Види зобов язань в цивільному законодавстві

СОДЕРЖАНИЕ: Контрольна (залікова) робота Тема: Види зобов’язань в цивільному законодавстві В силу зобовязання одна особа (борж­ник) зобовязана вчинити на користь ін­шої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, спла­тити гроші та інше, або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимага­ти від боржника виконання його обо­вязку.

Контрольна (залікова) робота

Тема: Види зобов’язань

в цивільному законодавстві

В силу зобовязання одна особа (борж­ник) зобовязана вчинити на користь ін­шої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, спла­тити гроші та інше, або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимага­ти від боржника виконання його обо­вязку.

Із наведеного визначення випливає, що зобовязання являє собою окремий вид цивільних правовідносин. Поруч із загаль­ними для всіх правовідносин рисами, зо­бовязальні правовідносини характеризу­ються особливими, специфічними ознаками, які дозволяють розглядати їх як окремий вид цивільних правовідносин:

1) в зобовязальних правовідносинах приймають участь дві або більше визна­чених особи, з яких одна є управомоченою стороною, а інша - зобовязаною, а в правовідносинах, наприклад, власності власнику (управомоченій особі) проти­стоїть невизначене коло осіб, тобто зо­бовязальні правовідносини належать до числа відносних, а не абсолютних;

2) в зобовязальних правовідносинах обовязок, як правило, полягає у вико­нанні певних позитивних дій (у правовідносинах власності від інших осіб в першу чергу вимагає­ться утримуватися від дій, які порушують право .влас­ності);

3) зобовязальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, тобто вони в переважній більшості виступають як майнові відносини що виражають динаміку власності;

4) належне виконання зобовязань забезпечується за­собами державного примусу у формі санкцій: окрім від­шкодування збитків стягується ще й пеня, штраф, не­устойка.

Норми, які регулюють зобовязання, складають один з найважливіших інститутів цивільного права - зобо­вязальне право. Система зобовязального права складає­ться із інститутів Загальної частини (підстави виникнення зобовязань, принципи виконання зобовязань, забезпе­чення зобовязань, зміна субєктів зобовязань, відпові­дальність за порушення зобовязань, припинення зо­бовязань) та інститутів Особливої частини, до яких від­носяться 19 окремих видів зобовязань (купівля-продаж, міна, дарування та ін.) та три специфічних за змістом зобовязання, що виникають: із заподіяння шкоди, із рятування майна, із безпідставного збагачення.

Як і будь-яке інше цивільне правовідношення, зо­бовязання включає в себе наступні елементи: субєкти, обєкт, зміст.

Субєктами в зобовязанні виступають його учасники, яких законодавець називає кредитором і боржником. Кредитор - це особа, яка має право вимагати або вико­нання певної дії, або утриматися від вчинення певних дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує йо­го, тому і називається кредитором. Боржник - проти­лежна сторона зобовязання - повинен вчинити певні дії або утриматися від них. Ця особа має борг перед кредитором, тому її звуть боржником. Кредитора звичайно називають активною стороною, боржника - пасивною.

В окремих правовідносинах одна сторона виступає виключно в ролі кредитора, а інша - виключно в ролі боржника. Так, у зобовязанні, яке виникає з договору позики, право вимоги має одна сторона, друга ж є зобовязаною. В більшості зобовязань кожна із сторін є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки, з од­ного боку, має права, а з іншого - зобовязана вико­нати певні дії (купівля-продаж, поставка, контрактація тощо).

В зобовязальних правовідносинах може приймати участь один кредитор і один боржник. Якщо ж на боці кредитора чи на боці боржника, або одночасно і на боці кредитора і на боці боржника виступають декілька осіб, то в цих випадках ведуть мову про множинність осіб у зобовязанні. При множинності осіб законодавець розріз­няє зобовязання дольові (часткові) і солідарні.

Зобовязання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобовязаний виконати певну дію в певній частиш. Частки у виконанні зобовязань вважаються рі­вними, якщо інше не передбачене законом чи догово­ром.

Солідарні зобовязання мають місце, коли кожен із бо­ржників повинен виконати зобовязання повністю. Со­лідарні зобовязання виникають лише у випадку, коли це передбачено законом чи договором; Так, ст. 74 Зако­ну України Про господарські товариства прямо зазна­чає, що якщо при ліквідації повного товариства вияви­ться, що наявного майна товариства не вистачає для оплати всіх боргів, то за недостатню частину майна не­суть солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном. Солідарну відповідальність несуть також особи, які спільно заподіяли шкоду.

Особа, яка за певних, визначених законом чи дого­вором, обставин виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права регресу. Регресні зо­бов язання це зобовязання, в силу яких одна особа, що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій осо­бі (кредиторові), має право вимагати від боржника відш­кодування цієї-суми.

Регресні зобовязання виникають як наслідок вико­нання іншого зобовязання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників (боржник, який задо­вольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по від­ношенню до іншого боржника), а й у випадках наявності вини зобовязаної особи і відсутності вини кредитора. Скажімо, якщо водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела під­вищеної небезпеки), який, у випадку задоволення позо­ву потерпілого, має право звернутися з регресним позо­вом до бепосереднього винуватця аварії.

Поруч з дольовими (частковими) і солідарними зо­бовязаннями законодавець називає і субсидіарні або до­даткові зобовязання. Їх суть полягає в тому, що при не­виконанні чи неналежному виконанні боржником своїх зобовязань відповідальність, за певних обставин, може бути покладена на додаткового боржника. Субсидіарні зобовязання можуть виникати як на підставі закону (наприклад, при заподіянні шкоди неповнолітніми у віці від 15 до 18 років при відсутності у них майна чи заробі­тку достатнього для відшкодування шкоди, заподіяну шкоду відшкодовують їх батьки (усиновителі) або піклу­вальники, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини), так і в силу укладеного договору (наприклад, договір поруки).

