Забезпечення фінансової безпеки підприємства
СОДЕРЖАНИЕ: МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕФЕРАТ з курсу: Фінанси на тему: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВАМІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
з курсу: Фінанси
на тему: « ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА»
Перевірила: Виконала:
Фалько А.В. студентка IIІ курсу
12 групи
Фінансового факультету
Новікова О. В.
Харків, 2009
ЗМІСТ
Вступ
1. Сутність фінансової безпеки підприємства та її показники
2. Система органів забезпечення фінансової безпеки підприємства
3. Забезпечення фінансової безпеки підприємства в умовах кризи
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Актуальність дослідження процесів забезпечення фінансової безпеки підприємства обумовлена тим, що в умовах економіки перехідного періоду організації, що отримали широку господарську самостійність, зіткнулися з необхідністю принципово нових підходів до забезпечення власної економічної безпеки, що зажадало корінного перетворення всієї системи захисту економічних інтересів.
У процесі становлення ринкових стосунків, створення правової основи підприємництва, посилення недобросовісної конкуренції і криміналізації окремих сегментів економіки основний тягар цих проблем ліг на підприємства, які у багатьох випадках виявилися не підготовленими до їх рішення.
Предметом дослідження є система забезпечення фінансової безпеки підприємства.
Об’єктом дослідження є фінансова безпека підприємства.
Метою роботи є визначити основні елементи фінансової безпеки підприємства та можливі напрями забезпечення фінансової безпеки підприємства в умовах фінансової кризи.
Для досягнення мети було поставлено такі задачі:
розглянути сутність фінансової безпеки підприємства та необхідність її забезпечення;
виявити основні складові системи фінансової безпеки підприємства;
розглянути особливості забезпечення фінансової безпеки підприємства в умовах кризи.
Проблема фінансової безпеки підприємства вимагає комплексного підходу, здійснення якого досить складний. В звязку з цим виникає насущна необхідність в науковій і практичній розробці даної проблеми, розумінні суті понять безпеки в цілому і фінансовій безпеці у тому числі.
1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ПОКАЗНИКИ
Фінансову безпеку підприємства в науковій літературі розглядають як складову економічної безпеки. Фінансова безпека підприємства це складне поняття, тому точки зору щодо його сутності розходяться.
Горячева К. вважає, що «фінансова безпека – це такий фінансовий стан, що характеризується, по-перше, збалансованістю та якістю сукупності фінансових інструментів, технологій та послуг, які використовуються підприємством, по-друге, стійкістю до зовнішніх та внутрішніх загроз, по-третє, здатністю фінансової системи підприємства забезпечити реалізацію його фінансових інтересів, цілей та задач достатніми обсягами фінансових ресурсів, по-четверте, забезпечувати розвиток усієї фінансової системи» [1].
За думкою Папехіна Р.С. «сутність фінансової безпеки підприємства, на думку автора, полягає в здатності підприємства самостійно розробляти і проводити фінансову стратегію відповідно до цілей загальної корпоративної стратегії, в умовах невизначеного і конкурентного середовища»[2].
З точки зору Кузенко Т.Б., Прохорової В.В. та Сабліної Н.В. «фінансова безпека може бути визначена як стан найбільш ефективного використання інформаційних, фінансових показників, ліквідності та платоспроможності, рентабельності капіталу, що знаходиться в межах своїх граничних значень» [3].
Тобто фінансова безпека представляє такий стан підприємства, яке:
дозволяє забезпечити фінансову рівновагу, стійкість, платоспроможність і ліквідність підприємства в довгостроковому періоді;
задовольняє потреби підприємства у фінансових ресурсах для стійкого розширеного відтворення підприємства;
забезпечує достатню фінансову незалежність підприємства;
здатне протистояти існуючим і виникаючим небезпекам і погрозам, прагнучим заподіяти фінансовий збиток підприємству, або змінити небажано структуру капіталу, або примусово ліквідовувати підприємство;
забезпечує достатню гнучкість при ухваленні фінансових рішень;
забезпечує захищеність фінансових інтересів власників підприємства. [4]
Фінансова безпека підприємства є складним явищем і тому може розглядатись як сукупність відповідних елементів. Кириченко О.А. та Кудря І.В. запропонували таку схему системи управління фінансовою безпекою підприємства (рис. 1):
Рис.1. Управління фінансовою безпекою підприємства [5].
