Способи і правила укладання плитки на вертикальну поверхню на цементному розчині

СОДЕРЖАНИЕ: Комплекс робіт із застосуванням системи матеріалів на основі сухих будівельних сумішей. Матеріали, які використовують для облицювальних робіт. Матеріали для кріплення плиток та заповнення швів. Підготовка плитки та поверхні. Правила укладання плиток.

Тема: Способи і правила укладання плитки на вертикальну поверхню на цементному розчині

Зміст

1. Загальні положення про облицювання поверхонь

2. Матеріали для кріплення плиток

3. Матеріали для заповнення швів

4. Технологічний процес облицювання поверхонь

4.1 Підготовка плитки

4.2 Підготовка поверхні

4.3 Загальні правила укладання плиток

4.5 Правила вивішування вертикальних поверхонь

5. Організація робочого місця

1. Загальні положення про облицювання поверхонь

Облицювання поверхонь будівельних конструкцій матеріалами Ceresit передбачає комплекс робіт із застосуванням цілісної системи матеріалів на основі сухих будівельних сумішей, які використовують окремо або в певній комбінації на відповідному етапі облицювання, а саме:

підготовку і ремонт основ будівельних конструкцій;

ґрунтування поверхонь основ;

приклеювання плит (плиток) до поверхонь будівельних конструкцій;

заповнення швів між плитами (плитками);

влаштування і герметизація деформаційних швів і примикань;

виконання інших допоміжних робіт.

Матеріали, які використовують для облицювальних робіт, наведено в табл.1.

Таблиця 1. Матеріали для облицювальних робіт.

Клеї Заповнювач для швів Допоміжні
Групи CM, CU Група СЕ Групи СТ, CN, CТ, CR, CL
11 - для керамічної плитки по стандартних основах 33 Super - для керамічної плитки, шов завширшки 2-5 мм

17, 117 Super, 14, 99 - ґрунтовки

29 - вирівнювальна штукатурка

Група CN 83 - ремонт і вирівню - ван

Група CN 83 - ремонт і вирівнювання елементів підлоги

Група СС 81, 83добавки до су мішей для підвищення еластичності та адгезії

Група CR 65, 66для влаштування гідроізоляції

Група CL 52стрічка для герметизації стиків і примикань

CS 25, Silikon, Akril - герметики для влаштування Деформаційних ШВ1В х герметизації примикань

14 - швидкотверднучий 42 - швидкотверднучий
15,115 - швидкотверднучий для мармуру та інших світлих порід натурального каменю
16 - для дрібноштучних облицювальних матеріалів (мозаїка та ін)

33 Super - шов завширшки

2-5 мм

117 - для плитки із природного каменю облицювання басейнів 35 Super - шов завширшки 4-15 мм 40, 41 - з високим сту пенем гідрофобності
17 - під усі види плитки й основи, в тім числі ті, що зазнають деформацій

37 - еластичний заповнювач

18 - під усі види плитки, щільність до 1 г/см3 37 - еластичний
19 - для великорозмірних плит під час облицювання
22 - епоксидний, для експлуатації в агресивному середовищі 44, 47, 48 - хімічно стійкий
23 - поліуретановий (еластичний), можна використовувати також як гідроізоляцію

33 Super + еластична

добавка СС 83

Для облицювання підлоги і стіни з плитки застосовують такі ручні інструменти.

Лопатку для плиткових робіт - при нанесенні і розрівнюванні розчину. Крім того, нею осаджують плитку.

Лопатку для розчину - для подання і розрівнювання розчину.

Молоток-кулачок - для забивання штирів.

Рейку-правило довжиною 1 - 1,5м - для розрівнювання розчинного прошарку за маяками.

Деревяну киянку - для осадження

плитки, укладеної на розчин.

Граблі з шириною захвату

300 мм - для розрівнювання шару розчину.

Фільончатий пензель - для нанесення розмічувальних рисок.

Гладилку - для витягування плінтуса з розчину.

Плитковий молоток - для підтесування керамічних плиток.

Металевий косинець - для розмітки і перевірки прямих кутів.

Розмічувальний шнур - для розмітки осьових ліній та інших операцій.

Висок - для влаштування і перевірки маяків.

Будівельний рівень - для укладання проміжних маяків, перевірки горизонтальності маячних рядів.

Зубчасті шпателя - для нанесення і розрівнювання рівномірним шаром на основі клейової мастики.

Для нанесення клейових мастик на тильний бік плитки:

пензель-ручник;

вузький зубчатий шпатель.

