Стійкість роботи промислових об`єктів у надзвичайній ситуації
СОДЕРЖАНИЕ: Вимоги щодо забудови міст, проектування і будівництва комунальних систем, енергетичних обєктів та підприємств транспорту. Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайної ситуації і ударної хвилі на обєкти господарювання. Визначення стійкості споруди.ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВИМОГИ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДО БУДІВНИЦТВА МІСТ, ПРОМИСЛОВИХ ОБЄКТІВ І КОМУНАЛЬНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ
1.1 Основі вимоги до планування та забудови міст і розташування обєктів
1.2 Вимоги до проектування і будівництва обєктів
1.3 Вимоги до будівництва комунальних систем. Вимоги до систем водопостачання
1.4 Вимоги до систем газопостачання
1.5 Вимоги до будівництва та експлуатації енергетичних обєктів і систем
1.6 Вимоги до будівництва та експлуатації підприємств транспорту
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОГ(ТОВ Ритм м. Чернігова)
2.1 Організація роботи з проведення дослідження стійкості роботи
2.2 Технологія дослідження сталості роботи обєкта
2.3 Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на обєкти господарювання
2.4 Оцінка впливу ударної хвилі
2.5 Оцінка можливості виникнення пожежі на об`єкті
2.6 Оцінка впливу вторинних вражаючих факторів
2.7 Оцінка стійкості роботи обєкта
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ І СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБЄКТІВ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Під сталістю обєкта розуміють здатність його будівель і споруд, комунально-енергетичних мереж, верстатів та обладнання (тобто всього інженерно-технічного комплексу) протистояти впливові різних несприятливих факторів.Під сталістю роботи ОГ розуміють його здатність випускати встановлені види продукції у необхідних обсягах і номенклатурах в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу, а при незначних і середніх руйнуваннях і при частковому порушенні звязків по кооперації і поставках відновлювати своє виробництво в мінімально короткі терміни. Для обєктів галузей, які не виробляють матеріальних цінностей (транспорт, звязок, торгівля тощо), сталість їх роботи передбачає здатність безперебійно виконуватисвої функції.
На сталість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях впливають такі фактори:
- ступінь надійності захисту робітників і службовців від впливу шкідливих факторів надзвичайних ситуацій;
- здатність інженерно-технічного комплексу обєкта протистояти певною мірою наслідкам надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу;
- ступінь захищеності обєкта від вторинних вражаючих факторів (пожеж, вибухів, затоплень, зараження СДОР і т.д.);
- ступінь надійності системи постачання обєкта усім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, електроенергією, водою тощо);
- сталість і безперервність управління виробництвом та Цивільною обороною;
- підготовленість обєкта доведення РІНР і робіт по відновленню порушеного виробництва.
Мета роботи проаналізувати рівень стійкості роботи м`ясопереробного підприємства ТОВ Ритм м. Чернігова.
РОЗДІЛ 1. ВИМОГИ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДО БУДІВНИЦТВА МІСТ, ПРОМИСЛОВИХ ОБЄКТІВ І КОМУНАЛЬНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ
1.1 Основі вимоги до планування та забудови міст і розташування обєктів
Обсяг і характер заходів щодо підвищення сталості роботи обєктів господарювання (ОГ) в умовах надзвичайних ситуацій багато залежать від того, наскільки можуть бути виконані вимоги Цивільної оборони (до розташування обєктів, планування міст, до будівництва виробничих будівель і споруд, до систем постачання водою, газом та електроенергією).
Вимоги Цивільної оборони спрямовані на зниження можливих збитків, втрат серед населення і створення ліпших умов для проведення РІНР у можливих вогнищах ураження і районах лиха, а значить сприяють підвищенню сталості обєктів.
Під час планування і забудови міст повинен передбачатися поділ на окремі жилі масиви (мікрорайони) площею не більше 250 га з улаштуванням між ними протипожежних розривів завширшки не менше 100 м у вигляді транспортних магістралей, бульварів, ставків, що зменшує можливість поширення пожеж і сприяє ефективнішому веденню рятувальних робіт [10].
Всередині жилих мікрорайонів повинні передбачатися магістральні вулиці такої ширини, щоб при руйнуванні будинків й утворенні завалів забезпечити виїзд транспорту з міста не менш ніж у двох напрямках; для цього їх ширина повинна дорівнювати висоті найвищих будівель (без окремих високих) плюс 15 метрів.
Під час проектування міської транспортної мережі мають бути передбачені надійний звязок між частинами міста, можливість вільного виїзду у заміську зону і вільний підхід до вокзалів. Всі основні шляхи сполучення повинні дублюватися, пересікання транспортних магістралей повинні здійснюватися на різних рівнях. Міжміські шляхи повинні прокладатися за містом, а навколо великих міст рекомендується будувати окружні шляхи.
У місті на кожному квадратному кілометрі площі, переважно у парках, повинні будуватися водойми із загальним обємом не менше 3000 м3 і з підїзними шляхами не менше як на 3 автомашини.
Лазні, душові, пральні, фабрики хімчистки повинні будуватися з урахуванням можливості використання їх для санітарної обробки людей, знезараження одягу.
Рівномірне та раціональне розміщення виробничих сил і населення на всій території держави значно підвищить сталість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях. З цієї точки зору норми проектування ІТЗ ЦО рекомендують розміщати:
- безпосередньо в категорійованих містах підприємства, повязані з обслуговуванням населення (вузли звязку, поштові відділення, телеграфи, ательє, перукарні, майстерні, магазини, лазні тощо);
- на околицях міста і в межах зони можливих сильних руйнувань — склади поточного постачання, пасажирські та вантажні залізничні станції, комунальні гаражі, автопарки, депо;
- у зоні можливих незначних руйнувань — нові промислові підприємства, склади промислових і продовольчих товарів, склади ГСМ, сортувальні залізничні станції, електричні, водогінні і газорозподільні станції;
- у заміській зоні — категорійовані обєкти, які будуються, бази і склади матеріальних та продовольчих резервів, школи-інтернати, пансіонати, турбази, будинки відпочинку, санаторії тощо.
