Резерви поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства на прикладі КФ Ольга
СОДЕРЖАНИЕ: ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Резерви поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства (на прикладі „КФ „Ольга”) ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО 64ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
Резерви поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства (на прикладі „КФ „Ольга”)
ЗМІСТ
ВСТУП .. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ .. 7
1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства. 7
1.2 Загальна модель і система показників для фінансового аналізу підприємства 10
1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та задачі їх аналізу. 16
1.4 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності підприємства. 21
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ „КОЛЕКТИВНОЇ ФІРМИ „ОЛЬГА” . 23
2.1 Загальна характеристика „Колективної фірми „Ольга”. 23
2.2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства. 25
2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства. 30
2.4 Аналіз показників рентабельності 40
2.5 Аналіз розподілу і використання прибутку. 47
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ І РЕЗЕРВИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА .. 51
3.1. Резерви збільшення прибутку і рентабельності „Колективної фірми „Ольга” 51
3.2 Пропозиції що до покращення фінансових результатів діяльності „Колективної фірми „Ольга”. 60
ВИСНОВКИ .. 63
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .. 67
ДОДАТКИ .. 70
ВСТУП
В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обовязкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобовязання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.
Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Аналіз господарської діяльності дозволяє врахувати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки, але і прояви загальних, специфічних і окремих економічних законів в практиці конкретного підприємства, своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення ефективності виробництва. Завдяки сучасним методам економічних досліджень, методиці системного, комплексного фінансового аналізу, він дозволяє точно, своєчасно, всебічно оцінити результати господарської діяльності підприємства.
Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток.Прибуток - найважливіша категорія ринкових відносин, їй властиві три функції:
- економічного показника, що характеризує фінансові результати господарської діяльності підприємства;
- стимулюючої функції, що виявляється в процесі його розподілу та використання;
- одного з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства
- прибуток основне джерело фінансування приросту оборотних коштів, оновлення і розширення виробництва, соціального розвитку підприємства, а також найважливіше джерело формування прибуткової частини бюджетів різних рівнів.
В ринковій економіці основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, збільшення матеріальної зацікавленості учасників бізнесу в результатах фінансово-господарської діяльності. Максимізація прибутку в звязку з цим є першочерговою задачею підприємства. На величину прибутку у виробничій діяльності роблять вплив чинники субєктивного характеру і обєктивні, не залежні від діяльності господарського обєкту.
Субєктивні чинники: організаційно-технічний рівень управління підприємницькою діяльністю, конкурентоспроможність продукції, що випускається, рівень продуктивності праці, витрати на виробництво і реалізацію продукції, рівень цін на продукцію.
Обєктивні чинники: рівень цін на споживані матеріали і енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань, конюнктура ринку.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування прибутку і рентабельності на підприємстві. В якості об’єкта дослідження вибрано підприємство „Колективна фірма „Ольга”, що здійснює посередницьку діяльність на території Одеси та одеської області.
Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Аналіз і синтез – для вивчення рівня прибутковості підприємства. Для дослідження впливу чинників на формування прибутку і рентабельності підприємства застосовувався факторний аналіз. За допомогою методу порівняння досліджувались абсолютні і відносні величини прибутку і рентабельності; з використанням методу групування – залежність результативних показників від складових їх формування. Графічний метод використовувався для наочного зображення показників формування прибутку і рентабельності підприємства. Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі. Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової звітності досліджуваного підприємства.
Метою даного дослідження є виявлення резервів збільшення прибутку і рентабельності на основі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства „Колективна фірма „Ольга”, їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан на даному підприємстві.
Для досягнення поставленої мети необхідне рішення наступних задач:
- Розглянути теоретичні аспекти аналізу фінансових результатів діяльності підприємства, а саме, висловити задачі, послідовність і методику аналізу;
- Продемонструвати вживання висловленої методики на практиці, а саме, розглянути на прикладі діяльності підприємства „Колективної фірми „Ольга”. Проаналізувати формування і динаміку прибутку, розрахувати показники рентабельності, провести факторний аналіз прибутку.
- На основі проведеного аналізу виявити існуючі резерви збільшення прибутку і рентабельності, розробити і запропонувати комплекс заходів, направлених на використання виявлених резервів.
Послідовність поставлених нами задач буде відповідати структурі роботи.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на основі вивчення та узагальнення наукових праць вчених-економістів були виявлені резерви підвищення фінансових результатів діяльності підприємства, які при реалізації дозволять підвищити прибутковість та конкурентоспроможність підприємства.
Пропозиції і рекомендації, викладені в роботі, будуть сприяти удосконаленню діяльності підприємства та міститимуть шляхи реалізації знайдених резервів підвищення фінансових результатів підприємства.
У першому розділі – „Теоретичні та методичні основи фінансового аналізу” – подаються основні засади фінансового аналізу в загалі, та аналізу фінансових результатів зокрема, їх методи та задачі, також розглядається економічна природа прибутку, та процес його формування.
У другому розділі „Характеристика та аналіз фінансових результатів діяльності „Колективної фірми „Ольга” на основі даних фінансової звітності „Колективної фірми „Ольга” буде проведений аналіз фінансових результатів її діяльності, визначені тенденції результатів та вплив основних чинників.
У третьому розділі „Напрямки і резерви покращення фінансових результатів діяльності підприємства” буде проведений аналіз потенціалу підприємства та розглянуті можливості реалізації цього потенціалу, тобто шляхи покращення його фінансових результатів.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО
АНАЛІЗУ
1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючих й очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства та його фінансового стану. Це сприяло розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.[3]
Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства та фінансові результати його діяльності [15, c. 15]. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно і всебічно характеризують стан та динаміку підприємства і його діяльності. Фінансовий аналіз підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення [17, c. 9]. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.
Отже основними функціями фінансового аналізу є:
- об’єктивна оцінка фінансового становища об’єкта аналізу;
- виявлення чинників і причин досягнутого стану;
- підготовка і обґрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів;
- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища діяльності.
Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [38, c. 21].
Основними джерелами фінансового аналізу є [18]:
- форма №1 річної та квартальної звітності „Баланс підприємства”;
- форма №2 річної та квартальної звітності „Звіт про фінансові результати”;
- Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість:
- одержати значний обсяг інформації про підприємство;
- визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;
- встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів;
- оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством [38].
Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2 є більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.
За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності[38].
Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
З метою фінансового аналізу може використовуватися і інша інформація - дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності підприємства.
Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній [41].
Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею; виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства.
Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банком, іншими структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить обєктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею.
Результати фінансового аналізу повинні достовірно відображати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і їх модифікації, що відбулися за звітний період[29, c.68].
Основні користувачі інформації про фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства такі[29]:
- Керівництво підприємства — для керівника підприємства ця інформація є основою ефективного керування підприємством та прийняття ефективних управлінських та планових рішень;
- Акціонери підприємства, тобто його власники. Вони оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції;
- Податкове управління. Йому необхідно мати інформацію про фінансовий стан підприємства (зокрема про суму прибутку) для визначення сум податків, що їх зобовязане сплатити підприємство.
1.2 Загальна модель і система показників для фінансового аналізупідприємства
Традиційна практика фінансового аналізу підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу [23]:
- горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозвязків показників;
- порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо-галузевими та середніми показниками;
- факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи зєднують у загальний результативний показник.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети фінансового аналізу підприємства - обєктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства[42, c.45].
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозвязках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
- експертних оцінок і сценаріїв;
- психологічні;
- морфологічні;
- порівняльні;
- побудови системи показників;
- побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним субєктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
- ланцюгових підстановок;
- арифметичних різниць;
- балансовий;
- виокремлення ізольованого впливу факторів;
- відсоткових чисел;
- диференційний;
- логарифмічний;
- інтегральний;
- простих і складних відсотків;
- дисконтування.
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів)[43].
Для отримання необхідної аналітичної інформації розвязують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці існує дуже багато таких моделей.
Вихідним етапом фінансового аналізу підприємств є аналіз майна підприємства [25]. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.
У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.
Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період.
В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів. До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства[25].
Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування. Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.
До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення[16].
Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.
Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).
Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел[22]. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобовязань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву коефіцієнт автономії. Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів.
На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів.
Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування[22]. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.
Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобовязань [3]. При цьому прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу зясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткотермінових зобовязань.
Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних зобовязань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума короткотермінових зобовязань підприємства на звітну дату може бути погашена негайно.
Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття[3]. Він визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобовязань підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і продажу продукції підприємства.
Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства визначені показники рентабельності[19]. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність підприємства.
Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну [15]. Заключним етапом аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення рентабельності.
Виділяють такі основні показники рентабельності:
- рентабельність капіталу (майна),
- рентабельність фондів (рентабельність виробництва),
- рентабельність продукції.
Завершальним етапом фінансового аналізу підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. Зясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.
Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, повязані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.
Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.
Другою важливою обєктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.
Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.
Фінансовий аналіз підприємства завершується складанням конкретного плану зміцнення його фінансового стану, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи[43].
1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та задачі їх аналізу
Основною метою аналізу фінансових результатів є розробка і обґрунтованих управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності господарюючого субєкта[3].
Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів, завдяки яким досягається його головна мета, є [23]:
- оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);
- визначення напряму і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;
- виявлення та оцінка можливих резервів зростання прибутку й рентабельності;
- розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливіші серед них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, розв`язання соціальних проблем та задоволення матеріальних проблем трудових колективів. За рахунок прибутку також виконується частина зобов`язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я підприємства[15].
Таким чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. На основі прибутку визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даного підприємства.
Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це його чистий прибуток або збиток[15].
Прибуток є реальною частиною чистого доходу, створеного додатковою працею. Тільки після продажу продукту (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і сумою всіх витрат на цю діяльність.
Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник. Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.
Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).
Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний чинник
стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.
Джерелом отримання прибутку (збитку) разом з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) може бути також діяльність підприємства, не повязана з реалізацією продукції.
Такими джерелами можуть виступати[29]:
- прибуток від пайової участі в спільних підприємствах;
- прибуток від здачі в оренду землі і основних фундацій;
- одержані і виплачені пені, штрафи;
- збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, по якій закінчилися терміни позовної давності;
- доходи по акціях, облігаціях, депозитах;
- доходи і збитки від валютних операцій;
- прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році;
- фінансова допомога від інших організацій;
- збитки від стихійних лих.
Їх аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин одержаних збитків і прибутку по кожному конкретному випадку.
Збитки від виплати штрафів виникають у звязку з порушенням договорів з іншими підприємствами, організаціями і установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобовязань, вживаються заходи для запобігання подібних помилок.
Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де постановка обліку і контролю за станом розрахунків знаходиться на низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в звітному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.
Особливої уваги заслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям і т.д.). Підприємства - утримувачі цінних паперів одержують певні доходи у вигляді дивідендів. В процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що доводиться на одну акцію, встановлюються темпи їх росту або зниження[24].
Основним джерелом інформації про фінансові результати діяльності підприємства є форма №2 бухгалтерської звітності („Звіт про фінансові результати”). Згідно з цією формою послідовність формування чистого прибутку (збитку) графічно можна зобразити як на рисунку 1.1 [4, c.38]
Рисунок 1.1 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства
З цієї схеми ми добре бачимо ті основні важелі, використовуючи які підприємство може змінювати рівень свого прибутку. Такі як: об’єм та ціна реалізації; витрати на виробництво, керівництво, реалізацію та ін.; обсяги та напрямки інвестицій.
1.4 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності підприємства
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробнича, підприємницька, інвестиційна), окупність витрат і т.д. [24]. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємств і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна обєднати в декілька груп:
- показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрати виробництва і інвестиційних проектів;
- показники, що характеризують рентабельність продаж;
- показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.
Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) обчислюється як відношення валового або чистого прибутку до суми витрат по реалізованій або виготовленій продукції[3]:
(1.1)
або
, (1.2)
де 
рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат), %;
валовий прибуток від реалізації продукції, грн.;
чистий прибуток, грн.;
сума витрат, грн..
Вона показує, скільки підприємство має прибутки з кожної гривні, що затрачує на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим підрозділам і видам продукції.
Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: одержана або очікувана сума прибутку від проекту відноситися до суми інвестицій в даний проект.
Рентабельність продажів розраховується відношенням прибуткувід реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до суми одержаної виручки[3]. Характеризує прибутковість реалізації з гривні продажів.
, (1.3)
де 
рентабельність продажів;
валовий прибуток від реалізації продукції;
виручка від реалізації продукції.
Рентабельність (доходність) капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його частин: власного, залученого, основного і т.д.
При розрахунку рентабельності капіталу необхідно брати середню величину капіталу за звітний період, проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментальні значення даних показників.
Розглянувши теоретичні аспекти теми „Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства”, ми перейдемо безпосередньо до аналізу фінансових результатів конкретного підприємства, а саме „КФ „Ольга”.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ „КОЛЕКТИВНОЇ ФІРМИ „ОЛЬГА”
2.1 Загальна характеристика „Колективної фірми „Ольга”
Підприємство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на задоволення потреб споживачів в товарах.
Основним видом діяльності „КФ „Ольга” є реалізація друкованої продукції кількох видавництв, тобто посередницька діяльність.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
- виробничо-впроваджувальна діяльність;
- торгово-закупочна діяльність;
- зовнішньоекономічна діяльність.
При здійсненні статутної діяльності підприємство виконує торгово-закупочну діяльність.
Підприємство „КФ „Ольга” являє собою товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Товариством з обмеженою відповідальністю засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Майно товариства з обмеженою відповідальністю формується за рахунок внесків учасників, одержаних доходів і інших законних джерел, і належить його учасникам на праві пайової власності.
Вищім органом управління „КФ „Ольга” є збір учасників. В його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямів підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання і відгук виконавчого органу і ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадовців, розподіл прибутку і визначення порядку покриття збитків та ін.
Виконавчим органом „КФ „Ольга” є директор. В його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація і керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном, найом і звільнення персоналу.
Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити. Воно може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва, відповідно до чинного законодавства країни.
Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов’язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.
Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його робітників.
Підприємство враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.
Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України.
Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.
Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності даного підприємства є документи фінансової звітності: форма №1 „Бухгалтерський баланс” (Додаток А), форма №2 „Звіт про фінансові результати” (Додаток Б), а також опорос спеціалістів „КФ „Ольга”. Тут слід зазначити, що збір інформації про діяльність підприємства представляє певні труднощі, оскільки фахівці, боячись просочування конфіденційної інформації, неохоче йдуть на контакт.
На підприємстві, що розглядається нами, регулярно проводиться внутрішній аналіз фінансово-господарської діяльності, проте як результати, так і деякі початкові дані цього аналізу не розголошуються, оскільки керівництво „КФ „Ольга” відносить цю інформацію до комерційний таємниці.
2.2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства
Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства. Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, що впливають на її величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних результатах діяльності підприємства та ін.
Аналіз кожної складової прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство[23].
Отже стає очевидно що, обов`язковими елементами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є дослідження їх динаміки та структури.
В аналізі використовуються наступні показники прибутку: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій), прибуток який підлягає оподаткуванню, чистий прибуток.
В процесі аналізу визначається склад балансового прибутку, його структура і динаміка за період, який аналізується. При вивченні динаміки балансового прибутку застосовують метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду[23].
Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі Звіту про фінансові результати була побудована аналітична таблиця 2.1 фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.
Таблиця 2.1 Основні показники дохідності підприємства за 2004 - 2005 рр
| № рядка | Найменування показника | Абсолютні величини, грн. | Відхилення абсолютне, грн. | Відхилення відносне, % | |
| 2004 р | 2005 р | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(Без ПДВ) | 169081 | 184452 | 15371 | 9,09 |
| 2 | Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) | 122968 | 130654 | 7686 | 6,25 |
| 3 | Валовий прибуток (збиток) | 17938 | 23057 | 5119 | 28,54 |
| 4 | Адміністративні витрати | 4150 | 5380 | 1230 | 29,64 |
| 5 | Витрати на збут | 1845 | 2306 | 461 | 24,99 |
| 6 | Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут | 128963 | 138340 | 9377 | 7,27 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 7 | Прибуток від реалізації | 17938 | 23057 | 5119 | 28,54 |
| 8 | Інші операційні доходи | 1845 | 2306 | 461 | 24,99 |
| 9 | Інші операційні витрати |
0 | 0 | 0 | 0 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 10 | Прибуток від операційної діяльності | 13788 | 17677 | 3889 | 28,21 |
| 11 | Інші фінансові доходи | 461 | 307 | -154 | -33,41 |
| 12 | Інші доходи | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 13 | Фінансові витрати | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 14 | Інші витрати | 0 | 0 | 0 | 0 |
| 15 | Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування | 14864 | 18445 | 3581 | 24,09 |
| 16 | Податок на прибуток від звичайної діяльності | 4458 | 5534 | 1076 | 24,14 |
| 17 | Чистий прибуток | 10406 | 12912 | 2506 | 24,08 |
| 18 | Витрати на 1 грн. реалізованої продукції | 0,76 | 0,75 | -0,01 | -1,32 |
Розглянемо структуру балансового прибутку „КФ „Ольга” за 2005 рік, прослідимо її динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року.
Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 2.1 дозволяє виявити тенденції змін.
Аналіз даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку з 10406 грн. у 2004 р. до 12912 грн. у 2005 р. (на 2506 грн.). Приріст склав 24,08%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.
Цьому сприяло декілька факторів:
- Збільшення виручки від реалізації продукції на 15371 грн. (або на 9,09%)
- Збільшення інших операційних доходів на 461 грн. (або на 24,99%)
Прибуток від операційної діяльності збільшився на 28,21% (що в абсолютному вимірі склало 3889 грн.), це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства.
Однак прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства зменшився на 308 грн. (на 28,62%), що свідчить про необхідність перегляду, та поліпшення фінансово-інвестиційної політики підприємства.
Питома вага позареалізаційних результатів склала лише 4,16 % від загальної суми прибутку від звичайної діяльності, як видно з таблиці 2.2
Таблиця 2.2 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 – 2005 рр
| № рядка | Найменування показника | Абсолютні величини, грн. | Питома вага, % | Відхилення абсолютне, грн. | Відхилення відносне, % | ||
| 2004 р | 2005 р | 2004 р | 2005 р | ||||
| 1 | Прибуток від операційної діяльності (до оподаткування) | 13788 | 17677 | 92,76 | 95,84 | 3889 | 28,21 |
| 2 | Прибуток від позареалізаційної діяльності (до оподаткування) | 1076 | 768 | 7,24 | 4,16 | -308 | -28,62 |
| 3 | Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування) | 14864 | 18445 | 100 | 100 | 3581 | 24,09 |
Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є арендодавачем основних фондів та ін. Більш наглядно динаміка прибутку від звичайної діяльності та його складових зображена на рисунку 2.1
Рисунок 2.1 Динаміка прибутку від звичайної діяльності підприємства та його складових за 2004 – 2005 рр
Основну частину прибутку підприємство „КФ „Ольга” одержує за рахунок реалізації товарної продукції. Графічно це та структуру прибутку від звичайної діяльності в загалі зображено на рисунку 2.2
Рисунок 2.2 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 – 2005 рр
Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від чотирьох чинників першого порядку: обєму реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Ці ж чинники є чинниками другого порядку по відношенню до балансового прибутку[15].
2.3 Факторний аналіз прибутку підприємства
Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників.
Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства. Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даним за минулий рік. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний рік[28].
На зміну балансового прибутку впливають багато чинників. Кількісно можна зміряти чинники першого, другого і третього порядків.
До чинників першого порядку відносяться зміни[15]:
- прибутки від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг);
- прибутки від іншої реалізації;
- позареалізаційні прибутки;
В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі чинники:
- зміни цін на реалізовану продукцію;
- зміни обсягів реалізації продукції;
- зміни собівартості продукції;
- зміни в структурі реалізованої продукції
Ці чинники відносяться до чинників другого порядку балансового прибутку.
Взаємозвязок чинників першого і другого порядків з балансовим прибутком пряма, за винятком собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку.
При розрахунку впливу чинників першого порядку на балансовий прибуток використовуємо аддитивну факторну модель чинника:
, (2.1)
де 
зміни балансового прибутку, грн.;
зміни прибутку від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг), грн.;
зміни прибутку від іншої реалізації, грн.;
зміни позареалізаційних прибутків, грн..
Кількісна зміна кожного чинника рівна впливу цього чинника на зміну балансового прибутку.
Основну частину прибутку підприємство „КФ „Ольга” одержує за рахунок реалізації товарної продукції.
грн.,
грн.,
грн.,
грн.
Таким чином ми виявили, завдяки впливу яких саме чинників першого порядку прибуток на підприємстві за звітний період збільшився, а також розмір впливу кожного чинника.
Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників другого порядку полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Визначимо ступінь впливу на прибуток цих чинників.
Прибуток від реалізації продукції розраховується по формулі:
, (2.2)
де прибуток від реалізації продукції, грн.;
обєм реалізованої продукції і-го виду в натуральному виразі;
ціна реалізації одиниці продукції і-го виду, грн.;
собівартість одиниці продукції і-го виду, грн..
Цю формулу використовуємо як модель чинника для детермінації факторного аналізу.
Спосіб ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив окремих чинників на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного показника чинника в обємі результативного показника на фактичну в звітному періоді[27]. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох,і т.д. чинників, допускаючи, що інші не міняються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того або іншого чинника дозволяє виділити його вплив від впливу всіх чинників, і визначити вплив останнього на приріст результативного показника.
Алгоритм розрахунку способом ланцюгової підстановки для факторної моделі (2.2):
, (2.3)
базове значення прибутку;
, (2.4)
перший умовний показник прибутку, що показує, яке значення мав би прибуток при фактичному обємі реалізації продукції і базових ціні і собівартості;
, (2.5)
другий умовний показник, що відображає величину прибутку при фактичному обємі реалізації і фактичній ціні, але при базовій собівартості продукції;
, (2.6)
фактичний показник прибутку.
Загальна зміна прибутку:
, (2.7)
У тому числі за рахунок:
- зміни обсягів реалізації продукції
, (2.8)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок зміни обсягів реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації у звітному періоді з сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді.
- зміни ціни реалізації продукції
, (2.9)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін цін реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації звітного періоду.
- зміни собівартості продукції
, (2.10)
Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін собівартості продукції порівнюючи суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості продукції попереднього періоду.
Алгебраїчна сума впливу всіх чинників обовязково повинна бути рівна загальному приросту результативного показника:
, (2.11)
Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки.
Визначимо кількісну величину впливу кожного чинника:
а) Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію
Зміни рівня цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.
Розрахунок впливу на прибуток змін цін на реалізовану продукцію представлений у таблиці 2.3
Таблиця 2.3 Вплив на прибуток змін цін на реалізовану продукцію
| Вид виробів | Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн. | Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн. | Вплив на прибуток зміни цін реалізації, грн. |
| 1 | 2281,5 | 3126,5 | 845 |
| 2 | 3998,8 | 3998,8 | 0 |
| 3 | 3887 | 9379,5 | 5492,5 |
| 4 | 0 | 0 | 0 |
| 5 | 1336,9 | 5993 | 4656,1 |
| 6 | 423,63 | -523 | -946,63 |
| 7 | 0 | 0 | 0 |
| Усього | 10047 |
Отже завдяки змінам у цінах порівняно з минулим роком підприємство отримало на 10046,97 грн. більше прибутку від реалізації продукції.
Наглядно рівень впливу на прибуток кожного виду продукції продемонстровано на рисунку 2.3
Рисунок 2.3 Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію у 2005 році порівняно з 2004 роком
б) Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
Обсяг реалізації продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обєму продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обєму реалізації відбувається зменшення обєму суми прибутку.
В таблиці 2.4 представлений розрахунок впливу на прибуток змін обсягів реалізації кожного виду реалізованих товарів у 2005 році порівняно з 2004 роком.
Таблиця 2.4 Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
| Вид виробів | Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді, грн. | Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн. | Вплив на прибуток зміни обсягів реалізації, грн. |
| 1 | 3321 | 2281,5 | -1039,5 |
| 2 | 4394 | 3998,8 | -395,2 |
| 3 | 5584 | 3887 | -1697 |
| 4 | 2459 | 0 | -2459 |
| 5 | 2050 | 1336,9 | -713,1 |
| 6 | 125 | 423,63 | 298,63 |
| 7 | 0 | 0 | 4315* |
| Усього | -1690,2 |
*оскільки цей вид продукції було введено тільки в звітному році то прибуток від його реалізації і є вплив зміни його обсягів реалізації на загальний прибуток
Наглядно рівень впливу кожного виду продукції продемонстровано на Рисунку 2.4
Рисунок 2.4 Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
З таблиці 2.4 ми бачимо, що через зміну обсягів реалізації продукції у звітному періоді порівняно з попереднім прибуток від реалізації продукції зменшився на 1690,17 грн. Графік впливу на прибуток змін обсягів реалізації (рисунок 2.4) демонструє що по більшості реалізованої продукції відбулося зменшення прибутків через зміну обсягів реалізації, причиною такого зниження можливо стала цінова політика підприємства, впроваджена на підприємстві. І хоча збільшення прибутку через зміни цін на реалізовану продукцію значно перекриває його зменшення через зміни обсягів реалізації, зменшення обсягів реалізації є досить негативним чинником, оскільки зменшується доля продукції підприємства на ринку і воно втрачає здобуті позиції.
в) Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.
Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості одиниці продукції представлено у таблиці 2.5
Таблиця 2.5 Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції.
| Вид виробів | Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн. | Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді, грн. | Вплив на прибуток зміни собівартості продукції, грн. |
| 1 | 3126,5 | 3000 | -126,5 |
| 2 | 3998,8 | 4537 | 538,2 |
| 3 | 9379,5 | 6760 | -2619,5 |
| 4 | 0 | 0 | 0 |
| 5 | 5993 | 2259 | -3734 |
| 6 | -523 | 2191 | 2714 |
| 7 | 0 | 4315 | 0* |
| Усього | -3227,8 |
*оскільки цей вид продукції був введений тільки у звітному році, він не може впливати на прибуток завдяки зміні собівартості
Наглядно рівень впливу кожного виду продукції продемонстровано на рисунку 2.5
Рисунок 2.5 Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
Таким чином ми виявили, що прибуток підприємства зменшився на 3227,8 грн. за рахунок змін собівартості продукції у звітному періоді порівняно з попереднім.
г) Вплив на прибуток змін в структурі реалізованої продукції
Зміни структури продукції можуть здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обємі її реалізації, то сума прибутку зросте і, навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Тобто цей показник демонструє ту частину додатково отриманого прибутку (збитку), що з’явилась завдяки збільшенню (зменшенню) питомої ваги більш рентабельної продукції.
, (2.12)
де 
зміни прибутку завдяки змінам в структурі реалізованої продукції, грн.;
, 
відповідно питома вага i-го виду продукції в загальному обємі реалізації (%) за звітній та попередній періоди;
сума прибутку від одиниці i-го виду продукції в попередньому періоді, грн.;
загальний обєм реалізованої продукції у звітному періоді, грн..
Розрахунок впливу на прибуток змін в структурі реалізованої продукції представлений в таблиці 2.6
Згідно розрахунків завдяки змінам в структурі реалізованої продукції прибуток підприємства зменшився на 3180,60 грн.
Результати підрахунків показують, що підприємство збільшило свій прибуток більшою мірою завдяки змінам у ціні на реалізовану продукцію (10046,97 грн.). Це вказує на ефективну політику ціноутворення впроваджену керівництвом підприємства.
Таблиця 2.6 Вплив на прибуток змін в структурі реалізованої продукції.
| Вид виробів | Питома вага обсягу реалізації, %. | Прибуток від реалізації одиниці продукції у попередньому періоді, грн. | Обсяг реалізації продукції у звітному періоді, од. | Вплив на прибуток змін в структурі реалізованої продукції, грн. | |
| 2004 р. | 2005 р. | ||||
| 1 | 10,99 | 16,59 | 2,7 | 845 | |
| 2 | 17,51 | 20,99 | 5,2 | 769 | |
| 3 | 16,49 | 20,25 | 4,6 | 845 | |
| 4 | 0 | 17,45 | 1 | 0 | |
| 5 | 15 | 20,02 | 2,9 | 461 | |
| 6 | 14,01 | 4,7 | 0,81 | 523 | |
| 7 | 25,99 | 0 | 0 | 799 | |
| Усього | 4242 | -3180,6 | |||
Але зміни в собівартості продукції призвели до зменшення прибутку на 3227,8 грн. Негативний вплив на суму прибутку також здійснили зміни обсягів реалізації продукції (у розмірі 1690,17 грн.).
Аналіз змін в структурі реалізованої продукції продемонстрував збільшення питомої ваги менш прибуткових товарів, що зменшило прибуток на 3180,60 грн. Такі результати аналізу показують, що керівництву підприємства необхідно приділити більше уваги структурі продукції, що випускається, а саме, прагнути збільшити питому вагу більш прибуткової продукції.
Тут також слід зазначити, що позитивний вплив змін цін на реалізацію продукції значно перекриває негативний вплив збільшення собівартості продукції та невдалої політики ціноутворення. Це також позитивно характеризує діяльність підприємства.
2.4 Аналіз показників рентабельності
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу) і являє собою ефективність виробництва. Величина i динаміка рентабельності характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.
Ефективність виробництва визначає рівень фінансово-економічних результатів і має полiгамнiсть визначення i застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожен з яких має певне практичне значення для системи господарювання. Підвищення рентабельності забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. Також істотний вплив на показник рентабельності здійснює поліпшення використання матеріальних обігових коштів, при цьому знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Дані для проведення аналізу рентабельності діяльності „КФ „Ольга” представлені в таблиці 2.7.
Для розрахунку показників рентабельності капіталу переважно береться середня величина капіталу. Так, власний капітал на початок року складав 69169,5 грн., а на кінець року - 86077,6 грн.. Середня сума капіталу, що використовується в формулі рентабельності складатиме:
грн.
Проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментні значення показників капіталу. З цієї причини, а також унаслідок відсутності у нас інформації про суму капіталу на початок 2004 р., ми використовували одномоментне значення капіталу за 2004 р. - на кінець року.
Таблиця 2.7 Дані для аналізу рентабельності діяльності підприємства
| Показник | На початок 2005 року, грн. | На кінець 2005 року, грн. |
| Виручка від реалізації | 169081 | 184452 |
| Витрати на збут | 1845 | 2306 |
| Прибуток від реалізації продукції | 17938 | 23056 |
| Балансовий прибуток | 14864 | 18445 |
| Податок на прибуток | 4458 | 5534 |
| Чистий прибуток | 10406 | 12912 |
| Власний капітал | 69169,5 | 86077,6 |
| Необоротні активи | 61484 | 67478,69 |
| Весь капітал підприємства | 122968 | 134188,8 |
Розрахуємо показники рентабельності:
а) Рентабельність продаж:
, (2.13)
де 
рентабельність продаж;
прибуток від реалізації продукції, грн.;
виручка від реалізації продукції, грн..
За аналізований період рентабельність продаж склала:
,
Таким чином, якщо в 2004 році з кожної гривні реалізованої продукції підприємство одержувало прибутку 10,6 копійок, то в 2005 році цей показник зріс в 1,18 рази і склав 12,5 копійок.
б) Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат):
, (2.14)
де 
загальні витрати на продукцію, грн..
,
Звідси витікає, що кожна гривня витрат на виробництвоі збут продукції в 2005 році принесла підприємству прибуток в розмірі 16,7 копійок, це в 1,2 рази більше ніж у попередньому 2004 році.
в) Рентабельність (прибутковість) всього капіталу підприємства:
, (2.15)
де 
чистий прибуток, грн.;
весь капітал підприємства, грн..
,
В 2005 році чистий прибуток підприємства склав 9,62 % від вартості всього інвестованого капіталу. В 2004 р. частка чистого прибутку склала 8,46 % від суми всього капіталу на кінець року.
г) Рентабельність необоротних активів:
, (2.16)
де 
вартість необоротних активів, грн..
,
На кожну гривню, вкладену у необоротні активи в 2005 році, доводиться 19,13 копійок чистого прибутку, що в 1,13 рази більше, ніж в попередньому році.
д) Рентабельність власного капіталу:
, (2.17)
де 
власний капітал підприємства, грн..
,
Ефективність використання власних засобів підприємства в 2005 році не змінилась в порівнянні з попереднім роком. Це свідчить про стабільність результатів їх використання.
