Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку
СОДЕРЖАНИЕ: Правове виховання молодших школярів як педагогічна проблема. Молодший школяр як субєкт и обєкт правового виховання у сучасній школі. Забезпечечння єдності впливу родини і школи у правовому вихованні, результати пошуково-експериментальної роботи.МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра педагогіки та
методики початкового навчання
Дипломна робота
на тему:
Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку
Тернопіль - 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1Теоретичні основи правового виховання молодших школярів
1.2 Молодший школяр як обєкт і суб’єкт правового виховання
1.3 Стан правовиховної роботи з молодшими школярами в сучасній школі
Розділ 2. Шляхи вдосконалення правового виховання молодших школярів
2.1 Забезпечення єдності впливу родини і школи у правовому вихованні молодших школярів
2.2 Результати пошуково-експериментальної роботи
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел
ДодаткИ
ВСТУП
У сучасних умовах інтенсивної розбудови української правової держави особливого значення набуває проблема правового виховання населення взагалі, і молодого покоління зокрема. Тому перед загальноосвітньою школою постала необхідність вирішення завдань, які забезпечили б послідовне входження у правове поле держави всіх своїх вихованців відповідно до основних положень Конституції України, Закону України Про освіту, Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України 18 жовтня 2001 року, Національної доктрини розвитку освіти та Національної програми виховання дітей та учнівської молоді, Міністерства освіти і науки України.
Національна доктрина розвитку освіти серед пріоритетних напрямів реформування виховання передбачає формування в учнів глибокого усвідомлення взаємозвязку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Серед компонентів головної мети національного виховання цей державний документ вимагає й формування правової культури у молодого покоління.
Потреба у посиленні правового виховання учнівської молоді зумовлена певними факторами.
По-перше, розбудова правової держави вимагає загального піднесення рівня правової обізнаності всього населення, зокрема учнівської молоді. Оскільки сьогодні інтенсивно твориться правова база, приймаються нові закони, у виховній роботі з школярами важливо своєчасно інформувати їх про ухвалення того чи іншого правового акту, тому що він починає діяти з часу його прийняття. Особа, яка порушила правову норму цього акту, не може виправдовувати свій вчинок тим, що вона не знала про його існування. Саме знання вимог законів є передумовою їх дотримання. Окрім цього, своєчасне інформування привчає особистість постійно цікавитись правовим життям країни.
По-друге, віднедавна сфера правового регулювання поширилась на неповнолітніх з одинадцятирічного віку (створено службу у справах неповнолітніх, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, спеціальні суди для неповнолітніх), що вимагає відповідних правових знань дітей вже до досягнення цього віку.
По-третє, на фоні девальвації моральних та загальнолюдських цінностей, зниження життєвого рівня населення стрімко відроджуються кримінальні традиції та звичаї, які активно проникають у молодіжне середовище, омолоджується дитяча злочинність. Однією з причин поширення цього явища серед неповнолітніх є їх низька правова обізнаність.
По-четверте, в країні поширений правовий нігілізм, який потрібно долати шляхом інтенсивної правовиховної роботи серед усіх верств населення, у тому числі серед учнівської молоді.
Проблема правового виховання школярів почала інтенсивно розроблятись з восьмидесятих років минулого століття, коли у школах було введено вивчення спеціального навчального предмета Основи Радянської держави і права. У площині нашого дипломного дослідження викликають певний інтерес наукові пошуки вчених-педагогів І. Козубовської, А. Нікітіна, В. Обухова, В. Оржеховської, Л. Твердохліб, М. Фіцули та вчених-правників Т. Барило, В. Бермана, Г. Миньковського, В. Оксамитного, М. Подберезького, Н. Ткачової, Я. Шевченко. У цих працях розкрито зміст та методику правового виховання учнів середніх та старших класів загальноосвітньої школи. Однак проблема правового виховання молодших школярів до певної міри висвітлюється тільки в працях І. Козубовської, В. Оржеховської, М. Фіцули, але в них не розкрито проблему правового виховання молодших школярів як систему діяльності початкової школи. Окрім того, вони не завжди за своїм змістом і методикою відповідають реаліям сьогоднішнього дня.
Недостатня розробка проблеми правового виховання молодших школярів у науково-теоретичному плані, відсутність системи правового виховання учнів цього віку в загальноосвітній школі зумовили вибір теми дипломної роботи, а саме: „Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку”.
Обєкт дослідження – правове виховання молодших школярів.
Предмет дослідження – зміст, форми і методи правовиховної
роботи з учнями молодших класів загальноосвітньої школи.
Мета – розробити зміст і шляхи правового виховання молодих школярів та експериментально перевірити їх ефективність.
Відповідно до предмету і мети дипломного дослідження було поставлено такі завдання:
– на основі аналізу педагогічної та юридичної літератури розкрити суть правового виховання учнівської молоді;
– вивчити стан проблеми правового виховання молодших школярів у сучасній школі;
– вивчити і обґрунтувати функціональну роль взаємодії людини і школи у правовому виховані молодших школярів;
– розробити і експериментально перевірити зміст і шляхи вдосконалення правового виховання молодших школярів;
– визначити умови підвищення ефективності правового виховання молодших школярів у позакласній роботі.
Методологічною і теоретичною основою дослідження є Державна національна програма „Освіта”, концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Національна програма правової освіти населення, положення Конституції України, а також положення філософської, правової, психологічної і педагогічної науки про особистість, про роль діяльності в її розвитку, про вплив оточення на її формування, про взаємозвязок теорії і практики, свідомості особистості та її поведінки.
