Суб єкт господарювання Група суб єктів господарювання
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: Суб’єкт господарювання. Група суб’єктів господарювання” 1. Поняття субєкта господарювання Поняття субєкта господарювання обґрунтоване теорією господарювання, яка виходить з того, що субєктами господарювання є учасники господарських відносин, тобто організації та їхні структурні підрозділи.Реферат
на тему:
“Суб’єкт господарювання.
Група суб’єктів господарювання”
1. Поняття субєкта господарювання
Поняття субєкта господарювання обґрунтоване теорією господарювання, яка виходить з того, що субєктами господарювання є учасники господарських відносин, тобто організації та їхні структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без створення підприємства, також мають визнаватися субєктами господарювання, а не субєктами цивільного права, як вважалося раніше, хоч їхній правовий статус потребує детального дослідження.
Серед організацій - субєктів господарювання можна виділити: а) організації, які у вигляді професійного промислу виробляють і реалізують для суспільних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги; б) організації - споживачі результатів господарської діяльності; в) організації, що здійснюють професійну управлінську діяльність в економіці.
Субєкти господарювання діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі субєкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації - міністерства, відомства - визначені законом як уповноважені власником (власниками) органи (ст. 33 Закону України Про власність, ст. 5 Закону України Про підприємства в Україні).
Субєкти господарювання мають ряд ознак правосубєктності, закріплених господарським законодавством.
По-перше, ці субєкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє субєкт господарювання. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, обєднання громадян, яке є учасником господарських відносин).
За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм субєктів господарювання визначається законодавством України (підприємства, обєднання підприємств, міністерства тощо). Крім того, підприємець має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом форм або навіть і не передбачена (наприклад, запозичена з-за кордону). У цьому разі підприємець керується Законом України Про підприємництво та своїм статутом.
Другою ознакою субєкта господарювання є те, що він має юридична відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, оборотних коштів, інших цінностей. Тобто у майновому відношенні субєкт господарювання є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників і учасників. Майно субєкта господарювання відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якої господарське право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) субєкта, самостійний або зведений (для господарських обєднань) баланс, який відображає вартість майна субєкта в цілому, поточний та інші рахунки в банках.
Правом власності і господарським законодавством щодо управління майном визначається правовий титул, за яким майно належить субєктові. Це може бути право власності, право повного господарського відання (зокрема, щодо державних підприємств), право оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і організацій, що перебувають на державному бюджеті, щодо казенних підприємств), право оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).
Третьою, суто юридичною ознакою субєкта господарювання є його господарська правосубєктність. Субєкт господарювання має основану на законі можливість набувати від свого ім,ені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобовязання, виступати у судових органах. Правосубєктність субєкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обовязків. Субєкти господарювання (крім підрозділів організацій та громадян-підприємців) є юридичними особами.
Отже, субєкти господарювання - це організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів або управлінську діяльність в економіці.
2. Види субєктів господарювання. Групи суб’єктів господарювання
Господарське законодавство і право регулює умови створення і діяльності різних видів субєктів. Кожен вид має законодавче визначені назву і правове становище.
Субєктів господарювання класифікують на види згідно з обєктивним матеріальним критерієм. Таким критерієм законодавець вважає зміст діяльності або функції субєкта, які він виконує в економічній системі України.
Враховуючи особливості функцій, господарське законодавство визначає правове становище таких субєктів господарювання, як: 1) підприємства та їхні структурні підрозділи; 2) обєднання підприємств; 3) фінансові та посередницькі інститути; 4) громадяни-підприємці; 5) органи державної виконавчої влади в економіці. Крім того, у кожній з цих груп враховуються особливості правового становища окремих видів субєктів господарювання.
Підприємства відповідно до їхніх функцій посідають головне місце в економіці. З урахуванням соціально-економічної ролі підприємств законодавець кваліфікує їх як основну організаційну ланку народного господарства України. Така кваліфікація зумовлена тим, що підприємство є господарською організацією, господарюючим субєктом. Коротко підприємство визначається як господарюючий субєкт, що створюється для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному законом порядку як комерційна юридична особа. Терміну підприємство в зарубіжному комерційному праві відповідають поняття компанія або корпорація.
Субєктами господарської діяльності є також підрозділи підприємств (ст. 7 Закону України Про підприємства в Україні) та інших господарських організацій. Вони створюються самими організаціями для певної господарської діяльності. Функції і компетенцію таких субєктів визначають підприємства у положеннях про них. Положення затверджують органи управління організацій. Ці субєкти не реєструються як юридичні особи.
Другим видом субєктів господарювання є обєднання підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами для спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа. Обєднаннями згідно із законодавством є асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Специфічним видом господарського обєднання є промислово-фінансова
група. Обєднання підприємств створюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Третім видом субєктів господарювання є так звані фінансові і посередницькі інститути, що належать до інфраструктури ринку. Загальна риса, яка їх обєднує, - обслуговування ринку. Фінансовий інститут можна визначити як організацію, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, що забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів.
Такі акціонерні та інші господарські товариства здійснюють кредитування господарюючих субєктів, інвестування обєктів підприємництва та іншої діяльності, надають страхові, комерційні та посередницькі послуги. Назви цих субєктів визначаються залежно від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії, товарні та фондові біржі, довірчі товариства тощо.
Четвертим видом субєктів господарювання є громадяни-підприємці (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства). Ці особи мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність у будь-яких організаційних формах за їх вибором (ст. 6 Закону України Про підприємництво). Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найманої праці, вона реєструється як приватне підприємство.
Пятим видом субєктів господарювання є органи влади і органи адміністративно-господарського управління та контролю. Згідно з Законом України Про захист економічної конкуренції від 11 січня 2001 р. органи влади - це міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності субєктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади; органи адміністративно-господарського управління та контролю - це субєкти господарювання, обєднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування;
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів може Утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції), які діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб. До системи центральних органів виконавчої влади входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України та ін.). Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
Використана література:
1. Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В. Щербина. - К.: Атіка, 2001.
2. Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Пронська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
3. Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя. - Харьков, 1999.