Діагностика маститів у корів
СОДЕРЖАНИЕ: Ефективність лікування тварин, хворих на мастит. Діагностика та експрес-методи виявлення субклінічних маститів. Лабораторна діагностика субклінічних маститів. Проба відстоювання за В.І. Мутовіним. Диференційна діагностика клінічних форм маститу.МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Факультет ветеринарної медицини
Діагностика маститів у корів
Методичні вказівки для студентів ФВМ зі спеціальності 7.130.501 – Ветеринарна медицина
Вступ
Мастит - запалення молочної залози, яке виникає у відповідь на дію несприятливих факторів і характеризується патологічними змінами у тканинах і секреті молочної залози.
За даними вітчизняних авторів мастит чистіше реєструється у корів (20-75 %); свиней (до 40 %); кіз і овець (до 20 %); у кобил мастит виникає у 5 % випадків. Субклінічна стадія маститу передує клінічний або ж реєструється після клінічного прояву.
Запалення молочної залозі супроводжується функціональними розладами у вигляді гіпогалактії і агалактії та погіршенням якості молока і молозива. В середньому молочна продуктивність знижується до 15 % при субклінічному маститі та до 40 % - при клінічному.
У зв’язку з масовим поширенням маститів серед корів (до 40 % від інших хвороб) значні економічні втрати реєструються у молочному скотарстві. Крім того, при випоюванні молозива від хворих тварин у новонароджених виникають розлади функції шлунково-кишкового тракту. При цьому до 5 % новонароджених телят гине. Якість виробів із молока хворих тварин знижується. При використанні молока, що містить патогенні мікроорганізми або їх токсини, у людей виникають розлади функції шлунково-кишкового тракту, ангіни, токсикоінфекції тощо.
Отже, мастит на субклінічній і клінічній стадіях перебігу зумовлює прояв негативних економічних, біологічних і соціальних наслідків.
Профілактика маститу ґрунтується на чіткій уяві про причини і розвиток патологічного процесу, а ефективність лікування залежить від своєчасності діагностики та застосування ефективних методів і препаратів залежно від стадії хвороби і фізіологічного стану самок.
Діагностика маститів
Ефективність лікування тварин, хворих на мастит, залежить від правильного і своєчасного діагнозу. Для цього хвору тварину досліджують, а саме: збирають анамнестичні дані, проводять клінічне дослідження вим’я, всього організму та визначають якість молока.
Збираючи анамнестичні дані насамперед визначають: 1) вік тварини і кількість отелень; 2) час останнього отелення; тривалість сухостійного періоду; 3) загальний стан тварини до і після захворювання; 4) умови утримання, годівлі та догляду; 5) стан молочної залози до і після родів, перебіг родів, стан тварини у післяродовий період; 6) захворювання молочної залози у попередні роки; 7) коли і як почалося захворювання і чим воно зумовлене; 8) величину добового надою до захворювання та надій за останню лактацію; 9) якість молока за зовнішніми ознаками, його кількість; 10) який перебіг мало дане захворювання, яку допомогу надавали тварині та її ефективність; 11) метод доїння, технічний стан та якість знезараження доїльної апаратури; 12) догляд за вим’ям та порушення правил технології машинного доїння; 13) поширення захворювання молочної залози в господарстві і в районі; 14) стан документації результатів досліджень на захворювання молочної залози.
Після збирання й аналізу анамнестичних даних розпочинають клінічне дослідження, яке складається із загального дослідження і дослідження вим’я.
При загальному дослідженні звертають увагу на загальний стан тварин, визначають температуру тіла, частоту пульсу і дихання, стан слизових оболонок, лімфатичних вузлів. У разі потреби досліджують органи травлення та ін.
Клінічне дослідження вим’я проводять до і після доїння шляхом зовнішнього огляду, пальпації, пробного доїння та визначення якості молока. Звертають увагу на розміри і форму вим’я в цілому, окремих часток і дійок, симетричність правої і лівої половини, стан шкіри та волосяного покриву.
Пальпацією визначають консистенцію часток вим’я, їх місцеву температуру, болючість, консистенцію і больову чутливість стінок молочної цистерни та кінчиків дійок. Температуру окремих ділянок вим’я визначають порівнянням теплового відчуття тильною поверхнею долоні руки симетрично розташованих точок. Для визначення болючості і консистенції всі ділянки вим’я по черзі злегка здавлюють.
