Аналіз фінансового стану підприємства
СОДЕРЖАНИЕ: Аналіз фінансово-майнового стану та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Організація перевірки боргових прав і зобовязань. Як порахувати доходи підприємства. Як перевірити склад витрат. Аналіз динаміки валюти балансу та його структури.Аналіз фінансового стану
Завдання бухгалтерського обліку для аналізу
Аналіз фінансово-майнового стану та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства можливий лише за наявності вихідних даних для його проведення. Вихідні дані, в свою чергу, можна почерпнути лише з даних бухгалтерського обліку. До того ж не абияк поставленого, а зробленого на базі реальних подій, тобто тих, що насправді відбулися у господарстві, а не тих, що лише задокументовані, аби менше податків сплачувати. У противному разі фінансові показники, добуті аналізом, будуть перекрученими, тобто такими як і той бухоблік, що хворий на витратоманію. І як наслідок - користі з проведеного аналізу не буде. Не забувайте, що фінансовий аналіз вашого підприємства перш за все потрібен вам самим.
Взагалі, пора відходити від практики ведення бухгалтерського обліку для когось. Наприклад, для податкових інспекторів. Тим паче, що, як ми всі давно переконалися, бухгалтерський облік нашим податківцям менш за все потрібен. До речі, дані податкового обліку (валові доходи і валові витрати) зовсім не варто застосовувати при аналізі, оскільки вони не містять жодного фінансового показника.
Важливість достовірності облікових даних
1. Організація перевірки боргових прав і зобовязань
Бухгалтери добре знають, що арифметичний збіг дебету з кредитом означає лише дотримання подвійності в записах, але не завжди є ознакою правильності визначення фінансового результату або фактичної наявності активів, у тому числі боргових прав, а також достовірності виведення величини боргових зобовязань. Важливу роль відіграють первинні документи, що надійшли до бухгалтерії, правильність їх оформлення та ще те, як бухгалтер зрозумів той чи інший документ. Можливо, тут потрібна допомога керівника.
Отже, в той день, на який ви з бухгалтером домовились звірити достовірність облікових даних з реальним, на вашу думку, станом справ, бухгалтер повинен покласти на ваш стіл визначену ним дебіторську і кредиторську заборгованість у розрізі всіх зовнішніх субєктів, котрі мали справу з підприємством. Якщо при перегляді цих залишків у вас виникатимуть запитання - бухгалтер повинен пояснити, яким чином виникло те чи інше сальдо розрахунків, тобто відтворити картину від самого початку даної угоди. Може статися, що для закриття розрахунків не вистачає відповідного первинного документа (накладної, акта тощо). Його необхідно передати бухгалтеру для проведення. Можлива також ситуація, коли бухгалтер не зрозумів зміст документа і помилково закрив розрахунки зовсім з іншим субєктом. Таке трапляється нерідко, особливо при наявності значної кількості дебіторів і кредиторів, та ще у разі коли відбуваються розрахунки по закриттю однієї угоди між трьома або більше учасниками. Проводки по таких угодах ми називаємо павуками, в них легко заплутатись, керуючись лише документами, тому іноді вони потребують додаткових пояснень. Це тим більше необхідно, коли виявляється, що документи від самого початку були неправильно оформлені і ця неправильність стала причиною помилок у бухгалтерських проведеннях.
Перевірка правильності відображення боргових прав (дебіторів) і боргових зобовязань (кредиторів) є дуже важливою справою, оскільки операції, котрі проводяться по цих рахунках, мають значний вплив на формування підсумкового балансу, який ви збираєтесь аналізувати.
Щодо перевірки наявності матеріальних активів, що входять до складу основних і поточних, то її зовсім необовязково проводити щомісяця. Це завдання виконує інвентаризація, яка систематично проводиться згідно з офіційно встановленими термінами, а також внутрішнім розпорядком підприємства.
Після перевірки правильності виведення сальдо розрахунків по дебіторах і кредиторах можна переходити до перевірки формування дохідної і витратної частини бухгалтерського обліку, тобто найважливіших оборотів по рахунках, а саме тих, що беруть участь у формуванні фінансового результату.
