Системи підтримки прийняття рішень в економіці
СОДЕРЖАНИЕ: Комп’ютерні інформаційні системи СППР (системи підтримки прийняття рішень). Призначення, переваги, компоненти, архітектура. Приклади використовуваних СППР, їх основні види і опис. Нейронні мережі та СППР. Чинники, які сприяють сприйняттю і поширенню СППР.Курсова робота
з дисципліни Інформаційні системи в економіці
на тему:
Системи підтримки прийняття рішень в економіці
Київ - 2008
План
1. Вступ
2. Сутність та призначення СППР
2.1 Еволюція систем підтримки прийняття рішень
2.2 Призначення та переваги СППР
3. Компоненти і архітектура СППР
4. Приклади використовуваних СППР
4.1 Основні види СППР та їх опис
4.2 Нейронні мережі та СППР
5. Висновки
6. Список використаної літератури
1. Вступ
В даній роботі я маю на меті розкрити тему СППР (системи підтримки прийняття рішень), а саме - розповісти про їх зміст та призначення в сучасному світі інформаційних технологій, розглянути питання про побудову та основні складові таких систем та описати деякі їх види, і, звичайно, зробити висновки.
Комп’ютерна інформаційна система СППР використовується для підтримки різних видів діяльності в процесі прийняття рішень: вибору загальної стратегії дій, визначення спеціальних завдань, делегування відповідальності, оцінювання результатів, ініціювання змін.
Проблеми прийняття рішень і особи, які їх приймають, останнім часом заслуговують на все більшу увагу. Це зумовлено зростаючим динамізмом навколишнього середовища, збільшенням взаємозалежності багатьох рішень, стрімким темпом розвитку науково-технічного прогресу. Керівники, приймаючи рішення, стикаються зі складним вибором, з необхідністю розгляду множини альтернативних варіантів. Для оцінювання варіантів використовуються знання фахівців, складні аналітичні розрахунки, наукові дослідження, засоби сучасних інформаційних технологій.
Питання підтримки рішень на всіх стадіях цього процесу (цілевиявлення, розроблення й прийняття рішень, організація виконання і контроль) стають все актуальнішими (рис.1). Фактично проблема полягає в автоматизації творчої частини праці відповідальної групи працівників організаційного управління - керівників усіх рангів і осіб, які приймають рішення, за реальних умов їхньої діяльності.
Проблеми прийняття рішень в організаційному управлінні переважно унікальні й нестандартні, але вони у своїй ситуаційній основі мають такі загальні риси: [1]
- неповторність ситуації вибору;
- складний для оцінювання характер альтернатив, що розглядаються;
- недостатня визначеність наслідків дій (невизначеність післядій);
- наявність сукупності різнорідних факторів, які необхідно враховувати під час прийняття рішень;
- наявність особи або групи осіб, які несуть відповідальність за прийняття рішень.
-
Рис.1. Схема підготовки, прийняття і виконання рішень
2. Сутність та призначення СППР
2.1 Еволюція систем підтримки прийняття рішень
Системи підтримки прийняття рішень почали розвиватися на ранніх стадіях ери розподіленого обчислення. Історія таких систем веде відлік приблизно з 1967 року і за цей час СППР пройшли значний шлях розвитку, включаючи орієнтовані на моделі СППР, інструментальні засоби запиту та звітування, системи бізнесової інформації (Business Intelligence), оперативне аналітичне оброблення (OLAP), групові СППР та виконавчі інформаційні системи.
До 1965 року побудова великих інформаційних систем була дуже дорогою. Приблизно у цей час створення IBM System 360 та інших потужніших універсальних ЕОМ (mainframe) зробило практичнішим та рентабельним розроблення інформаційних систем менеджменту (ІСМ) у великих компаніях. ІСМ призначені переважно для забезпечення менеджерів структурованими, періодичними звітами. Багато інформації надходило від систем обліку та оброблення транзакцій. Наприкінці 60-х років ХХ століття появився і набув практичного поширення новий тип інформаційних систем - орієнтовані на моделі СППР або системи управлінських рішень (management decision system).
Відоме таке твердження двох піонерів у галузі СППР - П. Кіна (Peter Keen) і Ч. Штабеля (Charles Stabell) (травень 1978) - щодо початку концепції DSS: Концепція підтримки рішень розвинулася від двох головних галузей дослідження: теоретичних досліджень стосовно створення організаційних рішень, які проводилися в технологічному інституті Карнегі (Carnegie) протягом кінця 50-х і початку 60-х років ХХ століття, та технічних робіт щодо створення інтерактивних обчислювальних систем, які переважно виконувалися в Массачусетському технологічному інституті (MIT) у 60-х роках. Близько 1970 року в бізнесових журналах почали з’являтися публікації матеріалів про системи управлінських рішень, системи стратегічного планування та комп’ютерні системи допомоги у прийнятті рішень (наприклад, Ferguson і Jones 1969 року).
1971 року Мортон (Michael S. Scott Morton) завершив написання книги Management Decision Systems: Computer-Based Support for Decision Making ( Системи управлінських рішень: основана на комп’ютерах підтримка створення рішень).
Книга була його докторською дисертацією в MIT. Мортон зосереджує свою увагу на тому, як комп’ютери і аналітичні моделі могли б допомогти менеджерам у створенні ключових рішень. Він провів експеримент, в якому менеджери пробували застосувати розроблену ним систему - Management Decision System (MDS). Його MDS використовувалася менеджерами з маркетингу і виробництва, щоб удосконалити виробниче планування для прального устаткування. Дослідження Мортона Скотта було піонерською реалізацією і дослідницьким тестом специфічної, орієнтованої на моделі, СППР.
Джерітті (T. P. Gerrity Jr.) 1971 року описав розроблену ним систему підтримки прийняття рішень у статті The Design of Man-Machine Decision Systems: An Application to Portfolio Management (Проектування людино-машинних систем рішень: застосування до управлінського портфеля), яка опублікована в журналі Sloan Management Review. Пропонована ним система була призначена для підтримки інвестиційних менеджерів у їх щоденному управлінні портфелями акцій клієнтів. Нині СППР для управління портфелем стали дуже складними порівняно з тією системою, яку Горрі розробив на початку свого дослідження.
1974 року професор університету Міннесоти (Minnesota) Гордон Давіс (Gordon Davis) оприлюднив свою впливову на інформаційні системи управління працю: Management Information Systems: Conceptual Foundations, Structure, and Development (Інформаційні системи управління: концептуальні засади, структура і розроблення). Розділ 12 мав такий заголовок: Information System Support for Decision Making (Інформаційна система для створення рішень), а 13 розділ мав назву Information System Support for Planning and Control (Інформаційні системи підтримки планування і управління), що стали базою для широкого розроблення напрямків дослідження СППР і практики. Він визначив інформаційну систему управління як інтегровану, людино-машинну систему надання інформації для підтримки дій, управління та функцій прийняття рішень в організації. Отже, ІСМ були багато чим подібні до концепції СППР.
1975 року Літтл (J. D. C. Little) розширив межі підтримуваного комп’ютером моделювання. СППР Літтла, що дістала назву Brandaid, була розроблена для того, щоб підтримувати виробництво, сприяти розробленню рішень щодо ціноутворення і реклами. Цей автор в іншій статті (1970)Models and Managers: The Concept of a Decision Calculus (Моделі і менеджери: концепція розрахунку рішень) ідентифікував критерії для моделей проектування, які підтримують створення управлінських рішень. Його критеріями є: інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робасність, керованість.[2]
Iнтерактивність СППР означає, що система відгукується на різного роду дії, якими людина має намір вплинути на обчислювальний процес; зокрема при діалоговому режимі. Людина і система обмінюються інформацією в темпі, який порівнянний з темпом обробки інформації людиною. Проте практика показує, що дуже мало керівників і бажають і вміють вести прямий діалог з комп’ютером. Багато з них віддають перевагу взаємодії із системою через посередника або в режимі непрямого доступу, де можлива пакетна обробка інформації. Водночас властивість інтерактивності необхідна при дослідженні нових проблем і ситуацій, при адаптивному проектуванні прикладних СППР.
Iнтегрованість СППР забезпечує сумісність складових системи щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами в процесі підтримки прийняття рішень.
Потужність СППР означає спроможність системи відповідати на найістотніші запитання.
Доступність СППР - це здатність забезпечувати видачу відповідей на запити користувача в потрібній формі і в необхідний час.
Гнучкість СППР характеризує можливість системи адаптуватися до змін потреб і ситуацій.
Надійність СППР полягає в здатності системи виконувати потрібні функції протягом заданого періоду часу.
Робасність (robustness) СППР - це ступінь здатності системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Наприклад, в робасній системі допускаються помилки у вхідній інформації або несправності апаратних засобів. Хоча між надійністю і робасністю може існувати певний зв’язок, ці дві характеристики системи різні: система, яка ніколи не поновлюватиметься при виконанні помилкових ситуацій, може бути надійною, не будучи робасною; система з високим рівнем робасності, яка може відновлюватися і продовжувати роботу при багатьох помилкових ситуаціях, може бути водночас віднесена до ненадійних, оскільки вона не здатна заздалегідь, до пошкодження виконати необхідні службові процедури.