Норми вимагають не допускати будівництво в зонах можливих катастрофічних затоплень важливих ОГ, великих баз, складів, залізничних станцій, аеропортів і т.д.
Виконанням норм проектування ІТЗ ЦО в містобудуванні і при розміщенні ОГ вирішуються не тільки оборонні завдання, а й поліпшуються функціональна діяльність наших міст та умови життя населення [10].
1.2 Вимоги до проектування і будівництва обєктів
Нові обєкти народного господарства повинні будуватися з урахування вимог, виконання яких сприяє підвищенню сталості обєкта. Основні з них такі:
1. Будівлі і споруди на обєкті необхідно розташовувати розосереджено. Відстані між будівлями повинні забезпечувати протипожежні розриви. При наявності таких розривів виключається можливість перенесення вогню з однієї будівлі на іншу, навіть якщо пожежу не гасять. Ширина протипожежного розриву Lр м визначається за формулою:
L р = Н 1 + Н2 + ( 1 5... 20) ,
де H1 і Н2 — висоти сусідніх будівель, м.
Будівлі адміністративно господарського та обслуговуючого призначення повинні розташовуватися окремо від основних цехів.
2. Найважливіші виробничі будівлі слід будувати заглибленими або пониженої висотності, прямокутної форми у плані. Це зменшує парусність будівель і збільшує опірність їх ударній хвилі ядерного вибуху. Належну стійкість до впливу ударної хвилі мають залізобетонні будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці [10].
Для підвищення стійкості до світлового випромінення у будівлях та спорудах, що будуються, повинні застосовуватися вогнетривкі конструкції, а також вогнетривка обробка елементів будівлі, які горять. У камяних будівлях перекриття повинні бути виготовлені з армованого бетону або виконані з бетонних плит. Великі будівлі повинні розділятися на секції вогнетривкими стінами (брандмауерами).
У ряді випадків при проектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.
3. У складських приміщеннях повинна бути мінімальна кількість вікон і дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, гас, нафта, мазут) повинні розташовуватися в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля меж території обєкта чи поза нею.
4. Деякі унікальні види технологічного обладнання доцільно розміщувати у найміцніших спорудах (підвалах, підземних приміщеннях) або у будівлях з легких вогнетривких конструкцій павільйонного типу, під накриттям чи без нього. Це обумовлюється тим, що у багатьох випадках обладнання може витримати набагато більший тиск ударної хвилі, ніж будівлі, в яких воно знаходиться, а при зруйнуванні будівель в результаті падіння конструкцій встановлене в них обладнання виходитиме з ладу [1].
5. На підприємствах, що виробляють або використовують сильнодіючі отруйні та вибухонебезпечні речовини, при будівництві і реконструкції необхідно передбачати захист ємностей та комунікацій від зруйнування ударною хвилею чи конструкціями, що падають, а також заходи, що виключають розливання отруйних речовин і вибухонебезпечних рідин.
6. Душові приміщення необхідно проектувати з урахуванням використання їх для санітарної обробки людей, а місця для миття машин — з урахуванням використання їх для знезараження автотранспорту.
7. Шляхи на території обєкта повинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручне і найкоротше сполучення між виробничими будівлями, спорудами і складами; вїздів на територію обєкта має бути не менше двох з різних напрямків. Внутрізаводські залізничні шляхи повинні забезпечувати найпростішу схему руху, займати мінімальну площу території обєкта та мати обгінні ділянки. Вводи залізничних ліній в цехи повинні бути, як правило, тупикові.
8. Системи побутової та виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків у міські каналізаційні мережі та пристрої для аварійних скидів у котловани, яри, траншеї тощо.
1.3 Вимоги до будівництва комунальних систем. Вимоги до систем водопостачання
Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперебійного постачання технічною та питною водою. Потреба промислових підприємств у воді висока. Так, витрата води на виробництво 1 т хімічних волокон близько 2000 м3 .
Порушення постачання водою промислових обєктів може привести до їх зупинення і викликати труднощі у рятувальних роботах у вогнищі ядерного ураження.
Для підвищення сталості постачання обєкта водою необхідно, щоб система водопостачання базувалася не менше ніж на двох незалежних джерелах, одне з яких доцільно влаштовувати підземним [10].
У містах та на обєктах мережі водопостачання в усіх випадках повинні бути закільцьовані. Водогінне кільце обєкта повинно живитися від двох різних міських магістралей. Крім того, у містах та безпосередньо на промислових підприємствах слід будувати герметизовані артезіанські свердловини. Нові споруджувані системи водопостачання слід живити, наскільки це можливо, від підземних джерел. Постачання обєктів водою з відкритих водойм, річок, озер повинно здійснюватися системою головних споруд, розташованих на безпечній відстані.
Артезіанські свердловини, резервуари чистої води і шахтні колодязі повинні бути пристосовані для роздавання води у пересувну тару. Резервуари чистої води слід обладнувати герметичними люками і вентиляцією з очищенням повітря від пилу.
При наявності в місті кількох самостійних водоскидів необхідно передбачати зєднання їх перемичками з дотриманням санітарних правил. Під час будівництва нових водогонів існуючі повинні зберігатися як резервні.
Стійкість мереж водогону підвищується при заглибленні в ґрунт усіх ліній водогону і розміщенні пожежних гідрантів та вимикаючих пристроїв на території, яка не може бути завалена при зруйнуванні будівель, а також при облаштуванні перемичок, які дають можливість відключати пошкоджені лінії та споруди.
На підприємствах слід передбачати оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді, а отже, підвищує сталість водопостачання
1. 4 Вимоги до систем газопостачання
На багатьох обєктах господарювання газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах — і як вихідна сировина.
При зруйнуванні газових мереж газ може стати причиною вибуху, пожежі.
Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в місто і на промислові обєкти по двох незалежних газопроводах.
Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних боків. Газові мережі закільцьовуються і прокладаються під землею. На газовій мережі в певних місцях повинні бути установлені автоматичні відключаючі пристрої, які спрацьовують від надлишкового тиску ударної хвилі [3].
Крім того, на газопроводах слід установлювати запірну арматуру з дистанційним управлінням і крани, що автоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключати газові мережі певних ділянок і районів міста.
