Глід - лікарська рослина

СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: ГЛІД» лікарська рослина Виконав: студент групи ІІІФ4 Д Дутчук Мирослав Глід (Crataegus) — рід чагарників або рідше невисоких дерев родини розових (Rosaceae).

Реферат на тему:

« ГЛІД»

лікарська рослина

Виконав: студент групи ІІІФ₄ _Д _{Дутчук Мирослав}

Глід (Crataegus ) — рідчагарників або рідше невисоких деревродинирозових (Rosaceae).

Пагони, як правило, забезпечені більш-менш добре розвиненими колючками (видозмінені укорочені пагони). Листя від цільних до перистолопастних і перисторозсічене. Квітки білі, рідше рожеві до червоних, зазвичай зібрані в напівпарасольки або щитковидне суцвіття. Завязь нижня. Плід (т. зв. кісточкове яблуко або кістянкоподібний) часто кулястий, яйцевидний або грушовидний, більшою частиною червоний, оранжево-бурий або чорний.

Близько 200 (за іншими даними, більше 1000) поліморфнихвидів, дико ростуть в помірних областях Північної Америки та Євразії.

Плоди деяких видів глоду їстівні; щільна деревина придатна для дрібних виробів. Багато видів декоративні: частина з них добре виносять стрижку і забезпечені розвиненими колючками, у звязку з чим використовуються в живих огорожах. Рідкий екстракт з плодів або настій з квіток глоду колючого і глоду криваво-червоного містить деякі органічні кислоти, вітаміни; застосовують при розладах серцевої діяльності, судиннихневрозах, гіпертонічній хворобі та ін.

Види:

Глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq. )
Глід український (Crataegus ucrainica Pojark. )
Глід пятиматочковий (Crataegus pentagyna Willd. )

Глід одноматочковий

Глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq. ) (місцеві назви — гльод, глод, глід тощо) — кущ або невелике деревце родини розових (Rosaceae) 3-7 м заввишки з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі (до 2 см завдовжки), гострі, міцні. Листки чергові, 3 — 7-глибокороздільні, оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізано-пилчасті. Суцвіття щитоподібні, з трьох-пяти гілочок, які містять по 10-18 квіток. Оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова, пятичленна, чашолистки трикутно- або широкоовальні, відігнуті донизу. Віночок білий (до 15 мм у діаметрі), тичинок багато, маточка одна, стовпчик один, прямий, завязь напівнижня. Плід — видовжено-яйцеподібний, рідше кулястий (8 — 10 мм завдовжки), червоний, коричнево-червоний або жовтуватий, з однією кісточкою й солодкуватим мякушем.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів, частіше на узліссях, лісових галявинах, на схилах річкових берегів і балок, у байрачних лісах. Світлолюбна, морозостійка, солевитривала рослина. цвіте у травні, плоди достигають у вересні — жовтні.

Поширений по всій Україні. Для промислової заготівлі придатні всі види глоду, що зростають в Україні. Райони заготівель доцільно зосередити в Сумській, Полтавській,

Харківській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Одеській, Чернівецькій, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областях. Запаси сировини значні.

Застосування: Лікарська, харчова, медоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

У науковій медицині використовують плоди і квітки глоду — Fructus et Flo.res Crataegi. 3 плодів готують рідкий екстракт, який входить до складу кардіовалену. Препарати з глоду знижують збудження нервової системи, тонізуюче діють на серцевий мяз, посилюють кровообіг у коронарних судинах серця і судинах мозку, знижують кровяний тиск, знімають болі в області серця.

У народній медицині плоди використовують при різних хворобах серця, при гіпертонії, головному болю. Квітки використовують при серцевих хворобах, нервових збудженнях, запамороченні голови, у період клімактерію.

У квітках містяться кратегусова кислота, флавони, кверцин, каротин, органічні кислоти й вітамін С.

Плоди глоду їстівні, особливо після заморозків, вони містять цукри (1О-15 %), яблучну кислоту, дубильні, фарбувальні, пектинові та інші речовини. 3 них готують киселі, інколи консервують з цукром, сушені плоди вживають як сурогат чаю.

