Основні нормативно-правові положення з питань охорони праці

СОДЕРЖАНИЕ: Нормативно-правові акти, що регулюють виробничі відносини, як джерело охорони праці. Галузеві нормативні акти щодо охорони праці та їх прийняття, перегляд і скасування. Особливості стадій опрацювання державних нормативних актів про охорону праці.

РЕФЕРАТ

на тему:

Основні нормативно-правові положення з питань охорони праці


План

ВСТУП

1. Джерела охорони праці

2. Галузеві нормативні акти щодо охорони праці та їх прийняття перегляд і скасування

ВИСНОВОК

Список використаних джерел


Вступ

Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, законів України «Про охорону праці», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Слід врахувати: якщо міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обовязки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.


1. ДЖЕРЕЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ

Джерелом охорони праці є нормативно-правові акти, які регулюють виробничі відносини. Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні. Конституція як основний закон держави є основою структури всього законодавства і займає центральне місце серед джерел охорони праці. Конституція України прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р. Вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Конституція містить норми різних галузей права, в тому числі і норми охорони праці. Так, наприклад, стаття 43 говорить, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Центральне місце серед законів в галузі земельного права займає Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1972 року із змінами та доповненнями. Протягом десяти років в звязку з політичними, соціальними, економічними змінами, що відбулися в Україні, кодекс неодноразово доповнювався новими нормами або вносилися зміни до існуючих норм. Сучасне значення кодексу полягає в тому, що він регулює головні питання щодо охорони праці на підприємствах різних форм власності. В ньому закріплені права та обовязки власників щодо забезпечення нормальних умов праці працівників незалежно від форм власності, а також соціальні гарантії окремих категорій робітників.

Серед законів можна виділити Закон України Про охорону праці від 14 жовтня 1992 року, Закон України Про пожежну безпеку від 17 грудня 1993 року, Основи законодавства України про охорону здоровя: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ, Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ та інші.

Важливе місце серед джерел охорони праці займають Укази Президента України. Згідно Конституції Президент видає укази і розпорядження, які є обовязковими до виконання на всій території України. На фоні швидких змін в політичних, економічних, соціальних, екологічних відносинах в трудовому законодавстві виникають прогалини, які усуваються саме Указами Президента України.

Велику групу джерел охорони праці складають нормативно-правові акти, прийняті Кабінетом Міністрів України. Такі акти відносять до підзаконних нормативних актів, тобто актів виконавчих органів державної влади, які видаються в межах їх компетенції, на основі і на виконання законів України. Декрети, постанови Кабінету Міністрів України направленні на регулювання окремих питань охорони праці, конкретизацію положень законів України або указів Президента, вони повинні відповідати діючому трудовому законодавству.

Прикладом можуть служити Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2000 р. №925;

Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих обєктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 р. № 431;

Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. № 135;

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 та інші.

Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування приймають в межах своїх повноважень рішення, які є обовязковими для виконання на відповідній території. Наприклад,

– Положення про комісію з питань охорони праці профспілкового комітету підприємства: Затверджено постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р.;

– Положення про громадського інспектора з охорони праці: Затверджено постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р.

– Спільні рекомендації державних органів і профспілок щодо змісту розділу Охорона праці у колективному договорі;

– Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання коштів державного, галузевих, регіональних фондів охорони праці та фондів охорони праці підприємств: Затверджено наказом Держнаглядохоронпраці і Мінфіна України від 25 січня 1994 р. № 4

– О порядке бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда: Постановление Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам и Президиума ВЦСПС от 16 декабря 1967 г. № 731/П-13

– Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Наказ Міністерства охорони здоровя України від 29 грудня 1993 р. № 256 та інші.

Вдосконаленню відносин в галузі охорони праці в нових умовах господарювання служать також розяснення Вищого Арбітражного Суду України та Постанови Пленуму Верховного Суду України. Наприклад,

– Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6;

– Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (Витяг) та інші.

Стаття 3. Законодавство про охорону праці Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

2. ГАЛУЗЕВІ НОРМАТИВНІ АКТИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇХ ПРИЙНЯТТЯ ПЕРЕГЛЯД І СКАСУВАННЯ

нормативний правовий акт охорона праця

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, Типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обовязкове для конкретної організації.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обовязки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

На виконання Закону України Про охорону праці та постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 року N 135 Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Затвердили Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці від 12 травня 1994 р. за N 94/303

Це Положення визначає порядок опрацювання та прийняття нових, перегляду і скасування чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці відповідно до вимог Закону України Про охорону праці та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.94 р. N 135 з цього питання.

