Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності

СОДЕРЖАНИЕ: Визначення основних принципів та умов здійснення підприємницької діяльності. Ознайомлення із базовими положенням Програми для підтримки розвитку бізнесу в країні; особливості їх використання для ресурсного та інформаційного забезпечення підприємництва.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

КАФЕДРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

СЕКЦІЯ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності

ДНІПРОПЕТРОВСЬК2010

План

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи

1.1 Підприємницька діяльність, її принципи та умови здійснення

1.2 Суть, роль і значення інформації

1.3 Інформаційне забезпечення

1.4 Теоретичні основи інформаційного забезпечення діяльності підприємства на сучасному стані

РОЗДІЛ 2. 2.1 Дослідження передумов і можливості інформаційного забезпечення діяльності підприємництва

2.2 Активізація і вдосконалення суб’єктів підприємництва

РОЗДІЛ 3. Інформаційне забезпечення діяльності підприємства на основі побудови його інформаційно – керуючої системи

3.1Державна підтримка підприємства. Створення Програм для підтримки розвитку підприємництва

3.2Ресурсне та інформаційне забезпечення підприємництва за допомогою спеціальних Програм по забезпеченню розвитку підприємства

Висновок

Література

Вступ

Актуальність теми. В сучасних умовах успішна реалізація цілей і завдань розвитку підприємства значною мірою залежить від ефективного використання його інформаційних ресурсів. Інформаційні ресурси є основою інформаційного забезпечення діяльності підприємства і визначають його стратегічний успіх. Передумови інформаційного забезпечення діяльності підприємства формуються під безпосереднім впливом чинників його зовнішнього та внутрішнього середовища та орієнтують підприємство на збільшення обсягів інформаційних ресурсів, що використовуються для управління.

Ефективність використання інформаційних ресурсів підприємства визначає результативність реалізації не тільки його поточних завдань, а й стратегічних цілей розвитку, що потребує принципово нових підходів до інформаційного забезпечення всієї діяльності. Підвищення рівня інформаційного забезпечення діяльності підприємства приводить до збільшення оперативності та адекватності процесу прийняття управлінських рішень, зростання показників ефективності діяльності підприємства, стабілізації його фінансового стану. Все це веде до посилення конкурентних позицій підприємства.

Інформаційне забезпечення діяльності підприємства залежить не тільки від наявності інформаційних ресурсів, а й від можливостей впровадження інформаційних інновацій, впорядкування інформаційних потоків підприємства, від вирішення проблем його ефективної інформаційної взаємодії з суб’єктами ринку.

Об’єктом дослідження є діяльність підприємства в аспекті її інформаційного забезпечення.

Предметом дослідження єпринципи, методи та практичні аспекти інформаційного забезпечення підприємницької діяльності.

Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених в галузі управління підприємством та інформаційного забезпечення його діяльності. Правове поле дослідження становлять чинні законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність підприємств.підприємницький інформаційний бізнес ресурсний

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи

1.1 Підприємницька діяльність, її принципи та умови здійснення

Статтею 1 Закону України Про підприємництво від 7 лютого 1991 р. підприємництво визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як субєкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Створення (заснування) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

Матеріальну основу підприємницької діяльності становить власність. Власність як економічна категорія - це відносини між людьми з приводу речей, які полягають у присвоєнні або в належності матеріальних благ одним особам і відповідно у відчуженні цих благ від усіх інших осіб.

Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для підприємницької діяльності. Власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Всі субєкти права власності рівні перед законом.

Субєкти підприємництва.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про підприємництво субєктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

- юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України Про власність.

Свобода підприємницької діяльності.

Субєкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Проте в деяких видах діяльності у звязку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління підприємництво застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва.

Заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення). Якщо ці дії вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, фізична особа, винна у їх вчиненні, може бути притягнена до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу від ста до двохсот пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 202 КК).

Державна реєстрація субєктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до ст. 8 Закону України Про підприємництво і детально регулюється Положенням про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

Державна реєстрація субєктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання цього субєкта, якщо інше не передбачено законом.

Місцезнаходженням субєкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором, який передбачає передачу засновникові у власність або користування приміщення, частини приміщення (договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір тощо).

Для державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

- рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

- статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми субєкта підприємницької діяльності;

- реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

- документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду субєкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі - платнику податків та інших обовязкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію (перереєстрацію) субєктів підприємницької діяльності вноситься плата (реєстраційний збір): для громадян-підприємців - 1,5, для юридичних осіб - 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) субєктів підприємницької діяльності - потрійний розмір відповідного реєстраційного збору; за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів субєктів підприємницької діяльності - 30 відсотків реєстраційного збору.