За думкою Кириченко О.А. та Кудрі І.В. «комплексна статична модель управління системою фінансової безпеки підприємства може бути описана функцією управління процесами забезпечення фінансової безпеки підприємства:
МУЕБР = f (О, МН, П, МПР, ….), (1)
де f – функція, що припускає наявність цілей в управлінні системою фінансової безпеки підприємства, яка об’єднує всі елементи механізму керування;
О – організаційна структура (має бути ієрарх які відповідають за дії, щодо забезпечення фінансової безпеки підприємства);
МН – організаційно-економічна і нормативно правова база системи управління;
П – процеси реагування на загрози;
МПР – моделі прийняття рішень для успішного управління системою фінансової безпеки залежно від сформованої ситуації» [5].
Забезпечення фінансової безпеки підприємства є важливим чинником його стабільного функціонування. Розглянемо основні задачі фінансової безпеки на підприємстві:
забезпечувати стійкий розвиток підприємства;
забезпечувати стійкість грошових розрахунків і основних фінансово-економічних параметрів;
нейтралізувати негативна дія фінансових і банківських криз і навмисних дій конкурентів, тіньових структур на розвиток підприємства;
запобігати агентським конфліктам між акціонерами, менеджерами і кредиторами з приводу розподілу, використання і контролю за грошовими потоками підприємства;
найбільш оптимально для підприємства залучати і використовувати різні джерела фінансування;
запобігати злочинам і адміністративним правопорушенням у фінансових правовідносинах [4].
Дані задачі повинні вирішувати акціонери і менеджери підприємства в цілях забезпечення безпечного і ефективного функціонування не лише елементів фінансової системи підприємства, але і всіх взаємозвязаних з нею елементів управління підприємством.
Перехід до ринкової економіки зумовив посилення ролі фінансів і визначив їх нове місце в системі господарювання. Більшість ринкових інструментів відносяться до елементів фінансового механізму, тобто входить до складу фінансової системи. Роль і значення фінансової сфери в російській економіці в останнє десятиліття кардинально змінилися. З механізму обслуговування сучасних економічних процесів вона перетворилася на джерело сучасного розвитку економіки і суспільства, а в умовах зростаючої глобалізації роль фінансових стосунків в світовій економіці все більше посилюється. Фінанси все більше стають досить самостійним сегментом економіки, що володіє значним потенціалом.
Саме тому фінансова безпека – важлива складова економічної безпеки підприємства, забезпеченню якої повинна приділятися особлива увага на підприємстві. Для цього необхідне вирішення наступних завдань:
1. Ідентифікація небезпек і погроз підприємству.
2. Визначення індикаторів фінансової безпеки підприємства.
3. Розробка системи моніторингу фінансової безпеки.
4. Розробка заходів, направлених на забезпечення фінансової безпеки підприємства, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді.
5. Контроль за виконанням заходів.
6. Аналіз виконання заходів, їх оцінка, коректування.
7. Ідентифікація небезпек і погроз підприємству і коректування індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей і завдань підприємства.
Головний принцип збереження фінансової безпеки - це контроль і балансування доходів і витрат економічної системи. На збереження фінансової безпеки роблять значний вплив наступні чинники [4]:
1. Внутрішні:
кваліфікація облікового і фінансово-економічного персоналу;
кваліфікація і навики вищого керівництва підприємства;
юридичне забезпечення і експертиза договорів і контактів підприємства;
ефективність системи внутрішнього контролю;
касова, податкова і платіжна дисципліна;
збутова і маркетингова стратегія підприємства (організації).
2. Зовнішні:
законодавча і нормативна база, регулююча господарську діяльність;
платоспроможність дебіторів;
діяльність (протидія) державних органів і органів місцевої самоврядності;
активність кредиторів по вимозі боргів;
ефективні ділові стосунки з фінансово-банківською системою (здатність або можливість залучати кредитні ресурси за мінімально можливою ціною);
надійність партнерів і контрагентів.
Небезпеки і погрози, що впливають на фінансову безпеку, можна розділити на зовнішніх і внутрішніх.
Головні зовнішні небезпеки і погрози, що впливають на втрату фінансової безпеки, наступні:
скупка акцій, боргів підприємства небажаними партнерами;
наявність значних фінансових зобовязань в підприємства (як великої величини позикових засобів, так і великих заборгованостей підприємству);
нерозвиненість ринків капіталу і їх інфраструктури;
недостатньо розвинена правова система захисту прав інвесторів і виконання законодавства;
криза грошової і фінансово-кредитної систем;
нестабільність економіки;
недосконалість механізмів формування економічної політики держави.
