Правова охорона та роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища
СОДЕРЖАНИЕ: Правова охорона та роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища План Правова охорона навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах.Правова охорона та роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища
План
Правова охорона навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах.
Роль органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутовій сферах.
1. Правова охорона міст та інших населених пунктів вимагають створення в них найбільш сприятливих умов для життя і здоров’я, праці і відпочинку населення.
Навколишнє середовище міст – це складний виробничий, природний і соціальний комплекс. Він включає в себе промисловість, транспорт, архітектурно-будівельні ансамблі, заклади науки, освіти, культури, жилі і комунально-побутові, міські угіддя, парки відпочинку, земельні зони.
Правова охорона міст та інших населених пунктів здійснюється на підставі згальних екологічних правових норм, спямованих на охорону земель від ерозії, вод і атморсферного повітря від забруднення, лісів населених пунктів від пожеж, знищення, пошкодження, засмічення.
І так разом з тим ,специфіка об’єкта охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише охороні природного середовища населених пунктів.
До таких заходів відносяться:
1)еколого-вимогливе планування і забудова населених пунктів, їх благоустій;
2)забезпечення санітарного та епідемічного благополучча населення;
3)охорона атмосферного повітря в населених пунктах;
4)охорона зеленої рослинності міст та інших населених пунктів.
Планування і забудова населених пунктів, курортів ровинні передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров’я громадян.
При проектуванні, будівництва і реконструкції підприємств слід передбачати заходи щодо запобіганню забрудненню атмосферного повітря, водойм, підземних вод, зелених насаджень, грунтів.
З метою зменшення впливу промислових підприємств на навколишні середовища передбачено створення навколо них санітарно-захисних зон.
Залежно від характеру і масштабів шкідливих викидів підприємства поділені на 5 класів.
Підприємства 1 класу повинні мати санітарно-захисну зону у 1000м., 2 класу- 500м., 3 класу-300м., 4 класу-100м., 5 класу-55м.
Відповідну роль в охороні навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах покликано відіграти законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Вона базується на засадах Конституції України,основах законодавства України по охорону здоров’я і скадається з Закону України „Про забезпечення санітарно та епідемічного блігополуччя населення”, та інших актах законодавства та санітарних норм.
У статті 49 Конституції України записано: „Держава... забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.”
Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення та та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Ураїні.
Державну санітарно-епідемічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України- перший заступник міністра охорони здоров’я України.
Державну санітарно-епідемічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території.
Стаття 22 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” наголошує на вимогах, які виступають до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій.
Також стан середовища в деякій мірі залежить від забезпечення раціональної безпеки.
Вирішенню цієї задачі присвячено ст. 23 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Відповідно з цією статтею підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіактивні речовини, здійснюють їх захоронення чи утилізацію, зобов’язанні дотримуватись норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.
Велику небезпеку для України створила Чорнобильська катастрофа.
Усуненню наслідків цієї катастрофи присвячено законодавчі акти, в тому числі Закон України „Про правовий режим території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. Цей Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умов проживання та роботи населення, господарську, науково-досліну та іншу діяльність в межах зон.
Відповідний Закон дає також такє визначення державного санітарно-епідемічного нагляду: це діяльність органів, установ та закладів держевної санітарно-епідемічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Основними завданнями цієї діяльності є:
нагляд за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємсвами і установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;
нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів новколишнього середовища на здоров’я населення;
нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Велику увагу екологічне законодавство приділяє заходам щодо охорони атмосферного повітря. Як зазначено в ст. 27 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, проектування, будівництво і введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, вдосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування повинно здійснюватись з обов’язковим додерженням норм екологічної безпеки, врахування сукупної дії викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього всіма діючими та запланованими для будівництва спорудами й іншими об’єктами, а також з урахуванням накопичення забруднення в атмосфері, транскордонного його перенесення й особливостей кліматичних умов.
За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин з підприємств, установ і організацій стягуються платежі, але стягнення платежів не звільняє ві відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри вказаних платежів установлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них. На навколишнє середовище і її зміцнення відіграє зелена рослинність.
Зелена рослинність – це невичерпне джерело життєздатності.
Як відзначав К.А. Тімірязев, від зеленого листка беруть початок усі прояви життя на землі. А тому охорона лісів і зеленої рослинності населених пунктів заслуговує на особливу увагу, їх охорона може досягатися різними шляхами, по-перше, шляхом максимального обмеження використання зазначених лісових угідь для різних господарських потреб, по-друге, шляхом аткивізації лісовідновлення і лісорозведення в лісах населених пунктів.
Відповідно з Лісовим Кодексом та лісовим законодавством у лісах населених пунктів допускається тільки рубки догляду, санітарні рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків, прокладанням пролісок, створення протипожежних рохривів. Усякі інші рубки деревостанів у цих лісах заборонені. Крім того, у зазначених лісах забороняється такох заготівля живиці, деревних соків, лісової підстілки, а також випасання худоби.
У ст. 78 Лісового кодексу України зазначено, що законодавчими актами України у лісах населених пунктів може бути передбачено заборону й інших видів використання ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якщо вони не сумісні з проведенням культурно-оздоровчих заходів та організацією відпочинку населення.
Для посилення контролю за охороною лісів населених пунктів і зелених насаджень приймаються спеціальні нормативні акти.
Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України „Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів” від 8 квітня 1999р., яка визначає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну зеленим насадженням.
Якщо порядок відшкодування шкоди спеціальним законодавством не регулюється, він визначається за загальними правилами, передбаченими ст.440 і 441 Цивільного Кодексу України.