Для реалізації поставлених завдань використовувався такий комплекс методів науково-педагогічного дослідження: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, класифікація); практичні методи (спостереження, вивчення результатів та продуктів діяльності, анкетування, бесіда, інтерв’ю, метод експертних оцінок тощо). Основним методом нашого дослідження був педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий).
Основною базою дослідження стала Перемишлянська загальноосвітня школа №2 I-III ступенів. У дослідно-експериментальній роботі взяли участь 56 школярів, 20 учителів, батьки молодших школярів Перемишлянщини.
Практичне значення: дослідження полягає у розробці змісту і шляхів, вдосконалення правового виховання молодших школярів. Матеріали дослідження можуть бути використані студентами і вчителями початкових класів для ефективного розширення правових знань і загально-культурного кругозору молодших школярів. Удосконалення форм позаурочної роботи, які сприятимуть формуванню усвідомлення учнями особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку.
Структура роботи: дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
РОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Теоретичні основи правового виховання молодших школярів
„Однією з основних складових системи виховання підростаючого покоління нашої держави є його правове виховання, – справедливо стверджує Й. Васькович. – Народна правосвідомість завжди утверджувала право на свободу, землю, власність, працю, вільне господарювання, житло тощо. Однак в останні десятиліття рівень правової культури громадян України значно знизився. Загрозливих масштабів набули скептицизм, цинізм, лицемірство, недодержання законів” [3].
Окрім того, потреба у формуванні правової культури підростаючого покоління викликається тим, що майбутні фахівці різних рівнів уже сьогодні мають добре знати свої права і обовязки, додержуватись правових і моральних норм, не припускатись правопорушень. Такого стану можна досягти за умови цілеспрямованого, систематичного та добре організованого правового виховання, формування нової правосвідомості молоді, розвитку її правового світогляду, системи правових знань, навичок правомірної поведінки, потреби керуватися правовими нормами у повсякденному житті.
Правове виховання молодших школярів є необхідним компонентом ранньої профілактики відхилень у їх поведінці, тобто проведення виховної роботи на стадії формування основних рис характеру, відношень із середовищем. Спостереження класних керівників переконують, що у 98 відсотків важких учнів і правопорушників четвертих-восьмих класів середньої школи несумлінне ставлення до навчання і відхилення у поведінці були помітно виражені вже у початковій школі, вчителі якої не змогли виправити їх поведінку.
За даними спеціальних досліджень збільшується число учнів початкової школи справи яких розглядають служби у справах неповнолітніх. Окрім того, на думку педагогів, сьогодні до першого класу приходить значна кількість дітей, які мали відхилення у поведінці в дитячому садку, не бажають учитися, тобто недостатньо підготовлені до школи. За даними вибіркових досліджень вони складають 6-8 відсотків. На час закінчення початкової школи кількість важких учнів складає 10-12 відсотків [42].
Рання профілактика викликана тим, що спостерігається такий тривожний симптом, як омолодження дитячої злочинності. Сьогодні на обліку в правоохоронних органах питома вага молодших школярів складає 6-8 відсотків [27].
Зроблений В.Оржеховською аналіз 4500 негативних проявів поведінки, з яких 3400 межували з правопорушеннями (ситуація ризику), показав, що 10,1% вчинків скоєно учнями 7-10 років (початкових класів і молодшими підлітками), 13% – учнями 11-12 років, 22% – 13-14 років, 44,9% – 15-16 років [27].
Загальновідома першопричина порушень поведінки учнів – втрата інтересу до навчання. Нерідко в його основі лежить затримка чи порушення розумового, психічного розвитку, педагогічна занедбаність тощо. Як наслідок, уже в третьому класі третина учнів відвідує школу без інтересу, кожен десятий не любить школу, кожен пятнадцятий її ненавидить [19].
Уперше поняття правове виховання в науковій літературі появилося у 1969 році і означало цілеспрямований, систематичний вплив на особистість для формування правової свідомості, розвитку правових почуттів, вироблення навичок і звичок правомірної поведінки.
Характеризуючи поняття правове виховання, слід виділити чотири його аспекти. По-перше, правове виховання ґрунтується на точному знанні правових фактів і явищ. Знання закону – перша і основна умова правового виховання. Проте просте засвоєння тих чи інших норм права нерідко буває нейтральним процесом, якщо правові факти і явища не відібрані з певних позицій, якщо їх вивчення належним чином не організоване, якщо вони не виховують особистість у потрібному для суспільства напрямі. По-друге, для нормального функціонування закону і суспільства, його поваги і неухильного, добровільного виконання всіма громадянами необхідне виховання не тільки поваги до права, до закону, але й до органів міліції, суду, прокуратури, а також до осіб, які стоять на охороні законів. По-третє, виховуючи нетерпиме ставлення до антисуспільних проявів, не слід зводити таке виховання до формування такого ставлення до людини, яка вчинила проступок. По-четверте, правове виховання не можна зводити лише до формування правової свідомості особистості. Правосвідомість, як частина світогляду людини, відображає тільки ті явища, які регулюються нормами права, включаючи почуття громадянськості і високої відповідальності особистості за свої вчинки і поведінку [12].
Правове виховання школяра має два тісно повязаних між собою аспекти. З одного боку, воно орієнтує на вирішення конкретних завдань, що стоять перед учнями сьогодні, а з другого, – повинно дати школяреві перспективу на майбутнє. Суть правового виховання школяра саме у перспективності: необхідно навчити кожну молоду людину не тільки виконувати вимоги закону, а проявляти активність у здійсненні законності і встановленого правопорядку [20].