До внутрішніх небезпек і погроз, що впливають на фінансову безпеку, відносяться навмисні або випадкові помилки менеджменту в області управління фінансами підприємства, повязані з:
вибором стратегії підприємства;
управлінням і оптимізацією активів і пасивів підприємства (розробка, впровадження і контроль управління дебіторською і кредиторською заборгованостями, вибір інвестиційних проектів і джерел їх фінансування, оптимізація амортизаційної і податкової політики).
Для визначення рівня фінансової безпеки підприємства показники фінансової безпеки повинні мати порогові значення для можливості порівняння показників з їх граничними значеннями.
Для розробки системи порогових значень фінансової безпеки підприємства, необхідно визначити показники, що характеризують безпеку і виявити їх кількісні значення.
За думкою Папехіна Р.С. стан фінансової безпеки підприємства, можна оцінити за допомогою системи показників. До них відносяться:
1. Фінансові коефіцієнти.
2. Стан дебіторської і кредиторської заборгованості.
3. Темпи зростання прибутку, реалізації продукції, активів (табл. 2).
Таблиця 1 [2].
Індикатори фінансової безпеки підприємства
| Показники | Порогові значення | Примітки |
| 1. Коефіцієнт покриття (Оборотні кошти / короткострокові зобовязання) | 1,0 | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 2. Коефіцієнт автономії (Власний капітал / валюта балансу) | 0,3 | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 3. Рівень фінансового леверіджа (Довгострокові зобовязання / власний капітал) | 3,0 | Значення показника повинне бути не більше за порогові |
| 4. Коефіцієнт забезпеченості відсотків до сплати (Прибуток до сплати відсотків і податків / відсотки до сплати) | 3,0 | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 5. Рентабельність активів (Чистий прибуток / валюта балансу) | i инф. | Значення показника повинне бути не менше за порогові (i инф. – індекс інфляції) |
| 6. Рентабельність власного капіталу (Чистий прибуток / власний капітал) | 15 % | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 7. Средневзважена вартість капіталу (WACC) | Рентабельність інвестицій | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 8. Показник розвитку компанії (Відношення валових інвестицій до амортизаційних відрахувань) | 1,0 | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 9. Тимчасова структура кредитів | Кредити, строком до 1 року 30 %; Кредити, строком більше 1 року 70 % | Значення показника повинне бути не менше за порогові |
| 10. Показники диверсифікації: - диверсифікація покупців (доля у виручці одного покупця); - диверсифікація постачальників (доля у виручці одного постачальника) | 10 % | Значення показника повинне бути не більше за порогові |
| 11. Темпи зростання прибули, реалізації продукції, активів | Темпи росту прибутку темпів росту реализації продукції темпів росту активів | |
| 12. Співвідношення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості | Період обороту дебиторської заборгованості період обороту кредиторської заборгованості |
Показниками оцінки є: надлишок або нестача власних оборотних засобів, які необхідні для формування запасів і покритті витрат, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства; надлишок або нестача власних оборотних засобів, а також середньорічних і довгострокових кредитів та позик; надлишок або нестача загальної величини оборотних засобів.
На підставі означених показників можна виділити п’ять рівнів фінансової сталості та відповідно п’ять рівнів фінансової безпеки [7]:
1) абсолютна фінансова сталість та абсолютна фінансова безпека – підприємству достатньо власних оборотних засобів для функціонування;
2) нормальна фінансова сталість та нормальна фінансова безпека – підприємству практично достатньо власних оборотних засобів;
3) нестійкий фінансовий стан і нестійкий рівень безпеки – підприємству недостатньо власних оборотних засобів, також воно залучає середньострокові та довгострокові позики і кредити;
4) критичний фінансовий стан і критичний рівень безпеки – підприємство окрім середньострокових та довгострокових позик і кредитів, залучає короткострокові;
5) кризовий фінансовий стан і кризовий рівень безпеки – підприємство не може забезпечити фінансування своєї діяльності ані власними, ані залученими засобами.
2. СИСТЕМА ОРГАНІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
Для забезпечення фінансової безпеки на підприємстві повинні функціонувати спеціальні органи. Організаційна діяльність на підприємстві передбачає створення структури, що здійснює аналіз стану фінансової безпеки підприємства як складової економічної безпеки та розробку мір по забезпеченню економічної безпеки на підприємстві в цілому, що залежить від особливостей бізнесу може бути як власним підрозділом так і притягненим на договірній основі.
