Втрати виробництва і собівартість продукції
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: «Втрати виробництва і собівартість продукції» Зміст 1. Сутність витрат і собівартість виробництва продукції; 2. Склад і класифікація витрат при визначенні собівартості продукціїРеферат на тему:
«Втрати виробництва і собівартість продукції»
Зміст
1. Сутність витрат і собівартість виробництва продукції;
2. Склад і класифікація витрат при визначенні собівартості продукції
3. Методика визначення собівартості продукції.
Витрати виробництва – це сукупні витрати живої та уречевленої праці в засобах виробництва, при виробництві конкретного виду продукції .
З теоретичної точки зору витрати виробництва поділяються на суспільні та індивідуальні.
Суспільні витрати – це витрати які відповідають вартості продукції, тобто вони лежать в основі еквівалентного обміну товару на товар. Згідно закону вартості, що обмін товару на товар повинен здійснюватися по суспільно-необхідній вартості в основі якої лежить:
1. Середня забезпеченість виробництва МТБ;
2. Середня напруженість працівників;
3. Середня кваліфікація працівників.
Індивідуальні витрати – це витрати конкретного підприємства на виробництво конкретного виду продукції.
Індивідуальні витрати відповідають собівартості продукції
Індивідуальні витрати класифікують за:
1. В залежності від того кому належать ресурси;
- внутрішні – витрати, які несе підприємство при використанні власних ресурсів
- зовнішні – це витрати, які несе підприємство при використанні ресурсів інших підприємств;
- економічні витрати – це сукупність внутрішніх із зовнішніх витрат.
2. В залежності від періоду використання витрат
- короткострокові витрати поділяються на постійні – витрати, які не пов’язані з обсягом виробництва продукції
- змінні - пов’язані з обсягом виробництва продукції;
- граничні витрати – це витрати які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції.
- Загальні витрати – це сукупність постійних та змінних витрат.
У довгостроковому періоді всі витрати змінні (постійних витрат немає).
3. в залежності від кількості видів продукції
- індивідуальні
- галузеві.
Індивідуальні витрати – витрати на окремий вид продукції;
Галузевий вид – витрати галузей (рослинництва, тваринництва)
3. В залежності від етапів формування витрат:
- технологічну;
- виробничу;
- повна.
Технологічна собівартість - це собівартість яка включає витрати пов’язані з технологією виробництва, а також витрати на організацію і управління виробництвом в цехах, бригадах, фермах (це загальновиробничі витрати).
Виробнича собівартість – це сукупність технологічної собівартості та витрат на організацію і управління підприємством в цілому (загальногосподарські витрати).
Повна собівартість – це сукупність виробничої собівартості та витрат на реалізацію і зберігання продукції.
4. В залежності від часу
- планова собівартість тобто це собівартість яка планується на початку року;
- звітну або фактичну собівартість - це собівартість яка складається в кінці звітного періоду
- провізорна собівартість - собівартість яка складається з фактичних даних за 3 квартали та планових витрат за 4 квартал.
2. Склад і класифікація витрат при визначенні собівартості продукції
Визначення собівартості продукції відбувається згідно затвердженого кабінета міністрів України типового положення по плануванню визначенню і калькуляції собівартості продукції.
Згідного даного положення визначення собівартості продукції.
Згідно даного положення визначення собівартості продукції відбувається за наступними принципами.
1. Єдність статей витрат
2. Єдність об’єктів калькуляції
3. Єдина методика розподілу статей витрат між різними об’єктами
Виділяють наступні статті витрат:
1. Оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби (виплата зарплати за фактично виконану роботу, вартість продукції, яка видана за рахунок зар. плати, виплати компенсую чого характеру, виплати щорічних і додаткових відпусток, обов’язкові відрахування на соціальні потреби, в пенсійний фонд , дарований фонд зайнятості..
2.Насіння та посадковий матеріал
3. Добрива
4. Засоби захисту рослин та тварин
5. Корми
6. Робота та послуги
7. Витрати на утримання основних засобів
8. Витрати на організацію і управління (загальновиробничі, загальногосподарські витрати.
9. Страхові платежі
10 Втрати від загибелі тварин
11 Інші витрати
Структура собівартості продукції – це відсоткове відношення певної статті витрат до загальної їх кількості.
Класифікація
1. По ролі у процесі виробництва:
- основні (пов’язані з процесом виробництва)
- накладні
2. По способу віднесення на виготовлену продукцію:
- прямі;
- опосередковані
3По складу витрат:
- прості скл. З одного елементу
- комплексні – склад. З двох елементів
4.По відношенню до обсягу виробництва:
- умовно постійні;
- умовно-змінні.
5. По часу участі:
- поточного року (витрати)
- витрати наступного року
Об’єкти калькуляції
1. В галузі рослинництва виділяють наступні об’єкти:
- окремі культури;
- групи культур
2. В галузі тваринництва:
- молочне стадо корів;
- молоко та приплід;
- молодняк ВРХ або доросла худоба на відгодівлі
- приріст маси
- свині
- приріст
- вівці дорослі – вовна, - птиця доросла –яйце , - молодняк птиці – приріст.
3. Методика визначення собівартості продукції.
