Ринок хлібу та хлібобулочних виробів в Україні
СОДЕРЖАНИЕ: 1. СТАН РОЗВИТКУ РИНКУ ХЛІБА ТА ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ В УКРАЇНИ Хлібобулочні вироби є важливим продуктом харчування для більшості населення України. Потреба в них притаманна людям будь-якого соціального статусу і за будь-якого рівня доходів. Хлібопекарська галузь покликана забезпечувати споживачів країни цими життєво значущими продуктами харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості.1. СТАН РОЗВИТКУ РИНКУ ХЛІБА ТА ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ В УКРАЇНИ
Хлібобулочні вироби є важливим продуктом харчування для більшості населення України. Потреба в них притаманна людям будь-якого соціального статусу і за будь-якого рівня доходів. Хлібопекарська галузь покликана забезпечувати споживачів країни цими життєво значущими продуктами харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості.
Проте за останнє десятиріччя питома вага виробів промислової випічки у структурі споживання хлібобулочних виробів населенням більшості регіонів України постійно зменшувалась. Відповідно зростали обсяги випічки даної продукції в домашніх умовах, незважаючи на високу трудомісткість цього процесу. Діяльність хлібопекарських підприємств стала низькоефективною, а для багатьох з них навіть збитковою.[ ]
До основних факторів, які впливають на формування споживних властивостейхлібобулочних виробів, належать вид сировини та її якість, технологіявиготовлення продукції.
Асортимент хлібобулочних виробів, які виробляються українськими підприємствами, налічує понад 1000 найменувань. Він збільшується щороку в межах конкурентної боротьби за споживача, при цьому використовуються сучасні технології із застосуванням різних смакових добавок, наповнювачів тощо. Практично половина всього хліба, що виробляється в Україні, - пшеничний, частка житнього - близько третини. Булочна продукція займає приблизно 1/6 ринку. Іншим видам продукції (хлібцям та ін.) залишається 4-5%. При цьому за рахунок появи нового виду виробів попит на традиційні марки хліба щороку зменшується приблизно на 5%. Хоча доки хліб масових сортів утримує безумовне лідерство в структурі виробництва хлібозаводів - 65-80%
Найбільшими виробниками хлібу та хлібобулочних виробів в Україні є 6-7 компаній, що контролюють майже половину ринку, кожна з яких концентрує виробничі потужності у певному регіоні. Так, однією з найбільших компаній є «Хліб Києва», яка підтримується столичною владою та займає 91% київського ринку і 13,5% – національного. Столичний ринок також наповнюється за рахунок продукції компаній «Хлібні інвестиції» (найрозгалуженіший холдинг, до складу якого входять заводи у багатьох обласних центрах), а також ЗАТ «Укрзернопром» (основні потужності зосереджено у північно-східному регіоні). Південь України охоплює холдинг «ТіС», західні області – ПАТ «Концерн«Хлібпром» (питома вага обох компаній на українському ринку складає близько 6%). Решта компаній (57% українського ринку) є досить дрібними та зосереджені на виробництві продукції для окремих населених пунктів або районів. До невеликих компаній належать такі підприємства, як ВАТ«Коровай» (близько 3% національного ринку), ТОВ«Агросервіс2000» (2,9% ринку) тощо.[ ]
Найбільші хлібозаводи займають, зазвичай, не більше ніж 3% ринку, що пов’язано з нетривалим терміном реалізації продукції, внаслідок чого виробники можуть продавати хлібобулочні вироби тільки у своєму регіоні – географічне розширення реалізації збільшує транспортні витрати, а отже, і собівартість продукції, а також знижує якість продукції, що робить її менш конкурентноспроможною, порівняно з місцевою. Серед хлібозаводів можна виділити «Київхліб» (Хлібокомбінати №№10,11– м.Київ), «Одеський Коровай» (Одеська обл.), «Вінницяхліб» ПАТ«Концерн «Хлібпром» (Вінницька обл.), «Черкасихліб» (Черкаська обл.), «Хліб» (Дніпропетровська обл.) та «Хлібзавод «Салтівський» (Харківська обл.) тощо. На дрібні хлібзаводи припадає близько 80% ринку.[ ]
У складі собівартості виробництва хліба та хлібобулочних виробів половину витрат формує борошно, крім цього значними є витрати на оплату праці (30%), витрати на газ для випікання (10%), а також інші витрати – олія, дріжджі, сіль, бензин тощо. У 2007році велика кількість хлібозаводів внаслідок зростання собівартості виробництва почала підвищувати ціни на продукцію. В результаті, з метою регулювання галузі, Постановою від 20.06.2007р. Уряд надав органам виконавчої влади повноваження встановлювати граничні рівні рентабельності для виробництва борошна пшеничного Іта ІІ ґатунку, борошна житнього та окремих сортів соціального хліба, виробленого з нього. Крім цього, для хлібовиробників обов’язкове декларування зміни цін (Постанова №1222 від 17.10.2007р.). Таким чином, дрібні виробники були змушені до виходу з ринку, натомість, на тлі загального скорочення виробництва великі підприємства (такі як «Хліб Києва» та «ТіС») збільшили обсяги виробництва на 3-5%.[ ]
В Україні немає єдиного механізму формування ціни на хліб, тому в різних регіонах ціна може значно відрізнятися. У більшості областей виробники не отримують дотацій від муніципалітетів, але підписали меморандум про непідвищення цін на «соціальні» сорти хліба, притаманні для кожного регіону.
