Запальні захворювання жіночих статевих органів
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: Запальні захворювання жіночих статевих органів” План Етіологія запальних захворювань (збудники). Шляхи проникнення збудників. Класифікація за локалізацією.Реферат
на тему:
“Запальні захворювання
жіночих статевих органів”
План
1. Етіологія запальних захворювань (збудники).
2. Шляхи проникнення збудників.
3. Класифікація за локалізацією.
Серед захворювань жіночих статевих органів запальні процеси займають перше місце по частоті і зустрічаються у 60-65% гінекологічних хворих.
Запальні захворювання нерідко знижують продуктивність хворої, а інколи можуть загрожувати її життю. В результаті перенесеного запального захворювання у хворої можуть появитися порушення менструальної функції, безпліддя.
Найбільш частою причиною запальних захворювань являються інфекційні збудники, а також термічні, хімічні, механічні і деякі інші фактори.
Із збудників важливе значення мають стафілокок, стрептокок, віруси, гонокок, кишкова паличка, мікобактерія туберкульозу, мікробні асоціації (декілька видів збудника), трихомонади.
У 30% хворих при запальному процесі були виділені гонокок і кишкова паличка, у 23% - стрептокок і кишкова паличка. Досліджуючи мікрофлору, видалених при операції маткових труб, було виділено гонокок лише у 2% хворих. Низький процент висіяності гонокока пояснюється стерильністю маткових труб і нашаруванням іншої мікрофлори. Ряд авторів думають, що в етіології запальних захворювань гонокок продовжує займати провідне місце в даний час. Бактеріологічні дослідження, які були проведені при септичних захворюваннях з летальним кінцем, показали, що стрептокок був виявлений у 66,1%, а стафілокок – тільки у 12,8% хворих. По сучасних даних причиною найбільш важких форм сепсису являється антибіотикостійкий стафілокок. Бактеріальна флора за послідні 20 років змінилася: якщо раніше виявляли стрептокок, то в останні роки – грамнегативні бактерії і різні види біогенного стафілокока.
Серед різноманітних збудників, які викликають хронічний запальний процес в статевих органах жінок важливу роль відіграють променеві грибки – актиноміцети.
Встановлено, що в період епідемії грипу відмічають активацію стафілококової інфекції, що значно обтяжує перебіг запального процесу.
Доказана роль умовно патогенних мікроорганізмів у виникненні запального процесу.
У виникненні затяжних довго протікаючи процесів певну роль відіграють також трихомонадна інвазія і актиномікоз.
Перебіг даного захворювання буде залежати від степені вірулентності мікроба і стану імунореактивних сил організму, що проявляється віком, загальним станом хворих, наявністю супутніх захворювань (анемія, авітаміноз та інші).
Дослідження показали, що майже у половини хворих з гінекологічними захворюваннями трихомонада виявляється з мікоплазмою. Але мікоплазма володіє низькою вірулентністю, і особливо важливої ролі в етіології цієї патології не відіграє.
Висока частота запальних процесів в жіночих статевих органах пояснюється ще такими факторами і в першу чергу анатомічним розміщенням. Запалення статевих органів нерідко співпадає з абортом (особливо кримінальним), пологами, діагностичними і лікувальними внутріматковими маніпуляціями. При цьому може порушуватись цілісність слизової оболонки (шийки, матки), а також прилеглих тканин (наприклад, розрив шийки матки під час пологів), що сприяє проникненню інфекції. Інфікування статевих органів можливе при запаленні інших органів черевної порожнини (наприклад, при апендициті, запаленні сигмовидної кишки і інше за рахунок топографічних взаємовідношень цих органів.
До несприятливих факторів, які послаблюють опірність організму інфекції і сприяючим виникнення запалення слід віднести аборт, пологи, післяпологовий період, менструацію, малокрів’я, авітаміноз, голодування, переохолодження, вогнища хронічної інфекції, довготривалі і тяжкі запальні захворювання, які виснажують захисні сили організму.
Шляхи поширення інфекції. Із вогнища інфекції мікроорганізми можуть поширюватись:
1) по кровоносних судинах (гематогенно);
2) по лімфатичних судинах (лімфогенно);
3) інтраканалікулярно (по тканинах, контактно);
4) канакулярно (по маткових трубах);
5) визхідний шлях (знизу – догори, наприклад, з піхви - в шийку матки - в матку).
Часто спостерігається тенденція комбінованого поширення інфекції.
Запалення – складна рефлекторна реакція організму на дію шкідливих тканин, порушення кровообігу, пропотівання рідини і міграція в тканини лейкоцитів і лімфоцитів. Це супроводжується загальною реакцією організму: гарячкою, лейкоцитозом і іншими змінами реактивності організму в сукупності з напруженням гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Мікроб-вірус визначає формування вогнища запалення і виникнення початкових процесів захворювання. В хронічній стадії мікробний фактор втрачає ведуче значення і в патогенезі захворювання вирішальну роль беруть загальні функціональні порушення (зміна в нервовій, ендокринній, судинній і інших системах).
По сучасних уявленнях, запальна реакція складається із наступних взаємозв’язаних компонентів: змінами паренхіми, судинних реакцій з ексудацією, виділенням біологічно-активних речовин, фагоцитоза, фізико-хімічними змінами в тканинах і проліферативними процесами. Пошкодження клітин, яке сприяє запаленню, розповсюджується на субклітинні структури, мітохондрії, які являються основними носіями кислотно-відновних ферментів. Утворюються недоокис ленні продукти – знижується дихальний коефіцієнт тканин. Крім цього пошкодження клітин супроводжується накопиченням в запальній тканині іонів калію, натрію, хлору, аніонів фосфорної кислоти. Подразнення чутливих нервових закінчень осматично-активними речовинами, кислотами, полі пептидами, гістаміном викликає больові відчуття.
Класифікація. В розвитку запального процесу розрізняють три стадії:
- гостру;
- підгостру;
- хронічну.
Кінець захворювання може бути: повне виздоровлення, неповне виздоровлення з порушеннями анатомічної будови і функції органа, перехід процесу в хронічну форму з можливими загостреннями, руйнуванням тканини органу (при гнійно-некротичному запаленні), а інколи смерть хворої.
Запальні захворювання класифікують за локалізацією:
І. Запалення зовнішніх статевих органів:
1) Вуловіт – запалення зовнішніх статевих органів, як правило, поєднується із запаленням піхви, що носить назву вульвовагініта;
2) Бартолініт – запалення великої залози передвер’япіхви;
3) Свербіж вульви – симптом запалення зовнішніх статевих органів і піхви;
ІІ. Запальні захворювання піхви:
1) Кольпіт – запалення слизової оболонки піхви.
ІІІ. Запальні захворювання матки:
1) Ендодервіцит (дервіцит) – пораження запальним процесом слизової оболонки шийкового каналу;
2) Ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки.
ІV. Запальні захворювання придатків матки:
1) Сальпінгофорит (аднексит) – запалення придатків матки (маткової труби і яєчники);
2) Піосальпінкс – накопичення гною в маткових трубах;
3) Сальпінгіт – запалення маткових труб;
4) Офорит – гнійне запалення яєчників.
V. Запальні захворювання тазової клітковини і очеревини:
1) Пельвіоцелюліт – запалення клітковини малого тазу;
2) Параметрит – ізольоване запалення навколо маткової клітковини;
3) Пельвиопритоніт – запалення тазової очеревини.
Література:
1) Я.П. Сольский, Л.И.Иванюта «Воспалительные заболевания женских половых органо» (ст. 6-17).
2) В.А.Загребина, А.М.Торгинов “Гинекология” (ст. 96-114).