Обєкти зобовязань - це те, на що спрямовані пра­ва та обовязки субєктів, тобто це певні дії щодо ре­чей, грошей, послуг. Ці дії можуть полягати в: а) пе­редачі речі у власність чи в користування; б) виконан­ні певної роботи; в) сплаті грошей (відшкодування збитків) та ін.

Інколи говорять, що обєктами зобовязання є речі, гроші, послуги. Проте варто памятати, що власне дії зобовязаної особи є юридичним обєктом зобовязан­ня, і речі, гроші, послуги - це матеріальні обєкти зо­бовязання¹ .

Змістом зобовязання є сукупність прав та обовязків субєктів зобовязання. Зобовязальне право поруч із правом власності є однією з головних категорій майно­вого права. Більшість зобовязань являють собою майно­ві відносини. Разом з тим деякі зобовязання можуть бути і немайновими, наприклад, деякі зобовязання, що виникають у галузі авторського права, коли автор ви­магає виправлення перекручень в своєму творі, коли автор виконує планову роботу, за яку не сплачується гонорар; коли виконується доручення немайнового характеру.

Залежно від особливостей змісту, специфіки обєкта і підстав виникнення зобовязання в цивільному праві розрізняють односторонні і взаємні види зобовязань.

У тих випадках, коли одній стороні зобовязання на­лежить право, а іншій - обовязок, зобовязання вважає­ться одностороннім. До односторонніх зобовязань від­носять договори позики, дарування.

Якщо кожна із сторін набуває поруч з правами ще й певних обовязків, то зобовязання вважається взаємним (купівля-продаж).

В залежності від ступеня визначеності предмета зо­бовязання, вони поділяються на однообєктні, альтер­нативні і факультативні. За однообєкгним зобовязан­ням кредитор має право вимагати від боржника вико­нання певної визначеної дії. Так, за договором купівлі-продажу будинку продавець повинен передати покупцеві саме будинок, а не якусь іншу річ чи виконати інші дії.

Альтернативне зобовязання - це зобовязання, зміс­том якого є право вимоги і відповідний йому обовязок здійснити одну з кількох дій на вибір. Здійснення однієї із цих дій і складає виконання зобовязання. Право ви­бору, якщо інше не випливає з закону чи тексту догово­ру, або із суті договору, - належить боржнику. Він ви­рішує, які саме дії має вчинити. В силу спеціальних вка­зівок закону право вибору може бути надане і кредитору. Так, Закон України Про захист прав споживачів на­дає покупцеві при покупці неякісного товару право ви­магати: заміни речі чи її ремонту, чи зменшення її купі­вельної ціни, чи розірвання договору.

На відміну від альтернативних, факультативні зо­бовязання це такі зобовязання, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається мож­ливість замість цієї дії виконати іншу. Наприклад, борж­ник повинен передати кредитору майно, але замість цього він може виконати певну роботу, якщо виконання першого стає неможливим, при цьому кредитор не має права вимагати вчинення іншої, ніж визначено, дії.

Зобовязання, за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові належить право вимагати вчи­нення такої дії, називають зобовязанням з позитивним змістом. Якщо ж кредитор має право вимагати від бор­жника, щоб той утримувався від вчинення певної дії, і той зобовязаний її не вчиняти (наприклад, автор не по­винен передавати рукопис іншому видавництву), то такі зобовязання мають назву зобовязань з негативним зміс­том.

Цивільне законодавство розрізняє також головні і до­даткові (акцесорні) зобовязання. Додатковим є зобовя­зання, мета якого забезпечити виконання головного зо­бовязання (так, угода про заставу забезпечує виконання основного договору-позики). Додаткові зобовязання ті­сно повязані з головним і припинення головного зо­бовязання відповідно припиняє і додаткове.

У більшості випадків особистість боржника чи кре­дитора не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Після смерті особи, яка є сто­роною за таким зобовязанням, її права та обовязки пе­реходять до спадкоємців. Але деякі зобовязання на­стільки тісно повязані з особою боржника чи кредито­ра, що виконати їх в іншому субєктному складі немож­ливо. Такі зобовязання називаються особистими зобовя­заннями. Так, смерть автора припиняє дію видавничого договору про написання книги, оскільки спадкоємці ав­тора не набувають права на написання визначеного твору.

За підставами виникнення зобовязання поділяються на договірні, позадоговірні та односторонньо-вольові. Дого­вірні зобовязання виникають із укладених між сторона­ми договорів. Підставою виникнення позадоговірних зо­бовязань є: заподіяння шкоди, рятування майна, безпід­ставне збагачення. Односторонньо-вольові зобовязання виникають із односторонніх угод (довіреність, заповіт).

Дія зручності вивчення зобовязання розбиваються на групи за певними економічними та юридичними оз­наками. Наприклад:

1) зобовязання з сплатної реалізації майна (купів­ля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне ут­римання);

2) зобовязання з сплатної передачі майна в користу­вання (майновий найом, найом житлового приміщення);

3) зобовязання з безоплатної передачі майна у влас­ність або користування (дарування, позичка);

4) зобовязання з виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);

5) зобовязання з надання послуг (доручення, комі­сія, схов, експедиція);

6) зобовязання з перевезень (залізничних морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річко­вим буксируванням);

7) зобовязання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);

8) зобовязання з страхування (майнове та особисте страхування);

9) зобовязання за спільною діяльністю (спільна дія­льність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобовязання, що виникають з односторонніх правомірних дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобовязання (зобовязання, які вини­кають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання чи збереження майна).

Використана література:

Бірюков І.А. та ін. Цивільне право України. – К., 2000.

Зобовязальне право: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 11.

Скачать архив с текстом документа