2. Як порахувати доходи
З доходами неважко розібратися. Варто лише скласти разом суми по накладних, за якими провадився відпуск товарно-матеріальних цінностей, а також робіт, послуг і нематеріальних активів на сторону (незалежно від термінів їх оплати). Відображені в цінах реалізації, вони будуть оборотами по кредиту р. 46 (реалізація) або різних його субрахунків (у разі ведення двох або більше видів діяльності).
До складу доходів від реалізації повинно увійти як усе те, що відпускалося в кредит (Дт 62 Кт 46), так і за готівку (Дт 50 Кт 46). При цьому не слід забувати відпуск ТМЦ у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі (Дт 70 Кт 46) і безоплатний відпуск ТМЦ або надання послуг (Дт 88 Кт 46).
Довідка ГК:
Основні форми звітності, що використовуються при аналізі фінансового стану:
Форма 1 - Баланс;
Форма 2 - Звіт про фінансові результати та їх використання;
Форма 3 - Звіт про фінансово-майновий стан (складається, як правило, раз на рік, але при бажанні ніщо не заважає робити це частіше).
Позареалізаційні доходи підприємства поповнюються також різними безоплатними надходженнями. Обходячи р. 46, вони одразу потрапляють до оборотів по кредиту р. 80 Прибутки і збитки поточного року. Крім того, бувають також інші позареалізаційні надходження. У тому числі і грошові. Їх теж необхідно врахувати.
Від загальної суми оборотів по кредиту р. 46 одразу слід відкинути величину ПДВ - вона не ваша, а тому до складу реалізації не повинна входити. Якщо на даному етапі перевіряєте торговельну діяльність, відкиньте від отриманої суми ще й величину собівартості товарів, що увійшли до складу реалізованих. Залишиться валовий дохід (не плутати з податковим валовим доходом!).
3. Як перевірити склад витрат
Витратну частину перевіряти слід у порядку, зворотному до того, за яким її формують бухгалтери. Тобто спочатку беріть до уваги загальну величину витрат, потім перевіряйте кожну статтю або елемент, з яких склалися витрати; в свою чергу, кожен з елементів розкладайте на ті величини, з яких отримана його сума. Наприклад, якщо сума оборотів по кредиту р. 71 (розрахунки з підзвітними особами), що увійшла до дебетових оборотів того чи іншого витратного (20, 23, 44 і т. ін.) рахунка, видалася вам занадто великою або малою, одним словом, підозрілою, - знайдіть ті величини, з яких вона склалася (відрядження і різні господарські витрати). Для цього відкрийте відомість по цих розрахунках, а якщо і вона по якихось позиціях не допоможе, зверніться до первинних документів (авансових звітів). Так, згори донизу, від синтетичних реєстрів через аналітичні аж до первинних документів, перевіряється формування витратної частини. Це відомий аудиторський метод.
Позитивна різниця в оборотах по кредиту р. 46 і оборотах по дебету цього рахунка становить прибуток, отриманий по відповідному виду діяльності, негативна - збитки. Тут хочеться звернути увагу читачів на те, що обороти по кредиту р. 46 не повинні бути засміченими тими операціями, які не є насправді доходами від реалізації. Практика показує, що деякі бухгалтери у разі отримання збитків, замість того, щоб відобразити їх червоним кольором по дебету р. 46 і кредиту р. 80, списують їх величину з кредиту р. 46 в дебет р. 80 чорним кольором, як звичайно. Все ніби правильно, одне погано: сума збитків штучно збільшує величину доходів від реалізації та робить облік некрасивим і малопридатним для бліцаналізу. Крім того, по засмічених оборотах важко орієнтуватися при складанні звітних документів. Не варто боятися червоного кольору. Ним не лише помилки виправляють, але й збитки показують, і величину торгових націнок на реалізацію списують, і у деяких інших випадках застосовують.