Керованість СППР означає спроможність з боку користувача контролювати дії системи і втручатися в хід розв’язування задачі.
Наприкінці 70-х років ХХ століття проблеми практики та теорії, пов’язані з СППР, обговорювалися на академічних конференціях. На них, зокрема, розглядалися ідеї розподілу та обміну інформацією. Дослідники Массачусетського технологічного інституту, насамперед Peter Keen та Michael Scott Morton, були особливо впливовими. Підручник Keen та Scott Morton із СППР під назвою Decision Support Systems: An Organizational Perspectiveс (Системи підтримки прийняття рішень: організаційна перспектива), що був опублікований 1978 року, забезпечив всебічну поведінкову орієнтацію щодо аналізу систем підтримки прийняття рішень, їх проектування, створення, оцінювання та розвитку.
1979 року Джон Рокарт з Гарвардської бізнес-школи опублікував сенсаційну статтю у журналі Harvard Business Review (Гарвардський бізнес-огляд), що привела до розвитку виконавських інформаційних систем (ВІС) або систем підтримки виконавців (ESS).
Бончек (Bonczek), Холсаппл (Holsapple) і Вінстон (Whinston) 1981 року в книзі Основи систем підтримки прийняття рішень описали створену ними теоретичну рамку для розуміння питань, пов’язаних з проектуванням орієнтованих на знання СППР. Вони виявили чотири істотні аспекти або загальні компоненти всіх СППР:
- мовна система (LS) - усі повідомлення, які СППР може прийняти;
- система подання (презентації) (PS) - усі повідомлення, які СППР може випустити;
- система знань (KS) - усі знання, які СППР нагромаджує і зберігає;
- система оброблення проблем (PPS) - проблемний процесор, що намагається розпізнати і розв’язати проблеми протягом використання СППР.
З 1985 року почав виходити міжнародний журнал Decision Support Systems. Нині ряд дисциплін надає відповідні їм окремі основи для розроблення і дослідження СППР. Дослідники баз даних забезпечили необхідними інструментальними засобами і дослідженнями стосовно керування даними. Наука управління розробила математичні моделі для використання в СППР і довела очевидність переваг моделювання для розв’язування проблем. Когнітивна (Cognitive) наука, особливо дослідження впливу поведінки ОПР на створення рішень, забезпечило наочну інформацію, яка використовувалася в проекті СППР і генерувала гіпотези для дослідження цих систем. До інших важливих суміжних галузей належать: штучний інтелект (Artificial Intelligence), людино-машинна взаємодія (Human-Computer Interaction), імітаційні методи (Simulation Methods); інжиніринг програмного забезпечення; телекомунікації; інформаційні науки тощо.
На початку 90-х років ХХ сторіччя намітився рух від mainframe-базових до клієнт-сервер-базових СППР. У цей період були введені деякі настільні інструментальні засоби OLAP. У 1992-93 рр. деякі продавці почали пропонувати об’єктно-орієнтовану технологію для спроби створення систем підтримки прийняття рішень багаторазового використання. Також були завершені деякі з перших сховищ даних. Продавці СКБД визнали, що підтримка прийняття рішень відрізняється від OLАP, та розпочали реалізовувати властивості OLAP у своїх базах даних. Відомий фахівець у галузі СППР Пауль Грей (Paul Gray) стверджує, що близько 1993 року сховища даних та ВІС знайшли один одного, тобто ці дві технологічні ніші зійшлися. 1995 року сховища даних та World Wide Web почали впливати на практиків та вчених, зацікавлених технологіями підтримки прийняття рішень. Web-базовані та Web-допустимі СППР почали реалізовуватися приблизно у 1995 році.
Історія систем підтримки прийняття рішень (див.табл.1) є відносно короткою, а концепції та технології все ще інтенсивно розвиваються. Internet та Web прискорили розвиток систем підтримки прийняття рішень та зробили це інтенсивно, що якраз було необхідним, враховуючи швидкі зміни у властивостях СППР. Піонерами систем підтримки прийняття рішень є багато академічних дослідників з MIT, університетів Арізони та Міннесоти. Різними шляхами дослідницькі групи у кожному з цих університетів розробили свої несхожі напрями розвитку технології та досліджень, що служать основою для багатьох сьогоденних робіт щодо СППР.
Табл.1 Розвиток концепцій СППР у 60-90 рр. ХХ ст.
| Роки ХХ століття ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ СППР |
|||
| 60-і |
70-і |
80-і |
90-і |
| Структуровані звіти |
BrandAid (Класи допоміжних засобів) |
Ключові книги |
Сховища і вітрини даних |
| Інтерактивні (діалогові) системи дослідження |
MDS (Системи управлінських рішень) |
GDSS (Групові СППР) |
OLAP-системи |
| Розвиток теорії |
RDBMS (Реляційні СКБД) |
Виконавчі інформаційні системи (EIS) Експертні системи |
Data mining (Добування даних) |
2.2 Призначення та переваги СППР
Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли завдяки розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних і слабоструктурованих ситуаціях, зв’язаних з розробкою і прийняттям рішень. Термін СППР (DSS-Decision Support System) належить Горрі та Мортону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін системи управлінських рішень.
Досі немає єдиного визначення СППР. Наприклад, деякі автори під СППР розуміють інтерактивну прикладну систему, яка забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень в напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях з різних галузей людської діяльності.
Відомі й інші означення, зокрема:
- СППР - такий, що грунтується на використанні моделей, ряд процедур з обробки даних і думок, що допомагають керівникові в прийнятті рішень;
- СППР - інтерактивні автоматизовані системи, які допомагають особам, які приймають рішення, використовувати дані і моделі, щоб вирішувати неструктуровані і слабоструктуровані проблеми;
- СППР - комп’ютерна інформаційна система, використовувана для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень в ситуаціях, де неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю виконує увесь процес рішень.
Нарешті, існує твердження, згідно з яким СППР являє собою специфічний і добре описуваний клас систем на базі персональних комп’ютерів.
Необхідність комп’ютерної підтримки прийняття рішень в економіці та бізнесі зумовлена дією низки об’єктивних причин, зокрема: збільшенням обсягів інформації, що надходить до органів управління і безпосередньо до керівників; ускладненням завдань, що розв’язуються щоденно і на перспективу; необхідністю обліку і урахування великої кількості взаємопов’язаних факторів і вимог, що швидко змінюються; необхідністю зняття невизначеності, пов’язаної з неможливістю кількісного вимірювання окремих чинників; збільшенням важливості наслідків рішень, що приймаються, тощо. Усім цим спричинений швидкий розвиток, широке застосування СППР та зумовлені цілі і функції цих комп’ютеризованих систем.
До найважливіших цілей систем підтримки прийняття рішень належать:
1. Удосконалення рішень: СППР створюють умови для здатності менеджерів за допомогою комп’ютеризованих можливостей розв’язувати більше проблем та приймати кращі рішення з урахуванням часових і пізнавальних (когнітивних) обмежень та економічних лімітів і обмежень.
2. Збільшення продуктивності праці творців рішень, тобто їх здатності створювати за коротший період якісніші рішення.
3. Доповнення арсеналу інструментальних засобів творців рішень новими, продуктивнішими можливостями стосовно добування, формулювання та створення нових знань за допомогою аналізу і розпізнавання проблем.
4. Полегшення виконання одного або більше етапів прийняття рішень (збору інформації, проектування, відбору альтернатив).
5. Упорядкування і полегшення аналізу можливих шляхів розв’язування проблем.
6. Допомога творцям рішень у розв’язанні неструктурованих або напівструктурованих проблем.
7. Підвищення компетентності творців рішень щодо управління знаннями через доповнення людської здатності до такого управління можливостями основаних на комп’ютерах систем підтримки прийняття рішень.
Реалізація цих цілей забезпечує користувачів СППР такими потенційними перевагами:
а) підвищується здатність творців рішень (ОПР) щодо оброблення релевантної інформації та знань;
б) за допомогою СППР ОПР може розв’язувати такі проблеми, які одна особа неспроможна взагалі розв’язати або вона потребує для цього дуже багато часу із-за складності проблеми;
в) навіть за розв’язання відносно простих проблем СППР може допомогти отримати розв’язок швидше і/або ефективніший, ніж це може зробити сама ОПР;
г) стимулювання роздумів ОПР про проблеми завдяки використанню СППР;
д) дії зі створення СППР можуть виявити нові способи мислення про домени рішень і частково оформити аспекти створення рішень;
е) забезпечується привабливіша підстава, щоб обґрунтувати позиції ОПР.
є) конкурентна перевага для організації завдяки покращеній внутрішній продуктивності.
Разом з тим системи підтримки прийняття рішень не можуть розв’язати за творця рішень окремі аспекти проблем, тим більше його замінити:
- СППР неспроможна повторити деяку притаманну саме конкретній людині майстерність управління знаннями; вона може бути дуже специфічною, орієнтованою лише на певний тип проблем;
- СППР може не відповідати звичці подавати або розпізнавати проблеми творцем рішень;
- не може виправити помилки, допущені ОПР у процесі роботи з системою; комп’ютерна система обмежується знаннями, якими лише володіє, тобто вона не знає, чого вона не знає;
- СППР надмірно залежить від різного виду небезпечних ситуацій, наприклад, від несанкціонованого доступу до системи тощо.