1. 5 Вимоги до будівництва та експлуатації енергетичних обєктів і систем
Для забезпечення надійного енергопостачання в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу під час будівництва обєктів і систем енергетики повинні бути враховані такі основні вимоги, що випливають із завдань Цивільної оборони:
- великі електростанції слід розташовувати одну від одної і від великих міст на значних відстанях;
- при розташуванні атомних електростанцій (АЕС) на території України одночасно з господарсько-економічними факторами повинні враховуватися фактори безпеки.
Мінімально допустимі відстані від АЕС до міста з населенням від 500 тис. до 1 млн. чоловік — 30 км, а з населенням понад 2 млн. чоловік — 100 км.
Відстань від АЕС до міст з чисельністю населення не вище 1,5 млн. чоловік — не менше 5 км. Густота населення в 30-кілометровій зоні повинна бути не більше 100 чол./км2 .
При розміщенні АЗС (АСТ) повинні враховуватися сейсмічність зони, її геологічні, гідрологічні та ландшафтні особливості.
Спеціальні заходи по обмеженню розповсюдження викиду радіоактивних речовин включають конструктивні способи запобігання викидів та локалізації реактора, встановлення санітарно-захисних зон (СЗЗ), спеціальні заходи по локалізації радіоактивних продуктів [1].
Для забезпечення надійного електропостачання потрібно здійснювати його від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива. Робочі знижуючі станції, диспетчерські пункти енергосистем та лінії електропередач необхідно розміщувати розосереджено, і вони повинні мати достатній ступінь захищеності.
Постачання електроенергії у великі міста і ОГ необхідна здійснювати від двох незалежних джерел.
При електропостачанні об’єкта від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямків.
Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх сталість повинна бути не нижче сталості самого обєкта.
Електроенергію до ділянок виробництва слід підводити по незалежних електрокабелях, прокладених у землі. Системі електропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу (ЕМІ) ядерного вибуху чи природного явища.
Для підвищення сталості роботи енергетичних систем у надзвичайних ситуаціях необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використали пересувні електростанції на залізничних платформах та суднах.
У містах, розташованих на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для приймання електроенергії від суднових енергоустановок.
1. 6Вимоги до будівництва та експлуатації підприємств транспорту
При проектуванні та плануванні автотранспортних підприємств вирішуються питання використання і забудови земельної ділянки, взаємного розташування будівель і споруд з урахуванням рельєфу місцевості і панівного напрямку вітру, дотримання протипожежних розривів; забезпечення шляхами і проїздами.
Автотранспортні підприємства, які мають число постів технічного обслуговування автомобілів понад 10 або призначені для зберігання понад 50 автомобілів, повинні мати не менше двох вїздів.
Протипожежні розриви від площ для зберігання автомобілів-до промислових автотранспортних будівель та споруд приймаються в залежності від їх ступеня вогнетривкості.
Для зберігання автоцистерн, призначених для перевезення легкозаймистих і горючих рідин, передбачаються спеціальні ізольовані майданчики.
Проектування автотранспортних підприємств проводиться з урахуванням розміру автомобілів, що зберігаються і обслуговуються [1].
Ступінь вогнетривкості будівель гаражів залежить від їх площі та поверховості. Багатоповерховими зводять будівлі не нижче IIступеня вогнетривкості з площею поверху між протипожежними стінами не більше 5200 м2 . Одноповерхові гаражі розміщують у прибудовах до громадських будівель при умові відділення їх протипожежними стінами. Приміщення для зберігання автомобілів відділяють від площ для технічного обслуговування і ремонту вогнетривкими стінами та перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.
При проектуванні та будівництві автопідприємств передбачають ряд заходів, які забезпечують успішну евакуацію автомобілів у випадку пожежі: достатнє число евакуаційних воріт, визначають розстановку автомобілів у зоні стоянки і належне утримання шляхів евакуації.
Автотранспортні цехи допустимо розміщувати у виробничих будівлях зі ступенем вогнестійкості не менше III категорії по пожежній небезпеці В, Г, Д при умові виділення цих цехів від решти будівлі протипожежними перегородками 1-го типу.
Приміщення для технічного обслуговування і ремонту автомобілів необхідно відділити від приміщень для зберігання автомобілів протипожежними перегородками 1-го типу. Ворота і двері у цих перегородках повинні бути протипожежними 2-го типу.
В автомобільних цехах з числом автомобілів понад 25 повинен бути розробленні! і затверджений начальником цеху спеціальний план розстановки автомобілів і порядок їх евакуації.
У приміщеннях гаражів не допускається:
- підігрівати двигуни відкритим вогнем, користуватися відкритим вогнем під час техогляду, проведенні ремонтних робіт;
- залишати автомобілі з включеним запалюванням.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОГ (ТОВ Ритм м. Чернігова)
2.1 Організація роботи з проведення дослідження стійкості роботи
Оскільки з часом умови, обстановка, характеристики окремих елементів на обєкті можуть змінюватися, необхідно періодично за планами міністерств у визначені терміни проводити дослідження й оцінку сталості роботи обєкта у надзвичайних ситуаціях. Загальне керівництво дослідженнями здійснює начальник ЦО (директор) підприємства. Для оцінки фізичної стійкості окремих елементів, підготовленості обєкта в цілому до роботи в критичних умовах і розробки заходів щодо її підвищення залучаються інженерно-технічний персонал і працівники штабу ЦО обєкта, а при необхідності — і співробітники чи групи (відділи) науково-дослідних та проектних організацій, повязаних з роботою підприємства [9].
Перед початком дослідження, як правило триває підготовчий період, протягом якого відпрацьовуються організаційні документи, найважливішими серед яких є наказ начальника ЦО і календарний план проведення дослідження. Наказ визначає мету і завдання дослідження, хто залучається (для проведення досліджень та розробки необхідних заходів створюються робочі групи, які відповідають основним виробничо-технічним службам обєкта), порядок проведення (етапи, їх тривалість, методики проведення необхідних розрахунків) та інші організаційні питання. Календарний план визначає терміни проведення робіт поетапно.