Принциповим у правовому вихованні неповнолітніх є питання, з якого віку можна доводити до свідомості дітей суть основних правових норм. Важливим аргументом на користь введення правового виховання у школі, починаючи з молодших класів, є ставлення до цього питання видатного українського педагога А.Макаренка. Він підкреслював, що саме школа повинна з першого же дня ставити до учня тверді, незаперечні вимоги суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і що не схвалюється.
Добре відомо, – пише з цього приводу М. Фіцула, – що молодші школярі суворіше, ніж дорослі, дотримуються правил гри і дитячого кодексу поведінки (не бреши, не доноси, не будь жадібним, не будь боягузом). На ці риси почуття справедливості у дітей і слід спиратися у правовому вихованні молодших школярів. Принципи правосуддя цілком доступні дітям 8-10 років, треба тільки використовувати відповідні сюжетні приклади [41].
Дослідники проблем правового виховання учнівської молоді М. Володько і О. Карпов вважають, що морально-правове виховання лише тоді може дати позитивний ефект, коли воно має комплексний характер і починається в сімї, дитячих садках, у школі буквально з першого класу [6]. В.Воронов також стверджує, що з метою запобігання правопорушень з боку неповнолітніх, правову освіту й виховання потрібно розпочинати не з восьмого класу, а з 9-10 років [7].
На думку М.Орзих, систему правового виховання потрібно будувати стосовно до таких вікових груп: до 7 років – нероздільна програма морально-правового виховання; з 7 до 11 років – формування правових почуттів, правильного уявлення про основні права і обовязки школярів перед державою, школою, класом, сімєю; з 12 до 16 років – формування правової свідомості на основі сприймання підлітком елементів правового становища громадянина України, засвоєння основних уявлень і соціальної, і особистісної цінності права, правопорядку, законності; з 15 до 17 років – розширення правових знань, формування уявлень про роль держави і права у суспільному розвитку. Правовиховна робота після 17 років має будуватися передусім з урахуванням освітнього та професійного становища молодої людини [28].
У методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України з питань правового виховання школярів пропонується правове виховання учнів здійснювати поетапно, починаючи з молодшого шкільного віку, і продовжувати протягом усіх шкільних років молодої людини [23]. Якихось заперечень чи сумнівів серед учених, які займаються проблемами правового виховання учнівської молоді, щодо можливості розпочати його з молодшого шкільного віку, немає.
Ми цілком погоджуємося з думками цих авторів, бо фактично у людини з дитячих років закладаються елементи правових знань. Адже дитині вже у сімї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання, доводиться стикатися з певними правилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати слабших і т.п. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інших, у і дітей формується і певне морально-правове ставлення до встановленого порядку вдома, у школі, на вулиці.
Наукові дослідження і нагромаджений практичний досвід дозволяють сформулювати ті завдання, які повинні вирішуватись у процесі правового виховання учнів загальноосвітніх шкіл. До них слід віднести формування поваги до законів і правил співжиття, зокрема до правил поведінки учнів у школі та за її межами.
Формування правових знань, умінь і навичок правомірної поведінки у молодших школярів ґрунтується на тому, що до школи дитина приходить з певним моральним багажем, тобто з елементарно сформованим ставленням до людей, з деяким знанням норм поведінки. Зміна умов життя, новий вид діяльності – учіння – покладає на школяра нові обовязки, змінює його життєву позицію, характер взаємовідносин з людьми. Для нього зрозумілим стає поняття суспільного обовязку.
У правовиховній роботі дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового і морального виховання. Виділяти тільки правові норми, не повязуючи їх з моральними, недоцільно. Адже на практиці школяр не стикається з ситуаціями, які вимагають тільки юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів, почуттів.
Закон стає для учнів значущим засобом входження в соціальну дійсність тільки за умови, що в засвоєнні правових фактів бере участь їх моральна усвідомленість. Тому про правову свідомість людини можна говорити тільки у тому випадку, якщо у процесі виховання подолано суперечність між засвоєними особистістю моральними нормами і правовими вимогами, якщо правове і моральне регулювання індивідуальної поведінки діють на єдиній основі, тобто на переконаності особистості в необхідності і доцільності такої поведінки [11].
Ставлення до різних юридичних фактів часто визначається ступенем моральної вихованості людини. Не усвідомивши моральної суті права, школярі не можуть зрозуміти і суті правового регулювання різних суспільних відносин і процесів, засвоїти обовязковість виконання вимог закону.
З іншого боку, правові знання і уявлення поглиблюють і конкретизують погляди учня на моральність, допомагають йому зробити правильний моральний вибір. Правові знання, уміння і навички корисні для школяра тоді, коли йому доводиться вирішувати моральні питання, не повязані з юридичною сферою. Розуміння принципів правомірної поведінки допомагає школяреві засвоювати основи моральної поведінки. Усвідомлення учнями тісного звязку моралі і права, що проходить на емоційному і раціональному рівнях, зєднує окремі знання і уявлення учнів у комплекс її морально-правових переконань [11].
В умовах, коли на поведінку неповнолітніх істотно впливають недостатність власного досвіду і тенденція до його генералізації, емоційність, динамізм відносин, наслідування, навіювання, загострене прагнення до самоствердження, дорослості, не завжди легко визначити справжнє значення того чи іншого факту, явища, правильно розібратися у складній ситуації, протистояти тискові негативно впливаючого мікросередовища. У таких умовах правове виховання перетворюється у важливе джерело вироблення у молодого члена нашого суспільства системи соціальних цінностей, оволодіння ним життєвим досвідом, зафіксованим у принципах і нормах права [24].