Зведемо отримані дані в таблицю 2.8
Таблиця 2.8 Динаміка рівнів показників рентабельності
| Показник | 2004 р., % | 2005 р., % | Відхилення, % |
| Рентабельність продажів | 10,6 | 12,5 | 1,9 |
| Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) | 13,9 | 16,7 | 2,8 |
| Рентабельність всього капіталу | 8,46 | 9,62 | 1,16 |
| Рентабельність необоротних активів | 16,92 | 19,1 | 2,21 |
| Рентабельність власного капіталу | 15,04 | 15 | -0,04 |
Приведені показники рентабельності залежать від безлічі чинників. При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке розповсюдження отримала факторна модель фірми „DuPont”. Призначення моделі визначити чинники, які впливають на ефективність роботи підприємства та оцінити цей вплив. Оскільки існує велика кількість показників рентабельності, аналітики цієї фірми обрали один. На їх думку найбільш важливий рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне зображення моделі фірми „DuPont” зображено на рисунку 2.6
З зазначеної моделі можемо зробити висновок, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовітдачі та структури джерел коштів, які були інвестовані в підприємство. Важливість зазначених показників пояснюється тим, що вони в деякому значенні узагальнюють усі боки фінансово-господарчої діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий актив балансу, третій пасив балансу.
Рисунок 2.6 Схема факторного аналізу фірми „DuPont”
В основі зазначеної схеми аналізу закладена така детермінована модель:
, (2.18)
, (2.19)
, (2.20)
(2.21)
Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можливе використання будь-яких прийомів елімінування. Ми використаємо один з найбільш простих прийом абсолютних різниць.
Для зручності розрахунку впливу чинників на коефіцієнт рентабельності власного капіталу побудуємо таблицю 2.9
Таблиця 2.9 Зміни коефіцієнта рентабельності власного капіталу та факторних показників в динаміці
| № | Показник | 2004 рік | 2005 рік | Відхилення |
| 1 | Рентабельність продажів | 0,0738507 | 0,084 | 0,0102 |
| 2 | Ресурсовітдача | 1,1458753 | 1,14547 | -0,0004 |
| 3 | Коефіцієнт фінансової залежності | 1,7777649 | 1,55892 | -0,2188 |
| 4 | Рентабельність власного капіталу | 0,1504409 | 0,15 | -0,0004 |
Загальне відхилення рентабельності власного капіталу становило 0,0004 пунктів.
Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо наступною формулою:
, (2.22)
Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовітдачі:
, (2.23)
Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:
, (2.24)
Узагальнимо в таблиці 2.10 вплив чинників, які впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.
Як ми бачимо рентабельність власного капіталу зменшилась на 0,0004 пункти.
Таблиця 2.10 Вплив чинників на рентабельність власного капіталу
| № | Показник | Вплив |
| 1 | Рентабельність продажів | 0,02068 |
| 2 | Ресурсовітдача | -0,00006 |
| 3 | Коефіцієнт фінансової залежності | -0,02106 |
| 4 | Всього (зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу) | -0,0004 |
Таким чином, за рахунок підвищення коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу збільшився на 0,02068 пунктів. Зміна показника ресурсовітдачі та коефіцієнта фінансової залежності призвели до зменшення коефіцієнту рентабельності власного капіталу.
2.5 Аналіз розподілу і використання прибутку
Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообертом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів i одержання прибутків, їхнього розподілу i використання.
Прибуток є джерелом фінансування різних по економічному змісту потреб. При його розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси засновників підприємства і інтереси окремих працівників.
Обєктом розподілу є валовий прибуток. Законодавчо розподіл прибутку реалізується в частині, що поступає до бюджету України і регіональних бюджетів у вигляді податків та інших обов’язкових платежів. Розподіл частини прибутку, що залишилася, є прерогативою підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства і фіксується в його обліковій політиці.
При розподілі прибутку виходять з наступних принципів:
- першочергове виконання зобовязань перед бюджетом;
- прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, розподіляється для накопичення та вживання.
Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними органiзацiйно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств. Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів доходів інвесторів на вкладений капітал. Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.
Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно впливає на фінансову стабільність i перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів i високий їх рівень , збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас, обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.
Механізм дії фінансів на ефективність господарювання залежить від характеру розподільних відносин, конкретних форм і методів їх організації, їх відповідності рівню продуктивних сил виробничих відносин.
Орієнтиром для встановлення співвідношення між накопиченням і споживанням повинні бути стан виробничих фондів і конкурентоспроможність продукції, що випускається. В процесі розподілу чистого прибутку підприємство має право самостійно визначити спосіб її розподілу.
Розподіл чистого прибутку „КФ „Ольга” здійснюється за допомогою утворення спеціальних фондів: фонду накопичення, фонду вживання і резервного фонду.
Фонд накопичення „КФ „Ольга” використовується на засвоєння нових видів продукції, на фінансування витрат пов’язаних з переобладнанням и реорганізацією торгового процесу. Сюди ж відносяться витрати по погашенню довгострокових позик і сплаті відсотків по них, сплаті відсотків по короткострокових позиках понад суми, віднесені на собівартість продукції, фінансування приросту оборотних коштів.
Фонд споживання аналізованого підприємства використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок нього фінансується будівництво обєктів неторгового призначення, здійснюється виплата премій за виконання особливо важливих виробничих завдань, надання матеріальної допомоги і т.п.
Аналіз структури прибутку наведено в таблиці 2.11
Таблиця 2.11 Розподіл прибутку „КФ „Ольга”
| Показник | Сума, грн. |
| 1 | 2 |
| Балансовий прибуток | 18445 |
| Податок на прибуток | 5534 |
| Прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства | 12912 |
| Чистий прибуток | 12912 |
| Розподіл чистого прибутку: | |
| До резервного фонду | 464,83 |
| До фонду накопичення | 5122,19 |
| До фонду споживання | 764,39 |
| Нерозподілений прибуток | 6560,59 |
| Частка від чистого прибутку, % | |
| До резервного фонду | 3,6 |
| До фонду накопичення | 39,67 |
| До фонду споживання | 5,92 |
| Нерозподілений прибуток | 50,81 |
Графічно структуру розподілу прибутку зображено на Рисунку 2.7
Як видно з рисунку 2.7, більш 50% чистого прибутку залишилося нерозподіленою. Частка відрахувань до фонду накопичення складає 39,67% від чистого прибутку, це дозволяє нам зробити висновок про те, що керівництво „КФ „Ольга” планує розширювати діяльність, а саме, збільшувати основні і оборотні фонди, освоювати нові види товарів.
Невелика частка (5,9%) відрахувань до фонду споживання показує, що в плани керівництва даного підприємства в короткостроковому періоді не входить значний розвиток соціальної сфери підприємства.
Рисунок 2.7 Структура розподілу прибутку
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ І РЕЗЕРВИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Резерви збільшення прибутку і рентабельності
В даному розділі нашої дипломної роботи ми розглянемо резерви збільшення суми прибутку підприємства „КФ „Ольга”.
Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання обєму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний.
На першому етапі виділяють і кількісно оцінюють резерви; на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на третьому етапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням.
При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого зростання обєму реалізації використовуються результати аналізу випуску і реалізації продукції.
Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення обєму реалізації продукції розраховується за формулою:
, (3.1)
де 
резерв зростання прибутку за рахунок збільшення обєму продукції, грн.;
сума прибутку на одиницю i-й продукції, грн.;
кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.
Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції, сума резерву її зростання за рахунок збільшення обєму реалізації визначається за формулою:
, (3.2)
де 
потенційно можливе збільшення обєму реалізованої продукції, грн.;
фактичний прибуток від реалізації продукції, грн.;
фактичний обєм реалізованої продукції, грн..
Розрахунок можливого обєму продажів, встановленого за результатами маркетингових досліджень відповідними органами підприємства з урахуванням існуючого темпу приросту та можливостей підприємства дозволив спрогнозувати збільшення доходу від реалізації продукції „КФ „Ольга” на 15% в наступному році.
Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обєму реалізації продукції „КФ „Ольга” за формулою (3.2).
Маємо:
,
,
,
Таким чином, збільшивши обєм реалізації продукції на 15% підприємство, що розглядається нами , збільшить свій прибуток на 3459,3 грн..
Важливий напрям пошуку резервів зростання прибутку - зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів, палива, енергії, амортизації основних фондів та інших витрат.
Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. В цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу порівняння. Як така база можуть виступати рівні використовування окремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передових підприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі; фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн та ін.
Методичною базою економічної оцінки резервів зниження витрат упредметненої праці є система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів по видах витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, нормативів використовування виробничих потужностей, питомих капітальних вкладень, норм і нормативів в устаткуванні і ін.
