Розвиток батьківської сфери як особистісної стратегії у період юності і дорослості

СОДЕРЖАНИЕ: ЗМІСТ: Вступ Розділ 1. Теоретичні основи формування батьківської сфери у період юності і дорослості 1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці

ЗМІСТ:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування батьківської сфери у період юності і дорослості

1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці

1.2 Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства

1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька

1.4 Вплив статевих відмінностей та особливостей на формування батьківської сфери у молоді

Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості

2.1 Організація та проведення психологічного дослідження

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

2.3 Психологічна підготовка старшокласників до виконання ролей матері та батька

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Якість виховання, усвідомлене виконання батьківської ролі визначають стан суспільства, інституту родини і психологічне здоровя особистості наступних поколінь. У наш час звичайними явищами стають малодітна родина, відхід від традиційного розподілу ролей і відповідальності в родині, збільшення кількості однодітних родин, фемінізація, ослаблення виховної ролі батьків, ріст бездоглядності, значне зниження стабільності родини, і інші актуальні явища в сфері родини та дитячо-батьківських відносин. Все це змушує звертати пильну увагу на дану сферу.

Практично кожна людина стає батьком або матір`ю, і якість виховання, сімейної взаємодії залежить від стану батьківства. З появою дитини в родині, чоловік і жінка свідомо або неусвідомлено здобувають нову роль – батьків. Прийняття батьківської ролі відбувається раз і назавжди. Біологічна здатність бути батьком або матір`ю не завжди збігається із психологічною готовністю до батьківства. Готовність до батьківства, усвідомлення себе родителем і способи реалізації батьківства в парі зі своїм чоловіком / дружиною формуються під впливом різних факторів.

Батьківство відіграє значну роль у житті конкретної особистості. Протягом всього життя батьки залишаються значимою фігурою для індивіда. Батьківство включає феномени материнства й батьківства, але не зводиться до їхньої простої сукупності. Однак при відносно активній розробці окремих проблем материнства (А.Я. Варга, Г.Г. Філіппова) [16], [55], [56] батьківство є практично невивченим (І.С. Кон, В.А. Сухомлинский) [43], [54]. Також необхідно відзначити й стосовно батьківства в цілому – у психології немає чіткого визначення батьківства, немає обґрунтування цього феномена із психологічної точки зору, за винятком дослідження етнографічного аспекту батьківства (І.С. Кон) [43].

Родина є першим інститутом соціалізації дитини. Саме сімейне виховання є найбільш природним і відіграє визначальну роль у розвитку й формуванні особистості. На молодих батьків виявляється постійний тиск із боку авторитетних джерел: як необхідно доглядати за дитиною і як треба її виховувати. Вибираючи свій стиль поводження у взаємодії з дитиною, батьки виявляються в ситуації невизначеності й можуть відчувати непевність у собі, почуття провини і так далі. Все це визначає потребу в психологічному супроводі родини і сімейного виховання.

Психологічна робота з батьками – досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються у своїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківських відносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїх думок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матірю нерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків, вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це «за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів. Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.

Проблема дослідження міститься у виявленні і вивченні компонентів, рівнів розвитку батьківства як інтегрального психологічного утворення особистості, особливостей статево-рольової ідентифікації у жінок та чоловіків в період народження дитини; визначенні психологічних факторів формування батьківства для розробки технології формування усвідомленого батьківства.

Дослідженню проблем становлення та розвитку сім’ї присвятили свої роботи І. Бестужев-Лада [13], Д. Варга [16], І. Гребенніков [18], Г. Гурко [19], Н.І. Гусак [20], [21], [22], С.С.Жигалін [31], [32], [33] Г.Г. Филипова [55], [56] та ін. Проблеми підготовки молоді до сімейного життя висвітлені у дослідженнях В. Г. Захарченко [53], С.Ю. Мещерякової [48], І.М. Мачуської [47], С.С.Жигаліна [32], [33], [34]та ін.

Разом з тим відчувається недолік наукових даних, що розкривають особливості знань і уявлень юнаків і дівчат про батьківство, а вони, разом з тим, необхідні для розробки навчальних програм, що сприяють оптимізації їх майбутніх та вже існуючих батьківських позицій, орієнтування на формування в молоді відповідального відношення до батьківства й шлюбу, а також для потреб психолого-педагогічної консультативної роботи. Це і зумовило вибір теми курсового дослідження «Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості».

Об’єкт дослідження – батьківська сфера та психологічна готовність молодих людей до батьківства.

Предметом дослідження виступили особливості формування, структура психологічної готовності молоді до батьківства, розвиток батьківських почуттів та ставлень до дитини після її народження.

Мета дослідження – проаналізувати закономірності розвитку розвиток батьківської сфери в період очікування сім`єю дитини та після її народження, а також в експериментальному виявленні розвитку структурних компонентів психологічної готовності юнацтва до батьківських стосунків.

Гіпотеза дослідження:

• батьківство є інтегральним психологічним утворенням особистості, що містить ряд компонентів, кожний з яких включає когнітивні, емоційну й поведінкову складові;

• формування батьківства залежить від ряду субєктивно-психологічних факторів, складові яких належать різним ієрархічно організованим системам;

У відповідності з метою, предметом, об’єктом та гіпотезою дослідження були визначені такі наукові завдання :

1. Вивчити основні теоретичні підходи до розгляду феномена батьківства і його складових.

2. Вивчити структуру батьківства як інтегрального психологічного утворення особистості.

3. Провести дослідження готовності молоді до майбутнього батьківства;

4. Дослідити еволюцію поглядів на батьківство в батьків і матерів, у період очікування дитини, та після її народження.

5. Розробити рекомендації для роботи по формуванню психологічної готовності молодих людей до майбутнього батьківства засобами активного соціально-психологічного навчання.

Теоретико-методологічні засади дослідження випливають із системної інтеграції відомих положень психологічної науки про становлення особистості та органічний взаємозв’язок свідомості та самосвідомості, єдність психіки та діяльності, детермінацію психіки соціальними факторами, закономірності функціонування і розвиток мотиваційно-потребової сфери особистості.

Методи дослідження. У ході дослідження застосовано комплексний підхід, який полягав у поєднанні теоретичного аналізу наукових джерел із застосуванням психологічного емпіричного експерименту.

• Обсерваційні методи – безпосереднє спостереження за поведінкою подружніх пар, що є батьками в родині й за її межами з метою розробки загальної картини феномена батьківства.

• Оглядово-аналітичне теоретичне вивчення психологічної, педагогічної, філософської, соціологічної літератури по досліджуваній проблемі для зясування її розробленості й визначення подальших шляхів дослідження.

• Експериментальний метод: модифікований методика PARI (parental attitude research instrument) – «Батьківсько-дитячі відносини», для визначення психологічної готовності юнацтва до батьківства, анкетування майбутніх або молодих батьків, проективна методика «Батьківський твір».

• Субєктивно-оцінний метод – заснований на аналізі відповідей випробуваних на питання і інтерпретація авторської анкети і опитувальника.

• Якісний і кількісний аналіз отриманих результатів.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класів, них 16 юнаків та 14 дівчат. Також вибірку склали 10 подружніх пар, які вже є молодими батьками (10 жінок та 10 чоловіків).

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

- проаналізовано психологічну модель готовності до майбутнього батьківства юнаків та дівчат;

- розкрита сутність і зміст психологічної готовності молоді до батьківства, визначено її критерії та показники;

- обґрунтовано рекомендації для психокорекційних занять, спрямованих на розвиток компонентів психологічної готовності юнацтва до свідомого батьківства та створення сім’ї.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні психологічної моделі готовності молоді до майбутнього батьківства. Результати дослідження дають можливість показати значимість юнацького віку як етапу формування та становлення психологічної основи майбутнього батьківства, говорять про необхідність спеціально організованої підготовки молоді до сімейного життя. Основні висновки й положення можуть бути враховані й використані при складанні програм і навчальних курсів сімейнознавчої тематики, у практиці психологів, педагогів і фахівців шлюбних консультацій, що здійснюють роботу з молоддю з питань організації сімейного життя. Матеріали курсового дослідження можуть використовуватися при вивченні навчальних дисциплін «Психологія», «Основи вікової психології»; а також при подальшому дослідженні даної проблематики, або суміжних тем.

Структура дослідження: Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який містить 57 найменуваннь та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ БАТЬКІВСЬКОЇ СФЕРИ У ПЕРІОД ЮНОСТІ І ДОРОСЛОСТІ

1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічній теорії та практиці

Проблема сімейно – шлюбних відносин завжди привертала увагу вчених. Й. Дементьєва [25], С.В. Ковальов [41], Л.Б. Шнайдер [57] основною особливістю сучасної сім’ї визначають перехід від жорстко заданих рольових взаємовідносин до гнучких, більш динамічних. Така зміна робить особливо важливим спілкування подружжя, яке є результатом спільної творчості.

Батьківство і батьківська поведінка вивчаються в психолого-педагогічних науках у різних аспектах. І це зрозуміло, якщо врахувати їхню важливість для становлення особистості дитини. На рівні особистості батьківство розглядається як частина особистісної сфери людини, яка має свою онтогенетичну історію і як соціально-психологічне утворення, представлене соціальними установками різного рівня узагальнення й конкретизації (B.B. Бойко [14], Р.В. Овчарова [49]).

Формуванню усвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко [17], Р. Овчарової [49].

Окремим аспектам підготовки молоді до створення сім’ї і виконання батьківських функцій присвячені ряд дисертаційних досліджень. Так, моральна підготовка старшокласників до створення сім’ї та можливого майбутнього батьківства у зв’язку із цим досліджувалась Т.Г. Веретенко [17], Н.І. Гусаком [23]; С.С. Жигалін [38] к досліджував підготовку старшокласників до створення сім’ї і виконання виховних батьківських функцій; В.П. Кравець [45] розглядав індивідуальний підхід до старшокласників у процесі підготовки до створення сім’ї. Проблема підготовки юнацтва до сімейного життя в батьківський сім’ї знайшла своє відображення в дослідженнях Н.І. Гусака [21], І.В. Гребенникова [18].

У сучасній психології уявлення учнів середніх і старших класів про сім’ю вивчали Т.А. Демідова [26], Л.В. Долинська [30], І.М. Мачуська [47] та інші.

Ними виявлено, що шлюбно-сімейні та батьківські уявлення старшокласників відрізняються недостатньою повнотою, невисокою оцінкою себе як майбутнього подружжя. Уявлення про кохання, майбутнє сімейне життя, а також майбутнє батьківство є слабкими, уявлення про майбутнє сімейне життя формуються переважно в батьківській сім’ї, а уявлення про чоловіка і жінку складаються у сфері взаємовідносин з протилежною статтю. Аналіз розходжень в уявленнях майбутнього подружжя дозволив І.В. Гребенникову виявити такі особливості: найчастіше партнери мають різні уявлення про участь батька та матері у догляді за дитиною, у вихованні кооперацію домашньої праці і свою участь у ній, про виховання дітей взагалі, способи проведення вільного часу, планування бюджету [18, 29].

Таким чином, формування уявлень про створення майбутньої сім’ї та майбутнє батьківство є важливою складовою процесу становлення сучасної сім’ї і повинно носити цілеспрямований характер. У 1984 році в школах у старших класах був уведений новий предмет Етика і психологія сімейного життя, але він не зміг досягти поставленої мети яка полягала в формуванні у старшокласників потреби в створенні сім’ї, готовність до майбутнього батьківства, до вступу в шлюб, уміння правильно будувати сімейні відносини і виховувати майбутніх дітей. Однак практика показує, що все-таки доцільно було б зберегти у школі курс «Етика і психологія сімейного життя». При цьому необхідно удосконалювати зміст і методику навчання старшокласників основам психології сімейного життя, враховуючи вікові інтереси і особливості цього періоду, зокрема міжособові взаємовідносини і статево - рольову поведінку в юнацькому віці.

Узагальнення різних наукових позицій показало, що для юнацького віку характерна спрямованість на засвоєння норм взаємовідносин, активна соціалізація особистості в спілкуванні.

Узагальнення різних наукових позицій показало, що старшокласники значною мірою не задоволені відносинами з батьками і дорослими і орієнтуються на пошук нових форм спілкування з ровесниками.

Статева ідентичність і статево-рольова поведінка в юнацькому віці формуються в результаті тісної взаємодії біологічних, психологічних і психосоціальних факторів. Найбільш повний огляд цієї проблеми відображено в психологічних розробках, присвячених ідентифікації з батьками (С.С. Жигалін) [37], диференціації статевих ролей (І.С. Кон) [43], формуванню особистості майбутніх чоловіка та жінки (С.В. Ковальов, Т.А. Демидова) [41], [28].

На основі проведеного аналізу теоретичних джерел з обраної проблематики, можна зробити висновок про необхідність пошуку та обґрунтування нових шляхів та умов, які б забезпечили більш ефективне формування адекватних уявлень про майбутнє батьківство, майбутню сім’ю при підготовці юнацтва до сімейного життя з урахуванням вікових особливостей.

1.2 Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства

Батьківство – усвідомлення духовної єдності зі шлюбним партнером стосовно своїх або прийомних дітей, що представляє собою інтегральне психологічне утворення особистості, що включає сукупність ціннісних ориентаций родителя, установок й очікувань, батьківських почуттів, відносин і позицій, батьківської відповідальності й стилю виховання. Кожен компонент містить емоційні, когнітивні й поведінкові складові. Родительство проявляється як на субєктивно-особистісному рівні, так і на надіндивідуальному рівні.

Зв`язок компонентів батьківства здійснюється через взаємозумовленість складових їх когнітивних, емоційних і поведінкових аспектів, які є психологічними формами прояву батьківства.

Особливістю сімейних цінностей є те, що вони, по своїй суті, представляють сплав емоцій, почуттів, переконань і поведінкових проявів.

Когнітивна складова ціннісних ориентаций чоловіка й жінки характеризується тим, що інформація в ній перебуває на рівні переконань. Насамперед, це переконання в пріоритетності якихось цілей, типів і форм поведінки, а також переконання в пріоритетності якихось обєктів у деякій ієрархії.

Емоційна складова реалізується в емоційному фарбуванні й оцінному відношенні спостережуваного явища. Саме емоційний аспект, що визначає переживання й почуття людини, показує значимість тієї або іншої цінності, є своєрідним маркером визначення пріоритетів.

Поведінкова складова може бути як раціональною, так і ірраціональною; головне в ній – спрямованість: на реалізацію ціннісної орієнтації, досягнення значимої мети, захист тієї або іншої субєктивної цінності й так далі [27, 150].

Розглядаючи даний компонент у плані формувальності, важливо брати до уваги відносну стійкість цінностей як особистісного утворення. Однак, з огляду на провідну роль батьків у формуванні цінностей дитини, необхідно робити акцент на усвідомленні й переживанні цінностей родини в ході психологічної роботи з батьками, демонструвати передачу цінностей від покоління до покоління, сприяючи тим самим формуванню ціннісного компонента. Для усвідомлення значимості тієї або іншої цінності в деякій ієрархії для особистості родителя можна вести психологічну роботу з опорою на емоційну складову ціннісних ориентаций.

Батьківські установки і очікування є установками на мету й засоби діяльності в області батьківства.

Когнітивний аспект стосується знань і подань про репродуктивну норму суспільства, про розподіл батьківських ролей, а також включає реальний й ідеальний образ дитини.

Емоційний аспект являє собою сукупність поглядів, суджень, оцінок, а також домінуюче емоційне тло щодо реалізації батьківських установок й очікувань.

