Загартування 3
СОДЕРЖАНИЕ: До системи органів опори і руху відносять скелет, звязки, суглоби і мязи. Система органів опори i руху працює, як єдине ціле. Скелет i мязи ростуть і функціонують у тісному взаємозвязку. Скелет є опорою і захистом усього організму й окремих його opraнiв. Наприклад, череп захищає головний мозок, грудна клітка і мязи, що до неї прикріплюються, захищають серце i легені.До системи органів опори і руху відносять скелет, звязки, суглоби і мязи. Система органів опори i руху працює, як єдине ціле. Скелет i мязи ростуть і функціонують у тісному взаємозвязку. Скелет є опорою і захистом усього організму й окремих його opraнiв. Наприклад, череп захищає головний мозок, грудна клітка і мязи, що до неї прикріплюються, захищають серце i легені. Багато кісток скелета є потужними важелями, які за допомогою мязів виконують різноманітні pухи. Кістки скелета беруть участь в o6мінi солей кальцію, фосфору.
Тканини
Кісткова i хрящова тканини належать до сполучної тканини. Клітини кістковоi тканини мають численні тонкі відростки, за допомогою яких вони зєднуються між собою. Міжклітинна речовина кісткової тканини утворена пластинками зі щільної дуже твердої речовини. Розташування пластинок нагадує сітку. Така будова надає кісткам великой міцності при стисканні й розтягу. Наприклад, стегнова кістка людини витримує при стисканні 1,5 тонни. Між кістковими клітинами проходять тоненькі канали, заповнені міжклітинною рідиною, через яку відбувається живлення i дихання кісткових клітин. У кістковій тканині проходять нервові волокна i кровоносні судини. Хрящова тканина побудована з клітин і міжклітинної речовини. Розрізняють гіаліновий, еластичний та волокнистий хрящі. Гіаліновий хрящ вкриває суглобові поверхні всіх кісток, еластичний хрящ міститься у надгортаннику, вушній раковині тощо, волокнистий хрящ утворює міжхребцеві диски, знаходиться в місцях прикріплення звязок, сухожилків. Хрящі позбавлені кровоносних судин і живляться за рахунок охрястя (зовнішній сполучнотканинний шар хряща).
Будова кісток
За формою кістки бувають довгі й короткі. Довгі кістки називають ще трубчастими. Вони всередині порожнисті. Така будова забезпечує їм міцність і легкість. До трубчастих кісток належать плечова, променева, стегнова та гомілкові кістки. У довгих кістках розрізняють компактну і губчасту речовини. Губчаста речовина міститься на кінцях трубчастих кісток. До коротких кісток відносять кістки запястка, плесни, хребта та інші. Ці кістки складаються переважно з губчастої речовини. У порожнинах трубчастих кісток міститься сполучна тканина - жовтий кістковий мозок. У проміжках між кістковими пластинками міститься червоний кістковий мозок, у якому утворюються клітини крові. Кістки черепа, лопаток, ребер, таза належать до широких.
Ріст кісток
При народженні скелет дитини складається переважно з хрящів. Окостеніння хрящів відбувається протягом усього періоду розвитку організму і закінчується в 20 -24 роки. У довжину кістки ростуть за рахунок поділу клітин хрящової тканини, розташованої на кінцях кісток. Після закінчення росту всі хрящі замінюються кістковою тканиною. Зверху кістки вкриті тонкою сполучнотканинною оболонкою - окістям. У ній багато нервів і судин, які через спеціальні отвори проникають у кістку. До окістя прикріплюються звязки мязів. Внутрішній шар окістя складається з клітин, що ростуть і розмножуються, забезпечуючи ріст кісток у товщину. У дорослих людей кістки не ростуть. Але, як і всі тканини організму, кісткова тканина також оновлюється протягом усього життя людини. У кістках є спеціальні клітини, що руйнують стару кісткову тканину. На її місці з клітин внутрішнього шару окістя утворюються нові кісткові клітини. Ріст кісток регулюється гормоном росту, який виділяється в організмі людини гіпофізом.
Зєднання кісток
Розрізняють нерухомі, напіврухомі та рухомі (суглоби) зєднання кісток. Нерухомі зєднання кісток утворюються внаслідок їхнього зростання. Нерухомо зєднані, наприклад, кістки черепа. Нерухомість кісток мозкового черепа досягається тим, що численні виступи однієї кістки входять у відповідні заглибини іншої. Таке зєднання кісток називають швом. Напіврухомі зєднання утворені хрящовими проміжками. Так зєднані між собою хребці. Завдяки здатності хрящових проміжків стискуватися і розтягуватися забезпечується певна рухливість хребта. Під час стрибків, ходіння хрящі діють як амортизатори, тобто полегшують різкі поштовхи, оберігаючи тіло від струсу. Рухомі зєднання кісток - це суглоби. Поверхні кісток суглоба вкриті шаром еластичного гладенького хряща, який значно зменшує тертя між кістками і полегшує рухи.
Будова мязів
В організмі людини є три види мязової тканини: скелетна, серцева і стінок внутрішніх органів. Скелетних мязів налічується близько 600. Мязи у дорослої людини становлять 44% загальної маси тіла. Кожен мяз складається з великої кількості скоротливих клітин і сполучної тканини. Сполучна тканина утворює сухожилки, за допомогою яких мязи прикріплюються до кісток. Увесь мяз зверху вкритий тонкою сполучнотканинною оболонкою.У мязі містяться кровоносні судини і нервові волокна. Скоротливими елементами мязів є мязові волокна. Під світловим мікроскопом на мязових волокнах видно темні смуги, які чергуються зі світлими. Саме тому скелетні мязи називаються посмуговані. Скорочення мязів починається зі збудження мязових волокон нервовими імпульсами. Серцевий мяз, як і скелетні мязи, складається з посмугованих мязових волокон. В окремих ділянках волокна серцевого мяза зєднуються. Завдяки цьому збудження з одного волокна поширюється на весь серцевий мяз. У результаті цього він увесь скорочується одночасно, що забезпечує одночасне виштовхування крові зі шлуночків. Стінки внутрішніх органів (судин, кишечника, сечового міхура тощо) утворені з непосмугованих мязових волокон. Вони скорочуються повільно.