Правове виховання може дати позитивні результати тільки за умови, що при його організації враховують не тільки вікові особливості молодших школярів, а й здійснюють його диференційовано, тобто з урахуванням реального стану правосвідомості і поведінки учнів. У школі, на жаль, такого положення не дотримуються, правовиховна робота здійснюється на загал.
Врахування рівня правової вихованості школярів має бути систематичним, а не базуватися тільки на даних, отриманих на початку організації правового виховання. Систематичні заміри правової вихованості школярів дозволяють вносити корективи у правовиховну роботу, необхідність у яких виникає часто [30].
У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо дотримуватись загальнопедагогічних принципів виховання та специфічних принципів правового виховання. До специфічних принципів правового виховання відносять такі: єдність правового і морального виховання; оперативність використання правової інформації; поєднання переконання з примусом; дотримання законності у правовому вихованні; єдності прав і обовязків школярів. Знання педагогами особливостей загальних принципів виховання і специфічних принципів правового виховання, – пише М. Фіцула, – дозволяє добирати оптимальний зміст, ефективні форми і методи роботи з формування в учнів правової свідомості, вироблення у них навичок і звичок правомірної поведінки [41].
Метою правового виховання слід вважати досягнення такого рівня розвитку правосвідомості особистості, коли контроль вихователя за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдосконалення морально-правової сфери свідомості особистості стає функцією самої особистості. Значить, правове виховання досягає своєї мети, якщо воно формує у дитини здатність самостійно управляти власною активністю. Ця здатність у значній мірі залежить не тільки від характеру виховного впливу, наприклад, які вимоги і в якій формі ставляться до дитини, яким чином організується її діяльність, спілкування, але й від того, як сама дитина внутрішньо сприймає ці впливи, в тому числі і свою участь у правоохоронній діяльності [35].
Правильна організація правового виховання у початковій школі, поряд із загальним процесом виховання, сприяє формуванню розуміння школярами необхідності і доцільності закону, його гуманності і справедливості. Разом з тим формує уявлення про право як систему загальних правил, за допомогою яких держава встановлює норми поведінки людей, визначає міри можливого, дозволеного і міру обовязкового, встановлює правові заборони, порушення яких спричинює відповідальність.
Правове виховання сприяє і розширенню загального кругозору учнів, їх уявлень про життя суспільства, про діяльність нашої держави, про основні норми взаємовідношень людей, про допустиме і неправомірне. Відсутність його призводить до того, що, виявляючись у різноманітних життєвих ситуаціях, учні нерідко дають неправильні оцінки певним морально-правовим явищам, фактам і, опираючись на неточні і помилкові погляди, неправильно поводяться під час вирішення тих чи інших питань. Підвищення рівня правових знань сприяє тому, що людина отримує чіткіше уявлення про дозволене, у неї розширюються можливості для вибору у поведінці і прийнятті відповідного рішення у різних життєвих ситуаціях [26].
1.2 Молодший школяр як обєкт і суб ’єкт правового виховання
Наукові основи організації правовиховної роботи з молодшими школярами вимагають урахування розвитку їх пізнавальних процесів, особливостей формування особистості у молодшому шкільному віці.
Головна особливість розвитку особистості молодшого школяра – зміна його соціальної позиції: дитина приступає до систематичного учіння, стає членом класного і шкільного колективів. Змінюються стосунки з дорослими, головним авторитетом стає учитель. Завдання дорослих стосовно молодшого школяра в цей період полягає в тому, щоб сформувати у нього позицію учня, підвести його до розуміння його обовязків [2].
Для молодшого школяра характерна різнобічна активність у пізнанні життя, навколишнього середовища, прагнення використати для цього найкоротші шляхи – безпосереднє сприймання, постійну готовність наслідувати кращі, на думку дитини, взірці та вчинки [9]. У схильності душі до звички і наслідування, – писав К.Ушинський, – виховання знаходить дуже сильний засіб для впливу на вихованця: вся сила прикладу ґрунтується на них [40]. У процесі правового виховання важливо створювати ситуації, де б наслідування відбувалося невимушено, природно. За таких умов успішно формуватимуться звички правомірної поведінки.
Організовуючи сприймання правових фактів і явищ, слід враховувати специфіку перебігу цього процесу у молодших школярів, що характеризується гостротою і свіжістю сприймання навколишнього життя, яке кожного дня розкриває перед ними щось нове.
У процесі навчання відбувається перебудова сприймання. Воно піднімається на вищий ступінь розвитку. Якщо, наприклад, сприймання першокласників зумовлюється перш за все зовнішніми особливостями самого предмета (діти помічають тільки яскраво виражені ознаки, часто виділяють випадкові деталі, не сприймаючи при цьому важливих, суттєвих), то до кінця четвертого класу сприймання все частіше визначається потребами, інтересами, життєвим досвідом учнів.
Для сприймання учнів 1-2 класів характерна яскраво виражена емоційність. У першу чергу сприймаються ті обєкти або їх властивості, ознаки, особливості, які викликають у дітей безпосередню емоційну реакцію. Емоційно-нейтральне для цього віку недоступне.
У процесі навчання сприймання ускладнюється і поглиблюється, стає більш аналізованим, диференційованим, набирає характеру організованого спостереження. В учнів 1-2 класів слово, як правило, виконує функцію називання (словесне означення після пізнавання), цим і завершується аналіз сприймання. В учнів 3-4 класів слово – назва, є загальним позначенням обєкта, передує глибшому його аналізу.
