Будизм
СОДЕРЖАНИЕ: Живе вчення Будди: Тем, кто охвачен враждою и страстью, Нелегко постичь это ученье. Страсти предавшись, тьмою объятые, Они не поймут того, что тонко,Живе вчення Будди:
Тем, кто охвачен враждою и страстью,
Нелегко постичь это ученье.
Страсти предавшись, тьмою объятые,
Они не поймут того, что тонко,
Что глубоко и трудно для постиженья,
Что против теченья их мысли.
Винайя-питака.
ВСТУП
Буддизм - найдревніша з трьох світових релігій. Він старіший за християнство на пять сторіч, а іслам молодший його на цілих дванадцять сторіч. У громадському житті, культурі, мистецтві багатьох азіатських країн буддизм зіграв роль не меншу, ніж християнство в країнах Європи й Америки.
Запитайте буддиста про те, як виникнула релігія, яку він сповідає, і ви одержите відповідь, що більше двох із половиною тисяч років тому її проголосив людям Шак’ямуні (самітник із племені шак’їв). У будь-якій присвяченій буддизму книзі ви знайдете засновану на релігійній традиції розповідь про життя мандрівного проповідника Сиддхартхи, названого Шак’ямуні і назвавшого себе Будда (санскр. buddha), що означає “прояснений вищим знанням ”, “осінений істиною”.
Буддійська письмова традиція і сучасні нам дослідження становлюють ряд подробиць життя Готами Будди. Смерть Будди ставиться більшістю до 483 р. до нашої ери. Показано вік Вчителя – біля вісімдесяти років. Відомо місце народження Вчителя – Капилавасту, розташоване в Непальському Терае. Відомий царський рід Шак’я, з якого походить Готама, що покинув царський палац у віці близько тридцяти років для подвигу шукання загального блага. Деякі письменники зближують рід Шак’я з гірськими племенами, що населяли Непальський Терай.
ВИНИКНЕННЯ БУДДИЗМУ
Буддизм виникнув на території Індостана в YI ст. до н.е. Згодом він завоював мільйони послідовників у країнах Азії, але на території Індостана втратив свої позиції і фактично зникнув.
Виникнення буддизму повязується з життям і проповідницькою діяльністю Сиддхартхи Гаутами Будди.
Знаменита бенареська проповідь Будди вважається найфундаменталь-нішим документом віровчення буддизму.
Виникнення буддизму було повязане з появою ряду творів, увійшовших згодом до складу канонічного склепіння буддизму – Типітаки; це слово означає на мові пали “три кошики”. Типітаки розділені на три частини пітаки: Віная – пітака, Суттапітака та Абхидхармапітака. Віная –пітака присвячена переважно правилам поводження ченців і порядкам у монаських общинах. Центральну і найбільшу частину Типітаки складає Сутта-Ніпата. Вона містить величезну кількість розповідей про окремі епізоди життя Будди і його віровчень на різноманітні теми. У третьому кошику – Абхидхармапітаці знаходяться головним чином проповіді і повчання на етичні та абстрактно – філософські теми.
У буддизмі існують декілька напрямків, названі махаяною – “ широкою колісницею ”, хінаяною – “ вузькою колісницею ” (або тхеравадою – “ щирим навчанням ”) і варджаяною – “ діамантовою колісницею “.
БУДДА
“ Його імя було Сиддхарта, а родове прізвисько Гаутама. Він народився близько 563 р. до Р.Х. біля Гімала, на межі Непала.
Батько Сиддхарти Шуддходана був раджою напівзалежного князівства. Мати Сиддхарта померла через декілька днів після його народження. Раджа, що безтямно кохав її, переніс усе своє почуття на сина. Його рано став тривожити характер дитини. Ще хлопчиком Сиддхарта любив віддаватися неясним мріям: відпочиваючи в тіні дерев, він занурювався в глибокі споглядання, переживаючи моменти незвичайних просвітлінь.
Шуддходана вирішив будь-яким способом відвернути сина від його думок і настроїв. Але чи можливо сховати життя від юнака, що з ранніх років замислювався над її таємницями, чи можна сховати від нього ту сумну істину,що усе навколо повне страждання.