Поведінковий аспект батьківських установок й очікувань реалізується в репродуктивному поводженні, у взаєминах чоловіка й жінки, у батьківському відношенні, стилі сімейного виховання.[27, 152]

Формування й розвиток даного компонента повинен стосуватися на наш погляд, насамперед, корекції ідеальних і реальних образів дитини й батьків.

Батьківські установки й очікування, а також сімейні цінності є основними для інших компонентів родительства й реалізуються в спрямованості особистості родителя й спрямованості його поведінки.

Батьківське відношення – відносно стійке явище, зміст якого включає амбівалентні елементи емоційно-ціннісного відношення й може змінюватися в певних межах. Батьківське відношення реалізується, зокрема, у регулюванні емоційної дистанції. Зазвичай дистанціювання здійснюється неусвідомлено.

Когнітивна складова містить подання про різні способи й форми взаємодії з дитиною, знання й подання про цільовий аспект цих взаємин, а також переконання в пріоритетності тих напрямків взаємодії з дитиною, які реалізують батьки.

Емоційна складова включає оцінки й судження про різні типи батьківського відношення, а також домінуючий емоційний фон, що супроводжує поведінкові прояви батьківського відношення.

Поведінкова складова являє собою форми й способи підтримки контакту з дитиною, форми контролю, виховання взаєминами, шляхом визначення дистанції спілкування [48, 23].

Особлива увага в плані формування повинна приділятися навичкам і формам спілкування батьків, аналізу взаємодії в родині, розвитку поваги до особистості дитини. Крім того, розвиток і корекція батьківського відношення повинні ґрунтуватися на усвідомленні сприйняття з погляду дитини того або іншого типу батьківського відношення.

Батьківські почуття – особлива група почуттів, що займає особливе місце по значимості в житті людини серед інших емоційних звязків. Одне з основних почуттів, батьківська любов, джерело й гарантія емоційного благополуччя людини, підтримки фізичного й психічного здоровя. Зміст батьківських почуттів може бути амбівалентним і суперечливим.

Когнітивна складова проявляється на двох рівнях:

- соціально-схальні знання і уявлення відносно того, які почуття мають відчувати батьки по відношеню до своїх дітей;

- знання і уявлення про той образ дитини (ідеальний або реальний), який визиває весь спектр батьківських почуттів.

Емоційна складова представлена всією гамою почуттів і домінуючим емоційним фоном, що супроводжує оцінку образу дитини і себе як родителя.

Поведінкова складова включає довірчість, емоційну близькість, турботу про дитину, афективні стереотипи контактування з дитиною. На наш погляд, поведінкова складова може бути як конгруентною, так і не конгруентною стосовно емоційної складової [48, 25].

Формування компонента батьківських почуттів повинно опиратися на розвиток уміння розуміти почуття членів родини, насамперед, дитини, і адекватно виражати свої почуття, а також розвиток навичок рефлексії виконання батьківської ролі. З метою корекції негативних сторін батьківських почуттів, можна опиратися на когнітивну складову компонента в плані усвідомлення самоцінності дитини, а не як засобу для досягнення якихось цілей родителя.

Батьківські позиції являють собою реальну спрямованість взаємодії з дитиною, в основі якої лежить свідома або несвідома оцінка дитини.

Когнітивна складова включає уявлення про реальний й ідеальний образ дитини, про позиції родителя, про свою батьківську позицію.

Емоційна складова являє собою домінуючий емоційний фон, судження й оцінки щодо реального образу дитини, своїх батьківських позицій і щодо взаємодії батьки – діти.

Поведінкова складова містить комунікативні позиції батьків, прогностичний аспект (планування) подальшої взаємодії з дитиною. З погляду Т.А Демидової, батьківські позиції реалізуються в поведінці батька й матері в тому або іншому типі виховання, тобто в тих або інших способах впливів і характері спілкування з дитиною [27, 150-151].

Формування батьківських позицій повинно опиратися на усвідомлення й розвиток прогностичного аспекту форм взаємодії з дитиною з використанням різних батьківських позицій, а також корекції рівня домагань родителя стосовно дитини.

Батьківська відповідальність у своїй основі має дуальну природу: це відповідальність перед соціумом і перед безособовою природою (своєю совістю).

Член родини може відповідати за інших окремих членів родини (дружину, чоловіка, дітей) і за родину в цілому. Роль лідера, глави родини припускає саме відповідальність за родину в цілому: і не просто за окремих близьких людей, а за соціальну групу як ціле.

Когнітивна складова включає уявлення про відповідальне й безвідповідальне поводження родителя, про розподіл відповідальності між чоловіком і дружиною в інших родинах й у своїй родині.

Емоційна складова стосується відношення до розподілу відповідальності в родині, емоційних переживань, повязаних із цим, і оцінка себе як родителя з погляду відповідальності.

Поведінкова складова стосується контролю своєї поведінки й подій, що відбуваються, характеризується займаною роллю в родині. [28, 65]

Формування компонента відповідальності повинне опиратися на орієнтацію родителя саме на внутрішню відповідальність – перед власною совістю, а не перед суспільством стосовно власної родини і її членів.

Стиль сімейного виховання є виразником взаємодії перерахованих вище компонентів, його прояв найбільш очевидний. Стиль сімейного виховання більшою мірою, у порівнянні з іншими компонентами батьківства, детермінує особистісне становлення й розвиток дитини.

Когнітивна складова ґрунтується на батьківських установках й очікуваннях відносно образу дитини й ролі у вихованні людини. Також, ця складова включає загальні подання батьків про можливі способи взаємодії з дитиною й стилях виховання. Крім перерахованого вище, фундаментальною підставою когнітивної складової є цінності батьків, які детермінують не тільки дану складову стилю виховання, але й спрямованість особистості родителя, у тому числі й всю його поведінку.

Емоційну складову стилю сімейного виховання визначають батьківські почуття, емоційний фон в спілкуванні з дитиною, почуття до шлюбного партнера, відношення до розподілу відповідальності й ролей у родині. Оцінка себе як родителя, у цілому.

У поведінковій складовій реалізується виховний аспект форм і способів взаємодії з дитиною; надання дитині відносної волі; відносини залежності/незалежності; втручання у світ дитини; акцент на дитині й інші [40, 62].

1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька

Ретроспективний аналіз розвитку інституту шлюбу і сім’ї від давніх форм до розмаїття сучасних, характерних для початку XXI століття, підтвердив, що за усіх часів молодому поколінню передавалися знання про сім’ю, устрій родинного життя, виконання подружніх і батьківських ролей. Сім’я-родина забезпечувала людині стабільність, визначала міцність народу та держави.

Вивчення соціально-психологічного портрета сучасного чоловіка дало можливість виділити такі моральні вимоги до нього: знання про взаємні, особисті права і обов’язки сім’янина; рівність чоловіка і жінки при розподілі внутрішньосімейних обов’язків; спільне вирішення всіх питань життя сім’ї; надання один одному необхідної допомоги; активна участь у повсякденному житті родини; взаємна підтримка; бережливе ставлення до сімейної честі; потреба мати і виховувати дітей; увага і взаєморозуміння в сім’ї; вимогливість до себе і членів сім’ї; рівноправність подружжя в сімейних стосунках.

Характерним для сучасного шлюбу є інший, ніж раніше, розподіл ролей і функцій чоловіків та жінок у сім’ї, виникнення нового типу взаємовідносин у ній, своєрідного поєднання колишніх, традиційних і нових стосунків. Аналіз численних досліджень даної проблеми підтверджує, що традиційна роль батька, яка залишалася незмінною протягом багатьох поколінь, набуває суттєвих змін: раніше батько уособлював владу, силу, рішучість дій, а сьогодні він повинен бути відповідальним, лагідним і турботливим у відношеннях з дітьми. Зростає і роль батька у вихованні дітей, при цьому його влада значно зменшується [6, 101].

На формування уявлень про батьківство юнаків впливають відношення до батька, взаємини в родині, життєві змісти родителів і батьківський вплив.

Уявлення юнаків з неповних родин про батьківство повязані з батьківським відношенням до світу; взаєминами батька й матері; відношенням до батьків, осіб протилежної статі, родини й сфери особистого життя, як цінності. При цьому при позитивному відношенні їхніх батьків до навколишнього світу вони представляють себе родителем демократичним; при негативному відношенні до батька й матері жорстоким, підозрілим і недружнім.

Не сформовані відносини з батьком, відсутність батьківської підтримки підсилюють тенденцію юнаків до самоствердження, у тому числі й у батьківській сфері через посилення авторитарності.

Орієнтація юнаків з неповних родин на самоствердження (власний престиж, високе матеріальне становище, сферу суспільного й професійного життя) повязана з уявленням про себе як батька незалежного, не альтруїстичного, недружнього.

Позитивне відношення до родини в цілому сприяє спрямованості на розвиток, досягнення, збереження власної індивідуальності, до формування образа батька глави родини, і навпаки.

Модальність відносин між родителями в батьківській родині корелює з відношенням юнаків до протилежної статі, ціннісним відношенням до сімейної сфери, характером активності соціальних контактів юнаків й інших параметрів.

Молоді люди, що виросли в родині без батька, в основному негативно ставляться до матері й відсутнього батька. Це впливає на їхні погляди, і батьківство представлене такими якостями, як недовіра до людей, підвищена тривожність, прагнення до самоствердження. У відносинах це егоїстична людина, що ставить свої інтереси вище всього; вона прагне до самореалізації в професії й сфері освіти. При цьому надає великого значення родині як основі життя [6, 121].

Молоді люди з повної родини позитивно ставляться й до матері, і до батька. Відносини в родинах благополучні, вони представляють батька як особистість, для якої мають велике значення всі аспекти людських взаємин. Вони прагне реалізувати себе у всіх життєвих сферах. Для них головне це благополуччя родини. Рішенню її проблем віддається багато сил і часу. Як наслідок зацікавленість у професійній діяльності, що гарантує матеріальне благополуччя. Це авторитетний лідер, завзятий і наполегливий, настроєний до навколишнім позитивним образом.

При деякій схожості уявлень про ідеального батька є істотна різниця в розміщенні акцентів. В уявленні молодих людей з повних родин батько це сильна й відповідальна особистість, що поважає дітей, здатна співробітничати з ними, допомагати їм і навчати їх.

Юнаки з неповних родин вважають, що батько повинен пишатися своїми дітьми, бути люблячим, добрим, цікавитися ними, уміти прощати їх. Він повинен бути справедливою й розсудливою людиною.

Методологічно важливим в процесі підготовки юнацтва до майбутнього батьківства є гендерний підхід як усвідомлення молодими людьми своєї приналежності до жіночої та чоловічої статі, набуття психологічних, поведінкових, соціальних та культурних властивостей, що пов’язано із засвоєнням певної гендерної ролі, стереотипу, який традиційно асоціюється із чоловічою або жіночою соціальною функцією.

Зазначені теоретичні уявлення про ролі матері та батька в сучасній сім’ї є найважливішими орієнтирами в розробці ефективної методики процесу підготовки юнацтва до виконання соціальних ролей матері та батька.

На основі аналізу соціологічних, психологічних та соціально-педагогічних підходів до визначення сутності поняття «соціальна роль» ми розуміємо соціальну роль батька або матері як сукупність норм, які визначають їх поведінку в системі «мати-дитина-батько», й обумовлені сформованими у молодих людей загальнокультурними, моральними, матеріальними цінностями та традиціями сім’ї. Соціальна роль батька та матері – це сукупність функцій, реалізація яких забезпечує створення сприятливих умов для розвитку та виховання дитини на основі дотримання батьківських та материнських прав та обов’язків [8, 52-53].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дали змогу виділити такі критерії підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька: розуміння соціальної значущості сім’ї та можливості самореалізації у ній сутності чоловіка та жінки; самооцінка старшокласниками морально-етичних якостей готовності до виконання соціальних ролей матері та батька; знання основних сімейних функцій та практичні навички їх виконання; статева вихованість передумова відповідального партнерства.

1.4 Вплив статевих відмінностей та особливостей на формування батьківс ької сфери у молоді

У психолого-педагогічній науці недостатньо висвітлюється проблема статевих ососбливостей у формуванні майбутнього батька чи майбутньої матері. Саме тому вивчення ґендерної соціалізації було б неповним без аналізу гендерних особливостей демографічного виховання та підготовки учнівської молоді до виконання материнських і батьківських функцій.

Потреба в дітях – найінерційніша частина репродуктивної поведінки. Будучи результатом засвоєння репродуктивного досвіду попередніх генерацій і відповідних репродуктивних норм, потреба в дітях змінюється вкрай повільно. Репродуктивні норми, які детермінують репродуктивну поведінку особистості або сім’ї, являють собою принципи і взірці поведінки, пов’язані з народженням певної кількості дітей у різних соціальних групах. Репродуктивні норми мають властивість трансформуватися в звичаї та традиції з причин їх усталеності в низці генерацій, зберігаючись тривалий час після того, як обставини та умови життя, що викликали їх, вичерпають себе [11, 69].

У зменшенні потреби в дітях величезну роль відіграла економічна незалежність жінок, їх професійна зайнятість, позасімейні орієнтації та інтереси. Проте емансипація жінок супроводжувалася й низкою негативних наслідків, які також прискорили перехід до малодітності. В першу чергу – це перевантаження жінок хатнім господарством і недооцінка у громадській думці соціальної значущості сімейних функцій як жінок, так і чоловіків. Неабияку роль у зниженні народжуваності дітей у сім’ї відіграли слабкий розвиток обслуговування і вкрай складні житлові умови. Отже, злиті раніше воєдино докорінні різновиди людської поведінки й життєдіяльності – самоохоронна, шлюбна, сексуальна й репродуктивна поведінка особистості – в результаті сексуальної й контрацептивної революції розпалися й доля народжуваності стала цілком залежною від потреби особистості й сім’ї у дітях.

А. І. Антонов і В.М. Мєдков у праці «Соціологія сім`ї» відмічають, що «потреба в дітях є соціально-психологічною властивістю соціалізованого індивіда, яка проявлялась у тому, що без наявності дітей і належної їх кількості індивід відчуває ускладнення як особистість» [9, 38]. Діти потрібні для задоволення однієї, хоч і дуже важливої потреби, – потреби мати об’єкт альтруїстичної турботи та опіки, потреби у відчутті власної необхідності і корисності для любові і турботи. Потреба в дітях належить найвищому рівню потреб особистості, куди входять також потреби у творчості, освіті, вільному часі, й конкурує з потребами інших рівнів – потребами соціально-психологічного рівня: у спілкуванні, повазі й любові, прояві піклування та опіки; потребами в безпеці й самозбереженні й, нарешті, фізіологічними потребами у сні, їжі, воді.

Емпіричні вивчення репродуктивних установок і мотивів свідчать, що для потреби у 5 та більше дітях провідними є економічні мотиви народжуваності; для потреби у 3–4 дітях – соціальні, а для потреби в 1–2 дітях – психологічні. Історичне зменшення потреби в дітях виявляє себе у зміні генерацій через механізм часткової, неповної реалізації наявного рівня потреби в дітях. На думку одних з провідних дослідників, котрі працюють у галузі соціології народжуваності, А. І. Антонова та В.М. Мєдкова, головною причиною зниження потреби сім’ї в дітях є зменшення її опосередковуючої ролі в системі «суспільство – сім’я – особистість» [9, 46].

Репродуктивна установка є ніщо інше, як психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативним ставленням до народження певної кількості дітей. Вона складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображає орієнтації на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов’язані з народженням тієї чи тієї кількості дітей. Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки.

