Етапи, стадії та моделі інноваційного процесу
СОДЕРЖАНИЕ: Поняття та специфіка інноваційних процесів, її рівні. Характеристика моделі інноваційного процесу: наука – техніка – виробництво. Результати даної діяльності організацій і джерела її фінансування на різних етапах інноваційного процесу, їх оцінка.Національний університет біоресурсів і природокористування України
Реферат
на тему:
Етапи, стадії та моделі інноваційного процесу
Київ 2010
Вступ
Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю й нестабільністю процесів, які відбуваються на ринку (постійними на ринку є лише зміни). З цього випливає, що основою конкурентного успіху підприємства-новатора є спроможність виявити реально існуючі чи потенційні потреби й попит споживачів щодо інновацій (або сформувати їх) і задовольнити їх ефективнішим, ніж конкуренти способом.
Мета нашої роботи, визначити етапи, стадії і моделі інноваційного процесу тому, що на сьогоднішній день сучасне підприємство не може розвиватися без впровадження інновацій.
В цьому рефераті ми встановимо наскільки актуально на сьогоднішній день необхідність комплексного використання державного регулювання й ринкового механізму для створення інноваційної моделі розвитку.
Рушійною силою економічного розвитку є, як правило, інновації та інноваційний шлях розвитку. Науково-технічний прогрес (НТП), визнаний в усьому світі як найважливіший фактор економічного зростання, все частіше пов’язується з поняттями «інновація», «інноваційний процес». Це єдиний у своєму роді процес, який поєднує науку, техніку, економіку та підприємництво. Він полягає в держанні новацій і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації. [3, с. 19]
Одним з основних понять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу. Незважаючи на те, що в спеціальній літературі трапляється багато різноманітних підходів до визначення цього явища, суть їх зводиться до одного висновку, а саме: інноваційний процес повязаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій.
Інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. [4, c. 1]
Інноваційна діяльність (ант. innovation – введення новинок, нововведення) – діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
Обєктом інноваційної діяльності є інновація. Слід розрізняти терміни «новація».
Новація (лат. novatio – оновлення, зміна) – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт.
Інноваційний лаг – період між появою новації та її впровадженням.
З моменту прийняття новації до реалізації та розповсюдження вона набуває нової якості, тобто стає інновацією. У світовій економічній літературі існує багато визначень інновації, причому вітчизняні науковці синонімом терміна «інновації» вважають термін «нововведення». Термін «інновація» запровадив австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883–1950), який у 1912 р. в праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація».
Інновація (нововведення) – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг. [2, с. 15]
Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. У структурі інноваційних процесів виокремлюють такі два рівні:
1) предметно-технологічний мікрорівень, що поділяє нововведення на частини (стадії, етапи, цикли), аналізуючи його змістовий аспект;
2) макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремих нововведень, визначають особливості їх поєднання, трансформацію тощо. [1, с. 21]
Інноваційна діяльність і інноваційний процес pа своїм змістом дещо розрізняються. Інноваційний процес є ширшим поняття ніж інноваційна діяльність. Він охоплює всі стадії створення новинки: від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, які використовують у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, включаючи її дифузію у нові умови чи місця застосування. А інноваційна діяльність полягає в діях людей, спрямованих на створення чи впровадження інновації на певній стадії інноваційного процесу.
Інноваційний процес – процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новизни та її практичного використання.
Під час інноваційного процесу не лише створюються очікувані інноваційні продукти, а й можуть виникати супроводжувальні інновації, які є побічним результатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі.
Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука – техніка – виробництво.
Наука
На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних і прикладних досліджень.
1. Фундаментальні дослідження. Спрямовані на вивчення теоретичних засад процесів чи явищ. Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує підтвердження. Результатом фундаментальних досліджень можуть бути відкриття.
Відкриття – науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, слугує джерелом винаходів.
Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідження дають позитивний результат лише у 10% випадків; практичне застосування цієї кількості матиме ще менше. Г. Форд вказував: «Самі по собі ідеї цінні, але кожна ідея вона тільки ідея. Завдання полягає в тому, що реалізувати її практично».
Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуковий характер у процесі яких використовують ідеї щодо матеріальності існуючих теоретичних знань, то позитивних результатів буде більше. Ці дослідження завершуються обґрунтуванням та експериментальною оцінкою нових методів задоволення суспільних потреб. Їх результатом є винаходи.
Винахід – результат науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.
Наведені дані засвідчують тенденцію до значного скорочення часу між відкриттям і його практичним застосуванням у XX ст. Це зумовлено усвідомленням вигоди, яку можна мати від швидкої реалізації інновації, і можливостями, які відкриває технічний та організаційних рівень сучасних спеціалізованих науково-технічних закладів та дослідницьких лабораторій великих корпорацій.
Фундаментальні відкриття і винаходи характеризуються, як правило, великим проміжком часу від формулювання гіпотези до практичного застосування винаходу
| Інтервал між винаходом і його впровадженням (роки) Відкриття | Рік появи відкриття | Рік практичної реалізації | Інтервал (роки) |
| Фотоапарат | 1727 | 1839 | 112 |
| Телефон | 1820 | 1876 | 56 |
| Магнітний запис звуку | 1880 | 1931 | 42 |
| Радіо | 1867 | 1902 | 35 |
| Телебачення | 1907 | 1945 | 38 |
| Синтетичний каучук | 1910 | 1938 | 30 |
| Рдар | 1925 | 1938 | 13 |
| Синтетичні волокна | 1930 | 1939 | 9 |
| Атомна бомба | 1939 | 1945 | 6 |
| Напівпровідники | 1941 | 1951 | 10 |
| Компютер з памяттю | 1945 | 1949 | 4 |
| Транзистор | 1948 | 1953 | 5 |
| Інтегральна схема | 1958 | 1961 | 3 |
| Мікропроцесор | 1968 | 2 | |
| Персональний компютер | 1972 | 1974 | 2 |
| Персональний компютер | 1972 | 1974 | 2 |
Фундаментальні наукові дослідження здійснюються у спеціалізованих наукових закладах і фінансуються державою та корпораціями. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майже втратила накопичений науковий потенціал, фінансування фундаментальних досліджень недостатня і тому вони не дають відчутних результатів.
2. Прикладні дослідження . Визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень. їх результатом є нові технології, нові матеріали, нові системи. Ці дослідження також потребують значних інвестицій, є ризикованими і виконуються, як правило, на конкурсній основі галузевими науково-дослідними інститутами чи вузами на замовлення держави або за рахунок великих промислових компаній, акціонерних товариств, інноваційних фондів тощо.
Техніка
На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослідно-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне виробництво. Ці роботи можна здійснювати силами самих організацій (за умовами наявності відповідних лабораторій, конструкторських бюро (КБ), експериментального виробництва.
Виробництво (комерціалізація нововведення)
Це етап впровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе субєкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (банківські кредити).
Цей етап охоплює кілька стадій:
– дослідження ринку: вивчають ринок до сприйняття нововведення; якщо новий продукт ще не відомий ринку, оцінюють можливість формування нових споживчих потреб, які він може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринку, можливість її модифікації для окремих її сегментів;
– конструювання: формують дизайн новинки з дотриманням естетичних, ергономічних, функціональних вимог та з урахуванням преференції споживачів вибраного сегмента ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, компактність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;
– ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд, можливі ринки збуту; оцінюють витрати на виготовлення і прогнозування майбутні доходи від продажу;
– дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьовують технологічний процес; складають кошторис витрат;
– ринкове випробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на ринку; визначають прогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхідності вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;
– комерційне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення партій товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми; вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управління виробництвом; виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах; відпрацьовують систему управління якістю; вдосконалюють політику ціноутворення і методи стимулювання збуту.
Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процеси. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію (лат. Iicentia–право). Відбувається дифузія нововведення-процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.
Інвестування у придбання нововведень є найменш ризикованими, тому багато фірм включаються в інноваційний процес саме на цій стадії. Найтиповішими, щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність.
Інваріантність (лат. Invfriantis– незмінний) нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах.
