Види обєднань громадян

СОДЕРЖАНИЕ: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра державно – правових дисциплін Контрольна робота № 1 з дисципліни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра державно – правових дисциплін

Контрольна робота № 1

з дисципліни

“Адміністративне право України”

на тему:

“Види об’єднань громадян”

Виконала: студентка

заочної форми навчання

спеціальності 6601

7 групи 2 курсу

Ткаченко О.І.

026135

Перевірив(ла): викладач

Братель О.Г.

Київ – 2003

ВСТУП

Суб’єкти адміністративно-правових відносин реалізують свої права і обов’язки не тільки індивідуально, але й відповідним чином обєднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потреб громадян — звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справи яких держава, як правило, втручається найменшим чином. Обєднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільних і, перш за все — адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами, демократія без різноманітних обєднань громадян неможлива. До недавніх пір такі обєднання не мали належного розвитку: їх перелік був занадто обмежений, діяльність формальна, оскільки їх соціальне призначення, цілі й завдання були повністю підпорядковані вимогам тоталітарної командно-адміністративної системи.

Своє основне соціальне призначення — задоволення потреб та інтересів громадян — вони не виконували. Їх діяльність йшла врозріз із нормами міжнародного права, хоч право громадян на об’єднання – їх невід’ємне конституційне право.

ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією Міжнародної організації праці №87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію».

У відповідності з цими документами свобода асоціацій включає право громадян створювати їх за своїм вибором без попереднього на те дозволу; право вступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти свої статути; організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнародними організаціями тощо.

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян Украї­ни на свободу обєднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політич­них, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке обєд­нання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їх різних обєднань, тому поняття «обєднання громадян» є узагальню­ючим, що відображує різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.

Діяльність обєднань громадян носить найрізноманітніший ха­рактер. Вона може бути спрямована на участь у розробленні держав­ної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цін­ностей, розвязання конкретних соціальних проблем окремих кате­горій та груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлюватися спіль­ністю професійних та інших інтересів громадян тощо.

Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в преамбулі Закону України від 16 червня 1992 року «Про обєднання громадян», що повністю узгоджується з положеннями Конституції України.

До речі, Закон дає офіційне визначення обєднань громадян, під яким розуміється добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Іншими словами, це — нормативна, конституційно-правова основа для реалізації прав громадян на вільне обєднання, тобто гарантована державою можливість громадян вільно обєднуватись з іншими громадянами для задоволення своїх політичних, економічних, соціальних, професійних інтересів.

Природа громадських обєднань характеризується такими трьома ознаками: добровільне членство, самоуправління і стабільність у часі.

Обєднання громадян — це добровільна, самодіяльна, постійно діюча асоціація людей, яка не має на меті отримання прибутків.

З огляду цього можна сказати, що законодавець не може втручатись в діяльність громадських організацій, крім трьох випадків:

— при їх легалізації;

— при набутті ними прав юридичної особи;

— при здійсненні фінансового контролю за їх діяльністю і оподаткуванні.,

Обєднання громадян створюються і діють на основі таких принципів як добровільність, рівноправність, самоврядування (самоуправління), законність і гласність.

Змістом їх діяльності є реалізація прав членів обєднань, основою яких є їх особиста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає і реалізується на ґрунті поєднання особистих і громадських інтересів. Їм притаманна організаційна єдність, їх члени приймають участь у виробленні основних напрямків діяльності обєднань, у виборах керівного складу, здійснюють контроль за діяльністю всіх підрозділів обєднань.

Завдання громадських обєднань тісно поєднується з завданнями, які стоять перед суспільством на кожному етапі його розвитку. В умовах розбудови громадянського суспільства в Україні громадські організації повинні стати дієвим елементом механізму здійснення повновладдя українського народу.

Закон України «Про обєднання громадян» зазначає, що обєднання громадян визначаються або політичною партією, або громадською організацією.

Найбільш повну характеристику обєднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з чим виділяються:

- масові обєднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки та ін.);

- органи громадської самодіяльності (народні дружини по охо­роні громадського порядку);

- органи громадського самоврядування (ради і колективи мікро­районів, домові; вуличні комітети та ін.).

Обєднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності. Згідно з цим критерієм можна виділи­ти обєднання громадян, які діють у масштабах всієї держави, мас­штабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їх частин, а також обєднання громадян, діяльність яких носить міжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й інших держав. При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конк­ретних адміністративно-територіальних одиниць.

Обєднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх обєднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тим чи іншим обєднанням громадян.

До загальних ознак слід віднести:

1) добровільність обєднання. Це відображується у добровіль­ності вступу та виходу з обєднання громадян, методах роботи, сут­ністю яких є досягнення певної мсти внутрішньоорганізаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключен­ня із членів обєднання громадян;

2) організаційні заходи, якими в діяльності обєднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

3) відсутність у обєднань громадян внаслідок їх природи дер­жавно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охоро­ни природи права складати протоколи про адміністративне право­порушення).

Окремими ознаками, характерними для окремих обєд­нань громадян, є:

1) членство в обєднанні та відносини членства, що випливають звідси;

2) обовязковість участі членів обєднання громадян в його ро­боті та створенні матеріальної бази обєднання шляхом внесення членських внесків;

3) наявність статуту обєднання громадян. Як правило, в діяль­ності обєднань громадян відсутні комерційні цілі або одержання при­бутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність обєднань громадян для виконання їх статутних завдань та цілей.

Взаємовідносини держави та обєднань громадян носять вик­лючно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закрі­пленні правового статусу обєднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про обєд­нання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких обєд­нань громадян,, в тому числі кооперативних організацій, комерцій­них фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відпо­відними законодавчими актами.

Партія політична – добровільне обєднання людей, котрі прагнуть домогтися здій­снення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином час­тина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захи­щати інтереси цієї спільноти, до­магатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групо­вих інтересів.

Громадські організації та рухи – добровільні масові обєднання громадян, що виника­ють внаслідок їхнього вільного во­левиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

Громадські організації являють собою масові обєднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгостроко­вих цілей, мають свій статут і харак­теризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновида­ми громадських організацій в сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; вете­ранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культур­но-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін. добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляц­тва; фонди, асоціації, товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне офор­млення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення.

Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, які вони виконують стосовно забезпе­чення захисту інтересів своїх чле­нів (осн. захисна, допоміжна фун­кція); 2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна і творча функції).

Відносна відстороненість громадських організацій від політики повязана насампе­ред з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до дію­чого законодавства. До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваження­ми. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету ово­лодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань повязана з притаманними їм особ­ливостями функціонування (ви­никнення за ініціативою знизу, фак­тична єдність, забезпечення інтере­сів своїх членів та прихильників, не­залежно від мети та характеру обєд­нання, нетрадиційність) та принци­пами їхньої діяльності (добровіль­ність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність почасти набуває політичного ха­рактеру, оскільки вони, по-перше, обєд­нують людей, котрі входять до спек­тра політичних сил (патріотичні сили, націо­нально зорієнтовані групи, прихиль­ники реформування суспільства та ін.), і по-друге, – вони становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій.

Громадські організації є невідємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль поляга­ють насамперед у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирі­шувати безліч проблем, відкрива­ють широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Значною мірою взаємовідносини держави і обєднань громадян регулюються нормами адміністративного права, а саме Законом України “Про об’єднання громадян”. Ці норми визнача­ють правовий статус обєднань громадян, а саме —сукупність прав та обовязків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між обєднаннями громадян і субєктами виконавчої влади.

Передусім це стосується питань легалізації обєднань громадян, передбачених ст.ст. 13,14,15 Закону України “Про об’єднання громадян”. Іншими словами, держава офіційно визнає обєднання громадян оформлює його правове становище. Офіційне визнання обєднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Для реєстрації обєднання громадян його засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік яких визна­чається законодавством. Крім того, громадські організації можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних державних органів.

Основоположне значення у визначенні правового становища обєднання громадян має його статут. Він повинен містити: назву, мету та завдання обєднання; умови і порядок прийому в члени обєднання та виходу із нього; структуру, порядок створення та діяльності статутних органів обєднання; права та обовязки його членів; джерела надходження коштів та порядок здійснення видів діяльності, необхідних для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень в статут; порядок реорганізації або лі­квідації обєднання; юридичну адресу.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обовязковій реєстрації Міністерством юстиції України, а легалізація громадських організацій здійснюється відповідно Міністерством юс­тиції України, органами місцевої державної адміністрації, а також виконавчими органами місцевого самоврядування. Відмова в реєст­рації обєднання громадян може бути оскаржена в судовому порядку.

