Світова організація торгівлі: цілі та функції
СОДЕРЖАНИЕ: Виникнення та розвиток Світової організації торгівлі, яка була створена згідно з рішенням Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів і почала діяти з 1995 р. Узагальнення головного завдання СОТ - лібералізації міжнародної торгівлі.Зміст
Вступ
1. Система СОТ і механізми її функціонування
2. СОТ і глобальна економіка
3. Принципи СОТ
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Перший серйозний крок на шляху прийняття нових правил регулювання міжнародних торгівельних відносин був зроблений одразу ж по закінченні Другої світової війни. Це призвело до прийняття в 1948 році Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (або ГАТТ, як вона широко відома). Її правила стосуються міжнародної торгівлі товарами. Протягом років текст ГАТТ модифікувався і включав нові положення, зокрема ті, що стосуються торгівельних проблем країн, що розвиваються. Крім того, були прийняті додаткові Угоди стосовно деяких з головних положень ГАТТ.
На Уругвайському раунді торгівельних переговорів, який відбувся з 1986 по 1994 роки, правила ГАТТ і додаткових угод були переглянуті і пристосовані до умов світової торгівлі, що змінилися. Тексти ГАТТ та ухвалених відповідних рішень, а також кількох опрацьованих протягом Уругвайського раунду Домовленостей, отримали назву ГАТТ 1994 року. У таких галузях, як сільське господарство, текстиль, субсидії, антидемпінгові заходи, захисні заходи тощо, були прийняті окремі Угоди. Разом з ГАТТ 1994 вони є складовими частинами системи багатосторонніх угод з торгівлі товарами. В результаті Уругвайського раунду також були прийняті нові правила щодо торгівлі послугами та торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності.
Одним з досягнень раунду стало створення СОТ. ГАТТ, під егідою якої проводились переговори, перестала бути окремою „організацією” і увійшла до СОТ.Світова організація торгівлі була створена згідно з рішенням Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів і почала діяти з 1995 р. Вона є наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ: GeneralAgreementonTariffsandTrade — GATT), укладеної відразу після II світової війни. ГАТТ, у свою чергу, має передісторію виникнення та історію розвитку до часу трансформації в СОТ.
1. Система СОТ і механізми її функціонування
Система угод СОТ, яка сформувалась після Уругвайського раунду, зараз складається з:
- багатосторонніх угод з торгівлі товарами, до яких відноситься Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1994) та пов’язані з нею угоди;
- генеральні угоди про торгівлю послугами (ГАТС);
- Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).
Головними завданнями СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та піднесенню економічного добробуту людей. Країни—Члени СОТ здійснюють це шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, урегулювання торговельних суперечок у відповідності з визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.
COT є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та повязаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами, Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності; проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на основі правил, закладених у її правових нормах.
Слід також наголосити, що організація відповідає за впровадження як усіх багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які розроблятимуться в рамках організації в майбутньому.
Функції COTвикладені в IIIстатті Марракеської угоди. При цьому пріоритетною функцією фактично є імплементація угод і домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що їх можна вважати є самостійними правилами COT.
Найвищим керівним органом COT є Конференція Міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки на рівні, як правило, міністрів торгівлі чи іноземних справ країн—учасниць COT [4, с. 191]. Повноваження Міністерської Конференції (MinisterialConference) як найвищого органу COT можна охарактеризувати таким чином:
- прийняття рішень щодо всіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами;
- тлумачення Угоди про заснування COTі багатосторонніх торговельних угод;
- внесення змін до Угоди про заснування COT, багатосторонніх торговельних угод (крім багатосторонніх угод з обмеженою кількістю учасників);
- прийняття рішень про приєднання держави чи окремої митної території до COT;
- звільнення від зобовязань Члена COT;
- формування Комітету з торгівлі та розвитку; Комітету з обмежень, повязаних з платіжним балансом; Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших Комітетів у разі необхідності;
- призначення Генерального директора та затвердження його повноважень.