Звітні форми - база даних для аналізу
Переконавшись у достовірності облікових даних, можна дозволити бухгалтеру складати звітні форми, а дочекавшись, коли вони будуть перед вами, - братися до аналізу.
Однак аналіз буде неповним, якщо не порівнювати отримані показники з тими, що були виведені на початок звітного періоду.
Якщо ви бажаєте проаналізувати фінансово-майновий стан підприємства, використовуйте ф.1 і ф.3, щоправда, іноді можна обійтися одним лише балансом; якщо предметом вашого аналізу є фінансово-господарська діяльність, використовуйте ф.1 і ф.2, застосовуючи при цьому деякі розшифрування по видах діяльності. Разом це й буде аналізом фінансового стану. Фінансового з точки зору отриманих результатів та забезпечення статутної діяльності відповідними фінансовими ресурсами, тобто знаходження джерел покриття: власних і позикових. Фінанси - це перш за все джерела, тобто справжні кошти, а не та грошова маса, якою ми володіємо на певну дату.
Активи підприємства, тобто все наявне майно і цінності разом з борговими правами, розташовані у лівій частині балансу. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ - основні активи, другий і третій - поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок - тим вища ліквідність облікованих там активів.
Пасиви (права сторона балансу) - це джерела утворення активів, тобто кошти власні (р. І) і позикові (р. ІІ і р. ІІІ). У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансові зобовязання (кредити), які можуть бути довгостроковими (р. ІІ) і поточні зобовязання (р. ІІІ), тобто по тих коштах, що ніхто насправді не мав на меті вам позичати, вони утворюються поточною господарською діяльністю. Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: зарплата, заборгованість перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами.
Баланс - це звітний документ, який складається на базі тих залишків (сальдо), які підприємство має станом на певну дату. Дебетові сальдо з головної книги записуються до активів, кредитові - до пасивів.
Зменшують (точніше, коригують) суму активів деякі контрактивні статті. До їх числа належать: знос ОФ, знос МШП і торгова націнка - всі ці рахунки, незважаючи на те що завжди мають кредитові сальдо, записуються на зменшення облікової вартості відповідних їм активів: основних засобів, МШП, товарів, відтворюючи таким чином їх справжню балансову вартість. Величину зносу ОФ і МШП, а також величину торгової націнки на ще не реалізовані товари не можна віднести до числа пасивів, оскільки вони не відображають ні зобовязань, ні капіталу.
Зменшують (коригують) суму пасивів деякі контрпасивні статті: збитки, а також перевитрати цільових фондів. Ніхто ж не заперечуватиме, що дебетове сальдо фінансових результатів (збитки) не може бути віднесеним до активів як таке, що не відображає якихось цінностей: ні наявних, ні очікуваних. Збитки зменшують розмір власного капіталу, тому записуються до першого розділу пасиву зі знаком мінус. Так само негативно впливають на розмір власного капіталу дебетові сальдо по фондових рахунках, тобто витрати, не перекриті цільовим фінансуванням. Це витрати ще не заробленого прибутку.
Звіт про фінансово-майновий стан складається як із залишків, так і з оборотів по статтях, що відображають як майно підприємства (основні засоби, нематеріальні активи, товари, запаси, незавершене виробництво і т. ін.), так і його фінансові ресурси (статутний фонд, фонди спеціального призначення та цільового фінансування, ресурси зовнішніх надходжень, у тому числі бюджетних, і т. ін.). Крім того, у ф.3 містяться докладні довідки про проведені переоцінки, наявність власних оборотних коштів, недостачі і псування тощо. Форма 3 просто докладніше розгортає перед користувачем картину, відображену у формах 1 і 2, і потрібна лише у разі проведення поглибленого аналізу.
Слід ще сказати, що аналіз фінансового стану можна проводити і на базі даних самої лише головної книги, адже саме з неї переносяться дані до звітних форм. Щоправда, у згрупованому вигляді. Головна книга, як найважливіший синтетичний реєстр, це і баланс, і звіт про фінансові результати, і звіт про фінансово-майновий стан, і взагалі все, що бажаєте знати про своє підприємство під однією обкладинкою. Однак, щоб по ній вміти аналізувати, потрібен досвід головного бухгалтера. Для головного бухгалтера правильно складена головна книга читається як роман. Іншим користувачам, у тому числі і керівникам, потрібна інформація на одному аркуші. Для цього складаються вищеназвані звітні форми, затверджені за єдиним зразком.