Більшість молодих людей до шлюбу орієнтована на дводітну сім’ю. Варто звернути увагу на таке явище, яке в психологічній літературі називають «усвідомленою малодітністю». Тут необхідно враховувати і той факт, що старшокласники ще не мають сформованої уяви про те, що таке труднощі сімейного життя, що доведеться відмовитись від розваг, відпочинку, поїздок, турпоходів тощо в ім’я дітей. У повсякденному житті часто не реалізується навіть ця установка на дводітну сім’ю. Якщо прагнення мати дитину запрограмовано, мабуть, в людині природою, то прагнення мати дітей – явище, швидше за все, соціальне. Дитину хочуть мати практично всі, дітей – далеко не всі. Ось чому необхідно виробляти в молоді установку на середньодітність та багатодітність.

Загальна картина сімейного виховання і всього життя у сім’ї багато в чому визначається тим, як люди уявляють собі батьківство ще до того, як вони реально стали батьками. Батьківство є базовим життєвим призначенням, важливим станом і значною соціально-психологічною функцією кожної людини. В розвинутій формі батьківство включає: ціннісні орієнтації шлюбних партнерів; батьківські установки й очікування; батьківське ставлення; батьківські почуття; батьківські позиції; батьківську відповідальність; стиль сімейного виховання. При цьому варто зазначити, що всі ці компоненти мають три складові – когнітивну, емоційну й поведінкову.

Материнство як індивідуальний феномен вивчене в літературі детальніше, ніж батьківство. Передовсім досліджувалось материнство як забезпечення умов для розвитку дитини. Інший аспект материнства, а саме материнсько-дитяча взаємодія, вивчається в дитячій психології (С.Ю. Мещерякова, Г.Г. Филипова та ін.) [48, 26], [55, 28-29]. В сучасній психології значне місце відводиться вивченню задоволеності жінки своєю материнською роллю як стадії особистісної і статевої ідентифікації (Р.В. Овчарова, С.С. Жигалін) [49], [33].

Вивчаючи уявлення учнівської молоді про материнство й батьківство як про комплексний феномен, у психологічних дослідженнях Безпалько О. використовував відому методику «Незавершене речення» [12, 64]. Було встановлено, що старшокласники, які брали участь у дослідженні, погано диференціюють уявлення про материнство й батьківство взагалі та уявлення про своє майбутнє батьківство зокрема. Порівняння уявлень про уявне та реальне материнство й батьківство дають можливість виділити два узагальнених типи уявлень школярів:

1. Уявлення про батьківство як про процес складний, що вимагає затрат сил, енергії, часу й фінансів.

2. Уявлення про батьківство як про процес, що приносить радість, щастя, задоволення і викликає інтерес.

Уявлення про батьківство й материнство юнаків відрізняються від уявлень дівчат, у котрих на перших позиціях фігурують любов (64 %), відповідальність (71,5 %), увага (51 %) і труднощі у вихованні дітей (82 %). Вони говорять також про більшу альтруїстичність батьків у порівнянні з тими, хто не є батьком чи матір’ю. В уявленнях юнаків на перших місцях знаходяться проблеми забезпечення майбутнього дитини (53 %), затрат часу на виховання (47 %) і батьківського авторитету (73 %) тощо [21, 74].

Почуття відповідальності стосовно майбутньої чи вже народженої дитини в обох шлюбних партнерів далеко не завжди синхронне. Можна констатувати, що чоловіки і жінки в поняття відповідальності вкладають різний зміст. Для чоловіка відповідальність відносно дитини, сім’ї – це передовсім матеріальне забезпечення, тобто створення матеріальних благ, фізичного комфорту сім’ї. Для жінки відповідальність полягає в створенні сприятливої атмосфери в домі, душевного комфорту. Зазвичай, почуття відповідальності раніше з’являється в жінки, позаяк вона значно більше часу проводить з дитиною, ніж чоловік.

У другій половині ХХ ст. почалась дискусія навколо проблеми материнського й батьківського інстинкту. У зв’язку з цим цікавим є висловлювання К. Леонгарда: «Інстинкту, насправді характерного лише для матері, зазвичай, немає навіть у тварин, позаяк самці часто беруть участь у догляді за потомством. Правильно лише те, що цей інстинкт властивий матері більшою мірою, якщо вона правильно проявляє турботу про дітей. Це і є інстинкт догляду...» [40, 23].

Праці М. Мід (1988) показали, що соціальні установки можуть придушити материнську турботу і прив’язаність, не дивлячись на те, що вони глибоко закладені в біологічних умовах зачаття і виношування дитини [40, 43]. Разом з тим, батьківський інстинкт, на думку Р. Овчарової, менш стійкий, сексуально детермінований і орієнтований головним чином на захист матері і нащадків [49, 72].

Біологічні основи батьківського почуття значно слабші від материнського, в ньому немає такої вродженості, і тому виникають спочатку не біологічні, а психологічні потяги – допитливість, інтерес, здивування. Біологічні ноти вступають у батьківське почуття пізніше, коли турботи про малюка породжують у батькові почуття спорідненості.

С. Ю. Мещерекова виділяє два різновиди материнства: інстинктивне та усвідомлене [48, 27]. Усвідомлене – коли материнство є для жінки обдуманим вчинком, свідомим актом вибору життєвих пріоритетів. Інстинктивне – коли поява дитини значною мірою результат несподіваний і є швидше прикрим, ніж бажаним варіантом розвитку подій для самої жінки.

Філіппова Г.Г., досліджуючи психологічні фактори порушення материнства, розглядала психологічну готовність до материнства як провідний фактор адаптації до вагітності й материнства [55, 36]. Як складові психологічної готовності до материнства були виділені цінність майбутньої дитини; себе як матері; материнська компетентність.

С.С. Жигалін визначає психологічну готовність до материнства, як специфічне особистісне утворення, що включає в себе три блоки готовності: потребностно-мотиваційний блок; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності до материнства [33, 167].

Потребово-мотиваційна готовність до материнства має на увазі потребу в материнстві й включає потребностно-емоційний і цінностно-змістовний компоненти.

Потреба в материнстві – комплексна потреба. Вона має на увазі рефлексію своїх станів і прагнення до їхнього переживання в процесі взаємодії з дитиною і не вичерпується бажанням мати дітей (С.С. Жигалін) [33, 169].

С.Ю. Мещерякова вважає, що потреба в материнстві – необхідна, але не достатня умова для материнської діяльності, і спонукання до дії є результат особливого процесу – процесу мотивації [48, 27]. Мотив діяльності виступає безпосереднім змістоутворюючим фактором.

Філіппова Г.Г. виділяє наступні основні мотиви материнства:

· досягти бажаного соціального і вікового статусу (я – доросла, самостійна жінка, що займає певне положення в суспільстві, що має право на відповідне відношення до себе в родині й суспільстві);

· задоволення моделі «повноцінного життя» (людина повинна і може мати певні речі, без цього її життя не повне, не таке як в інших);

· прагнення продовжити себе, свій рід (залишити після себе щось у житті, що саме також буде це продовження забезпечувати, – народжувати дітей, моїх онуків, правнуків);

· реалізація своїх можливостей (виховання дитини, передання їй своїх знаннь, життєвого досвіду);

· компенсація своїх життєвих проблем (щоб став краще, розумніше, гарніше, счастливіше за мене, одержав те, що не змогла одержати в житті я);

· рішення своїх життєвих проблем (укласти або зміцнити шлюб, довести собі й іншим, що я здатна народити й бути матірю; урятуватися від самітності; знайти помічника в старості);

· любов до дітей (самий складний мотив, у якому сполучається задоволення від спілкування з дитиною, інтерес до її внутрішнього світу, вміння й бажання сприяти розвитку її індивідуальності й усвідомлення того, що дитина стане самостійною, «не моєю», буде любити інших і т.п.);

· досягнення критичного для дітородіння віку [55, 62-63].

Різні обставини створюють зовсім індивідуальні, неповторні умови мотивації народження дитини для кожної жінки.

Потребово-емоційна готовність до материнства забезпечує позитивне відношення жінки до вагітності і настрой (без страху) на пологи, емоційно-позитивний образ дитини, бажання піклуватися про неї, радосне та щасливе відношення до ролі матері.

Позитивне відношення до вагітності спричиняє спокійне її протікання. Така жінка здатна зовсім свідомо перенести заради дитини будь-які труднощі й обмеження. Не дивлячись на останнє, образ майбутньої дитини в жінки викликає позитивні емоції, вона перебуває в «передчутті» майбутнього материнства. Для жінок з негативним відношенням до вагітності майбутня дитина є джерелом негативних емоцій. Жінки з позитивним відношенням до вагітності говорять про бажання проявляти любов до майбутньої дитини. Материнські почуття в них розвиваються сильніше й не піддаються сумнівам. Вагітність для таких жінок є важливою функцією материнства й характеризується стійким позитивним відношенням до дитини, новим сенсом життя [11, 70].

Негативні переживання, гострі стресові стани, стійкі страхи, виникнення неоднозначних почуттів до майбутньої дитини або до самої себе, а іноді своєрідне ігнорування вагітності можуть свідчити про наявність у майбутньої матері неусвідомлюваних внутрішніх проблем, конфлікту між бажанням мати дитину і неготовністю до рішучих змін у собі й у житті.

Цінісно-змістовна готовність до материнства припускає усвідомлення жінкою високого ступеня цінності дитини й материнства серед інших цінностей, «правильні» подання про зміст дітей і материнства.

Будь-яка жінка, хоче вона того чи ні, нерозривно звязана зі своєю матірю. Психологічна готовність або неготовність до материнства обумовлена тим, наскільки гармонічний був цей звязок. Якщо дівчинка була для матері бажаною дитиною й не почувала себе в родині непотрібною і самотньою, то, виростаючи, вона, як правило, не відчуває проблем, створюючи свою родину. Із самого дитинства між дочкою й матірю відбувається неусвідомлена передача досвіду, заставляється основа жіночої поведінки, а також подання про основні життєві цінності [11, 70].

Рівень цінності материнства для жінки визначається рівнем цінності дитини. Філіппова Г.Г. виділяє чотири основних типи цінності дитини:

1) емоційна (основний зміст взаємодії з дитиною - позитивно-емоційні переживання матері);

2) підвищено-емоційна (з варіантами: афективна, ейфорична або концентрація на дитині всієї потреби в емоційній прихильності при відсутності інших обєктів емоційної прихильності в матері);

3) заміна самостійної цінності дитини на цінності із соціально-комфортної сфери (дитина – як засіб для досягнення інших цінностей: підвищення соціального й сімейного статусу матері, порятунок від страху самотності в майбутньому, рідше – як джерело благ і т.п.)

4) повна відсутність цінності [55, 68].

Жінка, для якої діти є життєвою цінністю, прагне побачити в них своє продовження, виховати в них здатності, які допоможуть їм знайти своє місце в житті. Людина хоче жити далі – у своїх дітях. Однак це бажання не є інстинктивним, уродженим, воно здобувається в процесі виховання. Майже кожна людина має потребу в усвідомленні того, що в дітях він знайде своє продовження. Коли дитина зявляється на світ, вона стає для батьків найдорожчою істотою, для виховання якої необхідна їхня активна життєдіяльність, тобто виникає шляхетна мета, що збагачує сенс життя людини [31, 164].

Стратегія виховання дитини. Велике значення має те, як батько або мати планує доглядати за дитиною ( чи використовувати строгий режим, чи пропонувати соску, чи брати на руки або прагнути привчати до самостійності», тобто орієнтуватися на потребі дитини або на власні подання про необхідне їй); яких принципів збираються дотримуватися при вихованні маляти; яку мету ставлять при вихованні дитини [48, 29]. Виховання дітей у наш час – серйозна проблема. Цьому вчать у книгах і з екранів телевізорів, пропонують різні теорії виховань, включаючи Руссо, Корчака й доктори Спока [16, 41]. Майбутня мати та батько, володіючи інформацією із цього «океану», повинна вибрати свою стратегію виховання дитини.

Діти – відбиття й продовження батьків. Відбиття – тому, вбирають у себе те, що дорослі їм дають. Продовження, тому що вони змінюють, розвивають, використають у своєму житті отримане від батьків. Якщо мати, батько відчувають себе як щось незмінне, не підмет удосконалюванню, якщо батьки не представляють, що таке робота над собою, не мають внутрішнього досвіду такої роботи, – це відображається на їхньому відношенні до дитини. Якщо мати та батько розглядають свої власні зміни під кутом придбання нових знань, «зовнішніх» умінь, вони будуть зауважувати це й у дитині. Якщо батьки свої зміни розглядають ще з погляду розвитку внутрішніх якостей, виховання в собі, наприклад, більшої терпимості, більшої послідовності й цілеспрямованості, більшої доброзичливості й т.д., то відношення до розвитку дитини буде більше повним. Чим краще мати та батько вміють виховувати себе, тим краще вони розуміють що значить – виховувати дитину.

Невідємною частиною психологічної готовності до материнства є усвідомлення відповідальності за розвиток дитини і свою батьківську позицію. С.Ю. Мещерякова вважає, що відповідальність – це результат почуття любові [48, 30]. Відповідальність ґрунтується на любові, розвивається із цього почуття й зявляється завдяки батьківській любові. Материнська любов нерозривно повязана з почуттям відповідальності за долю своїх дітей. Мати в силу своєї любові до них відповідає за дітей у першу чергу перед собою. Однак усвідомлювати відповідальність можна лише при більш-менш ясному уявлені про поставлені цілі, при ясному розумінні мотивів, при певному й обовязковому усвідомленні змісту своєї діяльності, своїх намірів і зусиль. Жінка повністю відповідає за своє бажання стати матірю. Вона вирішує проблему серйозного й відповідального вибору, що визначає всю її подальше життя. Те ж саме стосується і батька. Відповідальність за дитину – елемент усвідомленого батьківства. Усвідомлене батьківство – це, насамперед відмова від стихійного настання батьківства. Усвідомлення батьківства, крім бажання мати дітей, укладається ще в осмисленні, у позитивному відношенні до тих нових обовязків, до того нового життя, у яке вступає жінка та чоловік, коли вони вирішують стати батьками. Про дійсно відповідальне відношення до батьківства можна говорити тоді, коли майбутні батьки повністю усвідомлюють його зміст із суспільної й особистої точки зору, коли вони розуміють реальні проблеми, повязані з батьківством, свідомо беруть на себе їхнє рішення, правильно готовлять себе до їхньої реалізації.

Правильна підготовка себе до виконання батьківської ролі включає позитивне бачення батьківства – це не погляд на батьківство крізь «рожеві окуляри», а це нові можливості для мобілізації свого потенціалу.

Перераховані вище складові можуть відображати рівень готовності жінки та чоловіка до батьківства і служити основою для прогнозу якості батьківської позиції й наступної батьківської поведінки.

Щоб у людині формувалась батьківська сфера (материнське чи батьківське почуття) у своєму розвитку майбутні матір і батько повинні пройти певні стадії. Тільки в цьому випадку в них, як майбутніх батьків, з’являється бажання мати дитину й формується здатність належним чином турбуватися про неї й виховувати її. При цьому характер формування основних компонентів батьківства на кожному з етапів має гендерний відтінок. Якщо на початковому (до 3-х років) етапі формування материнської й батьківської сфери особливу значущість для дітей обох статей має тактильний контакт з матір’ю, то вже на наступному етапі (3–10 рр.) у них домінують різні потреби в іграх, у т. ч. у сюжетно-ролевих, на них впливають різні визначальні агенти соціалізації, формуються різні соціально-значущі взірці поведінки. Тим більше відрізняється процес формування установки на материнство-батьківство в період статевого дозрівання, особливо з огляду на асиметрію темпів дозрівання юнаків і дівчат.

Щоб мати достатній рівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знання про основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сім’ї, батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вони повинні бути готовими до розв’язання різноманітних педагогічних завдань, як стратегічних, так і тактичних, оперативних.

На рівень педагогічної підготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумній книзі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічний кругозір.

Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини – праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділити п’ять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обов’язку:

1) бути високо вимогливим до самого себе, постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою;

2) знати інтереси своїх дітей, вникати в усе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує;

3) пам’ятати свої дитинство та юність, співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається;

4) брати обов’язкову участь в усіх домашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, й дітей;

5) завжди бути прикладом для своїх дітей.

Підготовка школярів різної статі до виконання материнських і батьківських функцій має носити комплексний характер, який передбачає теоретичну розробку проблеми материнства-батьківства, вивчення психологічних особливостей статей, інтенсифікацію порівняльно-педагогічного аналізу зарубіжного й вітчизняного досвіду формування усвідомленого батьківства із урахуванням гендерного фактору.

У роботі з формування усвідомленого батьківства-материнства можна практикувати:

1) використання змісту предметів шкільного навчання, передовсім з української та зарубіжної літератури, історії, біології, права, музики, трудового навчання тощо;

2) запровадження факультативу в старших класах загальноосвітніх шкіл, присвяченого проблемам материнства й батьківства («Азбука батьківства»);

3) ознайомлення школярів з батьківськими листами відомих людей (наприклад «Листи до сина» і «Листи до дочки» В. О. Сухомлинського);

4) використання у виховних тематичних заходах художніх репродукцій, фотографій і діапозитивів («Жінка-матір», «Хрещення» тощо);

5) виконання школярами різноманітних самостійних завдань: зібрати прислів’я, приказки, уривки з віршів про щасливе материнство й батьківство; написати сценарій урочистого запису дитини в органах РАГСу тощо;

6) проведення в позаурочний час заходів, орієнтованих на підготовку майбутніх батьків – лекцій, етичних бесід, диспутів, лекторіїв, читацьких конференцій, вечорів запитань і відповідей, турнірів знавців сім’ї тощо;

7) організацію різновікових загонів, шефства старших школярів над молодшими або й над дошкільниками;

8) проведення різноманітних тренінгів;

9) використання виховних можливостей сім’ї, потенціалу батька і матері у формуванні правильного ставлення до майбутнього батьківства.

Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості

2.1 Організація та проведення психологічного дослідження

Метою дослідження було – вивчення ступеня психологічної готовності до батьківства жінок та чоловіків, оскільки ми думаємо, що готовність до батьківство характеризує «стартовий рівень» змісту батьківської сфери, утворює фундамент, на якому будується реальна поведінка жінки та чоловіка зі своєю дитиною. Другою метою дослідження було – визначення психологічної готовності до майбутнього батівства серед юнаків – учнів випускних класів. Дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками здійснювалась на базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14 дівчат. Для визначення рівня сформованості батьківської сфери у період дорослості та після народження дитини, вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже мають дитину. Тобто 10 жінок та 10 чоловіків.

Знання ступеня готовності жінки та чоловіка до батьківства дозволили б вчасно діагностувати порушення батьківської поведінки, спроектувати способи її корекції й профілактики. Останнє особливо важливо в сучасних умовах, коли актуальні проблеми, звязані не тільки з батьками, що відмовляються від своїх дітей і проявляють стосовно них відкриту зневагу й насильство, але й проблеми порушення батьківсько-дитячих відносин, які служать причинами зниження емоційного благополуччя дитини й відхилень у її оптимальному психічному розвитку в дитячому, ранньому й дошкільному віці.

У якості основного дослідницького методу була застосована спеціально розроблена анкета (Див. Додаток 2), що дозволила виявити ступінь цінності дитини для батьків, тип батьківського відношення до дитини, рівень знань батька та матері про виховання, розвиток дітей.

Анкета містила три блоки питань. Аналіз психологічної готовності проводився за критеріями, якими є компоненти, що становлять психологічну готовність до материнства: потребово-мотиваційний блок, що включає потребово-емоційний і ціннісно-змістовний компоненти; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності до материнства.

Цінність дитини для батьків аналізувалася за наступними критеріями:

1) висока цінність визначалася при наявності самостійної цінності дитини для батьків;

2) знижена цінність дитини обумовлена іншими цінностями (наприклад: забезпечення сімейного й соціального стану; свого майбутнього; сприйняття дитини, як засобу втримання полового партнера, як засобу самореалізації; задоволення потреби в обєкті емоційного впливу.

При аналізі батьківського відношення до дитини використовувалися наступні критерії:

· емоційно-тепле відношення;

· емоційно-холодне відношення;

· відсторонене відношення.

Емоційно-тепле відношення (відношення до дитини, як до субєкта, з орієнтацією на себе й одночасно на стан дитини). Емоційно-холодне відношення (негативне відношення до маленьких дітей). Відсторонене відношення (байдужність стосовно дитини).

Другий блок питань спрямований на виявлення рівня знань батьків про особливості внутрішньоутробного розвитку, розвитку й виховання дітей. Зясовувалися, наскільки добре респонденти знають функції матері та батька стосовно дитини.

Третій блок включав питання на визначення рівня соціально-особистісної готовності до батьківства. Питання цього блоку дозволяли виявити ступінь сформованість установок на стратегію виховання; усвідомлення ними відповідальності за розвиток дитини й свою материнську позицію; готовність переборювати труднощі, повязані з народженням і вихованням дитини.

У ході дослідження також застосовувалася проективна методика «Батьківський твір». Методика представляє одну з найбільш інформативних і досить надійних технік, що дозволяють продіагностувати особливості батьківської позиції, виявити особливості сприйняття й переживання матірю та батьком характеру відносин і взаємодії з дитиною. Крім того, методика «Батьківський твір» дозволяє виявити особистісні особливості самого батька та матері.

Базовою темою батьківського твору була тема відкритого типу «Я і моя дитина». Тема твору задавалася у відкритій формі, без конкретизації того змісту, що повинно бути представлене. Матерям та батькам пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважають за потрібне та важливе. Час написання твору не обмежується.

Основні параметри аналізу твору.

Значимими для інтерпретації твору й інформативними є особливості прийняття завдання, обсяг твору, мова й стиль оповідання, підкреслення в тексті, малюнки в тексті.

Особливості прийняття завдання . Категорична відмова виконати завдання може бути розцінена як прояв психологічного захисту і барєрів на шляху усвідомлення своїх взаємин з дитиною. Наполегливі питання про зміст твору, які ставляться після повторення дослідником інструкції, свідчать про високу соціальну тривожність й особистісну неготовність батьків.

Обсяг твору . Малий обсяг може бути інтерпретований як неприйняття завдання, пасивна відмова від його виконання або чисто формальне виконання завдання. Надмірно великий за обсягом твір відображає високу емоційну включенность автора.

Форма оповідання, стиль і мова твору . Можуть бути виділені наступні форми оповідання: канцелярська (нагадує автобіографічно-канцелярську характеристику, формальну за змістом) може розцінюватися як показник значної дальності дистанції у взаємодії з дитиною, труднощів у спілкуванні з нею; чисто описова форма, що, як правило, не містить інформації про проблеми і скарги батьків; проблемна форма характеризується мінімальним описом властивостей і якостей дитини аж до того, що зі змісту твору важко визначити вік дитини, і стійкою фіксацією на проблемах, що хвилюють автора; описово-проблемна форма припускає розумне співвідношення інформаційно-подійних описів і постановки проблем виховання й розвитку дитини.

Підкреслення в тесті . Дозволяють авторові розставити акценти й виділити основні значеннєві моменти. Іноді підкреслення відображає прагнення автора покласти відповідальність за виниклу колізію на себе, на іншого члена родини або дитину.

Малюнки в тексті . Можуть являти собою начерки по типі карлючок, або тематичний малюнок. У першому випадку малюнки свідчать про наявність внутрішніх барєрів і захистів, у другому – про емоційну зануреність в батьківсько-дитячі відносини.

Структурування простору аркуша подає інформацію про індивідуально-особистісні особливості автора твору. Тут указуються повнота заповнення простору аркуша, використання полів, лінійок для розташування рядків, використання абзацу й «нового рядка». Суцільний неструктурований текст є індикатором емоційної захваченности проблемою, імпульсивності автора й втрати контролю. Поля й лінійки – показник гіперсоціалізованості автора, його орієнтації на «закон і порядок», пріоритетність соціальних норм і правил.

Найбільш важливі для інтерпретації батьківських творів змістовні показники . До них відносяться: відповідність твору заданій темі; співвідношення трьох планів твору; використання у творі імені дитини; опис історії розвитку дитини, її індивідуально-особистісних якостей і переваг, особливості взаємин дитини з автором твору й інших членів родини; оцінка дитини; відношення автора до дитини; опис системи виховання, реалізованої родителем, і оцінка її ефективності.

Відповідність твору заданій темі – важливий показник прийняття завдання. Відступ від теми твору можуть свідчити про сховане відкидання дитини і актуалізації захисних механізмів.

Співвідношення трьох планів твору . Батьківський твір задає три основних плани опису – план «Дитина», план «Батько (мати)» і план «Наші відносини». Тема «Я і моя дитина» вимагає від родителя зосередження на всіх трьох планах. Інформативним про характер батьківської позиції буде баланс цих планів.

Можна виділити чотири варіанти співвідношення планів батьківського твору:

1) Перевага плану «Дитина» або плану «Батько/Мати» відповідно темі твору. У цьому випадку можна говорити про адекватні центрації автора твору на проблемах розвитку дитини або на проблемах виховання і батьківства.

2) Неадекватне темі твору домінування плану «Дитина» або плану «Батько/Мати». У подібної центрації проявляється обмеженість батьківської позиції. У першому випадку це фіксація родителя на дитині і її проблемах без належного усвідомлення власних виховних методів впливу й своєї ролі в генезисі проблем розвитку дитини, а часто й прагнення родителя повністю перекласти провину й відповідальність за них на плечі самої дитини. У другому випадку швидкий відхід від проблем дитини до обговорення родителем своїх власних якостей, особливостей поведінки, почуттів і переживань, що виходять за межі детячо-батьківських відносин, є свідоцтвом недозволених особистісних проблем самого родителя, їх виховної непевності.

3) Розгорнутий позитивний опис плану «Наші відносини». Більш-менш розгорнуте обговорення взаємин родителя з дитиною є показником усвідомлення матірю/батьком двостороннього діалогічного характеру процесу виховання. Ступінь розгорнення плану «Наші відносини» виступає індикатором міри сенситивности матері/батька до всебічного конструктивного аналізу проблем і розвитку дитини.

4) Домінування плану «Наші відносини» при фактично повній редукції планів «Дитина» і «Батько/Мати». Може розцінюватися або як показник високого рівня конфліктності відносин і безпорадності матері/батька в спробах їхнього вирішення. Опис відносин носить негативний характер, буяє прикладами конфліктів, сварок, неслухняності дитини. Або – як показник високої емоційної залежності матері/батька від дитини за типом симбіотичної прихильності.

Імя дитини, використовуване у творі , містить важливу діагностичну інформацію про особливості емоційного прийняття дитини матірю/батьком, обраної ними позиції у взаємодії з дитиною, ступеня близькості-дальності родителя і дитини. Так, зменшувальна форма імені дитини може мати ніжний або зневажливий відтінок, що дозволяє судити про особливості емоційного відношення родителя до дитини. Ніжні прізвиська можуть розцінюватися як свідоцтво емоційної значимості дитини для родителя. Уникання імені дитини у творі говорить про недостатнє прийняття самоцінності дитини матірю/батьком. Зайво часта заміна імені дитини займенником «він» («вона») у творі може бути фактом емоційного відбиття дитини матірю/батьком.

Відомості про історію розвитку дитини . Негативне емоційне відношення до минулого може бути інтерпретоване як свідоцтво невирішеного конфлікту, хронічної фрустрації, психологічної травми. Песимізм у сприйнятті сьогодення – прояв стресу, депресії, фрустрованості батька/матері, тривожність відносно майбутнього – як прояв виховної непевності матері/батька.

Опис якостей і переваг дитини . Вибірковість родителя у виділенні певного сполучення якостей, що характеризують дитину (фізичні особливості й зовнішність дитини, формально-біографічні відомості, опис знань, умінь, навичок дитини, її досягнень, особливості поведінки, спілкування, виконання вимог батьків, опис інтелектуальних, морально-вольових й емоційно-вольових якостей, особливості статево-рольової ідентичності), багато в чому відображає значимість цих властивостей для самого родителя і дозволяє судити про обрані ними цінності виховання.

Оцінка дитини у творі може бути присутньою як у прямій, так й у непрямій формі. Оцінка може бути позитивною, негативною, амбівалентною, з більшим або з меншим ступенем дифференційованості. Баланс позитивних і негативних оцінок дозволяє судити про інтегральну оцінку дитини. «Наклеювання ярликів», однозначно-негативна, зневажлива оцінка вказує на неповагу особистості дитини матірю/батька, її відкидання ними.

Опис особливостей типу батьківського виховання може включати відкрите декларування цінностей і пріоритетності цілей виховання. Варто звернути увагу на методи заохочення й покарання дитини. Варто також звернути увагу на висловлення матері/батька про подібність або розходження системи виховання, реалізованої стосовно своєї дитини, і тих методів, які застосовувалися стосовно матері/батька, коли вони були дітьми, у їх родинах.

Дослідження уявлень про батьківство старшокласників

Найбільш характерною психологічною особливістю уявлення є те, що в ньому поєднується образність і узагальненість. Як правило, уявлення про той чи інший обєкт формується в процесі його багаторазового сприймання. Завдяки цьому відбувається селекція ознак обєкта, їхня інтеграція і трансформація; випадкові ознаки, що виявляються тільки в деяких одиничних ситуаціях, відсіваються, а фіксуються лише найбільш характерні і тому найбільш інформативні. Ця закономірність стосується і формування уявлень про батьківство.

Батьки, шлюб яких склався благополучно, які не мають проблем з вихованням дітей дають дітям приклад того, як повинно будуватися спільні дії чоловіка і дружини у вихованні дітей. Погоджені дії батьків є найважливішою передумовою успішного формування уявлень про майбутнє батьківство. На підставі ряду досліджень можна констатувати наявність неусвідомлених тенденцій до повторення у новоствореному шлюбі моделі родини своїх батьків, до відтворення моделі відносин батьків до дітей у власній родині, копіювання досвіду батьківської сім’ї.

Сім’я є для людини групою співвідношення, вона ідентифікується з нею, створює і зберігає прийняті в ній погляди, установки, звичаї, зразки поводження і спілкування. Дитина засвоює свою майбутню батьківську та подружню роль, ототожнюючи (ідентифікуючи) себе з батьком тієї ж статті.

Основним механізмом формування уявлень про батьківство є процес ідентифікації. Ідентифікація є придбання, чи засвоєння цінностей, ідеалів, ролей, моральних якостей значущого іншого (моделі), особливо батьків, у ній відтворюється залежне поводження у відсутності батьків, процес ідентифікації відбувається стихійно без цілеспрямованого навчання з боку батьків.

З огляду на складність експериментального дослідження уявлень про майбутнє батьківство, варто поєднати його з дослідженням уяви старшокласників про майбутню сім’ю, адже в більшості випадках поняття майбутнє батьківство та майбутню сім’ю у старшокласників поєднуються і асоціюються один з одним. Тому, проаналізувати зміст уявлень про майбутнє батьківство та майбутню сім’ю буде доцільно з точки зору трьохкомпонентності їх структури когнітивної, емоційної і поведінкової складових. При дослідженні даних складових уявлень про майбутнє батьківство ми спиралися на таблицю « Компоненти уявлень про майбутнє батьківство та сім`ю. (Див. Додаток 1).

