Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і
СОДЕРЖАНИЕ: Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і Молочна» поблизу міст Никополь, Орджонікідзе, Марганець і Запоріжжя.Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і Молочна» поблизу міст Никополь, Орджонікідзе, Марганець і Запоріжжя.
На заході і північно-західній природній межі Никопольського родовища є заплава р.Базавлук і її ліва притока р.Солена. На півночі і сході межа проходить по лінії сіл Шолохове, Біле, Анастатьївка, і на півдні - обкреслюється лінією Каховського водосховища.
Клімат
Клімат Дніпропетровської області - помірно-континентальний. Континентальність клімату збільшується з північно- західного на південний схід і значно коливається величиною добової і річної температури повітря, річних погодних умов.
В цілому клімат області характеризується як жарке літо і відносно холодна зима.
Середні багаторічні дані температури повітря по Никопольськой метеостанції приведені в таблиці 1.
Найхолоднішим місяцем є січень, середньомісячна температура повітря якого рівна -4С°,а найжаркішим - липень.
Тривалість вегетаційного періоду з температурою 10С° тепла складає 165-175 днів, а сума ефективних температур за цей період – 3100-3200С
На початку і в кінці теплового періоду спостерігаються заморозки. Початок осінніх заморозків відмічений в кінці жовтня, а кінець весняних заморозків доводиться на початок травня. В цілому слід зазначити нестійкість температурного режиму області.
Середньорічна кількість опадів в окремі роки по Никопольській метеостанції складає 450-600 мм, дані таблиці 2.
Таблиця I . БАГАТОРІЧНА С Е РЕД НЬОМІСЯЧНА ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ,
ЗА РОКИ КОЛИ ПРОВОДИЛИСЬ ДОСЛІДЖЕННЯ
| РІК | М І С Я Ц І | Середне за рік | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | ||
| 1994 | 1,1 | -4,0 | 1,9 | 11,5 | 15,1 | 18,3 | 23,1 | 21,6 | 20,8 | 11,4 | 1,7 | -3,2 | 9,9 |
| 1995 | -2,3 | -2,4 | 4,3 | 9,5 | 15,4 | 22,4 | 22,8 | 20,6 | 16,1 | 9,7 | 1,8 | -3,8 | 9,9 |
| 1996 | -6,8 | -4,6 | -0,7 | 9,5 | 19,6 | 20,4 | 23,4 | 21,2 | 13,8 | 9,3 | 4,9 | -2,5 | 9,0 |
| 1997 | -7,0 | -3,1 | 2,1 | 7,5 | 12,4 | 20,9 | 21,8 | 19,9 | 13,0 | 8,5 | 4,2 | -1,8 | 8,7 |
| Багаторічна | -3,7 | -2,9 | 1,9 | 10,6 | 16,4 | 20,0 | 21,9 | 21,1 | 15,9 | 9,4 | 3,3 | -0,6 | 9,4 |
Таблиця 2. КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ ЗА КОЖЕН МІСЯЦЬ, ММ
| РІК | М І С Я Ц І | За рік | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | ||
| 1994 | 14,2 | 9,4 | 30,6 | 70,8 | 38,7 | 31,6 | 0,00 | 29,5 | 1,2 | 18,6 | 24,5 | 49,6 | 318,7 |
| 1995 | 36,2 | 35,4 | 44,7 | 82,9 | 45,8 | 74,4 | 40,3 | 17,8 | 99,0 | 28,7 | 98,9 | 45,4 | 649,5 |
| 1996 | 27,6 | 46,4 | 13,5 | 64,4 | 28,4 | 39,2 | 0,00 | 69,1 | 111,4 | 29,1 | 21,2 | 40,2 | 490,5 |
| 1997 | 14,0 | 30,2 | 45,9 | 64,4 | 19,7 | 46,9 | 88,8 | 122,7 | 25,3 | 44,1 | 52,9 | 86,3 | 641,2 |
| Багаторічна | 38,9 | 34,3 | 28,6 | 37,4 | 42,9 | 48,6 | 45,1 | 42,5 | 28,49 | 30,7 | 38,6 | 40,6 | 456,6 |
Близько 2/3 із загальної кількості випавших опадів випадає в теплий період року. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому місяці, а найбільше - в липні. У літній період осідання часто бувають у вигляді злив. У вигляді снігу випадає приблизно 20% річних опадів, а в 50% зим сніговий покров відсутній.
Відносна вологість повітря в період з травня по вересень рівна 40%. У засушливі роки вона знижується до 20-30 %ч а у вологі підвищується до 60-70 %. Такіколивання звичайно спостерігаються раз в 20 років.
Всі приведені дані свідчать про те, що кліматичні умови області сприятливі для обробітку плодових культур.
Рельєф
Рельєф Дніпропетровської області має хвилясту степову рівнину.