Скасування державної реєстрації позбавляє субєкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їхньої праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобовязаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в Україні мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець зобовязаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. За заподіяні шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Субєкт підприємництва - юридична особа - може бути визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

1.2 Суть, роль і значення інформації

Теорія інформації оперує такими поняттями, як сигнали, кількість інформації і процеси її перетворення, оцінка надійності і швидкості передачі інформації, можливість найбільш зручного її запису (кодування) тощо.

Під сигналом розуміють форму перетворення і передачі інформації за допомогою букви, цифри, звуку, імпульсу тощо. За допомогою сигналів можна передати і одержати певне повідомлення, яке становить сукупність значень, що характеризують певні явища, події, процеси.

Ступінь зменшення невизначеності в результаті передачі повідомлення називається кількістю інформації.

Правильне визначення кількості інформації дає змогу уникнути перевантаження керівників і спеціалістів, оскільки існує показник: межі інформації, яку може переробити людина за певний період. На практиці здебільшого спостерігається перевантаження інформацією виробничого персоналу приблизно у 3-4 рази порівняно з нормами.

Інформацію, що використовується в управлінні, класифікують за різними ознаками:

1) за формою відображення — візуальна (графіки, таблиці, табло і т. д.), аудіо інформація (сприймається на слух завдяки звукозапису), аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);

2) за формою подання — цифрова, буквена і кодована;

3) за порядком виникнення — первинна і похідна;

4) за характером носіїв інформації — документована і не документована;

5) за призначенням — директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна;

6) за напрямом руху — вхідна і вихідна;

7) за стабільністю — умовно-перемінна та умовно-постійна;

8) за способом відображення — текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова) і графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки);

9) за способом обробітку — що піддається і що не піддається механізованій обробці.

Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зворотного звязку, запамятовуючою та ін.

У процесі управлінської діяльності використовують:

- науково-технічну;

- адміністративно-правову;

- метеорологічну;

- агробіологічну;

- та інші види інформації.

Наукову інформацію, в свою чергу, поділяють на:

- економічну;

- соціально-політичну;

- ідеологічну та ін.

Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані.

Економічна інформація — це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображають суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.

За призначенням інформацію ділять на:

- планову;

- обліково-бухгалтерську;

- звітну;

- статистичну;

- виробничо-оперативну;

- розпорядчу;

- довідкову;

- нормативну.

За способом передачі — на ту, що передається:

- усно;

- поштою;

- телефоном;

- телетайпом;

- факсом.

За періодичністю на :

- систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну і т. п.);

- ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння і т. п.).

За характером носіїв на:

- документизовану;

- недокументизовану.

По відношенню до процесу обробки на:

- оброблювану;

- необроблювану;

- аналітичну.

Крім того, інформація може ділитись на достовірну і недостовірну, достатню, недостатню і надлишкову, активну і пасивну, цифрову, алфавітно-цифрову і алфавітну.

За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію, що надходить від вищестоящих органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з обєктом управління господарські звязки, і внутрішню — що виникає на підприємстві (в обєднанні). Так, на основі планового завдання приймаються управлінські рішення, які потім відображують у матеріально-технічній підготовці виробництва, техніко-економічному і оперативному плануванні, оперативному управлінні технологічними і економічними процесами, обліку і контролі за фінансовою діяльністю підприємства, звіті, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності тощо.

Сукупність повідомлень з (однаковими або близькими властивостями), що розподілені у даній системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.

Потоки інформації різноманітні:

- потоки висхідної інформації — основа для розробки рішень;

- потоки низхідної інформації — це постанови, рішення, вказівки вищестоящих організацій;

- потоки регулюючої інформації — зазначені вище документи і деякі спеціальні нормативні положення.

У підприємницькій діяльності використовують планову інформацію у вигляді нормативів матеріальних витрат і затрат праці. Від якості нормативної інформації залежать ефективність управління, дієвість рішень, що приймаються, успішність здійснення контрольних та інших функцій.

Інформація має ряд характерних особливостей таких, як корисність, вірогідність, однозначність, періодичність, несперечливість, надмірність.

Корисність інформації прийнято оцінювати за тим ефектом, який ця інформація здійснює на результати управління. На практиці інформація може бути зовсім непотрібною (не змінює ймовірності досягнення цілі і розвязання поставлених завдань) і надзвичайно цінною, дає змогу підвищити імовірність досягнення цілі.