У здорових корів шкіра молочної залози ніжна, легко збирається в складки, зміщується, а паренхіма промацується у вигляді пружної дольчатої тканини.
Пальпують також надвим’яні лімфатичні вузли, які розміщені біля верхніх меж задніх часток. В нормі ці залози рухливі, еластичні, не болючі, з голубине яйце або трохи більші, приплюснуті.
Потім прощупують дійки і видоюють молоко. Дійки беруть вказівним і великим пальцями, трохи здавлюють, розминають між пальцями і переміщують до верхівки, виявляючи морфологічні зміни і болючість. Пробним доїнням визначають тонус дійкового каналу, а пальпацією верхівки дійки – її морфологічні зміни.
Для визначення якості молока за зовнішніми ознаками його збирають (особливо перші порції) при пробному доїнні у чисту посудину і звертають увагу на колір, консистенцію, запах, наявність пластівців казеїну, згустків фібрину, гною, крові.
Під час масових обстежень молочних стад для виявлення у молоці цих домішок користуються спеціальними кухлями місткістю 0, 5 л з кришками з тонкої сітки або темної тканини. Для дослідження молоко видоюють на поверхню кришки. Пластівці казеїну, згустки фібрину, згустки гною та крові залишаються на поверхні і їх видно при огляді.
Для зручності постановки діагнозу на мастит наведемо їх диференційну діагностику (табл. 1).
Діагностика субклінічних маститів
Для виявлення субклінічних маститів важливо провести ретельне клінічне обстеження молочної залози та визначити органолептичні зміни якості молока. Дослідження проводять перед доїнням і після нього.
Оглядаючи вим’я, визначають величину та форму симетричних часток. Під час пальпації особливу увагу звертають на незначну болючість окремих частин, деяке затвердіння паренхіми, наявність в ній не болючих вузлів сполучнотканинних тяжів, кіст, а також на появу легкого опухання. Для визначення малопомітних морфологічних змін в залозі важливо порівнювати досліджувану частку з симетричною здоровою (праву передню з лівою передньою, праву задню з лівою задньою).
Звертаючи увагу на незначні зміни кольору молока (жовтувате, синювате), консистенції (водяниста) та появу в ньому дрібних пластівців, згустків. Порівнюють також зовнішні ознаки молока суміжних часток.
Субклінічний запальний процес можна виявити за зменшенням молокоутворення під час визначення молочної продуктивності окремих часток вим’я за допомогою чотирикамерного доїльного апарата.
В діагностиці субклінічних маститів перевага надається пробам (тестам), за допомогою яких виявляють зміни хімічного складу молока, його фізичні та біологічні властивості, кількість клітин у молоці, а також бактеріологічному дослідженню молока.
Для виявлення субклінічних маститів у корів застосовують як стійлові проби (експрес-методи), так і більш складні лабораторні дослідження.
Експрес-методи виявлення субклінічних маститів
При масових обстеженнях дійного стада в умовах молочного комплексу безпосередньо біля тварин застосовують експрес-методи з бромтимолблау, диамастином, мастидином, маститодіагностом та ставлять пробу відстоювання.
Більшість з цих експрес-методів ґрунтуються на визначенні зміни реакції (рН) молока та підрахунку в ньому кількості лейкоцитів прямими або посередніми методами.
Визначення зміни реакції (рН) молока. Свіжоздоєне молоко здорових корів має слабокислу реакцію (рН 6,5-6,7 з коливаннями 6,3-6,9). В разі запалення молочної залози реакція молока в більшості випадків стає нейтральною або слаболужною (рН 7,0 і вище). Рідко молоко при маститах набуває кислої реакції (рН 6,0 і нижче). Реакцію молока виявляють за допомогою певних індикаторів. Найбільшу цінність у діагностуванні субклінічних маститів мають реактиви бромтимолблау та димастин.
Бромтимолову пробу здійснюють за допомогою спирто-водного розчину бромтимолблау або індикаторних (бромтимолових) карток.
Для виготовлення розчину 0,5 г бромтимолблау розчиняють у 50 мл етилового спирту і додають 50 мл дистильованої води.
