Відмінності між соціально-економічними устроями України і розвинутих країн
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: ВІДМІННОСТІ МІЖ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ УСТРОЯМИ УКРАЇНИ І РОЗВИНУТИХ КРАЇН Одним із основних міфів, які теперішня правляча верхівка посилено насаджує в середовищі громадян України, є міф про ніби то завершення в Україні основних демократичних перетворень і впровадження ринкової системи господарювання.Реферат на тему:
ВІДМІННОСТІ МІЖ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ УСТРОЯМИ УКРАЇНИ
І РОЗВИНУТИХ КРАЇН
Одним із основних міфів, які теперішня правляча верхівка посилено насаджує в середовищі громадян України, є міф про ніби то завершення в Україні основних демократичних перетворень і впровадження ринкової системи господарювання.
Однак насправді масова корупція, систематичні порушення майнових та демократичних прав громадян, використання держави та її інституцій для збагачення невеликого кола еліти, переважно номенклатурно-компартійного походження, свідчить що соціально-економічний устрій України зовсім не відповідає стандартам розвинутого демократичного суспільства і сучасної ринкової економіки. На сьогодні соціально-економічний устрій України більше нагадує устрій слаборозвинутих країн третього світу. При цьому з боку правлячої верхівки спостерігається тенденція до подальшого обмеження і профанації основних демократичних та ринкових прав і засад.
Пропоную у порядку важливості основні відмінності соціально-економічних систем України і передових країн Заходу.
Судова система
Фактично в Україні зараз діє архаїчна судова система , яка мала аналоги лише в феодальному чи навіть у рабовласницькому суспільстві. В процесі “реформ” ліквідовані навіть ті нікчемні ознаки демократичності, які імітувалися при колишній радянській системі - повністю ліквідовані всі елементи виборності суддів народом та скасована практика участі в судовому процесі представників громадськості - так званих присяжних . До речі інститут присяжних існував навіть в часи Древньої Русі. Теперішня влада лише закріпила “досягнення” монголів, які у свій час повністю зруйнували існуючий соціальний устрій Русі, і в числі перших його основу - судову систему.
Наслідком відсутності виборності і “чиновницького” статусу суддів є їх нікчемне матеріальне забезпечення і відповідний нікчемний авторитет. Об суддю і відповідно об судову систему може безкарно витирати ноги будь який вищий чиновник, бізнесовий чи кримінальний авторитет.
Таким чином надзвичайно важливий елемент правової демократичного устрою - судова система в Україні не працює. Це є основною причиною того що Закони прийняті Верховною Радою не виконуються і не застосовуються . Суд , який в демократичному суспільстві є головним інститутом застосування закону і перевірки відповідності цього закону суспільним інтересам перетворений у жалюгідний придаток до виконавчої гілки державної влади.
Питання невиплати зарплати, спірні питання приватизації, врешті решт питання мови та культури давно могли б, і повинні були бути вирішені в судовому порядку. Внаслідок бездіяльності і неефективності судової системи в українському суспільстві накопичуються цілі пласти невирішених проблем, гнітюче відчуття торжествуючої несправедливості викликає в багатьох людей відчуття неприязні до української держави. Все це активно і результативно використовується ворогами незалежності для антиукраїнської пропаганди.
Тому першочерговим завданням українських демократів і патріотів є роз’яснення необхідності радикальної демократичної судової реформи мобілізація всього суспільства на якнайскоріше здійснення цієї реформи.
В нижченаведеній таблиці подані основні відмінності української судової системи і судових систем цивілізованих країн.