Довідка ГК:
Баланс та звіт доповнюють один одного
Якщо Баланс, як звітний документ, відображає сальдо по рахунках, згрупованих у статті, то Звіт про фінансові результати складається з оборотів по найважливіших рахунках: реалізація, витрати, податки, фонди і т.ін. Отже, Баланс - це документ про стан НА певну дату, Звіт про фінансові результати - це документ про діяльність ЗА певний період.
Аналіз динаміки валюти балансу та його структури
Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом - то добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла. Дуже добре, якщо це вийшло за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б його разом зі збільшенням суми позикових коштів, однак над збільшенням одних тільки боргових зобовязань варто замислитись. Дуже погано, коли збільшення кредиторської заборгованості відбувається при низькій ліквідності активів (про ліквідність дивіться нижче).
Зменшення валюти балансу сигналізує про деяке згортання діяльності підприємства. Отже, слід зупинитися на виявленні причин згортання. Тут єдиний для всіх діагноз поставити неможливо, причини у кожного свої, і кому як не керівникові знати, чому зменшилася сума активів. Багато залежить від того, по яких саме статтях спостерігається зменшення. Не зовсім правильною є думка, ніби зменшення валюти балансу призводить до втрати платоспроможності. Іноді це буває наслідком так званого чищення балансу, а саме: звільнення від зайвих звязків з іншими субєктами.
Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежити простим порівнянням абсолютних величин залишків по кожній статті балансу на кінець періоду із залишками на початок. Таким порівнянням підлягають також і підсумкові величини по розділах.
Ознакою незадовільної роботи є наявність простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості:
- товари відвантажені, не сплачені в строк;
- розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк;
- довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк;
- короткострокові кредити та позики, що не погашені в строк;
- розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк.
У разі виявлення сум по таких статтях слід вимагати надання аналітичних розшифрувань у розрізі кожного дебітора (кредитора) для прийняття рішень щодо ліквідації такого роду заборгованостей. Тривожним сигналом може служити зростання абсолютних величин по цих статтях порівняно з попереднім звітним періодом.
У такому разі варто оцінити платоспроможність підприємства і визначити коефіцієнт ліквідності.
Довідка ГК:
Валюта балансу - це загальний підсумок всіх статей Активу або Пасиву балансу.
Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів
Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому прострочена дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.
Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.
Враховуючи правило зростаючої ліквідності, фахівці розрізняють три рівні платоспроможності підприємства:
- грошова;
- розрахункова;
- ліквідна.
Коефіцієнт грошової платоспроможності К.г.п. (його ще називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:
Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення
К.г.п. = ----------------------------------------------------------------------------------
П.р.II + П.р.III
фінансовий майновий господарський баланс
Грошові кошти - назва статті Активу балансу (підсумок рядків з 260 до 290), див. стор. 12 спецвипуску Звіт.
Короткострокові фінансові вкладення - назва рядка Активу балансу (рядок 250), див. стор. 11 Звіту.
П.р.II - підсумок II розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 Звіту;
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 Звіту.
Визначте ці коефіцієнти на початок і кінець звітного періоду та порівняйте їх між собою. Таким чином, стане зрозумілим: зросла грошова платоспроможність підприємства чи зменшилась протягом звітного періоду. Значення цього коефіцієнта не повинно бути менше 0,2. Але вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання.
Коефіцієнт розрахункової платоспроможності К. р.п. визначається відношенням суми залишків по статтях коштів, короткострокових фінансових вкладень, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:
(А.р.ІІ + А.р.ІІІ) - Запаси і НЗВ
К. р.п. = ---------------------------------------------------------------
П.р .ІІ + П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 Звіту;
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 Звіту.
