Основні учасники спадкових правовідносин. Порядок оформлення права на спадщину
СОДЕРЖАНИЕ: Розкриття вмісту понять спадкоємство, спадок, спадкоємець і спадкодавець. Правила оформлення, дія і порівняльна характеристика заповіту і договору дарування. Процедура державної реєстрації права на спадок і вивчення порядку оформлення права на спадок.Контрольна робота
З Дисципліни Спадкове Право
За I та II змістовими модулями
(Варіант 12)
Підготував:
Студент 3 курсу
АсєєваН.В.
Гр. ПЗ - 1
Перевірила:
Хачатрян Артур
Вміст
Перший змістовий модуль
Теоретична частина
Практична частина
Другий Змістовий модуль
Теоретична частина
Практична частина
Завдання I змістового модуля
1. Теоретична частина
1. 1 Дайте поняття: спадкування, спадок, спадкоємиць, спадкодавець
| Спадкування | Спадок | Спадкоємиць | Спадкодавець |
| Ст. 1217 ЦК України закріплює існування двох видів спадкування: за заповітом, або за законом. Спадкування за законом має місце лише в разі якщо його не змінено заповітом спадкодавця. Основні норми, що регулюють умови і порядок спадкування за заповітом вміщено в главі 85 ЦК України ( «Спадкування за заповітом» ) | Сукупність прав та обовязків, які переходять до спадкоємців у порядку спадкового правонаступництва. У спадок входять ті права та обов’язки , які належали спадкодавцеві, а не третій особі, причому ці права виникли ще за життя спадкодавця. Існують права та обов’язки, які мають особистий характер, тобто тісно пов’язані з особою спадкодавця. Тому природно, що вони не входять до спадку. |
Спадкоємцями можуть бути не лише особи, які були живі в момент відкриття спадщини, а й діти спадкодавця, які були зачаті ще коли спадкодавець був живий, а народилися після його смерті. Вони можуть успадкувати як за законом так і за заповітом. Якщо дитина народжується живою, вона стає спадкоємцем. Дитина стає спадкоємцем і тоді, якщо вона прожила після свого народження всього кілька хвилин. Юридичні особи можуть бути спадкоємцями тільки за заповітом. |
Спадкодавцем може виступати лише фізична особа. Оскільки заповіт визнається угодою, то дієздатність спадкодавця прямо впливає на дійсність заповіту. |
1.2 Дайте порівняльну характеристику заповіту і договору дарування
| Договір дарування | Заповіт |
За договором дарування одна сторона ( дарувальник ) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Отже договір дарування, як і договори міни та купівлі – продажу, спрямований на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи. Договір дарування є завжди безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового характеру. Договір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін , як правило, не виникають взаємні або односторонні обовязки. |
Заповіт – це правочин який складається фізичною особою ( заповідачем ) на випадок смерті, вчиняється в передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця, (спадкоємців ), а також може передбачити інші розпорядження. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки в ньому знаходить свій вираз волевиявлення лише однієї особи – заповідача. Заповіт це розпорядження, зроблене на випадок смерті. Тільки з часу відкриття спадщини особи, вказані у заповіті спадкоємцями, набувають право вступити у спадкові відносини. Заповіт є особистим розпорядженням. Це виявляється у тому, що заповіт може бути складений лише від імені однієї особи ( єдиний виняток – спільний заповіт подружжя ) Крім того, скласти його заповідач може лише безпосередньо, а вчинення заповіту під впливом волі третіх осіб тягне за собою недійсність цього правочину як такого, що укладений з пороком волі. Заповіт є розпорядження, основним змістом якого є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна. |
Отже робимо висновок щодо характеристики договору дарування та заповіту. Договір дарування як і заповіт є письмовим, і підлягає нотаріальному посвідченню, договір дарування і заповіт є одностороннім правочином. Різниця в тому, що Заповіт є розпорядження, основним змістом якого є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна, а договір дарування спрямований на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи. За договором особа передає або зобов’язується передати, тобто самостійно, безоплатно майно обдарованому. Тоді коли за заповітом право власності виникає у спадкоємців тільки після смерті спадкодавця (Заповідача )
2. Практичне завдання
Громадянка Борисова Ганна Степанівна звернулась до державного нотаріуса за місцем проживання з проханням посвідчити договір дарування , за яким вона дарує своїй дочці Селезньовій І. П. приватизовану квартиру на випадок своєї смерті. Якими будуть дії нотаріуса?
По перше – почнемо з того, що згідно до Ст. 717 ЦК України –
Договір дарування це передача, або зобов’язання передати в майбутньому однією стороною (дарувальник) іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.