Ураховуючи щойно розглянуті переваги та беззаперечну корисність СППР, природним є запитання: Чому люди приймали рішення протягом тисяч років без СППР?. Ділові адміністратори розробляли ефективні рішення з гарними результатами протягом сотень років. Чому СППР-технологія тепер важлива для процесу вибору рішення? Як показано на рис.2, чотири головних чинники сприяють важливості СППР та попиту на них на сьогоднішньому ринку.
Рис.2. Чинники, які сприяють сприйняттю і поширенню СППР
Одна істотна причина, що сприяє застосуванню СППР-технології - це імітація обчислення на робочому столі, що зробило технологію простішою з тією метою, щоб використовувати переносний комп’ютер. Раніше у разі обчислень передбачалася взаємодія з універсальною ЕОМ у пакетному режимі з фіксованого термінала, що взагалі міг знаходитися або у відомстві, або в спеціальній лабораторії. Мається на увазі, що роботу можна було подати і чекати близько тижня на відповідь. Навіть якщо задача, яка мала бути розв’язаною з застосуванням ЕОМ, була обчислена негайно, відповідь надходила повільно і не сприяла відчутності допомоги ОПР. Часто універсальні ЕОМ були недоступні і водночас вони були необхідними. І часто бувало так, що ОПР не була біля машини або в підрозділі, де вона встановлена, або не був можливим доступ через модем, коли дані мали бути проаналізованими. Нині ж у настільні комп’ютери дані можуть завантажуватися й аналізуватися в будь-який час. Ще зручнішим є застосування портативної ЕОМ: можна обробляти дані будь-де і в будь-який час.
Другий чинник, сприяючий застосуванню систем підтримки прийняття рішень - це розроблення дружніх пакетів (дружнього програмного забезпечення), призначених навіть для недосвідчених користувачів. Нині немає необхідності знати спеціальну мову і писати програму на спеціалізованій мові тільки для того, щоб мати можливість звернутися до даних комп’ютера. Тепер можна імпортувати дані в електронну таблицю і починати розглядати тенденції, графіки і взаємозв’язки, використовуючи тільки меню. На таку дружелюбність користувачі чекали давно. Отже, програмне забезпечення, написане зі спеціальною метою, також має тенденцію до спрощення.
Тенденції до створення дружнього (спрощеного, полегшеного для користувачів) програмного забезпечення сприяли посиленню третього чинника сприйняття СППР - зменшенню комп’ютерної тривоги (побоювання комп’ютера) у користувачів. Адміністратори верхнього рівня зазнають меншої комп’ютерної тривоги, менше побоюються працювати безпосередньо з комп’ютерними системами. Якщо ще десять років тому серед успішних 500 компаній США приблизно лише 10 відсотків від CEO (головних адміністраторів) і приблизно 33 відсотки менеджерів високого рівня регулярно використовували комп’ютери в процесах прийняття рішень, то зараз це число збільшується з кожним роком. Багато топ-менеджерів і високопоставлених адміністраторів уже працюють з комп’ютерами вдома або в офісі, і, отже, вони, мабуть, менше бояться їх використовувати в процесі прийняття рішень.
Ці три чинники, які сприяють сприйняттю та застосуванню СППР, зумовлені технологічними досягненнями в галузі інформатики, проте існує четвертий чинник, що пояснює використання СППР-технологій: ОПР використовують СППР, тому що втрати із-за незастосування комп’ютерних технологій стають дуже відчутними, тобто втрати потенційних прибутків стають значними. Раніше бізнесові проблеми переважно були відносно незначними, локальними та стосувалися вузької сфери. Хорошими були ті адміністратори, хто міг добре аналізувати проблеми, котрі виникали в процесі досягнення цілей, що стосувалися організації бізнесу.
Багато нинішніх компаній є великими організаціями. Крім того, вони всебічно розвиваються, щоб бути менш вразливими щодо умов економіки, які змінюються. Нині компанії не переміщують робочу силу з однієї географічної зони в іншу. Тепер деякі частини бізнес-процесу, ймовірніше, будуть здійснюватися в іншій країні, де витрати нижчі, або де заводи розташовані ближче до необхідного ресурсу. Наприклад, у деяких корпораціях деталі виробів виготовляються в одних країнах, а вироби складаються в інших. Компанії більше не конкурують між собою в одному місті або області. Тепер змагання з продажу робочої сили відбуваються на всесвітньому рівні. Менші компанії використовують сучасні технології, щоб підтримати свою конкуруючу перевагу над великими різноманітними корпораціями.
Ця зміна на шляху, яким розвивається сучасний бізнес, має наслідком те, що корпорації стають складнішими, ніж будь-коли раніше. Трудність для менеджерів бачити всі аспекти процесу набагато менша, ніж володіти ними. Кількість інформації, яка має бути оброблена, набагато більша, ніж це було колись. Одночасно кількість часу для розв’язання менеджерами повсякчасних питань скорочується. Зі швидкодіючим зв’язком, факсимільними машинами, електронною поштою і використанням у всьому світі мобільних телефонів будь-яка інформація стає швидкодоступною.
Очевидно, що обсяги інформації і можливі шляхи її отримання збільшилися, головно, за останні кілька років. Далі, якщо мати на увазі, що нові джерела, які були створені недавно, мають миттєвий доступ, то можна уявити, як запити для прискорених досліджень з великими обсягами даних могли б чинити тиск на ОПР. Коли розглядати разом існування як великих обсягів інформації, так і швидкодії, з якою вона може бути оброблена і подана, а також значну конкуренцію щодо праці і ринків, то стає очевидним, що втрати через допущені помилки можуть бути абсолютно непередбачуваними. Простота СППР у користуванні забезпечує ОПР швидкий доступ до даних і інструментальних засобів, щоб аргументованіше відповідати на запити і тим самим підвищувати конкурентні переваги своєї компанії.
Як загальновідомо, інформаційні системи суттєво вдосконалюють виконання бізнесових транзакцій. Менеджери і професіонали ІСМ створили важливі, орієнтовані на транзакції, стратегічні інформаційні системи. У деяких організаціях до цих пір для пошуку стратегічних можливостей використовують системи оброблення ділових транзакцій. Цей підхід щодо подібних операцій дуже вузький. Хоча бізнесові трансакції і можуть включати прийняття управлінських рішень, удосконалені системи оброблення трансакцій створюють переваги, які дуже відрізняються від створюваних за допомогою систем підтримки прийняття рішень. СППР може сприяти збільшенню прибутків, розширенню і підтримці клієнтури, прискоренню прийняття рішень. СППР задовольняє ширші потреби і дає змогу виконувати більше функцій, ніж системи оброблення транзакцій. Менеджерам потрібно зрозуміти, що нові стратегічні рішення краще підтримуються новими системами, які можуть забезпечити реальні можливості реалізації намірів стосовно збільшення обсягів збуту і прибутків. Інформаційні технології створюють нові можливості для СППР, які можуть і мають використовуватися, щоб створювати нові, специфічні системи підтримки прийняття рішень, які надавали б конкурентні переваги для організацій.
СППР може бути стратегічною інформаційною системою і специфічною системою підтримки прийняття рішень щодо створення конкурентних переваг. Менеджерам потрібно знати, коли і чому СППР стає конкурентною зброєю. Очевидно, що менеджери можуть у даний момент використовувати удосконалені СППР, орієнтовані на дані чи на документи, щоб отримати інформацію, яка була захована протягом багатьох років у кабінетних записах або архівована на комп’ютерних дисках. Орієнтовані на знання СППР можуть допомогти проаналізувати різні негаразди всередині виробничих процесів і вдосконалити управління запасами, а також аналізувати повідомлювані касовим апаратом дані і допомагати менеджерам знаходити додаткові можливості для збільшення збуту і оборотності товарних запасів.
Групові системи підтримки прийняття рішень і орієнтовані на комунікації СППР можуть підтримувати колективну співпрацю у межах усього світу. Інтер-організаційні СППР можуть підтримувати компанії постачальників і споживачів. Вони можуть скорочувати наявні дефіцити і витрати через надмірні запаси та збільшувати чисельність вигідних клієнтів.
Система підтримки прийняття рішень створює конкурентну перевагу за трьома показниками. По-перше, як тільки СППР упроваджена, це має стати головною або суттєвою силою, можливістю організації. По-друге, СППР має бути унікальною і пристосованою до організації. По-третє, перевага, яка забезпечується СППР, має спостерігатися протягом щонайменше трьох років. Навіть із стрімкою зміною технології три роки такої переваги є реальними. Менеджери, які розшукують для стратегічних інвестицій інформаційні технології, мусять мати ці три критерії на увазі. Засоби конкурентної переваги в організації роблять щось важливе і значно краще, ніж самі конкуренти.