В інших випадках одержана інформація може призвести до прийняття рішення, що змінює положення обєкта управління в гірший бік, тобто зменшує імовірність досягнення цілі, — ця інформація називається дезінформацією.

Важливою якісною характеристикою інформації є її вірогідність. Вірогідною якісною характеристикою інформації є її вірогідність. Вірогідною вважають інформацію, яка не перевищує припустимий рівень перекручення дійсного явища або процесу і відображає те, що вона повинна відображати. На вірогідність інформації, яка надходить, впливають інформаційні барєри, тобто перешкоди, що заважають збереженню кількості і якості інформації і призводять до її неповноти (географічні, відомчі, економічні, технічні, психологічні барєри).

Надмірність інформації (повторюваність, дублювання) може бути корисною, якщо вона підвищує надійність системи даних, і непотрібною — якщо вона містить дані, які повторюються і не використовуються для прийняття рішень. Кожний менеджер за будь-яких обставин повинен забезпечувати надійну цінність інформації, що передається. Критерієм в оцінці цієї вимоги є глибина, змістовність і ступінь відповідності інформації поставленим цілям.

Для ефективного функціонування системи управління важливе значення має своєчасність надходження інформації. Часткова інформація, одержана своєчасно, значно корисніша для управління, ніж повна інформація за всією формою, яка одержана із запізненням. Досвід показує, що багато простоїв техніки і людей трапляються через недостатнє оперативне забезпечення управлінського апарату потрібною вірогідною інформацією.

1.3 Інформаційне забезпечення

Сукупність вихідної інформації різного характеру, що призначена для прийняття рішень у сфері виробничого підприємництва можна вважати за інформаційне забезпечення підприємництва.

Вихідна інформація для виробничого підприємництва має два різновиди:

1) інформація про стан зовнішнього середовища;

2) інформація про стан фірми (чи наявних передумов її створення).

У свою чергу, інформація першого різновиду містить дві групи:

а) ринкова кон’юнктура;

б) механізм регулювання діяльності фірми владними структурами держави.

Для характеристики ринкової кон’юнктури залучають дані, що наводять в офіційній літературі, статистичних оглядах, комерційних публікаціях, рекламних виданнях та ін. Доцільним і результативним є інформації у вигляді прямого опитування, анкетування та інших прийомів, що широко використовуються у практиці маркетингових досліджень. Інформацію про ринкову кон’юнктуру при створенні чи розвитку фірми можна поділити на наступні види:

1) характеристика ринку (ємність, структура, насиченість відповідною продукцією);

2) характеристика товару і можливості його збуту ( призначення товару, вимоги до якості, етапи життяна ринку, обсяг попиту і пропозиції та ін.);

3) рівень конкуренції ( наявність конкурентів, їх кількість, потужність, фінансова стабільність, рейтинг);

4) рівень цін (види, аранжування і динаміка цін на відповідну продукцію, прогноз цінових тенденцій у майбутньому);

5) можливості залучення коштів ( розвиненість банківських, інвестиційних та фінансових установ, види кредитів, умови кредитування, кредитні проценти);

6) фінансові характеристики ( курси валют, активність фондових бірж, темпи інфляції);

7) можливості ресурсозабезпечення (джерела і умови постачання ресурсів, рівень цін на матеріальні ресурси, активність товарних бірж);

8) інші види інформації ( стабільність макроекономічної політики, рівень безробіття, активність іноземних інвесторів та ін.).

Найрегламентованішою і, на певний період достатньо однозначною, є інформація про механізм регулювання діяльності фірм, оскільки як економічні, так і адміністративні важелі держави встановлюються відповідними нормативними актами – законами, затвердженими законодавчою владою (Верховною Радою), декретами, прийняттями виконавчою владою (Кабінетом Міністрів), або інструкціями, положеннями, рішеннями тими установами, які наділені відповідними правами (від державних міністрів до місцевих органів самоврядування). Тому показники, що характеризують механізм регулювання, мають нормативний характер, тобто є обов’язковими, і нехтування ними призводить до економічних або адміністративних санкцій. Обсяг і зміст нормативної інформації значний і динамічний, що призводить до великої ймовірності похибок при обґрунтуванні доцільності діяльності фірм. Запобігти помилкам можна лише за умови постійного і систематичного висліджування нормативної документації. Тому на фірмі повинен обов’язково створюватись відділ чи підрозділ, який би займався даними питаннями.