Діяльність органів по забезпеченню фінансової безпеки підприємства включає (рис 2):
Рис 2. Складові системи забезпечення фінансової безпеки [6].
Ключовий чинник успішного розвитку підприємства – грамотний і професійний менеджмент, а головний чинник риски – некомпетентність і недобросовісна співробітників. У таких умовах проблема фінансової стійкості і безпеки підприємств стає надзвичайно актуальною і стратегічною.
За думкою Папехіна Р.С. на підприємстві повинна бути розроблена стратегія забезпечення фінансової безпеки підприємства, що повинна включати наступне:
1) визначення критеріїв і параметрів (кількісних і якісних порогових значень) фінансової системи підприємства, що відповідають вимогам його фінансової безпеки;
2) розробку механізмів і заходів ідентифікації погроз фінансовій безпеці підприємства і їх носіїв;
3) характеристику областей їх прояву (сфер локалізації погроз);
4) встановлення основних субєктів погроз, механізмів їх функціонування, критеріїв їх дії на економічну (включаючи фінансову) систему підприємства;
5) розробку методології прогнозування, виявлення і запобігання виникненню чинників, що визначають виникнення погроз фінансовій безпеці, проведення досліджень по виявленню тенденцій і можливостей розвитку таких погроз;
6) організацію адекватної системи забезпечення фінансової безпеки підприємства;
7) формування механізмів і заходів фінансово-економічної політики, нейтралізуючих або помякшувальних дію негативних чинників;
8) визначення обєктів, предметів, параметрів контролю за забезпеченням фінансової безпеки підприємства [2].
Для зниження внутрішніх небезпек і погроз фінансовій безпеці підприємства необхідна, перш за все, структура контролю за забезпеченням фінансової безпеки підприємства. На думку Гукової А.В., вона може мати наступний вигляд (принципова схема):
Рис 3. структура контролю за забезпеченням фінансової безпеки підприємства (принципова схема) [4].
Орган, який повинен в оперативному режимі проводити моніторинг фінансової безпеки, оперативно реагувати на зміну ситуації, регулярно готувати документи директорові і раді директорів для ухвалення рішень по тих або інших проблемах і контролювати їх виконання, – це служба фінансової безпеки підприємства.
Таким чином, для організації ефективної системи фінансової безпеки підприємства необхідна розробка відповідної документації підприємства, де мають бути визначені внутрішні і зовнішні погрози, а також критерії, на підставі яких фінансова безпека підприємства може бути визнана порушеною.
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ
В умовах постійний змінних чинників зовнішнього фінансового середовища і внутрішніх умов здійснення фінансової діяльності збільшується вірогідність періодичного виникнення кризи підприємства, яка може набувати різних форм. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несе найбільші погрози його функціонуванню і розвитку.
Загрозою економічній безпеці підприємства є, по-перше, сама ринкова економіка, побудована на конкуренції. По-друге, у країнах де ринок знаходиться у стадії становлення, а значить, багато механізмів не відрегульовано. По-третє, серед інститутів захисту доки недостатньо розроблені норми правового захисту інтересів підприємців. Тіньові економічні стосунки також впливають на безпеку підприємництва.
Основними причинами неблагополуччя є: недолік інвестиційних ресурсів, висока міра зносу основних виробничих фондів, низька конкурентоспроможність продукції і незатребуваність її на внутрішньому і зовнішньому ринках, застарілі технології, висока матеріаломісткість виробництва і ін. Всі управлінські рішення в області забезпечення захисту фінансових інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх погроз найтіснішим чином взаємозвязані і надають пряму або непряму дію на результати його фінансової діяльності.
Фінансова криза підприємства може бути класифікований по багатьом ознакам. В цілях формування ефективної системи антикризового фінансового управління таку класифікацію пропонується здійснювати по наступних основних ознаках:
За джерелами генерування фінансова криза підрозділяється на наступні групи:
1) Фінансова криза, що генерується внутрішніми чинниками. Такими чинниками можуть бути неефективний фінансовий менеджмент, неправильно вибрана фінансова політика по окремих аспектах фінансової діяльності, недооцінка окремих видів фінансових рисок, висока середньозважена вартість капіталу та інші. Як правило, така фінансова криза може бути відносне швидко дозволений за рахунок внутрішніх механізмів антикризового фінансового управління.