Легенда розповідає, що якось царевич, гуляючи зі своїм візником Чанном, зненацька побачив старезного старця і, уражений його видом, став
розпитувати слугу про старість. Він був приголомшений, взнавши, що це
спільний уділ усіх людей.
Його охопила відраза до усього, ніщо не могло повернути безпечності дитинства. Світ, життя виявилися неприйнятними. Це було повстання проти самих основ будови всесвіту, заколот надісторичного значення.
І от, – розповідав Будда, – покинув я рідний будинок свій заради безпритульності і став прочанином, що здобуває блага на незрівнянному шляху вищого світу.
У той час йому йшов тридцятий рік.
Вивчивши філосовскі системи і зрозумівши, що вони не можуть розвязати його проблем, що мучили, захотів звернутися до йогів–практиків.
Потім, покинувши своїх наставників, Гаутама усамітнився в джунглях, для того, щоб самому безстрашно кинутися стежею самокатування. І от, в один прекрасний день, коли після багатогодинної нерухомості він намагався піднятися, ноги, на жах друзів , що спостерігали цю сцену, відмовилися його тримати, і Гаутама замертво повалилася на землю. Усі вирішили, що це кінець, але сподвижник був просто в глибокій непритомності від виснаження.
Відтепер він вирішив відмовитися від марного самокатування.
Щасливий випадок допоміг йому. Дочка одного пастуха, змилувавшись над аскетом, принесла йому рисової юшки. Гаутама прийняв її милостиню і вперше за довгий час втамував свій голод.
Весь день він відпочивав у тіні квітучих дерев на березі ріки, а коли сонце почало сідати, влаштував собі ложе серед коренів величезного баньяна і залишився там на ніч.
І отут відбулася найвизначніша подія в житті Гаутами. Роки роздумів і мук, шукання і самозречення, весь його внутрішній досвід, що надзвичайно удосконалив душу, – усе це зібралося воєдино і дало плід. Явилося довгождане “ просвітління ”. Раптово Гаутама з незвичайною ясністю побачив усе своє життя і відчув загальний звязок між людьми, між людством і незримим світом. Весь Всесвіт став перед його поглядом. І усюди він бачив швидкоплинність, текучість, ніде не було спочинку, усе неслося в невідому далечінь, усе у світі було пов’язано, одне відбувалося після іншого. Таємничий надлюдський порив знищував і знову відроджував живе. Ось він – “ будівельник удома ”! Це Тришна – спрага життя, спрага буття. Це вона обурює світовий спочинок. Сиддхарті здавалося, що він є присутнім при тому, як Тришна знову і знову веде до буття втікшого від нього. Тепер він знає з ким треба боротися, щоб знайти порятунок від цього страшного світу, повного плачу, болю, скорботи. Відтепер він став Буддою – Проясненим ...”
ДОГМАТИ
Я – картина світу.
Всесвіт у буддійській догматиці має багатошарову будову. Можна нарахувати десятки небес, що згадуються в різноманітних канонічних і
неканонічних творах хінаяни і махаяни.
Усього існують, за уявленнями цієї космології, 31 сфера буття, розташовані одне над одним, знизу догори по ступенях своєї піднесеності й одухотвореності. Вони діляться на три розряди: кармолока, рупалока й арупалока.
У кармалоку входять 11 ступенів або рівнів свідомості. Це – нижча сфера буття. Тут повністю діє карма. Це цілком тілесна матеріальна сфера буття, що лише на вищих своїх рівнях починає переходити в більш вищі стадії.
Рівні з 12-го по 27-й відносяться до більш високої сфери споглядання –рупалоке. Тут уже дійсно не пряме грубе споглядання, а уява, але воно ще повязане з тілесним світом, із формами речей. І нарешті, останній рівень – арупалока – відмежована від форми і від тілесного матеріального початку.
Те, як виглядає чуттєвий світ у буддизмі, наочно показує картина релігійного утримання, названа “ сансариін-хурде ”, тобто “ колесо сансари”.
На традиційному малюнку величезний страшний дух-мангус, слуга владики смерті, тримає в зубах і пазурях велике коло, що символізує сансару.
У центрі кола – невеличке кругле поле, у якому сплелись тіла змії, півня і свині. Це символи тих сил, що викликають неминучі страждання: злості, хтивості і неуцтва.
