Мито в Україні. Система оподаткування в Великобританії
СОДЕРЖАНИЕ: Загальне поняття мита, його платники, обєкти оподаткування. Нарахування ставок мита. Органи, які здійснюють контроль за стягненням. Обчислення суми ввізного (вивізного) мита. Особливості бухгалтерської справи у Великобританії, види існуючих податків.ЗМІСТ
Вступ
1. Мито в Україні
2. Система оподаткування Великобританії
3. Практичне завдання
Висновки
Список літератури
ВСТУП
В контрольній роботі розглядається два теоретичні питання: Мито в Україні, Система оподаткування в Великобританії.
В умовах реформування економіки України мито є найважливішим інструментом зовнішньоторгової полічи пси держави, що використовується з метою обмеження ввезення іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання вивезення національних товарів.
Введення мита може мати декілька цілей, серед яких фіскальні, економічні та політичні. На відміну від інших податків, стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки з фіскальною метою (формування дохідної частини бюджету), скільки спрямоване в основному на формування раціональної структури експорту й імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави до цієї сфери. Метою введення мита може бути здійснення економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння за політичними мотивами.
В економічно розвинених країнах найбільш розповсюдженим є мито, що стягується з товарів, ввезених до країни, тобто регулюванню підлягає тільки Імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, лише в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.
Товари і предмети, які ввозяться до митної території України та вивозяться за межі цієї території, підлягають накладенням мита.
Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів (інших предметів), які переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або проходять транзитом, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.
Розміри ставок та види мита в Україні встановлюються відповідно до Митного тарифу України, визначеного Законом України «Про Єдиний митний тариф України» та міжнародними договорами.
Митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари, які ввозять до митної території України.
Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Зміни і доповнення до Митного тарифу України мають бути офіційно опублікованими в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, ніж за 45 днів до дати введення їх в дію. У тому випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, офіційною публікацією вважається публікація в офіційному періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номеру цього видання.
Великобританія є батьківщиною науки про оподаткування. І сьогодні залишаються актуальними праці А. Сміта та Д. Рікардо. Сучасна система оподаткування формувалася ще в XIX_т.., але суттєвих змін зазнала в 1965, 1973 рр. та в середині 90-х років. Податки в унітарній державі поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні податки становлять 90 % усіх додаткових надходжень. Місцевий податок практично один – муніципальний, але місцеві органи влади можуть вводити додаткові збори на конкретні місцеві потреби.
1. МИТО В УКРАЇНІ
Мито в Україні регулюється Законом України «Про єдиний митний тариф» №2097-XIIвід 05.02.92р., Декрет КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України» від 13.09.2001 року №2681-III.
Мито – непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.
Це, переміщення може бути звязане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільшпоширенимємито на імпорт.
Мито стягується на основі Митного кодексу України і Закону України «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992р.
Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари чи інші предмети, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі.
Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує субєкт господарювання.
На фінансову діяльність імпортерів-суб’єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об’єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.
Обєктом оподаткування є митна вартість товару, що перемішуєтьсячерез митний кордон.
Сплачують ввізне мито також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства за предмети вартістю, що перевищує 200 Євро, і за одиничний неподільний предмет вартістю понад 300 Євро (Постанова Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну” від 27 серпня 1996 р. № 1010).
Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.
Законом визначені 3 види ставок мита:
1. Адвалерні, що нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів та інших предметів.
- Специфічні, що нараховуються у твердих сумах на одиницю оподатковуваних товарів чи інших предметів.
3. Комбіновані, які поєднують у собі адвалерні і специфічні мита.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх
ввезенні на митну територію України.
Ввізне мито є диференційованим:
- дотоварів та інших предметів, що походятьз держав,які
входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею
спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого
спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними
договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки
ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом
;
- до товарів та інших предметів, що походять з країн або
економічних союзів, які користуються в Україні режимом
найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти
господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо
мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них
встановлюються в рамках спеціального преференційного митного
режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені
Єдиним митним тарифом України;
ставки ввізного мита, визначені Митним тарифом України;
- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні
(загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом
України.
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в Євро з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними , як і ставки акцизного збору.
Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.
При стягненні мита діє розгалужена система пільг – від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари), залежно від країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.
Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обовязків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.
Мито, що стягується митними органами, повністю вноситься до державного бюджету України.
Законом про єдиний митний тариф встановлені ввізні, вивізні і сезонні мита, а також особливі види мита.
До особливих видів мита відносяться: спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні мита, що застосовуються в окремих випадках при ввезенні та митну територію України і вивезенні за ЇЇ межі товарів та інших предметів, незалежно від інших видів мита.