На правобережжя Дніпра в межах області розташовується південно-східна частина Придніпровської піднесеності. Поверхня її горбиста. Вододіли неширокі, деякі з них мають валообразну форму, і нші вирощені куполоподібними піднесеностями. Річкові долини вузькі і симетричні. Крутизна їх схилів досягає значної величини. Окремими острівцями зустрічаються річкові тераси. Схили вододілів і долин розділені ярами. Валяння Придніпровської піднесеності характеризуються невеликими вододілами і крутими схилами /9-18°/, порізані ярами.
На півдні Придніпровська піднесеність поступово переходить в Причорноморську низовину. Поверхня її нахилена на південь. Для Причорноморської низовини характерні плоскі вододіли, неглибокі річкові долини і слабкий розвиток ярів і балок. Балки короткі і неглибокі. Крутизна їх схилів коливається від 3 до 5°,
На лівобережжі Дніпра до м.Дніпропетровська заходить Придніпровська низовина. Поверхність її слабо розчленована. У долинах річок Орелі, Самари, Дніпра, Вовчої одержали розвиток тераси.
До Придніпровської низовини зі сходу примикає Орельско-Самарська вододільна рівнина, яка поступово переходить в Донецький кряж.
На півдні лівобережжя знаходиться північно-західна частина Приазовської піднесеності.
Таким чином, Дніпропетровська область є стик різних геоморфологічних районів. Основними формами її рельєфу є річкові домни і вододільні рівнини, балки, яри, блюдця і ін.
Рослинність
Дніпропетровська область розміщена в двох підзонах степу: разнотравно-типчаково-ковилистої, яка займає лівобережжя, і типчаково-ковилистої на крайньому південному заході.
У звязку з великою розораністю разнотравно-ковилісто-тіпчаковая рослинність залишилася на схилах балок, біля перелісків і на деяких ділянках вододілів, де грунти малопридатні під орні землі.
Найхарактернішими представниками разнотравно-ковилісто-тіпчакової підзони степу є: горицвіт весняний, земляний горіх, подорожник, гадючник, піон тонколістний, суниця зелена, волошки і ін.
Підзону ковилісто-тіпчакової степу представляють: тіпчак, тонконог, стоколос, пирій, степові тюльпани, зірочки.
У заплавах річок Самара, Вовчих і інших річок зустрічаються: подорожник солончаковий, полин, тіпчаки, содник.
Ліси на території області складаються з дуба, липи, вяза, верби, клена, вільхи, сосни, акації, ясена і інших. Вони ростуть уздовж річок, на схилах річкових долин, балок і займають майже 3,5 % всієї площі області.
Грунтообразуючі породи
Грунтообразуючі породи представлені чвертковими відкладеннями, з яких переважаючими є лісс і ліссовидні)суглинки. Вони займають, окрім вододілів, схили балок. У окремих місцях на денну поверхню змитих частин схилів виходить червоно-бура глина. На вододілі механічний склад в більшості випадків є важкосуглинистим і легкоглинистим. У напрямку до Дніпра спостерігається поступовий перехід до суглинного, а іноді легкосуглинисто - механічному складу. Таким чином, грунтообразуючі породи на території області цілком відповідають вимогам, які предявляють до них плодові культури.
Грунтовий покрів.
На території Дніпропетровської області найпоширенішими грунтовими видами виявилися: звичайні і південі чорноземи, лугові, лугово-черноземні солонцеваті, лугово-черноземні, лугово-болотяні, болотяні, черноземно-лугові, засолені, солонцеваті, а також дернові грунти, солонці, солончаки і ін.
Чорноземи займають 84,9 % загальної площі обстежених земель. Типовим і найпоширенішим є чорнозем звичайний середньоміцний малогумусний. Він займає найбільш вирівняні вододіли і їх пологі схили в центральній частині області. Вміст валового гумусу у верхній частині горизонту /Н/ рівний 4,5 %. У нижній частині грунтового профіля на глибині 70-80см.його зміст зменшується до 1 %. Потужність гумусного горизонту /НР/ - 20-25 см. Другий перехідний горизонт на глибині 75-85 см переходить в грунтообразуючу породу. Скипання від дії розчину 10% НС відбувається на глибині 50-60 см. Грунтовий поглинаючий комплекс чорноземів звичайних насичений головним чином кальцієм і магнієм. Ступінь насиченості цих грунтів ними досягає 87-96 %. Сума поглинених підстав коливається в межах 20-40 м/экв на 100 г. грунта. Місткість поглинання звичайних чорноземів збільшується з тим, що обважнює механічного складу і підвищенням кількості валового гумусу.
Звичайний чорнозем володіє важкосуглинистим і легкоглинистим механічним складом. Він має порівняно хороші водно-фізичні властивості, відрізняється високими запасами живильних речовин. Проте значна частина їх знаходиться в малодоступному для рослин стані. У шарі 0-40 см звичайного малогумусноговажкосуглинистого чорнозему на 1 га знаходиться в середньому 1500 кг азоту,7500кг фосфору, понад 100 000 кг калія. Зміст легкогидролізуємого азоту рівний 300 кг/га, фосфору, розчинного у воді 10-15 кг/га, а розчинного в соляній кислоті - близько 1000 кг/га.