При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційною величиною:
, (3.3)
де 
резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;
фактичний рівень використовування i-го виду виробничих ресурсів;
потенційний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів;
Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування:
, (3.4)
де 
загальна величина резерву зниження собівартості продукції, грн.;
резерв зниження собівартості по i-му виду виробничих ресурсів, грн..
Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартості продукції і визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву зростання прибутку проводиться за формулою:
, (3.5)
де 
резерв збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції, грн.;
потенційно можливе зниження витрат на гривню реалізованої продукції;
фактичний обєм реалізованої продукції за період, що вивчається, грн.;
можливе збільшення обєму реалізації продукції, грн..
Витрати підприємства на здійснення своєї діяльності в цілому і по статтям за період що аналізується і за попередній представлені в таблиці 3.1
Як видно з таблиці 3.1 найбільша частина витрат це матеріальні витрати, вони склали 61945 грн., проте вони значно зменшились у 2005 році порівняно з 2004. Це являє собою позитивний факт, оскільки при урахуванні збільшення доходів від реалізації товарів таке зменшення матеріальних витрат свідчити про покращення діяльності підприємства.
Таблиця 3.1 Структура витрат підприємства „КФ „Ольга”
| Найменування показника | За 2004 р., грн. | За 2005 р., грн. | Відхилення, грн. |
| Матеріальні затрати | 69170 | 61945 | 7225 |
| Витрати на оплату праці | 45729 | 44960 | 769 |
| Відрахування на соціальні заходи | 17600 | 17292 | 308 |
| Амортизація | 3074 | 2306 | 768 |
| Інші операційні витрати | 2767 | 2459 | 308 |
| Разом | 138339 | 128963 | 9376 |
Графічно структуру витрат зображено на рисунку 3.1
Рисунок 3.1 Структура витрат підприємства „КФ „Ольга”
Для того, щоб витрати по статтях привести в сопоставні значення, перерахуємо їх на 1 гривню реалізованої продукції, використовуючи формулу:
(3.6)
Отримані дані зведені в таблиці 3.2
Таблиця 3.2 Витрати на 1 гривню товарної продукції
| Найменування показника | За 2004 р. | За 2005 р. | Відхилення |
| Матеріальні затрати | 0,45 | 0,44 | 0,01 |
| Витрати на оплату праці | 0,298 | 0,319 | -0,021 |
| Відрахування на соціальні заходи | 0,115 | 0,123 | -0,008 |
| Амортизація | 0,02 | 0,016 | 0,004 |
| Інші операційні витрати | 0,018 | 0,017 | 0,001 |
| Разом | 0,9 | 0,915 | -0,015 |
Як показують дані таблиці 3.2, існують резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення матеріальних затрат, амортизаційних відрахувань та інших операційних витрат. Всі перелічені показники затрат на 1 грн. товарної продукції збільшились порівняно з попереднім періодом, і являють собою негативні відхилення від досягнутих у попередньому періоді, які можна розглядати як потенційно можливі.
Можливе зниження витрат на гривню товарної продукції дорівнює:
Витрати на гривню товарної продукції в 2005 році склали 0,9 грн., зниження цієї суми на 0,015 грн. дозволить збільшити суму прибутку. Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку:
А це у свою чергу підвищить рентабельність продажів.
Фактична рентабельність продажів у 2005 році склала:
Можлива рентабельність продажів при зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню реалізованої продукції складе:
Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якісного складу товарної продукції.
Дотримання технологічної дисципліни, контроль за роботою устаткування і своєчасна його наладка, умови зберігання і транспортування сировини і готової продукції є найважливішими чинниками підвищення якості товарної продукції.
Резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості звичайно визначається таким чином: зміна питомої ваги кожного виду продукції помножується на відпускну ціну відповідного виду продукції, результати підсумовуються, і одержана зміна середньої ціни помножується на можливий обєм реалізації продукції:
, (3.7)
де 
резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості продукції, грн.;
питома вага i-го виду продукції в загальному обємі реалізації, %;
відпускна ціна i-го виду продукції, грн.;
фактичний обєм реалізованої продукції за період, що вивчається, грн.;
можливе збільшення обєму реалізації продукції, грн..
На аналізованому підприємстві продукція представляє собою кілька видів друкованих видань і не підлягає класифікації за показниками якості, тому й не можуть бути розглянуті резерви підвищення прибутку завдяки змінам у структурі якісного складу продукції.
Узагальнимо всі виявлені резерви зростання прибутку в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 Загальні резерви збільшення суми прибутку
| Джерело резервів | Резерв збільшення прибутку, грн. |
| Збільшення обєму продажів | 3459,3 |
| Зниження собівартості продукції | 2357,49 |
| Разом | 5816,79 |
Питома вага кожного резерву в загальній сумі резервів зображено на рисунку 3.2
Рисунок 3.2 Структура джерел резервів збільшення прибутку
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів збільшення рентабельності продажів може бути використана наступна формула:
, (3.8)
де 
резерв зростання рентабельності;
рентабельність можлива;
рентабельність фактична;
фактична сума прибутку;
резерв зростання прибутку від реалізації продукції;
можлива собівартість продукції з урахуванням виявлених резервів;
фактична сума витрат по реалізованій продукції.
Можлива сума витрат на 1 гривню товарної продукції:
Помножимо цю суму витрат на можливий обєм товарної продукції виражений в цінах реалізації (157166,3 грн.), отримаємо значення суми можливої собівартості:
Підставивши всі відомі дані у формулу (3.8) обчислимо резерв збільшення рентабельності продажів фірми „КФ „Ольга” за рахунок названих вище чинників:
Таким чином, при збільшенні обєму виробництва і реалізації продукції на 15%, зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню товарної продукції підприємство „КФ „Ольга” одержить додатковий прибуток в сумі 5816,79 грн. і збільшить рентабельність продажів на 2,88%.
3.2 Пропозиції що до покращення фінансових результатів діяльності „КФ „Ольга”
На основі аналізу прибутку і рентабельності підприємства, проведеного в попередньому пункті даного розділу, нами встановлено, що на даному підприємстві існують наступні резерви поліпшення фінансових результатів діяльності:
а) Резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції. Факторний аналіз прибутку показав, що обсяги реалізації товарів підприємства в 2005 році зменшилися порівняно з 2004 роком, через що підприємство недоотримало потенційно можливий прибуток в розмірі 1690,2 грн. Це зменшення зумовлене зменшенням замовлень з боку клієнтів підприємства магазинів, через цінову політику підприємства. Однак, спираючись на експертні оцінки працівників підприємства, щодо рівня попиту на товари підприємства можна зробити висновок, що можливе збільшення обсягу реалізації на 15%. Досягнути цього збільшення можливо шляхом проведення рекламної акції серед постійних клієнтів підприємства, яка простимулює їх повернути попередні обсяги замовлень. Реалізація цього резерву дасть змогу додатково отримати 3459,3 грн. прибутку.
б) Резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення витрат підприємства. Аналіз витрат підприємства продемонстрував збільшення собівартості продукції, тобто закупочних цін на товари, збільшення амортизації та інших операційних витрат в 2005 році порівняно з 2004 роком, згідно аналізу витрати на 1 гривню реалізованої продукції по цих статтях збільшились. Розмір цих перевитрат являє собою резерв збільшення прибутку, оскільки підприємство відхилилось від вже досягнутого рівня витрат і потенційно може до нього повернутись. Реалізація цього резерву можлива головним чином за рахунок зменшення закупочних цін на товари, оскільки ця стаття затрат має найбільшу питому вагу. Зменшити закупочні ціни можна шляхом збільшення закупочних партій і отримання відповідних знижок, що стає можливим при реалізації резерву збільшення прибутку зазначеного вище. Реалізація цього резерву дозволить додатково отримати 2357,49 грн. прибутку.
Щоб поліпшити фінансові результати „КФ „Ольга”, та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і середньостроковому, так і в довгостроковому періоді наступні заходи:
- розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;
- впровадити на підприємстві системи управлінськогообліку витрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим групам товарної продукції;
- підвищити у складі реалізації питому ваги дрібнооптової товарної продукції;
- здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців;
- удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;
- надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації;
- розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно повязану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів;
- використовувати системи депремування працівників при порушенні трудової або технологічної дисципліни;
- розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності праці;
- здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування товарної продукції.
Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.