Навколо ценрального поля розташовано п’ять секторів, що відповіда- ють можливим у сансаре формам переродження. При цьому пекло поміщається завжди внизу, а світи людей і небесні жителі – у верхній частині кола.
Правий верхній сектор зайнятий світом людей. По нижньому краю цього сектора розташовані фігури, що символізують людські страждання: жінка, що народжує, старець, мрець і хворий.
Зліва вгорі такого ж розміру сектор займають тенгриї та асури, що у вічній ворожнечі, кидають одне в одного списи і стріли.
Справа і зліва розташовані сектори тварин та “ біритів “. Тварини терзають один одного, сильні пожирають слабших. Страждання біритів полягають у безперервному голоді.
Земний суд, земні катування і страти знайшли відбиток у нижньому секторі кола. Посередині на престолі сидить самий владика смерті і пекла – Эрлик-хан (санкритське – Яма).
“ Сансариин – хурде ” розяснює і самий процес непорушного закону переродження в його буддійському розумінні. 12 нідан охоплюють отак
один за одним життя, причому етапи, на котрі цей процес буття розкладається, символічно зображені на нерухомо встановлених для кожного з них малюнках.
Малюнки, що символізують нідани, розташовані по широкому
ободі, що охоплює зовні головне коло колеса.
Минуле життя подане 2-ма ніданами. Перша зображається у вигляді сліпої старої, що не знає куди вона йде. Це – символ “ затьмареності ” (авідья), констатація факту залежності від пристрастей, прагнення до життя, наявність тієї помилки розуму, що робить неминучим нове переродження. Друга нідана символізується зображенням гончара за виготовленням посуду. Це – “ вчинене ” (сансара або карма).
Справжнє (дане) життя передане 8-мома ніданами:
1-ша нідана – мавпа, що рве плоди з дерева, – символ “ свідомості ” (виджняна), вірніше лише першого моменту нового життя, що, відповідно до буддійських уявлень, починається з пробуджння свідомості.
2-га і 3-тя нідани “справжнього життя ” протікають у період ембріонального розвитку людини. Ембріон переживань не має. Поступово укладаються “ шість баз ”, що служать “ органами чуттів ”, точніше “ актами чуття ” – зір , слух, нюх, дотик, смак і “ манас ”, під яким розуміється “ свідомість попереднього моменту ”. Символи – людина в човні і будинок із забитими вікнами.
4-та нідана “ зіткнення ” (спарша) символізується чоловіком і жінкою, що обнімаються. Вважається , що ще в утробі матері дитина починає бачити і чути, тобто елементи чуття стикаються зі свідомістю. Але приємних або неприємних емоцій не виникає.
5-а нидана – почуття (ведана),тобто свідоме переживання приємного, неприємного, байдужного, емоційна область свідомості. Ведану символізує зображення людини, в око якої потрапила стріла.
“ Почуття ” переростає в “ прагнення ” (тришна), що зявляється у віці статевого дозрівання і втілено на “ сансариін–хурді ” у вигляді людини з чашею вина.
“ Прагнення ” – 7-а нідана, що відповідає всебічному формуванню дорослої людини, коли в нього укладаються визначені життєві інтереси й уподобання. На малюнку людина, що рве з дерева плоди.
“ Бава ”, тобто життя, – остання нідана даного існування людини. Це розквіт його життєдіяльності, її спад, старіння і смерть. Символ бави – курка, що висижує яйця.
Майбутнє життя, охоплюється двома ніданами – “ народженням ” (джати) і ” старістю і смертю “ (джара–марана). Перша символізується зображенням жінки , що народжує, друга – фігурою сліпого старця, що ледь тримається на ногах . Народждення – це поява нової свідомості, а старість і смерть – усе життя, тому що “ старіння “ починається з моменту народження, а нове життя знову породжує прагнення і бажання, що викликають нове переродження.