Законом України “Про об’єднання громадян” встановлені й певні вимоги до засновників об єднань громадян, передбачених ст.ст. 11,12. Так, політичні парти можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Що сто­сується громадських організацій, то їх засновниками, крім громадян України, можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, яким виповнилося 18 років. Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку (Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р.).

Важливим чинником, що впливає на адміністративно-право­вий статус обєднань громадян, є встановлення державою обме­жень на створення та діяльність обєднань громадян. Так, не підля­гають легалізації такі обєднання громадян, а діяльність легалізова­них обєднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їх метою е: зміна насильницьким шляхом конституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету і територі­альної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання між­етнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоровя населення, створення воєнізованих формувань (ст.4 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Держава не втручається в діяльність обєднань громадян, нада­ючи їм широку автономію. Проте це не виключає здійснення з боку держави контролю за діяльністю обєднань громадян, що передбачено ст.ст. 25,26. Так, органи, що проводять легалізацію обєднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Законом України “Про об’єднання громадян” закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять обєднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю сплати обєднаннями грома­дян податків. З свого боку обєднання громадян повинні представ­ляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати.

Контроль за виконанням обєднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватися екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншими органами державного нагляду і контролю. За порушення законодавства обєднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Для здійснення своєї діяльності обєднання громадян наділяють­ся широкими правами. Вони можуть виступати учасниками суспіль­них правовідносин, набувати майнові і немайнові права, братії участь у розробленні державної політики та формуванні органів влади, про­водити масові заходи тощо.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободи світогляду і віросповідання породжує різного роду суспільні відносини, значна частина яких носить правовий характер. Так, закрі­плене у ти статті право громадян на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, проведення релігійної діяльності обумовлює ство­рення та діяльність ріпних релігійних організацій — релігійних товариств, управлінь, центрів, монастирів, релігійних братств, духовних на­вчальних закладів і т. ін., що становлять собою стійкі організаційні си­стеми з специфічними цілями та конкретними способами їх досягнення.

Основним законодавчим актом, який визначає правове станови­ще релігійних організацій, а також їх взаємовідносини з державою є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Сутність правового регулювання взаємовідносин держави і релігій­них організацій полягає в такому: держана та її органи не користу­ються методами державно-правового контролю або примусу при виз­наченні громадянами свого ставлення до релігії, не втручаються у релігійну діяльність організацій віруючих, якщо вони не порушує законів держави та встановленого порядку, не надають релігійним організаціям матеріальної підтримки, не доручають їм виконання будь-яких державних функцій. Разом з тим держава сприяє встанов­ленню відносин взаємної релігійної та світоглядної терпимості і по­ваги між людьми, охороняє законну діяльність релігійних органі­зацій та право віруючих на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, здійснює державний контролі, за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації. У свою чергу, релігійні організації позбавлені права втручатися у справи держави, брати участь у діяльності політичних партій, вису­вати кандидатів до органів державної влади. Ці організації займають­ся питаннями, повязаними із задоволенням релігійних потреб гро­мадян. При цьому релігійні організації мають право на участь у сус­пільному житті та використання засобів масової інформації нарівні з обєднаннями громадян.

Для одержання релігійною організацією права юридичної осо­би необхідна її державна реєстрація. Засновники релігійної органі­зації — віруючі повнолітні громадяни у кількості не менше 10 чо­ловік —- подають заяву про реєстрацію та статут релігійної органі­зації у відповідний державний орган, який зобовязаний у місячний термін прийняти рішення про реєстрацію.

Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян і має низку важливих особливостей. Зокрема, у статуті наводяться відомості про вид релігійної організації, її місце знаходження, майновий стан, права релігійної організації на засну­вання підприємства, засобів масової інформації, створення навчаль­них закладів, порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації та ін.

Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб споруди та майно, які надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

У власності релігійних організацій можуть знаходитися спору­ди, предмети культу, обєкти виробничого, соціального та благодійного призначення, транспорт, грошові кошти та інше майно, що необхідне їм для забезпечення їхньої діяльності.