2) Фінансова криза, що генерується зовнішніми чинниками. Прикладом таких чинників можуть служити посилювання податкового регулювання господарської діяльності підприємства, несприятливі зміни конюнктури фінансового ринку і тому подібне.
3) Фінансова криза, що генерується як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Така криза є найбільш складною по можливостях дозволу і носить триваліший характер.
4) По масштабах обхвату фінансову кризу розділяють зазвичай на дві групи: Структурна фінансова криза, яка викликана поступовим і тривалим наростанням диспропорцій в окремих параметрах фінансового потенціалу і характеризує невідповідність структурних пропорцій цих параметрів умовам фінансової діяльності, що змінилися, і вимогам фінансової безпеки підприємства.
5) Системна фінансова криза, яка охоплює всі основні напрями і форми фінансової діяльності і відображає протиріччя всієї фінансової системи підприємства.
По мірі дії на фінансову діяльність розрізняють:
1) Легка фінансова криза. Як правило, до нього відносять одну з форм структурної фінансової кризи, яка може бути швидко дозволений на основі використання окремих внутрішніх механізмів антикризового фінансового управління.
2) Глибока фінансова криза. До нього відносять, зазвичай, комплекс ряду форм структурної фінансової кризи, подолання якої вимагає повного використання всіх внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, а у ряді випадків і окремих форм зовнішньої фінансової санації.
3) Катастрофічна фінансова криза. Це один з найбільш небезпечних видів системної кризи, подолання якої вимагає активного пошуку переважно зовнішніх ефективних форм санації.
Запобігання фінансовій кризі підприємства, ефективне його подолання і ліквідація негативних його наслідків забезпечується в процесі особливої системи фінансового менеджменту, яка отримала назву «Антикризового фінансового управління підприємством».
Антикризове фінансове управління є системою принципів і методів розробки і реалізації комплексу спеціальних управлінських рішень, направлених на запобігання і подолання фінансових криз підприємства, а також мінімізацію їх негативних фінансових наслідків.
Головна мета економічної безпеки підприємства – забезпечення його стійкого і максимально ефективного функціонування, створення високого потенціалу розвитку і зростання в майбутньому.
Важливою складовою економічної безпеки підприємства є фінансова безпека. Керівництво фінансовою безпекою підприємства можливо здійснювати в двох режимах:
1. В умовах стабільного існування підприємства;
2. В умовах нестабільного існування підприємства.
Стратегія управління фінансово-економічною безпекою підприємства в умовах нестабільного існування повинна включати наступні складові [9]:
діагностика кризисних ситуацій;
розділення обєктивних і субєктивних негативних дій;
визначення переліку заходів по запобіганню погрозам економічній безпеці;
оцінка ефективності планованих заходів з точки зору нейтралізації негативних дій;
оцінка вартості пропонованих заходів по усуненню погроз економічної безпеки.
Основним вмістом процесу антикризового фінансового управління підприємством є підготовка, прийняття і реалізація управлінських рішень по запобіганню фінансовим кризам, їх подоланню і мінімізації негативних наслідків. Особливістю такого управління є те, що через кризисні умови ухвалення управлінських рішень часто здійснюється в обстановці зниження керованості підприємством.
Для здійснення антикризового фінансового управління на підприємстві часто створюється спеціальна група висококваліфікованих менеджерів, що володіють особливими повноваженнями. Процес антикризового фінансового управління пропонується будувати по наступних основних етапах [9]:
1) Проведення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього діагностування фінансової кризи. Існує безліч методик, що оцінюють фінансовий стан підприємства з метою виявлення погроз банкротства. Така проблема як прогнозування банкротства виникла в передових капіталістичних країнах після другої світової війни у звязку із зростанням збанкрутілих підприємств. Спроба створення універсальної методики, яка підійшла б до різних сфер економіки, представляється сумнівною внаслідок того, що підприємства працюють в різних умовах господарювання.
2) Визначення переліку заходів по запобіганню погрозам економічній безпеці. Основними заходами, направленими на нейтралізацію загрози фінансової кризи є:
страхування фінансових рисок підприємства;
реалізація зайвих або невживаних активів підприємства;
вживання заходів по стягненню дебіторської заборгованості;
скорочення обєму фінансових операцій на найбільш ризикованих напрямах фінансовій діяльності підприємства;
економія інвестиційних ресурсів за рахунок припинення реалізації окремих реальних інвестиційних проектів;
економія поточних витрат, повязаних з господарською діяльністю підприємства;
оцінка завантаження виробничих потужностей;
консервація дорогих природоохоронних заходів;
передача обєктів невиробничої сфери на баланс органів міської влади і скорочення витрат на їх вміст і ін.