Функції СОТ:
1. СОТ сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди та багатосторонніх торговельних угод, а також забезпечує основу для реалізації, застосування та функціонування багатосторонніх торговельних угод з обмеженою кількістю учасників;
2. COTє форумом для переговорів між її Членами щодо їх багатосторонніх торговельних відносин із питань, які регулюються угодами, включеними в Додатки до цієї Угоди. За рішенням Конференції Міністрів COTтакож може бути форумом для подальших переговорів між її Членами щодо їх багатосторонніх торговельних відносин;
3. COTкерує застосуванням Домовленості про правила та процедури врегулювання суперечок (яка надалі іменуватиметься «Домовленістю про врегулювання суперечок» чи «ДСУ»);
4. СОТ співробітничає з Міжнародним валютним фондом та Міжнародним банком реконструкції та розвитку і його підрозділами з метою досягнення більшого єднання в проведенні глобальної економічної політики СОТ.
Багатосторонні угоди з торгівлі товарами
Таблиця 1.1
| Назва угоди | Основний зміст |
| Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року | Визначає основи режиму торгівлі товарами, права та обовязки Членів СОТ у цій сфері |
| Угода про сільське господарство | Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та механізми застосування заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва і субсидування експорту |
| Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів | Визначає умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю |
| Угода про текстиль та одяг | Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом |
| Угода про технічні барєри в торгівлі | Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації |
| Угода про повязані з торгівлею інвестиційні заходи | Містить положення, спрямовані на ліквідацію та недопущення наслідків інвестиційних заходів, що можуть спричинити обмеження або порушення торгівлі |
| Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року | Визначає правила порушення і проведення антидемпінгових процедур |
| Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1 994 року | Визначає правила оцінки митної вартості товарів |
| Угода про перевідвантажувальну інспекцію | Визначає умови проведення перевід-вантажувальних інспекцій |
| Угода про правила визначення походження | Визначає принципи та порядок визначення походження товарів |
| Угода про процедури ліцензування імпорту | Встановлює процедури та форми ліцензування імпорту |
| Угода про субсидії та компенсаційні заходи | Визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидіюванням |
| Угода про захисні заходи | Визначає умови та процедури застосування заходів щодо протидії зростаючому імпорту (в разі загрози шкоди вітчизняному виробнику) |
СОТ здійснює нагляд за виконанням цих Угод (табл..1.1). Організація також виконує функцію форуму для міждержавних переговорів з питань подальшої лібералізації торгівлі товарами та послугами. Вона забезпечує механізм врегулювання торговельних суперечок між країнами-Членами. Будь-яка країна-Член СОТ, яка вважає що її торгівля зазнає шкоди через невиконання іншою країною правил, може, якщо не вдалося знайти задовільного рішення в процесі двосторонніх консультацій, винести справу на розгляд СОТ.Рішення з усіх важливих питань, що знаходяться в сфері компетенції СОТ, приймаються на Конференції міністрів країн-Членів. Конференція проводиться принаймні кожні два роки.
Домовленості та рішення СОТ:
1. Домовленість про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу;
2. Рішення щодо випадків, коли митні адміністрації мають підстави для сумнівів щодо правдивості або точності задекларованої вартості;
3. Домовленість про тлумачення Статті ХVІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (державні торгівельні підприємства);
4. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок;
5. Домовленість про тлумачення Статті ІІ:1(в) Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (зв’язування тарифних поступок);
6. Рішення про торгівлю та охорону навколишнього середовища;
7. Механізм огляду торговельної політики;
8. Генеральна угода про торгівлю послугами;
9. Права інтелектуальної власності;
10. Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою;
11. Угода про державні закупівлі.
2. СОТ і глобальна економіка
Система яка існувала до СОТ у вигляді ГАТТ, інколи вважалась клубом багатіїв, оскільки було відчуття того, що вона служила в першу чергу інтересам розвинених країн. На початку Уругвайського раунду переговорів (1986 рік) тільки відносно невелика група країн, що розвиваються, виявила зацікавленість у роботі ГАТТ і утримувала постійні представництва у Женеві. Однак, після початку Уругвайського раунду ситуація різко змінилася. На час завершення Раунду і трансформації ГАТТ у Світову організацію торгівлі, значно більша кількість таких країн брала участь у переговорах і дискусіях [2, с. 329].