Спеціальні мита застосовуються:
1. Як охоронний захід, коли в Україну ввозяться товари в такій кількості чи на таких умовах, які спричиняють чи загрожують нанести шкоду виробникам;
2. Як захід попереджування учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси у цій області, а також як запобіжний захід недобросовісної конкуренції у випадках, визначених законами України;
3. Як захід у відповідь на дискримінаційні та/або неприязні дії з боку іноземних держав України чи у відповідь на дії окремих країн і їх обєднань, що обмежують здійснення законних прав та інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
Антидемпінгові мита застосовуються у випадках:
-ввезення на територію України товарів за ціною значно нижчою, ніж їх конкурентна ціна у країні експорту, і таке ввезення загрожує нанести шкоду державним виробникам чи перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
-вивезення за межі України товарів за ціною значно нижчою, ніж ціни решти експортерів подібних чи конкуруючих товарів, чим спричиняють шкоду загальнодержавним інтересам України.
Від сплати мита звільняються:
-транспортні засоби на регулярних міжнародних перевезеннях вантажів, багажу і пасажирів, а також предмети матеріально-технічного забезпечення, пальне і продовольство, необхідні для їх нормальної експлуатації у дорозі;
-предмети матеріально-технічного забезпечення і спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозиться з України для забезпечення виробничої діяльності українських і орендованих українськими підприємствами суден, що ведуть морський промисел, і продукція їх промислу, що ввозиться на територію України;
-валюта України, іноземна валюта і цінні папери;
-предмети, призначені для офіційного і особистого користування, що ввозяться в Україну і вивозяться з України головами дипломатичних представництв, членами дипломатичних представництв і співробітниками адміністративно-технічного персоналу, а також членами їх сімей, які проживають разом з ними;
-майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями;
-товари та інші предмети вітчизняного виробництва, що ввозяться назад на територію України без обробки і переробки, а також товари Імпортного виробництва, що вивозяться з України без обробки і переробки.
Як пільга допускається зниження ставок мита при ввезенні на територію України і вивезенні з неї товарів та інших предметів – відремонтованих і раніше ввезених чи вивезених, - пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних для використання як виробів чи матеріалів.
Якщо ставку акцизного збору встановлено у відсотках до вартості товару за встановленою імпортером максимальною роздрібною ціною на товар, який він імпортує, то сума акцизного збору обчислюється за формулами:
а) з товарів, що підлягають обкладенню ввізним митом:
Са = (В + М) х А/100 %;
б) з товарів, що не підлягають обкладенню ввізним митом:
Са = В х А/100 %,
де Са – сума акцизного збору,
В – вартість товару, за встановленою імпортером максимальною роздрібною ціною на товар, який він імпортує, без податку на додану вартість і акцизного збору (але не менше митної вартості товару з урахуванням ввізного мита без податку на додану вартість і акцизного збору,
М – сума ввізного мита,
А – ставка акцизного збору.
Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою
Са = Н х А,
де Са – сума акцизного збору, Н – кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом, А – ставка акцизного збору.
Нарахування ввізного (вивізного) мита за адвалерними ставками, тобто у відсотках до митної вартості товару.
Митна вартість визначається відповідно до Митного кодексу України.При визначенні митної вартості застосовуються офіційні курси іноземних валют, установлені Національним банком України на день подання ВМД до митного оформлення.
Обчислення суми ввізного (вивізного) мита щодо товарів, які обкладаються ввізним (вивізним) митом за ставками у відсотках до митної вартості товару, здійснюється за формулою
Сма = (В х Ма) : 100,
де Сма – сума ввізного (вивізного) мита, В – митна вартість товару (у грн.), Ма – ставка ввізного (вивізного) мита, установлена у відсотках до митної вартості товару.
Нарахування ввізного (вивізного) мита щодо товарів, які обкладаються ввізним (вивізним) митом за специфічними ставками, здійснюється з урахуванням вимог правила 5 Основних правил інтерпретації класифікації товарів Митного тарифу України.
При нарахуванні увізного мита, справлених за специфічними ставками, установленими в грошовому виразі за кілограм маси товару, або комбінованими ставками зі специфічною складовою в грошовому виразі за кілограм маси товару, як розрахункова база використовується товару з урахуванням первинної тари (упаковки) цього товару, яка невіддільна від товару до його споживання і в якій товар подається для роздрібного продажу.
Щодо товарів, які обкладаються ввізним (вивізним) митом за ставками в євро за одиницю товару, основою для нарахування є відповідна кількість товару або фізична характеристика товару в натуральному виразі.
Обчислення суми ввізного (вивізного) мита щодо товарів, які обкладаються ввізним (вивізним) митом за ставками в євро за одиницю товару, здійснюється за формулою
Смс = Н х Мс х Кє,
де Смс – сума ввізного (вивізного) мита, Н – кількісна або фізична характеристика товару в натуральному виразі, Мс – ставка ввізного (вивізного) мита в євро за одиницю товару, Кє – курс євро, установлений Національним банком України на день прийняття ВМД.