На обєкті створюються такі робочі групи по дослідженню стійкості:
- будівель та споруд (5-6 чоловік); старший — заступник директора з капітального будівництва — начальник відділу капітального будівництва (ВКБ);
- комунально-енергетичних мереж (5 - 7 чоловік); старший групи — головний механік;
- технологічного процесу (3 - 5 чоловік); старший — головний технолог;
- управління виробництвом (3 - 5 чоловік); старший — начальник виробничого відділу;
- матеріально-технічною постачання (МТП) і транспорту (3 - 5 чоловік); старший групи — заступник директора по МТП (начальник відділу МТП). Крім того, створюється група штабу ЦО, до якої входять керівники служб обєкта.
Організовує роботу груп головний інженер, при якому створюється група керівництва дослідженнями (3 - 5 чоловік).
Дослідження проводяться у 2 етапи. На першому аналізують уразливість основних елементів у випадку надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу та оцінюють можливість роботи обєкта у надзвичайних ситуаціях. На другому етапі розробляють заходи по підвищенню сталості роботи обєкта до всіх вражаючих факторів.
Результат роботи усіх груп — звітна доповідь і план-графік нарощування заходів по підвищенню сталості роботи обєкта.
Звітну доповідь із відповідними висновками і пропозиціями направляють на затвердження у вищестоящийорган, до Чернігівського управління надзвичайними ситуаціями.
У плані-графіку вказують заходи, які виконуються в мирний і воєнний час, а також ті, що будуть проводитися в разі загрози виникнення надзвичайної ситуації і після її початку. В кожному розділі плану відбиваються заходи, виконувані обєктом, проектними та іншими організаціями. У плані до нього вказують обсяг та вартість запланованих робіт, джерела фінансування, основні матеріали та їх кількість, машини і механізми, робоча сила, відповідальні виконавці, терміни виконання тощо. План-графік затверджується директором підприємства (начальником ЦО) і доводиться до відома виконавців.
Таким чином, дослідження стійкості - це не одноразова дія, а тривалий, динамічний процес, що вимагає постійної уваги з боку керівництва, інженерно-технічного персоналу та штабу ЦО обєкта.
2.2 Технологія дослідження сталості роботи обєкта
На території ТОВ Ритм м. Чернігова є: будівлі і споруди, в яких містяться цехи та основне технологічне обладнання; споруди енергогосподарства, водопостачання, мережі внутрішнього транспорту, системи звязку й управління, складське господарство, адміністративні, побутові й господарські будівлі.
Район розташування ТОВ Ритм м. Чернігова вивчають за картами і планами. На території навколо обєкта в наявності є джерела виникнення вторинних факторів ураження (лісовий масив), а також метеорологічні й природні умови (глибина залягання підґрунтових вод незначна).
Конструкції на об`єкті різнопланові: одно та двоповерхові будівлі. Характер перекриття залізобетонні плити з металевим каркасом, довжина виробничих приміщень значна, забудови містять достатню кількість світлових пройомів (норми дотримані), наявність на території об’єкта сховищ та укриттів, розрахованих на кількість робітників та службовців до 100 чоловік, які одночасно перебувають у кожній будівлі [10].
На об`єкті при оцінці внутрішнього планування обєкта існує можливість виникнення і поширення пожеж, утворення завалів, виникнення вторинних факторів ураження, тобто існує ймовірність руйнування сильнодіючими отруйними рідинами (аміак, хлор), складів ВР і вибухонебезпечних технологічних установок, комунікацій, пошкодження яких можуть викликати пожежі, вибухи, загазованість тощо.
Вивчення технологічного процесу відбувається з точки зору переведення підприємства на випуск воєнної продукції, а також визначення необхідних запасів деталей, вузлів, обладнання, сировини, паливно-мастильних матеріалів і т. д.
Безпосередньо робота обєкта залежить від зовнішніх джерел енергопостачання, передбачається на території об`єкта запас та зберігання в резервуарах води, пари, стиснутого повітря, на об`єкті відсутня аварійна подача електроенергії, газу, та інших видів електропостачання на воєнний період, центральна енерголінія достатньо надійна та захищена.
Система управління, а саме: стан пунктів управління та вузлів звязку, звязок із заміською зоною, системи оповіщення перебувають в нормальному робочому стані.
При необхідності можливе поповнення робочої сили і можливості взаємозамінності керівного складу.
Аналіз системи матеріально-технічного постачання передбачає коротку характеристику її роботи в мирний час і можливі зміни у звязку з переходом на випуск нової продукції; оцінку запасів сировини, деталей і комплектуючих виробів, без яких виробництво не може продовжуватися; можливі способи їх поповнення. Розглядаються способи зберігання готової продукції і питання її реалізації.
Підготовка обєкта до відновлення виробництва визначається на основі вивчення вищеназваних питань; при цьому враховуються підготовленість персоналу, можливості будівельних та ремонтних підрозділів і організацій, що обслуговують обєкт, можливі руйнування і пошкодження [7].
Отримані під час аналізу дані використовуються для визначення фізичної стійкості елементів обєкта, виявлення вразливих ділянок та оцінки сталості його роботи.
2.3 Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на обєкти господарювання
Головну небезпеку для наземних обєктів становлять ударна хвиля, світлове (теплове) випромінювання, вторинні вражаючіфактори і радіоактивне зараження місцевості. Проте іноді доводиться враховувати і вплив проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу. Критеріями оцінки фізичної стійкості обєкта прийняті:
- при впливі ударної хвилі — надлишкові тиски, при яких елементи виробничого комплексу не руйнуються або одержують такі ушкодження чи руйнування (слабкі і середні), при яких вони можуть бути відновлені в короткі терміни;
- при впливі світлового випромінювання — максимальні значення світлових імпульсів, при яких не відбувається загоряння матеріалів, сировини, устаткування, будинків і споруд;
- при впливі вторинних факторів — надлишкові тиски, при яких руйнування і пошкодження не призводять до аварій, пожеж, вибухів, затоплень, небезпечного зараження місцевості й атмосфери, тобто не призводять до ураження людей і виходу з ладу засобів виробництва.
Оцінка стійкості обєкта включає визначення:
- видів вражаючих факторів, вплив яких можливий на обєкт, та їх параметрів;
- впливу ударної хвилі на елементи обєкта;
- можливості виникнення пожеж;
- впливу вторинних вражаючих факторів. Після цього робиться висновок.