Інтернет-технології також відкрили всюди двері для інноваційних, Web-основаних систем підтримки прийняття рішень. Інтер-організаційні СППР можуть удосконалити спілкування споживачів і постачальників. У деяких ситуаціях групові СППР і Groupware можуть ліквідувати бар’єри стосовно часу і розміщення. СППР дає змогу фірмі управляти справами сім днів на тиждень, 24 години на добу, незважаючи на розміщення службовця або клієнта. У деяких випадках СППР може допомогти інтегрувати дії фірми. Інтер-організаційні (базовані на Web) СППР можуть створити зв’язок, який важко порушити.
СППР може потенційно допомогти фірмі створити економічну перевагу. СППР може забезпечити багато переваг, включаючи вдосконалення ефективності роботи персоналу і зменшення штатних потреб, сприяючи розв’язуванню проблем і зміцненню організаційного управління. Менеджери, які хочуть створити економічні переваги, мають виявити ситуації, де процеси прийняття рішень здаються повільними або нудними, і де ті самі проблеми виникають повторно або де розв’язки затримуються чи є незадовільними. СППР можуть зменшувати витрати, якщо серед творців рішень має місце висока плинність і де підготовка рішень є повільною і незграбною, а також там, де виконавці, відділи і проекти слабко контролюються.
СППР може потенційно створити диверсифікаційну перевагу. СППР для покупців може розрізняти продукти і можливо забезпечити новий вид обслуговування. Диверсифікація збільшує прибутковість, коли призначена надбавка до ціни більша, ніж будь-які додаткові витрати, які асоціюються з досягненням диверсифікації. Успішна диверсифікація означає, що фірма може при - значити надбавку до ціни і/або продати більше продукції, і/або збільшити заохочення клієнтів щодо обслуговування чи повторних покупок. За деяких умов конкуренти можуть швидко імітувати диверсифікацію і тоді всі вони зазнають більших витрат для впровадження СППР.
Врешті, СППР може використовуватися, щоб допомогти компанії краще зосередитися на специфічній групі клієнтів і відтоді підсилити перевагу, враховуючи потреби цього сегмента. ІСМ можуть допомагати обслуговувати клієнтів, а СППР можуть навіть обслуговувати спеціалізовану групу клієнтів специфічними послугами.
СППР не завжди розв’язують специфічні проблеми; скоріше СППР може створити нові можливості. Оцінювання можливостей СППР є інколи важким через проблеми, пов’язані з оцінюванням витрат і вигід. За деяких умов аналіз зводиться до альтернативи: створювати чи купувати, тому що є доступні індустріально-специфічні пакети.
Розроблення і впровадження стратегічних інформаційних систем, включаючи системи підтримки прийняття рішень, пов’язані з багатьма ризиками. Підсилення будь-якої переваги може потребувати великих фінансових інвестицій. Реагування конкурентів на нововведення можуть закінчитися гарячими перегонами, щоб підсилити або повернути втрачену частку ринку чи забезпечити якусь нову можливість. Конкурентні перегони в технології можуть початися швидше, ніж буде досягнута одна із поставлених цілей. Інколи розробка стратегічної інформаційної системи може вийти далеко за межі конкретної компанії або промислового підприємства. До технологічних ризиків належать: помилковий відбір продавців, застосування нової технології на дуже ранньому життєвому циклі її розроблення, або використання технології, яка незабаром стає незастосовуваною. Нездатність передбачати поведінку і реакцію людей та нехтування основним людським інстинктом - чинити опір змінам, може зумовити найбільший ризик за впровадження нових систем. Байдуже, якою прекрасною буде запропонована СППР, але якщо люди чинять опір змінам, то тоді нова система не функціонуватиме. Щоб підсилити перевагу, нові СППР мають розроблятися узгоджено і так, щоб керівництво компанії змогло помітити стратегічну вигоду для фірми.
3. Компоненти і архітектура СППР
Архітектура СППР визначається характером взаємодії основних її складових:
- інтерфейсу користувача;
- бази та сховища даних, документів і правил;
- моделей і аналітичних інструментів;
- інфраструктури комунікацій і мереж,
- а також елементів цих частин.
Ефективне поєднання всіх елементів СППР дає змогу уникнути ряду труднощів щодо побудови СППР і підвищити продуктивність комп’ютерної системи за рахунок: особливої інтеграції бази даних СППР з іншими внутрішніми і зовнішніми базами даних; скорочення тривалості очікування відповіді на запит користувача; ефективного використання великих математичних моделей; вдалішої координації діалогу з базою моделей та базою даних; поліпшення розуміння програмістами окремих аспектів системи; зниження витрат на створення та експлуатацію системи; мінімізування вартості підтримки та збільшення продуктивності користувачів, включаючи уникнення збоїв системи та інших проблем щодо продуктивності; зменшення інфраструктурних перешкод, які затримують розгортання нових додатків інформаційних систем і технологій, особливо СППР. Серед факторів, які впливають на вибір конкретної архітектури СППР, можна виокремити такі: необхідність подальшого розвитку комп’ютерної системи та адаптації, зокрема, за рахунок включення в неї наявних програмних засобів; застосування еволюційного підходу до розвитку СППР. Засоби підтримки прийняття рішень мають бути так розподілені на мережах, щоб досягати до творців рішень і забезпечувати необхідний захист інформації.
Мережа є важливим елементом інфраструктури, що найбільше сприяє функціонуванню системи підтримки прийняття рішень. У сучасних СППР широко застосовуються такі головні мережеві технології:
· Інтернет (Internet), який уможливлює з’єднання окремих індивідів у планетарному масштабі;
· Екстранет (Extranet), що забезпечує зв’язок окремих компаній між собою.
· Інтранет (Intranet), який призначений для з’єднання індивідів усередині компаній.
Складовою частиною архітектури СППР є проект мережі. Питання захисту СППР тісно пов’язані з їх архітектурою і мережевими альтернативами. Ці три теми тісно переплітаються і є дуже важливими з погляду побудови ефективної системи підтримки прийняття рішень. Якщо СППР не орієнтована на автономний (не підключений до мережі) комп’ютер у захищеному офісному середовищі, де він знаходиться під пильним оком менеджера, який його використовує, то потрібно обов’язково проводити сумісне розроблення архітектури СППР, організації мережі і розв’язувати питання стосовно захисту інформації. Можна поєднати головні компоненти СППР - інтерфейс користувача, базу даних, моделі й аналітичні інструментальні засоби, а також мережеву структуру СППР у загальну архітектуру СППР (див. рис.3).
Рис.3. Загальна архітектура СППР
Головним компонентом у проекті СППР є інтерфейс користувача. До інструментальних засобів для побудови інтерфейсу користувача належать: симулятори інтерфейсу, СППР-генератори, інструментальні засоби запиту і звітів, пакет розроблення кінцевого користувача (front-end). Інтерфейси користувачів СППР можуть бути безпосередньо у клієнтів за архітектури товстого клієнта (thick-client) або доставлені мережею, використовуючи Web-сторінки чи Java applets (Java-додатки), в архітектурі тонкого клієнта (thin-client). Архітектура тонкого клієнта, де користувач взаємодіє з використанням Web-сторінок, має багато переваг, але донедавна витонченість інтерфейсу користувача була обмежена принципами архітектури товстого клієнта, коли програма зберігається в комп’ютері користувача СППР.
База даних СППР (див.рис.4) є сукупністю даних, які організовуються для легкого доступу до них і аналізу. Великі бази даних у СППР мас-штабу підприємств (корпоративних СППР) часто називають сховищами даних або вітринами даних. Документи або неструктуровані дані зберігаються інакше, ніж структуровані дані. Web-сервери забезпечують потужну платформу для неструктурованих даних і документів.
Рис.4. Схема функціонування баз даних для СППР
Архітектура для структурованої бази даних СППР в орієнтованих на дані СППР часто включає кілька серверів, спеціалізовані апаратні засоби і в деяких випадках програмне забезпечення як багатовимірних, так і реляційних баз даних. Розроблено багато ефективних методів виділення, перетворення, завантаження й індексації структурованих даних у СППР, а також є багато стратегій інжинірингу великих обсягів даних, якими є сховища даних.[3]
Математичні моделі і аналітичні інструментальні засоби є важливою складовою багатьох СППР, особливо орієнтованих на моделі. Програмне забезпечення керування моделями може бути централізовано розміщеним з базою даних на сервері або специфічні моделі можуть розміщатися в комп’ютерах клієнтів.
Додатки Java applets і програми JavaScript забезпечують могутні нові засоби доставлення моделей до користувачів в архітектурі тонкий клієнт.
Архітектура СППР і мережеві компоненти стосуються того, як апаратні засоби організовуються, як програмне забезпечення і дані розподіляються в системі і як компоненти СППР інтегровані й фізично з’єднані. Наявність чітко визначеної і добре комунікованої архітектури системи підтримки прийняття рішень забезпечує організацію значними перевагами. Вона допомагає співпраці розробників та сприяє вдосконаленню планування і виконання окремих кроків створення СППР.
Уся архітектура СППР має бути поданою у вигляді діаграм і бути зрозумілою перед тим, як прийматимуться конкретні рішення. Тип архітектури залежить від СППР.