Інформацію про регулювання діяльності фірми владними структурами держави можна поділити на такі види:

1) система оподаткування (види податків, норми податків, податкові пільги, порядок і термін стягнення податків);

2) система обов’язкових платежів (види і норми платежів, порядок і термін нарахування, порядок контролю за платниками);

3) система ціноутворення (види товарів з фіксованими (регульованими) цінами, механізм регулювання);

4) система держзамовлень і держінвестицій (механізм держзамовлень і надання держінвестицій, умови, пільги);

5) система регулювання зовнішньоекономічної діяльності (механізм регулювання, пільги, обмеження, порядок ліцензування експортно-імпортних операцій і товарів, митне регулювання);

6) система антимонопольного регулювання (механізм регулювання, види відповідальності за порушення);

7) система регулювання оплати праці (генеральні і галузеві угоди, порядок встановлення мінімальної і максимальної заробітної плати);

8) система захисту прав виробників (права найманих працівників, умови розширення їх прав, відповідальність власника і т.д.);

9) система захисту прав споживачів (механізм сертифікації продукції, перелік і порядок обмежень щодо випуску і реалізації деяких товарів);

10) система захисту оточуючого середовища (екологічні нормативи, механізм контролю за їх додержанням, відповідальність виробника);

11) інші види регулювання (механізм регулювання кредитної політики і контролю за діяльністю комерційних банків, порядок організації та реєстрації фірм і т.д.).

Інформація про стан фірми найдоступніша підприємцю, оскільки формується за його участю. Є певні відмінності у обсязі, складі та джерелах отримання такої інформації для фірми, яка вже діє, і яка тільки створюється. У першому випадку можна створити певний інформаційний масив на підставі звітної і планової інформації (річні, квартальні, місячні звіти фірми, бухгалтерські звіти, прогнози розвитку фірми і т.д.). У другому випадку частина інформації відпадає (наприклад, можуть бути відсутні виробничі потужності, а отже відповідні економічні характеристики), а частина має неповний характер (наприклад, технічний рівень устаткування, за паспортними даними, високий, але можливість забезпечити високий рівень технології і організації виробництва ще невідома). Велика частина інформації носить теж нормативний характер, але це внутрішньо фірмовий рівень нормативності, тобто наприклад: норми трудомісткості, енергоємності, матеріалоємності продукції, нормативи оборотних коштів, нормативи чисельності та інше.

До інформації, що характеризує стан фірми можна віднести наступні види:

1) організаційно-правові характеристики (правовий статус, форма власності, організаційна структура, наявність філій, торгової марки і т.д.);

2) виробничі потужності (величина, структура, відповідність до характеристик нового товару);

3) матеріальні (у тому числі і паливно-енергетичні) ресурси ( специфіка матеріальних ресурсів, розмір запасів, наявність і характеристика інформації, умови зберігання і т.д.);

4) трудові ресурси ( кількість персоналу, його склад і характеристики, джерела поповнення персоналу);

5) організаційно-технологічні можливості (відповідність техніки, технології, організації виробництва до вимог конкурентоспроможної продукції, наявність ліцензій та патентів);

6) економічні характеристики (рентабельність, продуктивність праці, фінансовий стан);

7) екологічні характеристики ( рівень екологічної безпеки виробництва, можливості його сертифікації і атестації продукції );

8) інші види інформації ( кліматичні умови, наближеність до джерел ресурсів і т.д.).

1.4 Теоретичні основи інформаційного забезпечення діяльності підприємства на сучасному стані.

Ефективне функціонування і перспективний розвиток підприємства в сучасних умовах формування інформаційного суспільства залежить, в першу чергу, від використання нових методів та інструментів управління підприємством, рівня інформаційного забезпечення його діяльності та результативності використання інформаційних ресурсів.

Особлива роль інформації і інформаційних ресурсів в діяльності сучасних підприємств обумовлена їх безпосередньою участю у будь-яких економічних процесах та постійно зростаючим рівнем інформатизації ринкового середовища та суспільства в цілому. Сучасний етап розвитку економіки потребує використання науково-обґрунтованих методів збору, аналізу, обробки та застосування інформації і її взаємопов’язаних форм, що має сприяти формуванню потенційних інформаційних ресурсів підприємства і послідовній реалізації напрямків його розвитку.

Однією з умов стабільного функціонування й ефективної реалізації напрямів розвитку підприємства є використання в його діяльності принципів і інструментарію інформаційного забезпечення.