Охороні лісів населених пунктів сприяють також лісовідновлення і лісорозведення.
Лісорозведення – це залісення зелених ділянок, на яких не вирощувався.
Лісорозведення потребують багато міст України, особливо ті, що розміщенні в стаповій зоні республіки: Одеса, Херсон, Кіровоград, Кривий Ріг.
В нашій державі є сприятливі умови для вирощування лісів, паркових дерев, іншої рослинності. Якщо на великих просторах тундри нараховується лише 400-500 видів рослин, то в Україні більше 5 тис.
В наш час ще не уділяється увага по вирощуванню лісів і створенню парків.
Треба, по-перше, діяльність керівників усіх рівнів оцінювати не тільки в залежності від виконання виробничого прлану, а й від створення сприятливих екологічних умов для праці і життя людей. По-друге, необхідно передбачити в законодавстві відповідальність за екологічну бездіяльність.
Правову охорону слід вирішувати в більш широкому плані.
Планування, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища у містах здійснюють міські Ради народних депутатів і їх виконавчі органи. Ці органи контролюють виконання прийнятих планів та рішень щодо охорони навколишнього середовища.
Також відповідну роботу проводять селищні та сільські Ради народних депутатів і їх виконавчі органи.
Повноваження місцевих Рад та їх виконавчих органів у сфері охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р.
Місцеві Ради народних депутатів застосовують різні форми і методи. Ці місцеві Ради розробляють і приймають нормативні акти екологічного спрямування, контролюють виконання законодавчих актів, прийнятих вищестоящими органами, розглядають питання охорони навколишнього середовища на сесіях Рад.
До відання вионавчих органів міських, селищних, сільських Рад належать:
визначення в усановленому порядку розмірів відшкодувань піприємствами, установами та організаціями за забруднення довкілля та екологічні збитки;
підготовка і подання на затвердження Ради проектів місцевих програм довкілля, участь у підготовці загальнодержевних і регіональних програм охорони жовкілля;
підготовка і внесення на розгляд Рад про позиції щодо прийняття рішень про оргінізацію територій і об’єктів природно-заповітного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
здійснення заходів щодо лаквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуіцій, інформування про них населення;
визначення територій для складування зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;
вирішення інших питань у сфері охорони навколишнього природного середовища.
2. Роль органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутових сферах.
В охороні навколишнього природного середовища важливу роль відіграють органи внутрішніх справ. Відповідна охорона громадського порядку особливо тісно пов’язана з забезпеченням належного стану в містах і місьцех масового відпочинку населення: курортних місцевосцях, міських парках, приміських і зелених зонах. Ці території, як правило, являються багатолюдними, що не рідко призводить як до громадських, так і до екологічних правопорушень.
Тут виникають пурушення невихованими громадянами, вони забруднюють землю, воду, ліс, атмосферне повітря, ламають деревні насадження, порушують тряв’яний покрив.
Відповідні органи міліції припиняють такі дії громадян і надають допомогу природоохоронним органам щодо забезпечення охорони природного середовища.
Органи міліції у своїй діяльності враховують і те, що санітарний стан курортної місцевості впливає на її екологічний стан, а тому допомагають органам здоров’я здійснювати нагляд за додержанням санітарних правил утримання курортних місцевосцей.
Особи, винні у порчі чи знищенні дерев та інших зелених насаджень, притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Охорона природного середовища вкючає в себе і його охорону від виробничого, дорожнього і побутового шуму. Поряд з іншими органами цю задачу вирішують і органи внутрішніх справ.
Заходи щодо відверненння і знищення шуму передбачені в ст. 23 Закону України „Про охорону атмосферного повітря.”
З метою відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших шумів необхідно:
сворювати і впроваджувти малошумні механізми на основі технічного нормування;
поліпшувати конструкції транспортних засобів та умови їх експлуатації, а також утримувати в належному стані залізничні і трамвайні колії, автомобільні шляхи, вуличні покриття;
розміщати підприємства, транспортні магістралі, аеродроми та інші об’єкти з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів відповідно до встановлених санітарно-технічних вимог та карт шуму;
здійснювати виробництво будівельних матеріалів, конструкцій і технічних засобів та споруд з необхідними акустичними властивостями.
Також великі обов’язки щодо охорони навколишнього природного середовища покладені на дільничих інспекторів міліції. Вони зазначені в Законі України „Про міліцію”, інших законодавчих актах, постановах Кабінету Міністів, рішеннях місцевих Рад народних депутатів, нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України „Про роботу дільничного інспектора міліції” від 16 серпня 1992р. Дільничий інспектор допомагає:
природрохоронним органам – охороні флори і фауни, боротьбі з браконьєрством і порушенням правил полювання та рибальства;
органам ветеренарного нагляду – в проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
вирішує інші питання в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Характерною особливістю охорони органами внутрішніх справ навколишнього природного середовища у виробничий та побутовій сфері є опора на норми багатьох видів законодавства: екологічного, земельного, водного, лісового, на норми законодавчих актів, присвячених охороні атмосферного повітря та інших об’єктів природи, а також норми кримінального, цивільного і адміністративного права, якщо мова йде про притягання до відповідальності винних осіб.
Екологічний стан у виробничій та побутовій сферах залежить від стану багатьох об’єктів природи: земель, вод, лісів і зелених насаджень, атмосферного повітря тощо, використання і охорона яких забезпечується окремими видами законодавства.
Щоб забезпечувати правову діяльність в охороні навколишнього природного середовища у виробничій та побутовій сферах необхідно володіти нормами різних видів законодавства.