Конституційні обов язки громадян

СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: Конституційні обов’язки громадян Тип заняття : урок-лекція Мета заняття : познайомити з конституційними обовязками громадян України.

Реферат на тему:

Конституційні обов’язки громадян

Тип заняття : урок-лекція

Мета заняття : познайомити з конституційними обовязками громадян
України.

Наочний матеріал : Конституція України.

Хід заняття

Вчитель : Подумайте і дайте відповідь

Підберіть два-три словосполучення зі словом “обов’язок”, що відображають реальну ситуацію вашого життя, є для вас звичними (наприклад, я завжди прибираю свою кімнату – це мій обов’язок)

Чи завжди ви виконуєте ваші обов”язки? Чому?

Чи є виконання обов”язків важким для вас? Чому?

Поясніть, чи є обов”язки обмеженням ваших прав, чи ні? Чому?

Лекційний матеріал

Права людини не є абсолютними, безмежними. Межею здійснення власних прав і свобод є права інших осіб. Ця межа схарактеризована в статті 68 Конституції України, як обов»язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Його дотримання - запорука того, що люди зможуть здійснювати свої права, і таким чином задовільняти свої потреби та інтереси. Однак уявлення про те, де “починаються” права інших, у різних людей часто не співпадають, адже поряд з однаковими у всіх членів суспільства інтересами, існують інтереси групові та індивідуальні, а розуміння того, як їх задовольнити, нерідко суттєво відрізняється.

Важливим елементом взаємодії держави, права і особи виступають конституційні обов’язки . В обов’язках виражаються як особисті, так і загальні інтереси. Під конституційними обов’язками розуміють такий тип поведінки людини, здійснення якого забезпечує нормальне життя суспільства і держави. Їх небагато, але кожен з них має дуже велике значення. Причому, в залежності від змісту, деякі обов’язки є обов”язками кожної людини, що проживає в Україні, інші – тільки громадянина України ( наприклад, захист Вітчизни).

Важливим обов’язком громадянина України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65). Конституція України закріплює обов»язок кожного/кожної не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки (ст. 66). Кожний громадянин або громадянка зобов’язані сплачувати податки і збори (ст.67). Важливим обов»язком громадянина і громадянки, як і кожної особи, яка проживає в Україні є неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Основні обовязки громадян закріплює Конститу­ція України. Умовно їх можна кваліфікувати по гру­пах. У сфері економічного й соціального життя — це обовязки сплачувати податки і збори, подавати де­кларації про свій майновий стан і доходи, зберігати природу і охороняти її багатства. У царині культур­ної діяльності громадяни несуть обовязки з охорони історичних памяток та інших культурних ціннос­тей, повинні відшкодовувати завдані ними збитки.

До обовязків у сфері суспільно-політичного жит­тя належать обовязки додержуватися Конституції та законів України; оберігати інтереси держави і сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захи­щати Батьківщину, служити у Збройних Силах Ук­раїни; поважати національну гідність інших громадян. У царині особистої та індивідуальної свободи серед обовязків громадян України — необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

Стаття 23 Конституцiї України, закрiплюючи право людини на вiльний розвиток своєї особистостi, наголошує, що такий розвиток забезпечується виконанням обовязкiв усiма членами суспiльства.

Кожен громадянин повинен неухильно додержуватися Конституцiї та законiв України, поважати права i свободи iнших (ст.68 Конституцiї України), не заподiювати шкоду природi, культурнiй спадщинi, відшкодовувати збитки (ст.66), шанувати державнi символи України (ст.65), сплачувати податки, щорiчно подавати декларацiї про майновий стан та доходи (ст.67 Конституцiї України).

За Законом України Про оборону вiд 6 грудня 1991 р., оборона України - справа усього народу. Обовязок громадян щодо захисту Вiтчизни закрiплений у статтi 65 Конституцiї, а також у Законах України Про загальний вiйськовий обовязок та вiйськову службу від 25 березня 1992 р. та Про альтернативну (невiйськову) службу від 12 грудня 1991 р.

Закон України Про загальний військовий обовя­зок і військову службу від 25 березня 1992 р. скла­дається з 9 глав (44 статті).