Положення є обовязковим для виконання усіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.

Опрацювання проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (далі - ДНАОП) здійснюється під керівництвом і за безпосередньою участю фахівців Держнаглядохоронпраці, Держатомнагляду, органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС.

Системний і комплексний підхід до організації нормотворчої діяльності, удосконалення наявної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища забезпечується шляхом створення мережі головних та базових організацій з цього питання.

Національний науково-дослідний інститут охорони праці виконує щодо базових організацій міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших обєднань підприємств, створених за галузевим принципом (далі - міністерства) функцію головної організації, яка координує роботу у даному напрямку, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, організує підвищення кваліфікації, а також опрацьовує проекти державних міжгалузевих і окремих галузевих нормативних актів.

Головні (базові) організації з питань гігієни праці, пожежної, ядерної, радіаційної безпеки та порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з цих питань визначаються відповідними органами державного нагляду, до компетенції яких належать зазначені питання.

Базові організації з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці визначаються в кожній галузі народного господарства рішеннями відповідних міністерств, як правило,із складу науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій і підприємств галузі, що спеціалізуються у певних сферах діяльності, мають найвищий науково-технічний потенціал і укомплектовані досвідченими кадрами з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Якщо у різних напрямках діяльності або підгалузях працює декілька базових організацій, то одна з них визначається головною в даній галузі.

Державний нормативний акт про охорону праці може опрацьовуватися також окремою організацією-розробником або творчим колективом, групою фахівців (далі - організація-розробник), які спроможні якісно виконати роботу. Призначення такої організації розробником ДНАОП здійснюється міністерством за погодженням з відповідним органом державного нагляду за охороною праці або безпосередньо органом нагляду.

Опрацювання, прийняття, перегляд, скасування і видання державних нормативних актів про охорону праці здійснюється відповідно до перспективного (пятирічного) та уточненого (річного) зведених планів, що затверджуються органами державного нагляду за охороною праці згідно з їх компетенцією.

Проекти зведених планів складаються шляхом узагальнення відповідних галузевих планів, а також пропозицій міністерств, місцевих органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів і працівників органів державного нагляду, громадських та інших організацій щодо удосконалення нормативних актів про охорону праці. Галузеві плани підлягають попередньому узгодженню з відповідним органом державного нагляду та затверджуються міністерствами.

На підставі зведеного і галузевих планів формується відповідний розділ з питань нормотворчої діяльності у Національній та галузевих програмах поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Галузеві плани подаються на затвердження у червні, а зведений - у жовтні того року, що передує визначеному планом періоду.

Плани опрацювання та орієнтовні строки видання державних нормативних актів систематично публікуються в журналі Охорона праці, інших виданнях, а також передаються видавництвам для включення в тематичний план видавничих робіт на наступний рік.

Опрацювання державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці проводиться за такими стадіями:

– підготовка до опрацювання ДНАОП;

– опрацювання і затвердження технічного завдання;

– опрацювання першої редакції проекту ДНАОП;

– опрацювання остаточної редакції проекту ДНАОП;

– затвердження і включення ДНАОП до державного реєстру;

– видання та інформація про ДНАОП.

На стадії підготовки визначаються доцільність опрацювання даного нормативного акта, черговість робіт, можливі виконавці проекту, джерела та обсяги фінансування тощо. Базова організація розглядає заявки на розробку, що надійшли від органів управління, підприємств, установ, організацій, окремих підприємців (власників), а також органів державного нагляду за охороною праці, вивчає пропозиції про необхідність розробки, враховує результати власного аналізу попереднього нормативного акта щодо відповідності вимогам сьогодення, додержання визначених для нього строків дії тощо.

Приймається в установленому порядку рішення про включення даного нормативного акта до плану опрацювання ДНАОП.

Проводиться збирання робочих матеріалів або предявляється і аналізується початковий варіант проекту ДНАОП (за його наявності).

Для опрацювання нормативного акта рішенням керівника відповідної базової (головної) організації створюється робоча група, до якої поряд із власними спеціалістами за необхідності можуть бути залучені фахівці інших компетентних організацій і підприємств. Один із членів робочої групи призначається керівником розробки.

У випадку опрацювання ДНАОП окремою організацією-розробником робоча група створюється наказом керівника цієї організації.

4. Опрацювання і затвердження технічного завдання

Технічне завдання на опрацювання ДНАОП розробляє базова організація (організація-розробник).