Когнітивний компонент уявлень про майбутнє батьківство та сім’ю вивчався нами за допомогою анкетування. Орієнтуючись на дослідження в галузі сімейних установок, ми користувалися анкетою: ««Ставлення до сімейної та батьківської ролі » (Див. Додаток 3).

Поведінковий компонент у майбутній ролі батька чи матері вивчався нами за допомогою тесту «PARI» – «Батьківсько-дитячі відносини» (Див. Додаток 4).

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

Дослідження проводилося в чотири етапи. На першому етапі нами був проведений аналіз і розраховані процентні дані анкетування. На другому етапі були проаналізовані результати дослідження «Батьківський твір». На третьому етапі відбулося дослідження поведінкового компоненту у майбутній ролі батька чи матері серед старшокласників, який вивчався нами за допомогою тесту «PARI» – «Батьківсько-дитячі відносини». На четвертому етапі був здійснений аналіз отриманих емпіричних даних та проведена робота щодо вироблення психологічних рекомендацій для ефективного формування готовності юнацтва та молоді до батьківства.

На першому етапі дослідження були отримані наступні результати.

Всі респонденти, які приймали участь у нашому досліджені хочуть мати дітей. Що стосується передбачуваної кількості дітей, то 60 % опитаних хочуть мати двоє дітей, 40% – одну дитину. При цьому 80% респондентів вважають для себе можливим народити трьох дітей лише при сприятливих матеріально-побутових умовах. При цьому 40% опитаних, потенційно готові до народження третьої дитини, вказують на те, що навколишні ставляться байдуже до жінок, які мають трьох дітей. 20% з них думають, що такі жінки викликають у навколишніх подив і здивування. Ці дані дозволяють зробити висновок, що матеріально-побутові умови й відношення суспільства до багатодітних сімей є значимими факторами, які свідповідають за психологічну готовність до батьківства.

90% опитаних відповіли, що народження маляти є для них щасливою подією. При цьому в завданні, де було потрібно продовжити фразу «Дитина - це...» лише для 40% респондентів дитина – це радість і щастя. В основному відповіді респондентів цієї групи носять формальний характер, типу «діти – це майбутнє», «дитина – це людина, яка не досягла повноліття». Особливої уваги заслуговують відповіді 10% респондентів, які визначають дітей як: «супер», «дитина – це класно». Дані відповіді можуть свідчити про низьку цінність дітей для цих випробуваних, про відношення до дитини, як до речі або явища.

Хоча з іншого боку, 80% респондентів указали, що їм важко зрозуміти батьків, що залишають своїх дітей. Крім того, стільки ж випробуваних стверджують, що не представляють своє життя без дітей. На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що батьки, які склали вибірку нашого дослідження усвідомлюють значимість дитини в житті жінки та чоловіка. 60% з випробуваних вважають, що дитина будучи обєктом турботи і любові, принесе їм щастя, зміцнить родину, «зробить життя більше повним...». Інші (40%) респондентів зміст дітей усвідомлюють не повною мірою.

У чому ж опитані бачать сенс батьківства? 50% респондентів відповіли, що бути матірю/батьком «значить бути самою щасливою і необхідною людиною на землі», «бути 24 години на добу серцем і думками зі своєю дитиною», «почувати й розуміти маля, любити його безмежно». 40% відповідей носили чисто формальний характер. Інші (10%) опитані не змогли відповісти на дані питання.

Отримані дані (табл. 2) свідчать про те, що зміст дітей і батьківства в цілому повною мірою усвідомлюють приблизно 70% респондентів даної вибірки.

Таблиця 2

Показники ціннісно-змістовної готовності до батьківства

Кількість дітей		Цінність
Бажана	Можлива	Батьківства
2-3	1-2	70% респондентів мають правильні уявлення про батьківство

Який же рівень потребово-емоційної готовності випробуваних до батьківства?

Аналізуючи їхнє відношення до вагітності й родів, зясувалося, що в 80% опитаних вагітні жінки викликають позитивні емоції. При цьому без страху ставляться до родів лише 30% респондентів.

Вивчаючи рівень емоційно-позитивного образу дитини, відзначимо, що для 60% респондентів характерний позитивний настрой на дітей, тому що в народженні дитини вони бачать щастя й радість. Стільки ж респондентів вважають, що народження дитини принесе тільки труднощі й турботи, змусить відмовитися від намічених планів.

Крім того, лише 40% респондентів готові приділяти щодня маляті не менш трьох годин. 60% не змогли скласти свій розпорядок дня.

60% респондентів вважають, що з малям необхідно постійно бути поруч не менш двох років. Тобто бажання піклуватися про дитину не достатньо високе, але і не досить низьке для респондентів даної групи.

Таблиця 3

Позитивно-емоційний образ		Позитивно-емоційний настрой		Необхідність материнського догляду за дитиною
Дитини	Батьківства	На вагітність	На пологи	Необхідність материнського догляду за дитиною
80%	70%	60%	30%	до 2 років

Показники потребово-емоційної готовності до батьківства

Отримані нами дані (табл.3) указують на те, що для більшої половини опитаних характерний високий рівень потребово-емоційної готовності до батьківства.

Проаналізуємо зміст когнитивно-операційного блоку.

80% респондентів знають що входить в обовязки матері/батька стосовно дитини. У своїх відповідях вони вказали, що «мати/батько повинна/нен доглядати за дитиною», «сприяти її розвитку, виховувати», «забезпечувати всім необхідним», «дати освіту».

Який же рівень знань випробуваних про виховання й розвиток дитини? 60% знають, що в перший рік життя маля необхідно грудним молоком. При цьому 20% випробуваних впевнені, що рішення цього питання залежить від бажання матері. Тобто для цих респондентів першорядними є їхні бажання, а не потреби дитини. 60% опитаних впевнені, що в перший рік життя маля необхідно частіше брати на руки. Половина батьків вказали, що виховання необхідно починати з моменту зачаття. При цьому лише 40% респондентів вважають неприпустимими фізичні покарання. Інші (60%) упевнені, що в крайніх випадках можна використати таку міру.

Таблица 4

Показники когнитивно-операційної готовності до батьківства

Знання батьками
функцій матері/батька	особливостей внутрішньоутробного розвитку дитини	особливостей розвитку дитини	особливостей процесу виховання
80%	60%	50%	50%

Отримані нами дані (табл.4) вказують, що для батьків, які склали вибірку даного дослідженння характерний середній рівень когнитивно-операційної готовності до батьківства.

Проаналізуємо відповіді респондентів на питання, що становлять блок соціально-особистісну готовність до батьківства.

Аналізуючи рівень відповідальності, як компонент даного блоку, були отримали наступні результати. 60% опитаних вказали, що народження дитини є відповідальним кроком, вказавши, що вирішальну роль при вихованні й розвитку дітей грають батьки. Крім того, 40% респондентів, які не виключають допомогу бабусь та дідусів, вважають, що все-таки головне значення у вихованні дітей грають батьки. Тобто не менше половини респондентів усвідомлюють відповідальність, яка виникає при народженні дитини.

Відзначимо, що 80% респондентів усвідомлюють і труднощів, повязані з народженням дитини. При цьому 90% позитивно настроєні на їхнє подолання. 30% серед труднощів вказують тільки «безсонні ночі», «відсутність особистого життя», «матеріальні проблеми». Тобто вся увага цих опитаних спрямована на себе, а не на дитину. 20% респондентів не усвідомлюють, які труднощі виникають із народженням дитини, а, отже, не готові до їхнього подолання. Таким чином, можна сказати, позитивно настроєні на подолання труднощів не більше половини респондентів.

Таблиця 5

Показники соціально-особистісної готовності до батьківства

Кількість респондентів, готових до прийняття відповідальності	Кількість респондентів, готових до подолання труднощів
80%	80%

Отримані дані (табл.5) свідчать про високий рівень соціально-особистісної готовності.

На другому етапі нами були проаналізовані результати методики «Батьківський твір», у якому брали участь 10 подружніх пар у віці від 18 до 26 років, що мають дітей. Методика проводилася з метою виявлення реального сприйняття батьками своїх дітей.

Респондентам був запропонований написати твір на тему «Я и моя дитина». Пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважають за потрібне і важливе.

Середній обсяг творів 34 рядка. У ході аналізу робіт були отримані наступні результати.

В 80% робіт простежується радо-щасливе відношення до ролі матері/батька і дитині зокрема. В інших творах любов до дитини є як би констатацією факту. Незважаючи на те, що у творах зазначено, що жінка/чоловік любить дитину, загальне враження, стиль викладу не дозволяють зробити висновок, що дитина є обєктом любові й приносять жінці/чоловіку радість. Основна ідея цих робіт у тому, що «...бути матірю/батьком – це дуже відповідально...», «...я повинна/повинен багато чого зробити для своєї дитини...», «...я люблю Христину, адже вона моя дочка...». Виходить, що батьки змушені піклуватися про дитину, радості у цих турботах вони не бачать.

Аналіз робіт дозволяє судити про те, що не менш 30% респондентів планували народження дитини («...вирішили, що дитину я буду народжувати тільки після того, як закінчу інститут...»).

Щодо рівня знань жінок/чоловіків відзначимо наступне. 40% респондентів усвідомлюють недолік знань і досвіду, але при цьому вони також вказують, що намагаються читати відповідну літературу, дивитися телепередачі. Загалом, роботи дозволяють судити про середній рівень знань випробуваних, тому що є проблеми, повязані з вихованням дітей («...не можу вмовити поспати...», «...чоловік вважає, що починати виховувати треба вже зараз...», «...не можу відмовити моїй красуні...»).

Слід зазначити, що для респондентів даної вибірки характерно те, що у вихованні дітей беруть участь і чоловікив («...з татовою допомогою розбираємося в машинах...», «...по вечорах чоловік любить повозитися з Данилкою...»). Це говорить про те, що батьки усвідомлено ставляться до народження дитини, хочуть бути поруч із нею.

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що жінки/чоловіки, які становлять вибірку даного дослідження усвідомлюють відповідальність за виховання й розвиток дітей, знають функції матері/батька.

Таким чином, після двох етапів дослідження можна зробити наступні висновки:

- Виявлено, що більша половина випробуваних позитивно ставиться до образу дитини та до батьківсьва в цілому;

- 80% респондентів усвідомлюють ступінь відповідальності, яку беруть на себе батьки, що вирішили народити дитину;

- Серед проблем, які виникають з народженням маляти, випробувані вказують в основному на фінансові труднощі й відсутність вільного часу, а також на недолік знань про процес виховання й розвиток дітей.

На третьому етапі відбувалося дослідження психологічної готовності до батьківської ролі старшокласників. Аналіз відповідей старшокласників щодо оцінки функцій батьків та сім’ї показав, що половина юнаків (50 %) і більшість дівчат (60 %) здебільше згодні з тим, що сім’я дає можливість жити з коханою людиною, мати дітей (40 %/30 %), наповнює життя змістом (40 %/20 %) і упорядковує інтимні стосунки (30 %/ 20 %). Також юнаки менш впевнені в тому, що сім’я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (40 %/20 %), додає людині впевненості у собі (30 %/20 %), сприяє карєрі (30 %/20 %).

На характер міжособистісних відносин у сім’ї безпосередньо впливає розподіл домашніх обовязків, витрати часу членами родини на організацію споживання і побуту, розподіл сімейних доходів і система лідерства в економічних взаєминах. Отримані дані показують, що юнаки і дівчата в розподілі господарсько-економічних відносин здебільшого зорієнтовані на рівноправність.

Аналіз даних розподілу лідерства в сім’ї батьків і в майбутній сім’ї виділив психологічний вимір взаємин влади - підкорення. Значна частина юнаків вважають, що лідером в родині повинен бути чоловік, тобто в батьківській сім’ї – це батько (50 %), а у майбутній – це чоловік (60 %). У дівчат не настільки однозначний розподіл лідерства, так у батьківській сім’ї лідером у родині вони в більшості випадків називають матір (40 %), а в майбутньому орієнтуються на традиційний уклад сім’ї, де лідером є чоловік (40 %).

Дослідження уявлень про якості ідеального батька, матері, сім’янина показують, що учні мають розгорнуті уявлення про якості ідеального чоловіка й ідеальної дружини, ідеального батька, ідеальної матері, проте дещо по-різному розуміють ці поняття, що може привести до формування в молоді неадекватних очікувань щодо майбутнього партнера.

Складовою системи уявлень про майбутнє батьківство є уявлення про організацію сімейного життя (тип родини, її матеріально-побутова організація, характер і стиль взаємин, права й обовязки чоловіка і жінки, спосіб проведення вільного часу і т.д.). За нашими даними, уявлення старшокласників про цю сторону батьківство досить обмежені. На питання: Що ви знаєте про переорганізацію сімейного життя, у зв’язку з народженням дитини?, 10 % досліджуваних відповіли нічого, деякі дали такі відповіді: усе (6,6 %), мало (6,6%), достатньо (3,3 %). Серед тих учнів, що розкрили свою точку зору, більшість (30 %) вказали, що для організації сімейного життя після народження дитини необхідна любов, менш значущим аспектом виявилися фінанси (гроші)(20 %), розподіл ролей між чоловіком і жінкою назвали 10 % досліджуваних. Найчастіше учні вказували на важливість взаєморозуміння (10 %), в одиничних випадках зустрічалися повага, здатність до компромісу, секс, благополуччя, рівноправність, упевненість (по 3,3 %). Недостатні знання старшокласників у сфері організації сімейного життя після народження дитини, ми схильні пояснювати тим, що вона в повному її обсязі ще не стала предметом осмислення юнаками і дівчатами.

Вивчення розподілу батьківських ролей між чоловіком і жінкою показало, що чоловік повинен забезпечувати сім’ю (80 %), піклуватися про дружину і дитину(30 %), господарювати (20 %), виконувати батьківську роль (10 %), бути главою сім’ї (10 %). Жінка повинна господарювати (80 %), виконувати роль матері (30 %), морально підтримувати чоловіка (20 %). Як бачимо, більшість батьківських ролей сумісні з сімейними ролями чоловіка і жінки, і вони в уявленнях юнаків і дівчат співпадають, старшокласники не схильні різко розділяти обовязки чоловіка і жінки у піклуванні та вихованні дитини та в родині взагалі.

Аналіз даних тестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім’ї, до представників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя. Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення: нейтральне, позитивне і негативне. Більшість юнаків (90 %) і дівчат (90 %) відповіли, що до сімейного життя, до вступу в шлюб та народження дитини відносяться позитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення до майбутнього батьківства та сімейного життя, у той час як у дівчат цієї тенденції не спостерігалося.

Відносно високий показник відповідей старшокласників (50 %) щодо бажання схожості своєї майбутньої сім’ї з сім’єю батьків показує їхнє неусвідомлене бажання скопіювати модель реально існуючої батьківської сім’ї, ставлення батьків до виховання дітей. Думки дівчат і юнаків носять протилежний характер щодо бажання схожості майбутнього чоловіка на батька тієї ж статі. Так 60 % юнаків згодні з тим, що майбутня дружина повинна бути схожа на маму, а 50 % дівчат не згодні з тим, що майбутній чоловік повинний бути схожий на батька.

Поведінковий компонент у майбутній ролі батька чи матері вивчався нами за допомогою тесту «PARI» – «Батьківсько-дитячі відносини» (Див. Додаток 4).