Глава І. Загальні положення. — Загальний війсь­ковий обовязок означає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних діль­ниць; призов на військову службу; проходження служби; виконання військового обовязку в запасі; дотримання правил військового обліку. Щодо за­гального військового обовязку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники — осо­би, які проходять допризовну підготовку; призовни­ки — особи, які приписані до призовних дільниць; військовослужбовці — особи, які проходять військо­ву службу; службовці, які проходять альтернативну службу; військовозобовязані, які перебувають у запасі.

Установлюються такі види військової служби: строкова служба; військова служба за контрактом.

Глава II. Підготовка громадян до військової служби. — Вона криє в собі: допризовну підготовку юнаків; підготовку призовників із військово-техніч­них спеціальностей; підготовку до вступу до військо­во-навчальних закладів; військову підготовку сту­дентів вищих навчальних закладів; фізичну підго­товку; лікувально-оздоровчу роботу; підвищення рівня загальноосвітньої підготовки; вивчення дер­жавної мови; патріотичне виховання.

Глава III. Приписка громадян до призовних діль­ниць. — Має на меті взяття юнаків на облік, визна­чення їх кількості, ступеня придатності до військо­вої служби та ін. її проводять районні (міські) війсь­кові комісаріати за місцем проживання громадян, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Грома­дяни, приписані до призовних дільниць, вважають­ся призовниками.

На строкову військову службу в мирний час при­зиваються придатні до неї за станом здоровя і віком громадяни, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років. Призов проводиться на підставі Указу Президента двічі на рік.

Глава IV. Проходження військової служби. — Строки військової служби: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову служ­бу, — 24 місяці (для осіб, які мають вищу освіту, — 12 місяців), за контрактом — 3 роки; для прапорщи­ків і мічманів — не менш як 5 років; для офіцерів — від 5 до 10 років за першим контрактом; для офіце­рів, призваних із запасу, — 2 роки, а для тих, які добровільно вступили на службу із запасу, — не менш як 3 роки.

Звільнення з військової служби здійснюється: в запас, якщо військовослужбовці не досягли гранич­ного віку перебування в запасі та за станом здоровя придатні до військової служби; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані непридатними за станом здоровя до військової служби.

Глава V. Служба в запасі.

Глава VI. Військовий облік військовозобовяза­них і призовників. — Військовий облік проводиться за місцем проживання і поділяється на загальний та спеціальний (військовозобовязані, які бронюються за організаціями на період мобілізації), персональ­но-якісний (покладається на військові комісаріати) та персонально-первинний (покладається на органи місцевого самоврядування, де немає військових ко­місаріатів).

Глава VII. Призов у разі мобілізації. Демобіліза­ція. — Загальна або часткова мобілізація оголошує­ться Президентом України з метою запобігання воєнному нападові. Демобілізація проводиться за Указом Президента.

Глава VIII. Відповідальність за порушення зако­нодавства про загальний військовий обовязок і військову службу. — Посадові особи державних органів та громадяни, винні в порушенні законо­давства про загальний військовий обовязок і війсь­кову службу, несуть установлену Законом відпові­дальність.

Глава IX. Заключні положення. — Фінансове і матеріальне забезпечення військового обовязку і проходження військової служби проводиться за кошти державного бюджету. Виконавчо-розпорядчі органи зобовязані забезпечити військові комісаріа­ти необхідними засобами для призову.

Крiм того, у статтi 51 Конституцiї України проголошений обовязок батькiв утримувати дiтей до їх повнолiття та обовязок повнолiтнiх дiтей пiклуватися про своїх непрацездатних батькiв.

Бiльш докладно взаємнi обовязки батькiв та дiтей врегульованi у Кодексi про шлюб та сiмю.

Хотiлося б зазначити, що другий роздiл Конституцiї України Права, свободи та обовязки людини i громадянина в цiлому вiдповiдає свiтовим та європейським стандартам з прав людини. Але не слiд забувати, що потрiбне не тiльки проголошення прав i свобод, але й наявнiсть механiзму їх реалiзацiї, який iснує сьогоднi далеко не для всiх закрiплених в Конституцiї прав.

Подумайте і дайте відповідь

Як ви думаєте, що є більш важливим – здійснювати свої права чи виконувати свої обов”язки?

Наведіть приклади.

Рекомендована література:

1. Конституцiя України вiд 28 червня 1996 // Вiдомостi ВР України. - № 30, 1996.

2. М.Г.Коваль, В.О.Євченко Конституцiя України: вивчаємо Основний Закон // Миколаїв, 1997

Скачать архив с текстом документа