Гумовий молоток - для осаджування плитки, яку укладають на основу.

Рейсмус - для нанесення розмічувальних рисок при розкроюванні плитки.

Склоріз з роликами з твердого сплаву - для надрізування плитки перед її розкроюванням.

Кліщі - для відламування місцевих нерівностей відрублених або перерізаних плиток (виступів, бугрів).

Плитколом - для відламування вузьких надрізаних смуг керамічної плитки.

Волосяну щітку - для очищення поверхні під час нанесення клейової мастики.

Розшивку із змінними кінцями для ущільнення суміші, якою заповнюють шви між плитками.

Розмічування при проведенні робіт з облицювання поверхонь виконують за допомогою:

рулетки;

складнішого метра. Приготування розчинових клейових сумішей. Розчинові клейові суміші із сухих готують так. У відро наливають потрібний обєм води, засипають туди суху клейову суміш і перемішують за допомогою низькообертового дриля з насадкою (рис.2.6). Потрібні обєми води та тривалість перемішування сумішей залежно від їхніх марок наведено в табл.3.

Таблиця 3. Технологічні параметри приготування клейових розчинових сумішей

Параметр Матеріал Ceresit
CM 11 CM 14, CM 15 CM 16 CM 17 CM 117 CM 19

Обєм води на 1 кг

суміші, л

0,24 0,27 0,28-0,30 0,23 0,28-0,32 0, 20-0,24
Тривалість перемішування Перемішують до однорідної маси без грудочок, витримують 5 хв і знову перемішують 1 - 2 хв

Двокомпонентні клейові композиції готують так.

Два компоненти А і В композиції CU 22 постачаються в одній упаковці їх змішують у співвідношенні 3: 1 (за масою) за допомогою низькообертового дриля з насадкою до отримання однорідної маси.

Щоб приготувати композицію CU 23, у рідкий пастоподібний компонент (А) вводять сухий компонент (В) у співвідношенні 3: 2 (за масою) і перемішують за допомогою низькообертового дриля з насадкою до отримання однорідної маси. Після витримування упродовж 5 хв суміш перемішують знову.

2. Матеріали для кріплення плиток

Клеючі матеріали для облицювання виготовляють у вигляді сухих клейових сумішей та двокомпонентних клейових композицій.

Клейові суміші. Згідно з ДБНВ 2.6-22-2001, клейові суміші - це полімер мінеральні системи, що містять мінеральні вяжучі, наповнювачі та полімерні добавки, які регулюють фізико-механічні і реологічні властивості розчинових сумішей і розчинів.

Клейові суміші всіх груп мають:

забезпечувати високу міцність зчеплення облицювальних матеріалів з різними основами - бетонними, цегляними, цементно-піщаними, гіпсокартонними, пінобетонними та деревино-стружковими плитами не менш як 0,5 МПа і зберігати цей показник за впливу різних експлуатаційних чинників - мінусових температур, водного середовища, статичних і динамічних навантажень;

мати тривалий термін придатності розчинової суміші - не менш як 60 хв;

виявляти високу фіксувальну здатність (опір зміщенню плитки, покладеної на розчинову суміш) - не більш як 0,5 мм;

мати високу липкість до приклеюваного облицювального матеріалу та основи;

забезпечувати тривалість витримування не менше 10 хв і тривалість коригування положення плиток не менше 10 хв.

Основні фізико-механічні характеристики кожної групи клейових сумішей наведено в табл.2.

Ceresit CM 11 - клейова суміш, призначена для кріплення типових камяних та керамічних плиток (глазурованих, теракотових) розміром не більше 30 х 40 см на міцних, стійких до деформації основах, таких як бетон, цементно-вапняна штукатурка. Розчин стійкий на вертикальних поверхнях усередині й зовні будинків. Застосовують у житлово-громадському та промисловому будівництві. Товщина клейового шару має бути не більше 10 мм. У разі облицювання гіпсових та інших основ, які сильно вбирають воду, на цих поверхнях потрібно створити водонепроникну плівку за допомогою ґрунтовки Ceresit CT 17.