Аналізуючи результати тестування старшокласників, можна зробити висновок, що в своїх уявленнях більшість з них відповідають 1-й групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини – оптимальний емоційний контакт з дитиною (дівчата 50 %, юнаки 43,75 %), трохи менший показник старшокласників відповідає другій групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини надмірна емоційна дистанція з дитиною (дівчата 28,57 %, юнаки 31,25 %), і третя група виявила найменшу кількість респондентів – надмірна концентрація на дитині (дівчата 21,43 %, юнаки 25 %). (Див. Додаток 5)

Діаграма1

Поведінковий компонент майбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників

Такі результати дослідження дають підстави стверджувати, що в силу не сформованості свідомого відношення до соціальної та психологічної ролі матері та батька, старшокласники не готові повністю присвятити свій час, увагу, та підпорядкувати своє життя народженню дитини. Особливо це простежується на результатах тестування юнаків. Хоча, загалом, уявлення щодо майбутнього батьківства мають позитивне забарвлення, так як більшість респондентів хоче побудувати зі своєю майбутньою дитиною оптимальний емоційний контакт.

Узагальнення та інтерпретація отриманих результатів експерименту дають підстави зробити висновки про те, що уявлення дівчат та юнаків про батьківство, роль у цьому процесі чоловіка та жінки є неповними і мають статеві відмінності, а модель батьківської сім’ї є прикладом для наслідування. Уявлення старшокласників про модель своїх відносин з майбутньою дитиною в цілому виявилися більш-менш сформованими, так як молодь теоретично вже визначилася, яким чином будувати свою поведінку при спілкуванні з дитиною. Виявлення особливостей уявлень про майбутнє батьківство у старшокласників дає можливість визначити теоретичні підходи та розробити психологічні та педагогічні програми цілеспрямованої роботи з розширення уявлень про майбутнє батьківство у старшокласників.

2.3 Психологічна підготовка старшокласників до виконання ролей матері та батька

Вся психологічна робота з підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька повинна ґрунтуватися на гендерному підході розвитку особистості, сутність якого полягає в тому, що соціально-психологічні механізми становлення особистості чоловіка та жінки розглядаються як різні біологічні, проте рівні соціальні істоти.

Одним з найважливіших елементів змісту підготовки старшокласників до сімейного життя є навчальна робота, а конкретними формами – уроки літератури, історії, права, біології, валеології та ін.

Актуальні питання формування знань юнацтва про соціальні ролі матері та батька розглядаються у позакласній виховній роботі з старшокласниками. Важливим є розкриття таких морально-етичних понять, як обов’язок, відповідальність, вірність, чесність, гордість і гідність – з одного боку – і невірність, егоїзм, розбещеність, недооцінка соціальної ролі жінок у сучасному суспільстві, зневажливе ставлення до жінки-матері та чоловіка-батька – з другого.

Основна роль в експериментальній роботі з підготовки старшокласників до майбутнього батьківства та сімейного життя і виконання соціальних матері та батька повинна відводитися спецкурсу «Майбутня мати та майбутній батько». У процесі вивчення спецкурсу вирішуються такі завдання: формування в старшокласників упевненості в соціальній і особистісній значущості всебічної підготовки себе до створення благополучної сім’ї, виховання моральних якостей, необхідних сучасному чоловіку та батьку, жінці та матері; розширення уявлень і понять про особливості життя сучасної молодої сім’ї, актуальні проблеми виховання дітей; набуття необхідних знань про фізіологію і психологію представників власної та протилежної статі; вироблення вмінь і навичок спілкування, керування власними емоціями; формування вмінь та навичок, необхідних для виконання сімейних функцій. Основними методичними засобами, які можуть використовуватися в експериментальному спецкурсі, мають бути проблемні ситуації і рольові ігри як найбільш адекватні особливостям юнацького віку.

Особлива увага у дослідно-експериментальній роботі має приділятися батьківській сім’ї, оскільки вирішальна роль виховання молодого чоловіка та батька, молодої жінки та матері, належить батьківському дому, де вони отримують не лише знання, а й набувають навичок міжособистісного спілкування, уявлень про норми поведінки матері, жінки, чоловіка та батька, де у них формується модель сімейних стосунків.

Урахування в процесі підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька впливу найближчого соціального оточення, виявлення причин неформального спілкування, їх ідеології, ставлення до сім’ї, шлюбу, статевої поведінки, способу проведення дозвілля є необхідною складовою експериментальної роботи. Відкритість, зняття «табу» з проблем майбутнього сімейного життя на заняттях з фахівцями різних спеціальностей (лікарів, сексологів, працівників соціальних служб, психологів) повинно сприяти підвищенню рівня статевої вихованості та відповідальності за статево-рольову поведінку чоловіка у подружніх стосунках.

Результатом теоретико-аналітичної роботи щодо підготовки юнацтва до майбутнього батьківства та сімейного життя має стати створення сприятливого мікросередовища. Сприятливе мікросередовище – це сукупність таких соціальних інститутів як навчальний заклад, батьківська сім’я, соціальні служби, взаємодія між якими забезпечує оптимальні умови для соціально-педагогічної роботи щодо підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька. Модель сприятливого мікросередовища подана на рис.2.

Рис.2. Модель сприятливого мікросередовища підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька

З метою підготовки до виконання сімейних функцій, набуття практичних навичок їх виконання у методику підготовки юнаків можуть бути розроблені шкільними психологами різноманітні заняття та заходи: тренінги «Сімейний бюджет», «Економія – справа жіноча?»; ділові та рольові ігри; розв’язання проблемних сімейних ситуацій; лекції та бесіди «Щастя батьківства», «Коли стати батьком/матір’ю?», «Бажана дитина»; вечори запитань та відповідей «Ти + Я – починається сім’я».

ВИСНОВКИ

Батьківство як психологічний феномен є інтегральним психологічним утворенням особистості, що включає когнітивні, емоційну й поведінкову складові. Компонентами інтегральної психологічної структури батьківства є ціннісні орієнтації батьків (сімейні цінності), батьківські установки й очікування, батьківські почуття, позиції, відношення, батьківська відповідальність, стиль сімейного виховання.

Дослідники І. Кон [43], А.С.Батуєв [11], В.Н. Колбановський [44] акцентували увагу на питаннях статевої відмінності та диференціації соціальних ролей. Формуванню усвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко [17], Н.І. Гусака [21], [22], Р. Овчарової [49]. У сучасній психології уявлення учнів середніх і старших класів про сім’ю вивчали Т.А. Демідова [26], Л.В. Долинська [30], І.М. Мачуська [47] та інші.

Необхідність подальшого розвитку в Україні інституту сім’ї висуває якісно нові вимоги до підготовки підростаючого покоління до батьківства та до сімейного життя і до проведення досліджень, що давали нові науково обґрунтовані дані, що стосуються підвищення рівня підготовленості юнаків і дівчат до майбутнього сімейного життя та народження дітей. Поліпшення знань молодого покоління про соціально-психологічні процеси, що відбуваються при становленні і розвитку сім’ї, є однією з форм зміцнення майбутньої родини. Підготовка молодого покоління до створення сім’ї, до усвідомленого батьківства одне з важливих завдань соціально-економічного розвитку нашої країни, тому що родина відіграє велику роль у зміцненні здоровя і вихованні підростаючого покоління, забезпеченні економічного і соціального прогресу, у поліпшенні демографічного положення.

Юнацький вік має усі необхідні передумови для підготовки підростаючого покоління до майбутнього батьківства та сімейного життя і характеризується: створенням планів на доросле життя, виникненням потреби у спілкуванні з однолітками протилежної статі, завершенням статевого дозрівання особистості, пробудженням потреби кохати і бути коханим, появою сексуальних інтересів. Підготовка старшокласників до сімейного життя на сучасному етапі розвитку суспільства є недостатньою, не відповідає віковим інтересам юнацтва і характеризується відсутністю відповідної підготовки викладачів, відповідних методичних матеріалів, а також адекватних методів і технік роботи з юнацтвом, не дає достатніх знань для вирішення проблем, які можуть виникнуть у майбутньому сімейному житті.

Важливою складовою процесу підготовки юнаків і дівчат до майбутнього батьківства є формування адекватних уявлень про майбутню сім’ю, як складного, системно організованого і відносно стійкого утворення, спрямованого на оптимальну адаптацію до шлюбу та ефективне функціонування в майбутньому сімейному житті.

Провідним механізмом формування уявлень про майбутнє батьківство у юнаків та дівчат є процес статево-рольової ідентифікації в родині, який проявляється у бажанні відтворювати модель батьківської сім’ї у своїй майбутній сім’ї, при цьому форми батьківських взаємовідносин стають еталонними, хоча далеко не завжди є такими.

Уявлення старшокласників про батьківство та сімейне життя характеризується специфічним змістом, структурою і рівнями розвитку. Структура уявлень про майбутнє батьківство та сім’ю включає: когнітивний (система знань про сімейне життя, батьківство і себе як майбутнього батька, мати, сім’янина), емоційно – оцінний (ставлення до майбутньої сім’ї, народження в ній дитини, батьків і сімейного життя і їх оцінка) і поведінковий (ідентифікаційна поведінка у сім’ї і моделі поведінки в конфліктних ситуаціях в сім’ї) компоненти.

Когнітивний компонент уявлень про батьківство характеризується: неповним усвідомленням старшокласниками функцій батька, матері, та сім’ї загалом; орієнтованістю на рівноправність у господарсько-економічних відносинах; поверхневими уявленнями про якості, що є необхідними для щасливого сімейного життя; розбіжностями уявлень у визначенні якостей ідеальних батька та матері; обмеженими уявленнями про організацію сімейного життя, про права й батьківські обовязки, матеріально-побутову організацію сімейного життя, способах проведення родиною вільного часу; спрямованістю на створення інтимно-особистісного шлюбу.

Емоційно-оцінний компонент уявлень старшокласників про сім’ю характеризується позитивним ставленням до сімейного життя, до народження дітей, до осіб протилежної статі, критичним сприйняттям сімейного життя своїх батьків і ідентифікацією себе з батьками тієї ж статі.

В поведінковому компоненті уявлень про батьківство виділяються рівні ідентифікаційної поведінки (у юнаків ступінь ідентифікації батьківського стилю спілкування з дітьми зі своїми майбутніми діями у якості батька, виражена сильніше) і стилі реагування особистості в конфліктних ситуаціях (дівчата більше орієнтовані на компроміс, а юнаки на суперництво).

Зміст уявлень старшокласників про майбутнє батьківство та сім’ю характеризується неповнотою і неоднозначністю, а наявна педагогічна система школи недостатньо формує оптимальний рівень уявлень юнаків та дівчат про батьківство і вимагає перегляду і розробки нових форм роботи в цьому напрямку.

Дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками здійснювалась на базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14 дівчат. Для визначення рівня сформованості батьківської сфери у період дорослості та після народження дитини, вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже мають дитину. Тобто 10 жінок та 10 чоловіків.

Проведене емпіричне дослідження розвитку батьківської сфери у молодих подружніх пар, які вже мають дитину та серед тих які тільки планують виявив:

Рівень потребово-емоційної готовності випробуваних до батьківства: аналізуючи відношення до вагітності й родів, зясувалося, що в 80% опитаних вагітні жінки викликають позитивні емоції. При цьому без страху ставляться до родів лише 30% респондентів. Вивчаючи рівень емоційно-позитивного образу дитини, відзначимо, що для 60% респондентів характерний позитивний настрой на дітей, тому що в народженні дитини вони бачать щастя й радість. Стільки ж респондентів вважають, що народження дитини принесе тільки труднощі й турботи, змусить відмовитися від намічених планів.

Рівень когнитивно-операційної готовності до майбутнього батьківства: 80% респондентів знають що входить в обовязки матері/батька стосовно дитини. У своїх відповідях вони вказали, що «мати/батько повинна/нен доглядати за дитиною», «сприяти її розвитку, виховувати», «забезпечувати всім необхідним», «дати освіту». 60% знають, що в перший рік життя маля необхідно грудним молоком. При цьому 20% випробуваних впевнені, що рішення цього питання залежить від бажання матері. Тобто для цих респондентів першорядними є їхні бажання, а не потреби дитини. 60% опитаних впевнені, що в перший рік життя маля необхідно частіше брати на руки. Половина батьків вказали, що виховання необхідно починати з моменту зачаття. При цьому лише 40% респондентів вважають неприпустимими фізичні покарання. Інші (60%) упевнені, що в крайніх випадках можна використати таку міру.

Рівень соціально-особистісної готовності до батьківства: 60% опитаних вказали, що народження дитини є відповідальним кроком, вказавши, що вирішальну роль при вихованні й розвитку дітей грають батьки. Крім того, 40% респондентів, які не виключають допомогу бабусь та дідусів, вважають, що все-таки головне значення у вихованні дітей грають батьки. Тобто не менше половини респондентів усвідомлюють відповідальність, яка виникає при народженні дитини. 80% респондентів усвідомлюють і труднощів, повязані з народженням дитини. При цьому 90% позитивно настроєні на їхнє подолання. 30% серед труднощів вказують тільки «безсонні ночі», «відсутність особистого життя», «матеріальні проблеми». Тобто вся увага цих опитаних спрямована на себе, а не на дитину. 20% респондентів не усвідомлюють, які труднощі виникають із народженням дитини, а, отже, не готові до їхнього подолання. Таким чином, можна сказати, позитивно настроєні на подолання труднощів не більше половини респондентів.

Таким чином,можна зробити наступні висновки: більша половина випробуваних позитивно ставиться до образу дитини та до батьківсьва в цілому; 80% респондентів усвідомлюють ступінь відповідальності, яку беруть на себе батьки, що вирішили народити дитину; серед проблем, які виникають з народженням маляти, випробувані вказують в основному на фінансові труднощі й відсутність вільного часу, а також на недолік знань про процес виховання й розвиток дітей.

Стосовно психологічної готовності до батьківської ролі старшокласників, то після проведеного дослідження, можемо узагальнити: половина юнаків (50 %) і більшість дівчат (60 %) здебільше згодні з тим, що сім’я дає можливість жити з коханою людиною, мати дітей (40 %/30 %), наповнює життя змістом (40 %/20 %) і упорядковує інтимні стосунки (30 %/ 20 %). Також юнаки менш впевнені в тому, що сім’я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (40 %/20 %), додає людині впевненості у собі (30 %/20 %), сприяє карєрі (30 %/20 %). Аналіз даних тестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім’ї, до представників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя. Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення: нейтральне, позитивне і негативне. Більшість юнаків (90 %) і дівчат (90 %) відповіли, що до сімейного життя, до вступу в шлюб та народження дитини відносяться позитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення до майбутнього батьківства та сімейного життя, у той час як у дівчат цієї тенденції не спостерігалося.

Щодо дослідження поведінкового компоненту у майбутній ролі батька чи матері у старшокласників, то можемо зазначити, що своїх уявленнях більшість з них відповідають 1-й групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини – оптимальний емоційний контакт з дитиною (дівчата 50 %, юнаки 43,75 %), трохи менший показник старшокласників відповідає другій групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини надмірна емоційна дистанція з дитиною (дівчата 28,57 %, юнаки 31,25 %), і третя група виявила найменшу кількість респондентів – надмірна концентрація на дитині (дівчата 21,43 %, юнаки 25 %)

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми соціально-психологічних детермінант уявлень старшокласників про майбутнє батьківство. Зокрема, поглибленого вивчення очікують питання впливу різних форм і методів навчання на процес формування уявлень про батьківство та сімейне життя, звязок цього процесу з іншими психічними утвореннями особистості і формування уявлень про майбутнє батьківство в онтогенезі. Пошук відповідей на них є предметом подальшої роботи над проблемою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. – М.: Совершенство, 1998. – 320 с.

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. – М., 1997. – 704 с.

3. Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 411 с.

4. Авдеева Н.Н. Вы и младенец: у истоков общения. – М.: Пр.1991.

5. Андреева Н.Г. Этот удивительный младенец. – С-П., 1999.

6. Андреева Т.В. Особенности и тенденции развития современной семьи //Ананьевские чтения, 2002 СПБ: изд-во С.-Петербургского университета, 2002.