3) Реалізація комплексної програми виведення підприємства з фінансової кризи.
Система антикризового фінансового управління базується на певних принципах. До основних їх цих принципів відносяться:
Принцип постійної готовності реагування. Теорія антикризового фінансового управління стверджує, що фінансова рівновага підприємства, що досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту, дуже мінливо в динаміці. Можлива його зміна на будь-якому етапі економічного розвитку підприємства визначається природним відгуком на зміни зовнішніх і внутрішніх умов його господарській діяльності. Обєктивність прояву цих умов в динаміці (тобто обєктивна вірогідність виникнення фінансових криз підприємства) визначає необхідність підтримки постійної готовності фінансових менеджерів до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства на будь-якому етапі його економічного розвитку.
Принцип превентивної дій. Цей принцип передбачає, що краще запобігти загрозі фінансової кризи, чим здійснювати його дозвіл і забезпечувати нейтралізацію його негативних наслідків. Реалізація цього принципу забезпечується ранньою діагностикою передкризового фінансового стану підприємства і своєчасним використанням можливостей нейтралізації фінансової кризи. В цьому випадку антикризове фінансове управління використовує методологію «управління по слабких сигналах».
Принцип терміновості реагування. Відповідно до теорії антикризового фінансового управління кожен з негативних проявів фінансової кризи не лише має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом підприємства, але і породжує нові супутні йому негативні фінансові наслідки. Тому чим раніше будуть включені антикризові фінансові механізми по кожному кризисному симптому, що було діагностовано, тим більш великі можливості до відновлення порушеної рівноваги матиме підприємство.
Принцип адекватності реагування. Використовувана система фінансових механізмів по нейтралізації загрози фінансової кризи або його дозволу в тій, що пригнічує своїй частині повязана з витратами фінансових ресурсів або втратами, повязаними з нереалізованими можливостями. Тому «включення» окремих механізмів нейтралізації загрози фінансової кризи і його дозволу повинне виходити з реального рівня такої загрози і бути адекватним цьому рівню. Інакше або не буде досягнутий очікуваний ефект антикризового фінансового управління (якщо дія антикризових механізмів або масштаби їх вживання недостатні), або підприємство в процесі антикризового фінансового управління нестиме невиправдано високі витрати і втрати.
Принцип комплексності рішень, що приймаються. Практично кожна фінансова криза підприємства за джерелами чинників, що генерують його, а відповідно, і по формах прояву своїх негативних наслідків, носить комплексний характер. Аналогічний комплексний характер повинна носити і система антикризових заходів, що розробляються і реалізовуються, забезпечують ефективну нейтралізацію впливу таких чинників і їх негативних наслідків.
Принцип альтернативності дій. Цей принцип передбачає, що кожне з антикризових фінансових рішень, що приймаються, повинне базуватися на розгляді максимально можливого числа їх альтернативних проектів з визначенням рівня їх результативності і оцінкою витрат.
Принцип адаптивності управління. В процесі розвитку фінансової кризи, чинники, що генерують його, характеризуються зазвичай високою динамікою. Це зумовлює необхідність високого рівня гнучкості антикризового фінансового управління, його швидкій адаптації до змінних умов зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища.
Принцип пріоритетності використання внутрішніх ресурсів. Якщо фінансова криза генерується лише фінансовими чинниками, тобто носить структурний характер, то при нормальних маркетингових позиціях підприємства він повністю може бути дозволений за рахунок використання виключно внутрішніх механізмів антикризового управління і власних фінансових ресурсів. В цьому випадку підприємство може уникнути втрати керованості і процедур зовнішнього контролю своєї фінансової діяльності.
Принцип оптимальності зовнішньої санації. Якщо фінансова криза діагностована лише на пізній стадії свого розвитку, носить системний характер і оцінюється як глибокий або катастрофічний, а механізми внутрішньої його нейтралізації не дозволяють досягти рівноваги підприємства, воно повинне ініціювати свою зовнішню санацію. Цей принцип передбачає, що при виборі її форм і складу зовнішніх санаторів слід виходити з системи певних критеріїв, що розробляються в процесі антикризового фінансового управління. Такими критеріями можуть бути збереження управління підприємством його первинними засновниками, мінімізація втрати ринкової вартості підприємства та інші.