У роботі з правового виховання молодших школярів слід врахувати ту обставину, що ними сприймається на віру все, сказане вчителем. Його думка для них часто буває авторитетнішою, ніж думка батьків. У цьому віці діти найбільш уразливі, надзвичайно емоційні. Незмінена дитяча психіка не завжди зможе відокремити добре від поганого, – пише Є. Мельникова. – Немає у дитини і необхідного життєвого досвіду. І ще одна важлива обставина: на жаль, зло дає нерідко більш швидкий результат. Ось і виходить, якщо підліток не набув у дитинстві позитивних уявлень про життя, він може піти на повідку у цієї спокуси – отримати швидше те, що хоче. [4]. У звязку з цим виховна робота з ними має базуватися на використанні моральних установок, переваг чуттєвого сприймання дітьми наявних життєвих ситуацій. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснити дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, несправедливості, заздрості і т.д. Одночасно учням 1-4 класів у доступній формі повідомляють елементарні уявлення про важливі закони нашої країни, правила праці та поведінки у школі, вдома, на вулиці, пояснюється роль осіб, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплюється повага до цих людей.
У правовиховній роботі з молодшими школярами необхідно враховувати те, що в них недостатньо розвинена довільна увага, обмежені можливості вольового регулювання і управління нею. Молодшого школяра можна примусити зосереджено працювати тільки при наявності „близької” мотивації (перспектива заслужити похвалу вчителя, отримати відмінну оцінку, краще всіх виконати завдання). Стосовно правового матеріалу, який „працює на майбутнє”, то зосередити на ньому увагу молодшого школяра треба шляхом поступового поєднання близьких і все більш віддалених цілей (наприклад, розкриваючи проблему відповідальності особистості за свою поведінку, можна малювати „перспективу”: за систематичну негативну поведінку неповнолітній може потрапити до спеціальної школи з 11 років, до спецпрофтехучилища – з 14 років, до виховної колонії – з 16 років).
Краще у молодших школярів сформована мимовільна увага. Усе нове, яскраве, цікаве захоплює увагу учнів саме по собі, без особливих зусиль з їх боку. Мимовільна увага стає особливо концентрованою і стійкою за умови, коли правовий матеріал вирізняється наочністю, яскравістю, викликає в учнів емоційне ставлення. Проте при цьому враховують, що молодші школярі надто вразливі, і яскраві наочні враження можуть гальмувати можливості розуміти пояснення, аналізувати та узагальнювати матеріал [22].
У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують те, що у них більше розвинута наочно-образна память, ніж словесно-логічна. Вони краще і швидше запамятовують та міцніше зберігають у памяті конкретні правові відомості, події, предмети, факти, ніж визначення і пояснення. Молодші школярі (особливо в 1 та 2 класах) схильні до механічного запамятовування шляхом повторення, без усвідомлення смислових звязків між складовими матеріалу. Вони часто дослівно заучують і відтворюють навчальний матеріал без його реконструкції, без спроб передати його зміст іншими словами.
Розкриваючи зміст елементарних правових положень, важливо давати завдання на запамятовування: запамятати дослівно, якщо це важливе визначення чи формулювання; запамятати суть, яку можна розповісти своїми словами; не намагатись запамятати взагалі, якщо це неістотна деталь і т.д. При цьому слід мати на увазі, що учень запамятовує матеріал залежно від того, яка була установка на запамятовування. Якщо учень запамятовує один матеріал з установкою, що цей матеріал йому не буде потрібен у навчанні, а інший з установкою, що він буде використаний незабаром, то в другому випадку матеріал запамятовується швидше, памятається довше і буде відтворюватися точніше [22].
Спрямованість на запамятовування, – пише А. Смирнов, – бажання запамятати той чи інший матеріал, ставлення до запамятовуваного у значній мірі визначається тим, який емоційний вплив цього матеріалу, який його емоційний тон. Всім добре відоме із особистого досвіду бажаннязапамятати те, що сподобалось, що викликало позитивну емоцію [34].
Засвоєння молодшими школярами правового матеріалу неможливе без активної діяльності їх уяви, без уміння уявити те, про що говорить учитель, про що написано в книжці, без уміння оперувати наочними образами. Передусім, у цьому віці вдосконалюється відтворююча уява, повязана з уявою раніше сприйнятого або створенням образів відповідно до даного опису, малюнку, схеми і т.п. Уявлення молодших школярів не позбавлені яскравості і конкретності, але стають вже більш реалістичними, все більше відображають зміст вивченого матеріалу навчальних предметів, прочитаних ними книжок, перестають бути фрагментарними, обєднуються в системи. Творча уява, як створення нових образів, також зазнає подальшого розвитку. Образи стають реальнішими, стримується фантазія, що не звязана із законами логіки. В уяві молодших школярів все частіше створюються образи, які не суперечать дійсності, що засвідчує про розвиток здатності дитини до критичної оцінки. Таким чином, уява молодших школярів, з одного боку, поступово звільняється від впливу безпосередніх вражень, що і надає їй творчого характеру, з іншого боку, посилюється реалізм їх уяви, повязаний з розвитком здатності контролювати і оцінювати образи з позицій логіки, законів обєктивного світу [22].
У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх мислення. Так, дитина, яка поступає в школу, володіє конкретним мисленням. Під впливом навчання відбувається зміна від пізнання зовнішньої сторони явищ до пізнання їх суті, відображення у мисленні істотних властивостей і ознак, що дає можливість робити перші узагальнення, перші висновки. На цій основі у дитини поступово починають формуватися наукові поняття (на відміну від життєвих понять, які складаються у дитини на основі її досвіду поза цілеспрямованим навчанням).