Під інформаційним забезпеченням діяльності підприємства розуміється сукупність форм, методів та інструментів управління інформаційними ресурсами, необхідних і придатних для реалізації аналітичних і управлінських процедур, що забезпечують стабільне функціонування підприємства, його стійкий перспективний розвиток.

Загальна характеристика інформаційних ресурсів та визначення особливостей їх участі в усіх виробничо-господарських процесах сучасного підприємства дозволили дійти висновку, що інформаційне забезпечення діяльності підприємства має ґрунтуватися на комплексному використанні потенційних і наявних інформаційних ресурсів з урахуванням їх основних особливостей. Виходячи з цього, в роботі із використанням підходу, заснованого на ідеї ресурсного циклу, визначено основні ресурсні характеристики і специфічні особливості функціонального становища інформаційних ресурсів та надано схему їх відтворювального циклу.

З урахуванням цих особливостей та використанням інформаційного підходу, теорій інформаційних ресурсів та економічної інформації в роботі сформовано принципові підходи до оцінки інформаційних ресурсів. Реалізація цих підходів надає можливість визначати цінність інформації та формувати максимально раціональну систему збору даних, що є основою сукупності інформаційних ресурсів підприємства. У роботі обґрунтовано, що передумови інформаційного забезпечення діяльності підприємства формуються під безпосереднім впливом різних чинників і в умовах тісної взаємодії інформаційної і виробничої сфери, що свідчить про посилення інформаційного аспекту процесу виробництва в сучасних умовах.

Обґрунтування необхідності й характеристика теоретичних основ інформаційного забезпечення діяльності підприємства дозволило визначити можливість отримання синергетичного ефекту від взаємодії інформаційної та виробничої сфери і підвищення ефективності їх функціонування та зробити висновок, що результативність цього процесу безпосередньо залежить від ступеня дослідженості передумов і можливостей інформаційного забезпечення діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 2.

2.1 Дослідження передумов і можливості інформаційного забезпечення діяльності підприємництва

Передумови і можливості інформаційного забезпечення діяльності підприємства визначаються, перш за все, сучасними тенденціями розвитку інформаційного ринку та новітніми методами управління і інформаційної підтримки розвитку підприємства на всіх рівнях господарювання.

Ефективність інформаційного забезпечення діяльності підприємства безпосередньо залежить від організації його інформаційної взаємодії з різними суб’єктами на ринку інформаційних продуктів і послуг, державної інформаційної підтримки розвитку підприємства, а також формування його інформаційного простору.

Проведено аналіз основних напрямків розвитку українського ринку інформаційних продуктів і послуг, який дозволив визначити основні компоненти його структури та особливості саме інформаційних продуктів і послуг. Зроблено висновок, що специфічною особливістю цього ринку є те, що його стан і динаміка розвитку виступають одночасно результатом й умовою стабільного росту економіки. Це визначається інформаційними потребами суб’єктів ринку і рівнем розвитку новітніх інформаційних технологій.

В умовах бурхливого і динамічного росту сучасного ринку інформаційних продуктів і послуг результативність функціонування підприємств в значній мірі залежить від організації їх ефективної взаємодії з суб’єктами ринкового середовища та формування адекватної інформаційної інфраструктури підприємства. Однією з важливих умов формування такої інфраструктури є надання відповідної підтримки на державному і регіональному рівнях в рамках державної інформаційної політики.

Запропонована послідовність етапів формування і реалізації регіональної програми розвитку інформаційної інфраструктури підприємств спрямована на забезпечення вирішення важливих завдань організації ефективної інформаційної взаємодії суб’єктів ринку, вдосконалення інформаційного забезпечення розвитку підприємств регіону і формування їх інформаційної інфраструктури.

В рамках реалізації цієї програми передбачається функціонування єдиної регіональної інформаційно-аналітичної структури підтримки розвитку підприємств, організаційно-економічну модель.

Результатом функціонування даної структури є консолідація інформаційних і інших видів ресурсів у відповідності до інформаційних потреб підприємств на різних етапах життєвого циклу їх діяльності та загальних напрямків стратегії розвитку регіону.

Визначення соціально-економічного ефекту від функціонування даної структури і впливу підвищення рівня інформаційного забезпечення діяльності підприємств проведено за допомогою економіко-математичного інструментарію та методів імітаційного моделювання. Проведена оцінка показала, що підвищення рівня інформаційного забезпечення діяльності підприємства суттєвим чином змінює траєкторію її розвитку на кожному з етапів життєвого циклу. Зокрема це відбивається на скороченні термінів виходу на режим беззбиткового функціонування та продовженні періоду ефективної діяльності.

