Визначення понять 2
СОДЕРЖАНИЕ: ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ. У науковій і практичній діяльності часто виникає необхідність розкрити зміст понять, що вживаються в міркуваннях.ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ.
У науковій і практичній діяльності часто виникає необхідність розкрити зміст понять, що вживаються в міркуваннях.
Логічна операція, що розкриває зміст поняття, називається визначенням .
Судження, що розкриває зміст поняття, називають дефініцією.
Поняття, зміст якого потрібно розкрити, називається визначуваним (дефиниендум); поняття, що розкриває зміст визначуваного поняття, - визначаючим ( дефиниенс).
Вживаються скорочені позначення: Dfd - визначуване і Dfn – визначаюче.
Визначення поняття грає важливу роль у теоретичній і практичній діяльності. Висловлюючи в стиснутому виді знання про предмет, воно є істотним моментом у пізнанні дійсності. У будь-якій науці всім основним поняттям даються визначення, причому в правових науках точне визначення понять має не тільки теоретичне, але і практичне значення
Види визначення.
Визначення діляться на:
a) номінальні і реальні
Номінальним називається визначення, за допомогою якого замість опису якогось предмета вводиться новий термін, (імя), пояснюється значення терміна, його походження і т.п. Наприклад: «Нова галузь науки, що вивчає комплекс питань, повязаних із здійсненням космічних польотів, називається космонавтикою.
Реальним називається визначення, що розкриває істотні ознаки предмета. Наприклад: Правосуддя - це діяльність суду, що полягає в розгляді і розв’язанні карних і цивільних справ.
Номінальні і реальні визначення різняться по своїх задачах: пояснити значення терміна або розкрити істотні ознаки предмета.
Якщо в номінальному визначенні значення терміна пояснюється шляхом вказівки на істотні ознаки предмета, що позначається цим терміном, то таке визначення можна легко перетворити в реальне. Реальне визначення також перетворюється в номінальне.
b ) явні
Явні визначення розкривають істотні ознаки предмета. Найбільше поширеним видом явних визначень є визначення через рід і видову відмінність, і його різновид - генетичне визначення.
- Визначення через рід і видову відмінність складається з двох понять: визначуваного і визначаючого, а сама операція містить у собі два прийоми: підведення визначуваного поняття, під більш широке за обсягом родове поняття (рід)
- указівка видової відмінності, тобто ознаки, що відрізняє визначуваний предмет (вид цього роду) від інших видів, що входять у даний рід.
Наприклад: «Чеком признається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити тримачу чека зазначену в ньому суму». Тут визначуване поняття «чек» є видом родового поняття «цінний папір», що містить деякі ознаки поняття «чек»; інша частина визначення - видова відмінність - відрізняє чек від облігації, векселя, акції й інших документів, що випускаються відповідно до законодавства в якості цінних паперів.
Визначення через рід і видову відмінність виражається символічно: А =Вс, де А - визначуване поняття, Вс - визначаюче поняття (В - рід, С - видова відмінність). Або: Dfd = Dfn , де = - знак еквівалентності.
Визначення через рід і видову відмінність, яке називається класичним , - найбільш поширений вид визначення, широко застосовуваний у всіх науках.
Генетичним (від грецького слова «генезис» - «походження», «джерело») називається визначення, що вказує на походження предмета, на засіб його утворення.
Розкриваючи засіб утворення предмета, його походження, генетичне визначення грає важливу пізнавальну роль, широко використовується в ряді наук: математиці, хімії й ін. Як різновид визначення через рід і видову відмінність, воно має ту ж логічну структуру і підпорядковується тим же правилам.
с) неявні
За допомогою визначення через рід і видову відмінність можна визначити більшість понять. Проте для деяких понять цей прийом негожий.
Не можна визначити через рід і видову відмінність, гранично широкі поняття (категорії), тому що вони не мають роду. Не можуть бути визначені через найближчий рід і видову відмінність, одиничні поняття, оскільки вони не мають видової відмінності.
У цих випадках вдаються до неявних визначень, а також до прийомів, що заміняють визначення.
До неявних в изначень належать:
Визначення через відношення до своєї протилежності. Це визначення широко використовується при визначенні філософських категорій. Наприклад: «Свобода є пізнана необхідність»; «Дійсність - реалізована можливість».