Враховуючи результати, отримані в процесі дослідження, а саме прибутковість, та її стабільність, стає доцільним, на основі додатково проведеного, імовірно позитивного, аналізу кредитоспроможності, залучення банківських коштів у вигляді кредиту для розширення діяльності підприємства.
ВИСНОВКИ
Економічний розвиток підприємства характеризується покращенням фінансово-економічних результатів. Це покращення зумовлюється дією внутрішньо-виробничих і зовнішньо-економічних чинників. Для встановлення чинників формування фінансових показників нами проведено дослідження на підприємстві „Колективна фірма „Ольга”.
Виявлено, що в умовах ринкової економіки ці фактори взаємозалежні і зумовлюють фінансовий стан підприємства. Визначальним фактором фінансового стану є прибутковість його господарської діяльності.
На основі аналізу динаміки та структури діяльності підприємства здійснено пошук резервів підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів, оскільки це є одним з найважливіших завдань будь-якого виробництва. Виявлення і практичне використання цих резервів було метою цього дослідження. За допомогою ретельного фінансово-економічного аналізу, проведеного в дипломному дослідженні на тему „Резерви поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства” досконало вивчені показники прибутку і рентабельності і зроблено наступні висновки.
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства є невідємною частиною фінансово-економічного аналізу. Основними показниками, що характеризують ефективність діяльності підприємства є прибуток і рентабельність.
Аналіз прибутку здійснюють за даними фінансового звіту (форма № 2) підприємства. При цьому дається оцінка прибутку (збитку) в цілому і за окремими його видами.
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється.
Об’єктом дослідження вибрано підприємство „Колективна фірма „Ольга”.
Як показав аналіз фінансових результатів підприємства КФ „Ольга”, дане підприємство успішно працює на ринку міста Одеси, воно є конкурентним, а також в аналізованому періоді воно поліпшило свої фінансові результати.
Балансовий прибуток в звітному році збільшився на 3581 грн. в порівнянні з попереднім роком, цей приріст склав 24,09%.
Основний дохід підприємство одержує від реалізації друкованої продукції. Тільки після продажу продукції, чистий прибуток приймає форму прибутку. Значить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансове становище.
Частка прибутку від реалізації у складі балансового прибутку склала 92,76%. Сума прибутку від реалізації продукції в 2005 році в 1,28 раз перевищила суму прибутку у попередньому році.
Чистий прибуток підприємства збільшився на 2506 грн. або на 24,8% і склав 12912 грн. Цей приріст зумовлений приростом переважної більшості складових чистого прибутку, що вказує на розвиток підприємства.
Факторний аналіз докладно продемонстрував чинники цього збільшення. Найбільша зміна прибутку від реалізації продукції відбулася за рахунок зміни політики ціноутворення, за рахунок її поліпшення підприємство збільшило прибуток на 10046,97 грн. Однак слід відмітити негативний вплив на прибуток зміни обсягів реалізації та собівартості продукції. За рахунок цих чинників прибуток від реалізації продукції зменшився на 1690,2 грн. та 3227,8 грн. відповідно. Також слід відмітити суттєвий негативний вплив змін у структурі реалізованої продукції на прибуток від реалізації, що склав 3180,60 грн.
Найбільш докладніше, ніж прибуток, який характеризує діяльність в абсолютному виразі, остаточні результати господарювання характеризують показники рентабельності, що являють собою відносні показники і дають змогу отримати більш реальну оцінку.
Рентабельність продажів, що показує частку прибутку в сумі виручки від реалізації. В звітному році вона склала 12,5%, що на 1,9% більше даного показника за попередній рік.
Рентабельність витрат на виробництво і реалізацію продукції в звітному році склала 16,7%, це на 2,8% перевищує результат у попереднього року.
Рентабельність всього капіталу зросла на 1,16% і склала в аналізованому періоді 9,62%.
Рентабельність необоротних активів склала 19,13%, що на 2,21% перевищує показник попереднього року.
Отже показники рентабельності свідчать про помірний розвиток підприємства і покращення його діяльності за аналізований період.
Аналіз також показав, що на підприємстві „КФ „Ольга” існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться:
а) резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обєму реалізації продукції, що склав 3459,3 грн. Реалізація резерву можлива шляхом проведення рекламних акцій серед постійних клієнтів підприємства у вигляді тимчасових знижок або інших особливих умов, щоб стимулювати їх поступово повернути попередні обсяги замовлень;
б) зниження витрат на гривню товарної продукції на 0,015 грн. (в тому числі за рахунок зменшенняматеріальних витрат, амортизації та інших операційних витрат) дозволить збільшити суму прибутку на 2357,49 грн. Реалізувати цей резерв можна шляхом збільшення закупочних партій товарів, за рахунок реалізації вище зазначеного резерву, і тим самим здобуття відповідних знижок;
в) резерв підвищення рентабельності продажів за рахунок зазначених вище резервів підвищення прибутку складе 2,88%.
Таким чином, використовуючи виявлені резерви, КФ „Ольга” може одержати додатковий прибуток в сумі 5816,79 грн. і збільшити рентабельність виробництва з 17,88% до 20,76%.
Проведений аналіз фінансових результатів підприємства „Колективна фірма „Ольга” показав, що даний аналіз є ретроспективним, оскільки використана інформація відноситься до фактів господарської діяльності, що вже відбулися; крім того, аналіз визначається як внутрішній, тобто вивчалася
діяльність тільки одного підприємства; підсумковим (за один рік); фінансово-економічним, тобто його змістом є вивчення взаємодії економічних процесів і фінансових результатів.
Згідно використаної методики проведений нами аналіз є порівняльним і факторним. По ступеню охоплення обєктів, що вивчаються, - вибірковий і тематичний, тобто розглядалися не всі сторони господарської діяльності „КФ „Ольга”, а лише фінансові результати. Даний аналіз не носить вичерпного характеру, що продиктовано обмеженістю наданої підприємством інформації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України -К.: Преса України, 1997. - 80 с.
2. Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 304 с.
3. Артевенко В.Г., Белелендир М.В. Финансовый анализ. – М.: Издательство «ДИС», 1997. – 416 с.
4. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. И перераб. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 368 с.
5. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. -К.: “ЛИБІДЬ”. 1998. – 163 с.
6. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 1998. – 178 с.
7. Бланк И.А. Управление прибылью.-К.; Ника - Центр, 1998г – 563 с.
8. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999. – 342 с.
9. Большой экономический словарь. / Под ред. Азримяна А.Н. – Институт новой экономики, 1998. – 713 с.
10. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 1994. – 318 с.
11. Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. Практическое пособие. - М.: Издательство ПРИОР, 2000. – 174 с.
12. Василик О.Д. Теорія фінансів. -К: Ніос, 2000. -416с.
13. Градов А. П. Экономическая стратегия фирмы. СПб: 1995, - 478 с.
14. Економіка підприємства. Підручник (за редакцією Покропивного С.Ф.) - К.: Хвиля - Прес, 1995 р. – 306 с.
15. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 1996. – 423 с.
16. Жминько С.И. Финансовый учет на предприятиях. - Ростов-на-Дону: изд. Феникс, 1998. – 267 с.
17. Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н.. Математические методы в економике. - М: ДИС, - 1997. – 174 с.
18. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту: Навчал.посіб. – М-во освіти України та ін. – К., 1995. – 276 с.
19. Иванов Р.А., Нурходжиев Н. Оценка ефективности производства в условиях рынка. //Полиграфия, 1992, №8.
20. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2001. 152 с.:
21. Кириленко О.П. Фінанси. -Тернопіль, 1998. 165 с.
22. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. – 2-е изд.; - М., 1996. 241 с.
23. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 386 с.
24. КовалевВ.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 1996. – 263 с.
25. Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. – К: “Феникс”, - 1997. – 269 с.
26. Крыньский Х.Э. Математика для экономистов. / Под ред. Баренгольца М.И. - М.: Статистика, 1970. – 216 с.
27. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999. - 132с.
28. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1993 – 159 с.
29. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. – М.: Высшая школа, 1997. – 307 с.
30. Опарін В.М. Фінанси. -К, 1999. -164 с.
31. Павлова Л.П. Финансовый менеджмент. - М.: ИНФРА-М, 1999. – 196 с.
32. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Стратегія, організація, ефективність. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998 р. – 233 с.
33. Румянцева З.П., Саломатин Н.А. и др. Менеджмент организации. - М.: ИНФРА-М, 1996. 226 с.