Запаси - балансова вартість виробничих запасів (рядок 080 Активу балансу), див. стор. 9 Звіту;
НЗВ - балансова вартість незавершеного виробництва (рядок 110 Активу балансу), див. стор. 9 Звіту.
П.р.II - підсумок II розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 Звіту;
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 Звіту.
Значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду теж порівнюють між собою. Слід сказати, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди вищий за коефіцієнт грошової платоспроможності, адже при його визначенні в чисельнику, крім коштів і короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні, активи.
Коефіцієнт ліквідної платоспроможності К. л. п. визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ ІІ + розділ ІІІ) до загальної суми фінансових і поточних зобовязань:
А.р.ІІ + А.р.ІІІ
К. л.п. = --------------------------------
П.р.ІІ + П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 Звіту;
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 Звіту.
П.р.II - підсумок II розділу Пасиву балансу (рядок 545), стор. 14 Звіту;
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 Звіту.
Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобовязань. Однак найчастіше користуються середнім коефіцієнтом ліквідності К. лікв. (сер.), без урахування різних рівнів платоспроможності. Він визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобовязань:
А.р.ІІ + А.р.ІІІ
К. лікв. (сер.) = -----------------------------------------------
П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 Звіту;
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 Звіту.
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 Звіту.
Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобовязань. Щоправда, середній коефіцієнт ліквідності не завжди може бути правдивим. Іноді він може лише потішити душу керівника, але не допоможе у реальному житті. Адже запаси і продукція у стадії незавершеного виробництва не так скоро перетворюються на гроші, як цього хотілося б. Тому реальнішим вважається так званий коефіцієнт критичної ліквідності. Коефіцієнт критичної ліквідності К. лікв. (крит.) визначається відношенням величини поточних активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточних зобовязань.
(А.р.ІІ + А.р.ІІІ) - Запаси і НЗВ
К. лікв. (крит.) = ------------------------------------------------------------------
П. р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 Звіту;
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 Звіту.
Запаси - балансова вартість виробничих запасів (рядок 080 Активу балансу), див. стор. 9 Звіту;
НЗВ - балансова вартість незавершеного виробництва (рядок 110 Активу балансу), див. стор. 9 Звіту.
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 Звіту.
Вельми бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Але на практиці це буває нечасто, і тому можна задовольнитись його значенням 0,8-0,9.
У разі коли активи виявляються низьколіквідними, існує загроза потрапити у скрутне фінансове становище. Проте надто висока ліквідність (коефіцієнт ліквідності значно перевищує одиницю) говорить про недоліки у використанні поточних активів, що тягне за собою пониження показника прибутковості (рентабельності).
Якщо відношенням суми поточних активів до суми поточних зобовязань визначається середній коефіцієнт ліквідності, то різниця між цими двома величинами визначає величину оборотного (робочого) капіталу ОК:
ОК = (А.р.ІІ + А.р.ІІІ) - П.р.ІІІ
А.р.II - підсумок II розділу Активу балансу (рядок 150), див. стор. 10 Звіту;
А.р.III - підсумок III розділу Активу балансу (рядок 320), див. стор. 12 Звіту.
П.р.III - підсумок III розділу Пасиву балансу (рядок 750), стор. 15 Звіту.
Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. При наявності на балансі довгострокових кредитів їх теж слід врахувати, адже довгострокові кредити спрямовуються на капітальні вкладення і не повинні брати участі у поточній господарській діяльності.
У разі необхідності можна проаналізувати структуру активів визначенням питомої ваги кожної зі статей у загальній сумі валюти балансу. Визначати їх зростання (зменшення) порівняно зі станом на початок звітного періоду. При цьому значне зростання залишків по статтях запасів і витрат не завжди є ознакою розширення виробництва. Це може бути викликано вповільненням обороту цих активів.
Для того, щоб зробити правильний висновок, необхідно застосувати інші коефіцієнти, визначення яких потребує не лише даних Балансу (сальдо), а й Звіту про фінансові результати (обороти). Наприклад, коефіцієнт оборотності запасів.