Таблиця 2. Фізико-механічні характеристики клейових сумішей

Показник

Суміш групи
К1 К2 К3
Залишок на ситі № 08,%, не більше Сухі суміші
1 1 Без
залишку

Зміщення плитки, мм, не більше

Розчинові суміші

0,2

10

10

До 10

0,5

15

10

До 8

0,5

15

15

До 6

Тривалість витримування, хв, не менше

Тривалість коригування клейового

зєднання, хв, не менше

Товщина клейового шару, мм

Міцність зчеплення з усіма мінеральними основами, МПа, не менше

Міцність на стиск, МПа

Морозостійкість, циклів, не менше

Вигин, мм, не менше

Розчини

0,8

15-25

75

2,5

0,5

10-20

50

0,7

10-25

50

*Серед матеріалів Ceresit до групи К1 належать CM 11, CM 14, CM 16; до групи К2 - CM 15, CM 117; до групи КЗ - CM 17.

Клейову суміш Ceresit CM 11 можна також застосовувати як вирівнювальну розчинову суміш для підготовки основ. Суміш Ceresit CM 11 має високу адгезію, зручна в користуванні, стійка до сповзання з вертикальних поверхонь, водо-, морозостійка й екологічно чиста.

Ceresit CM 14 - швидкотверднуча клейова суміш, призначена для кріплення типових керамічних плиток і плиток зі штучного каменю, розміром до 30 х 50 см, на міцних, стійких до деформації основах, таких як бетон, цегла, цементна або цементно-вапняна штукатурка. Швидке наростання міцності розчину дає змогу здійснювати розшивання швів та експлуатацію поверхонь вже через 3 год з моменту укладання плиток. Незамінна в разі виконання облицювальних робіт в умовах низьких температур, при облицюванні коридорів, переходів. Застосовують як усередині, так і зовні споруд. Через швидке наростання міцності розчинова суміш особливо зручна для прискореного облицювання.

Товщина шару має бути не більше 10 мм.

облицювання басейнів та резервуарів.

3 . Матеріали для заповнення швів

Суміші для заповнення швів між плитками при облицюванні є полімермінеральними системами, що містять мінеральні вяжучі, наповнювачі та армувальні добавки, а також добавки, які підвищують адгезійні і деформаційні характеристики розчинів (модуль пружності), знижують усадку.

Суміші для заповнення швів між плитками, згідно з ДБН В.2.6-22-2001, мають:

разом з облицювальною плиткою надавати поверхні потрібної архітектурно-естетичної якості;

захищати конструкцію від проникнення вологи;

бути стійкими до атмосферних, усадкових або механічних впливів;

швидко тужавіти в процесі тверднення;

мати морозостійкість не менше 50 циклів;

виявляти стираність для груп 32 і 33 не більш як 0,7 г/см2 усадку не більш як 2 мм/м;

мати міцність зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа.

Основні фізико-механічні характеристики сумішей для заповнення швів наведено в табл.3.

Ceresit CE 33 Super - розчинова суміш, призначена для заповнення швів завширшки 2 - 5 мм між керамічними та камяними плитками (за винятком мармурових) там, де не потрібні еластичність шва та його хімічна стійкість як зовні, так і всередині будинку.

В решті випадків застосовують інші матеріали Ceresit груп СЕ і CS. Суміш виробляють 24 кольорів, вона швидко твердне, екологічно чиста, стійка до усадки.

Ceresit СЕ 35 Super - розчинова суміш, призначена для заповнення швів завширшки 4-15 мм між керамічними і камяними плитками (за винятком мармурових), цегляними і фасадними фасонними частинами там, де не потрібні еластичність шва та його хімічна стійкість. Має високу водо- і морозостійкість.

Ceresit СЕ 35 Super рекомендовано застосовувати для заповнення швів у підлогах. Виробляють 9 кольорів.

Таблиця 3.Фізико-механічні характеристики сумішей для заповнення швів

Показник Суміш групи*
31 32 33

Залишок,%, не більше

на ситі № 0315,%,

на ситі № 0,63

1

Без залишку

Сухі суміші

10

1

10

1

Ширина шва, мм

Термін придатності суміші, хв, не менше

Розчинові суміші

2-5

30

4-10

45

2 і більше

60

Міцність на стиск, МПа, не менше

через 1 добу

через 28 діб

Міцність на розтяг при згинанні, МПа, не менше

через 1 добу

через 28 діб

4

10

1

3.5

Розчини

6

15

1

4

6

15

1,5

5

Початок експлуатації шва після формування, год 24 24 24

* Серед матеріалів Ceresit до групи 31 належить СЕ 33 Super, до групи 32 - С\] 35 Super; до групи 33 - СЕ 37.

Ceresit СЕ 37 ( сірий еластичний шов) - розчинова суміш сірого кольору, призначена для заповнення швів завширшки 2-15 мм між керамічними і камяними плитками (за винятком мармурових).