Прикладом інваріантності базового нововведення є штучне волокно нейлон, винайдене працівниками фірмиDupon.Спершу його використовували лише для виготовлення парашутів, потім у трикотажний(панчохи) та легкій промисловості (нейлонові сорочки, плащі, куртки із наповнювачем тощо); відтак воно знайшло застосування в галузі автомобільної промисловості як корд для автомобільних шин. [2, с. 16 – 17]
Результати інноваційної діяльності практично реалізуються на ринковому етапі, який включає в себе впровадження на ринок, розширення ринку, зрілість продукту і спад. [1. с. 22]
Організація, стаючи учасниками інноваційного процесу на певному його етапи, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати, і витратити. При цьому слід обміркувати, які джерела фінансування використовувати і на яких умовах. Результати, які можуть отримувати організації на різних етапах інноваційного процесу та необхідні джерела фінансування інноваційної діяльності наведено у табл. 1.2
Отже, завершальною ланкою і результатом інноваційного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взяту за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то велика імовірність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюється і приносить суттєву комерційну вигоду новаторам і суспільству загалом. Іншими словами, економічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.
Інноваційний процес спрямований на створення необхідного ринку продуктів, технологій або послуг і здійснюється в тісній єдності із середовищем: його спрямованість, темпи, мета залежать від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує й розвивається. [2, c. 18–19]
На відміну від НТП, інноваційний процес не закінчуєтьсятак званим упровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужностінової технології. Цей процес не переривається й після впровадження, бо в міру поширення (дифузії) нововведення вдосконалюється, стає ефективнішим, набуває раніше невідомих споживчих властивостей. Це відкриває для нього нові горизонти застосування і ринки, а, отже, й нових споживачів. [3, c. 21]
Результати інноваційної діяльності організацій і джерела її фінансування на різних етапах інноваційного процесу
| Характеристики | Етапи інноваційного процесу | |||
| Фундаментальні дослідження (пошукові роботи) | Прикладні дослідження | Конструкторські та експериментальні розробки | Комерціалізація новинки та її дифузія | |
| Зміст інноваційної діяльності | Генерація ідей, обґрунтування та експериментальна перевірка їх здатності задовольняти суспільні потреби | Визначення кількісних характеристик нового продукту, вибір чи розроблення технології виготовлення | Створення дослідних зразків нової продукції, коректування і доробка технічної документації, розроблення стандартів та технічних умов | Дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, організація виробництва і продажу новинки, обґрунтування доцільності продажу ліцензії на випуск нового продукту іншим підприємствам |
| Джерела фінансування | Державний бюджет, в т.ч. за програмами науково-технічного розвитку | Державний бюджет, кошти замовників, інноваційних фондів, технопарків, технополісів | Власні кошти підприємств, кошти замовників (гаранти), у виняткових випадках – кошти держбюджету | Власні кошти підприємницьких структур, емісія цінних паперів, банківські кредити, залучення коштів фірм-партнерів |
| Рівень ризику | Дуже високий | Високий | Середній | Середній |
| Очікувана віддача | Комерційна вигода відсутня, але у випадку позитивних результатів зростає вірогідність фінансування наступних робіт | У випадку позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування науково-дослідних робіт | У випадку позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування дослідно-конструкторських робіт | Дохід від реалізації нового продукту на ринку чи від продажу ліцензії на новий продукт |
Однак не всі підприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів. Інноваційна діяльність таких підприємств може ґрунтуватись на вдосконаленні та модифікації існуючих товарів, пошуку іншої сфери їх застосування, поширенні їх на інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей. Підприємство може скористатися готовими науково-технічними розробками, які мають комерційну привабливість, через придбання ліцензій, застосування франчайзингових (англ. Franchising– угода про проведення права на використання торгової марки включно з технологією ведення бізнесу) чи лізингових (англ. Lysis–довготермінова оренда) схем. У такій ситуації дуже важливо знати. Який вид інноваційної діяльності може принести найбільшу користь суб’єкту підприємства.
Знання, не затребувані суспільством, не мають можливості ефективного використання. Вони не можуть бути матеріалізовані в умовах відсутності дійового механізму їх доведення до відповідної стадії. В умовах ринкової економіки слід формувати підприємницьке середовище на всіх стадіях інноваційного процесу, забезпечити взаємодію науки та виробництва, що дозволить здійснити не тільки реалізацію знань, але і їх відтворення на якісно вищому.