Приклад 1
Суб’єкт ЗЕД імпортує в Україну скло у вигляді куль (митна вартість – 1000 дол. США (графа 22 та 45 ВМД), валютний курс НБУ на дату подання ВМД (07.02.2003 р.) – 5,3333 грн./дол. США (графа 23 ВМД), код ТН ЗЕД – 7002.10.00.00, ставка ввізного мита – 20%) та карамель (валютний курс НБУ на дату подання ВМД (07.02.2003 р.) – 6,775828 грн./євро, кількість товару – 1000 кг (графа 31 ВМД), код ТН ЗЕД – 1704.90.75.00, ставка ввізного мита – 2 євро за 1 кг). Суб’єкту ЗЕД або брокеру, що діє за його дорученням, потрібно розрахувати суму ввізного мита (графа 47 ВМД).
Розрахунок буде мати такий вигляд:
- для імпортованого скла у вигляді куль застосовуємо формулу 1: СМ = 1000 х 5,3333 х 0,2 (20% / 100%) = 1066,66 грн.;
- для імпортованої карамелі застосовуємо формулу 2: СМ = 1000 х 2 х 6,775828 = 13551,66 грн.
Таким чином, сума ввізного мита, що підлягає сплаті до бюджету 07.02.2003 р., дорівнює 14618,32 грн.
Приклад 2
Всі умови прикладу 1 залишаються незмінними, окрім такої умови: мито сплачується за день до подання ВМД, тобто 06.02.2003р. Валютний курс НБУ – 5,3330 грн./дол. США та 6,7758 грн./євро.
Розрахунок буде мати такий вигляд:
- для імпортованого скла у вигляді куль застосовуємо формулу 1: СМ = 1000 х 5,3330 х 0,2 (20% / 100%) = 1066,60 грн.;
- для імпортованої карамелі застосовуємо формулу 2: СМ = 1000 х 2 х 6,7758 = 13551,60 грн.
Таким чином, сума ввізного мита, що сплачується за день до подання ВМД, тобто станом на 06.02.2003р., дорівнює 14618,20 грн.
Отже, на день подання ВМД, тобто станом на 07.02.2003 р., сума заборгованості суб’єкта ЗЕД по сплаті мита буде дорівнювати 0,12 грн. (14618,32 (приклад 1) – 14618,2 (приклад 2)). Щоб цього не відбувалося, при розрахунку мита 06.02.2003р., його суму потрібно приблизно збільшувати з урахуванням можливої зміни курсу НБУ, тобто сплачувати не 14618,20 грн., а, наприклад,14620 грн. (переплата 1,68 грн. (14620-14618,32)). Переплата суми мита (1,68 грн.) зарахується митними органами в рахунок сплати майбутніх платежів. Це здійснюється таким чином: на зворотній стороні платіжного документа (зі штампом банку, що підтверджує перерахування мита) службовець митного органу вказує, яка сума мита та за якою ВМД зараховується (тобто 14618,32), а яка сума – ні (1,68 грн.). В подальшому, при оформленні інших ВМД, суб’єкт ЗЕД має право пред’явити вказаний платіжний документ, а службовець митного органу – зарахувати суму переплати (1,68 грн.). Відповідно до вимог Наказу Держмитслужби № 368 зарахування переплат мита здійснюється протягом одного року з моменту митного оформлення (подання ВМД).
У випадку, якщо суб’єкт ЗЕД не хоче здійснювати переплату мита, він може сплачувати нараховану суму 06.02.2003 р. (14618,2 грн.) безготівковим розрахунком, а 07.02.2003 р. Доплачувати 0,12 грн. (14618,32 – 14618,2) готівкою.
Розглянемо, як операції, наведені в прикладі 1 та 2 відобразити в бухгалтерському та податковому обліку (див. Табл. 1).
Таблиця 1.
| № з/п | Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн. | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | ВД | ВР | |||
| 1 | 06.02.2003 р. Суму мита перераховано уповноваженому банку (відповідно до умов прикладу 2) | 6411 | 311 | 14618,20 | - | 14618,207 |
| 2 | 07.02.2003 р. Нараховано суму мита (відповідно до умов прикладу 2) | 92 | 6411 | 14618,32 | - | 0,12 |
| 3.1 | Варіант 1. Доплачено суму мита з розрахункового рахунку | 6411 | 311 | 0,12 | ||
| 3.2 | Варіант 2. Доплачено суму мита готівковими коштами, виданими з каси підзвітній особі для здійснення платежу | 372 6411 |
301 372 |
0,12 | - | - |
| 4 | Віднесення на фінансові результати витрат з мита | 79 | 92 | 14618,32 | ||
2. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
Бухгалтерська справа у Великобританії характеризується певними особливостями, яких немає в інших країнах ЄС.
Основні з них такі:
- незалежне та впливове становище спеціалістів бухгалтерської професії;
- традиція всестороннього, детального юридичного обґрунтування виставлених вимог і бухгалтерських методів якими займаються недержавні організації;
- тісні зв’язки з колегами у США, чому сприяє ведення обліку однією мовою, а також тісні контакти між офісами міжнародних бухгалтерських фірм в обох країнах.