Маломасштабні СППР, розроблені індивідами для їхнього власного використання, не потребують зусиль стосовно вищого архітектурного планування, хоча загальна архітектура інформаційної системи організації може впливати на можливості настільної СППР. Корпоративні (широкомасштабні) СППР вимагають ретельного планування архітектури для того, щоб вони мали успішне завершення.
4. Приклади використовуваних СППР
4.1 Основні види СППР та їх опис
Комп’ютерна система підтримки прийняття рішень включає в себе широкий діапазон різних систем, засобів і технологій. Дехто вважає, що термін системи підтримки прийняття рішень застарів і тому був замінений новим - інтерактивне аналітичне оброблення (OLAP). Інші сприймають створення заснованої на реальних знаннях СППР як останнє слово техніки в системах підтримки прийняття рішень. Фахівці з дослідження операцій, головно, зосереджують свою увагу на оптимізаційних і імітаційних моделях, вважаючи їх справжніми СППР. Проте, незважаючи на таке різноманіття думок, термін системи підтримки прийняття рішень з абревіатурою СППР залишається дуже корисним і широкофункціональним терміном для багатьох видів інформаційних систем, які підтримують процес прийняття рішень.
Для досягнення управлінських цілей спочатку необхідно звернути увагу на два головні типи СППР: корпоративні (Enterprise-wide) або широкомасштабні, рівня підприємства СППР і настільні (desktop) СППР. Корпоративні СППР сполучені з великими сховищами даних і використовуються багатьма менеджерами в різних компаніях, а настільні розраховані на одного користувача і являють собою невеликі системи, що знаходяться в персональних комп’ютерах менеджерів. Ці два типи СППР містять широкий діапазон функціональних аспектів менеджменту організацій.
Підвищена увага до прийняття обґрунтованих і взаємопов’язаних управлінських рішень на рівні підприємств спричинила розвиток корпоративних СППР з обширними сховищами даних, які, на загальну думку, дають змогу особам, що приймають рішення (ОПР), або творцям рішень знаходити практично будь-яку інформацію про їхню компанію в потрібний момент. ОПР можуть виконувати операції деталізованого оброблення інформації (drill-down), виділення окремих фрагментів або зрізів (slice і dice), наочно графічно і схематично відображати корпоративні та зовнішні дані. Прикладом може служити Робочий стіл творця рішень (Decision Makers Workbench - DMW), розроблений 1994 року департаментом Storesand MicrоStrategy фірми Mervyn. Попит на DMW виявився скромнішим, ніж на деякі системи типу сховищ даних та OLAP.
Опубліковані результати всебічних досліджень свідчать про те, що Робочий стіл творця рішень набув значного поширення завдяки організаційним діям фірми Mervyn. На загальну думку, запровадження DMW поліпшило потенціал процесів, пов’язаних з прийняттям рішень на всіх рівнях. Корпоративна система містить більш ніж 850 Гб інформації, що дає змогу засобами DMW проаналізувати шляхи дальшого розвитку корпорації, розширення її діяльності, а також ефективно керувати виробничими запасами. DMW використовує 12-processor Sequent Symmetry 790, Oraсle 7.1 і програмні агенти DSSAgent фірми MicroStrategy.
Корпоративна СППР може полегшувати прийняття рішень у діапазоні, що охоплює як досить прості системи, що містять комплексну інформацію, так і аналітично розвинуті виконавчі інформаційні системи. Один із піонерів СППР Альтер 1980 року ідентифікував корпоративні СППР передусім як системи, що забезпечують доступ до елементів даних. На просуненішому рівні корпоративні СППР містять системи для аналізу інформації, які спрощують процес маніпулювання даними за допомогою таких комп’ютеризованих аналітичних інструментів, як статистичні пакети, засоби дейтамайнінгу (data mining) для пошуку прихованих зразків інформації тощо. Найпросуненіші широкомасштабні аналітичні системи забезпечують доступ до ряду орієнтованих на прийняття рішень баз або вітрин даних (data marts), заздалегідь визначених моделей і діаграм, а також компонентів, що забезпечують зв’язок з корпоративним сховищем даних.
Найвідоміші корпоративні СППР доповнюють і розширюють виконавчі інформаційні системи (ВІС), що набули великого поширення у 80-х роках ХХ ст. ВІС використовують найсучаснішу графіку, комунікаційні лінії і методи зберігання даних для забезпечення керівників безперешкодним доступом до актуальної інформації про статус компанії.
У багатьох організаціях існує тісний зв’язок між корпоративними СППР, сховищами даних і настільними СППР. Наприклад, деякі консультанти СППР вважають корпоративними СППР виключно файлові системи для отримання даних, які згодом аналізуються на персональному комп’ютері. Такий однонапрямлений зв’язок є одним із типів структури СППР. Дуже важливо знати, де знаходиться та або інша інформація, як треба її аналізувати і подавати.
Питання розроблення структури СППР є комплексним. Як зазначалося, вона може бути орієнтованою на все підприємство чи на окремого користувача. У структурі, орієнтованій на роботу з клієнтами, може бути зв’язуючий ланцюжок для передавання і аналізу інформації з настільного комп’ютера користувача, засобів СППР на сервер та засновані на сервері засоби СППР. СППР і сховища даних можуть знаходитися в будь-якому місці всередині організації.
Настільні, розраховані на одного користувача, СППР не набули такого великого попиту як корпоративні СППР, але вони можуть бути не менш корисними. Іноді для створення окремих засобів підтримки рішень користувача використовуються програмні пакети електронних таблиць типу Exel або Lotus1-2-3 для виконання необхідного настільного аналізу або для розроблення специфічних функцій СППР для окремих менеджерів. Спеціалізовані пакети СППР для персональних комп’ютерів або для сервера можуть бути придбані на ринку програмних продуктів. СППР Expert Choice є хорошим прикладом подібного пакета, який виконує функцію настільної СППР.
Expert Choice використовує аналітичні, запрограмовані в певній послідовності процеси. Цей пакет, що оснований на програмному забезпеченні Windows, може застосовуватися для сприяння в ситуаціях, що потребують прийняття рішень, включаючи структурування комплексних проблем, виявлення пріоритетів і альтернатив, визначення стабільності оцінювальних критеріїв, інтеграції ресурсів та проведення аналізу витрат і прибутків. Про - грама також надає підтримку в поданні інформації, що належить до проблеми, у вигляді ієрархічної моделі, яка складається з мети, можливих сценаріїв, критеріїв і альтернатив. Expert Choice дає змогу творцям рішень систематично оцінювати важливість критеріїв і переваги тих або інших альтернатив, що відносяться до критеріїв.
Існує широкий діапазон настільних СППР. СППР може бути знайдена у персональному комп’ютері керівника, як частина програми Microsoft Access. Бухгалтерські й фінансові моделі можуть створюватися як настільні СППР у програмі Microsoft Excel і як програмні компоненти - в корпоративній СППР. У деяких організаціях аналітики проводять фінансовий аналіз, використовуючи настільні засоби, а потім виводять результати в систему Інтранет або ВІС. Інший аналітичний засіб - імітація (симуляція), як правило, є частиною комп’ютерних настільних пакетів. Пакети програмного забезпечення оптимізаційних розрахунків, як складові частини СППР, зазвичай розраховані на окремого користувача і застосовуються у вигляді комп’ютерних настільних пакетів. Проте в деяких випадках у оптимізаційних моделях специфічних СППР можуть використовуватися для обчислень актуальні або живі дані, що отримуються з місцевих або інформаційних мереж, які розповсюджуються на інші території. На додаток до цього моделі прогнозування в СППР та основані на реальних знаннях системи часто використовуються як настільні, розраховані на одного користувача системи.
Системи підтримки прийняття рішень набули широкого застосування в економіках передових країн світу, причому їхня кількість постійно зростає. На рівні стратегічного управління використовується ряд СППР, зокрема для довго-, середньо- і короткострокового, а також для фінансового планування, включаючи систему для розподілу капіталовкладень.[4] Орієнтовані на операційне управління СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування та аналіз збуту, дослідження ринку і цін), науково-дослідних та конструкторських робіт, в управлінні кадрами. Операційно-інформаційні застосування пов’язані з виробництвом, придбанням та обліком товарно-матеріальних запасів, їх фізичним розподілом та бухгалтерським обліком. Узагальнені СППР можуть поєднувати дві чи більше з перелічених функцій.
Нижче наведений ряд найбільш типових СППР, які стосуються проблем мікро- та макроекономіки:
Симплан - призначена для корпоративного планування;
Прожектор - фінансового планування;
Джі-план - загального планування;
Експрес - маркетингу, фінансів;
PMS - керування цінними паперами;
CIS - планування виробів;
PIMS - маркетингу;
BIS - керування бюджетом;
IFPS - інтерактивного фінансового планування;
FOCUS - фінансового моделювання;
ISDS - формування портфеля замовлень;
MAUD - індивідуального вибору.
СППР Симплан (SIMPLAN) було створено в середині 70-х років з метою надання допомоги керівникам у подоланні невизначеності, притаманної корпоративному плануванню. Її призначення полягає у вивченні складних взаємозалежностей, що існують між діяльністю корпорації в галузях фінансів, маркетингу й виробництва та сукупністю математичних і логічних співвідношень, уведених до комп’ютера.