Забезпечення високої конкурентоспроможності економіки України значною мірою залежить від ступеня активізації інноваційного процесу, формування й реалізації ефективної інноваційної моделі. Ця модель представляє собою не лише сукупність, а систему заходів, що вживаються для досягнення визначених цілей, і адекватним до неї співвідношенням і взаємодією держави та ринку.
На сучасному етапі, як правило, виділяють пять рівнів інноваційного процесу, кожному з яких властива адекватна інноваційна модель. Так, Рой Росвелл визначає відповідно пять моделей [1, c, 22–23]:
I покоління: 1955 – середина 60-х рр. Модель, яка підштовхується технологіями, характеризується простим лінійно-послідовним процесом з акцентом на провідну роль науково-дослідних робіт та ставленням до ринку лише як до споживача. Слабка реакція на сигнали ринку.
II покоління: середина 60-х – початок 70-х рр. Лінійно-послідовна модель з акцентом на провідну роль ринка, на потреби якого реагує науково-дослідний сектор.
III покоління: 70-ті – середина 80-х рр. Модель побудована на комбінації I та II поколінь з акцентом на взаємодію технологічних можливостей з потребами ринку.
IV покоління: середина 80-х років – сучасність. Японська модель передового досвіду. Відрізняється тим, що акцент робиться на паралельну діяльність інтегрованих груп та зовнішні звязки. Такий підхід дозволяє прискорити рішення завдання, що є надзвичайно важливим для швидкого виходу на ринок і забезпечення лідерства.
V покоління: сучасність – майбутнє. Модель стратегічних мереж. Стратегічна інтеграція та встановлення звязків. До паралельного процесу додаються нові функції. Це процес, у якому науково-дослідні роботи ведуться з використанням інформаційних систем нового покоління, за допомогою них формуються стратегічні звязки.
Отже, модель інноваційного процесу включає такі складові структурні етапи:
Фундаментальні дослідження – це концепції і теорії, які розробляються в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, галузевих спеціалізованих інститутах і лабораторіях. Фінансування фундаментальних досліджень здійснюється в основному із засобів державного бюджету на безповоротній основі.
Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні і пошукові, це початкова стадія інноваційного процесу, насичена науковими дослідженнями. Встановлено, що близько 90% тем фундаментальних досліджень мають негативний результат, а з решти 10% не всі мають практичний вихід. Основна мета фундаментальних досліджень є пізнання, вивчення теорії питання.
Дослідження прикладного характеру – це вирішення спеціальних проблем, оцінка можливостей. Дослідження мають практичну спрямованість, здійснюються в усіх наукових закладах і фінансуються як за рахунок бюджету (державні наукові програми), так і за рахунок замовників даних розробок. Прикладні дослідження плавно переходять у розробку і проектування.
Дослідно-конструкторські і експериментальні розробки проводяться як у спеціальних лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, так і в науково-виробничих підрозділах великих промислових підприємств. На даному етапі джерела фінансування ті, що і на другому етапі, а також власні кошти організацій.
Процес комерціалізації , тобто вихід з одержаним нововведенням на ринок для впровадження його у виробництво і є основною метою інноваційної діяльності.
Загальну модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу технологій, здатності нововведення до вдосконалення та застосування в інших сферах зображено на рис. 1.1
Існують окремі фактори, які впливають на розвиток інноваційних процесів.
Загальна модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу нововведень
Аналіз моделей інноваційного розвитку свідчить про ускладнення механізму взаємодії держави та ринку з кожним послідовним етапом їхнього розвитку, при цьому збільшується значення ринку. В останній моделі маркетинг наявний на всіх стадіях інноваційного процесу: від фундаментальних досліджень до після продажного обслуговування. Комерціалізація результатів відбувається також на всіх стадіях, у той час як у моделі першого покоління науково-дослідний сектор слабо реагує на потреби ринку. Ринок виступає тільки як споживач нововведень, представлених продуктами або технологіями. В другому та третьому поколіннях маркетинг передує стадії виробництва, а потім робиться акцент на звязок технологічних спроможностей та можливостей з потребами ринку. В четвертій моделі рамки ринку розширюються, складаються внутрішні та зовнішні сфери ринку, а в рамках пятої моделі пріоритету набуває рух економіки в напрямку формулювання інноваційної системи шляхом створення конкурентних умов.