Шість британських професійних бухгалтерських організацій мають статус юридичної особи й утворили консультативний комітет бухгалтерських рад.
Це такі:
1. Інститут дипломованих бухгалтерів Шотландії, який є наступником Єдинобурьзького інституту, що був заснований у 1853 р.
2. Інститут дипломованих бухгалтерів Англії та Уельсу заснований 1880 р.
3. Інститут дипломованих бухгалтерів Ірландії, заснований у 1888 р.
Вищезазначені організації є незалежними, хоч на практиці їхня діяльність схожа. Майже всі їх студенти отримують підготовку для роботи в державному секторі, але після отримання кваліфікації в ньому залишаються працювати не більше 50 % випускників, решта шукають роботу в інших сферах.
4. Асоціація дипломованих бухгалтерів, заснована в 1904 р. к Лондонське товариство бухгалтерів. Воно дає змогу своїм студентам проходити підготовку для роботи як у державному секторі, так і у комерційних організаціях згідно із «Законом про діяльність компаній» представники чотирьох вищезазначених організацій можуть призначатися аудиторами в компанії з обмеженою відповідальністю.
5. Інститут бухгалтерів і менеджерів, який забезпечує підготовку спеціалістів для комерційних організацій де й працює більша частина його членів.
6. Інститут державних фінансів і бухгалтерської справи, що працює в державному секторі.
У цій країні історично склалося так, що професійні організації котрі створилися раніше, постійно вступали в боротьбу проти тих структур, які з’являлися пізніше. Наприклад журнал інституту «дипломованих бухгалтерів Англії та Уельсу» у свій час писав, що Лондонське товариство бухгалтерів «своїми діями соромить професію бухгалтера. Але згодом бухгалтерські організації почали співпрацювати і координувати власну діяльність. Зокрема з 1976 до 1990 р. Комітет бухгалтерських рад зумів сформувати «Правила стандартної бухгалтерської практики».
Бухгалтерське законодавство у Великобританії має давню історію. Ще в 1844 р. з’явився перший закон про діяльність компаній, який передбачив проведення аудиторської перевірки бухгалтерського звіту. Але в 1856 р. ця вимога втратила свою юридичну силу, оскільки уряд вважав, що бухгалтерські вимоги повинні бути об’єктом не закону, а узгодженості між зацікавленими особами. І лише в 1990 р. проведення аудиторської перевірки поданого бухгалтерського звіту знову стало обов’язковим. Закони про бухгалтерську справу передусім прийняті в 1948-1967 р. суттєво розширили обсяги інформації, яка повинна включатися в бухгалтерські звітні документи. Поряд із цим залишилось багато питань бухгалтерської оцінки на розгляд самих компаній і спеціалістів.
Комітет бухгалтерських рад сформував ряд стандартів, щодо різних напрямків бухгалтерської справи. Ці стандарти раніше випускали окремі професійні організації під власну відповідальність. При цьому організації вимагали від аудиторів, щоб вони вказували у звітах, чи дотримуються стандартів перевірених ними компаній.
«Закон про діяльні сит компаній» 1989 р. запровадив нові нормативні вимоги для великих компаній. Він вимагав, щоб документація відповідала або пояснювала причини відхилень від них у коментарях до бухгалтерських звітних документів.
Усі без винятку компанії Великобританії повинні подавати свою щорічну бухгалтерську звітність на аудиторську перевірку професійно підготовленими аудиторами.
Із 1948 р. уряд визнає право на проведення таких перевірок за членами чотирьох професійних організацій інституту дипломованих бухгалтерів Англій та Уельсу, інституту дипломованих бухгалтерів Ірландії, Асоціації дипломованих бухгалтерів.
Облік основного капіталу ведуть за початковою вартістю, але поряд із цим різні активи, щр належать до однієї категорії, можуть відображатися у різних базах для визначення їхньої вартості. Дозволяється проводити капіталізацію залучених коштів на період освоєння основного капіталу.
Для проведення переоцінок не має законодавчо визначених норм які встановлюють періодичність їх проведення та базу переоцінки. Проект подання інформації, виданий з 1990 р. передбачає що переоцінка основного капіталу має проводитися за методом вартості чистої реалізації, але на практиці компаній частіше застосовують відновну вартість. Амортизація основного капіталу має здійснюватися систематично протягом очікуваного терміну служби активу. Бухгалтерські стандарти встановлюють спеціальний комплекс правил з обліку інвестицій у нерухомості, за якими передбачається, що за інвестиціями в нерухомість амортизація не проводиться, за винятком випадків оренди терміном менше 20 років. Замість амортизації щорічно має проводитися переоцінка таких активів. Позитивна чи негативна, різниця від переоцінки має надходити безпосередньо у фонд переоцінки, за винятком випадків, коли негативна різниця перевищує залишки у фонді переоцінки тоді це перевищення має відображатись у звіті про прибутки і збитки. Введення такого набору правил лише для одного типу операцій з основним капіталом виглядає дещо непослідовно. Але такий прагматичний підхід стає дедалі популярнішим, як серед компаній, котрі займаються нерухомістю, так і інвестиційних аналітиків.