У контекстуальному визначенні зміст поняття розкривається у выдносно самостійному за змістом уривку письмового або усного мовлення (контексті). Наприклад, поняття «категоричний» може бути встановлене в контексті «У своїх листах я прошу у вас тільки категоричної, прямої відповіді - і або немає» (Чехов).
Остенсивним називається визначення, що встановлює значення терміна шляхом демонстрації предмета, що позначається цим терміном. Ці визначення застосовуються для характеристики предметів, доступних безпосередньому сприйняттю. Остенсивне визначення використовується також для характеристики найпростіших властивостей речей: кольору, запаху, смаку і т.п.
У ряді випадків використовуються прийоми, що заміняють визначення : порівняння, опис, характеристика.
За допомогою порівняння один предмет порівнюється з іншим, подібним у якомусь відношенні. Цей прийом застосовується для образної характеристики предмета. Порівняння допомагає встановити не тільки подібні ознаки, але й ознаки, що відрізняють один предмет від інших, подібних із ним предметів.
Задача опису складається в тому, щоб найбільш точно і повно зазначити ознаки предмета (особи, події, місця, де воно відбулося і т.д.).
Характеристика складається в указівці відмітних і характерних ознак одиничного предмета (особи, події і т.д.).
У характеристиці може бути зазначена тільки одна важлива в якомусь відношенні ознака. Наприклад, К. Маркс назвав Аристотеля «найбільшим мислителем старожитності»; І.М. Сєченов, за словами І.П. Павлова, - «батько російської фізіології».
Правила визначення
Визначення повинно бути не тільки істинним за змістом, але й правильним за своєю будовою, за формою. Якщо істинність визначення обумовлюється відповідністю зазначених у ньому ознак дійсною властивістю визначуваного предмета, то його правильність залежить від його структури, що регулюється логічними правилами.
a. Визначення повинно бути розмірним.
Визначення повинно бути розмірним визначуваному. Тобто. визначаюче й визначуване повинні мати рівні обсяги. Якщо це правило порушується, утворюється або занадто широке, або занадто вузьке визначення.
Наприклад, визначення чайки як морського птаха буде вузьким, тому що чайки живуть також на ріках і озерах. Визначення соціології як науки про громадськість буде широким, тому що існують й інші науки про громадськість крім соціології.
Визначення не повинно заключати в собі кола.
Якщо при визначенні ми вдаємося до іншого поняття, що, у свою чергу, визначається за допомогою першого, то таке визначення містить у собі коло. Наприклад, обертання визначається як прямування навколо осі, а вісь - як пряма, навколо якої відбувається обертання.
Різновидом кола у визначенні є тавтологія - помилкове визначення, у якому визначаюче поняття повторює визначуване. Наприклад, ідеаліст - людина ідеалістичних переконань.
Ці і їм подібні визначення не розкривають зміст поняття. Якщо ми не знаємо, що таке ідеаліст, то вказівка на те, що це людина ідеалістичних переконань, нічого не додасть до наших знань.
Тавтологія, як це очевидно з приведених прикладів, відрізняється від кола у визначенні меншою складністю побудови. Визначаюче поняття є повторенням визначуваного.
Визначення повинно бути зрозумілим.
Воно повиннео вказувати на відомі ознаки, що не потребують у визначенні і що не містять двозначності. Якщо ж поняття визначається через інше поняття, ознаки якого невідомі і яке саме потребує визначеннія, то це веде до помилки, яка називається визначенням невідомого через невідоме, або визначенням x через y.
Правило зрозумілості застерігає від підміни визначення метафорами, порівняннями і т.д., що, хоча і допомагають скласти уявлення про предмет, проте не розкривають його істотних ознак.
Визначення не повинно бути негативним.
Негативне визначення не розкриває визначуваного поняття. Воно вказує, чим не є предмет, не вказуючи, чим він є.
Таке, наприклад, визначення «Порівняння - не доказ». Проте на визначення негативних понять це правило не поширюється. «Безбожник - це людина, що не визнає існування бога», «Бесгосподарське майно - майно, що не має власника або власник якого невідомий» - приклади правильних визначень.