Методика дослідження. Молоко досліджують біля корови на молочно-контрольних пластинках. Для цього майстер машинного доїння в кожну заглибину пластинки з кожної дійки надоює по 1 мл молока (до мірної лінії) і передає пластинку ветеринарному працівникові, який визначає наявність у молоці крові, гною, пластівців, згустків, а також його колір і консистенцію. Потім в кожну заглибину додають 2-3 краплі розчину бромтимолблау, перемішують скляною, дерев’яною або пластмасовою паличкою і визначають колір молока.
Молоко здорових корів в реакції з бромтимолблау набуває салатового (жовто-зеленого), при субклінічному маститі - зеленого (світло-зеленого, зеленого, темно-зеленого) або синього забарвлення. Жовтий колір свідчить про кислу реакцію молока, яка спостерігається в молозивний період і зрідка при маститах.
Результати дослідження записують, а пластинку старанно миють теплою водою і витирають сухим рушником.
Проба з індикаторними (бромтимоловими) картками. На кожний кружок картки з фільтрувального паперу видоюють з відповідної дійки 1-2 краплі молока. Облік реакції здійснюють через 10-15 с. Відтінки кольорів кружків такі ж, як і при бромтимоловій пробі з розчином індикатора.
Наші дослідження та багатьох інших авторів доводять, що за допомогою бромтимолової проби можна виявити субклінічний мастит в лактаційний період. Треба враховувати, що під час запуску та в період сухостою секрет вим’я стає лужним і дає з бромтимолблау позитивну реакцію.
Точність досліджень з індикаторними картками дещо поступається порівняно з точністю їх при бромтимоловій пробі. Бромтимолові картки швидко адсорбують вологу і аміак з повітря корівника, тому можуть показувати позитивну реакцію і при відсутності маститу. З часом чутливість їх знижується.
Для визначення рН молока запропоновані й інші індикатори - розолова кислота, нейтральрот, крезолрот, фенолрот, бромкрезолпурпур та ін. Проте вони менш чутливі порівняно з бромтимолблау.
Деякі автори вважають, що на початку розвитку субклінічного запалення і особливо при механічному подразненні вим’я молоко не завжди має нейтральну або слаболужну реакцію і тому індикаторами за зміною рН молока не завжди можна виявити всі випадки захворювання корів на субклінічний мастит.
Визначення підвищеної кількості лейкоцитів у молоці непрямими методами. Молоко корів при нормальному стані вим’я містить лейкоцити, лімфоцити, епітелій альвеол і молочних ходів. Запальний процес в молочній залозі супроводжується різким збільшенням цих клітин, особливо лейкоцитів. Для визначення підвищеної кількості лейкоцитів в молоці якісними (непрямими) методами застосовують реактиви димастин, мастидин, маститодіагност та ін.
Проба з димастином (за В.І. Мутовіним). Димастин - це порошок, до складу якого входить поверхнево-активна речовина (сульфонат), індикатор (фенолрот), гіпосульфіт і глауберова сіль. В сухому місці активність димастину зберігається протягом кількох років. Застосовується він у вигляді 5 %-ного розчину в дистильованій воді. Дослідження проводять на молочно-контрольних пластинках біля корів. Для цього з кожної частки вим’я видоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину димастину з пляшки піпеткою-автоматом. Суміш перемішують дерев’яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 30 с. Реакцію оцінюють за утворенням згустку і забарвленням суміші.
Утворення желеподібного згустку пов’язане з вмістом у молоці великої кількості лейкоцитів. Його консистенцію позначають хрестами (від одного до чотирьох): один хрест (+) - дуже слабий згусток, суміш молока з реактивом тягнеться за паличкою у вигляді нитки; два хрести (++) - слабий згусток; три хрести (+++) - желе має консистенцію сирого курячого яйця, який важко викинути паличкою із заглибини пластинки; чотири хрести (++++) - дуже щільний згусток, який легко викидається паличкою із заглибини пластинки.
Реакція, позначена трьома хрестами, вважається сумнівною, чотирма – позитивною.
За допомогою димастину визначають також зміну реакції молока. Оранжеве забарвлення його свідчить про слабокислу реакцію (молоко від здорових корів),
червонувате (червоне, малинове, яскраво-червоне) – лужну і жовте - про кислу реакцію (молоко від хворих на мастит корів).
