Аналіз ефективності використання оборотного капіталу
СОДЕРЖАНИЕ: Класифікація оборотного капіталу у практиці планування, обліку та аналізу. Відображення розмірів і джерел поповнення власних оборотних коштів у фінансовому плані, аналіз їх оборотності. Оптимальне співвідношення оборотного капіталу і обсягів продаж.Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю. Термін «оборотний капітал» (на українських підприємствах вживають термін «оборотні кошти») застосовується щодо поточних активів підприємства.
У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал поділяють за такими ознаками:
1.За функціональним призначенням в процесі виробництва: оборотні фонди та фонди обігу.
До оборотних фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу — це готова продукція, товари, грошові кошти та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.
Такий поділ оборотного капіталу необхідний для окремого аналізу часу перебування оборотного капіталу в процесі виробництва та обігу.
2.За практикою контролю, планування та управління: нормовані та ненормовані оборотні кошти.
На підприємстві можуть бути встановлені норми на виробничі запаси, готову продукцію, товари.
3.За джерелом формування оборотного капіталу: власний і позиковий оборотний капітали.
Величина власного оборотного капіталу визначається як різниця між розділом IIактиву балансу і розділом IVпасиву балансу.
Позиковий оборотний капітал формується у вигляді банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості, він надається підприємству в тимчасове використання.
4.За ліквідністю (швидкістю перетворення на грошові кошти): найліквідніші активи; активи, що швидко реалізуються; активи, що повільно реалізуються; активи, що важко реалізуються.
5.За рівнем ризику вкладання капіталу: оборотний капітал з мінімальним, невеликим, середнім і високим ризиками вкладання.
Оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладання — це грошові кошти, короткострокові фінансові вкладання. Оборотний капітал з невеликим ризиком вкладання — дебіторська заборгованість (крім сумнівної), виробничі запаси (крім залежаних), залишки готової продукції і товарів (крім тих, що не користуються попитом). Оборотний капітал із середнім ризиком вкладання — МШП, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Оборотний капітал з високим ризиком вкладання — сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.
6. За матеріально-майновим станом: предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), готова продукція, товари, грошові кошти і кошти у розрахунках.
Основні джерела формування оборотних коштів поділяються на:
•Власні джерела — це статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування (валюта балансу — всього за розділами II, III, IV, Vпасиву балансу; всього за розділом І).
•Позичені кошти, якими можуть бути: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобовязання, короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями та ін.
Відомо, що під впливом цілої низки обєктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства виникає додаткова потреба в оборотних коштах, тому підприємство використовує позичені кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні займи. Разом із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, які оформляють у вигляді займів, векселів, товарних кредитів, авансових платежів.
Підприємства можуть користуватися також інвестиційними податковими кредитами, які, власне кажучи, є тимчасово відстроченими податковими зобовязаннями підприємства. Для одержання інвестиційного податкового кредиту підприємство укладає договір із податковою адміністрацією.
•Додатково залучені джерела, які охоплюють кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобовязання за розрахунками: за отримані аванси, з бюджетом, за позабюджетними платежами, за страхування, з оплати праці, з учасниками, за внутрішніми розрахунками, інші поточні зобовязання, а також резерви за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.
Визначити потребу в оборотному капіталі можна кількома методами.
Аналітичний метод полягає в тому, що потреба в оборотних коштах розраховується за кілька років і обчислюється середня величина.
Потреба розраховується за формулою
Поб = 3 + ДЗ - КЗ,
де Поб - потреба в оборотному капіталі;
3 — запаси;
ДЗ — дебіторська заборгованість;
КЗ — кредиторська заборгованість.
Одержана у такий спосіб середня величина коригується з урахуванням змін у запланованому періоді.
Метод прямого розрахунку ґрунтується на застосуванні норм запасу та одноденного обороту за кожним елементом нормованих оборотних коштів: виробничих запасів, готової продукції.
Спочатку розраховується незавершене виробництво, очікувана дебіторська заборгованість, необхідні грошові кошти і цінні папери, а потім розраховується загальна потреба в оборотному капіталі.
Коефіцієнтний метод заснований на результатах методу прямого розрахунку, які коригуються у звязку з очікуваною динамікою зростання обсягу виробництва.
Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щороку відображають у фінансовому плані.
Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — перебувають у прямій залежності від швидкості обороту оборотних коштів.
На стабільність фінансового стану підприємства значний вплив справляє прискорення обороту оборотних коштів, адже:
по-перше, від швидкості обороту коштів залежить розмір річного обороту (підприємство, що має невеликий обсяг коштів, але більш ефективно їх використовує, може досягти такого самого обороту, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обороту їх);
по-друге, з оборотністю повязана відносна величина витрат, що знижує собівартість одиниці продукції;
по-третє, прискорення обороту на тій або іншій стадії круго-обороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) зменшує тривалість обороту на інших стадіях.