2.4 Оцінка впливу ударної хвилі
Дія ударної хвилі на обєкт характеризується складним комплексом навантажень: надлишковим тиском, тиском відбиття, тиском швидкісного напору, тиском затікання, навантаження від сейсмовибухових хвиль і т.д. Значення їх залежить в основному від виду і потужності вибуху, відстані до обєкта, конструкції і розмірів елементів обєкта, орієнтації щодо епіцентру вибуху, місця розташування будинків і споруджень у загальній забудові обєкта й окремих елементів виробництва в приміщеннях будинків, рельєфу місцевості і деяких інших факторів. Врахувати їх у сукупності для кожного елемента обєкта, як правило, неможливо. Тому можливість елементів опиратися дії ударної хвилі характеризують тільки надлишковим тиском у її фронті, вважаючи, що масштаби руйнувань не залежать від потужності і висоти найбільш ймовірних ядерних вибухів.
Для визначення ступеня руйнувань чи ушкоджень:
- вивчають вихідні дані і розраховують параметри ударної хвилі на відповідних відстанях;
- для розрахованих значень надлишкових тисків оцінюють ступінь руйнування розглянутих елементів;
- оцінюють можливість виникнення вторинних вражаючих факторів;
- з огляду на ступінь руйнувань найслабших елементів обєкта, визначають ступінь руйнування обєкта в цілому.
Вихідними даними для оцінки фізичної стійкості є: конструктивні особливості елемента, його форма, вага, габарити, характеристики міцності [1].
Оцінка ступеня руйнувань будинків і споруд, сховищ і ПРУ, енергетичного устаткування і мереж, верстатного і технологічного устаткування, вимірювальної апаратури, засобів звязку й оповіщення, транспортних та інших засобів може здійснюватися або методом порівняння наявних довідкових даних для розглянутого виду чи аналогічного йому елемента, або методом розрахунку впливу ударних навантажень і сил зсуву на елемент.
Для порівняльної оцінки необхідно мати відповідні таблиці можливих руйнувань елементів обєкта в залежності від надлишкового тиску у фронті ударної хвилі: будинків, споруд, транспорту, устаткування, енергетичних споруд і мереж. Ці таблиці складаються на основі статистичних даних, отриманих при аналізі руйнувань у Хіросімі й Нагасакі та при проведенні випробувальних ядерних вибухів на полігонах, і можуть поповнюватися результатами розрахунків при конструюванні нових елементів.
Метод розрахунку передбачає визначення динамічних навантажень, створюваних надлишковим тиском у фронті ударної хвилі, і реакції елемента на ці навантаження. Вихідними даними при використанні цього методу є: надлишковий тиск у фронті ударної хвилі і характер його зміни в часі (протягом фази стискання), тривалість фази стискання і швидкість руху фронту ударної хвилі. У більшості випадків дію ударної хвилі оцінюють питомим імпульсом — добутком надлишкового тиску на час його дії. Оскільки Рф залежить не тільки від часу, а й від відстані до епіцентру, і від потужності джерела ПУХ, розрахунок імпульсу з використанням інтегрального числення ускладнений. Тому звичайно використовують кусково-лінійну апроксимацію кривої Рф як функції часу.
2.5 Оцінка можливості виникнення пожежі на об`єкті
Можливість виникнення осередків спалахування і горіння встановлюємо за даними займистості матеріалів; при цьому необхідно врахувати вплив вторинних факторів ураження, обумовлених ударною хвилею (руйнування коптилень, печей, газопроводів, розриви і пробиття електропроводки, кабелів тощо).
Розвиток пожеж значною мірою залежить від ступеня вогнестійкості будинків і споруд і пожежонебезпеки технологічних процесів [10].
За пожежною небезпекою обєкт відповідно до характеру технологічного процесу відноситься до категорії Б.
Будинки і споруди присутні на території об’єкта по вогнестійкості поділяються на пять ступенів:
I — основні елементи виконані з матеріалів, що не горять, несучі конструкції мають підвищену опірність до впливу вогню;
II— основні елементи виконані з матеріалів, що не горять;
III— стіни камяні (цегляні), перегородки і перекриття деревяні оштукатурені;
IV— деревяні оштукатурені будинки;
V— деревяні неоштукатурені будівлі.
Найбільш небезпечними є будинки і споруди, виконані з матеріалів, що згорають, — III, IVі Vступенів вогнестійкості.
Орієнтовний час розвитку пожежі до повного охоплення вогнем: для будинків і споруд І і IIступенів — не менше 2 год., IIIступеня — не менше 1,5 год., IVта Vступенів — не менше 1 год.
На розвиток пожеж впливає також ступінь руйнування будинків, споруд і технологічних ліній ударною хвилею. Окремі і суцільні пожежі можливі на підприємствах, які одержали в основному слабкі й середні руйнування. Так, у будинках І, II і III ступенів вогнестійкості виникнення і розвиток пожежі (але не тління чи горіння в завалах) спостерігається при одержанні руйнувань від надлишкового тиску у фронті ударної хвилі порядку 30-50 кПа, в у будинках IV і V ступенів — при руйнуваннях від Рф приблизно в 20 кПа.
Поширення пожеж і перетворення їх у суцільні істотно залежить від густоти забудови території обєкта. Вогонь швидко поширюється на ділянках, на яких переважно розташовані будинки І та II ступенів вогнестійкості з густотою забудови 30 %, або будинки ІІІ ступеня вогнестійкості з густотою 20%, або будинки IVи Vступенів вогнестійкості при густоті забудови 10%.
При збільшенні густоти забудови будинками III, IVі Vступенів ще на 10% створюються сприятливі умови для виникнення вогняного шторму.
За вогнестійкістю окремих будинків і споруди та характером технологічного процесу робиться висновок про пожежостійкість кожного цеху і обєкта в цілому та на його основі виробляються заходи щодо підвищення пожежної безпеки.