Тобто має місце саме передача дарувальником (в нашому випадку громадянка Борисова Г. С. ) обдарованому ( в нашому випадку Селезньова І. П..) майна у власність. Тобто після смерті Борисової Г.С. договір дарування втратить чинність. На підтвердження цього проаналізуємо Ст. 723 ЦК України
1. Договором дарування може бути встановлений обов’язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.
2. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.
3. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється.
Отже договір дарування громадянки Борисової Г.С. після її смерті просто припиняється як такий, і відкривається спадщина щодо майна громадянки Борисової Г.С.
Тепер зясуємо якими будуть дії нотаріуса
Відповідно до пункту 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
Нотаріуси відповідно до статті 7 Закону України “Про нотаріат ” у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, — законодавством Республіки Крим; наказами Міністерства юстиції України; нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси в установленому порядку та в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 22 тієї ж інструкції
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші не застережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Отже: Договір дарування підлягає нотаріальному посвідченню, але згідно чинного законодавства, передача майна на випадок смерті не може відбутись за договором дарування, оскільки після смерті дарувальника втрачає чинність договір дарування. В нашому випадку нотаріус має запропонувати громадянці Борисовій Г. С скласти заповіт . Заповіт – це правочин який складається фізичною особою ( заповідачем ) на випадок смерті.
Завдання II змістового модуля
1. Теоретична частина
2.1 Державна реєстрація права на спадщину
Згідно до Ст. 1299 ЦК України
1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).
2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Згідно до Ст. 182 ЦК України
2 Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо
нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Отже: якщо у спадщині спадкоємця є нерухоме майно, така спадщина підлягає державній реєстрації. Роздивимось як саме відбувається державна реєстрація майна.
Державній реєстрації підлягають права власності на житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, квартири у багатоквартирних будинках, інші обєкти нерухомого майна. Порядок реєстрації врегульовано Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.
Реєстрація прав здійснюється в бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) за місцем знаходження обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів шляхом занесення вказаних прав до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Реєстрація прав здійснюється лише після технічної інвентаризації обєкта. Якщо заява про реєстрацію прав подається не пізніше дванадцяти місяців після виникнення права на нерухоме майно, то обєкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Термін дії виписки з Реєстру прав — три місяці з часу її видачі, про що та термін її дії вказується в самій виписці.
Згідно до Ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1 липня 2004 року № 1952-ІV
Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень
1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.,
Отже: свідоцтво про право на спадщину, яке видане на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації за правилами ст. 182 цього кодексу. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що передбачена в ст. 182 ЦК України, є публічною і підтверджує державою факт виникнення, переходу і припинення прав на нерухоме майно. В даний час державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проводять Бюро технічної інвентаризації на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за № 7/5. У свідоцтві про право на спадщину БТІ проставляє відмітку про проведену державну реєстрацію. З 1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнятий Закон „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. На підставі цього Закону державна реєстрація здійснюватиметься органом державної реєстрації шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Ст. 19 вищезгаданого Закону передбачає проведення обов’язкової реєстрації свідоцтва про право на спадщину, яке видане спадкоємцям.
2.2 Порядок оформлення права на спадщину
Питання оформлення права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину (далі — Свідоцтва) регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (гл. 89, ст. ст. 1296—1301), Законами України Про нотаріат України (1993 р.) та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1 липня 2004 року № 1952-І\/, Інструкцією Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 року № 20/5 тощо.
Кожен спадкоємець, що прийняв спадщину, має право одержати Свідоцтво, подавши про це відповідну заяву. Але, як сказано в ЦК України, в залежності від виду і призначення спадкового майна одержання Свідоцтва може бути обовязковим для спадкоємця і не обовязковим.
При прийнятті спадщини, у складі якої є нерухоме майно (земельні ділянки, обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, інші речі (див. ч. 1 ст. 181 ЦК України) спадкоємець зобовязаний одержати Свідоцтво на це майно (ст. 1297 ЦК України). Якщо ж до спадкоємця переходить майно, яке не належить до нерухомого (меблі, інші предмети домашньої обстановки та вжитку (див. ч. 2 ст. 181 ЦК України), одержання нотаріального Свідоцтва не є обовязковим, якщо в цьому нема потреби і спору на таке майно.
Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, Свідоцтва видаються на кожного з них, в яких нотаріус зазначає частку спадщини на імя кожного спадкоємця пропорційно їх кількості, якщо інше не зазначено в заповіті.
Виданню такого Свідоцтва має передувати перевірка часу смерті особи, місця відкриття спадщини, наявності заповіту, складу спадкоємців за законом, складу спадщини та кількості осіб, які її прийняли.