Проба з мастидином (за М.К. Оксамитним). До складу мастидину входить поверхнево-активна речовина (сульфонол) та індикатор (бромкрезолпурпур). Застосовується у 2 %-ній концентрації в дистильованій воді. Дослідження проводять також на молочно-контрольних пластинках безпосередньо біля тварин. Для цього в кожну заглибину пластинки до контрольної лінії з відповідної частки вим’я надоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину мастидину з пляшки піпеткою-автоматом. Молоко з реактивом перемішують дерев’яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 15-20 с. Під час обліку реакції враховують забарвлення суміші та утворення желеподібного згустку.
Колір молока здорових корів з мастидином світло-бузковий (димчастий), при лужній реакції – фіолетовий і при кислій - майже білий (молоко від хворих на мастит корів).
М.К. Оксамитний (1973) вказує, що колір суміші має лише орієнтовне, допоміжне значення, а утворення згустку - основне діагностичне значення для оцінки результатів дослідження. Утворення желеподібного згустку молока з мастидином визначають так само, як і з димастином.
Наші дослідження, а також дані авторів свідчать, що мастидинова проба чутливіша, ніж димастинова.
Отже, для бромтимолової і мастидинової проб характерні простота і швидкість виконання, чіткість і контрастність реакцій. При одночасному застосуванні їх можна правильно поставити діагноз субклінічного маститу.
М.К. Оксамитний, І.П. Даниленко (1977) пропонують пов’язувати проведення контрольних надоїв з визначенням у молоці процента жиру та дослідженням його на мастит 10 %-ним розчином мастидину на молочно-контрольних пластинках. Якщо реакція проби молока з 10 %-ним розчином мастидину позитивна або сумнівна, то за
допомогою 2%-ного розчину мастидину досліджують паренхімне молоко з кожної частки вим’я.
Проба з маститодіагностом (за Й.С. Загаєвським). Для приготування маститодіагносту в 1 л дистильованої води, підігрітої до 70-75 ОС, розчиняють 50 г триполіфосфату натрію і 300 г порошку сульфонолу. Коли суміш розчиниться, її фільтрують крізь марлевий фільтр і після охолодження до 20-25 ОС додають до неї 0,2 г водорозчинного бромтимолблау і 5 мл 1 %-ного спирто-водного розчину розолової кислоти. Після 3-5 хв. збовтування препарат готовий до застосування. При температурі від 1 до 5 ОС активність маститодіагносту не знижується протягом 3 років.
У разі запального процесу в молочній залозі суміш з 1 мл молока і 1 мл маститодіагносту у пробірці при перемішуванні протягом 1-2 хв. набуває слизистої тягучої консистенції, що стікає з стінок пробірки у вигляді суцільного желеподібного згустку або слизових смужок чи тяжів. Якщо гомогенна суміш не змінюється, це свідчить, що запалення немає.
Й.С. Загаєвський для приготування маститодіагносту рекомендує в 1 л води розчинити 350 г миючого порошку (Супутник, Сумгаїт, Кристал, Наталка, Лотос, Аеліта та ін.), підігріти суміш, довести її, помішуючи, до кипіння, профільтрувати крізь марлю і додати 0,2 г водорозчинного бромтимолблау та 5 мл спирто-водного розчину розолової кислоти. Під час перевірки корів на захворювання можна користуватись молочно-контрольними пластинками, проте при дослідженні молока в пробірці показники реакції чіткіші.
Безперечно, що при виявленні субклінічних маститів на промислових комплексах слід користуватись молочно-контрольними пластинками.
Результати досліджень багатьох авторів показують, що найчутливішим реактивом у діагностиці субклінічних маститів є маститодіагност, за допомогою якого виявляють згасаючі і початкові стадії запального процесу, а також зміни якості молока не тільки при маститах, а й при деяких фізіологічних станах корів (молозивний період, перед запуском, стадія збудження статевого циклу, у старих тварин).
Оскільки маститодіагност виявляє зміни якості молока у здорових корів, О.І. Пучковський та інші (1973) рекомендують при остаточному діагнозі маститів провести старанне клінічне обстеження тварин, а деякі дослідники у зв’язку з цим вважають, що маститодіагност слід застосовувати тільки для визначення у збірному молоці домішок молока від корів, хворих на мастити.