Ключові правила торгівлі товарами були вперше сформульовані в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі 1947 року. З 1947 до 1994 року ГАТТ являв собою форум для проведення переговорів зі зниження ставок мита й інших торговельних барєрів. У результаті цього, а також завдяки багатостороннім переговорам Уругвайського раунду (1986—1994 pp.) основні правила торгівлі товарами були розширені, а ГАТТ була доповнена новими угодами. Так, були створені нові правила торгівлі послугами, укладена угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, досягнута домовленість про правила та процедури врегулювання суперечок, розроблений і узгоджений механізм з огляду торговельної політики. ГАТТ у новій редакції 1994 року є основним зводом правил СОТ з торгівлі товарами. Його доповнюють угоди зі специфічних секторів — таких, як сільське господарство, текстиль та одяг, а також окремі напрямки міжнародної торгівлі (стандарти, державні закупки, правила визначення походження, субсидії та компенсаційні заходи, захисні заходи, заходи проти демпінгу тощо).
Принципи більш вільного експорту та імпорту послуг, незалежно від типу їх поставки (чи то транскордонна торгівля, чи споживання послуг за кордоном, чи комерційна присутність, чи присутність фізичних осіб), були вперше документально закріплені в Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС). Внаслідок специфіки торгівлі послугами режим найбільшого сприяння і національний режим застосовуються з певними винятками, які є індивідуальними для кожної країни-члена. Скасування кількісних обмежень також має вибірковий характер і є результатом торговельних переговорів. Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобовязання в рамках ГАТС, що записані в їх графіках (розкладах), у яких зазначається, які із секторів послуг і якою мірою вони готові відкрити для доступу іноземних фірм [5, с. 239].
Угода СОТ з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності являє собою сукупність правил з торгівлі та інвестицій в ідеї та творчу діяльність, у яких встановлюється, як інтелектуальна власність має бути захищена в процесі здійснення торговельних операцій. До поняття «інтелектуальна власність» входять авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні зазначення в назвах товарів, промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем, нерозголошувана інформація (наприклад, торговельні секрети).
Угода про правила та процедури врегулювання суперечок передбачає створення системи, за допомогою якої країни могли б урегульовувати суперечливі питання під час консультацій. Якщо це не вдається, то вони можуть використовувати чітко визначену поетапну процедуру, яка передбачає можливість вирішення проблемних питань групою експертів. Крім того, надається право подавати апеляцію на прийняті рішення з відповідним правовим обґрунтуванням своєї позиції щодо цього питання. Про зростаючу довіру до даної системи свідчить статистика: з часу набуття чинності Угодою (1995 р.) було розглянуто стільки ж торговельних суперечок (майже 300), скільки за всю історію існування ГАТТ (1947—1994рр.).
Метою Механізму огляду торговельної політики є забезпечення поліпшення дотримання всіма країнами—Членами СОТ правил, норм і зобовязань, узятих за Багатосторонніми угодами про торгівлю. Крім того, механізм огляду створює можливість регулярного колективного визначення суті і проведення оцінки всіх аспектів торговельної політики та практики окремих урядів і їх впливу на функціонування багатосторонньої торговельної системи. З 1995 р. було здійснено огляд торговельної політики 85 країн—членів організації, включаючи ЄС [3, с. 185].
3. Принципи СОТ
Угоди Світової організації торгівлі є міжнародними правовими документами, що детально регламентують усі можливі процеси та дії стосовно предмета кожної конкретної угоди. Розглянуті вище угоди стосуються різних аспектів міжнародної торгівлі, але всі вони розроблені з урахуванням ключових принципів функціонування міжнародної торговельної системи. При цьому під принципами розуміють основні, вихідні положення, правила діяльності. Секретаріат СОТ виділяє такі ключові принципи міжнародної торговельної системи:
- недискримінація;
- вільна торгівля;
- передбачуваність;
- справедлива конкуренція;
- сприяння розвитку та економічним реформам.
Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами - Членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).
Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах СОТ — ГАТТ, Г АТС, ТРІПС.
У Генеральній угоді з тарифів і торгівлі режиму найбільшого сприяння присвячена Стаття 1 - Загальний режим найбільшого сприяння «щодо мит і митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у звязку з ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також стосовно методу стягнення таких мит і зборів та всіх правил та формальностей у звязку з імпортом й експортом, будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін» [6, с. 88].