Бухгалтерські стандарти вказують, що готові вироби мають оцінюватися за нижчими показниками значень собівартості й чистої вартості реалізації. «Закон про діяльність компаній» дає змогу використовувати всі методи оцінки фінансових потоків, але включає можливість використання методу «останнім надійшов – першим використаний» і базового запасу.
Стандарт «Бухгалтерський облік і звітність орендних угод» вказує як необхідно трактувати всі питання, пов’язані з бухгалтерією оренди.
Фінансову оренду орендатор має врахувати як актив і пасив для виплати орендних платежів для покриття орендного зобов’язання не поширюється на весь період дії орендної угоди, термін якої встановлюють за стартовими нормами. Орендодавець повинен показувати засоби отримані від орендатора як фінансові активи. І навпаки, при короткотерміновій оренді орендодавець враховує надані ним в оренду засоби як основний капітал, на який поширюються норми амортизації, а платежі оплачені за нього надходять відповідно на рахунки прибутків і збитків орендодавця й орендатора.
Бухгалтерські стандарти встановлюють також правила для такої заплутаної сфери обліку як пенсійне зобов’язання. Положення цього стандарту полягає у тому, що будь-які пенсійні зобов’язання, встановлені законодавством чи взяті компанією добровільно, мають обліковуватися. Бухгалтерська мета при цьому раціональний розподіл очікуваних витрат за цим зобов’язанням на період роботи працівників. У великих британських компаніях пенсійні схеми побудовані найчастіше на основі «допомоги певного обсягу» внески на утримання якої перераховуються в окремий пенсійний фонд.
У результаті впливу директив ЄС зовнішній вигляд і зміст бухгалтерських документів, що діють у Великобританії, суттєво змінився але через неоднозначне тлумачення деяких облікових принципів бухгалтерська практика реально залишається однією з найконсервативніших у Європі.
До бюджетних відносин причетні прем’єр – міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію.
Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також 700 контор по всій країні.
Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня поточного року і закінчується 31 березня наступного року.
При розроблені проекту бюджету кабінет враховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До основних положень належить: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціна на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.
Починаючи з 2000/2001 – го бюджетного року3 розпис доходів і видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі європейської системи рахунків 1995 р.
Вперше за 1999/2000-й бюджетний рік бюджет був зведений з профіцитом у 3,5 млрд. фунтів стерлінгів, тоді як 1998/1999 бюджетний рік завершився з дефіцитом у 3 млрд. фунтів стерлінгів.
Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п’ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням. За такий досить тривалий період часу п’ять років – можливі помилки в прогнозних розрахунках, але останні п’ять років середня абсолютна помилка не перевищувала 1 % валового національного продукту або плюс чи мінус 9 млрд. фунтів стерлінгів.
Великобританія є батьківщиною науки про оподаткування. І сьогодні залишаються актуальними праці А. Сміта та Д. Рікардо. Сучасна система оподаткування формувалася ще в XIX_т.., але суттєвих змін зазнала в 1965, 1973 рр. та в середині 90-х років. Податки в унітарній державі поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні податки становлять 90 % усіх додаткових надходжень. Місцевий податок практично один – муніципальний, але місцеві органи влади можуть вводити додаткові збори на конкретні місцеві потреби. Основні з них:
Податок на доходи. Вперше був застосований у 1799 р. як тимчасовий захід з метою фінансування військових потреб у війні проти Наполеона, а з 1842 р. закріпився на постійній основі. У Великобританії застосовується медулярна форма стягування податку, яка передбачає розмежовування доходу на частини (шедули) залежно від походження доходу. Таких шедул шість, і кожна з них має особливий механізм оподаткування.
А. Доходи від майна: від власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата від здавання в найм квартир.
В. Доходи від лісових масивів, які використовуються у комерційних цілях.
С. Доход від державних цінних паперів.
В. Доходи від комерційної діяльності:
- доходи від ділових операцій, наприклад прибуток власника магазину;
- доходи від приватної професійної діяльності – лікаря чи адвоката;
- отримані відсотки й аліменти, які підлягають оподаткуванню;
- доходи від цінних паперів, які розміщені за кордоном і які не ввійшли в шедулу Е;
- доходи від майна, розташованого за кордоном;
- усі інші доходи, наприклад, гонорар.
Е. Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи.
Г. Дивіденти та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь працівників.
Справляння податку здійснюється за місцезнаходженням джерела доходу, тому якщо працівник отримує дохід в одному місці роботи, він податкову декларацію не заповнює.
Для всіх платників податків діє особова знижка і додаткова сімейна знижка. Розміри особової знижки переглядаються щорічно з урахуванням інфляції. У 1997 р. особова знижка становила 3445 фунтів стерлінгів.