Глід одноматочковий належить до пізньовесняних медоносів і пилконосів, його охоче відвідують бджоли. Нектар глоду містить в основному глюкозу, є й сахароза. Цукристість нектару до 18 %. Одна квітка містить 0,466 мг цукру, не більше як у горобини і соняшника. На глоді іноді попелиці виділяють падь. Кора глоду придатна для фарбування тканин у червоний і коричневий кольори. Деревина дуже щільна, міцна, важка, червонуватого кольору, придатна для токарних виробів і виготовлення держаків для ручних знарядь і інструментів.

Плоди глоду одноматочкового

Глоди часто використовують для створення живоплотів і як підщепи при розведенні груш, яблунь, слив. Не рекомендується розводити глід поблизу фруктовик садів у звязку з тим, що він уражується такими ж шкідниками, як і культурні плодові породи.

Збирання, переробка та зберігання

Квітки збирають на початку цвітіння, зриваючи або зрізуючи секаторами суцвіття, і нещільно складають у кошики. Сушать швидко, розстилаючи тонким шаром на тканині або папері на горищах під залізним дахом або під наметами з достатньою вентиляцією. Пакують у фанерні ящики, вистелені папером, по 10-15 кг.

Плоди збирають восени, обриваючи руками, складають у кошики. Сушать у печах або сушарках при температурі 50-60°, розстилаючи їх тонким шаром. Сухі плоди пакують у мішки вагою по 40-50 кг. Строк зберігання — вісім років. Потребує бережливого використання.

Глід український (Crataegus ucrainica );

Дерево 2—4 м заввишки або кущ родини розових. Пазушні неплідні пагони почасти перетворені на улистнені колючки. Листки широкояйцевидні або ромбічні, крім нижніх, 3—-лопатеві, тонкошкірясті: листки плодоносних пагонів 5—7-лопатеві, надрізанозубчасті або пилчасті; листки неплідних пагонів більші й глибше розсічені. Квітки двостатеві, правильні, двостовпчикові, зрідка однотристовпчикові, 5-пелюсткові, рожеві або блідо-рожеві, зібрані по 10—20 у рідкі щитковидні суцвіття. Плоди яблуковидні, кулясті, темно-червоні, опушені, з 2 кісточками. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Росте в лісах та на узліссях у лісових і північних лісостепових районах України.

Заготівля і зберігання . Використовують квітки і плоди. Квітки (з листками або без них) заготовляють на початку цвітіння рослини, коли частина їх ще не розкрилась. Сушать у затінку. Сухої сировини виходить 18—20%. Строк придатності — один рік. Плоди збирають у період повного достигання. Сушать при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 40%. Строк придатності — 2 роки. Квітки і плоди відпускають аптеки.

Хімічний склад . Квітки містять гіперозид, кверцетин, вітексин, сапонаретин, орієнтин, гомоорієнтин, рамнозиди вітексину, фенолокислоти (кавова, хлорогенова), аміни (холін, ацетилхолін, триметиламін). У плодах знайдено органічні кислоти, цукри, сорбіт, пектинові речовини (1,9—6,1%), аскорбінову кислоту (18—100 мг %), В-каротин (0,4—2,7 мг %), вітамін К, фенольні сполуки (антоціани — до 1200 мг %, лейкоантоціани — 400—1500 мг %, катехіни, флавоноли, фенолокислоти тощо), кумарини (0,7—3,4%), стерини, тритерпенові кислоти (урсолову, олеанолову).