Проба відстоювання (за В.І. Мутовіним). Після обмивання і витирання вим’я сухим рушником в окремі пробірки надоюють по 10-25 мл паренхімного молока з кожної частки. Пробірки з молоком тримають в холодильнику при температурі 4-7 ОС протягом 16-24 год. Перевіряючи молоко, звертають увагу на його колір, наявність осаду, товщину і характер вершків. Для субклінічного маститу характерне синювате, водянисте молоко, товщина шару вершків менш як 5 мм, інколи вони містять багато лейкоцитів або слиз і пластівці. Основною ознакою запалення вим’я вважають появу білого, кремового або жовтуватого осаду в об’ємі 0,1 мм і більше. Якщо осад незначний (менш як 0,1 мм), але вершки містять пластівців або змінився колір молока, корова вважається підозрілою на захворювання.
Більшість авторів вважають пробу відстоювання простою, але тривалою, трудомісткою, а також не досить ефективною у діагностиці субклінічних маститів. В той же час В.М. Кар- ташова та ін. (1975) вказують, що діагноз на субклінічний мастит має бути підтверджений пробою відстоювання або бактеріологічним дослідженням.
Лабораторна діагностика субклінічних маститів
Для діагностики субклінічних маститів в умовах лабораторій проводять підрахунок лейкоцитів у молоці, бактеріологічне дослідження секрету вим’я, визначають активність каталази і лізоциму молока.
Визначення кількості лейкоцитів в молоці методами підрахунку. Підрахунок кількості лейкоцитів в молоці залишається достовірним критерієм для встановлення субклінічного маститу. Міжнародна федерація по молочній справі та більшість дослідників вважають наявність в 1 мл молока понад 500 тис. лейкоцитів ознакою запального процесу вим’я.
Визначення активності каталази. В молоці завжди містяться ферменти каталаза, редуктаза, діастаза, ліпаза та ін. Їх кількість залежить від ступеня обсіменіння молока мікроорганізмами. Збільшення ферментів у молоці свідчить про запальний процес у молочній залозі, зумовлений мікробами.
Визначення активності лізоцимів молока. Дослідженнями доведено, що молоко від здорових корів має високий титр лізоциму, а при субклінічному запальному процесі молочної залози та наприкінці лактації його вміст різко зменшується. У сухостійних корів, а також при різних захворюваннях лізоциму майже нема.
Бактеріологічні дослідження. Успішне проведення лікувальних і профілактичних заходів при захворюванні корів на мастити багато в чому залежить від швидкого і правильного визначення збудників запалення молочної залози.
Для бактеріологічного дослідження беруть паренхімне молоко у стерильні пробірки. Вим’я перед взяттям проб обмивають теплим 0,5 %-ним розчином миючого порошку або дезмолу, витирають змоченою у розчині хлорного вапна (0,025-0,05 % активного хлору) чи дезмолу і віджатою салфеткою. Шкіру дійок, особливо їхні кінчики, обробляють зволоженим у 70о денатурованому спирті тампоном. Видоювати молоко краще трьома пальцями, а не кулаком. Кінчик дійки при доїнні не повинен торкатися пробірки. Молоко досліджують відразу після взяття проб або не пізніш як через 4 год. Зберігати проби молока потрібно при температурі не вище 6 ОС, не допускаючи їх заморожування.
Майстер машинного доїння при взятті проб молока повинен чисто вимити руки і протерти ватним тампоном, зволоженим 70о денатурованим спиртом.
В лабораторії визначають загальне бактеріальне обсіменіння молока, наявність патогенних мікроорганізмів і чутливість мікрофлори молока до антибіотиків та інших ліків загальноприйнятими в мікробіологічній практиці методами.
Слід зазначити, що виділення мікрофлори з молоком із запальних часток вим’я відбувається не постійно.
