Суверенні держави та міжнародні організації

СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: Суверенні держави та міжнародні організації Життя та історична доля кожної із суверенних держав, які є носіями міжнарод­них прав і обовязків, залежить як від внутрішніх процесів економічного та політич­ного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-історичних процесів. Держави виникають як політичні утворення, що уособлюють волю народів тих чи інших країн, неминуче вступають у політичні й економічні звязки з навколишнім світом, і отже, потребують наявності відповідного механізму реалізації цих звязків.

Реферат

на тему:

Суверенні держави

та міжнародні організації

Життя та історична доля кожної із суверенних держав, які є носіями міжнарод­них прав і обовязків, залежить як від внутрішніх процесів економічного та політич­ного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-історичних процесів. Держави виникають як політичні утворення, що уособлюють волю народів тих чи інших країн, неминуче вступають у політичні й економічні звязки з навколишнім світом, і отже, потребують наявності відповідного механізму реалізації цих звязків. Крім суверенних держав у розвитку міжнародних звязків велику роль відіграють міжна­родні організації. Це можуть бути міжурядові організації, як Організація Обєдна­них Націй, регіональні союзи тощо, або неурядові міжнародні структури, як, напри­клад, Всесвітня організація торгівлі (ВОТ).

Загальновизнано, що суверенна держава може й зобовязана захищати свої національні інтереси, використовуючи право на незалежне існування, володіння своєю територією, рівноправні відносини з іншими державами, право на оборону проти агресії тощо. Разом з тим, держава має добросовісно виконувати свої міжна­родні обовязки: не втручатися у внутрішні справи інших держав, поважати права людини, утримуватися від застосування сили і будь-якого виду агресії (військової, економічної, інформаційної та ін.).

Є певне коло найважливіших національних інтересів, які покликана захища­ти держава. Насамперед це збереження політичної незалежності, права вільно розпоряджатися ресурсами і можливостями своєї країни, самостійно і в інтересах власного народу вести свої міжнародні справи. Досвід історії вчить, що політич­на незалежність здобувалась часом дорогою ціною людських жертв у національно-визвольних війнах, а втрата її невідворотно мала трагічні наслідки для долі наро­ду країни, аж до його зникнення з карти світу.

Дуже важливим для національних інтересів є збереження територіальної цілісності країни. За нормами міжнародного права суворо засуджується загар­бання чужих земель або зазіхання на території іншої держави. Держава ж, про­ти якої вчинена агресія, дістає міжнародну підтримку і має право на оборону своєї території усіма наявними способами.

Система національної безпеки держави покликана забезпечити права люди­ни і зокрема право її на власність (правова безпека), нормальні умови господар­ської діяльності громадян (економічна безпека), захист їх від стихійного лиха (екологічна безпека), охорону державних та воєнних таємниць (воєнно-політична безпека). Національні інтереси держави передбачають створення армії, незалеж­ної грошово-валютної системи, митної служби, дипломатичної служби тощо.

Держава бере на себе основний тягар створення і забезпечення діяльності в ній стратегічно важливих господарських обєктів: ключових підприємств енерге­тики, транспорту, звязку, систем управління тощо. Запорукою процвітання дер­жави є розвиток освіти та наукових досліджень.

У царині зовнішньоекономічної діяльності держава сприяє інтеграції господар­ства своєї країни в світове господарство. Для цього залучаються існуючі або створю­ються нові канали доступу до стратегічно важливих видів сировини та ресурсів. На­приклад, для господарства України такими стратегічними ресурсами є нафта, газ, кольорові метали, ліс, бавовна, каучук, світова науково-технічна інформація тощо. Докладаються зусилля щодо формування експортної бази в тих видах діяльності,

продукція яких може виявитися конкурентоздатною на світових ринках. Для того, щоб забезпечити зовнішні умови реалізації національних інтересів, держави вступа­ють у систему двосторонніх або багатосторонніх політичних і економічних міжна­родних відносин. Двосторонні відносини активізуються через підписання різно­манітних міждержавних угод, а багатосторонні - через участь у роботі міжнародних організацій. Функціонування понад 4 тис. міжнародних організацій (з них понад 300 - міжурядових) утворює систему міжнародного політичного співробітництва, центральне місце в якій посідає Організація Обєднаних Націй та її органи.

00Н - універсальна міжнародна організація, створена в 1945 році заради збереження миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між держа­вами. Статут 00Н - єдиний документ, положення якого обовязкові для всіх держав. Головні органи 00Н - Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада опіки, Секретаріат та Міжнародний суд.

На Генеральній Асамблеї, де щороку розглядають кардинальні питання світової політики, кожна країна незалежно від кількості її населення і економічного по­тенціалу, має один голос. Рада Безпеки складається з 15 членів: 5 членів постійні (США, Росія, Великобританія, Франція, Китай), 10 послідовно обираються на пев­ний термін. Рада має виключні повноваження для запобігання війни та створення умов мирного співробітництва. Секретаріат і основні робочі органи 00Н роз­ташовані в Нью-Йорку. 00Н має 16 спеціалізованих установ. Серед них найбільший

обсяг роботи виконують:

Організація Обєднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) з штаб-квартирою в Парижі; Організація Обєднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) з штаб-квартирою у Відні; Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) з штаб-квартирою в Римі; Міжнародна організація праці (ІЛО) з штаб-квар­тирою в Женеві; Міжнародний банк реконструкції і розвитку, або Світовий банк, та Міжнародний валютний фонд (ІМФ) з штаб-квартирами у Вашингтоні. Міжнарод­ний валютний фонд координує фінансову політику держав-членів і надає їм корот­кострокові позики. Робота Світового банку націлена на сприяння розвитку держав-членів Банку, надання їм кредитів для розвитку або реконструкції економіки.

У галузі транспорту важливими є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) та Міжнародна морська організація (ІМО).

З-поміж міжнародних організацій, що діють за межами 00Н, найбільший ав­торитет має Всесвітня організація торгівлі.

Поряд з універсальними міжнародними організаціями діють також регіональні, членами яких є держави відповідних географічних регіонів, і діяльність яких спря­мована на розвязання політичних, економічних, соціальних та інших проблем у рамках економічного співробітництва.

Скачать архив с текстом документа