Учені стверджують, що переважна більшість виховних дій педагогів стосовно молодших школярів базується на механізмах навіювання, наслідування та індифікації. Тобто більшість норм поведінки та вимог сприймаються учнями як зовнішньо нав’язані, дотримання яких тісно повязане з авторитетом вихователя, з санкціями заохочення та покарання. Це, в свою чергу, призводить до того, що вихованець керується цими нормами у своїй поведінці не за власним переконанням, а лише за умов наявності зовнішнього контролю [36].
У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх пізнавальних інтересів. В. Сухомлинський підкреслював, що інтерес – це особливе емоційне забарвлення думок, що супроводжують процес оволодіння знаннями, а тому навчання повинно бути цікавим, захоплюючим, оскільки чим цікавіше дитині те, що вивчається, тим більше зосереджує вона увагу, тим глибше засвоюються знання. Інтереси молодших школярів (1-2 класів) вирізняються такими характерними особливостями: наслідуванням; непостійністю, легкою і безпричинною зміною; поверховістю (цікаві тільки зовнішні факти, особливо яскраві, незвичайні, заглиблюватись у суть – незахоплююче); близькістю до власного життєвого досвіду; розкиданістю (учень цікавиться багатьма галузями знань, діти задають багато запитань, які виходять за межі навчального матеріалу); спрямованістю на ближній результат (Яку оцінку поставив учитель?, Скільки допустив помилок?).
З метою розвитку інтересу молодших школярів до правових знань у дипломному дослідженні ми дотримувались певних умов, а саме: по-перше, правильне співвідношення нового і вже відомого є істотною умовою виникнення пізнавального інтересу у дітей; по-друге, можливість використання своєї ініціативи, своєї активності в творчому перетворенні предмета (підвищує інтерес учня до роботи); по-третє, інтерес виникає і підтримується досягнутим успіхом діяльності; по-четверте, інтерес у дітей викликає практичне використання вивченого матеріалу, його застосування у житті людей; по-пяте, інтерес у дітей до навчального матеріалу викликається і захопленістю учителя своєю роботою, його педагогічною майстерністю; по-шосте, формуванню пізнавальних інтересів у значній мірі сприяє вся позакласна та позашкільна робота [14].
Спостереження переконують, що зміст правових норм викликає у молодших школярів великий інтерес. Діти не піддають сумніву необхідність дотримання як вимог законів, так і моральних норм, вони добре їх запамятовують і хочуть виконувати.
Оскільки загальні норми поведінки, які стали законами нашої країни, дуже лаконічні, у практичній роботі зі школярами вони вимагають деталізації.
З огляду на сказане у процесі правового виховання молодших школярів не варто захоплюватися детективними історіями. Корисний для учнів правовий матеріал сприймається ними надто поверхово, а захоплюючий сюжет закриває правильну моральну оцінку подій і явищ. Краще використовувати позитивні приклади, подані в цікавій формі. Спираючись на позитивний морально-правовий досвід учнів, учитель повинен підкреслювати творчий характер українського права, домагатися сприйняття права не як системи заборон, а як важливого регулятора суспільних відносин і діяльності кожного громадянина України.
Як засвідчує М.Боришевський, першокласники досить успішно переймають від учителя критерії оцінювання навчальної діяльності і поведінки школярів. Їх оцінні судження, що стосуються конкретних випадків додержання чи порушення норм поведінки однокласниками, за змістом досить близькі до суджень учителя. Це – неодмінна умова успішного формування ціннісних орієнтацій у дитини на початковому етапі її шкільного навчання.
У процесі правового виховання молодших школярів важливо навчити їх критично ставитись до себе. Уміння аналізувати свої вчинки досягається спостереженням за власною поведінкою, зіставленням потрібного взірця з реальними діями, усвідомленням вад своєї поведінки. Якщо учень критично ставиться до себе, він краще сприймає вимоги, зауваження вчителя, так само думає про свою поведінку [32].
Упродовж молодшого шкільного віку спостерігається посилення стриманості і усвідомленості у проявах емоцій, підвищення стійкості емоційних станів. Саме в молодшому віці, коли душа дитини піддатлива до емоційних впливів, – писав В. Сухомлинський, – ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі [39]. Молодші школярі вже вміють управляти своїми настроями. Вони більш урівноважені, ніж дошкільники, а також підлітки. Дітям молодшого шкільного віку характерний тривалий, стійкий радісний і бадьорий настрій. Разом з тим у окремих дітей спостерігаються негативні стани, головною причиною яких можуть бути розходження між рівнем домагань і можливостями їх задоволення. Якщо таке розходження тривале і дитина не знаходить засобів для його подолання, то негативні переживання проявляються у злих і гнівних висловлюваннях та вчинках [5].
Формування у молодших школярів морально-правової поведінки вимагає створення у них єдиної системи, яка включає відповідні знання, ставлення і дії. Якщо вихователь не працює одночасно над усіма складовими цього комплексу, то виникають помилки і недоліки у вихованні дитини. Діти можуть добре знати, що і як робити, але діють інакше.
Молодший шкільний вік найсприятливіший для формування навичок морально-правової поведінки, в основі якої лежать правові знання, набуті в дитинстві (норми, правила поведінки, оцінки). Рівень правових знань залежить від усвідомлення особистістю суспільних вимог. Для учнів цього віку шлях такого усвідомлення – від уявлень до правових понять, які повязані з конкретними особами, ситуаціями або предметами.