Проведені дослідження можливостей організації ефективної взаємодії підприємств з суб’єктами ринку інформаційних продуктів і послуг та державної підтримки їх розвитку обумовили необхідність формування інформаційного простору підприємства. Під інформаційним простором підприємства розуміється сукупність інформаційної бази даних і способів її організації, необхідних для прийняття управлінських рішень, аналізу, контролю і регулювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

Структуру інформаційного простору підприємства представлено у виді взаємопов’язаного комплексу координат, що відображає його функціональну і інформаційну складові та дозволяє формувати базиси процесів агрегації і обробки інформації для прийняття управлінських рішень.

Розроблені підходи до формування інформаційного простору підприємства в аспекті формалізованої інтегрованої структури процесів управління, перетворення інформації і прийняття управлінських рішень є основою удосконалення системи управління підприємством і засновані на структурній декомпозиції виробничого процесу як об’єкту управління, функціональній структуризації процесу управління та формалізації документообігу.

Досліджені передумови і можливості здійснення ефективного інформаційного забезпечення діяльності підприємства надали можливість дійти висновку про необхідність розробки основних напрямів його вдосконалення на основі побудови інформаційно-керуючої системи підприємства.

2.2 Активізація і вдосконалення суб’єктів підприємництва

Важливою умовою активізації підприємницької діяльності є підвищення інформаційної обізнаності суб’єктів господарювання.

Метою інформаційного забезпечення сфери підприємництва є надання своєчасної, достовірної та повної інформації на основі широкого використання інформаційних технологій, а саме: інформування щодо змін у законодавстві, нормативних актів, прийнятих органами місцевого самоврядування, що стосується підприємницької діяльності, залучення підприємців до семінарів, виставок, ярмарок, бізнес-форумів.

Для вдосконалення інформаційного забезпечення суб’єктів підприємництва можливе створення сайту управління з питань підприємництва, інвестицій та споживчого ринку та подальше наповнення інформаційними масивами щодо суб’єктів підприємництва міста, нормативно – правових актів, міських проектів і програм, наявних ресурсів тощо.

Для підвищення кваліфікації субєктів підприємництва з питань ведення підприємницької діяльності та регуляторної політики, обміну досвідом між підприємцями, залучення фінансових ресурсів у сферу підприємництва передбачено проведення семінарів, тренінгів, конференцій, круглих столів, конкурсів і інших заходів.

Одним із важливих напрямків є проведення роботи щодо підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для здійснення підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки, перепідготовка кадрів щодо ведення підприємницької діяльності.

Треба, щоб і надалі удосконалювалась робота по впровадженню спеціальних навчальних програм на базі провідних навчальних закладів міста з метою системної підготовки кадрів для підприємництва.

Вирішення завдання удосконалення процесу інформаційного забезпечення діяльності підприємства на основі побудови його інформаційно-керуючої системи залежить, по-перше , від його цілей, функцій та задач, а по-друге, – від змісту та послідовності інформаційного забезпечення системи управління підприємством.

Саме інформаційне забезпечення системи управління підприємством надає можливість надходження достовірної і всеосяжної інформації на всіх рівнях управління, яка є основою процесу розробки і прийняття управлінських рішень. На підвищення ефективності цього процесу спрямовано запропоновану систему підтримки прийняття рішень, в основі якої є формування інформаційної бази даних і комплексу імітаційних моделей функціонування підприємства.

Використання імітаційного моделювання дозволяє приймати адекватні управлінські рішення і здійснювати прогнозну оцінку становища підприємства та альтернативних варіантів управлінських дій, що генеруються в процесі управління з огляду на їх результативність і досяжність.

Прийняття ефективних управлінських рішень вимагає обробки великих масивів інформації та забезпечення збору, аналізу і агрегації інформаційних потоків, що надходять на підприємство. Це обумовило необхідність формування інформаційно-керуючої системи підприємства, яка охоплює всі бізнес-функції і управлінські процеси підприємства та генерує інформацію, що полягає в основі прийняття управлінських рішень за допомогою використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.

Проведені дослідження принципів функціонування інформаційного простору підприємства і використання методів системного проектування дозволили розробити послідовність формування інформаційно-керуючої системи підприємства, яка дозволяє побудувати ієрархічну систему доступу до управлінської інформації на основі єдиної класифікації і структуризації елементів як самої системи, так і всього інформаційного простору підприємства.

