Особливості фізичної діяльності людини
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат з БЖД Особливості фізичної діяльності людини Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву неї певної потреби Діяльність людини можна поділити на дві категорії – фізичну та розумову.Реферат з БЖД
Особливості фізичної діяльності людини
Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву неї певної потреби
Діяльність людини можна поділити на дві категорії – фізичну та розумову.
- Фізична діяльність – діяльність, пов ’ язана з конкретними предметними діями(наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо).
- Розумова діяльність пов ’ язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.
Особливості фізичної діяльності людини
Фізичну роботу(роботу м’язів) можна поділити за її характером на два види – статичну і динамічну.
При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але меншою мірою ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена втомлювала дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м’язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.
Динамічні робота пов’язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла. У результаті енергія, яка витрачається при такій праці, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м’язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, своєю чергою, призводить до меншої втомлюваності.
Працездатність м’язів залежить також і від обсягу навантаження – чим воно більше, тим швидше втомлюються м’язи. Для виконання фізичної роботи дуже важливо добрати середні величини ритму і навантаження. Це сприятиме підвищенню продуктивності і скороченню періоду втомлюваності (втома настане пізніше).
У процесі роботи будь-якої частини тіла до неї надходить більше крові, ніж при стані спокою. Чим більшу роботу виконують м’язи, тим більше поживних речовин і кисню надходитиме до них за допомогою крові. Чим більше фізичної праці, занять фізичною культурою, спортом, тим швидше ростуть м’язові волокна, людина стає сильнішою. Фізичні вправи взагалі добре впливають на весь організм людини, зміцнюють здоров’я, загартовують людину, роблять її здатною витримувати різні несприятливі впливи навколишнього середовища.
Фізичні навантаження зумовлюють активізацію обмінних процесів. При інтенсивному навантаженні хвилинний об’єм серця зростає порівняно зі станом спокою в 6 разів, кількість засвоєння кисню – в три рази. Внаслідок цього збільшується постачанням киснем тканин у 18 разів.
Обсяг фізичної роботи залежить від конкретної професійної діяльності особливостей людини, ступеня тренованості, фізичного розвитку тощо.
Як тільки людина приступає до конкретної роботи, незалежно від рівня її інтенсивності, з’являється потреба у збільшенні кількості кисню в організмі людини. Кожній людині відповідає свій показник максимального споживання кисню(МКС). Чим вище МКС, тим вища працездатність, стійкість до впливу екстремальних факторів. У чоловіків віком до 25 років МКС становить приблизно 2,8-3,0 л/хв, а у спортсменів – 5,0-6,0 л/хв. Споживання кисню зростає із збільшенням навантаження на організм людини. Через певний проміжок часу збільшення навантаження не призводить до збільшення концентрації кисню в організмі. Такий стан насичення киснем називається кисневою межею. Відповідно, таке навантаження за великий проміжок часу повністю виснажує людину(за 5-10 хв.).
Отже, інтенсивна фізична праця ставить високі вимоги до функції основних органів і систем людини. Нетренованість призводить до погіршення стану серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем, а постійна фізична активність поліпшує їх функції
Особливості розумової діяльності людини.
На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функції уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза.
Все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршується також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.
Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги – в середньому у 5-10 разів вищий, ніж при фізичній паці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.
Люди що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов ’ язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.