7. Андреева Т.В. Семейная психология. - Санкт-Перербург, 2004.

8. Андреева Т.В. Социальная психология. - М., 1996.

9. Антонов А.И., Медков В.М., Социология семьи. М.: изд-во МГУ, 1996.

10. Балабанова Л. М. Психолого-педагогічні проблеми студентського віку // Психологія: Зб. наук. праць. - К.: НПУ, 1999. - Вип.4(7). - С. 169-170.

11. Батуев А.С. Психофизиолгичекие доминанты материнства. //Психология сегодня. – 1996. – вып.4. – С.69-70.

12. Безпалько О. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посібник. К.: Центр навч. літератури, 2003. – 134с.

13. Бестужев-Лада И. Ступени к семейному счастью //Семья и школа. –1996. –№3. – С.30-33.

14. Бойко В.В. Счастье, семья, дети. – М.: Пр., 1980.

15. Бойко В.В. Если ты жена и мать. – М.:Пр., 1985.

16. Варга Д. Радость родительских забот. – М.:Пр., 1983.

17. Веретенко Т.Г., Гусак Н.І. Роль мікросередовища у ефективній підготовці юнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Наук. часоп. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова: Зб. наук. пр. / Редкол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій та ін. – Вип.1(11). – (Сер. 16).– К.:НПУ, 2004.– С. 237-243.

18. Гребенников И.Ф. Основы семейной жизни. М., 1991.

19. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальные исследования. - 1995. - №10.

20. Гусак Н.І. Аналіз підготовленості юнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька // Наук. зап. каф. педагогіки Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Зб. наук. пр.– Вип.– X.–Харків: Основа, 2003.– С.49-55.

21. Гусак Н.І. Інноваційні форми і методи орієнтації юнаків-старшокласників на створення повноцінної сім’ї // Наукові записки кафедри педагогіки. Вип. IX. – Харків: Основа, 2002. – C. 89-98.

22. Гусак Н.І. Оптимум об’єктивних і суб’єктивних умов успішності підготовки юнаків-старшокласників до створення сім’ї і сімейного життя // Пед. і психол. формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук. пр./ Редкол.: Т.І. Сущенко (Відп. ред.) та ін. – Київ-Запоріжжя, 2002.– Вип.26– С. 139-144.

23. Гусак Н.І. Педагогічні проблеми підготовки юнацтва до сімейного життя // Вісн. Харк. держ. пед. ун - ту ім. Г.С. Сковороди. – 1998. – №3. – С.99-103.

24. Гусак Н.І. Роль школи та сім’ї в процесі підготовки юнацтва до сімейного життя // Інформ.-метод. вісн. упр. освіти Харк. облдержадмін. – 1999. – № 17. – С. 164-169.

25. Дементьева Й. Первые годы брака. Проблемы становлення молодой семьи. М.: Наука, 1991.

26. Демидова Т.А. Проблеми підготовки молоді до сімейного життя.//Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 1. К., 1998.- С.133-135.

27. Демидова Т.А. Психологические особенности формирования представлений о будущей семье у юношей и девушек.// Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, Випуск 18, 2002. С.150 – 153.

28. Демидова Т. Формирование образа семьи в онтогенезе.//Актуальны проблеми розбудови національної освіти: Зб. наук.- метод. праць./ Ю. Бєляєв.- К.; Херсон: Пілотні школи, 1997. С.65-69.

29. Долбик-Воробей Т.А. Студенческая молодежь о проблемах брака и рождаемости// Cоцис. – 2003. – №11. – С.78-83.

30. Долинська Л.В, Демидова Т.А. Підготовка молоді до сімейного життя. (Соціально – психологічний тренінг.) Навчально-методичний посібник. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002.- 73с.

31. Жигалин С.С. Влияние родительских позиций на воспитательный потенциал семьи подростка // Социально-психологические аспекты формирования личности: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. – Шадринск, 2004. - С.164-171.

32. Жигалин С.С. Особенности материнской и отцовской родительской позиций в аспекте социально-ролевой адекватности семьи подростка //Международная конференция “Психология общения: социокультурный анализ”. – Ростов-на Дону, 2003. – С 249-250.

33. Жигалин С.С., Овчарова Р.В. Родительская позиция как психологический феномен //Экономика, психология, бизнес. – Красноярск, 2004. - № 2. – С.166-182.

34. Жигалин С.С. Родительская позиция и ее роль в психологической структуре родительства //Психолого-педагогические проблемы этической психологии: Материалы межрегиональной научно-практической конференции. - Шадринск, 2003. Ч. I. С. 163-164.

35. Жигалин С.С. Психологическая сущность и типология родительских позиций //Наука и образование Зауралья. – Курган, 2003. - № 1 . - С. 125-131.

36. Жигалин С.С. Психологические особенности подростков как индикаторы адекватности родительских позиций //Психология родительства и семейного воспитания: Материалы II международной конференции. – Курган, 2004. – С.38-43.

37. Жигалин С.С. Родительская позиция и воспитательная практика семьи подростка //Психология родительства и семейного воспитания: Материалы II международной конференции. – Курган, 2004. – С.43-45.

38. Жигалин С.С. Соотношение представлений о родительстве, родительских позиций и нарушений семейного воспитания //Сб. научных трудов аспирантов Курганского университета. – Курган, 2002. - С. 69-72.

39. Жигалин С.С. Типология родительских позиций в семьях подростков //Психология родительства и семейного воспитания: Материалы II международной конференции – Курган, 2004. – С.45-47.

40. К вопросу о компонентах феномена родительства// Психологическое сопровождение личности в педагогическом процессе: Сб. научных трудов. – Курган, 2002. – 81с.

41. Ковалев С.В. Психология современной семьи. – М.: Просвещение, 1988. – 184 с.

42. Ковалев Г.В. Социальная психология семейных отношений. СПБ.: СПБГУ, 1998.

43. Кон И. С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. – М., 1997. – 300 с.

44. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. – 1964. – № 3. – С. 27–32.

45. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. – К.: Київська правда, 2000. – 688 с.

46. Матеріали науково-практичної конференції «Тенденції розвитку сучасної сім’ї в Україні»// Український соціум. - 2004. - № 3 (5). - C.124-150.

47. Мачуська І.М. Складові підготовки старшокласників до сімейного життя // Гуманізація навчально - виховного процесу: Збірник наукових праць. Словянськ, 2001. – С. 290 – 292.

48. Мещерякова С.Ю. Психологическая готовность к материнству //Вопросы психологии. – 2002. – №5. – С.18-35.

49. Овчарова Р. В. Психология родительства. – М; “Академия”, 2005.

50. Ратанова Т.А., Шляхта Н.Ф. Психодиагностические методы изучения личности: Учебное пособие. – М.: Флинта, 2005. С. 134.

51. Родительство как психологический феномен// Психолого-педагогические проблемы этической психологии: Материалы межрегиональной научно-практической конференции (апрель 2003): В 2 ч. Ч.I. – Шадринск, 2003. – С. 181-196.

52. Тенденции влияния общества на формирование родительства// Сборник научных трудов аспирантов и соискателей Курганского государственного университета (гуманитарные и естественные науки): Вып. IV. - Курган, 2002. – 142с.

53. Социально-психологічні особливості готовності молоді до подружнього життя (В. Г. Захарченко) // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). - C.14-23.

54. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Рад. Школа, 1976–1978.

55. Филиппова Г.Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологии//Вопросы психологии. – 2001. – №2. – С.22-37.

56. Филиппова Г. Г. Психология материнства. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 240 с.

57. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, издательство ЭКСМО-Пресс, 2000.

Додаток 1.

Психологічна структура уявлень про майбутнє батьківство, сім’ю та шлюб

	Компоненти уявлень про майбутнє батьківство та сім’ю

Когнітивний	Емоційно-оцінний	Поведінковий
Знання батьківських та сімейних функцій	ставлення до сімейного життя та батьківства	ідентифікаційна поведінка
усвідомлення відносин влади – підкорення	сприймання сімейного життя своїх батьків та стилю їх виховання дітей	Статево-рольова поведінка
знання господарсько-економічних відносин в сім’ї	стосунки з протилежною статтю	поведінка в конфліктних ситуаціях
усвідомлення якостей необхідних для батьківства та сімейного життя	оцінка свого ставлення до дітей та другої половини
усвідомлення обов’язків перед дитиною та чоловіком/жінкою	емоційна ідентифікація з батьками
усвідомлення цілей шлюбу та майбутнього батьківства

Додаток 2.

Анкета «Моє відношення до дитини»

Блок 1.

1. Хотіли б Ви мати дітей?

2. Скільки Ви хочете дітей?

3. Чи існують якісь перешкоди, які стримують Вас у бажанні мати більше дітей, ніж ви вказали?

4. Що для Вас значить дитина?

5. Чи було народження дитини для Вас визначною подією у житті?

6. Для Вас дитина – це …

7. Які емоції у Вас викликають маленькі діти?

8. Як би Ви визначили що значить бути матірю/батьком?

9. Чи уявляєте Ви своє життя без дітей?

10. Чи можете Ви зрозуміти батьків, які залишають своїх дітей?

11. Що принесло в Ваше життя народження дитини?

Блок 2.

1. Які емоції у вас викликають вагітність і пологи? Чи відчуваєте ви почуття страху до пологів?

2. Що для Вас значить народження дитини? Щастя та радість? Чи турботи та проблеми?

3. Скільки годин в день Ви готові приділяти своїй дитині?

4. До скількох років дитина постійно повинна бути поруч з матір’ю/батьком?

5. Чи турбувалися ви про здоровя майбутньої дитини будучи вагітною / коли Ваша дружина була вагітною?

6. Що може погано вплинути на дитину в період її внутрішньоутробного розвитку?

7. Чи повинна жінка сама годувати дитину грудьми?

8. Що б Ви включили в обовязки матері/батька стосовно дитини?

9. Чи вважаєте Ви, що перший рік дитина повинна харчуватися материнським молоком? Обов`язково це чи ні?

10. Чи зашкодить дитині часте перебування на руках у дорослого?

11. Коли потрібно починати виховання дитини?

12. Чи допускає Ваш стиль виховання фізичні покарання? Якщо так, в яких випадках?

Блок 3.

1. Чи ви визначилися зі стратегією виховання своєї дитини?

2. Чи усвідомлюєте Ви відповідальність за розвиток дитини й свою материнську/батьківську позицію?

3. Чи займаються вихованням Вашої дитини бабусі та дідусі?

4. Чи готові Ви переборювати труднощі, повязані з народженням і вихованням дитини? Що для Вас є труднощами, які пов`язані з народженням дитини?

5. Чи читаєте Ви спеціальну літературу, що допомагає Вам краще розуміти Вашу дитини, її потреби?

6. Чи хотіли би Ви займатися раннім розвитком своєї дитини?

Додаток 3.

Анкета «Ставлення до сімейної та батьківської ролі »

Сім’я дає можливість жити з коханою людиною, мати дітей.

1. Так.

2. Ні.

Наповнює життя змістом

1. Так.

2. Ні.

Впорядковує інтимні стосунки.

1. Так.

2. Ні.

Допомагає вирішувати матеріальні проблеми.

1. Так.

2. Ні.

Додає людині впевненості у собі.

1. Так.

2. Ні.

Сприяє карєрі.

1. Так.

2. Ні.

Лідером в родині повинен бути чоловік.

1. Так.

2. Ні.

Що ви знаєте про переорганізацію сімейного життя, у зв’язку з народженням дитини?

1. Нічого.

2. Усе.

3. Мало.

4. Достатньо.

Для організації сімейного життя після народження дитини необхідна:

1. Любов.

2. Фінанси (гроші).

3. Розподіл ролей між чоловіком і жінкою.

4. Важливість взаєморозуміння.

5. Повага.

6. Здатність до компромісу.

7. Секс.

8. Благополуччя.

9. Рівноправність.

10. Впевненість.

Яка на Вашу думку головна функція чоловіка у родині:

1. Забезпечувати сім’ю.

2. Піклуватися про дружину і дитину.

3. Господарювати.

4. Виконувати батьківську роль.

5. Бути главою сім’ї.

Роль жінки в сім`ї:

1. Господарювання.

2. Роль матері.

3. Моральна підтримка чоловіка.

Як Ви ставитесь до сімейного життя – до вступу в шлюб та народження дитини:

1. Позитивно.

2. Негативно.

Чи бажаєте Ви, щоб Ваша майбутня сім`я була схожою на Вашу батьківську сім`ю:

1. Так.

2. Ні.

Чи повинна дружина/чоловік бути схожа/ий на Вашу маму/тата:

1. Так.

2. Ні.

Додаток 4.

Тест «PARI» - «Родительско-дитячі відносини»

Методика PARI (parental attitude research instrument) призначена для вивчення відносини батьків до різних сторін сімейного життя (сімейної ролі). Автори - американські психологи Є.С. Шефер і Р.К. Белл.

У методиці виділені 23 аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відносини родителів до дитини й життя в родині. З них - 8 ознак описують відношення до сімейної ролі й 15 - стосуються родительско-дитячих відносин. Ці 15 ознак діляться на три групи: I - оптимальний емоційний контакт, II - надмірна емоційна дистанція з дитиною, III - надмірна концентрація на дитині.

Шкали ці виглядають у такий спосіб

Відношення до сімейної ролі

Описується за допомогою 8 ознак, їхні номери в опитувальному листі 3, 5, 7, 11, 13, 17, 19, 23:

- обмеженість інтересів жінки рамками родини, турботами винятково про родину (3);

- відчуття самопожертви в ролі матері (5);

- сімейні конфлікти (7);

- сверхавторитет батьків (11);

- незадоволеність роллю господарки будинку (13);

- «байдужість» чоловіка, його невключенность у справи родини (17);

- домінування матері (19);

- залежність і несамостійність матері (23).

Відношення батьків до дитини

I. Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак, їхні номера по опитувальному листі 1, 14, 15, 21):

- спонукання словесних проявів, вербалізацій (1);

- партнерські відносини (14);

- розвиток активності дитини (15);

- зрівняльні відносини між родителями й дитиною (21).

II. Надмірна емоційна дистанція з дитиною (складається з 3 ознак, їхні номера по опитувальному листі 8, 9, 16):

- дратівливість, запальність (8);

- суворість, зайва строгість (9);

- відхилення від контакту з дитиною (16).

III. Надмірна концентрація на дитині (описується 8 ознаками, їхні номера по опитувальному листі 2, 4, 6, 10, 12, 18, 20, 22):

- надмірна турбота, установлення відносин залежності (2);

- подолання опору, придушення волі (4);

- створення безпеки, побоювання скривдити (6);

- виключення позасімейних впливів (10);

- придушення агресивності (12);

- придушення сексуальності (18);

- надмірне втручання в світ дитини (20);

- прагнення прискорити розвиток дитини (22).

Кожна ознака виміряється за допомогою 5 суджень. Вся методика складається з 115 суджень. Судження розташовані в певній послідовності, і випробуваний повинен виразити до них відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди. Схема перерахування відповідей у бали втримується в «ключі» методики. Сума цифрової значимості визначає виразність ознаки. Таким чином, максимальна виразність ознаки 20, мінімальна 5, 18, 19, 20 - високі оцінки, відповідно - 8, 7, 6, 5 - низькі.

Має сенс у першу чергу аналізувати саме високі й низькі оцінки.

Інструкція. Перед Вами питання, які допоможуть зясувати, що ви, як майбутні батьки думаєте про виховання дітей. Тут немає відповідей правильних і неправильних, тому що кожен правий стосовно власних поглядів. Намагайтеся відповідати точно й правдиво.