Задачу проектування ефективної структури інформаційно-керуючої системи підприємства в роботі запропоновано вирішувати на основі використання еволюційного методу із застосуванням генетичних алгоритмів. Функціонування такої структури інформаційно-керуючої системи підприємства дозволяє оптимізувати процес управління підприємством та інформаційні потоки його типових процесів. Одним з основних критеріїв оптимізації визначено критерій часу виконання типових процедур обробки даних.

Побудову інформаційно-керуючої системи підприємства здійснено за стандартами SADT, що передбачають розробку функціональної, інформаційної і динамічної моделей управлінських процесів на підприємстві. Формування динамічної моделі процесу управління, зокрема процедуру узгодження управлінських рішень, здійснено за допомогою ієрархічних мереж Петрі з послідовною, паралельною і змішаною структурою інформаційних потоків. В результаті проведеного моделювання визначено, що для управлінських рішень якнайкращою структурою інформаційних потоків у процедурі узгодження є змішана структура.

З метою вдосконалення інформаційного забезпечення діяльності підприємства запропоновано основні напрями оцінки і вибору інформаційних інновацій. Обґрунтовано, що оцінка і вибір інформаційних інновацій є складним багатокритеріальним господарським завданням для вирішення якого в роботі виділено базові класи інноваційних інформаційних систем і надано їх оцінку на основі запропонованих принципів і критеріїв.

Враховуючи достатню різноманітність сучасного ринку інформаційних продуктів і послуг у якості об’єкту оцінки визначено таку групу інформаційних інновацій, як програмні продукти, та запропоновано спосіб їх оцінки. В основу цього способу покладено формування моделі багатокритерільного аналізу, оцінки і вибору програмних продуктів і послідовність інформаційного забезпечення цієї процедури.

Використання наданого способу передбачає проведення багатомірного порівняння програмних продуктів на основі певного простору критеріїв із застосуванням методів системного аналізу та графічного методу профільного аналізу.

Процедура багатомірного порівняння передбачає можливість використання як кількісних оцінок, так і якісних, виражених в дескриптивних категоріях, що розширює можливості аналізу завдяки отриманню оцінок за критеріями, які неможливо піддати кількісному вимірюванню. Отримані оцінки формують шкалу вимірювання і є основою прийняття рішень стосовно вибору програмних продуктів.

Процедура аналізу, оцінки і вибору програмних продуктів в умовах багатокритеріальності обумовлює необхідність урахування високого ступеня невизначеності результату стосовно впровадження інформаційних інновацій, тобто ступеня ризику при прийнятті рішення про вибір програмних продуктів.

Відповідно до принципів багатомірного порівняння для кожної пари програмних продуктів розраховано показники відповідності і невідповідності на основі формування матриці ризику. На підставі проведеного аналізу і оцінки відповідності окремого програмного продукту цілям і задачам розвитку підприємства приймається рішення про доцільність їх впровадження в конкретній господарській ситуації в залежності від рівня ризику.

3.2 Державна підтримка підприємства. Створення Програм для підтримки розвитку підприємництва

Для реалізації державної підтримки створюються спеціальні Програми (наприклад, як у місті Харкові)

Мета й основні завдання Програми

Мета Програми – забезпечення реалізації державної підтримки підприємництва; посилення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, вільного доступу субєктів господарювання до всіх сегментів ринку за єдиними правилами; досягнення балансу інтересів субєктів господарювання та влади.

Основними завданнями Програми є:

- максимальне поєднання інтересів субєктів підприємництва з інтересами міста;

- підвищення конкурентоспроможності продукції та послуг субєктів господарювання, підтримка підприємництва інноваційного спрямування;

- поліпшення інвестиційного клімату, сприяння залученню інвестицій в економіку міста, в першу чергу, у сферу виробництва;

- підвищення ефективності наявних та створення нових елементів інфраструктури підтримки підприємства;

- активізація фінансово-кредитних механізмів, пошук нових форм фінансування підприємницької діяльності;

- створення умов для збільшення кількості нових робочих місць, зниження рівня безробіття;

- подальше впровадження науково-методичного забезпечення підтримки підприємництва, удосконалення системи освітнього забезпечення;

- організація підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки кадрів з питань розвитку підприємництва та навчання підприємців - початківців із залученням викладачів провідних навчальних закладів міста, фахівців та професіоналів.

Досягнення намічених цілей створить умови для формування активного бізнес-середовища і цивільної самосвідомості підприємців, сприятиме зростанню престижу підприємницької діяльності.