2.6 Оцінка впливу вторинних вражаючих факторів
Оскільки розвязання конкретних задач з оцінки наслідків дії вторинних факторів ураження залежить від специфіки виробництва й особливостей об`єкта, за основу приймають висновки з аналізу характеру і ступеня руйнувань окремих елементів при впливі ударної хвилі ядерного вибуху. Так, оцінюючи характер і масштаби вражаючої дії, що застосовуються при виробництві СДОР, необхідно зазначити, що умови зберігання їх на обєкті, густота виробничої забудови, якість захисних споруджень і забезпеченість ними людей, наявність ЗІЗ відповідає нормам.
2.7 Оцінка стійкості роботи обєкта
Висновки щодо оцінки стійкості об`єкта робимо на підставі визначення комплексного впливу ударної хвилі, світлового випромінювання і вторинних факторів ураження, а також радіоактивного зараження на його території. Найбільш слабкими місцями на об`єкті, які руйнуються в першу чергу є адміністративні забудови, складські приміщення, система комунікацій, далі при дії вищих за значеннями надлишкових тисків руйнуються каркаси виробничих будівель, при яких потрібна зупинка виробництва для виконання капітального ремонту (випадок одержання обєктом середніх руйнувань).
Критичним вважається надлишковий тиск, що витримується в заданих умовах найбільш вражаючим елементом обєкта, який раніше за інших втрачає здатність опиратися і виходить з ладу, викликаючи часткову або повну зупинку виробництва.
Для встановлених рівнів руйнування елементів обєкта оцінюємо ймовірні матеріальні втрати виробництва за всіма основними фондами: на об`єкті критичний стан забудов, без капітального ремонту не можливе їх використання; порушення роботи систем електропостачання, подачі газу, пари тощо; наявні втрати верстатного, технологічного і лабораторного устаткування тощо.
Важливим критерієм стійкості роботи обєкта в умовах радіоактивного зараження є максимальна припустима доза опромінення, яка не призводить до втрати працездатності людей і захворювання їх променевою хворобою[7].
Оцінку стійкості роботи обєкта в цілому здійснюємо за:
- рівнем стійкості елементів об`єкту досить низький (особливо адміністративного комплексу підприємства);
- виробничого персоналу забезпечений в повному обсязі засобами захисту від ОМП;
- матеріально-технічного забезпечення виробництва при тимчасовому порушенні постачань перебуває в задовільному стані;
- виконання відбудовних робіт можливе при залученні невоєнізованих формувань обласного масштабу;
- керування обєктом здійснюється на високому професійному рівні.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ І СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБЄКТІВ
Підвищення стійкості обєкта досягають посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок обєкта (систем комунікацій, адмінбудівель). Для цього на об`єкті завчасно на основі досліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні заходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однак це повязано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті унікальних, особливо важливих елементів обєкта. Заходи будуть економічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, які розвязуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшення умов праці, удосконалювання виробничого процесу. Особливо велике значення має розробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесі проектування, як відзначалося раніше, у багатьох випадках можна домогтися логічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами ЦО, що знизить витрати на їх реалізацію [10].
На існуючих обєктах заходи щодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чи виконання інших ремонтно-будівельних робіт.
Підвищення стійкості роботи обєкту передбачає:
- захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;
- підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і удосконалювання технологічного процесу;
- підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;
- підвищення стійкості управління обєктом;
- розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;
- підготовку до відновлення виробництва після ураження обєкта.
Особлива увага приділяється забезпеченню укриттям всіх працюючих у захисних спорудженнях. З цією метою розробляється план нагромадження і будівництва необхідної кількості захисних споруджень; у випадку недостачі сховищ, які відповідають сучасним вимогам, у ньому передбачається укриття робітників та службовців у швидко створюваних сховищах.
Посилення міцності будинків, споруджень, устаткування та їх конструкцій повязано з великими витратами. Тому підвищення характеристик міцності проводять, якщо:
- окремі особливо важливі будинки і спорудження значно слабші за інші і їхню міцність доцільно довести до прийнятої для даного підприємства межі стійкості;
- необхідно зберегти деякі важливі ділянки (цехи), які можуть самостійно функціонувати при виході з ладу інших і забезпечать випуск особливо цінної продукції.
При проектуванні і будівництві нових цехів підвищення стійкості може бути досягнуто застосуванням для несучих конструкцій живлення і технологічні установки. Якщо за умовами технологічного процесу зупинити окремі ділянки виробництва, агрегати, печі і т.п. не можна, їх переводять на понижений режим роботи; ті, що спостерігають за безупинною роботою цих елементів, повинні бути забезпечені індивідуальними укриттями, спорудженими в безпосередній близькості від робочого місця.
Підвищення стійкості системи енергопостачання досягається проведенням як загальноміських, так і обєктових інженерно-технічних заходів. Створюються дублюючі джерела електроенергії, газу, води і пари шляхом прокладання декількох електро-, газо-, водо- і паропостачальних комунікацій та подальшого їх закільцювання. Інженерні й енергетичні комунікації переносяться в підземні колектори, найбільш відповідальні пристрої (центральні диспетчерські розподільні пункти) розміщуються в підвальних приміщеннях будинків чи у спеціально побудованих міцних спорудах. Там, де прокладання комунікацій у траншеях чи тунелях неможливе, здійснюєтьсязакріплення трубопроводів до естакад, щоб уникнути їх зрушення чи скидання; самі естакади зміцнюються установкою розтяжок у місцях поворотів і розгалужень.
Для забезпечення проведення РІНР і якомога швидшого відновлення виробництва на випадок виходу з ладу основних джерел енергоживлення повинен бути створений резерв джерел електро- і водопостачання (пересувні електростанції і насосні агрегати з автономними двигунами).
Стійкістьсистем електропостачання обєкта підвищують, підключаючи його до декількох джерел живлення, віддалених одне від одного на відстань, що виключає можливість їх одночасного ураження одним ядерним вибухом [1].
У мережах електропостачання проводять заходи щодо переведення повітряних ліній електропередач на підземні.
Водопостачання обєкта більш стійке і надійне, якщо він живиться від декількох систем чи від двох-трьох незалежних джерел, віддалених одне від одного на безпечну відстань. Гарантоване постачання водою забезпечується тільки від захищених джерел з автономними і також захищеними іншими джерелами енергії (наприклад, артезіанські і безнапірні свердловини, приєднані до загальної системи водопостачання обєкта).
