Західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин
СОДЕРЖАНИЕ: Народные названия некоторых лекарственных растений.Значний інтерес в аспекті вивчення місцевих говорів становить дослідження народних назв лікарських рослин. Адже часто одна і та ж назва в різних місцевостях використовується для позначення кількох рослин і, навпаки, певний вид може мати різні місцеві назви [4; 5; 7]. Аналіз наявних публікацій свідчить, що територія Західного Полісся залишається маловивченою у цьому плані.
Ми наводимо народні назви медунки темної (PulmonariaobscuraDumort), первоцвіту весняного (PrimulaverisL.), суниць лісових (FragariavescaL.), фіалки триколірної (ViolatricolorL.), барвінку малого (VincaminorL.), конвалії звичайної (СonvallariamajalisL.), які використовуються жителями сіл Замлиння, Хворостів (Любомльського р-ну Волинської обл.), Колодяжного (Ковельського р-ну Волинської обл.), Затурець (Локачинського р-ну Волинської обл.), Городниці (Млинівського р-ну Рівненської обл.), Ківерець (Волинської області), Липин (Луцького р-ну Волинської обл.).
У селах Затурці, Городниця, Замлиння медунку темну (PulmonariaobscuraDumort) називають меиднка. Така назва пов’язана з медоносними властивостями цієї рослини і є похідною від слова “мед” [3, 430]. Зазначимо, що найменування медунка на території України використовується також для позначення гадючника в’язолистого (FilipendulaulmariaL.), глухої кропиви білої (LaminumalbumL.), первоцвіту весняного (PrimulaverisL.), котячої м’яти справжньої (NepetacatariaL.), перестріча гайового (MelampyrumnemorosumL.), чистця однорічного (StachysannuaL.) та інших рослин-медоносів [7, 105]. У Любомльському районі (Хворостів) поряд з назвою меиднка використовується й інша – смоуктнчиекие. Схожа назва – смкалк’иі – зафіксована нами у Колодяжному. Місцеві жителі пояснюють це найменування тим, що діти люблять висмоктувати нектар із квіток цієї рослини. У селі Липини зафіксована назва лгочница, що говорить про її застосування при лікуванні легеневих хвороб.
Майже у всіх населених пунктах, де проводилось опитування, первоцвіт весняний називають первоуцв’том. Ця назва, як і та, що поширена в селі Замлиння – рн:ій цв’т, вказує на час цвітіння рослини (вона зацвітає у наших лісах однією з перших). На Полтавщині первоцвітом називають печіночницю звичайну (HepaticanobilisMill.) [7, 125], а на Поділлі – підсніжник звичайний (GalanthusnivalisL.). У селі Липини поряд з назвою первоуцв’т трапляється й прамла лісов. Схожа назва – примлка – зафіксована у Ківерцівському районі. Ці найменування, напевно, походять від латинського слова – primula (перша) [6, 680], що також вказує на ранню вегетацію рослини.
На досліджуваній території спостерігається значна різноманітність назв суниць лісових. У Липинах і Затурцях найменування цієї рослини близьке до наукового – сунці. Походження цієї лексеми пояснюється по-різному. Зокрема, припускали її спорідненість з древньоіндійським nas (червоний, багряний) [8, 803-804]. У Ківерцівському районі вживається назва лісов йгода. У Колодяжному лісові суниці називають поузнк’иі лісни. Схожі назви зафіксовані у Любомльському районі – бзмкие (Хворостів) і боузмкие (Замлиння). Це запозичення з польської мови – poziomki (cуниці). Подібні найменування наводяться Г.К.Смиком [7, 263]: поземка, позюмка, пазьомка.
Значна кількість записаних нами народних назв фіалки триколірної пов’язана з поєднанням різних кольорів у її квітках, у які, за місцевою легендою, перетворилися брат і сестра: бртік’і (Липини), брткиі (Затурці), бртікие (Замлиння), бртик’иі (Колодяжне), бртик’иі полов’і (Городниця, Ківерці), Івн та Мрйа (Хворостів). У Ківерцях трапляється й інша назва – зйачий риіпйашк.
Народні найменування барвінку малого (Vinca minor L.) в цих селах не мають особливих відмінностей: барв’нок (Прилуцьке, Колодяжне, Городниця), барвнок (Липини), барвнок (Замлиння, Хворостів). Відомо, що слово барвінок запозичене через польську (barwinek), чеську (barvinek) та німецьку мови з латинської – pervinca [1, 141].
У селах Липини, Затурці, Хворостів, Замлиння, конвалію звичайну (СonvallariamajalisL.) називають коунвлія. Відомо, що ця назва прийшла до нас із польської мови (konwalia), а походить з латинської – (lilium) convallium (буквально “(лілея) долин”) [2, 547]. Також трапляються найменування лндиш (Ківерці, Городниця), лндаш (Колодяжне). Вони запозичені з польської мови і виникли від стягнення назви anieuszko (буквально “вушко лані”) [3, 148]. У Колодяжному зафіксована й інша назва конвалії звичайної – сеирдчник, яку місцеві жителі пояснюють використанням цієї рослини для лікування серцевих захворювань.
Аналіз результатів дослідження дає підставу стверджувати про існування значних відмінностей у народних назвах лікарських рослин у межах досліджуваної території. Зібрані дані можуть бути використані при опрацюванні рецептів місцевої народної медицини.
Список литературы
Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. – Т. 1. – К.: Наук. думка, 1982. – 631 с.
Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. – Т. 2. – К.: Наук. думка, 1985. – 570 с.
Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. – Т. 3. – К.: Наук. думка, 1989. – 550 с.
Сабодаш І.В. Типологія назв RosacaninaL. в говорах української та інших слов’янських мов // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. –Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. – С. 54-70.
Сабодаш І.В. Прояв народної етимології в українських діалектичних назвах флори // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. – Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. – С.71-79.
Словник іншомовних слів // За ред. О.С. Мельничука. – 2-е вид. – К.: Головна редакція УРЕ, 1985. – 966 с.
Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. – К.: “Українська Радянська Енциклопедія” імені М.П.Бажана, 1991. – 416 с.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. – Т. 3. – М.: Прогресс, 1971. – 827 с.