Діють три категорії податку на доходи, які застосовуються після особової та сімейної знижки% 20% - після 2,5 тис. фунтів стерлінгів, 25 – від 2,5 до 23,7 тис. фунтів стерлінгів, 40 % - після 23,7 тис. фунтів стерлінгів доходу з розрахунку на рік.
Податок на додану вартість (ПДВ). Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17-19% від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між виручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка – 17,5 %. Не підлягають оподаткуванню такі види товарі, які є основними для забезпечення нормального існування людини – продовольчі, книги, ліки, імпортні товари, основні види палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ритуальні послуги.
Стягується ПДВ з підприємців, що мають оборот понад 45 тис. фунтів стерлінгів на рік. Нульова ставка встановлена також на енерго і водопостачання для побутових потреб, а також на деякі операції з золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконструкцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші послуги.
Податок на приріст капіталу. Застосовується при реалізації певних активів, що приносять прибуток – приватні автомобілі, житло, національні ощадні сертифікати та облігації. Мета цього податку – обмежити розміри і спекулятивність угод. Доходи визначаються як різниця між ринковою вартістю капіталу і вартість придбання. Податок сплачується за найвищою ставкою прибуткового податку, якщо платником є фізична особа, і за основною ставкою податку на прибуток, якщо платник – юридична особа.
Ставки з фізичних осіб еквівалентні ставкам прибуткового податку (від 20 % до 40 %), а з компаній – ставкам податку на корпорації (від 25% до 33%). Стягується з фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, що займаються комерційною діяльністю і мають представництво у Великобританії, при продажі, чи обмінні, безоплатній передачі капіталомістких активів. Фізичні особи нерезиденти сплачують податок з переданої у Великобританію власності. Компанії можуть виключити з оподаткування збитки протягом року чи звітного періоду.
Податок на спадок. При отриманні спадку не оподатковуються перші 150 тис. фунтів стерлінгів, потім застосовується ставка в 40 % але існує ціла система знижок і пільг, які можуть становити від 20% до 80%.
Муніципальний податок. Це основний вид місцевого податку. Він залежить від ринкової вартості майна і кількості дорослих членів сім’ї. Класифікація майна передбачає вісім оцінних категорій. Існує система знижок для окремих категорій громадян.
Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з ігорного бізнесу. Ставки акцизів на деякі товари: на бензин (за 1л) 0,3314 і 0,2832 фунтів стерлінгів; на сигарети – 20% від роздрібної ціни плюс 52,33 фунтів стерлінгів за 1000 шт.; на спиртні напої (за 1 л чистого спирту) – 19,81 фунтів стерлінгів.
Прибутковий податок. Ставки 20%, 25% і 40 % (залежно від рівня річного доходу). Стягується з усіх видів доходів фізичних осіб-резидентів у формі заробітної плати чи прибутку. Дозволяється віднімати з доходу деякі види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим категоріям платників податків. Нерезиденти оподатковується податком з доходів, отриманих у Великобританії; для них діють спеціальні знижки.
Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка 33 %. Передбачено знижки для компаній із прибутком менш 1,25 млн. фунтів стерлінгів в рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтів стерлінгів в рік, оподатковуються по ставці в 25 %. Стягується з усього прибутку компаній-резидентів (крім дивідендів і інших доходів, отриманих від інших компаній-резидентів). Дозволяється віднімати витрати, пов’язані з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видів капіталовкладень. Особливий податковий режим застосовується у відношенні до інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.
Гербовий збір. Стягується при оформленні правових і комерційних документів; ставки податку залежать від характеру документа: наприклад при продажі акцій і інших цінних паперів – 0,5% - 1,5% від продажної ціни, при оренді землі й іншої нерухомості – 1% - 24% від щорічної вартості оренди залежно від її терміну.
Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового автомобіля – 130 фунтів стерлінгів в рік.
З місцевих податків найбільше значення мають наступні:
Податок на майно. Стягується з власників чи орендарів нерухомого майна, включаючи землю. Ставка податку різна по графствах і містах.
Підприємницькі податки. У Шотландії і Північній Ірландії стягуються з усього майна, за винятком сільськогосподарських ділянок і будівель; в Англії й Уельсу з орендарів земельних ділянок і будівель, що належать нерезидентам і використовуваних у підприємницьких цілях. Ставки податків щорічно змінюються залежно від потреби місцевого бюджету.
ВИСНОВКИ
Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей. Імпортний митний тариф (ввізне мито) – головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень.
Основні види ввізного та вивізного мита – адвалерне, специфічне та комбіноване. Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому.
Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.
Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казки. Застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.
3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання 1.
Методологія розрахунків утримання із заробітної плати та нарахування на фонд оплати праці регулюється Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95р. №108/95-ВР
1. Заробітна плата працівників підприємства за місяць:
а) Мороз Т. С. - 301,00 грн.;
б) Коса В. С. – 1061,00 грн.
