Троп сварки у повісті І. Нечуя-Левицького Кайдашева сімя
СОДЕРЖАНИЕ: Процес переосмислення творчості митців. Творчість самобутнього художника слова І. Нечуя-Левицького. Характери персонажів творів з погляду національної своєрідності. Національно-культурні фактори та подружні сварки. Реалізація тропу сварки у повісті.Троп сварки у повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сімя»
Мотозюк Тетяна
нечуй левицький подружня сварка
м. Горлівка
Процес переосмислення творчості митців, що попередньо зазнав викривлених, заідеологізованих інтерпретацій, з точки зору оновленої методики, методології та предмету досліджень сучасної української літературознавчої науки найменше торкнувся знакових постатей, тобто письменників-класиків, зокрема, творців реалістичної літератури.
Творчість самобутнього художника слова І.Нечуя-Левицького не одноразово привертала до себе увагу як сучасників (І.Франко, Панас Мирний, М. Драгоманов, Б. Грінченко), так і відомих літературознавців (М. Возняк, Є.Кирилюк, Н.Крутікова, Р.Г.Іванченко, Н.І.Зінченко, І.Приходько, Ю.Мережко, Р.Міщук, В.Зарва, О.Федорук, М.Конончук, А.Колесник та ін.), і вважається добре дослідженою. Але на сьогодні виразно сформувалася тенденція до нового прочитання класики з погляду новітніх підходів у літературознавстві.
Однією з найцікавіших та найменш досліджених на цей час тем є вивчення характерів персонажів творів з погляду національної своєрідності, а значну увагу привертає дослідження засобів їх творення.
Особливий інтерес серед спадщини класика становить так звана енциклопедія з українознавства – повість Кайдашева сімя. Адже, на думку І.Нечуя-Левицького, обєктом літератури мусить бути передусім народ, селянство у всій його національній та місцевій різнобарвності од Кавказу й Волги до самого лиману Дунаю, до Карпат і за Карпати [2, с.47]. За таке реалістичне багатогранне змалювання, за багатство суспільних типів, їхню епічну повноту та яскравість, за рельєфність побутових і пейзажних малюнків І.Франко назвав письменника великим артистом зору, творцем живих типів, колосальним всеобіймаючим оком України [3, с. 372, 374].
В основному проведені Н. Крутіковою, М.Х. Коцюбинською, О.В.Долгушевою, І.Приходько, Р.Г.Іванченко, Н.І.Зінченко дослідження були спрямовані на вивчення використання засобів комічного при творенні національних типів. У нашій статті, спираючись на дослідження О.В.Долгушева та теорію тропу М.Блека, ми прагнемо акцентувати увагу ще на одному аспекті вивчення гумору в повiстi Левицъкого Кайдашева сімя – зясування особливостей поетики сварки, обумовленої культурно-фiлософськими та літературними українськими традиціями [1]. Цей напрям дослідження дозволяє не тільки зясувати особливості стилю письменника, а й проаналізувати засоби комічного у творенні образів повісті з урахуванням суто національної специфіки.
Реалізація тропу сварки у повісті відбувається в плані концептів подружньої, земельної, сусідської сварки, дихотомії невістка-свекруха або родинна сварка тощо.
Подружні сварки у I.C. Нечуя-Левицького обумовлені, передовсім, національно-культурними факторами. Сварки між подружжям Кайдашів письменник виводить з визначальних психологічних, етнокультурних обумовленостей жіночої свiдомоcтi, що переплітаються з патріархальність та біблійним постулатом про субординаційну роль жінки, на якi органічно накладаються прогресивні ідеї про побутове й суспільне розкріпачення жiнок, артикульовані в творчості Ганни Барвінок, Наталії Кобринської, інших авторок.
Подружні сварки у повісті ускладнені й тим, що в родині є дорослi сини, що спричиняє конфлікт поколінь. Розгортання цього протистояння відбувається після одруження синів, i старі Кайдашi обєднуються заради відстоювання позицій голови родини.
Центральним у повісті є сварки повязані з правом на земельну та приватну власність. У презентації епізодів, повязаних із порушенням права землеволодіння, увага письменника концентрується на динаміці характерів персонажів й перевага віддана гумористичним настроям. У земельній сварці спостерігаємо так звані позитивні язичницькі забобони щодо землi, яку не дозволялося ображати, проклинати, сварити тощо, а також історично виплекану пильність до своєї ділянки i, природно, до своєї родини.
Вiдмiтно, що саме жіночий характер непорозумінь стає визначальним у нечуєвському гумористичному обрисі, оскільки дуже промовисто дає про себе знати емоцiйнiсть, iмпульсивнiсть, уїдливість, властиві саме для жіночого способу вираження агресії, сварливості. На мовному рівні це оформлюється у лайливий дискурс, а на змістовному, як у викривленому дзеркалі [1, с. 12], висвітлює архетиповий звязок жінки-землі в українській душі. I.C. Нечуй-Левицький зберігає у повiстi бачення провідної ролі жiнки-матері. З цього приводу Д.Чижевський зазначав, що жінки в творах Левицького добрі приклади тих злих жінок, про яких існують старовинні анекдоти та дотепи [4], вони не подiбнi до сентиментальних чутливих жінок Марка Вовчка.
Відтак, найбільшого загострення набуває у І.Левицького сварка, репрезентована жіночою опозицією невістка-свекруха. У Кайдашевій сімї такий розбрат розвивається в комічному напрямку, градуючи від легкої лайки до запеклої боротьби з бійками та прокльонами. Сваркопровокуючим фактором тут постає упереджене ставлення свекрухи до нареченої сина.
Комізм художньої концепції сусідської сварки у I.Левицького ґрунтується на протиставленні приземленої стилістики спілкування (приміром, мiж Параскою й Палажкою) й поетичності, делiкатностi, духовно-моральної краси українського спілкування. 3 точки зору художньої презентацій вибухова налаштованiсть бабiв обумовила комічне вербальне вираження завдяки своєму гранично-емоцiйному мовному етикету. О.В.Долгушева зазначає, що особливої самобутності малюнок сусідської сварки набуває завдяки природній, неприхованій максималізації[1, с. 14], категоричності оцінок та суджень, виражених прокльонами та лайками.
Отже, презентуючи сварку I.C.Нечуй-Левицький перевагу надає гумористичній тропiці – художній світ нечуєвських конфлiктiв витворюється завдяки використанню, зокрема, емоційно-насичених знижено-жартівливих вербальних засобів в дусі побутової, зниженої комунiкацiї, що в дiйсностi загалом притаманне жіночому мовленнєвому дискурсу, й естетична функція яких активізується самою художністю творів.
Таким чином, розкривши специфіку реалізації троту сварки при творенні національних характерів українців у повісті І.С.Нечуя-Левицького Кайдашева сімя цілком зрозумілим стає те, що попри наявність чисельних досліджень цього твору, повість становить неабиякий інтерес для подальших досліджень з погляду сучасних підходів у літературознавчій науці.
Список літератури
1. Довгушева О.В. Типологія комічного в художній прозі І.С.Нечуя-Левицького і Марка Твена: Автореф. дис... канд. філол. наук 10.01.05/ Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2002. – 19с.
2. Середа В. Т. Витоки стильової манери видатного прозаїка // Радянське літературознавство. – 1988. – №11. – С. 43 – 48.
3. Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – т. 30. – К.: Наукова думка, 1982. – 397с.
4. http//izbornik/org.ua/chyzh/chy19.htm.