Слід наголосити, що необхідність планування (нормування) оборотних коштів за умов ринку і повної господарської самостійності не зникає.
Обовязкові для використання нормативи встановлюються вищою управлінською структурою.
Дотримання нормативів, які використовуються для внутрішнього аналізу, має постійно контролюватися. Виявлення причини утворення наднормативних витрат або неповних нормативів можливе лише за умов здійснення внутрішнього управлінського аналізу. Аналіз нормованих оборотних коштів проводиться як взагалі, так і за окремими балансовими статтями, всередині статей — за групами, всередині групи — за видами для виявлення змін у структурі та кількості цінностей. Стан виробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, який проводять на складах матеріально відповідальні особи і бухгалтерія.
Незавершене виробництво аналізують за фактичними даними в залишках напівфабрикатів і деталей у кожному цеху (коморі, на робочому місці), а також враховують норми та запаси кожного виду деталей і напівфабрикатів. Аналіз запасів готової продукції здійснюють також за даними аналітичного обліку складів. При цьому визначається кількість продукції, яка тривалий час зберігається на складі, не відвантажена через низьку якість, нетоварний вигляд, відсутність попиту.
Необхідно визначати щоденний запас за кожним видом оборотних коштів, для чого наявний залишок ділять на середню витрату. Часто нормативів на оборотні кошти не дотримуються через недостатню обґрунтованість їх. Тому у випадках, коли відхилення від нормативів неможливо переконливо пояснити, потрібно перевірити правильність розрахунку нормативів.
Для обґрунтованості оцінки стану оборотних коштів аналізують передусім динаміку їх, адже балансові залишки обігових коштів на кінець року нижчі від залишків па поточні дати. Це пояснюється тим, що перед складанням заключного балансу перевіряється його реальність проведенням інвентаризації, результатом якої є, як правило, списання не виявлених протягом року витрат. Аналізуючи стан нормованих оборотних коштів на підприємстві, слід зазначити, що і перевищення нормативів негативно впливає на його фінансовий стан, адже це призводить до перетягування коштів із позапланових джерел, зростання кредиторської заборгованості тощо.
Для ліквідації наднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тих матеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, розчистити незавершене виробництво, вжити заходів для забезпечення відвантаження покупцям усієї готової продукції.
На оборотні кошти і в цілому на весь фінансовий стан підприємства впливають виробничі відносини між підприємствами акціонерної форми власності і приватними підприємствами.
Приватні підприємства за свої послуги за певних умов вимагають непомірно високу плату, яку інші підприємства не можуть сплатити, що інколи призводить до повної зупинки виробництва.
Отже, аналізуючи етап оборотних коштів за умов ринкової економіки, потрібно розглядати всі конкретні причини, виявляти негативні і вживати конкретних заходів для їх усунення. За даними форми 1 «Баланс», форми 2 «Звіт про фінансові результати» визначають і аналізують показники оборотності оборотних коштів.
1. Оборотність у днях (Од) — кількість днів, протягом яких оборотні кошти завершують повний оборот.
Визначається за формулою
Од = Со (Д/Р),
де Со — середній залишок оборотних коштів, грн;
Д — кількість днів аналізованого періоду;
Р — оборот коштів за цей період.
Середній залишок оборотних коштів у цілому або будь-якого з видів їх обчислюють за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків розділів IIта IIIактиву балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.
2. Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх здійснюють оборотні кошти за аналізований період.
Цей коефіцієнт характеризує розмір виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визначається за формулою
Ко = Р/СО,
де Ко — коефіцієнт оборотності;
Р — виручка від реалізації, грн;
Со — середній залишок оборотних коштів за аналізований період.
Коефіцієнт оборотності коштів — це фондовіддача оборотних коштів.
3. Тривалість одного обороту в днях (По) — визначається за формулою
По = Д/Од,
де По — тривалість одного обороту, дні;
Д — кількість днів аналізованого періоду (90, 360);
Од — оборотність оборотних коштів.
4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (К3).
Він визначає суму оборотних коштів, що авансуються на одну гривню виручки від реалізації, і обчислюється за формулою
К3 = (Со/Р)100,
де К3 — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;
Со — середній залишок оборотних коштів, грн;
Р — виручка від реалізації продукції, грн;
100 — коефіцієнт переведення гривень в копійки.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (К3) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Чим менший коефіцієнт завантаження коштів, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.
Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за поточний рік з аналогічними показниками за минулий рік. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршення використання оборотних коштів. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.
Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства наведено у табл. 42, що складається за даними форми 1 та форми 2.