Мінімальна заробітна плата з 1 січня 2010 року становить 869,00 грн.
2. Нарахування на ФОП (фонд оплати праці):
ФОП = 301,00 + 1061,00 = 1362,00 грн.
а) Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування регулюється законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97- ВР від 26.06.97р., №1222- XIV від 17.11.99р., №1461-111 від 17.02.2000р. та Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 року.
1362,00 * 33,2: 100 = 452,18 грн.
б.) збір на обов’язкове соціальне страхування, порядок обчислення та сплати внесків визначений Законом України «Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності і витратами, пов’язаними з народженням і похованням» від 18.01.2001 р. №2240-111 та Інструкцією №16 від 26.06.2001 р.
1362,00 * 1,4 : 100 = 19,07 грн.
в) збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття регулюється Законом України «Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-111 зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №2213-111 від 11.01.2001 року та Інструкцією про порядок обчислення та сплати внесків на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року №339 зі змінами внесеними наказом № 295 від 20.06.2002 року.
1362,00 * 1,6 : 100 = 21,79 грн.
г) збір на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків, порядок обчислення внесків визначений Законом України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, викликаного втратою працездатності» від 23.09.1999 року №1105-XIV та Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду, затвердженою постановою Правління Фонду від 20.04.2001 року №12.
1362,00 * 1,06 : 100 = 14,44 грн.
3. Утримання із заробітної плати.
Утримання із заробітної плати Мороз Т. С.:
а) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування:
301,00 * 2 : 100 = 6,02 грн.
б) збір на обов’язкове соціальне страхування:
301,00 * 0,5 :100 = 1,51 грн.
в) збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття:
301,00 * 0,6 : 100 = 1,81 грн.
г) податок з фізичних осіб регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV, від 04.03.2004 року № 1594- IV, від 15 червня 2004 року №1780- IV, від 17 червня 2004 року №1801- IV.
(301,00 – 6,02 – 1,51 – 1,81) * 15 : 100 = 43,75 грн.
Утримання із заробітної плати Коса В. С.:
а) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування:
1061,00 * 2 : 100 = 21,22 грн.
б) збір на обов’язкове соціальне страхування:
1061,00 * 1 :100 = 10,61 грн.
в) збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття:
1061,00 * 0,6 : 100 = 6,37 грн.
г) податок з фізичних осіб регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV, від 04.03.2004 року № 1594- IV, від 15 червня 2004 року №1780- IV, від 17 червня 2004 року №1801- IV.
(1061,00 – 21,22 – 5,31 – 6,37) * 15 : 100 = 154,22 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахована ЗП | 92 | 661 | 1362,00 | ВВ |
| Нарахування на фонд оплати праці | |||||
| 2 | ПФУ на ФОП | 92 | 651 | 452,18 | ВВ |
| 3 | Соц. страх на ФОП | 92 | 652 | 19,07 | ВВ |
| 4 | Безробіття на ФОП | 92 | 653 | 21,79 | ВВ |
| 5 | Нещасний випадок на ФОП | 92 | 654 | 14,44 | ВВ |
| Утримання із заробітної плати | |||||
| 6 | ПФУ | 661 | 651 | 27,24 | - |
| 7 | Соц. страх | 661 | 652 | 12,12 | - |
| 8 | Безробіття | 661 | 653 | 8,18 | - |
| 9 | Податок з фізичних осіб | 661 | 641 | 197,97 | - |
Завдання 2
Методологія розрахунку збору регулюються відповідно до декрету КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.1992 року №18-92, Постановою ВРУ «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12.09.1996 року № 365/96-ВР.
1. Підприємство реалізувало підакцизний товар і оборот від реалізації склав 761л вина «Кагор»
2. Ставка акцизного збору з одиниці виміру даного товару згідно Закону складає 0,561 євро.
3. Курс 1 євро 9,48 грн.
4. Сума акцизного збору складає:
761 * 0,561 * 9,48 = 4047,21 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахований акцизний збір | 201 | 6412 | 4047,21 | - |
| 2 | Перераховано акцизний збір до бюджет | 6412 | 311 | 4047,21 | - |
Завдання 3
Методологія розрахунку митного збору по вантажній митній декларації регулюються відповідно до декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 року №2681-III.
1. Підприємство отримані імпортні матеріали для використання їх у власному виробництві. Вартість отриманого товару згідно вантажно-митній декларації – 661 грн.
2. Ставка митного збору: 0,7 % від вартості вантажу.
3. Сума митного збору: 661 * 0,7 : 100 = 4,63 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахований митний збір | 201 | 6413 | 4,63 | - |
| 2 | Перераховано митний збір до бюджет | 6413 | 311 | 4,63 | - |
Завдання 4
Методологія розрахунку плати за землю регулюється Закону України «Про плату за землю» № 2553-XIIвід 03.07.1992 року у редакції Закону України №378/96 ВР від 19.09.1996 року зі змінами та доповненнями.