Уже з перших днів перебування у школі молодший школяр зустрічається з чіткою системою вимог, дотримання яких постійно контролюється. Учнів знайомлять із системою норм і правил поведінки, якими вони повинні керуватися у взаємовідносинах з учителями і дорослими в різних ситуаціях, при спілкуванні з товаришами на уроках і перервах, під час перебування у громадських місцях і на вулиці. Діти семи-восьми років психологічно підготовлені до розуміння суті цих норм і правил і до їх щоденного виконання.
Нерідко педагоги і батьки не використовують цю готовність. Формулюючи вимоги до дитини, довго розжовуючи їх, вихователі не завжди послідовно перевіряють виконання своїх вказівок. У дітей виникає таке почуття, що дотримання норм і правил поведінки залежить від дорослих, від умов, які складаються, від їх власних бажань. Виникає небезпека появи у дітей уявлення про те, що нібито норми і правила поведінки мають формальний характер і повинні виконуватися не через їх внутрішню необхідність, а під впливом тих чи інших зовнішніх чинників, у тому числі і страху покарання [5].
У молодшому шкільному віці формування правових мотивів поведінки здійснюється через розвиток елементарних правових звичок на основі виконання простих вправ і участі в іграх, що мають правоохоронний характер. Психічні механізми вироблення даних мотивів у молодших школярів в якості основного компонента включають у себе сприймання яскравих образів, повязаних з діяльністю правоохоронних органів, і переживань за людей, які здійснили обумовлені завданнями охорони суспільного порядку позитивні вчинки [35].
У правовиховній роботі з молодшими школярами дуже важлива роль усвідомлення оцінювання ними власного становища в колективі. Особливе значення має адекватна оцінка, оскільки саме в школі відбувається інтенсивне формування особистості. Правильне оцінювання свого статусу активно сприяє пізнанню дитиною самої себе, взаємин з іншими людьми і навколишньою дійсністю. На цій основі у школярів формується вміння зважати на вимоги товаришів і дорослих, враховувати їх у власній поведінці [29, 19].
За результатами дослідження Л. Пилипенка, першокласники здебільшого недостатньо усвідомлюють ставлення товаришів до себе, хоч через кілька місяців спільного навчання мають постійних друзів. Оцінка першокласниками своїх ровесників має нестійкий і репродуктивний характер, значною мірою вона визначається оцінним ставленням учителя до того чи іншого учня.
Дещо інші наслідки оцінної діяльності дітей простежуються у другому й особливо у третьому класі. Це пояснюється розвитком самосвідомості молодших школярів. Тривале спілкування з однокласниками дає змогу краще пізнати їх у різних ситуаціях, допомагає пізнати самого себе, зрозуміти, як до тебе ставляться ровесники: що вони в тобі цінують, а що засуджують. З віком у молодших школярів розвиваються ті психічні функції, завдяки яким діти глибше проникають у суть явищ, знаходять у них істотне, спільне й відмінне, що позитивно позначається на розвитку їхньої самосвідомості взагалі, на оцінці інших людей і самооцінці зокрема [29, 20].
У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують і ті відхилення, які можуть зустрічатися в їх свідомості і поведінці.
За даними спеціальних досліджень, у дітей молодшого шкільного віку відхилення в поведінці проявляються в негативному ставленні до навчальної (88-92%), ігрової (42-56%), трудової (85-92%), громадської (18-36%) діяльності, негативне ставлення до дисципліни (32-74%), ігнорування вимог дорослих (від 34 до 93%), у конфліктних стосунках з колективом товаришів (від 47 до 62%), неадекватній оцінці своїх вчинків (34-86%), в емоційно-вольовій сфері переважає імпульсивність (від 48 до 74 %), афективний стан (46-57 %), емоційна розгальмованість (66-76%) [36]. Ці відхилення є тією базою, на якій ґрунтується формування малолітнього правопорушника, омолодження злочинності неповнолітніх. Одним із шляхів попередження цього явища може стати ефективна правовиховна робота з молодшими школярами. У процесі пошуково-експериментальної роботи нас цікавило питання правової обізнаності молодших школярів. З цією метою була використана анкета, розроблена І. Запорожаном, за допомогою якої передбачалось виявлення доступних і необхідних для молодших школярів знань з різних галузей права (конституційного, адміністративного, сімейного, трудового, цивільного, кримінального). (Додаток 1).
В анкетуванні взяли участь 60 учнів початкових класів.
Аналіз відповідей молодших школярів на поставлені в анкеті запитання засвідчує, що навіть на ті з них, які вимагають загальновідомих знань, не всі учні правильно відповіли. Так, з опитаних 20 учнів сільської і 40 – міської шкіл 4,7 % не знають назву нашої держави, 5,4% – назву її столиці, 10% – не мають уявлення про Державний Герб України. Якщо зважити, що ці питання є предметом обговорення на багатьох уроках з різних навчальних предметів і позаурочних виховних заходах, то можна було очікувати кращих знань учнів.
9,8% учнів не знають того, що основним законом нашої країни є Конституція України, 15 % учнів вважають, що виконання законів стосується тільки Президента України, депутатів Верховної Ради, суддів, а не всіх громадян.
Значна частина учнів (50 %) не знає про те, що за систематичні порушення правил поведінки в школі та за її межами можна потрапити до спеціальної школи з посиленим режимом з одинадцятирічного віку. 49,2% дітей не підозрюють про існування дитячих притулків, куди може потрапити молодший школяр, який заблукав або утік з дому. 83,0% учнів не знають, що за заподіяну ними шкоду несуть відповідальність їх батьки. 60,7% молодших школярів не знають про існування служби у справах неповнолітніх, яка покликана захищати їхні права.