Фармакологічні властивості і використання . Галенові препарати Глоду українського виявляють кардіотонічну, спазмолітичну, гіпотензивну, седативну та десенсибілізуючу дію. Глід здатний збільшувати силу серцевих скорочень, регулювати кровяний тиск (підвищений — знижує, знижений — підвищує), зменшувати збудливість нервової системи, зумовлювати глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричинюючи після пробудження станів психічного пригнічення. Слід відзначити, що направленість терапевтичної дії препаратів глоду залежить від дозування. Якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі є чудовим спазмолітичним і седативним засобом. Надто великі дози, в 4—5 разів більші за звичайно призначувані, спричинюють зайву сонливість і сповільнення пульсу. Препарати рослини малотоксичні, не мають кумулятивних властивостей і не спричинюють побічних явищ. Їх використовують при різних захворюваннях серцевого мяза, зокрема, при коронаритах, які супроводяться симптомами стенокардії; при гіпертонічній хворобі, особливо при склеротичній та вегетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психічному збудженні, запамороченнях; при гострому суглобовому ревматизмі, а також при клімактеричному неврозі як засіб, що зменшує збудливість нервової системи й усуває різні болісні симптоми, характерні для цього періоду життя жінок. Квітки і плоди Глоду українського використовують окремо або в поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Перевагу слід надавати препаратам, виготовленим з квіток рослини (краще брати свіжі квітки), памятаючи, що вони малоефективні при декомпенсації серця.

Лікарські форми і застосування .

Внутрішньо — настойку квіток (настоюють 10 г свіжих квіток на 100 мл 70%-ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 15—30 крапель у чарці води 3 рази на день (коли використовують настойку як седативний або десенсибілізуючий засіб, дозу збільшують у 2— 3 рази);

настій квіток (5 г, або одна столова ложка висушених квіток на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день;

настойку плодів (настоюють 10 г сухих подрібнених плодів на 100 мл 70%-ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 30—40 крапель у чарці води;

настій плодів (15 г або столова ложка сухих подрібнених плодів на 200 мл окропу) по половині або третині склянки 2—3 рази на день;

екстракт плодів (25 г подрібнених плодів на 100 мл окропу, кипятити до зменшення обєму наполовину) по 40 крапель 3 рази на день;

одну столову ложку з верхом суміші квіток Глоду українського (10 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), маренки запашної (20 г), листя ожини сизої (25 г) і трави сухоцвіту багнового (15 г) настоюють 10 хв. на 200 мл окропу і пють по 1 склянці 3 рази на день при дратівливості, істеричних припадках, клімактерії;

одну столову ложку суміші квіток та плодів Глоду українського, трави хвоща польового, омели білої, зубків часнику (по 30 г), квіток арніки гірської (10 г) і трави деревію звичайного (40 г) настоюють на 200 мл окропу і пють по чверті склянки 4 рази на день при гіпертонічній хворобі;

три столові ложки суміші квіток та листя Глоду українського (20 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (20 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), чебрецю звичайного (5 г), материнки звичайної (5 г), листя меліси лікарської (10 г), мяти перцевої (5 г), шишок хмелю звичайного (5 г), квіток лаванди колоскової (5 г), трави горицвіту весняного (5 г) і листя конвалії звичайної (5 г) настоюють до охолодження на 300 мл окропу і пють по півсклянки 3 рази на день при серцевих неврозах (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині);дві столові ложки суміші квіток і листя Глоду українського (30 г), трави хвоща польового (15 г), омели білої (30 г), квіток бузини чорної (30 г), слані ламінарії цукристої (5 г), листків меліси лікарської (5 г), мяти перцевої (5 г), трави наберу садового (5 г), собачої кропиви звичайної (25 г), фіалки триколірної (15 г), листя берези пухнастої (15 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (10 г) і трави барвінку малого (15 г) заливають 250 мл окропу, кипятять 5 хв., настоюють до охолодження, проціджують і випивають протягом дня за 3 рази після їди при гіпертонічній хворобі (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині).

Глід пятистовпчиковий (Crataegus pentagyna );
глід чорноплодий; боярышник пятипестичный

Дерево 3—4 м заввишки або кущ родини розових. Молоді пагони волосисті, колючки нечисленні, близько 1 см завдовжки. Листки широкояйцевидні до яйцевидно-трикутних, шкірясті, зверху зелені, зісподу — сіро-зелені, з обох боків волосисті. Нижні листки плодоносних пагонів трилопатеві, верхні — 5—7-лопатеві; листки неплідних пагонів 5—8-лопатеві, з великими косо-яйцевидними пилчастонадрізаними прилистками. Квітки двостатеві, правильні, 3—5-стовпчикові, 5-пелюсткові білуваті, в негустих густоопушених щитках. Плоди яблуковидні, короткоеліпсоїдні, чорні, з сизою поволокою і червоним мякушем, з 3—5 кісточками. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Росте у світлих лісах та на узліссях по всій території України.