1. Загальна площа земельної ділянки 261 (га)
2. Ставка податку за 1 га 0,67 грн.
3. Сума податку: 261 * 0,67 = 174,87 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахована плата за землю | 91 | 6414 | 174,87 | ВВ |
| 2 | Перераховано плату за землю до бюджет | 6414 | 311 | 174,87 | ВВ |
Завдання 5
Методологія розрахунку податку із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів регулюється Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» № 1963-XII від 11.12.1991 року зі змінами та доповненнями.
1. На балансі підприємства числяться 6 шт. КРАЗ, об’єм циліндрів двигуна 14161 кВт.
2. Ставка податку з 1 кВт за курсом євро 0,66 грн.
3. Загальна сума податку: 14161 * 6 * 0,66 : 100 = 560,78 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахований транспортний податок | 91 | 6415 | 560,78 | ВВ |
| 2 | Перераховано транспортний податок до бюджет | 6415 | 311 | 560,78 | ВВ |
Завдання 6
Методологія розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів регулюється Постановою КМУ «Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору на користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» від 18.05.1999 року № 836 та Інструкцією про порядок обчислення і справляння цього збору від 01.10.1999 року №231/539/118/219.
1. Обсяг використаної води на підприємстві складає 661 м
(ліміт - 661 м).
2. Норматив плати за 1 м води з Дніпра на власні потреби складає 0,66.
3. Сума оплати за використану воду: 661 * 0,66 = 436,26 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахована плата за використання води | 91 | 6416 | 436,26 | ВВ |
| 2 | Перераховано плата за використання води до бюджет | 6416 | 311 | 436,26 | ВВ |
Завдання 7
Методологія розрахунку комунального податку регулюється відповідно до декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року.
1. Середньооблікова чисельність працівників – 166 чоловік.
2. Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян – 17 грн.
3. Фонд оплати праці: 166 * 17 = 2822 грн.
4. Сума комунального податку:
- за місяць: 2822 * 10 :100 = 282,20 грн.
- за квартал: 282,20 * 3 = 846,60 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахований комунальний податок | 92 | 6417 | 846,60 | ВВ |
| 2 | Перераховано комунальний податок до бюджет | 6417 | 311 | 846,60 | ВВ |
Завдання 8
Методологія розрахунку податку на прибуток регулюється Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року (з доповненнями).
1. Валовий дохід – 90 161,00 грн.
2. Валові витрати: 1121 + 1869,48 + 2018,51 = 5008,99 грн.
3. Сума амортизаційних відрахувань – 101 грн.
4. Оподаткований прибуток, що підлягає оподаткуванню по ставці 25%: 90 161,00 – 5008,99 – 101 = 85 051,01 грн.
5. Сума податкового зобов’язання, що підлягає перерахуванню в бюджет: 85 051,01 * 25 : 100 = 21 262,75
6. Сума чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства: 85 051,01 – 21 262,75 = 63 788,26 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нарахований податок на прибуток | 98 | 6418 | 21262,75 | ВВ |
| 2 | Сума чистого прибутку | 791 | 441 | 63 788,26 | - |
Завдання 9
Методологія розрахунку податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).
1. Сума податкового зобов’язання при обсязі продажів 1261,00 грн.:
1261,00 * 20 : 100 = 252,20 грн.
2. Сума податкового кредиту при вартості придбаних матеріалів 781 грн., вартість яких зараховується у валові витрати:
781 * 20 : 100 = 156,20 грн.
3. Чиста сума зобов’язань ПДВ: 252,20 – 156,20 = 96 грн.
| № п/п | Зміст операції | Д-т | К-т | Сума | |
| 1 | Нараховано ПДВ | 643 | 644 | 96,00 | - |
| 2 | Сплачено ПДВ до бюджету | 643 | 311 | 96,00 | - |
ВИСНОВКИ
Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей.
Імпортний митний тариф (ввізне мито) – головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень. Основні види ввізного та вивізного мита – адвалерне, специфічне та комбіноване.
Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому.
Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.
Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казни. Застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ефіменко В.І., Лук’яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч. – метод. Посібник для сам ост. Вивчення дисципліни / КНЕУ 2006 р.
2. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: Навчально-методичний посібник/Під загальною редакцією Н.М. Ткаченко. – К.: Алерта, 2004. – с. 554.
3. Бутинець Ф.Ф. Бух. Учт в заруюежних странах. Рута. 2006 г.
4. Гусакова О.С. Податковий облік: Навч. Посібник для ВНЗ / Полтав. Ун-т споживчих кооперацій України – К.: Центр навч. Літ 2006 р. 359 с.
5. Панасюк В.М. Податковий облік: організація, нормативне забезп. Податкові розрахунки, звітність. Навч. Посібник для ВНЗ
6. Законом України «Про єдиний митний тариф» №2097-XIIвід 05.02.92р.
7. Декрет КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93
8. Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України» від 13.09.2001 року №2681-III.