Ця система містить три центральні компоненти - фінансові моделі, моделі маркетингу та моделі виробництва. Призначення фінансових моделей полягає в тому, щоб показати ефективність різних варіантів фінансового стану фірми; моделі маркетингу використовуються для оцінювання майбутнього обсягу ринку в тій частині, якою має намір заволодіти компанія; моделі виробництва застосовуються для визначення питань, пов’язаних із витратами і плануванням, політикою в галузі щодо товарно-матеріальних запасів, вимогами до робочої сили, вартістю та наявністю сировини, змінами в потужності обладнання і підприємства в цілому.
Система Симплан складається з таких підсистем:
- керування даними - забезпечує ефективне зберігання і вибір великих обсягів даних і має засоби управління ними;
- моделювання - дає змогу відбивати будь-які види зв’язків у галузі фінансів, маркетингу й виробництва в належній формі;
- одержання звітів - забезпечує генерацію звітів для користувачів;
- контроль безпеки - являє собою багаторівневу систему контролю безпеки з метою обмеження доступу до даних та інформації;
- графічне відображення - містить множину форматів графічного відображення для візуального сприйняття діаграм і графіків;
- прогнозування - реалізовані методи лінійного прогнозування, експоненціального згладжування, адаптивного прогнозування;
- економетричний і статистичний аналіз - дає користувачеві змогу вирізняти значущу інформацію про взаємозв’язки, які характеризують розглядувані планові періоди.
З допомогою системи Симплан користувач може створювати нові функції і вводити їх до СППР. Моделі (разом з переліченими і пов’язаними з ними функціями) є організаційними складовими системи. Спочатку користувач уводить режим керування, тобто позицію, з якої можна ввійти в будь-який інший режим. Режим даних об’єднує засоби системи з управління даними. Режим аналізу містить набір релевантних економетричних і статистичних методів аналізу, прогнозування та мову моделювання системи Симплан; режим звітування - основа генерування звітів; режим редагування має на меті подальше спрощення створення й використання моделей і звітів; графічний режим дає змогу ідентифікувати закономірності даних, використовуваних як база для прогнозування, розглядати розбіжності між практичними даними і прогнозами або бюджетами, а також забезпечує візуальне порівняння результатів реалізацій моделей, що грунтуються на різних системних припущеннях.
При розробці системи PIMS (Profil Impast of Marketing Strategy) був узагальнений досвід торговельних операцій і ринкової діяльності сотень фірм, а також ураховані різні чинники (поділ ринків збуту, розподіл капіталовкладень, структура управління тощо).
Фірми-члени клубу РIМS регулярно дістають звіти, які стосуються кожного з аналізованих ринкових продуктів. Ці звіти відбивають стан справ з конкретним продуктом на фірмі порівняно із середнім світовим рівнем або з фірмами-конкурентами, пропонують для розгляду кілька стратегій короткострокового планування з оцінкою імовірностей тих чи інших наслідків використання стратегій. Крім того, у звітах наводиться оптимальна стратегія, яка вибирається з урахуванням можливих змін кон’юнктури на ринку і досвіду успішної діяльності в подібних ситуаціях.
Системою можуть користуватися й представники фірм, які не входять до клубу РIМS. Будь-який користувач за певну плату може підключитися до бази даних РIМS за допомогою віддаленого терміналу через телефонну лінію.
Сеанс інтерактивної роботи з РIМS, як правило, розпочинається оглядом стану ринку певного продукту і триває у вигляді діалогу типу Що, якщо. Запитання можуть стосуватися практично будь-якої частини моделі планування і формулюватися в такому, наприклад, вигляді: Який має бути рівень конкретного виду продукції, що випускається фірмою, і як він повинен змінюватися щороку, коли потрібно дістати прибуток за перший рік у сумі менш як 700 000 доларів, а наступний приріст прибутку має становити не менш як 15 % за рік.
Використовуючи засоби обробки запитів типу Що, якщо, керівник має змогу звертатися й до бази даних, і до бази моделей мовою фінансового планування і фактично конструювати свої власні моделі, відтворюючи на них уявні ситуації в інтерактивному режимі.
Запитання типу Що відбудеться, коли внести певні зміни до даних або моделі? потребує залучення математичних моделей (ідеться про статистичні моделі, імітаційне моделювання, методи математичного програмування, аналіз дерев розв’язків тощо).
Cистема ISDS (Investment Strategy Decision System) призначена для керівників, які відповідають за формування портфеля замовлень на наукові дослідження, розробки, випробовування й оцінювання дослідних зразків у великих організаціях. Головною особливістю цієї задачі є високий ступінь невизначеності кінцевих результатів планування, через що в довгострокових планах доводиться щорічно змінювати майже половину показників.
Система забезпечує виконання таких процедур:
- попередній добір пропозицій щодо досліджень, розробок і випробувань;
- порівняльна оцінка нових пропозицій між собою і з уже розпочатими роботами;
- об’єднання дібраних пропозицій і виконуваних робіт в інвестиційні групи, кожна з яких формується згідно з програмними цілями, політикою й бюджетними обмеженнями;
- порівняльний аналіз розподілу довгострокових капіталовкладень;
- подання підсумкових даних з різних трендів зміни капіталовкладень;
- видача статистичної інформації, необхідної для звітності.
Поряд з основними підсистемами, орієнтованими на дані та моделі, до складу ISDS введено підсистему історичних аналогій, в якій накопичується досвід практичного використання системи. Підсистема допомагає керівникові враховувати колишні успіхи і невдачі при формуванні варіантів планів довгострокових капітальних вкладень, дозволяє перевіряти правильність рішень в історичній перспективі, порівнюючи їх з аналогічними ситуаціями в минулому.
Система IFPS (Interactіve Financial Planning System) підтримує процеси розв’язування проблем, будуючи зрозумілі ділові ситуації. Основні моделі IFPS, завдяки яким система стала корисним інструментом для керівників, містять мову моделювання і структуру команд, які дають змогу описувати проблеми звичною для людини мовою і діставати результативні рішення (розв’язки) в табличному вигляді. IFPS здатна виражати співвідношення між клітками таблиці, інтерпретація значень яких цілком перебуває в розпорядженні користувачів.
Робота із системою починається з описування потрібної моделі мовою моделювання, яке супроводжується вводом послідовності положень, що визначають джерела даних для рядків і стовпців, а також співвідношень для обчислення значень розв’язків. При цьому користувач може викликати різні програми, вносити коментарі, визначати логічні умови, обмеження та сфери використання даних, виконувати процедури, пов’язані з аналізом ризику, і ряд інших функцій. Система дає змогу розв’язувати досить широкий спектр задач: добір балансових підсумків, розподіл прибутку за статтями доходів, передбачення змін валютних курсів, прогнозування, аналіз ризику розробки стратегії збуту продукції, збір науково-дослідних проектів, стратегічне планування, планування прибутку і бюджету, вибір між стратегіями закупівлі або виготовлення власними силами продукції тощо.
Система індивідуального призначення MAUD (Multi Attribute Utility Decomposition) поширена у Великобританії в центрах зайнятості для надання допомоги у виборі можливого місця роботи на підставі особистих уявлень клієнтів про бажаний характер майбутньої (можливої) діяльності. Підтримка щодо прийняття рішень у цій специфічній ситуації (ситуація індивідуального вибору) забезпечена завдяки інтерактивності та гнучкості СППР: система працює разом з користувачем, розвиваючи і змінюючи його уявлення про проблему, структура і зміст якої мають бути описані в термінах багатокритеріальної оцінки альтернативних варіантів.
Робота із системою розпочинається з короткого опису альтернатив (об’єктів), між якими провадитиметься вибір. Користувачеві засобами звичної йому мови пропонується дати багатокритеріальну оцінку кожного з розглядуваних варіантів. Далі система перевіряє узгодженість інформації, поданої людиною, виявляє суперечності і визначає цінність інформації, що надходить. Після цього інформація вводиться до системи, і на основі концепції багатокритеріальної теорії корисності видаються пріоритети користувача, що дає змогу ранжирувати об’єкти вибору. Упорядкований таким чином список варіантів супроводжується даними про важливість кожного з критеріїв оцінки. Під час роботи із системою можна вносити корективи, включати і виключати об’єкти і критерії, змінювати власні оцінки та пріоритети. Якщо система виявить суперечності в дії користувача, то вона відсилає його до тієї процедури, де ця суперечність виникла. Важливою характерною особливістю системи МАUD є те, що вона дає змогу переривати роботу із системою в будь-якому місці, причому подальше поновлення перерваної роботи можливе в зручний для користувача час без проведення додаткового настроювання.
Комп’ютерні системи підтримки прийняття рішень індивідуального призначення набувають розповсюдження в Україні, зокрема в службах зайнятості і при державних адміністраціях.
4.2 Нейронні мережі та СППР
При сучасному рівні розвитку техніки, коли навіть побутова техніка обладнується мікропроцесорними пристроями, виникнула потреба в інтелектуальних адаптивних системах керування, спроможних пристосовуватися до дуже широкого діапазону зовнішніх умов. Більш того, виникнула потреба в універсальній технології створення таких систем. Науковий досвід людства свідчить про те, що в природі можна знайти безліч цінних ідей для науки і техніки. Людський мозок є самим надзвичайним і загадковим створенням природи. Спроможність живих організмів, наділених вищою нервовою системою, пристосовуватися до навколишнього середовища може служити призовом до імітації природі або імітації при створенні технічних систем.
