній брейк) або молодіжних акробатичних, спортивних або скейтових трюків (нижній брейк). Чорний поп (a la Jackson) – авторська танцювальна форма М.Джексона. яка поєднує брейк, диско, хіп-хоп, фанк і авторську манеру виконання. (див.Д. Д табл. 4.2.).
Серед представників „рок і поп” стилю хотілось би виділити російську танцювальну трупу „Тодес” та українські танцювальні трупи „А6”, „Дельсарт”. Ці трупи працюють у великих шоу програмах, концертах, знімаються у відео кліпах, загальним для них у стилі рок і поп є синтез форм брейку, диско, фанку, хіп хопу. Даним трупам притаманна дуже виразна, емоційна, трохи агресивна репрезентація, у техніці поєднання модерн джаз танцю із хіп хоп данс.
Література:
1.Сарджент У. Джаз. Генезис. Музыкальный язык. Эстетика. / Пер. с англ. – М., 1987. – с. 231. 2. Володихин Д.М. Современная энциклопедия Аванта +. Музыка наших дней. – М., 2002. – с. 66-68. 3. Jarrett S. Get a grip on your next Trip. // Dance teacher, № 4’2001. – р. 48-49.