Структура заходів Програми

Структура заходів Програми має наступні підрозділи:

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності.

2. Фінансово - кредитна та інвестиційна підтримка.

3. Ресурсне та інформаційне забезпечення підприємництва.

4. Розвиток інфраструктури підтримки підприємництва.

3.3 Ресурсне та інформаційне забезпечення підприємництва за допомогою спеціальних Програм по забезпеченню розвитку підприємства

Реалізація даного напрямку Програм – це вирішення питань інформаційної, консультаційної та практичної підтримки субєктів підприємництва через мережу спеціалізованих закладів, а також шляхом реалізації цільових програм, формування ринку інформаційних та навчальних послуг для суб’єктів господарювання.

Вирішення проблеми ресурсного забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності можливе шляхом створення електронних (інформаційних) центрів для забезпечення широкого доступу субєктів господарювання до законодавчої, нормативно-правової баз даних через Internet.

Важливою умовою активізації підприємницької діяльності є підвищення інформаційної обізнаності суб’єктів господарювання. Метою інформаційного забезпечення сфери підприємництва є надання своєчасної, достовірної та повної інформації на основі широкого використання інформаційних технологій, а саме: інформування щодо змін у законодавстві, нормативних актів, прийнятих органами місцевого самоврядування, що стосується підприємницької діяльності, залучення підприємців до семінарів, виставок, ярмарок, бізнес-форумів.

Для вдосконалення інформаційного забезпечення суб’єктів підприємництва необхідне планування створення сайту управління з питань підприємництва, інвестицій та споживчого ринку та подальше наповнення інформаційними масивами щодо суб’єктів підприємництва міста, нормативно – правових актів, міських проектів і програм, наявних ресурсів тощо.

Одним із важливих напрямків Програм є проведення робіт щодо підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для здійснення підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки, перепідготовка кадрів щодо ведення підприємницької діяльності.

Висновок

У курсовій роботі здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення щодо інформаційного забезпечення підприємницької діяльності.

Визначено умови здійснення підприємницької діяльності та її основні принципи, а також роль, суть та значення інформації на підприємництві.

Основні висновки і результати, які одержано в ході досліджень, зводяться до такого.

Показано особливу роль інформації і інформаційних ресурсів в діяльності сучасних підприємств, що обумовлена їх безпосередньою участю в економічних процесах та постійно зростаючим рівнем інформатизації ринкового середовища та суспільства в цілому.

Визначено, що інформаційне забезпечення діяльності підприємства має ґрунтуватися на комплексному використанні потенційних і наявних інформаційних ресурсів з урахуванням їх основних особливостей. Під інформаційним забезпеченням діяльності підприємства запропоновано розуміти сукупність форм, методів та інструментів управління інформаційними ресурсами, необхідних і придатних для реалізації аналітичних і управлінських процедур, що забезпечують стабільне функціонування підприємства, його стійкий перспективний розвиток.

Надано загальну характеристику інформаційних ресурсів та сформовано принципові підходи до їх оцінки з використанням інформаційного підходу, теорій інформаційних ресурсів та економічної інформації. Реалізація цих підходів надає можливість визначати цінність інформації та сформувати максимально раціональну систему збору даних, що є основою сукупності інформаційних ресурсів підприємства.

Розроблено послідовність формування інформаційно-керуючої системи.

Я вважаю, що жодна організація ніяк не може здійснювати свою діяльність без інформації. В процесі нормального функціонування організації, управління нею в різноманітному роді інформації потребують всі її робітники, від простого робітника до директора.

Розвиток будь-якого підприємництва необхідний, тому потребує підтримки, як на державному, так і на місцевому рівні.

Література

1. Закон України Про підприємництво

2. Корнєв Ю.Г. Інформаційно-аналітична діяльність як сфера бізнесу// Підприємництво, господарство, право. — 2003. — №12.

3. Корнєв Ю.Г. Проблеми формування загальнонаціональної системи інформаційного забезпечення розвитку підприємництва // Економіка: проблеми теорії та практики. — Дніпропетровськ, 2004. — Вип. 187

4. Указ Президента N 477/2004 ( 477/2004 ) від 24.04.2004 )Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності

5. Варналій З.С. Основи підприємництва: Нав. посіб. - К.: Знання-Прес. 2002. - 239 с.

6. www.president.gov.ua

7. www.wikipedia.org.wiki. Підприємництво

8. www. zakon.rada.gov.ua

Скачать архив с текстом документа