Основні групи мязів
Форма і величина мязів залежать від функцій, які вони виконують в організмі. Розрізняють довгі, широкі, короткі й колові мязи. Довгі мязи розташовані на кінцівках, а короткі там, де рухи незначні, наприклад між хребцями. Широкі мязи розташовані на тулубі, а колові-навколо отворів, деякі з останніх ще називають сфінктерами. За функціями мязи поділяють на згиначі й розгиначі, відвідні й привідні, мязи-обертачі. За групами розрізняють мязи голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Серед мязів голови виділяють жувальні та мімічні. Жувальні мязи підіймають нижню щелепу і рухають її вперед, назад або вбоки, здійснюючи акт жування. Мімічні мязи прикріплюються до шкіри обличчя і при скороченні переміщують окремі ділянки шкіри, надаючи відповідний вираз обличчю, тобто зумовлюють міміку. До мімічних мязів належать колові мязи очей і рота. Мязи шиї здійснюють нахили і повороти голови. До мязів тулуба відносять мязи грудної клітки, живота і спини. Мязи, які розміщені між ребрами (міжреберні), а також інші мязи грудної клітки беруть участь у диханні. Тому їх називають дихальними. До них належить і діафрагма. Великі мязи грудної клітки забезпечують рухи верхніх кінцівок. Мязи живота виконують різні функції. Вони утворюють стінку черевної порожнини і завдяки своєму тонусу утримують внутрішні органи, що запобігає опусканню та випадінню останніх. Скорочення мязів черевного преса сприяє рухові венозної крові у внутрішніх органах, здійсненню дихальних рухів. Мязи живота беруть участь у згинанні хребта вперед. Якщо вони слабкі, не треновані, то при піднятті великих вантажів можуть розходитися. В утворені між мязами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органи. Так виникають грижі. На спині вздовж хребта розміщені численні мязи. Це - глибокі мязи спини. Вони забезпечують рухи хребта назад і вбоки, утримують тіло у вертикальному положенні. Поверхневі мязи спини (трапеціевидний і широкий мяз беруть участь у рухах верхніх кінцівок і грудної клітки. Основну роль у пересуванні людини, здійсненні різних рухів відіграють мязи кінцівок. Мязи верхнього пояса приводять у рух верхню кінцівку в плечовому суглобі. Найважливіший серед них - дельтовидний мяз. На кістках плеча спереду розміщений згинач - двоголовий мяз, а ззаду - розгинач - триголовий мяз. Вони забезпечують згинання і розгинання передпліччя в ліктьовому суглобі. Мязи передньої поверхні передпліччя здійснюють згинання, а задньої частини - розгинання кисті й пальців. Скелет нижніх кінцівок масивніший, ніж верхніх; їхні мязи сильніші, але разом з тим у них обмеженіша різноманітність рухів. Мязи пояса нижніх кінцівок випрямляють зігнутий наперед тулуб, відводять, розгинають і повертають стегно. На стегні спереду розташований найдовший у людини кравецький мяз. Чотириголовий мяз стегна розгинає колінний суглоб. На задній поверхні стегна міститься двоголовий мяз. Його функція - згинання стегна. На задній поверхні гомілки розташований литковий мяз, який згинає стопу. Мязи-обертачі поділяються на обертачі шиї, грудної клітки та поперека. При односторонньому скороченні повертають хребетний стовп відповідної ділянки у протилежний бік.
Фізичні якості мязів
Сила мязів/. Величина максимального напруження, яке може розвинути мяз під час свого збудження, характеризує силу мяза. Вона залежить від маси мяза, кількості одночасно збуджених волокон, частоти нервових імпульсів, що надходять до мяза. Чим більша маса мяза, тим більша його сила. Отже, силу мязів можна збільшити, збільшуючи масу мязів. Тому будь-який юнак за умов правильного тренування може досягти значного розвитку скелетної мускулатури. Заняття силовими вправами слід розпочинати не раніше 14-15 років. Швидкість скорочення мязів визначається часом, за який мяз скорочується і розслаблюється. Чим коротший цей час, тим більша швидкість скорочення. Мязова система має повільні і швидкі мязи. Повільні мязи - це мязи спини, литковий мяз. До швидких мязів відносять мязи кисті руки, ока. Швидкість їхніх рухів залежить від сили і швидкості скорочення мязів.Витривалість мязів - це їхня здатність тривалий час підтримувати заданий ритм роботи. Тонус мязів(від грецького tonos-напруження) - це стан їхнього постійного незначного напруження. За рахунок тонусу мязів зберігається постава тіла. Тонічні скорочення мязів живота утримують внутрішні органи у певному положенні. Тонус непосмугованих мязів судин забезпечує необхідний діаметр судин, а отже, і кровяний тиск. Тонус мязів визначається їхніми природними властивостями і впливом нервової системи. У стані спокою мязи пружні й еластичні. До мязів постійно надходять нервові імпульси. Вони підтримують незначний тонус мязів, зниження якого негативно впливає на діяльність усього організму. Причиною зниження тонусу мязів можуть бути негативні емоції, порушення режиму дня, особливо недосипання, перевтома, нестача вітамінів.