Таблиця Аналіз оборотності оборотних коштів за звітний період
| Показник | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення |
| 1. Виручка від реалізації, тис. грн | 58000 | 63 000 | 5000 |
| 2. Кількість днів аналізованого періоду | 360 | 360 | 0 |
| 3. Одноденна виручка, тис. грн | 161,11 | 175,00 | 13,89 |
| 4. Середній залишок оборотних коштів, тис. грн | 5133 | 5207 | 74 |
| 5. Оборотність оборотних коштів, днів (рядок 4 • рядок 2/рядок 1) | 31,86 | 29,75 | -2,11 |
| 6. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, кількість оборотів (рядок 1 /рядок 4) | 11,30 | 12,10 | 0,80 |
| 7. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, к. (рядок 4/рядок 1) | 8,85 | 8,27 | -0,58 |
Як бачимо з таблиці, оборотність оборотних коштів за рік прискорилась на 2,1 дня (29,75 -31,86 = -2,11), це привело до:
а) збільшення коефіцієнта оборотності коштів па 0,8 обороту (12,10- 11,30 = 0,8);
б) зниження коефіцієнта завантаження коштів в обороті на 0,58 к. (8,27 - 8,85 = -0,58).
На зміну оборотності оборотних коштів впливають два чинники:
1) зміна обсягу виручки від реалізації продукції;
2) зміна середнього залишку оборотних коштів. Вплив першого чинника визначають так.
Середній залишок оборотних коштів
за минулий рік/Одноденна виручка за звітний рік -
— Оборотність оборотних коштів за минулий рік.
Отже, в результаті зростання обсягу виручки від реалізації оборотність прискорилася на 2,5 дня (5133/175 - 31,8 = —2,5 дня).
Вплив другого чинника (зміни середнього залишку оборотних коштів) визначається за формулою
Зміна середнього залишку/Фактична одноденна виручка.
У нашому прикладі збільшення середнього залишку оборотних коштів на 74 тис. гри уповільнила оборотність оборотних коштів на 0,4 дня (74/175 = 0,4 дня). Разом: -2,5 + 0,4 = -2,1 дня.
Метою аналізу оборотності оборотних коштів є також визначення грошових коштів, що були вивільнені з обороту в результаті прискорення оборотності оборотних коштів або додатково залучені в оборот унаслідок уповільнення оборотності оборотних коштів. Для цього проводять розрахунок:
різницю в оборотності оборотних коштів у днях множать на звітну одноденну виручку.
За даними нашого прикладу прискорення оборотності оборотних коштів на 2,1 дня вивільнило з обігу грошові кошти в сумі 367,5 тис. грн.. Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності оборотних коштів, можна визначити, користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті. Так, якщо в минулому році для одержання однієї гривні виручки було витрачено 8,85 к. оборотних коштів, то у звітному році тільки 8,27 к., тобто менше на 0,58 к. на кожну гривню виручки.
Отже, загальна сума економії оборотних коштів з усього обсягу виручки становить:
Слід наголосити, що за умов ринкової економіки, аналізуючи тільки оборотність оборотних коштів, не можна дати однозначну відповідь щодо прискорення або уповільнення оборотності їх.
Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності оборотних коштів виявляє недостатність товарно-матеріальних запасів, що в подальшому може гальмувати розвиток бізнесу, а інколи низький показник оборотності виправданий, наприклад, якщо очікується підвищення цін на сировину і напівфабрикати.
Аналізуючи це питання, слід обовязково порівняти темпи зростання обсягів продажу з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростання обсягів продажу будуть вищими за темпи зростання виробничих запасів, це завжди свідчитиме про стабільний фінансовий стан підприємства.
Для аналізу ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві вивчається взаємозвязок між оборотним капіталом і обсягом продажу. Невеликий обсяг оборотного капіталу на підприємстві обмежує збут, а дуже великий свідчить про неефективне використання оборотних коштів.
Як же визначити оптимальне співвідношення оборотного капіталу і обсягу продажу?
Для кожного підприємства це співвідношення індивідуальне, і його можна знайти за допомогою коефіцієнта оборотності оборотного капіталу, який обчислюється за відомою формулою
Коб = В/Обк,
де В — виручка від реалізації;
Обк — середня величина оборотного капіталу.
Визначити оптимальне співвідношення можна, аналізуючи цей коефіцієнт: якщо підприємство при розрахованому коефіцієнті постійно використовує позиковий капітал, то це означає, що швидкість оборотності оборотних коштів недостатня і не забезпечує покриття витрат, розширення діяльності.
І навпаки, якщо при постійному обсягу продажу або його збільшенні підприємство одержує достатній дохід, то це означає, що досягнута ефективна швидкість оборотного капіталу.