Таблиця 1 - Диференційна діагностика клінічних форм маститу
| Форма | Загальний стан тварини | Стан молочної залози | Характеристика секрету | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| Серозний мастит | Пригнічений; може спостерігатися незначне погіршення апетиту та підвищення температури тіла | Уражені частки чи чверті збільшені, шкіра червонувата. Пальпацією встановлюють тістуватість чи щільність, напруженість, болючість і підвищення температури. Молочна продуктивність знижується | На початку захворювання молоко має нормальний вигляд, потім стає водянистим з пластівцями казеїну, синюватого кольору водянистої консистенції | |
Катаральний мастит: а) катар цистерни та молочних протоків |
Те ж | Частки молочної залози незначно збільшені. Можливе ущільнення нижньої ділянки молочної залози, підвищення температури шкіри і болючість. Продуктивність знижується | Перші цівки жовтуватого кольору з пластівцями та згустками казеїну; потім стає нормальним на вигляд. | |
| б) катар альвеол | — — | Уражені частки збільшені, при пальпації відчуваються дифузні або локальні ущільнення, незначна болючість і підвищення температури шкіри. Відмічається зниження продуктивності |
Пластівці та згустки казеїну виділяються від початку до кінця доїння. | |
| Фібринозний мастит | Значне пригнічення тварини. Погіршення або відсутність апетиту. Підвищення температури тіла. Іноді відмічається кульгавість на кінцівку з боку хворої частини вим’я. | Уражені частки або половина молочної залози значно збільшується, спостерігається почервоніння, легкий набряк шкіри, та підвищення температури, відмічається болючість та виражене ущільнення тканин, часто крепітація, збільшуються лімфатичні вузли вим’я. Рівень надою різко знижується. |
З ураженої частки виділяється мутний секрет жовто-сірого кольору з крихтами і пластівцями фібрину. | |
Гнійний мастит: а) гнійно-катаральний |
Загальний стан тварини пригнічується. Апетит погіршений або відсутній, значно підвищується температура тіла. | Уражена частка збільшена, температура шкіри підвищена, помірно або значно виражені болючість і ущільнення тканин; збільшені лімфатичні вузли вим’я. Процес супроводжується гіпогалактією. | Молоко сірувато-білого або жовтого кольору з домішками пластівців та гною. | |
| б) абсцеси молочної залози | Пригнічення загального стану тварини, погіршується апетит, підвищується температура тіла, яка при множинних абсцесах набуває ремітуючо-го характеру | Помірне або значне збільшення частки молочної залози (при множинних значне). Над поверхню абсцесів шкіра почервоніла, набрякла,напружена. Ущільнення тканин дифузне або локальне, може бути флуктуація. Болючість сильна, місцева температура підвищена. Регіональні лімфатичні вузли збільшені. Рівень надою знижується. | Молоко при одиноких абсцесах не змінюється, при множинних стає водянистим з домішками слизу та гною (якщо абсцес прорвав у ємкосистему) | |
| в) флегмона молочної залози | Тварина пригнічена апетит поганий або відсутній. Температура тіла підвищена. Виражена кульгавість. | Уражена частка або вся молочна залоза значно збільшена, шкіра напружена з розлитою чи смугастою гіперемією. Тканини ущільнені (кам’янисті), болючі. Місцева температура підвищена, регіональні лімфатичні вузли збільшені. Супроводжується гіпогалактією. | На початку захворювання секрет водянистий, з часом набуває сірого кольору з домішками пластівців | |
| Гемора-гічний мастит | Загальний стан тварини пригнічений, значно підвищується температура тіла | Уражена частка або вся молочна залоза значно збільшується, шкіра набрякла з червоними або багряними плямами, інколи з дифузною гіперемією. Тканини ущільнені, болючі. Місцева температура підвищена, регіональні лімфатичні вузли збільшені. Рівень надою знижується | Секрет водянистий, червонуватий, або червонуватий з пластівцями. | |
Список використа н но ї літератури
1. Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Урожай, 1995. – 288с.
2. Мастит сільськогосподарських тварин : Метод. рекомендації / Уклад: Г.Г. Харута, В.В. Касянчук, В.І. Хоменко та ін. – К,1997. – 78с.
3. Гончаров В.П., Карнов В.А., Якимчук И.Л. Профилактика и лечение маститов у животных. – М.: Росальхозиздат, 1980. – 174с.
4. Логвинов Д.Д., Чумакова Т.А. Физиология и патология вымени у коров. – К.: Урожай, 1971. – 268с.
5. Бриль В.С., Пошкурлат І.Г. Гігієна одержання молока і профілактика маститів у корів. – К.:Урожай, 1984 – 72с.
6. Ивашура А.И. Маститы коров. – М.: Колос, 1972 – 192с.
7. Оксамитний М.К. Субклінічні мастити у корів, - К.: Урожай, 1973 – 144с.