ВЧЕННЯ ПРО ДУШУ
Відповідно до традиції, що бере початок у літературі Абхидхамми, те, що прийнято вважати особистістю, складається з:
а) “ чистої свідомості ” (читта або виджняна)
б) психічних явищ в абстракції від свідомості (чайтта)
в) “ чуттєвого ” в абстракції від свідомості (рупа)
г) сил, що сплітають, формують попередні категорії в конкретні сполучення, конфігурації (санскара,четана)
У буддійських текстах вказується на те, що Будда не раз говорив, ніби душі немає. Вона не існує як якась самостійна духовна сутність, що тимчасово живе в матеріальному тілі людини і покидає його після смерті, для того, щоб за законом переселення душ знову знайти собі іншу матеріальну в’язницю.
Проте буддизм не заперечував і не заперечує індивідуальної “ свідомості ”, що “ несе в собі ” весь духовний світ людини, трансфор- мується в процесі особистих перероджень і повинно ринутися до заспокоєння в нірвані.
У відповідності з вченням про драхми “ потік свідомого життя ” індивідуума в кінцевому рахунку є породженням “ світової душі ”, непізнаваного надбуття.
В міру свого розвитку буддизм усе далі відходив від початкових поглядів на душу, як на потік, як “ безперервність ” постійно мінливих індивідуальностей.
СТАВЛЕННЯ ДО ЗЕМНОГО ЖИТТЯ
Перша з чотирьох “ шляхетних істин ” формулюється так: “ У чому складається шляхетна істина про страждання? Народження – страждання; розлад здоров’я – страждання; смерть – страждання; скорбота, стогони, горі, нещастя і розпач – страждання; союз з нелюбимим –страждання; розлука з коханим – страждання; неотримання жагуче бажаного – страждання; коротше кажучи, п’ять категорій існування, у яких виявляється уподобання (до земного) – страждання ”. Чимало сторінок буддійської літератури присвячено тлінності всього земного. Окремі елементи свідомості змінюють один одного з величезною швидкістю. Можна лише простежити достатньо довгі “ ланцюжки моментів ”, що у своїй сукупності і складають “ потік свідомого життя ” кожного індивідуума.
Буддизм потребує відходу від розгляду зовнішнього стосовно свідомості людини світу. Розглядати його, на думку буддійських теологів, немає ніякої необхідності, тому що свідомість не відбиває цей світ
(він не існує), а породжує його своєю творчою активністю. Самий світ страждань, за вченням буддизму, тільки ілюзія, породження “ незнання “, “ заблудшої ” свідомості.
ШЛЯХ ДО ПОРЯТУНКУ
“ Друга шляхетна істина ” говорить, що джерелом страждань є “ жага
задоволень, жага буття, жага могутності “ .
“ Що ж є шляхетною істиною про припинення страждання? Це повне згасання і припинення всіх бажань і пристрастей, їхнє відкидання і відмова від них, звільнення і відділення від них. “
У своєму основному і головному значенні палійське слово “ ніббана ” або санкритське “ нірвана ” означає “ згасання ”, ” заспокоєння ”. Іншими словами, це кінцева ціль релігійного порятунку, це стан “ повного небуття ”, при якому “ переродження–страждання ” закінчаються. Весь дух буддизму змушує зближувати поняття нірвани з досягненням стану повного небуття.
Деякі дослідники з цим не згодні: “ Що ж згаснуло в нірвані? Згаснула жага життя, жагуче бажання існування і насолоди; згаснули помилки і зваби, їх відчуття і бажання; згаснуло мерехтливе світло низмінного я, індивідуальності, що приходить. “
“ Четверта шляхетна істина ” – практичний шлях, що веде до придушення бажань. Цей шлях називється звичайно “ cерединним шляхом ” або “ шляхетним вісімковим шляхом ” порятунку.
Це:
1.Правильні погляди, тобто засновані на “ шляхетних істинах “.
2.Правильна рішучість, тобто готовність до подвигу в імя істини.
3.Правильна мова, тобто доброзичлива,щира,правдива.
4.Правильна поведінка, тобто незаподіяння зла.
5.Правильний спосіб життя, тобто мирний, чесний, чистий.
6.Правильне зусилля, тобто самовиховання і самовладання.
7.Правильна увага,тобто активна пильність свідомості.
8.Правильне зосередження, тобто вірні методи споглядання і медитації.
МОРАЛЬ
На відміну від ченців, мирянам давався простий етичний кодекс Панча Шила (Пять заповідей), що зводився до такого:
1.Утримуйся від убивства.