Суб’єктами відповідальності за порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації поряд з посадовими особами державних органів можуть бути також особи, які займають відповідне становище в ієрархії релігійних організацій, та громадяни.

Припинення діяльності релігійних організацій можливе як за рішенням їх членів, так і за рішенням суду в разі порушення ними законодавства України.

ПРАВА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ГОСПОДАРСЬКА ТА ІНША КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У відповідності з Законом України “Про об’єднання громадян” (ст.20, 21, 22, 23, 24) обєднання громадян користуються досить широкими правами, головними з яких є права: виступати учасником цивільно-правових відносин; представляти та захищати свої законні інтереси у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності; підтримувати інші обєднання; створювати установи та організації; одержувати необхідну інформацію, розповсюджувати її та засновувати засоби масової інформації; засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Визначені права політичних партій:

— приймати участь у виробленні державної політики;

— брати участь у формуванні органів влади, представництво в їх складі;

— мати вільний доступ під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.

Обєднання громадян мають досить широкі майнові та інші «матеріальні» права (ст.21 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Власність обєднань громадян. Обєднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Обєднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно обєднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави”).

В той же час держава:

1) встановлює обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями (ст.22 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями. Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від:

• іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства;

• державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України;

• підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків;

• нелегалізованих обєднань громадян;

• анонімних пожертвувачів.

Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності. Політичні партії зобовязані щороку публікувати свої бюджети для загального відома”).

2) визначає умови здійснення права власності (ст.23 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Здійснення права власності. Право власності обєднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, зїзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам обєднань громадян”) 3) умови зайняття господарською та іншою комерційною діяльністю (ст. 24 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Господарська та інша комерційна діяльність. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані обєднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Об’єднання громадян, створені ними установи та організації зобовязані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавствам”).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН

Відповідальність за порушення законодавства об’єднаннями громадян передбачена статтями 27, 28, 29, 30, 31, 32 Закону України “Про об’єднання громадян”.

Посадові особи легалізуючих органів обєднань громадян та громадяни за порушення законодавства про обєднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Обєднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України. Керівництво обєднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких обєднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 27 Закону України “Про об’єднання громадян”). (Статтю 27 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3582-12 від 11. 11. 93)

Види стягнення. За порушення законодавства до обєднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

• попередження;

• штраф;

• тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

• тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

• примусовий розпуск (ліквідація) (ст. 28 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Попередження. При вчиненні обєднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обовязкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження (ст. 29 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Штраф. В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на обєднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку (ст. 30 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї, діяльності обєднання громадян. З метою припинення незаконної діяльності обєднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність обєднання громадян на строк до трьох місяців. Тимчасова заборона окремих видів діяльності обєднання громадян може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян, суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців. При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням обєднання громадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі (ст. 31 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Примусовий розпуск (ліквідація) обєднання громадян. За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду обєднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених статтею 4 Закону України “Про об’єднання громадян”;

2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 Закону України “Про об’єднання громадян”;

3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених Законом України “Про об’єднання громадян”;

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації обєднання громадян, яке примусово розпускається. Про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян реєструючий орган протягом пятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації. Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних обєднань громадян на території України приймається Конституційним Судом України (ст. 32. Законом України “Про об’єднання громадян”).

МІЖНАРОДНІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН

Діяльність міжнародних об’єднань громадян регулюється статтями 33, 34 Закону України “Про об’єднання громадян”.

Міжнародні звязки обєднань громадян. Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки обєднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і звязки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України. Політичні партії мають право засновувати або вступати в міжнародні спілки, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координуючих центральних органів (ст. 33 Закону України “Про об’єднання громадян”).

Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних громадських організацій. Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України. Легалізована громадська організація, що виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобовязана в місячний строк подати необхідні документи для перереєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України (ст.34 Закону України “Про об’єднання громадян”).

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ІНШІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН

Політичні партії

Однією з перших на території України була зареєстрована Міністерством Юстиції України Українська республіканська партія (5 листопада 1990 р.). Мета партії — побудова самостійної демократичної української держави.