Властивості шва дають змогу використовувати його на основах, які зазнають деформувань, наприклад на гнучких перегородках, терасах, балконах, підлогах, що підігріваються, і там, де не потрібна хімічна стійкість розчину. Матеріал стійкий до усадки й атмосферного впливу; екологічно чистий.

Ceresit СЕ 40, СЕ 41 - ефективні в конструкціях, які постійно перебувають у вологому стані. Мають високий ступінь гідрофобності.

Ceresit СЕ 42 ( шов для мармуру) - швидкотверднуча розчинова суміш, призначена для заповнення швів облицювання завширшки 1 - 8 мм між мармуровими, керамічними та камяними плитками в сухих і вологих приміщеннях, зовні будівель. Виробляють 4 кольорів. Суміш не допускає утворення плям на облицювальній плитці з мармуру та інших світлих порід природного каменю.


4 . Технологічний процес облицювання поверхонь

4.1 Підготовка плитки

1. Під час облицювальних робіт бувають потрібні неповномірні плитки, які одержують із цілих. Для цього спочатку відмірюють потрібний розмір на повномірній плитці стальною лінійкою з міліметровими поділками.

Риску на плитці проводять олівцем або рейсмусом.

Сильно натискаючи склорізом або різцем із роликом із твердого сплаву, прорізають глазур і частину черенка плитки (це можна робити двічі).

Після цього нижнім боком плитки ударяють об ребро дошки так, щоб лінія надрізу потрапила на ребро.

При цьому плитка розколюється точно вздовж розрізу.

Щоб відламати вузькі надрізані смуги керамічної плитки, користуйтесь плитколомом.

Різання неглазурованої плитки відрізняється тільки способом їх розламування. По надрізаній плитці постукують молотком з торців, перпендикулярних ліній надрізу, після чого плитка при натисненні легко розламується по лінії надрізу.

2. Для діагонального різання плитки можна користуватись спеціальним пристроєм, за допомогою якого заощаджується час і зменшується брак при розкроюванні виробів.

Плитку, намічену до розрізання, вставляють у зазор пристрою і, підтримуючи плитку, роблять різцем надріз уздовж напрямної планки.

За допомогою пристрою для прямого різання плитку, намічену для розрізання і вставлену в зазор, теж надрізають уздовж напрямної планки.

Потім плитку слід простукати вздовж лінії по надрізу із зворотнього боку і розламати.

Якщо неповномірних керамічних плиток потрібно багато, то застосо вують плиткорізи різних конструк цій, наприклад, роликовий плиткоріз.

Він складається з двох стержнів, зєднаних пластинчатою пружиною, на кінцях яких розміщені ролики - один гумовий, а другий з твердого сплаву. Затискним гвинтом зближу ють стержні різця, щоб зазор між різцем і гумовим валиком був на 1 мм меншим за товщину плитки. Після встановлення у проміжок між різцем і валиком, плиткоріз переміщують на себе, роблячи надріз на плитці.

У процесі роботи керамічну плитку можна рубати або відколювати молотком. По наміченій різці частими, але слабкими ударами молотка роблять насічку. Після цього сильним ударом тупого кінця молотка - розколюють.

Кромки відрублених і перерізаних плиток можна:

відколювати обценьками;

відколювати плитколомом;

заточувати рашпілем;

обробляти абразивом;

обробляти на заточному верстаті.

Для облицювання стін можуть знадобитися плитки з отворами різних діаметрів, наприклад:

у керамічних плитках отвори діаметром 10 мм висверлюють розверткою;

отвори діаметром до 50-60 мм роблять коловоротом з приставкою;

або пристроєм який скла дається з основи і рами з обертовим різцем.

4.2 Підготовка поверхні

1. Міцність і довговічність облицювання значною мірою залежить від якості підготовки основи.

2. Поверхні стін (основ), призначені для облицювання, не повинні мати відхилення від вертикалі більш ніж на 10 мм. Окремі нерівності основи, що визначають двометровою рейкою, не повніші перевищувати 10 мм.

3. Бетонні поверхні ретельно витирають. Відхилення поверхні від вертикалі більші за 10 мм можна усувати вирівнюючим шаром цементного розчину без наступного загладжування та затирання.

4. Відхилення бетонної поверхні більші за 15 мм необхідно усувати вирівнюючим шаром цементного розчину, нанесеним на міцно закріплену сталеву сітку. Сітку закріплюють дюбелями, пристріляними будівельно-монтажним пістолетом.