Ринкова економіка з розвинутим конкурентним середовищем сама народжує стимули, мотивації до розробки й впровадження інновацій в індустріально розвинутих країнах. Держава стає більш досвідченою в управлінні як науково-технічним прогресом, так і в регулюванні ринковими процесами. За таких умов відбувається визначення поточних та стратегічних напрямків інноваційного розвитку, головних завдань і методів їх вирішення. Наголос робиться на побудову високоефективної інноваційної інфраструктури, заохочення використання якісного людського фактору, обмеження виконання великих національних проектів за сприяння держави, децентралізація прийняття рішень з заохоченням приватної ініціативи. Відбувається відмовлення від ролі «держави-підприємця» на користь ролі «держава-творець стимулів», визначених на забезпечення глобальної конкурентоспроможності й розвиток потенціалу країни.
Підкреслюючи значення ринку в різноманітних інноваційних моделях, слід мати на увазі, що рух у розвитку ринкових процесів відбувається в адекватному звязку та взаємодії з процесом розвитку та вдосконалення державного регулювання. Держава оволодіває більш складними формами й методами управління. В сучасних моделях наявне поєднання вдосконаленого державного регулювання та ринкового саморегулювання економіки. При цьому і державне, і ринкове саморегулювання мають бути адекватні один одному та інноваційній системі в цілому. [1, с. 23–24] Вони не можуть суперечити й рухатись у протилежному напрямку. Інноваційна модель не може носити системний характер у випадку одночасного формування конкурентного середовища, з одного боку, і у випадку підтримки з боку держави окремих структур інноваційного процесу, з іншого. В сучасній інноваційній моделі підприємницька активність не повинна підмінятись діяльністю держави в галузях, де її присутність, як правило, не є ефективною.
НТП і прогрес в інноваціях ґрунтуються на складній системі взаємозвязку елементів, які виробляють різноманітні типи знань, управляють їх потоками, розподіляють їх та забезпечують використання. Ефективність інноваційного процесу залежить від того, яким чином основні дійові особи взаємодіють один з одним як елементи колективно системи створення й використання знань, наскільки сучасними є технології, які при цьому використовуються.
Висновки
Розглянувши поставлені питання, можна сказати, що поняття «інновації», «інноваційна діяльність» досить швидко і надійно ввійшло до сучасного вітчизняного економічного лексикону. Воно означає самостійний вид діяльності підприємства, пов’язаний з управлінням процесами відновлення всіх об’єктів господарювання в ринковій економіці. На зміну одному формам і методам керування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально змушені займатися всі організації, усі субєкти господарювання від державного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу. Під інноваціями розуміється прибуткове використання нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.
Ситуація, що склалась в українській економіці, дає нові можливості для розвитку насамперед сфер, що пов’язані з інноваційною діяльністю. Фірми (підприємства) проводять наукові дослідження та розробляють нову продукцію з метою диверсифікації виробництва, його модернізації, створення високих технологій і сучасного виробничого потенціалу шляхом заміни машин та устаткування. Під впливом зростаючої внутрішньої і зовнішньої конкуренції інновації стають найважливішим елементом менеджменту на фірмі (підприємстві). Нові ідеї і продукти, прогресивні технології й організаційні рішення дедалі більшою мірою визначають успіх підприємницької діяльності, забезпечують виживання і фінансову стабільність фірми (підприємства). У свою чергу, інноваційна спрямованість стратегії і тактики розвитку виробництва ставить нові вимоги до змісту, організації і методики управлінської діяльності, що зумовлює необхідність формування й удосконалення специфічних форм інноваційної діяльності.
Список використаної літератури
1. С.В. Зосько, Организационно-экономический механизм инновационного развития // Прометей – 2006 – №2 [20]
2. М.А. Йохна, В.В. Стадник. Навчальний посібник: Економіка і організація інноваційної діяльності // К. видавничий центр «Академія» - 2005 р. с. 400
3. М.М. Кулаєць, Практикум з економіки і організації інноваційної діяльності в АПК // К. ННЦ «Інститут аграрної економіки» – 2009 р. с. 480
4. ЗУ «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р.