Деякі питання можуть здатися Вам однаковими. Однак це не так. Є питання подібні, але не однакові. Зроблено це для того, щоб уловити можливі, навіть невеликі розходження в поглядах на виховання дітей.

На заповнення запитальника буде потрібно приблизно 20 хв. Не обмірковуйте відповідь довго, відповідайте швидко, намагайтеся дати першу відповідь, що прийде Вам у голову.

Поруч із кожним положенням перебувають букви «А а б Б», їх потрібно вибрати залежно від свого переконання в правильності даного положення: А - якщо з даним положенням згодні повністю; а - якщо з даним положенням скоріше згодні, чим не згодні; б - якщо з даним положенням скоріше не згодні, чим згодні; Б - якщо з даним положенням повністю не згодні.

Текст опитувальника

1. Якщо діти вважають свої погляди правильними, вони можуть не погоджуватися з поглядами батьків. А а б Б

2. Гарна мати повинна оберігати своїх дітей навіть від маленьких труднощів й образ. А а б Б

3. Для гарної матері дім і родина - найважливіше в житті. А а б Б

4. Деякі діти настільки погані, що заради їх же блага потрібно навчити їх боятися дорослих. А а б Б

5. Діти повинні усвідомлювати те, що батьки роблять для них дуже багато. А а б Б

6. Маленьку дитину завжди варто міцно тримати під час миття, щоб вона не впала. А а б Б

7. Люди, які думають, що в гарній родині не може бути непорозумінь, не знають життя. А а б Б

8. Дитина, коли подорослішає, буде дякувати батькам за строге виховання. А а б Б

9. Перебування з дитиною цілий день може довести до нервового виснаження. А а б Б

10. Краще, якщо дитина не замислюється над тим, правильні погляди її батьків чи ні. А а б Б

11. Батьки повинні виховувати в дітях повну довіру до себе. А а б Б

12. Дитину варто вчити уникати бійок, незалежно від обставин. А а б Б

13. Найгірше для матері, що займається господарством, почуття, що їй нелегко звільнитися від своїх обовязків. А а б Б

14. Батькам легше пристосуватися до дітей, чим навпаки. А а б Б

15. Дитина повинна навчитися в житті багатьом потрібним речам, і тому їй не можна дозволяти губити коштовний час. А а б Б

16. Якщо один раз погодитися з тим, що дитина поскаржилася на когось, вона буде це робити постійно А а б Б

17. Якби отці не заважали у вихованні дітей, матері б краще справлялися з дітьми А а б Б

18. У присутності дитини не треба розмовляти про питання статі. А а б Б

19. Якби мати не керувала будинком, чоловіком і дітьми, усе відбувалося б менш організовано. А а б Б

20. Мати повинна робити все, щоб знати, про що думають діти. А а б Б

21. Якби батьки більше цікавилися справами своїх дітей, діти були б кращими й щасливішими. А а б Б

22. Більшість дітей повинні самостійно справлятися з фізіологічними потребами вже з 15 місяців. А а б Б

23. Саме важке для молодої матері - залишатися однією в перші роки виховання дитини А а б Б

24. Треба сприяти тому, щоб діти висловлювали свою думку про життя в родині, навіть якщо вони вважають, що життя в родині неправильне. А а б Б

25. Мати повинна робити всі, щоб уберегти свою дитину від розчарувань, які несе життя. А а б Б

26. Жінки, які ведуть безтурботне життя, не дуже хороші матері. А а б Б

27. Треба обовязково викорінювати в дітей прояви єхидності. А а б Б

28. Мати повинна жертвувати своїм щастям заради щастя дитини. А а б Б

29. Всі молоді матері бояться своєї недосвідченості при догляді за дитиною. А а б Б

30. Чоловік і жінка повинні час від часу лаятися, щоб довести свої права. А а б Б

31. Строга дисципліна стосовно дитини розвиває в ній сильний характер. А а б Б

32. Матері часто настільки бувають замучені присутністю своїх дітей, що їм здається, начебто вони не можуть із ними бути ані хвилини більше. А а б Б

33. Батьки не повинні зявлятися перед дітьми в поганому світлі. А а б Б

34. Дитина повинна поважати своїх батьків більше інших. А а б Б

35. Дитина повинна завжди звертатися по допомогу до батьків або вчителів замість того щоб вирішувати свої непорозуміння в бійці. А а б Б

36. Постійне перебування з дітьми переконує мати в тому, що її виховні можливості менше вмінь і здатностей (могла б, але...). А а б Б

37. Батьки своїми вчинками повинні завоювати прихильність дітей. А а б Б

38. Діти, які не пробують своїх сил у досягненні успіхів, повинні знати, що потім у житті можуть зустрітися з невдачами. А а б Б

39. Батьки, які розмовляють із дитиною про її проблеми, повинні знати, що краще дитину залишити в спокої й не вникати в її справи. А а б Б

40. Чоловіки, якщо не хочуть бути егоїстами, повинні брати участь у сімейному житті. А а б Б

41. Не можна допускати, щоб дівчати й хлопчики бачили один одного голими. А а б Б

42. Якщо дружина досить підготовлена до самостійного рішення проблем, то це краще й для дітей і для чоловіка. А а б Б

43. У дитини не повинне бути таємниць від своїх батьків. А а б Б

44. Якщо у вас прийнято, що діти розповідають Вам анекдоти, а Ви - їм, то багато питань можна вирішити спокійно й без конфліктів. А а б Б

45. Якщо рано навчити дитину ходити, це благотворно впливає на її розвиток. А а б Б

46. Недобре, коли мати одна переборює всі труднощі, повязані з доглядом за дитиною і її вихованням. А а б Б

47. У дитини повинні бути свої погляди й можливість їх вільно висловлювати. А а б Б

48. Треба берегти дитину від важкої роботи. А а б Б

49. Жінка повинна вибирати між домашнім господарством і розвагами. А а б Б

50. Розумний батько повинен навчити дитину поважати начальство. А а б Б

51. Дуже мало жінок одержують подяку дітей за працю, витрачену на їхні виховання. А а б Б

52. Якщо дитина потрапила в лихо, у кожному разі мати завжди почуває себе винуватою. А а б Б

53. У молодого чоловіка й жінки, незважаючи на силу почуттів, завжди є розбіжності, які викликають роздратування. А а б Б

54. Діти, яким вселили повагу до норм поводження, стають гарними, стійкими й шановними людьми. А а б Б

55. Рідко буває, щоб мати, що цілий день займається з дитиною, зуміла бути ласкавою й спокійною. А а б Б

56. Діти не повинні поза домом учитися тому, що суперечить поглядам їхніх батьків. А а б Б

57. Діти повинні знати, що немає людей більш мудрих, ніж їхні батьки. А а б Б

58. Немає виправдання дитині, що бє іншу дитину. А а б Б

59. Молоді матері страждають із приводу свого перебування вдома, під час догляду за маленькою дитиною більше, ніж по якій-небудь іншій причині. А а б Б

60. Змушувати дітей відмовлятися й пристосовуватися - поганий метод виховання. А а б Б

61. Батьки повинні навчити дітей знайти заняття й не витрачати вільного часу. А а б Б

62. Діти мучать своїх батьків дрібними проблемами, якщо із самого початку до цього звикнуть. А а б Б

63. Коли мати погано виконує свої обовязки стосовно дітей, це, мабуть, виходить, що батько не виконує своїх обовязків по утриманню родини. А а б Б

64. Дитячі ігри із сексуальним змістом можуть привести дітей до сексуальних злочинів. А а б Б

65. Планувати повинна тільки мати, тому що тільки вона знає, як потрібно господарювати. А а б Б

66. Уважна мати повинна знати, про що думає її дитина. А а б Б

67. Батьки, які вислухують зі схваленням відверті висловлення дітей про їхні переживання на побаченнях, товариських зустрічах, танцях і т.п., допомагають їм у більше швидкому соціальному розвитку. А а б Б

68. Чим швидше слабшають звязки дітей з родиною, тим швидше діти навчаться розвязувати своїх проблеми. А а б Б

69. Розумна мати робить все можливе, щоб дитина до й після народження перебувала в гарних умовах. А а б Б

70. Діти повинні брати участь у рішенні важливих сімейних питань. А а б Б

71. Батьки повинні знати, як потрібно поступити, щоб їхні діти не потрапили у важкі ситуації. А а б Б

72. Занадто багато жінок забувають про те, що їхнім належним місцем є дім. А а б Б

73. Діти мають потребу в материнській турботі, якої їм іноді не вистачає. А а б Б

74. Діти повинні бути більше турботливі й вдячні своєї матері за працю, вкладену в них. А а б Б

75. Більшість матерів побоюються мучити дитину, даючи їй дрібні доручення. А а б Б

76. У сімейному житті існує багато питань, які не можна вирішити шляхом спокійного обговорення. А а б Б

77. Більшість дітей повинні виховуватися більш строго, ніж це відбувається насправді. А а б Б

78. Виховання дітей - це важка нервова робота. А а б Б

79. Діти не повинні сумніватися в способі мислення їхніх батьків. А а б Б

80. Більше всіх інших діти повинні поважати батьків. А а б Б

81. Не треба сприяти тому, щоб діти займалися боксом і боротьбою, тому що це може привести до серйозних порушень тіла й інших проблем. А а б Б

82. Одне з поганих явищ полягає в тому, що в матері, як правило, немає вільного часу для улюблених занять. А а б Б

83. Батьки повинні вважати дітей рівноправними стосовно себе у всіх питаннях життя. А а б Б

84. Коли дитина робить те, що потрібно, вона перебуває на правильному шляху й буде щасливою. А а б Б

85. Треба залишити дитину, якій смутно, у спокої й не займатися нею. А а б Б

86. Найбільше бажання будь-якої матері - бути зрозумілою чоловіком. А а б Б

87. Одним із самих складних моментів у вихованні дітей є сексуальні проблеми. А а б Б

88. Якщо мати керує домом і піклується про все, вся родина почуває себе добре. А а б Б

89. Так як дитина - частина матері, вона (мати) має право знати все про її життя. А а б Б

90. Діти, яким дозволяється жартувати й сміятися разом з родителями, легше сприймають їхні поради. А а б Б

91. Батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб якомога раніше навчити дитини справлятися з фізіологічними потребами. А а б Б

92. Більшість жінок мають потребу в більшій кількості часу для відпочинку після народження дитини, чим їм дається насправді. А а б Б

93. У дитини повинна бути впевненість у тому, що її не покарають, якщо вона довірить батькам свої проблеми. А а б Б

94. Дитину не потрібно привчати до важкої домашньої роботи, щоб вона не втратила охоту до будь-якої роботи. А а б Б

95. Для гарної матері досить спілкування із власною родиною. А а б Б

96. Часом батьки змушені чинити проти волі дитини. А а б Б

97. Матері жертвують усім заради блага власних дітей. А а б Б

98. Найголовніша турбота матері - благополуччя й безпека дитини. А а б Б

99. Природно, що двоє людей із протилежними поглядами в шлюбі сваряться. А а б Б

100. Виховання дітей у строгій дисципліні робить їх більше щасливими. А а б Б

101. Природно, що мати «божеволіє», якщо в неї діти егоїсти й дуже вимогливі. А а б Б

102. Дитина ніколи не повинна слухати критичні зауваження про своїх батьків. А а б Б

103. Перший обовязок дітей - довіра стосовно батьків. А а б Б

104. Батьки, як правило, хочуть мати спокійних дітей ніж забіяк. А а б Б

105. Молода мати почуває себе нещасною, тому що знає, що багато речей, які їй хотілося б мати, для неї недоступні. А а б Б

106. Немає ніяких підстав, щоб у батьків було більше прав і привілеїв, ніж у дітей. А а б Б

107. Чим раніше дитина зрозуміє, що нема рації гаяти час, тим краще для неї. А а б Б

108. Діти роблять все можливе, щоб зацікавити батьків своїми проблемами. А а б Б

109. Деякі чоловіки розуміють, що матері їхньої дитини теж потрібна радість у житті. А а б Б

110. З дитиною щось не в порядку, якщо вона багато розпитує про сексуальні питання. А а б Б

111. Виходячи заміж, жінка повинна усвідомлювати те, що буде змушена керувати сімейними справами. А а б Б

112. Обовязком матері є знання таємних думок дитини. А а б Б

113. Якщо включати дитину в домашні роботи, вона стає більше повязаною з родителями й легше довіряє їм свої проблеми. А а б Б

114. Треба якомога раніше припинити годувати дитину грудьми й з пляшечки (привчити дитину «самостійно» харчуватися). А а б Б

115. Не можна жадати від матері занадто великого почуття відповідальності стосовно дітей. А а б Б

Ключ

Відповідь	АабБ	Відповідь	АабБ	Відповідь	АабБ	Відповідь	АабБ	Відповідь	АабБ	Значення ознаки
1	24	47	70	93
2	25	48	71	94
3	26	49	72	95
4	27	50	73	96
5	28	51	74	97
6	29	52	75	98
7	30	53	76	99
8	31	54	77	100
9	32	55	78	101
10	33	56	79	102
11	34	57	80	103
12	35	58	81	104
13	36	59	82	105
14	37	60	83	106
15	38	61	84	107
16	39	62	85	108
17	40	63	86	109
18	41	64	87	110
19	42	65	88	111
20	43	66	89	112
21	44	67	90	113
22	45	68	91	114
23	46	69	92	115

А - 4 бали; а - 3 бали; б - 2 бали; Б - 1 бал

Ознаки

1. Вербалізація.

2. Надмірна турбота.

3. Залежність від родини.

4. Придушення волі.

5. Відчуття самопожертви.

6. Побоювання скривдити.

7. Сімейні конфлікти.

8. Дратівливість.

9. Надмірна строгість.

10. Виключення позасімейних впливів.

11. Сверхавторитет батьків.

12. Придушення агресивності.

13. Незадоволеність роллю господарки.

14. Партнерські відносини.

15. Розвиток активності дитини.

16. Відхилення від конфлікту.

17. Байдужість чоловіка.

18. Придушення сексуальності.

19. Домінування матері.

20. Надмірне втручання в світ дитини.

21. Рівні відносини.

22. Прагнення прискорити розвиток дитини.

23. Несамостійність матері.

Додаток 5

Таблиця результатів дослідження п оведінкового компоненту майбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників ( PARI )

№ п/н.	Імя	Стать	Діагностика п оведінкового компоненту майбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників ( PARI )
№ п/н.	Імя	Стать	оптимальний емоційний контакт з дитиною	надмірна емоційна дистанція з дитиною	надмірна концентрація на дитині
1	2	3	4	5	6
1	Анатолій К.	чол.	+
2	Андрій С.	чол.	+
3	Богдан Л.	чол.	+
4	Борис Ф.	чол.	+
5	Валентин Г.	чол.	+
6	Валерій З.	чол.	+
7	Володимир Б.	чол.	+
8	Геннадій С.	чол.	+
9	Євгеній Ц.	чол.	+
10	Ігор Н.	чол.	+
11	Ілля Д.	чол.	+
12	Максим У.	чол.	+
13	Микита Т.	чол.	+
14	Руслан Ш.	чол.	+
15	Антон Ш.	чол.	+
16	Іван З.	чол.	+
17	Валентина Р.	жін.	+
18	Валерія П.	жін.	+
19	Іванна Б.	жін.	+
20	Лариса Т.	жін.	+
21	Леся К.	жін.	+
22	Людмила П.	жін.	+
23	Марина О.	жін.	+
24	Мирослава В.	жін.	+
25	Настасія Г.	жін.	+
26	Оксана Д.	жін.	+
27	Олена К.	жін.	+
28	Соломія Х.	жін.	+
29	Софія В.	жін.	+
30	Христина М.	жін.	+

Скачать архив с текстом документа