Методи прийняття управлінських рішень
СОДЕРЖАНИЕ: Єдиноначальність як принцип управління. Основні етапи раціональної технології прийняття і реалізації управлінського рішення. Методика групового ухвалення рішень, колективне обговорення проблем. Номінальний груповий спосіб. Сутність методу дельфі.МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТАВРІЙСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра менеджменту і маркетингу
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни « Менеджмент»
на тему: «Методи прийняття управлінських рішень»
Вступ
Діяльність будь-якого керівника повязана з розробкою і реалізацією рішень у рамках виконання їм посадових обовязків у компанії. Основний принцип управління - єдиноначальність. Суть його в тім, що влада, право рішення, відповідальність і можливості контролювати процеси і відносини в організації надаються тільки одній посадовій особі. Відповідно керівник - особа яка персоніфікує відповідальність, владу і право контролю. Відносини єдиноначальності багато в чому формують ієрархічну піраміду організації.
Оскільки уся влада і відповідальність за функції контролю над відносинами закріплені за одною особою (керівником), а він фізично не в змозі здійснювати його в повному обсязі, керівник змушений делегувати частину своїх повноважень підлеглим. Саме це і формує вертикальні (лінійні) ієрархічні структури. Спеціалізація управлінських функцій і форми їхньої координації породжують твердий рисунок функціональної структури сучасної організації. У створеної в такий спосіб управлінської ієрархії кожен працівник має власного керівника і всі, крім рядових виконавців, мають підлеглих. Звідси випливає специфіка двоїстої формальної позиції будь-якого керівника, що накладає істотний відбиток на образ його поводження.
Проблема прийняття управлінських рішень займає одне з центральних місць у соціології організації. Вважаючи організацію інструментом управління, багато соціологів і фахівці з теорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо повязують її діяльність у першу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. Інтерес соціологів до цієї проблеми обумовлений тим, що в рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності і управління організацією. Через них переломлюються цілі, інтереси, звязки і норми.
1. Етапи прийняття і реалізація управлінського рішення
Раціональна технологія прийняття і реалізації управлінського рішення передбачає такі етапи: підготовку, прийняття, реалізацію рішення.
1. Етап підготовки- проведення економічного аналізу ситуації на мікро- і макрорівні; охоплює пошук, накопичення, опрацювання інформації, виявлення і формулювання проблем, що потребують вирішення та ретельного вивчення чинників, що їх обумовили.
2. Етап прийняття- охоплює розроблення й оцінювання альтернативних рішень, визначення критеріїв вибору оптимального рішення, вибір і прийняття рішення. У межах існуючих ресурсних чи інституційних обмежень з розроблених рішень вибирають те, що відповідає обумовленим критеріям вирішення проблеми. Кількість запропонованих для вирішення проблеми варіантів залежить від наявних ресурсів, часу, інформації, необхідної для обґрунтування рішення тощо.
3. Етап реалізації- розроблення заходів для конкретизації рішення і доведення його до виконавців; здійснення контролю за його виконанням; внесення необхідних коректив; оцінювання результату, отриманого внаслідок реалізації рішення.
Реалізація управлінських рішень - важлива ланка технології управління. Поки рішення не втілене у життя - це не рішення, а лише наміри. Потрібна велика організаторська робота, щоб досягти його реалізації. Часто справа ускладнюється тим, що люди своєю діяльністю можуть вносити суттєві корективи у початковий варіант рішення (поліпшувати його або погіршувати), і здебільшого це викликає додаткові «шуми» в системі, які потрібно долати. Тому в технологічному ланцюзі управлінських операцій, спрямованих на розвязання проблем, складним і відповідальним є етап виконання прийнятих рішень.
2. Моделі групових методів прийняття рішень
Методика групового ухвалення рішень.
Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що обмежують проблеми групового мислення:
1) колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення
Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обговорення починається з стислого пояснення ситуації, ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи (що виявив бажання виступити) по черзі і без зауважень з боку решти викладає власну думку. Кожна ідея реєструється, а критика чи дискусія не виникає до того часу, поки не будуть вислухані всі варіанти вирішення проблеми чи погляди. Основна умова - висувати ідеї може будь-хто з учасників.
2) номінальний груповий спосіб - цей метод засновано на таких принципах:
· зясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює свої ідеї з цього приводу;
· кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не розпочинається до тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну думку стосовно даного питання;
· групове обговорення покликане підсумувати, увиразнити та оцінити висунуті ідеї;
· кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї, що визнана найдосконалішою.