У Генеральній угоді з торгівлі послугами режим найбільшого сприяння трактується ось яким чином (стаття II— Режим найбільшого сприяння): «щодо будь-якого заходу, який охоплюється цією Угодою, кожен член повинен надати негайно та безумовно для послуг і постачальників послуг будь-якого іншого Члена режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає для таких самих послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни».
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності трактує режим найбільшого сприяння в Статті 4 — Режим нації, яка користується найбільшими перевагами: «будь-яка перевага, сприяння, пільга чи імунітет, що надається Членом — підданим будь-якої іншої країни, повинні бути негайно та безумовно надані підданим всіх інших Членів».
Наведені визначення режиму найбільшого сприяння є різними за формою, але вони віддзеркалюють один і той самий принцип недискримінації в торгівлі країн—Членів СОТ. З принципу недискримінації можливі деякі винятки, умови застосування яких зазначені у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС.
Зрозуміло, що режиму найбільшого сприяння недостатньо для забезпечення недискримінаційної торгівлі внаслідок того, що рівні умови доступу на ринок країни можуть бути нівельовані національним режимом по відношенню до іноземних експортерів. А тому основним змістом національного режиму згідно з домовленостями СОТ є недискримінація іноземних товарів, послуг або елементів інтелектуальної власності на внутрішньому ринку. Це положення уточнюється у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС:
ГАТТ, стаття III — Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання: «...внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва».
ГАТС, стаття XVII— Національний режим: «у секторах, які входять до національного Розкладу, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожен Член повинен надати послугам і постачальникам послуг будь-якого іншого Члена щодо всіх заходів, які стосуються поставки послуг, режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає таким самим своїм послугам або постачальникам послуг».
ТРІПС, Стаття 3 — Національний режим: «кожен Член повинен надати підданим інших Членів режим не менш сприятливий, аніж той, який він надає своїм підданим щодо охорони інтелектуальної власності, за винятками, які вже передбачені, відповідно, у Паризькій конвенції (1967), Бернській конвенції (1971), Римській конвенції або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем. Що стосується виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, таке зобовязання застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який Член, що скористається можливостями, передбаченими у Статті VI Бернської конвенції (1971 р.) або в параграфі 1 Статті XVIРимської конвенції, має поінформувати Раду ТРІПС, як передбачено в цих положеннях» [2, с. 332].
З національного режиму, як і з режиму найбільшого сприяння, можуть бути зроблені певні винятки, порядок застосування яких регламентується відповідними документами та домовленостями СОТ.
Принцип вільної торгівлі реалізується в СОТ шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних барєрів і створення умов для більш вільної торгівлі. Раніше зазначалося, що з моменту заснування ГАТТ у 1947 році було проведено вісім раундів таких переговорів, а їх безпосереднім результатом було зниження ставок мита на товари, середній рівень яких нині становить приблизно 5 % від вартості товару. Крім того, лібералізації торгівлі сприяли й домовленості про вільний (тобто з нульовою ставкою мита) доступ багатьох товарів на внутрішні ринки країн-членів. Лібералізації світової торгівлі сприяло також зростання частки адвалорних тарифів, які є справедливішими з погляду міжнародної торгівлі порівняно зі специфічними та комбінованими, з-посеред усіх застосовуваних тарифів. На сьогодні майже 90 % ставок тарифів, що застосовуються членами СОТ, є адвалорними.
Розвитку більш вільної торгівлі сприяє і домовленість країн-членів про заборону застосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій). Єдиною сферою застосування кількісних обмежень у вигляді тарифних квот на сьогодні залишається сільське господарство.
Застосування заходів з лібералізації торгівлі є, як правило, поступовим. Для впровадження взятих на себе зобовязань надається певний період. Він є довшим для країн, що розвиваються.
Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі досягається двома шляхами: звязуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики.
Коли країни—Члени СОТ у результаті торговельних переговорів домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і послуг, то вони «звязують» себе відповідними зобовязаннями. Передусім це стосується, звичайно, рівня імпортних тарифів по тарифних позиціях. Звязування тарифу означає, що країна, яка взяла на себе таке зобовязання, повинна:
- не підвищувати ставку тарифу вище «звязаного» рівня;
- протягом певного терміну (для більшості країн він становить 5 років) поступово знизити ставку мита до мінімального узгодженого рівня.