5. Деякі опуклості на поверхні більші за 10 мм можна зрубувати або усувати вирівнюючою накиддю з цементного розчину.

6. Западини глибиною 15 мм і більше необхідно зарівнювати цементним розчином, попередньо заґрунтувавши 7-10% -м водним розчином дисперсії ПВА дефектні місця.

4. Олійні і жирові плями можна виводити 3% -м розчином соляної кислоти або 5% -м розчином кальцинованої соди. Залишки кислоти (на місці виведених плям) необхідно змивати чистою водою за допомогою щітки.

8. Для кращого зчеплення плитки з основою на гладеньку поверхню необхідно нанести насічки у вигляді неглибоких рівчачків за допомогою електричного молотка або скарпеля.

9. Пил з поверхні насічки видаляють щіткою, змоченою у воді.

Ю. Цегляні поверхні стін, стовпів і перегородок, викладених упустошовку (шви на глибину 15 мм, не заповнені розчином), вивіряють. Відхилення поверхні від вертикалі, а також місцеві нерівності, які перевищують встановлені допуски, усувають вирівнювальним шаром цементного розчину.

11. Підтікання затверділого розчину, бруд з поверхні цегляної кладки усувають стальним скарпелем або металевою щіткою.

12. Неміцні ділянки цегляної кладки і окремі цеглини з відшарованими поверхневими частинами виявляють легким постукуванням молотка.

13. Виявленні дефектні місця відбивають, а пошкоджені ділянки замазують цементним розчином.

14. Цегляні поверхні, викладені впідрізку (шви, заповнені розчином) окрім очищення підтікань розчину, бруду, пилу, відбивання відшарованих частинок насікають пневматичним молотком або ручним інструментом.

15. Підготовку цегляних поверхонь до облицювання закінчують промиванням водою.

4.3 Загальні правила укладання плиток

Плиточник після огляду приміщення, поверхні, яку будуть покривати плиткою, обраних плиток, вивчення проекту має можливість скласти попередній кошторис вартості робіт і визначити терміни її виконання.

Плиточник повинен:

підготувати робоче місце;

оглянути поверхні, що облицьовуватимуться, і належним чином підготувати їх;

ретельно перевірити і підготувати кути, вертикальність стін, можливий нахил підлоги тощо, в разі потреби вжити відповідних заходів;

перевірити матеріали;

добре спланувати облицювання, вибравши придатні орієнтири для того, щоб облицювання вийшло рівним, і для того, щоб уникнути різноманітних неприємностей (наприклад, невиправданого укладання обрізаних плиток чи невдало підігнаних плиток на найвидніших місцях);

приготувати клейовий розчин чи інші речовини, які використовують для склеювання, і приступити до укладання плитки;

по проходженні достатнього часу після укладання плитки (від кількох годин до кількох днів) залежно від типу поверхні (підлога це чи стіна) і від типу розчину клейових речовин, приступити до закладання швів і провести остаточне прибирання приміщення.

Примітка: якщо будь-де виявлено явні дефекти, плиточник повинен негайно заявити про це до початку укладання.


Клейові матеріали, використані при укладанні плитки, вимагають часу для затвердіння (залежно від типу матеріалу цей час може бути різним).

Затвердіння відбувається рівномірно, якщо поверхня не піддається різним навантаженням (наприклад, якщо по підлозі починають відразу ходити, не поклавши попередньо спеціальних запобіжних опор, або встановлюють важкі меблі чи інші предмети домашнього побуту). У такому разі існує небезпека відставання плиток.

Якщо в тільки що покритому плит кою приміщенні потрібно виконати інші роботи (наприклад, повинні працювати електрики, сантехніки, теслі та ін), поверхня підлоги повинна бути відповідним чином захищена для попередження різних ушкоджень (наприклад, стирання, подряпин, сколів від падіння інструментів тощо).

Якщо для затирання швів обрані кольорові матеріали, особливо якщо для облицювання використані-неемальовані плитки, необхідно перевірити, чи матеріал для швів не пристає до плитки так, що його не можна зчистити. Слід зазначити, що в багатьох випадках шліфо ваний грес, покритий глазурю, піддається цій небезпеці набагато більше, ніж не шліфований. Словом, для таких плиток необхідно підібрати придатний шовний матеріал.