У технічному завданні повинні бути передбачені:

– підстава для опрацювання ДНАОП;

– строки початку та закінчення робіт;

– мета і головні завдання ДНАОП;

– характеристика обєкта нормативного регулювання;

– структура ДНАОП;

– взаємозвязок з іншими правовими нормами та нормативними документами;

– джерела інформації, що повинні бути використані;

– етапи опрацювання, строки виконання та виконавці.

До технічного завдання додається:

– перелік організацій, яким надсилається проект нормативного акта на відзив (з врахуванням заявок заінтересованих організацій);

– перелік органів, яким надсилається проект на узгодження.

4. До переліку органів, з якими узгоджується проект ДНАОП, повинні включатися:

– організація-замовник;

– відповідні органи державного нагляду, міністерства або інші органи, до компетенції яких належить даний нормативний акт або окремі його вимоги;

Технічне завдання на опрацювання ДНАОП узгоджується з міністерством, Національним НДІ охорони праці та затверджується заступником керівника відповідного органу державного нагляду. Термін розгляду технічного завдання узгоджуючим органом не повинен перевищувати двох тижнів.

Зміни до технічного завдання вносяться, узгоджуються і затверджуються в такому ж порядку, що й основний документ.

Базова організація (організація-розробник) у двотижневий термін після затвердження технічного завдання надсилає його органам, з якими узгоджувався цей документ, та керівникові розробки.

Якщо базова організація (організація-розробник) має підготовлений початковий варіант нормативного акта, який може бути прийнятий як проект у першій редакції, вона подає його разом з технічним завданням. В такому разі допускається суміщення стадій розроблення ДНАОП. Якщо базова організація (організація-розробник) прийняла рішення про використання нормативного акта іншої держави (або міждержавного) як проекту ДНАОП, замість технічного завдання на розроблення акта оформляються пропозиції з обґрунтуванням необхідності його використання.

Проект ДНАОП розробляється відповідно до договору, календарного плану і технічного завдання.

Структура, зміст, викладення і оформлення ДНАОП залежать від вимог, призначення й головних завдань нормативного акта та визначаються органом, який його затверджує.

При опрацюванні проекту використовуються досягнення науково-технічного прогресу, результати науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, патентних досліджень, світовий досвід організації охорони праці, підвищення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, створення нешкідливих для здоровя умов праці. Враховуються дані про ефективність попередніх нормативів аналогічного спрямування, результати аналізу травматизму, професійної або виробничообумовленої захворюваності, пропозиції заінтересованих організацій, власників підприємств тощо.

Одночасно з опрацюванням проекту ДНАОП складається:

– пояснювальна записка;

– опис проекту, придатний для обробки за допомогою ЕОМ.

Пояснювальна записка повинна містити відомості про: підстави розроблення ДНАОП; головну мету і завдання проекту; скорочену характеристику нормативів і вимог, які містяться у проекті; його рівень та взаємозвязок з іншими державними міжгалузевими і галузевими нормативними актами; пропозиції щодо порядку введення в дію і впровадження, строків дії ДНАОП; джерела використаної інформації; про організації, яким розсилався проект ДНАОП на відзив та на узгодження, а також інші відомості.

Пояснювальна записка повинна бути підписана керівником базової організації (організації-розробника) та керівником розробки.

Опис проекту ДНАОП складається у вигляді карти-паспорта і повинен містити основну інформацію про нього: вид нормативного акта (правила, положення тощо), його позначення, найменування, галузь застосування, дату затвердження і введення в дію, термін дії, перелік взаємозвязаних з ним інших нормативних актів, назву організації-розробника, перелік органів, з якими погоджено проект ДНАОП, внесені зміни тощо.

Проект ДНАОП разом з пояснювальною запискою та описом проекту надсилається на відзив організаціям, передбаченим технічним завданням, включаючи відповідний центральний профспілковий орган.

Зазначені організації складають і надсилають відзив на адресу базової організації (організації-розробника) в місячний термін з дня одержання або опублікування проекту ДНАОП. Якщо відзив у зазначений термін не надіслано, вважається, що зацікавлена організація не має зауважень і пропозицій до проекту.

Робоча група на підставі зауважень і пропозицій, що містяться у відзивах, доопрацьовує проект ДНАОП, уточнює пояснювальну записку і опис проекту нормативного акта, готує зведення відзивів.

Доопрацьований проект ДНАОП разом з пояснювальною запискою до нього та зведенням відзивів надсилається базовою організацією (організацією-розробником) на узгодження.