34. Русак Н.А. Стражев В.И., Мигун О.Ф. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. / Под ред. Стражева В.И. - Миснк: Вышэйшая школа, 1998. – 267 с.
35. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП Экоперспектива, 1998. – 189 с.
36. Справочник финансиста предприятия. - М.: ИНФРА-М, 1996. – 312 с.
37. Стражев В.И. Оперативное управление предприятием, проблемы учета и анализа, - Минск: Наука и техника, 1973. – 226 с.
38. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності: Навчально-методичний посібник. -К.: ВТОВ АСК, 1996; 219с.
39. Ушакова Н.М., Економіка торгівельного підприємтсва К.: “Хрещатик” 1999р. – 407 с.
40. Финансы /Под общ. ред. Л.А. Дробозиной. -М.: Финансы, Юнити, 2000.-527с.
41. Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна: - К.: КНЕУ, 1998. 368 с.
42. Холод З.М., Чорняк О.З. Методика фінансового аналізу
діяльності підприємств різних організаційно-правових структур
ВПК України. - Львів: Фенікс, 1997 р. 395 с.
43. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 367 с.
44. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М., ИНФРА-М, 1997. – 403 с.
45. Шим Д., Сигел Д. Методы управления стоимостью и анализа
затрат. - М.: Филинь, 1996 г. – 217 с.
46. Экономическая теория / Под ред. Добрынина А.И., Тарасевича Л.С.- СПб.: изд. СПбГУЭФ, изд. Питер Паблишинг, 1997. – 427 с.
47. Ю.С. Шашурин, А. В. Черезов Себестоимость в оперативном управлений предприятием, - М.: 000 Издательско-Консалтинговая Компания ДеКА, 2000. - 212 с.
48. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики. - М., Финансы и статистика, 2001 – 243с.
ДОДАТКИ
Додаток А
БАЛАНС „Колективної фірми „Ольга”
на 31 грудня 2005 р.
| Актив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| I. Необоротні активи | |||
| Нематеріальні активи: | |||
| залишкова вартість | 010 | 1537 | 2306 |
| первісна вартість | 011 | 1537 | 2306 |
| Накопичена амортизація | 012 | ||
| Незавершене будівництво | 020 | 15371 | 10760 |
| Основні засоби: | |||
| залишкова вартість | 030 | 36890 | 44576 |
| первісна вартість | 031 | 39965 | 50724 |
| Знос | 032 | 3074 | 6148 |
| Довгострокові фінансові інвестиції: | |||
| які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств | 040 | ||
| інші фінансові інвестиції | 045 | 7686 | 9223 |
| Довгострокова дебіторська заборгованість | 050 | ||
| Відстрочені податкові активи | 060 | 615 | |
| Інші необоротні активи | 070 | ||
| Усього за розділом I | 080 | 61484 | 67479 |
| II. Оборотні активи | |||
| Запаси: | |||
| виробничі запаси | 100 | 13834 | 10913 |
| тварини на вирощуванні та відгодівлі | 110 | ||
| незавершене виробництво | 120 | 15371 | 18753 |
| готова продукція | 130 | 18445 | 5687 |
| товари | 140 | ||
| Векселі одержані | 150 | ||
| Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | |||
| чиста реалізаційна вартість | 160 | 3074 | 13065 |
| первісна вартість | 161 | 3074 | 13065 |
| резерв сумнівних боргів | 162 | ||
| Дебіторська заборгованість за розрахунками: | |||
| з бюджетом | 170 | ||
| за виданими авансами | 180 | ||
| з нарахованих доходів | 190 | ||
| із внутрішніх розрахунків | 200 | ||
| Інша поточна дебіторська заборгованість | 210 | ||
| Поточні фінансові інвестиції | 220 | 3843 | 16140 |
| Грошові кошти та їх еквіваленти: | |||
| в національній валюті | 230 | 6148 | 1383 |
| в іноземній валюті | 240 | ||
| Інші оборотні активи | 250 | ||
| Усього за розділом II | 260 | 60715 | 65942 |
| III. Витрати майбутніх періодів | 270 | 769 | 769 |
| Баланс | 280 | 122968 | 134189 |
| Пасив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| I. Власний капітал | |||
| Статутний капітал | 300 | 53799 | 61484 |
| Пайовий капітал | 310 | ||
| Додатковий вкладений капітал | 320 | ||
| Інший додатковий капітал | 330 | ||
| Резервний капітал | 340 | ||
| Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | 350 | 15371 | 24594 |
| Неоплачений капітал | 360 | ( ) | ( ) |
| Вилучений капітал | 370 | ( ) | ( ) |
| Усього за розділом I | 380 | 69170 | 86078 |
| II. Забезпечення наступних витрат і платежів | |||
| Забезпечення виплат персоналу | 400 | 769 | 461 |
| Інші забезпечення | 410 | ||
| Цільове фінансування | 420 | 1537 | 1845 |
| Усього за розділом II | 430 | 2306 | 2306 |
| III. Довгострокові зобовязання | |||
| Довгострокові кредити банків | 440 | 14602 | 8454 |
| Інші довгострокові фінансові зобовязання | 450 | ||
| Відстрочені податкові зобовязання | 460 | ||
| Інші довгострокові зобовязання | 470 | 6148 | 6148 |
| Усього за розділом III | 480 | 20751 | 14602 |
| IV. Поточні зобовязання | |||
| Короткострокові кредити банків | 500 | 10760 | 13834 |
| Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями | 510 | ||
| Векселі видані | 520 | ||
| Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги | 530 | 14602 | 12297 |
| Поточні зобовязання за розрахунками: | |||
| з одержаних авансів | 540 | ||
| з бюджетом | 550 | 1998 | 1998 |
| з позабюджетних платежів | 560 | ||
| зі страхування | 570 | ||
| з оплати праці | 580 | 2767 | 2459 |
| з учасниками | 590 | ||
| із внутрішніх розрахунків | 600 | ||
| Інші поточні зобовязання | 610 | ||
| Усього за розділом IV | 620 | 30127 | 30588 |
| V. Доходи майбутніх періодів | 630 | 615 | 615 |
| Баланс | 640 | 122968 | 134189 |
Додаток Б
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ КФ „Ольга”
за 2005 р.
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
| Стаття | Код рядка |
За звітний період |
За попередній період |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 010 | 184452 | 169081 |
| Податок на додану вартість | 015 | 30742 | 28175 |
| Акцизний збір | 020 | ||
| 025 | |||
| Інші вирахування з доходу | 030 | ||
| Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 035 | 153710 | 140906 |
| Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) | 040 | 130654 | 122968 |
| Валовий: | |||
| прибуток | 050 | 23057 | 17938 |
| збиток | 055 | ||
| Інші операційні доходи | 060 | 2306 | 1845 |
| Адміністративні витрати | 070 | 5380 | 4150 |
| Витрати на збут | 080 | 2306 | 1845 |
| Інші операційні витрати | 090 | ||
| Фінансові результати від операційної діяльності: | |||
| прибуток | 100 | 17677 | 13788 |
| збиток | 105 | ||
| Доход від участі в капіталі | 110 | 461 | 615 |
| Інші фінансові доходи | 120 | 307 | 461 |
| Інші доходи | 130 | ||
| Фінансові витрати | 140 | ||
| Втрати від участі в капіталі | 150 | ||
| Інші витрати | 160 | ||
| Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: | |||
| прибуток | 170 | 18445 | 14864 |
| збиток | 175 | ||
| Податок на прибуток від звичайної діяльності | 180 | 5534 | 4458 |
| Фінансові результати від звичайної діяльності: | |||
| прибуток | 190 | 12912 | 10406 |
| збиток | 195 | ||
| Надзвичайні: | |||
| доходи | 200 | ||
| витрати | 205 | ||
| Податки з надзвичайного прибутку | 210 | ||
| Чистий: | |||
| прибуток | 220 | 12912 | 10406 |
| збиток | 225 |
II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
| Найменування показника | Код рядка |
За звітний період |
За попередній період |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Матеріальні затрати | 230 | 69170 | 61945 |
| Витрати на оплату праці | 240 | 45729 | 44960 |
| Відрахування на соціальні заходи | 250 | 17600 | 17292 |
| Амортизація | 260 | 3074 | 2306 |
| Інші операційні витрати | 270 | 2767 | 2459 |
| Разом | 280 | 138339 | 128963 |