Фармакологічні властивості і використання . Галенові препарати Глоду п’ятистовпчикового виявляють кардіотонічну, спазмолітичну, гіпотензивну, седативну та десенсибілізуючу дію. Глід здатний збільшувати силу серцевих скорочень, регулювати кровяний тиск (підвищений — знижує, знижений — підвищує), зменшувати збудливість нервової системи, зумовлювати глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричинюючи після пробудження станів психічного пригнічення. Слід відзначити, що направленість терапевтичної дії препаратів глоду залежить від дозування. Якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі є чудовим спазмолітичним і седативним засобом. Надто великі дози, в 4—5 разів більші за звичайно призначувані, спричинюють зайву сонливість і сповільнення пульсу. Препарати рослини малотоксичні, не мають кумулятивних властивостей і не спричинюють побічних явищ. Їх використовують при різних захворюваннях серцевого мяза, зокрема, при коронаритах, які супроводяться симптомами стенокардії; при гіпертонічній хворобі, особливо при склеротичній та вегетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психічному збудженні, запамороченнях; при гострому суглобовому ревматизмі, а також при клімактеричному неврозі як засіб, що зменшує збудливість нервової системи й усуває різні болісні симптоми, характерні для цього періоду життя жінок. Квітки і плоди Глоду п’ятистовпчикового використовують окремо або в поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Перевагу слід надавати препаратам, виготовленим з квіток рослини (краще брати свіжі квітки), памятаючи, що вони малоефективні при декомпенсації серця.

Лікарські форми і застосування .

настій квіток (5 г, або одна столова ложка висушених квіток на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день;

одну столову ложку з верхом суміші квіток Глоду п’ятистовпчикового (10 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), маренки запашної (20 г), листя ожини сизої (25 г) і трави сухоцвіту багнового (15 г) настоюють 10 хв. на 200 мл окропу і пють по 1 склянці 3 рази на день при дратівливості, істеричних припадках, клімактерії;

одну столову ложку суміші квіток та плодів Глоду п’ятистовпчикового, трави хвоща польового, омели білої, зубків часнику (по 30 г), квіток арніки гірської (10 г) і трави деревію звичайного (40 г) настоюють на 200 мл окропу і пють по чверті склянки 4 рази на день при гіпертонічній хворобі;

три столові ложки суміші квіток та листя Глоду п’ятистовпчикового (20 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (20 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), чебрецю звичайного (5 г), материнки звичайної (5 г), листя меліси лікарської (10 г), мяти перцевої (5 г), шишок хмелю звичайного (5 г), квіток лаванди колоскової (5 г), трави горицвіту весняного (5 г) і листя конвалії звичайної (5 г) настоюють до охолодження на 300 мл окропу і пють по півсклянки 3 рази на день при серцевих неврозах (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині);

дві столові ложки суміші квіток і листя Глоду п’ятистовпчикового (30 г), трави хвоща польового (15 г), омели білої (30 г), квіток бузини чорної (30 г), слані ламінарії цукристої (5 г), листків меліси лікарської (5 г), мяти перцевої (5 г), трави наберу садового (5 г), собачої кропиви звичайної (25 г), фіалки триколірної (15 г), листя берези пухнастої (15 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (10 г) і трави барвінку малого (15 г) заливають 250 мл окропу, кипятять 5 хв., настоюють до охолодження, проціджують і випивають протягом дня за 3 рази після їди при гіпертонічній хворобі (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині).

З готових аптечних препаратів використовують настойку глоду (Tinctura Crataegi ) — по 20—30 крапель, рідкий екстракт глоду (Extractum Crataegi fluidum ) — по 20—30 крапель 3—4 рази на день до їди.

Скачать архив с текстом документа