2.Утримуйся від злодійства.
3.Утримуйся від блуду.
4.Утримуйся від брехні.
5.Утримуйся від збуджуючих напоїв. Крім цих заповідей “ упасаки ” повинні були дотримуватись вірністі Будді, його вченню й ордену.
Палійскі сутри містять багато яскравих визначень високих якостей
Готами Вчителя, що вказав шлях. Приведемо деякі з них: “Він начальник
каравана, фундатор, учитель, незрівнянний вихователь людей. Людство котилося, подібно колесу візка по шляху до загибелі, що заблудилося без провідника і покровителя. Він вказав їм вірний шлях. “ “Він владика колеса Благого Закону. Він лев Закону. “ (Шикшасамуччая. ст. 320)
“Він прекрасний врач – співчуттям він виліковує небезпечно хворих
людей. (Бодхичар’яватара. 7 - 24.)
“ Що Почитається Готама – орач. “ ”Його рілля – безсмертя. “ (Сутта Ніпата. т.80).
“Він світло світу. Що піднімається з землі, що відкриває приховане, що несе в темноті світильник, щоб очі , що мають, могли бачити – так Готама освітив своє вчення з усіх боків. “
“Він визволитель. Він звільняє, тому що самий був звільнений. “ Його моральні і духовні досконалості свідчать істину його вчення і міць впливу на навколишніх полягє в прикладі його особистої праці.
Якості Будди: Муні–мудрий з роду Шак’я, Шак’я Сінха – Шак’я лев. Бхагават – Благословенний. Сатха - Учитель. Джина – Переможець. Володар Благого Закону.
Незвичайно прекрасний цей прихід царя в образі могутнього жебрака. “Ідіть, ви, злидарі, несіть спасіння і добро народам.” В цьому побажанні Будди, в однім визначенні злиденні, укладена ціла програма.
Пізнаючи навчання Будди, розумієте, відкіля йде твердження буддистів: “ Будда – людина ”. Його вчення життя – поза всяких пересудів. Храм для нього не існує, але є місце зборів і будинок знань – тибетські дуканг і цуглаканг.
Сили, якими володіє Будда, не чудесні, тому що чудо є порушенням законів природи. Вища міць Будди цілком узгоджується з вічним порядком речей. Його надлюдські властивості “ чудесні “ настільки, наскільки діяльність людини повинна здаватися чудесною нижчим істотам.
“ Подвижникам, борцям щирого знання так само природно виявляти свої незвичайні спроможності, як птиці літати і рибі плавати. “
Будда, відповідно до одного тексту – “ Є лише старший із людей, що відрізняється від них не більш, ніж перше курча , що вилупилося , раніше інших від однієї квочки. “ Знання вознесло його в іншу категорію істот, тому що принцип диференціації закладений у глибині свідомості.
Особливо підкреслюється людяність Готами Будди в найдавніших писаннях, де зустрічаються вирази: “ Готама Будда – це найдосконаліший із двоногих. “
Будда заперечив існування бога. Будда заперечив існування вічної і незмінної душі. Будда дав вчення життя кожного дня. Будда дієво виступив
проти власності. Будда особисто боровся проти бузувірства каст і переваги
класів. Будда підтверджував досвідчене, достовірне знання і цінність праці. Будда заповів вивчати життя світу в повній його реальності. Будда заснував общину, передбачаючи торжество общини світу.
Деякими західними вченими прийнято було розглядати буддизм, як навчання розпачу і бездіяльності, що цілком не відповідає його головному характеру.
Будда, як щирий керманич загального блага, безстрашно розкрив
людству щирі небезпеки існування й у той же час зазначив шлях, як уникнути їх – шлях цей знання. Хто ж назве людину, що зупинила вас на краю провалля, песимістом?
Сотні мільйонів шанувальників Будди поширені по усьому світі і кожний із них підтверджує: “ Удаю до Будди, удаю до Навчання, удаю до общини. “
* * *
Література:
1. Кочетов А.Н. Буддизм. М.,Политиздат,1968.
2. Крывелев И.А. История религий. Т.2 М.,Мысль,1988.
3. Олександр Мень. Істория религии. М.,1994.