Серед імітаційних підходів виділяється клас нейромережевих методів. Нейронні мережі (НМ) знайшли широке застосування в галузях штучного інтелекту, в основному повязаних із розпізнаванням образів і з теорією керування. Одним з основних принципів нейромережевого підходу є принцип конективизма. Суть його виражається в тому, що розглядаються дуже прості однотипні обєкти, сполучені у велику і складну мережу. Таким чином, НМ є в першу чергу графом, із яких можна звязати сукупність образів, поданих як чисельні значення, асоційовані з вершинами графа, алгоритм для перетворення цих чисельних значень за допомогою передачі даних між сусідніми вершинами і простими операціями над ними. Сучасний рівень розвитку мікроелектроніки дозволяє створювати нейрочіпи, що складаються з дуже великого числа простих елементів, спроможних виконувати тільки арифметичні операції. Таким чином, нейромережеві методи підтримується апаратно.
Математично НМ можна розглядати як клас методів статистичного моделювання, що у свою чергу можна розділити на три класи: оцінка щільності ймовірності, класифікація і регресія.
Передбачається, що система підтримки та прийняття рішень (СППР) може бути цілком реалізована на нейронній мережі. У відмінності від традиційного використання НМ для рішення тільки задач розпізнавання і формування образів, у СППР узгоджено вирішуються задачі
- розпізнавання і формування образів
- одержання і збереження знань (емпірично знайдених закономірних звязків образів і впливів на обєкт керування)
- оцінки якісних характеристик образів
- прийняття рішень (вибору впливів).
Особливостями СППР на базі НМ є:
- Надмірність нейронів у мережі, необхідна для адаптації системи керування (СК) до умов існування, що змінюються, обєкта керування (ОК). Внаслідок цього для практичної реалізації СК необхідно створення великих НМ (для порівняння людський мозок містить ~1011 нейронів).
- НМ складається зі специфічних нейронів, що є більш близькими аналогами біологічного нейрона і пристосованими для рішення задач ППР.
- Нейрони в мережі зєднуються спеціальною образом, також для рішення задач ППР.
Особливості сучасних СППР роблять непридатними або малопридатними існуючі системи САПР і системи моделювання традиційних НМ (наприклад, BrainMaker) для створення прототипів СК ППР. Через цю обставину основні питання, що розглядаються в статті це:
1. Розробка інструмента системи побудови та дослідження нейронних мереж (СПДНМ) для моделювання і дослідження нейромережевих реалізацій прототипів СК ППР.
2. Розробка загальної схеми нейромережевої реалізації прототипів СК ППР.
Розглянемо основні сторони створення СППР на базі нейронних мереж. Будемо називати керуючою системою (КС) систему керування, що імітує нервову систему відповідно до методології ППР. Під обєктом керування (ОК) будемо розуміти організм, що несе в собі нервову систему, іншими словами, ОК - це обєкт, що повинний управлятися за допомогою КС, розташованої усередині ОК і взаємодіючої зі своїм оточенням за допомогою блока датчиків (БД) і виконавчих органів (ВО).
|
Рис.5. Система НМ
На рис.5 подана система, під якою будемо розуміти середовище, у яке вкладений ОК, що містить у свою чергу КС. Як бачимо з малюнку, можна стверджувати, що КС управляє не тільки ОК, але й всією системою. Під середовищем у системі можна розуміти різні обєднання обєктів. Будемо називати середовищем W сукупність обєктів, що лежать поза КС; середовищем S - сукупність обєктів, що лежать поза ОК; середовищем U - всю систему.[5]
Блок датчиків поставляє КС вхідну інформацію у вигляді двійкового вектора. Цей блок необхідний у реальних системах для сполучення середовища і КС, тому при моделюванні КС на ЕОМ не використовувався і ми не акцентуємо увагу.
Роботу блоку формування і розпізнавання образів (ФРО) можна уявити таким чином. У блоці ФРО на підставі апріорної інформації про можливі функціональні властивості середовища задані деякі обєкти, назвемо їхніми нейронами, на які відображаються деякі класи просторово-тимчасових явищ, що потенційно можуть існувати в системі. Відображення задається топологією мережі.
У класі, відображуваному на нейрон, виділяється підклас, що може сприйматися даним нейроном. Кожний нейрон може статистично аналізувати сприйманий їм підклас. Накопичуючи статистичну інформацію про сприйманий підклас, нейрон може прийняти рішення, чи є цей підклас випадковим або невипадковим явищем у системі. Якщо якийсь нейрон приймає рішення, що відображуваний на нього підклас є невипадковою подією, то він переходить у деякий відмінний від вихідного навчений стан. Якщо нейрон навчений, то будемо говорити також, що сформований образ, цей образ ідентифікується номером даного нейрону. Підклас явищ, що сприйнятий нейроном, і який викликав його навчання, тобто просторово-тимчасові явища, статистично вірогідно існуючі в системі, називається прообразом даного образу. Сформований образ може бути розпізнаний блоком ФРО, коли прообраз даного образу спостерігається БД. Блок ФРО вказує, які з сформованих образів розпізнані в сучасний момент. Одночасно з цим розпізнані образи беруть участь у формуванні образів більш високих порядків, тобто має місце агрегування та абстрагування образів.
Блок формування бази знань (БЗ) призначений для автоматичного уявлення емпірично знайдених КС знань про функціональні властивості системи.
Блок оцінки стану (БОС) виробляє інтегральну оцінку якості стану ОК St.
Блок вибору дії або, надалі, блок прийняття рішень (БПР) реалізує процедуру ухвалення рішення, засновану на аналізі поточної ситуації, цільових функцій, змісту БЗ, а також оцінки поточного значення оцінки St.
Блок визначення часу ухвалення рішення визначає глибину перегляду БЗ у залежності від поточної оцінки St. Чим вище значення St, тим більше образів (у порядку спадання модулю їхньої ваги) може врахувати КС при ухваленні рішення, тим менше темп прийняття рішень.
У КС можуть бути засоби для апріорного аналізу наслідків альтернативних дій, що вибираються на декілька кроків вперед.
Такий у самих загальних рисах алгоритм керування, реалізований КС у СППР. Основні властивості процесу керування складаються в тому, що КС автоматично накопичує емпіричні знання про властивості предявленого їй обєкта керування і приймає рішення, спираючись на накопичені знання. Якість керування росте в міру збільшення обсягу накопичених знань. Зауважимо також, що керування складається не в тому, що КС реагує на вхідну інформацію, а в тому, що КС постійно активно шукає можливий у поточних умовах засіб поліпшити стан ОК. Тим самим КС СППР має внутрішню активність.
При створенні додатків може бути доцільним використання КС СППР для керування тільки в тих областях простору ознак, у котрих раніше використовувані методи були неефективними. Іншими словами, корисно розділити ознаковий простір на дві області: на область, для якої є апріорна інформація про властивості ОК, і в який можна застосувати систему керування, і на область, у котрої немає інформації про властивості ОК, де потрібно адаптація в реальному часі керування.
Підсумовуючи інформацію, щодо побудови системи на базі нейронних мереж ми бачимо, що використання нейромережевих технологій є перспективним напрямком розвитку систем підтримки та прийняття рішень. Необмежені можливості використання подібних систем в економіці. Вже зараз створені системи підтримки прийняття рішень на базі нейронних мереж, які застосовуються фінансовими менеджерами компаній для зменшення ризику при плануванні фінансової діяльності компаній. На жаль на вітчизняному ринку ці системи поки що не знайшли широкого застосування.
Насамперед це пов’язано з недосконалістю фінансового ринку. Але це не означає, що подібні системи не знайдуть місця в Україні. По мірі розвитку фінансового ринку постає питання про створення СППР на базі нейронних мереж на Україні.
5. Висновки
По проведеній роботі можна зробити наступні висновки щодо призначення і ефективності використання СППР в світі економічних та управлінських проблем.
Керівникам підприємств та організацій і керівникам держав постійно доводиться приймати конкретні рішення. Природньо, що чим вище рівень управління, тим більш вагомими та значущим є відповідне рішення. Проте і кількість факторів, які необхідно враховувати, в процесі прийняття рішень, значно більша. В звязку з цим виникає нагальна потреба в спеціалізованих засобах підтримки прийняття рішень. Насамперед мова йде про компютерну підтримку діяльності керівників різного рівня. Вирішувати це завдання покликані компютерні системи підтримки прийняття рішень (СППР, в англомовному варіанті - Decision Support System (DSS)).
СППР по суті являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами різних рівнів в складних ситуаціях, повязаних з розробкою та прийняттям управлінських рішень. На розвиток СППР суттєвий вплив справили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема, телекомунікацій мережі, персональні компютери, динамічні електронні таблиці, експертні системи, пізніше INTERNET та повязані з ним технології. Термін СППР (Decision Support System) належать американським вченим Горрі та Мортону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін система управлінських рішень.