Гранулометричний склад чорноземів Дніпропетровської області характеризується значною однорідністю. Основна частина цих грунтів має важкосуглинистий і легкоглинистий механічний склад, який тільки поблизу річок стає средне- і легкосуглинистим.
Проведене обстеження грунтів показало, що в межах Дніпропетровської області значна частина грунтового покриву схильна до ерозії. 39 % земельної площі, або 36 % орних угідь, складають еродовані або змиті грунти. Вони утворилися на схилах, що мають поверхневий стік. На формування змитих грунтів надають вплив крутизна, форма, протяжність і експозиція схилів, а також характер їх використовування.
Залежно від інтенсивності ерозійних процесів розрізняють слабо-, средне- і сильнозмиті чорноземи.
Слабосмиті чорноземи займають 30 % площі ріллі області. Вони залягають на схилах крутизною до 5° і характеризуються укороченим на 5-15 см горизонтом Н. Загальна потужність гумусованих горизонтів рівна 63 см.
Средньозмиті горизонти займають більщ круті схили. Для них характерним є змитість гумусного горизонту Н більш ніж на половину або повністю.
Для сильнозмитих грунтів характерна повна змитість всього гумусного і частково перехідного горизонту. Потужність горизонту НР, витікаючого на поверхню, стає менше 33-30 см. Сильнозмиті грунти залягають звичайно на крутих схилах.
В результаті втрати верхньої, найродючішої частини профілю, у змитих в порівнянні з повнопрофільними грунтами зменшуються запаси валового гумусу і живильних речовин, знижується місткість поглинання і погіршуються водно-повітряні властивості. Так, кількість валового гумусу у слабозмитих чорноземів на 0,5-1 %% у средньозмитих чорноземів на 1,5-2 %9 у сильнозмитих - на 2-3 % менше, ніж у незмитих.
В межах Дніпропетровської області грунтовий покрив виявився різноманітним /близько 277 грунтових разностей/.
На закінчення слід зазначити, що природні умови Дніпропетровської області відповідають біологічним властивостям і цілком придатні для обробітку основних плодових і ягідних культур. Обмежним чинником виступають опади, кількість яких недостатньо для розкриття потенційних можливостей плодових рослин. При потребі 800-1000 мм річна сума опадів коливається від 318 до 649 мм.
Екологія і рекультивація.
Порушення грунтового покриву може відбуватися при різнихобставинах. Бурний розвиток виробничих сил супроводжується зростаючою мобілізацією природних ресурсів і, зокрема, викопної сировини.
Найбільші втрати земельного фонду повязане з горно добувноюі горнопереробною промисловістю. У звязку з цим рекультивація земель переростає у велику державну економіко-екологічну проблему. Особливо зростає значення рекультивації земель в степовій зоні України, в якій знаходяться самі богаті родючі грунти - чорноземи.
У ДГАУ дослідження по сільськогосподарській рекультивації порушених земель початі в 1962 році і продовжуються по теперішній час. Для проведення комплексних досліджень і найбистрішого введення наукових розробок, враховуючи різноманітність порушень земельного фонду, на основних обєктах гірничодобувної промислдовості були створені експерементальні поля з різними варіантами рекультивованих земель, на яких іспитують польові, плодові і ягодні культури.
Досвідчені поля площею 45 га були створені на базі Орджонікідзівського горнопереробного комбінату /Нікопольський марганцево-рудний басейн/.
Карєрні розробки руйнують природну рослинність, грунтовий покрів, знижує рівень грунтових вод. Зняття надґрунтової товщі і хаотичне її нагромадження у відвалах сприяє посиленню водної і вітрової ерозій, а також привертає довиникнення неблагоприятних санитарно-гігієничих умов для населення. Тому в даний час вживаються всі необхідні заходи з ціллю максимального запобігання негативного вплива відкритих розробок корисної копалини на природну зроду.
Порушені землі є своєрідними відходами виробництва, що надають негативну дію на природу. Першочерговою задачею рекультивації є розробка і відсипання розкритих надрудних товщ в порядку, який є найбільш наближеним до природного, а також створення зручного для сільськогосподарського використовування.
Порушені землі можна використовувать для різних цілей. На них можна створювати лісові угіддя, рекреаційні зони, здійснювати цивільне і промислове будівництво. В даний час питання здобичі марганцевої руди Орджоникідзевськім ГОКом розробляються в тісному звязку з питаннями відновлення порушених земель до стану, придатного для сільськогосподарського використовування.Критерієм оцінки якості відновлених земель є їх родючість, ступінь його відповідності родючості непорушених зональних грунтів.
Оскільки не вся порушена площа може бути відновлена для подальшого вирощювання інтенсивних сільськогосподарських культур, а лише 80 %, створюється можливість відсипати чорноземну масу товщим шаром, який складатиме 50-60 смякщо знімається 30-40 см.