Принцип ефективності. Реалізація цього принципу забезпечується зіставленням ефекту антикризового фінансового управління і повязаних з реалізацією його заходів фінансових ресурсів. Ефект антикризового фінансового управління може характеризуватися рівнем досягнення окремих його цілей — по запобіганню фінансовій кризі, помякшенню негативних умов його протікання або повязаних з ним негативних фінансових наслідків. Враховуючи, що виразити цей ефект в грошовій формі скрутно, оцінка ефективності окремих заходів антикризового фінансового управління носить порівняльний характер (на основі зіставлення рівня досягнення окремих цілей і обєму витрат фінансових ресурсів по альтернативних варіантах управлінських рішень).
Розглянуті принципи служать основою організації системи антикризового фінансового управління підприємством.
Антикризовим фінансовим управлінням підприємством є процес, основним вмістом якого є підготовка, прийняття і реалізація управлінських рішень по запобіганню фінансовим кризам, їх подоланню і мінімізації їх негативних наслідків. Особливістю цього управління порівняно з іншими функціональними видами управління підприємством є те, що через кризисні умови ухвалення управлінських рішень часто здійснюється в обстановці зниження керованості підприємством, дефіциту часу, високої міри невизначеності, конфліктності інтересів різних груп працівників.
ВИСНОВКИ
Фінансова безпека - визначає граничний стан фінансової стійкості, в якому повинно знаходитися підприємства для реалізації своєї стратегії, характеризується здатністю підприємства протистояти зовнішнім і внутрішнім погрозам. Для оцінки фінансової безпеки запропоновані індикатори фінансової безпеки, головними з яких є показники зміни вартості підприємства. Як система вона включає конкретні характеристики фінансових інструментів, що відображають до певної міри характер стосунків власності, у свою чергу, сукупність стосунків власності і характеристик фінансових інструментів формує рух капіталів, їх розподіл в рамках грошової і кредитно-фінансової політики, що реалізовується.
Розвиток підприємства відбувається циклічно, тому підприємство може зіткнутися з таким негативним явищем як фінансова криза підприємства, що передбачає розробку стратегії ефективних антикризових дій для відновлення стабільного функціонування підприємства.
Для забезпечення фінансової безпеки на підприємстві і можливості передбачення ризиків на підприємстві повинна існувати система органів управління фінансовою безпекою, що мають проводити діагностування стану підприємства, прогнозувати можливі загрози та проводити низку мір по забезпеченню стабільності системи фінансової зокрема та економічної безпеки підприємства в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Горячева К.С. Финансовая безопасность предприятия, сущность и место в системе экономической безопасности // Экономист. – 2003. – №8. – С.65-67.
2. Папехин Р.С. Факторы финансовой устойчивости и безопасности предприятия: Автореф. дис. канд. эконом. наук. Волгоград., 2007. – 21с.
3. Кузенко Т.Б., Прохорова В.В., Саблина Н.В. Управление финасовой безопасностью на предприятии // Бизнес Информ № 12 (1),2007. – 2008. – C. 27-29.
4. А.В. Гукова, И.Д. Аникина. Роль финансовой безопасности предприятия в системе его экономической безопасности // Образование и общество. – 2006. – №3. – C. 98-102
5. Кириченко О.А. Вдосконалення управління фінансовою безпекою підприємств в умовах фінансової кризи // Финансовые рынки и ценные бумаги, 2009. – №16. – 2009. – С. 22-28
6. Беликов О. Основы комплексной системы обеспечения экономической безопасности бизнеса // Менеджмент и менеджер, 2007. – №11. – 2007. – с.43-52
7. Арефєва О.В. Економічні основи формування фінансової складової економічної безпеки // актуальні проблеми економіки, 2009. – №1. – 2009. – С.98-103
8. Економічні та організаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства: Препринт наукової доповіді / М.М. Єрмошенко, К.С. Горячева, А.М. Ашуєв; За наук. ред. М.М. Єрмошенка; Нац. академія управління. – К.: Нац. академія управління, 2005. – 77с.
9. Слизкая В.П. Управление финансовой безопасностью предприятия в условиях нестабильности // Проблемы современной экономики,2007. – № 4(24). – 2007. http://www.m-economy.ru