Узгоджуючі органи повинні розглянути проект ДНАОП і підготувати висновок у термін, що не перевищує одного місяця від дня одержання проекту. Лист про узгодження або узгоджений проект ДНАОП підписується керівником або заступником керівника організації.

За наявності суттєвих розбіжностей щодо проекту ДНАОП базова організація (організація-розробник) провадить їх розгляд та усунення.

Остаточна редакція проекту ДНАОП після врахування зауважень і пропозицій узгоджуючих органів обговорюється на засіданні науково-технічної (наукової) ради чи секції ради організації-розробника, яка приймає протокольне рішення про подання його на затвердження органу державного нагляду за охороною праці.

Одночасно базовою організацією (організацією-розробником) виконуються роботи щодо запису тексту нормативного акта, викладеного державною мовою, на магнітну дискету (придатну для обробки на IBM-сумісних компютерах), а також щодо аутентичного його перекладу російською мовою.

Проект ДНАОП із супровідним листом, підписаним керівником базової організації (організації-розробника), подається на затвердження у трьох примірниках, виконаних державною мовою (оригінал та дві копії), і кожен з яких супроводжується аутентичним перекладом російською мовою.

Для розгляду остаточної редакції проекту ДНАОП рішенням відповідного органу державного нагляду затверджується редакційна комісія. Фахівці від міністерства, базової (головної) організації або організації-розробника включаються до складу редакційної комісії за поданням цих організацій.

За необхідності голова редакційної комісії може прийняти рішення про призначення експертизи проекту ДНАОП і надіслати його до відповідної компетентної організації. У випадках, коли це доцільно, експерти від незалежних компетентних організацій можуть бути включені до складу редакційної комісії. Експертиза проекту виконується за рахунок коштів, виділених замовником на опрацювання ДНАОП.

Редакційна комісія розглядає проект ДНАОП у термін, що не перевищує півтора місяця, і приймає протокольне рішення про доцільність його затвердження або повернення на доопрацювання.

У разі проведення експертизи проекту ДНАОП зазначений термін може бути продовжено на строк проведення експертизи, але не більш як на один місяць. Якщо державний галузевий нормативний акт про охорону праці, опрацьований для потреб однієї галузі, необхідно поширити на підприємства, установи, організації інших (суміжних) галузей, редакційна комісія приймає з цього питання відповідне протокольне рішення. В ньому вказуються галузі (підприємства, виробництва), на які доцільно поширити дію даного нормативного акта.

Дані про затвердження та введення в дію державних нормативних актів про охорону праці щоквартально публікуються в покажчику ДНАОП, а також інших виданнях органів державного нагляду та в журналі Охорона праці.

Органи державного нагляду за охороною праці тиражують і розповсюджують ДНАОП відповідно до встановленого ними порядку. Без дозволу цих органів державний нормативний акт про охорону праці не може бути повністю або частково відтворений, тиражований і розповсюджений.


Висновки

Таким чином, можна зробити наступний висновок, що джерелами охорони праці в Україні виступають Конституція, Закони України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Комітетів по нагляду за охороною праці України та угоди.

Також можна зазначити, що це положення визначає порядок опрацювання та прийняття нових, перегляду і скасування чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці Положення є обовязковим для виконання усіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.

Список використаної літератури

1. Конституція України 254к/96-ВР від 1996.06.28 // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 30 (23.07.96), ст. 141

2. Закон України Про охорону праці № 2694-XII. від 1992.10.14 // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 49 (08.12.92), ст. 668.

3. Закон України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності №1105-XIV. від 23.09.1999р. // Відомості Верховної Ради України, 1999, N 46-47 (26.11.99), ст. 403.

4. Закон ВР УРСР Про міліцію № 565-XII від 20 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями). – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 26 с.

5. Кодекс законів про працю України №149 від 10.12. 1971р. // Система інформаційно–правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net.

6. Постанова КМ України Про заходи щодо виконання Закону України Про охорону праці № 64. від 1993.01.27 р. // Урядовий курєр, 1993, 02, 04.02.93 N 17 – 18

7. Бандурка О.М. та ін. Охорона праці в діяльності ОВС України: Підручник. – Харків: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2003. – С.37-92.

8. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. Геврика Є.О. – Львів, 2000. – 280 с.

9. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. – 5-те видання, стереотип. – Л.: Львів. банк. ін-т, 2000. – 216 с.

Скачать архив с текстом документа