Що ж таке СППР?
СППР - це інтерактивні автоматизовані інформаційні системи, які допомагають особам, що приймають рішення (ОПР), використовувати дані та моделі для того, щоб вирішувати неструктуровані та слабоструктуровані проблеми (задачі).
СППР включають в свій склад набір універсальних елементів, які утворюють базову модель: підсистему інтерфейса користувача, підсистему управління базою даних та підсистему управління базою моделей.
Аналіз еволюції систем підтримки прийняття рішень дає змогу вирізнити два покоління СППР: перше покоління розроблялося в період з 1970 до 1980 р., друге - з початку 1980 р. і досі (розробка триває).
Перше покоління СППР майже повністю повторювало функції звичайних управлінських систем щодо надання комп’ютеризованої допомоги в прийнятті рішень. Основні компоненти СППР мали такі ознаки:
- управління даними - велика кількість інформації, внутрішні і зовнішні банки даних, обробка й оцінювання даних;
- управління обчисленнями (моделювання) - моделі, розроблені спеціалістами в галузі інформатики для спеціальних проблем;
- користувацький інтерфейс (мова спілкування) - мови програмування, створені для великих ЕОМ, які використовуються виключно програмістами.
СППР другого покоління уже мають принципово нові ознаки:
- управління даними - необхідна і достатня кількість інформації про факти згідно зі сприйняттям ОПР, що охоплює приховані припущення, інтереси та якісні оцінки;
- управління обчисленням і моделюванням - гнучкі моделі, які відтворюють спосіб мислення ОПР у процесі прийняття рішень;
- користувацький інтерфейс - програмні засоби, дружні користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота кінцевого користувача.
Мету і призначення СППР другого покоління можна визначити так:
- допомога в розумінні розв’язуваної проблеми. Сюди належать структуризація проблеми, генерування постановок задач, виявлення переваг, формування критеріїв:
- допомога в розв’язуванні задачі: генерування і вибір моделей та методів, збір і підготовка даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;
- допомога аналізу розв’язків, тобто проведення аналізу типу Що. коли.? і т.ін., пояснення ходу розв’язування, пошук і видача аналогічних рішень у минулому та їх наслідків.
Для сучасних комп’ютерних систем підтримки прийняття рішень характерна наявність таких характеристик.
1. СППР надає керівникові допомогу в процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що генерується комп’ютером, становлять одне ціле для прийняття рішень.
2. СППР підтримує і посилює (але не замінює і не відмінює) міркування та оцінки керівника. Контроль лишається за людиною. Користувач почуває себе комфортно і як удома у системі, а не зазнає залякування з боку системи.
3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень (а не лише продуктивність). На відміну від адміністративних систем, в яких акцент робиться на максимальній продуктивності аналітичного процесу, у СППР значно вагомішою є ефективність процесу прийняття рішень.
4. СППР виконує інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних. Для надання допомоги при прийнятті рішення активізуються одна чи кілька моделей (математичних, статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих). Зміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій (сильна сторона типової АIС), а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.
5. СППР проста в роботі для осіб, які набули значного досвіду роботи з ЕОМ. Системи є дружніми для користувачів, не потребують практично жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію, умонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.
6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв’язування задач. Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР в безперервному режимі, а не обмежуватися видаванням окремих команд з наступним очікуванням результатів.
7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до розв’язування задач, що їх обирає користувач. Керівник має пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему. Еволюція та адаптація системи мають бути поєднані з її життєвим циклом.
8. СППР не повинна нав’язувати користувачеві певного процесу прийняття рішень. Користувач повинен мати набір можливостей, щоб обирати їх у формі та послідовності, які відповідають стилю його пізнавальної діяльності - стилю уявлюваних моделей.
В СППР використовуються останні досягнення в галузі інформаційних технологій, такі як:
а) OLAP-технології;
б) сховища даних;
в) вітрини даних;
г) добування знань (Data Mining);
д) генетичні алгоритми;
е) нейромережі;
є) Інтернет-технології тощо.
Спектр використання СППР в сучасних умовах досить широкий - вони використовуються для підтримки прийняття рішень і в медицині, і в освіті, і в управлінні соціальними процесами, і в урядовій діяльності. Проте найчастіше СППР використовують для підтримки прийняття рішень в економічній сфері:
SIMPLAN - для підтримки корпоративного планування;
PIMS - для підтримки прийняття рішень в маркетингу;
IFPS - для інтерактивного фінансового планування;
PMS - для підтримки рішень при управлінні цінними паперами;
Precision Tree Prime Decision - для підтримки прийняття рішень в економіці на основі дерев рішень;
Decision Grid - для підтримки прийняття багатокрітеріальних рішень в економіці;
Marketing Expert - для підтримки прийняття стратегічних рішень в маркетингу.
Слід зазначити, що в останні роки, зявились і нові класи компютерних систем підтримки прийняття рішень:
o виконавчі інформаційні системи (Executive Information System) - переважно орієнтовані на підтримку діяльності перших керівників підприємств та організацій (інформація в них видає головним чином, у вигляді діаграм та графіків; при цьому використовуються спеціалізовані засоби, такі як діаграми впливу (діаграма ІШИКАВА);
o групові системи підтримки прийняття рішень (ГСППР) - для підтримки колективного вироблення рішень (приклади: PLEXSYS, Decision Explorer та ін.);
o систему підтримки прийняття рішень, побудовані на знаннях (наприклад. GURU).
Усі типи СППР допомагають менеджерам знаходити відповіді на питання, пов’язані з необхідністю прийняття рішень. Питання можуть бути різними. Наприклад, менеджер може звернутися до бази даних із запитом про розмір щорічного продажу певного товару протягом останніх п’яти років; про товари, яких не було в наявності на складі в період більше п’яти днів протягом місяця; про клієнтів з найбільшим обсягом замовлень у певному році. Менеджерів також може цікавити чи прибутковим є підприємство; чи досягаються цілі і обсяги продажу. Спеціалізовані СППР можуть підтримувати процеси прийняття рішень, що стосуються тільки поточної діяльності компанії, або розв’язання стратегічних проблем. СППР оперують широким діапазоном даних, що відносяться до різних періодів, засобами для аналізу інформації, надаючи користувачам можливість визначення важливих питань і допомагаючи їм оперувати відповідною інформацією щодо цих питань.
Проте користувачі СППР мусять знати певні застереження щодо таких систем. Те, що ми можемо отримати від системи, не завжди є тим, що нам необхідно, а те, що нам необхідно, не завжди буде отримане або досягнуте. Досить часто перебільшують можливості СППР за її впровадження, а менеджери чекають багато чого від нової СППР. Необхідно враховувати, що навіть найкраща СППР не зможе виявити погані рішення. Деякі менеджери будуть продовжувати ставити неправильні запитання і формулювати неправильні висновки на підставі отриманої ними інформації. Отже, слід пам’ятати, що корпоративні СППР можуть ускладнити проблему і посилити шкоду, що завдається помилками у прийнятті рішень.
Однак, незважаючи на такі застереження, завдяки широкому діапазону охоплюючої інформації і високій окупності витрат широкомасштабні СППР користуються великою популярністю серед користувачів.
Розроблювачі, проектувальники і користувачі СППР мають бути критичними споживачами СППР. Навіть у найкращому разі у СППР немає необхідності виконувати всі функції і витягувати з усього користь. Це тільки самі ОПР можуть іноді отримати вигоду з швидко знайденого невеликого факту, чи можуть відшукати користь із проведеного найпростішого аналізу даних, чи з перегляду даних у вигляді заздалегідь підготовленої доповіді або зображеної на екранах елементарної виконавчої інформаційної системи.
6. Список використаної літератури
1. Вітлінський В.В. Моделювання економіки. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003.
2. Ситник В.Ф. та ін. Системи підтримки прийняття рішень. - Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004.
3. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем. Навч. посіб. - Вид.2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001.
4. Ситник Н.В. Проектування баз і сховищ даних. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004.
5. Ситник В.Ф., Орленко Н.С. Імітаційне моделювання. Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 1999.
6. Лазарєва С.Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000.
7. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000.
8. Галіцин В.К., Левченко Ф.А. Багатокористувацькі обчислювальні системи та мережі. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1997.
9. Береза А.М. Основи створення інформаційних систем. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001.
10. Щедріна О.І. Алгоритмізація і програмування процедур обробки інформації. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001.
11. Шарапов О.Д., Дербенцев В.Д., Семенов Д. Є. Системний аналіз. Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003.
12. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.
13. Вовчак І.С. Інформаційні системи та комп’ютерні технології в менеджменті. Навч. посібник. - Тернопіль: 2001.
14.Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002.
[1] Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003.
[2] Ситник В. Ф. та ін. «Системи підтримки прийняття рішень». — Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004.
[3] Галіцин В.К., Левченко Ф.А. «Багатокористувацькі обчислювальні системи та мережі». Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1997.
[4] Лазарєва С.Ф. «Економіка та організація інформаційного бізнесу».Навч. посіб.-К.: КНЕУ, 2000.
[5] Щедріна О.І. «Алгоритмізація і програмування процедур обробки інформації».Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001.