| Галузь | Країни Заходу | Україна |
| Призначення суддів | Виборність суддів і судочинців | Призначення суддів вищими державними органами |
| Призначення правоохоронців | Демократична процедура призначення керівників правоохоронних органів, на місцевому рівні - прямі вибори (напр. шериф в США) | Призначення вищими державними органами |
| Соціальний статус суддів | Високий, по рівню зарплати судді входять до привілейованих верств населення | Низький, по рівню зарплати судді відносяться до верств населення з низькими доходами |
| Процедура судового засідання | Суд присяжних - судове рішення приймається на засіданні ради присяжних, які набираються з громадян | Суддя веде судове засідання і приймає судове рішення. без участі присяжних |
| Участь адвокатів | Як правило обов’язкова, для малоімущих держава гарантує безплатного адвоката (США) | Адвокат необов’язковий |
| Застосування норм закону | Закон застосовується у всіх випадках і до всіх осіб. | Необов’язкове - до одних закон застосовується , до інших не застосовується |
| Застосування прямих конституційних норм у судових справах | Дуже поширена практика . Доведення факту порушення норми конституції гарантує успіх позову. | Рідко засовується. Звернення громадян з позовами про порушення їхніх конституційних прав як правило завершуються програшем справи. Адвокати вважають за найкраще апелювати до відомчих норм і підзаконних актів |
| Значення судових рішень, які вже прийняті раніше | Як правило такі рішення в якості прецендента прямо або не прямо стають складовою законодавства. Судді зобов’язані орієнтуватися на судові рішення прийняті раніше по аналогічних справах. Це прискорює судовий процес і зменшує можливість судової помилки в зловживання. | Практика прецендентності відсутня. Практично суддя кожен разз нуля повинен вирішувати ту чи іншу юридичну проблему |
| Діяльність правоохоронних органів | Чітко регламентована і суворо обмежена видами діяльності | Невизначена, правоохоронні органи займаються всім і вся, різні правоохоронні інституції МВС,СБУ, податкова міліція часто займаються одними і тими ж справами |
| Правоохоронні органи і політика | Здійснюється суворий контроль щодо недопущення втручання правоохоронних структур у внутрішньо-політичне життя країни | Можливості правоохоронних органи інтенсивно використовуються для знищення, ослаблення і контролювання опозиції |
Власність в Україні
Фактично це поняття в Україні є відсутнім. Колишня загальнодержавна власність на все мислиме і немислиме майно перетворилася у анонімно-колективну власність груп, які мають контроль над владою. Будь-яка власність будь якої фізичної чи юридичної особи, в будь який момент може бути швидко і легко забрана у її “власника“ за допомогою використання можливостей влади.
Це здійснюється через імітацію слідчих, судових, податкових та інших дій державних органів. Через відсутність законних механізмів перерозподілу власності, у більшості випадків це відбувається не як присвоєння чи передача цієї власності а як її руйнування.
Одною із причин цього стану є постульоване в якості офіційної ідеології заперечення законності та доцільності державної форми власності . Проголошений у свій час принцип доцільності застосування будь яких, в тому числі і некоректних з морального та правового боку, способів роздержавлення власності, привів до створення потужних та стійких механізмів руйнівного переприсвоєння будь якої власності. Суспільні відношення які виникають внаслідок цього виявилися руйнівними для будь якої форми власності, в тому числі приватної та корпоративної .Внаслідок цього в Україні стало майже неможливим нагромадження та збереження індивідуальної приватної власності .
Можна стверджувати що вищий прошарок держчиновників, починаючи з кінця 1992 року ( з часу призначення Л.Кучми прем’єр-міністром України) оголосив і веде до цього часу безжальну війну з будь-якою власністю в Україні. Це стосується як приватних доходів громадян, котрі з цього часу підпадають під все нові і нові законодавчі акти, які явно чи неявно обмежують ці доходи. Це також стосується будь якої форми бізнесу, який негайно підпадає під нищівну дію держави і “законів”, як тільки стає помітною його прибутковість.
Держава планомірно і жорстко протистоїть поширенню корпоративної, зокрема акціонерної форми власності, саботує створення фондового ринку в Україні, блокує впровадження відповідного законодавства. За сприяння влади у свій час були без розбору розгромлені трастові товариства, які накопичували приватизаційні сертифікати, що перекреслило останню можливість надати українській приватизації хоча б видимість законності.
Відсутність будь яких гарантій для власності в Україні є основною причиною відтоку капіталів за межі країни. Єдиний спосіб збереження статусу власника в Україні полягає в тому, щоб перемістити цю власність під юрисдикцію іншої країни , де право власника гарантується законами, моральними нормами і традиціями цієї країни.
Основна причина хаосу із власністю Україні полягає у невизнанні на суспільному і державному рівні того факту, що стійка і суспільно корисна власність може грунтуватися лише на бездоганних моральних і правових підставах свого накопичення і походження.
Священною може бути лише власність, яка є чесно створеною, заробленою, дарованою, переданою згідно законного рішення суду, або законним чином отриманою у спадок. Власність яка не є “священною” є джерелом суспільного зла і нещасть.
| Галузь | Країни Заходу | Україна |
| Співвідношення грошей і влади | Гроші і власність породжують владу. | Влада породжує гроші і дає право розпоряджатися власністю. |
| Прибуток з державної власності. | Включаються в перелік доходів держбюджету. | До держбюджету не зараховується, факт існування такого прибутку замовчується |
Демократичні процедури
Теперішня влада також активно поширює ілюзію про нібито створення в Україні сучасного демократичного механізму зміни влади і впливу народу на діяльність цієї влади.