Вирішення екологічних проблем політичними методами — така мета Партії зелених України (24.05.1991 р.). Були зареєстровані й такі партії як Українська демократична партія (15.01.1991 р.); Демократична партія України (28.06.1991 р.);

Народна партія України (28.08.1991 р.); Партія демократичного відродження України (27.09.1991 р.); Ліберальна партія України (10.10.1991 р.); Соціал-демократична партія України (01.11.1991 р.); Обєднана соціал-демократична партія України (15.11.1991 р.); Українська християнсько-демократична партія України (01.11.1991 р.); Соціалістична партія України (25.11.1991 р.).

Партії ставлять перед собою різноманітну мету, мають різні політичні програми, але в основному їх мета співпадає — це побудова на Україні самостійної і незалежної держави; її розвиток на основі принципів свободи, демократії, соціальної справедливості і солідарності; формування в Україні суспільства з високим рівнем життя, відродження і подальший розвиток культури українського народу.

Інші обєднання громадян

Рух — це суспільно-громадська діяльність, що має на меті певні завдання й цілі. Розрізняють масові рухи і рухи, що сповідують політичні цілі. Поки що Міністерство Юстиції України зареєструвало 1 рух, який має на меті політичні цілі:

«Народний Рух України».

Масових рухів — 2. Це — Український республіканський рух «Педагоги за мир і взаєморозуміння» та «Українська Рада Миру».

Громадські обєднання культурних звязків з іноземними країнами. Таких обєднань біля 20. Серед них — «Україна-Туреччина», «Україна-США», «Україна-Індія» і т.д.

Спілки. Це обєднання громадян для реалізації яких-небудь спільних цілей. Міністерство Юстиції України зареєструвало спілку адвокатів, юристів, вчителів, музикантів, ветеранів Афганістану, «Українську спілку малолітніх вязнів фашистських концтаборів»...

Фонди. Це найпоширеніший (основний) вид громадських обєднань. Вони подібні до рухів, але мають більш конкретні цілі й завдання. Напрямки їх діяльності різноманітні. Вони охоплюють різноманітні сфери життєдіяльності республіки.

Існують фонди культурно-освітницького напрямку (Словянський фонд України, Український фонд культури), благодійного характеру (Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобилю), міжнародного спрямування («Відродження»).

Асоціації — це обєднання громадян або членів трудових колективів одного роду діяльності.

Серед зареєстрованих є асоціації наукового, історичного, спортивного, правового та інших напрямків. Так, 8.07.1991 року зареєстрована Українська уфологічна асоціація, в сферу діяльності якої входить вивчення явищ НЛО та інших аномальних явищ.

І Інші обєднання громадян — серед них товариства, академії, комітети, клуби, федерації, ліги та ін.

10.10.1991 р. була зареєстрована спілка Червоного Хреста; 29.01.1992 р. — «Знання», 6.03.1991 р. — «Клуб Івана Піддубного»; 9.03.1991 р. — Національний Олімпійський комітет України.

ВИСНОВОК

Із сказаного можна зробити певні висновки. Уся система прав і обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини з іншого.

Право громадян на свободу об’єднання – їх невід’ємне право, яке гарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавством України.

Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об’єднання громадян проявляється або політичною партією, або громадською організацією. Політична партія ставить за мету оволодіння державною владою, формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Громадська організація – об’єднання громадян з метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Це організації, які мають будь-яку мету, крім політичної.

Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в Законі України від 16 червня 1992 року “Про об’єднання громадян”, який регулює порядок створення об’єднань громадян, їх права, громадську діяльність.

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

1. Адміністративне право України. [Підручник для юрид. вузів і фак-ів / Ю.П.Битян, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяна. – Харків: Право, 2001 – 528 с.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 15.01.2000 р. К.: Вид. “Сірін”; 2000 р. – 168 с.

3. Мельщенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995 – 240 с.

4. За редакцією Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів – К.: Генеза, 1997 – 400 с.

5. Юридичний словник-довідник: За ред. Ю.С.Шемшученка. – К., Феміна, 1996 – 696 с. (Nota bene).

6. Закон України від 16 червня 1992 р. “Про об’єднання громадян”.

7. Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про молодіжні та дитячі громадські організації”.

Скачать архив с текстом документа