3) Метод дельфі (дельфійський спосіб);
Цей метод застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці. Він значно триваліший за попередні і складається з таких стадій:
· кожен з учасників пропонує можливе вирішення проблеми анонімно, незалежно від інших, у формі відповіді на поставлені запитання;
· результати опитування зводяться у таблицю, зміст якої доводиться до опитуваних;
· учасники обговорення висловлюють згоду з обраним рішенням, а у випадку розмаїття думок пропонують нові ідеї чи шукають шляхи до компромісу;
· ці стадії повторюються до того часу, поки анонімна група не прийде до загального рішення.
3. Задача
Фірма «Інтелект», виробляючи обчислювальну техніку, провела аналіз ринку персональних компютерів. Можливість сприятливого і несприятливого наслідків фірма оцінює однаково. Дослідження ринку, яке може провести аналітик, коштує 15 тис. грн. Експерт вважає, що з імовірністю 0,65 ринок виявиться сприятливим. У той же час при позитивному висновку сприятливі умови очікуються ліпне з імовірністю 0,75. При негативному висновку з імовірністю 0,25 ринок також може виявитися сприятливим. Якщо буде випущено велику партію компютерів, то при сприятливому ринку прибуток становитиме 250 тис. гри., а при несприятливих умовах «Інтелект» понесе збитки в 185 тис. грн. Невелика партія техніки у випадку її успішної реалізації принесе фірмі 50 тис. грн. прибутку і 10 тис. грн. збитків при несприятливих зовнішніх умовах. Визначте: найкраще рішення (без додаткового обстеження ринку), використовуючи критерій максимізації очікуваної грошової оцінки (ОГО); найкраще рішення з додатковим обстеженням ринку, використовуючи критерій максимізації очікуваної грошової оцінки; чи варто замовити експерту додаткову інформацію, що уточнює конюнктуру ринку; яка очікувана цінність точної інформації?
250000.00 х 0.75=187500.00
185000.00 х 0.25=46250.00
187500.00+46250.00=233750.00
50000.00 х 0.75=37500.00
10000.00 х 0.25= 2500.00
37500.00+2500.00=40000.00
250000.00 х 0.75=187500.00
185000.00 х 0.25=46250.00
15000.00 х 0.65=9750.00
187500.00+46250.00+9750.00= 243500.00
50000.00 х 0.75=37500.00
10000.00 х 0.25= 2500.00
15000.00 х 0.65=9750.00
37500.00+2500.00+9750.00= 49750.00
Найкраще рішення випуск великої партії продукції. Замовляли експерту додаткову інформацію нема потреби.
Компанія виробляє один вид продукції, обсяг реалізації якого за рік планується в кількості 20000 одиниць по продажній ціні 15 грн.
| Змінні витрати на одиницю: | Кошторисні показники компанії ( у грн.) |
| Основні матеріали | 2,00 |
| Заробітна плата | 1,90 |
| Накладні витрати | 0,50 |
| Постійні накладні витрати за рік | 100000 |
Компанія сплачує комісійні в розмірі 14% від продажної ціни.
Потенційний покупець запропонував разове додаткове замовлення на 1000 одиниць продукції по ціні 9 грн. за одиницю.
Прийняти рішення щодо доцільності пропозиції.
100000 : 20000= 5.00 постійні накладні витрати на одиницю продукції
14% від 15.00= 2.10 комісійні з одиниці продукції
2.00+1.90+0.50+5.00+2.10=11.50 собівартість
Пропозиція покупця неприйнятна для компанії
Список використаної літератури
1. Жигалов В.П., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності.- К.: Вища школа. 1994.
2. Курочкин А.С. Организация управления предприятием. Учебник. – К.: МНУП, 1996.
3. Мескон Н.Х., Хедоури Ф., Альберт М. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992.
4. Наука управляти з історії менеджменту. Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.
5. Наука управляти з історії менеджменту. Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.
6. Поршнев В.А. Управление организацией. – М.: Дело, 1996.
7. Рузавич Г.И. Основы рыночной экономики. – К.: Полиграфкнига, 1993.
8. Савицкая А.Л. Анализ хозяйственной деятельности. – М.: Экономика, 1992.
9. Саймон А.К. и др. Менеджмент в организациях. - М.: Экономика, 1995.
10. Тарнавська Н.П. Пушкар Р.М. “ Менеджмент: теорія та практика” Тернопіль 1997.