ЦК України (Cт. 1298) забороняє видачу Свідоцтва до закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, а тому нотаріус навіть в тому випадку, коли за достовірною інформацією відсутні інші спадкоємці, крім тих, що прийняли спадщину, не має права достроково, тобто до 6 місяців з дня відкриття спадщини, видати Свідоцтво. Видача Свідоцтва і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися і лише після народження дитини, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини.
Чинне законодавство України, зокрема ст. 1300 ЦК України, передбачає можливість внесення змін нотаріусом за місцем відкриття спадщини до свідоцтва про право на спадщину, якщо є згода всіх спадкоємців, або є рішення суду на вимогу одного із спадкоємців. При цьому за згодою спадкоємців зміни до Свідоцтва можуть бути внесені будь-коли на користь тих спадкоємців, хто запізнився, тобто не подав вчасно заяви про прийняття спадщини, на що останні повинні дати письмову згоду.
Якщо ж встановлено факт фальсифікації заяви особи про відмову від спадщини, прийняття заяви опікуна про відмову від імені дитини щодо права на спадкування без згоди органу опіки та піклування, а також про визнання судом поважних причин, через які особа пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини тощо, то це буде також підставою для внесення змін до Свідоцтва за рішенням суду. Без спеціального рішення суду про внесення змін до Свідоцтва нотаріус може внести зміни до Свідоцтва інших спадкоємців при анулюванні Свідоцтва одного з них.
Чинне законодавство України передбачає можливість визнати за рішенням суду Свідоцтво недійсним. Це можливо, якщо особа не мала права на спадкування (Cт. 1224 ЦК України), або при складанні заповіту особою, яка була визнана судом недієздатною. Відсутність у особи права на спадкування може бути результатом і фальсифікації заяви спадкоємця за заповітом чи за законом попередньої черги про його відмову від спадщини, а також в інших випадках, встановлених законом.
спадок реєстрація заповіт дарування договір
2. Практичне завдання
Васнецова М. Проживала разом з братом у будинку, який їм належав на праві спільної власності. В лютому 2005 р. Васнецова померла. Дочка Васнецової звернулася із заявою до нотаріальної контори про визнання її спадкоємцем після смерті матері. Нотаріус через шість місяців після смерті Васнецової видав її дочці свідоцтво про право на спадщину на будинку. Брат Васнецової заперечував проти цього, вважаючи, що він також є спадкоємцем і йому повинно бути видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки васнецової. Дочка Васнецової після цього почала вимагати від дяді передачі її телевізора і столового сервізу.
Хто в данному випадку має право на спадщину? Яким чином повинно бути поділено майно?
В даному випадку є частка будинку яка належала спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності. Згідно до Ст. 1226 ЦК України
1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно до Ст. 1217 ЦК України
Спадкування здійснюється за заповітом, або за законом.
Згідно до Ст. 1223 ЦК України
1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. В нашому випадку Заповіт відсутній, і тому спадкування буде відбуватись за законом.
Згідно до Ст. 1258 ЦК України
1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкуванняпочергово.
2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В нашому випадку є дві черги спадкоємців.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця , у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Тобто донька Васнецової у першу чергу має право на спадкування
Розглянемо Постанову Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 N 7 яка підтвержує все вище викладене.
Спадкування за законом здійснюється почергово.
За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
У п’яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів I, II і III груп), яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Отже: в данній задачі відсутній заповіт,а отже спадкування відбуватиметься за законом є спадкоємці першої і другої черги,згідно ЦК України, при спадкуванні за законом, спадкування відбувається почергово. В нашому випадку до першої черги спадкоємців належить донька Васнецової, а отже вона має право успадкувати ту частину будинку, яка належала її матері на праві спільної власності.
З данної задачі виходить що донька не проживала останнім часом з матірью, а отже для того, щоб прийняти спадщину, та отримати свідоцтво про право на спадщину, необхідно вчинити ряд дій встановлених законодавством.
По перше Згідно до Ст. 1269 ЦК України
1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
В нашому випадку Васнецова подала заяву про визнання її спадкоємицею . Тобто вона не відмовилась від спадщини, а отже має право на успадкування частини будинку яка належала її матері.
Отже: В даній задачі відсутній заповіт, спадкування відбуватиметься за законом. Є дві черги спадкоємців. Спадкування відбувається почергово. Спадкоємиць першої черги (донька Васнецової) не усунутий від спадкування, і бажає отримати спадщину, підтвердженням чого є подання заяви про визнання її спадкоємицею після смерті Васнецової. На підставі вищевикладенного робимо висновок, що донька Васнецової успадковує частину будинку яка належала її матері.
Список використаної літератури
1. Цивільний Кодекс України
2. Закон України «Про нотаріат»
3. Наказ Мінюсту від 03.03.2004 N 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»
4. ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ від 28.07.2010 N 1692/5 про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»