Рисунок 1. Індекс цін виробників хлібу та хлібобулочних виробів в Україні у 2008-2010рр., %
Як видно з рис. 1 у 2008 році відбулося суттєве підвищення цін на хліб та хлібобулочні вироби – загалом за підсумками року на 27,6% , що, насамперед, викликано збільшенням собівартості продукції, а також внаслідок зростання цін на енергоносії. Також суттєво зросли фінансові витрати та збільшилася заборгованість за валютними кредитами, що залучалися для придбання імпортного обладнання, в результаті девальвації національної валюти.
У 2009 році ціни підвищували окремі виробники, які не переглядали ціни наприкінці 2008 року. У 2010 року ціни на хлібобулочні вироби зростали більш помірно, ніж у попередніх роках. У Ікварталі 2010 року середній рівень роздрібної ціни на хліб пшенично-житній становив 3,42 грн./кг (на 6,9% вище, ніж торік), на пшеничний – 3,49 грн./кг (на 9,0% більше, ніж торік), у ІІкварталі відповідно 3,50 грн.кг (+6,1%) та 3,56 грн./кг (+7,9%).[ ]
Сьогодні на ринку хліба та хлібобулочних виробів присутня продукція великих промислових підприємств (стаціонарних хлібокомбінатів та хлібозаводів), підприємств середньої потужності, малих підприємств, пекарень та цехів.
Відповідно до офіційної статистики, динаміка обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів в Україні має стійку тенденцію до спаду виробництва хліба.
За оперативними даними Держкомстату України хлібопекарськими підприємствами всіх форм власності, які звітують перед статистичними органами, у 2009 році вироблено 1,755 тис. тонн хліба та хлібобулочних виробів, що на 7,9 % менше ніж у 2008 році. За 4 місяці 2010 року вироблено 538,6 тис тонн хліба та хлібобулочних виробів. Спад темпів виробництва склав 4,2%.
Протягом останніх років стан хлібопекарської галузі характеризується спадом обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів, що пов’язано зі скороченням споживання, демографічною ситуацією в країні та збільшенням обсягів випікання хліба невеликими пекарнями, супер- та гіпермаркетами, а також домашніми господарствами (ці обсяги не обліковуються офіційними статистичними даними). У 2009 році, за попередніми даними, вироблено 1,755 тис.т хліба хлібобулочних виробів, що на 11,3% менше, ніж у попередньому році (рис. 2). За 7 місяців 2010 року обсяг виробництва хліба становив 975 тис.тонн (на 3,7% менше, ніж торік).[ ]
Рисунок 2. Динаміка обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів в Україні, тис.тонн
Хлібопекарськими підприємствами системи Укрхлібпрому в 2009 році (за уточненими даними) було вироблено та реалізовано 929,7 тис. тонн хліба та хлібобулочної продукції, питома вага якої від загального обсягу виробництва в Україні за 2009 рік, становить 53 відсотків. Впродовж січня-грудня 2009 року підприємства зменшили виробництво хліба та хлібобулочних виробів на 6,4 відсоткових пункти.
За 4 місяці 2010 року на підприємствах Укрхлібпрому вироблено 302,8 тис тонн хліба та хлібобулочних виробів. Спад темпів виробництва склав 3,1%. Щодо цінової ситуації, то слід зазначити, що на ринку хліба ціни мають сталу тенденцію до зростання, оскільки збільшується вартість всіх складових витрат на виробництво.