В с/г при виробництві продукції можемо отримувати 3 види продукції : основну продукцію, спряжену продукцію, побічну продукцію.
Перш ніж розчати визначення собівартості продукції за будь-якою методикою спочатку визначаємо види продукції або об’єкти калькуляції.
Методика визначення:
1. Метод прямого віднесення витрат на відповідні види продукції. Даним методом визначають соб. 1 ц. картоплі, зеленої маси кукурудзи, однорічних трав.
2. Метод виключення вартості побічної продукції з загальної суми витрат, при цьому побічна продукція оцінюється по нормативній собівартості або фактичним витратам. Цим методом визначають собівартість одного з приросту живої маси ВРХ молодняку ВРХ та свиней.
3. Метод розподілу витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з ознак спільної для видів отриманої продукції. (витрати енергії кормів згідно цієї ознаки на молоко відноситься 90% витрат, а на приплід 10%
4. Метод оцінки витрат одержаний експертним шляхом (наприклад експертним шляхом встановлено, що 1 голова приплоду ВРХ складає собівартість 60 кормо-днів утримання тварин.
5. Метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються централізовано.
6. Метод розподілу витрат пропорційно вартості продукції в оцінці по реалізаційним цінам. Даним методом визначається одиниця собівартості продукції овочівництва та вівчарства.
1 Сутність інтенсифікації та її економічне зростання
Відтворення – це неприливний процес виробництва матеріальних благ. Відтворення буває просте, звужене і розширене.
Інтенсифікація пов’язана з розширеним відтворенням
Інтенсифікація – це процес розширеного відтворення, який передбачає послідовне вкладення засобів виробництва в одиницю земельної площі з метою збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, а відповідно збільшення прибутку на підприємстві.
Процес інтенсифікації здійснюють за допомогою з-х шляхів
1. Екстенсивний шлях
2. інтенсивний шлях
3. комбінований шлях
Рівень інтенсивності с/г виробництва
Процес інтенсифікації характеризує 3 – групи показників:
1. характеризує рівень інтенсивності, тобто забезпечення підприємства ресурсами;
2. характеризує результати діяльності підприємства;
3. Характеризує економічну ефективність інтенсифікації або коли ми співставляємо результати з затратами.
1. Рівень інтенсивності відношення суми основних фондів +поточних витрат, без амортизації до загальної площі с/г угідь.
Якщо потрібно визначити забезпечення підприємства в цілому то всі показники розраховують на площу с/г угідь, якщо потрібно розрахувати інтенсивність галузі рослинництва всі показники розраховують на ріллю. Якщо необхідно розрахувати інтенсивність галузі тваринництва то всі показники розраховуються на 1 гол. Скота.
2. Показники результату діяльності підприємства.
До другої групи показників відносять урожайність основних с/г культур, а також продуктивність с/г тварин.
3. група показників припадає на 100 га с/г угідь (ВП. ТП, ВД, ЧД, П)
До показників економічної ефективності відносять показники:
1. припадає на 100 га. с/г угідь.
2. Припадає ВП на:
Ефект – результат тих або інших заходів, які проводяться в с/г.
Ефект буває: - виробничий, економічний, соціальний.
Виробничий ефект – ефект який показує кількість отриманої продукції у натуральному виразі.
Економічний ефект , який визначається у грошовому вимірі.
Соціальний ефект , який відображає стан умов праці і побуту працівників. Економічна ефективність – категорія яка показує ціною яких ресурсів був досягнутий даний ефект, тобто для визначення економічної ефективності необхідно спів ставити результат з витратами, які ми понесли для досягнення цього ефекту.
Види економічної ефективності.:
1. Народногосподарська
2. економічна ефективність галузева.
3. підприємства
4. Виробництва окремого виду продукції
5. Від застосування заходів.
Критерієм народногосподарської ефективності є кількість отриманого національного доходу на душу населення
Критерієм останніх економічної ефективності окрім ефективності заходів є рівень рентабельності.
| Рос-во |
Твар-во |
| 1. урожайність, ц/га |
1.Продуктивність тварин |
| 2.ППг, ППр |
2.ППг, ППр |
| 3. Тм |
3. Тм |
| 4. Ціна |
4. Ціна |
| 5. С/Б 1 ц. вир. |
5. С/Б 1 ц. вир. |
| 6. Прибуток |
6. Прибуток |
| 7. Рівень рентабеьності |
7. Рівень рентабеьності |
Рівень рентабельності буває: виробничий , комерційний
Ціноутворення та ціна на с/г продукцію
1. Сутність цін їх роль та система в с/г виробництві.
2. Методи визначення рівня цін та його використання для аналізу виробничих ы економічних параметрів діяльності підприємства.
Ціна – це грошовий вираз вартості товару
Основні функції ціни, яку роль відображає ціна в ринкових умовах.
1. вимірювальна або облікова функція грошей – заключається що ціна в єдиних грошових знаках вимірює вартість товару, тобто вона відображає суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару
2. Планова ф-я – внутрішньогосподарське планування виробництва і розподілу, обміну і споживання продукції у вартісному виразі відбувається за допомогою ціни на плануючі процеси.
3. Регулююча – заключається в тому, що в ринковій економіці ціна представляє основний інструмент рівноваги попиту та пропозиції.