Для стійкого і надійного постачання підприємств газом необхідно передбачити його подачу в газові мережі обєктів від газо-регуляторних пунктів (газороздавальних станцій), а на випадок виходу з ладу останніх влаштовувати обвідні лінії — байпаси. При будівництві нових чи реконструкції старих газових мереж по можливості повинні створюватися закільцьовані системи. Усі вузли і лінії газопостачання бажано розміщувати під землею (заглиблення комунікацій значно зменшує імовірність їх ураження ударною хвилею ядерного вибуху й інших засобів нападу, а крім того, значно знижує можливість виникнення вторинних факторів ураження).
З метою зменшення пожежної небезпеки (зниження можливості витікання газу) на газопроводах встановлюються автоматичні запірні і перемикаючі пристрої дистанційного керування, що дозволяють при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту відключати мережі чи переключати потік газу.
Підвищення стійкості систем теплопостачання досягається захистом джерел тепла і заглибленням комунікацій у ґрунт. Під час одержання обєктом тепла від міської теплоцентралі проводять заходи по забезпеченню стійкості підвідних трубопроводів та наявних розподільних пристроїв. Теплову мережу будують, як правило, за кільцьовою схемі. Труби системи прокладають у спеціальних каналах, запірні та регулюючі пристосування розміщують в оглядових колодязях і по можливості на території, яка не буде завалена у випадку руйнування [8].
Заходи по підвищенню стійкості системи каналізації розробляють окремо для зливових, промислових і господарських (фекальних) зливів. На обєкті обладнують не менше двох виводів з підключенням до міських каналізаційних колекторів і додатково обладнують виводи для аварійних скидань неочищених вод у прилеглі до обєкта яри та інші природні заглиблення.
Якщо на обєкті є мережі і споруди для подачі стиснутого повітря, кисню, аміаку, хлору та інших рідких і газоподібних реактивів, інженерно-технічні заходи для цих систем розробляються в основному з метою запобігання вторинних факторів ураження. Одним із найважливіших заходів по забезпеченню сталого, безперервного на всіх етапах управління у надзвичайних ситуаціях с розподіл всього персоналу обєкта на дві групи: працююча зміна (перебуває на обєкті) і відпочиваюча (перебуває у заміській зоні або по дорозі між заміською зоною та обєктом). До того ж створюються дві-три групи управління (за кількістю змін), які, крім керівництва виробництвом, повинні бути готові будь-якої миті взяти на себе організацію і керівництво проведенням РІНР.
Для забезпечення надійного управління діяльністю обєкта у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу в одному із сховищ обладнується пункт управління. Диспетчерські пункти і радіовузли розміщують по можливості у найміцніших спорудах і підвальних приміщеннях. Повітряні лінії звязку до найважливіших виробничих ділянок переводять на підземно-кабельні. Стійкість засобів звязку можна підвищити прокладанням енергопостачальних фідерів на автоматичну телефонну станцію (АТС) та радіовузол обєкта, підготовкою пересувних електростанцій для заряджання акумуляторів АТМ і для живлення радіовузла при відключенні основних джерел електропостачання. При розширенні мережі підземних кабельних ліній необхідно прокладати дводротові, захищені екранами від впливу ЕМІ. Для більшої надійності повинні бути передбачені дублюючі засоби звязку.
У районі розосередження робітників і службовців також обладнують пункт управління. Між міським і заміським пунктами управління проводять звязок, як правило, телефонний, передбачаючи його дублювання за допомогою радіо- та пересувних засобів, також вживають заходів по забезпеченню звязку із змінними підприємствами по кооперації.
Особливе значення має сталість виробничих та господарських звязків з постачання обєкта всіма видами енергії, водою, парою, газом; з транспортних послуг; з поставок сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та ін.
Підвищення сталості матеріально-технічного постачання забезпечується створенням запасів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, палива. Розміри незменшуваних запасів визначають для кожного обєкта залежно від можливості їх накопичення, важливості продукції, яка випускається, визначених термінів переходу на виробництво продукції в умовах надзвичайних ситуацій. Стабільно працююче підприємство повинно бути здатним безперебійно випускати продукцію за рахунок наявних запасів до відновлення звязків з поставок або до одержання необхідного від нових постачальників [10].
Дуже велике значення має своєчасне відправлення готової продукції споживачам. На деяких обєктах (нафтопереробних, хімічних та ін.) накопичення готової продукції може перетворитися у вкрай небезпечне джерело вторинних факторів ураження і створити загрозу як самому обєкту, так і сусіднім підприємствам та житловому сектору. Якщо неможливо відправити готову продукцію споживачам, її слід вивезти за межі зони можливих руйнувань (наприклад, на базу зберігання у заміській зоні).
Зменшення ймовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них досягається завчасним плануванням і проведенням відповідних профілактичних заходів.
На обєктах, повязаних з випуском та зберіганням горючих і СДОР, плани таких заходів розробляються і в мирний час. У них враховуються характер і масштаби можливих аварій, визначаються заходи по врятуванню людей і матеріальних цінностей, шляхи і способи ліквідації наслідків, порядок дій спеціалізованих пожежних та рятувальних команд.
На обєктах, технологічні процеси яких повязані із застосуванням пожежонебезпечних, вибухонебезпечних і СДОР, визначається необхідний мінімум їх запасів. Зберігання таких речовин на території підприємства організовується у захищених сховищах; зайві запаси вивозяться у заміську зону.
Протипожежні заходи щодо захисту обєктів від впливу надзвичайних ситуацій повинні бути спрямовані на створення умов, які забезпечують мінімальний ризик виникнення пожеж, що виникають унаслідок прямої дії світлового випромінювання, загорянь, які можуть бути викликані дією ударної хвилі, а також на обмеження розповсюдження вогню і на створення необхідних умов для ліквідації пожеж.