Такі зобовязання країни фіксуються в тарифних розкладах і є доступними для ознайомлення всіх Членів СОТ. Зрозуміло, що знання чинної максимальної ставки мита та розкладу її зниження робить торгівлю передбачуваною. Одним з позитивних моментів Уругвайського раунду з погляду реалізації принципу передбачуваності в торгівлі є підвищення питомої ваги звязаних тарифів. При цьому на сьогодні 100% тарифів на продукцію сільського господарства є звязаними.
Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє й вимога прозорості національної торговельної політики. Така прозорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосування певних інструментів торговельної політики, оприлюдненням відповідних нормативних актів у засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів записані в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (Стаття X — Публікація та застосування правил торгівлі); Генеральній угоді про торгівлю послугами (Стаття III — Прозорість); Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Стаття 63 — Відкритість).
Принцип справедливої конкуренції не можна в буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Проте сукупність цих угод саме й спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, й антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії та компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони мають застосовуватися без порушення умов добросовісної конкуренції [1, с. 123].
Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найдискусійнішим в оцінці діяльності організації. З одного боку, справді, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розвязання суперечок, що стимулює національний експорт та обєктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобовязання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а часом і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не розвязує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а лише створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам, слід означити декілька суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться в основу діяльності міжнародних організацій, є віддзеркаленням прагнень щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації. З цього приводу доречно нагадати Марракеську декларацію від 15 квітня 1994 року, в якій міністри підтвердили що заснування Світової організації торгівлі «провіщає нову еру глобального економічного співробітництва, відображає широке бажання працювати в умовах більш справедливої і відкритої багатосторонньої системи на користь та добробут своїх народів». По-друге, принцип є дуже комплексним, таким, що включає фактично два процеси: проведення економічних реформ та економічний розвиток. А ці процеси не завжди є гармонійно взаємоповязаними, тобто не всі економічні реформи (з різних причин) приводять до економічного зростання. Проте економічне зростання майже завжди є наслідком вдалих реформ. Тому слід погодитися, що участь у світовій торговельній системі, справді, сприяє реформуванню національних економік. Так, у Марракеській декларації від 15 квітня 1994 року міністри відзначали, що «під час переговорів у багатьох країнах, що розвиваються, та країнах, які в минулому мали планово-централізовану економіку, були впроваджені важливі заходи, спрямовані на реформування економіки та лібералізацію торгівлі» [5, с. 240].
Висновки
Дослідження внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку зовнішньої торгівлі України та експортної політики України, узагальнення світового досвіду лібералізації торговельних режимів дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування.
Світова організація торгівлі – це торгове майбутнє України у світі, який змінюється. Перехідний до ринкової системи процес протікає в умовах більш широкого і масштабного загальносвітового трансформаційного процесу – в напрямку створення глобальної економіки, яка базується на новітніх інформаційних технологіях та всеосяжній транснаціоналізації процесів виробництва й обміну. Залишатися осторонь цих процесів Україна не може.
На сьогодні перед Україною постала проблема, що полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися до світової економіки, з одного боку, та забезпеченням внутрішньої економічної стабілізації, захистом внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з іншого.
Система, на яку ми орієнтуємося – міжнародна торговельна система (ринкова), потребує демонополізації, появи дієвих власників, конкуренції, зміни психології населення, виробітки не тільки законодавчих основ, але й механізмів їх, реалізації. Членство в СОТ обов’язкова умова для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство за умов глобалізації міжнародних економічних відносин.
Вступивши до СОТ, Україна матиме можливість безпосередньо взяти участь у новому раунді багатосторонніх торговельних переговорів (“Раунді розвитку”) та відстоювати на цих переговорах власні національні інтереси при формуванні нових багатосторонніх правил торговельно-економічного регулювання.
Список використаних джерел
1. Карпенко С. В., Карпенко О.А. Міжнародна економіка. — К.: Університет Україна, 2007. — 252с.
2. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 676 с.
3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання, 2004. — 408 с.
4. Липов В. В. Міжнародна економіка. — Х.: ВД ІНЖЕК, 2005. — 408 с.
5. Міжнародна економіка / За ред. А. П. Румянцева. — К.: Знання, 2006. — 480 с.
6. Поручник А. М. Міжнародна економіка. — К.: КНЕУ, 2005. — 157 с.