Насправді це також не відповідає дійсності. Фактична відсутність свободи слова , монопольний контроль навколо владних середовищ за засобами масової інформації, необов’язковість виконання закону та параліч судової системи використовується для імітації процесу демократичного волевиявлення.
В нижченаведеній таблиці подані основні відмінності української виборчої системи і виборчих систем цивілізованих країн.
| Галузь | Країни Заходу | Україна |
| Проведення виборів | Вибори депутатів здійснюються частинами - раз в один-два роки переобирається частина виборних осіб ( як правило не більше третини-четвертини). Таким чином правляча верхівка змушена постійно ( а не раз у 4 роки) враховувати стан громадської думки. | Вибори до різних органів державної влади як правило суміщаються .Всіх депутатів та посадових осіб обирають за один захід. Ротація депутатського складу в проміжках відсутня. |
| Тенденція розвитку демократичного механізму | Розширення ролі мажоритарних систем голосування, використання сучасних технічних досягнень для проведення прямого голосування і опитування громадської думки | Витіснення мажоритарної системи і заміна її голосуванням за списками, голосуванням “оптом” - напр. прийняття конституції референдумом. |
Подібно до того як суспільно-правовий устрій України не відповідає нормам демократії і верховенства права, економічно господарський устрій не відповідає нормам вільно-ринкової економіки, а нагадує скоріше економічні уклади часів феодалізму де хаотично змішувалися елементи ринкового господарства і примусово-наказові методи господарювання. Все це на жаль досить успішно видається українськими владоможцями за вільно-ринкову економіку.
Роль державного регулювання
| Галузь | Країни Заходу | Україна |
| Державне регулювання економіки | Податкові пільги, пільгові кредитні ставки, перерозподіл надходжень від податків у суспільно перспективні галузі | Адміністративна заборона будь якої неузгодженої діяльності |
| Заснування суб’єктів господарської діяльності | Автоматична реєстрація за фактом повідомлення новоствореного суб’єкта господарювання про початок своєї діяльності. | Реєстрація і отримання дозволів на виконання майже всіх видів діяльності |
| Іноземні підприємці | Держава в першу чергу обстоює інтереси власних підприємців | Держава відкрито декларує захист іноземного підприємництва та іноземних інвестицій |
Податкова система
| Галузь | Країни Заходу | Україна |
| Оподаткування фізичних осіб | Як правило податок нараховується з сім’ї. | Податок нараховується з кожного працюючого члена сім’ї |
| Основа надходжень до бюджету | Надходження з прибуткових податкі | Надходження з ПДВ |
| Прибуток з державної власності. | Включаються в перелік доходів держбюджету. | До держбюджету не зараховується, факт існування такого прибутку замовчується |
| Технологічні інвестиції | Звільняються від оподаткування. | Оподатковуються всіма видами податків |
| Заробітна плата | На державному рівні стимулюється створення робочих місць і виплата зарплати | Оподатковується трьома видами податків. Періодично застосовуються інші адміністративні і непрямі методи обмеження розміру зарплати. |
| Визначення бази оподаткування | Непрямі методи, звітність раз у рік, для великих корпорацій - квартальна | Прямі методи (прямий адміністративний контроль діяльності суб’єкта господарювання, використання персоналу та ресурсів цього суб’єкта для збирання і обробки інформації про самого себе).Щомісячна і потижнева звітність. |
Фінансова система
| Галузь | Країни Заходу | Україна |
| Використання іноземної валюти | Використання іноземної готівки суворо заборонене, операції з іноземною валютою дозволені лише для експортно-імпортних операцій. | Де-факто дозволене і заохочується |
| Емісійна політика | Емісія здійснюється з огляду на наявність відповідних товарно-матеріальних та бізнесових ресурсів країни | Емісія здійснюється з огляду на наявність запасів іноземної валюти |
| Роль держави | Держава забезпечує стабільність національної валюти. | Держава забезпечує стабільну інфляцію національної валюти по відношенню до долара і євро. |
| Основне джерело поповнення банківського капіталу | Вклади населення, кошти підприємців та торгівлі | Емісія Нацбанку та іноземні кредити |
| Зовнішні запозичення | Заохочення іноземних інвестицій виключно у приватній формі і лише не обумовлених ніяким політичними застереженнями. | Позики в зарубіжних держав та міжнародних інституцій що супроводжуються політичними умовами використання цих коштів. |