Під час реконструкції старих та будівництві нових обєктів необхідно передбачати протипожежні розриви, які б забезпечували умови для маневру пожежних сил і засобів у період гасіння чи локалізації пожеж, зведення спеціальних протипожежних резервуарів з водою та штучних водойм. Для попередження пожеж у будівлях і спорудах повинні застосовуватися вогнестійкі конструкції, вогнезахисна обробка горючих елементів, спеціальні протипожежні перешкоди (великі будівлі розділяють на секції вогнетривкими стіна-ми-брандмауерами).У сховищах вибухонебезпечних речовин (стиснутих газів, летких рідин, твердих ВР) слід установлювати пристрої, які б локалізували руйнівний ефект вибуху: викидні панелі, вікна і фрамуги, що самі відчиняються; різного роду клапани-відсікачі.
У приміщеннях, де можливе зараження повітря СДОР, установлюють автоматичні пристрої нейтралізації, які при певній концентрації отруйних речовин починають розбризкувати нейтралізуючу рідину [2].
На обєкті повинен бути забезпечений надійних захист людей більшої за кількістю працюючої зміни від усіх видів надзвичайних ситуацій. Це досягається укриттям робітників та службовців у сховищах; якщо їх не вистачає, будуються бомбосховища зі спрощеним обладнанням. Працівники обєкта і члени їх сімей забезпечуються ЗІЗ. Робиться перерахунок по змінах робітників і службовців, що залишаються, у відповідності з новим технологічним процесом. При визначенні тривалості робочого дня і складанні змінного графіка роботи змін враховують реальні потреби виробництва, щоб уникнути скупчення на території обєкта людей, яких стає більше, ніж можуть вмістити сховища. Обєкт переводиться на мінімально необхідне споживання електроенергії, газу, пари і палива. Перевіряється готовність до безаварійного зупинення виробництва, способи скорочення чи повного припинення подачі пальних, отруйних і вибухонебезпечних сумішей. Адміністративний апарат, відділи, лабораторії, конструкторські бюро та інші підрозділи, перебування яких на обєкті у надзвичайних ситуаціях необовязкове, евакуюють у заміську зону і їх роботу організовують там. На обєкті залишаються тільки персонал та обслуговуючі підрозділи, які необхідні для забезпечення виробничої діяльності робочої зміни і керівництва усім підприємством. З території обєкта вивозять в укриття особливо важливі матеріальні цінності та документацію.
Вводиться в дію цілодобова система управління обєктом і всіма його підрозділами безпосередньо на обєкті і в заміській зоні. Установлюється оперативне чергування. Перевіряється наявність та справність обладнання на пунктах управління ЦО обєкта і розгортаються усі види звязку.
Дуже важливим показником сталості роботи обєкта є готовність його у найкоротші терміни після ураження відновити випуск продукції.
У результаті обєкт може зазнати повних, сильних, середніх чи слабких руйнувань. Під час повних або сильних руйнувань налагодити заново виробництво в умовах ведення війни практично буде неможливо. При одержанні обєктом слабких чи середніх руйнувань відновлення виробництва цілком реальне. Тому плани і проекти, як правило, розробляються у двох варіантах — на випадок одержання обєктом слабких і середніх руйнувань. Для цих умова визначають характер та обсяг першочергових відновлювальних робіт [10].
У розрахунках по відновленню будівель і споруд зазначають характер руйнувань, перелік і загальний обсяг робіт (вартість, трудомісткість, терміни); потребу у робочій силі, які будівельні підрозділи обєкта до цього залучатимуться, які організації обслуговуватимуть обєкт; потребу в матеріалах, машинах, механізмах та ін. У розрахунках на ремонт обладнання зазначають вид обладнання і його кількість, перелік ремонтно-відбудовних робіт та їх вартість, необхідну робочу силу, матеріали та запчастини, терміни відбудови. В основу плані та проектів закладається вимога — якнайшвидше відновити випуск продукції.
При визначенні часу проведення відновлювальних робіт необхідно враховувати можливість радіоактивного зараження обєкта, а у випадку застосування хімічної зброї — час дії ОР.
ВИСНОВОК
Аналіз стійкості роботи ТОВ Ритм показує, що на обєкті проведені відповідні інженерно-технічні заходи, спрямовані на підвищення опірності обєкту до впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій, збитки виявляються значно менші, а терміни введення в дію коротші.
Заходи по забезпеченню сталості роботи обєкта передусім спрямовані на захист робітників і службовців. Без людських резервів та успішної ліквідації наслідків стихійних лих, аварій та катастроф (СЛАК) чи наслідків нападу противника проводити решту робіт по забезпеченню сталої роботи неможливо.
Основні вимоги, що визначають сталість, шляхи і способи підвищення сталості економіки обєкту, викладені в нормах проектування інженерно-технічних заходів Цивільної оборони (ІТЗ ЦО). Норми — перелік обовязкових вимог, які ставляться в інтересах ЦО до проектування і будівництва міст ОГ — це керівництво для завчасної підготовки в інженерному відношенні міст та обєктів до захисту від зброї масового знищення (ЗМЗ) і від негативного впливу СЛАК. Втілення їх у життя має на меті три основні цілі:
- захист населення на всій території країни від СЛАК і ЗМЗ;
- підвищення сталості роботи промислових обєктів у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;
- створення сприятливих умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
Для досягнення даних цілей вимоги норм повинні бути виконані на всіх етапах від проектування до забудови і реконструкції об’єкта, їх застосування повинно здійснюватися диференційовано з урахуванням розташування ймовірних обєктів ядерних ударів ( боку противника і зон можливих руйнувань довкола них, а також урахуванням ймовірності реалізації стихійних лих у даному регіоні.
Проектування та зведення промислових споруд на території ТОВ Ритм здійснювалось на основі вимог норм проектування ІТЗ ЦО (СНіП 11-10-74, СНіП 11-11-77).
ЛІТЕРАТУРА
1. Атаманюк В.Г. Гражданская оборона. – М.: Высш. шк., 1986.
2. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.
3. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Видання друге. – Львів.: Афіша, 2001.
4. Заплотинський В.М. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К., 2000. – 280 с.
5. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.
7. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті. Держгідромет СРСР. – М., 1991.
8. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.
9. Шоботов В.М. Действие производственного персонала и населения в чрезвычайных ситуациях. – ПГТУ, 1999.
10. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К., 2004. – 439 с.