Необхідно використовувати відповідні мийні засоби. їх можна знайти в продажу. Варто уникати використання дуже сильних і агресивних мийних засобів на кислотній основі, таких, які застосовують ся, наприклад, для збирання унітазів, адже навіть якщо вони не наносять шкоди плиткам, вони можуть пошкодити шви, забиті матеріалами на основі цементу (як це звичайно буває). Слід памятати, що найкращу опірність хімічним впливам мають тільки ті шви, які затер ті епоксидними матеріалами.

Способи догляду за облицьованою поверхнею.

При прибиранні необхідно максимально обмежити (або використовувати дуже обережно) застосування абразивних засобів (наприклад, металевих щіток), особливо якщо плитки мають глянцеву поверхню, на якій видно відколи, подряпини, затемнення тощо.

Абразивні забруднювачі.

Деякі види забруднювачів (пил, пісок) збільшують механічний вплив на підлогу при ходінні. Тому потріб но намагатися підтримувати підлогу більш чистою і не допускати її за бруднення, особливо з вулиці. Для цього перед входом потрібно послати килимок.

Запобіжні заходи і захист.

Підлога, покрита керамічною плит кою, не має ударної вязкості, тобто її протиударні властивості не дуже високі. Тому, по можливості, варто запобігати падінню на підлогу важких предметів, а також захищати (наприклад, підстилкою чи килим ком) ті місця в приміщенні, де висока ймовірність падіння різних предметів (наприклад, на кухні, у при ватній квартирі, на тій частині підлоги, що прилягає до плити і мийки).

4.5 Правила вивішування вертикальних поверхонь

Визначення і тимчасове за кріплення точок лицьової площини майбутнього облицювання називають вивішуванням, яке виконують у певній послідовності. На відстані 140-150 мм від стелі, а від кутів прилеглих стін на відстані 50-60 мм, забивають цвяхи.

Головки цвяхів повинні виступати з поверхні стіни на 10-15 мм, тобто на товщину майбутнього облицювання.

За рівнем головки забитих цвяхів натягують шнур.

По середині цього шнура забивають цвях 3 так, щоб головка його тільки торкалась до шнура.

Від головки 1-го цвяха опускають висок, а другий робітник унизу стіни забиває цвях 4 так, щоб його головка торкалась до шнура виска (головка цвяха має розміщуватися на висоті нижнього ряду майбутнього облицювання).

Наступний цвях 5 розміщують посередині висоти стіни; його головка також повинна тільки дотикатись до шнура виска.

Таку саму операцію повторюють у другому куті стіни, забиваючи послідовно цвяхи 6, 7,8.

Контролюючи точність вивішування, натягують шнур вздовж діагоналей стіни і забивають цвях 9. Після вивішування стіни головки цвяхів знаходитимуться в одній площині.

Цвяхи, які виступають з площини стіни на товщину облицювання, є марками-знаками, які фіксують окремі точки лицьової поверхні облицювання.

9. Замість цвяхів при вивішуванні стін можна застосувати інвентарні маяки. їх закріплюють гіпсовим розчином до будь-якої поверхні.

10. При вивішуванні поверхонь стін у невеликих приміщеннях встановлюють 4 марки у кожному куті.


Закінчивши вивішування стін і встановлення марок, починають роз мітку. Складаним метром або рулет кою розмічають ряди майбутнього облицювання, визначають кількість плиток, які треба укласти в ряд.

Характерні точки облицьовуваних поверхонь, наприклад кути, закріплюють опорними маяками, тобто облицьовуваними плитками, встановленими на гіпсовому розчині.

На протяжних ділянках облицювання викладають маячні ряди.

Вертикальність установлених опорних маяків і маячних рядів перевіряють:

правилом з виском;

бульбашковим рівнем.

Якщо стіну вище облицювання будуть обштукатурювати, то для правильної установки карнизного (верхнього) ряду плиток треба, щоб облицьовувана панель на 5™ 10 мм виступала над площиною.

5. Організація робочого місця

Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць. Робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу.

Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, - зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - ящики для розчину, інструменти тощо.

Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обовязково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише при справних пристроях.

Робоче місце опоряджувальника має бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоровя людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні. Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.

Список використаної літератури

1. A.M. Власенко, B. C. Плохій, В.М. Аніщенко „Лицювальник - шгаточник;

2. Карапузов Є.К., Соха В.Г., Остапченко Т. Є. Матеріали і технології в сучасному будівництві: Підручник. - К.: Вища освіта, 2005. - 495с.: іл.

3. Добровольский Г.М. Штукатурні і облицювальні роботи: Підручник для учнів проф.-техн. навч. закладів освіти. - К.: Техніка, 1997. - 304с.: іл.

Скачать архив с текстом документа