Як засвідчують результати анкетування учнів початкових класів, особливої різниці у правовій обізнаності вихованців сільських і міських шкіл не спостерігається.
Така правова необізнаність молодших школярів пояснюється передусім недосконалістю, а то й відсутністю у багатьох школах цілеспрямованого правового виховання.
1.3 Стан право виховної роботи з молодшими школярами в сучасній школі
Особливе місце школи у правовому вихованні учнів визначається тим, що тут вони отримують перше уявлення про наше суспільство. Адже школа – це передусім соціальний інститут підготовки майбутнього громадянина, працівника, сімянина, захисника Вітчизни. Саме в школі діти уперше по справжньому починають відчувати себе маленькими громадянами своєї країни, і саме тут необхідно, щоб вони отримали впевненість у справедливому до них ставленні. Це стане доброю основою для подальшого формування більш складних правових почуттів, уявлень, поглядів, переконань та навичок правомірної поведінки.
У процесі дипломного дослідження ми поставили перед собою завдання здійснити аналіз сучасної практики правового виховання молодших школярів з виявлення найістотніших позитивних і негативних сторін у плані його змісту, шляхах його реалізації в процесі позаурочної виховної роботи, підготовленості класоводів і батьків до правовиховної роботи з учнями молодших класів.
Аналіз науково-методичної літератури з питань правовиховної роботи з учнями молодших класів у сучасній школі показав, що в окремих школах України мають місце цікаві технології організації різних аспектів цієї роботи, які варто творчо використати і в інших школах.
Так, наприклад, вдало організовано правове виховання учнів початкових класів у середній загальноосвітній школі №58 м. Львова [38].
Тут здійснюється робота з ознайомлення класоводів зі змістом Конвенції прав дитини, законодавством України про права дитини, про правовий статус учнів, батьків, учителів та іншими документами, в яких задекларовано права дитини. Спільно з психологами розроблена програма вивчення особистості учнів молодших класів. Учителі використовують її, особливо, коли йдеться про ранню профілактику правопорушень.
Серед учнів проведено конкурс на кращу казку, оповідання, малюнок за темою Права дитини. Періодично організовують виставки учнівських робіт. Так, учениця 2 класу Анелія Троценко зайняла III місце у конкурсі малюнків, організованому Української Фондацією. Дівчинка одержала Диплом і цінний подарунок. До тематики методичної роботи вчителів 1-4 класів введено питання про вивчення досвіду роботи з правового та морально-етичного виховання.
У цій школі розроблено програму Права дитини, яку запроваджено у навчальний процес. Вона містить 17 тем, розрахованих на 17 уроків (Додаток 2). Запропоновані теми вивчаються в 3-4 класах цієї школи.
Позитивно оцінюючи зміст даної програми і досвід правового виховання молодших школярів у даній школі, слід зауважити, що зміст правового виховання учнів молодших класів не можна обмежувати тільки вивченням прав дитини. Адже у своєму житті молодший школяр має справу з багатьма нормами різних галузей права, яких він повинен дотримуватись чи ними користуватися.
Вивчення досвіду шкіл з правовиховної роботи з молодшими школярами переконує, що найкраще вона організована з такого аспекту адміністративного права, як вивчення Правил дорожнього руху. У кращих школах України вже склалася певна система цієї роботи. Під час бесід з молодшими школярами повторюються вже відомі з житейського досвіду правила і зосереджується увага на формуванні в учнів свідомого ставлення до їх виконання, непримиренності до всіх проявів недисциплінованості на вулиці, прагнення надати допомогу людям похилого віку, попереджувати малюків і своїх ровесників про важливість дотримання цих правил. Такі бесіди допомагають переконати школярів, що Правила дорожнього руху є одним з правових документів нашої держави, який потрібно виконувати всім беззаперечно. Його невиконання веде не тільки до можливих аварійних ситуації на дорогах, а й до юридичної відповідальності за їх спричинення.
Вартий уваги досвід планування занять з вивчення Правил дорожнього руху [6]. Заняття проводяться за розробленим планом (Додаток 3), затвердженим директором школи. Якщо це екскурсія по місту, її маршрут, кількість учасників і час погоджують з органами Державтоінспекції.
У ході підготовки визначають мету заняття, а також розповідають дітям про порядок його проведення, підкресливши, на що слід звернути особливу увагу. Діти відповідають на запитання, що стосуються, наприклад, будови перехрестя, засобів, якими воно регулюється, руху транспорту і пішоходів на перехресті, видів транспортних засобів та дорожніх знаків. Розказують і про сигнали світлофора, регулювальника, помічені порушення правил руху пішоходами чи водіями та розмітку перехрестя.
Під час обговорення аналізується весь хід екскурсії виставляються оцінки в класному журналі.
Наприкінці навчального року в 1-4 класах вище названої школи проводять підсумкові заняття. Це виховні заходи, на яких діти розповідають вірші, читають невеликі за обсягом оповідання, розігрують окремі сценки, повязані з правилами руху, а також беруть участь в іграх, вікторинах та конкурсах.
Для підвищення ефективності занять з Правил дорожнього руху в окремих школах №58 м. Львова, №3 м. Тернополяобладнано спеціальні куточки або кабінети. До їх оформлення (виготовлення макетів, дорожніх знаків, моделей транспортних засобів та ін.) залучають актив учнів, учителів праці, керівників гуртків, шефські організації та громадськість.
У таких куточках і кабінетах є набір з кольорових плакатів, що відповідають тематиці 1-4 класів з безпеки руху, а також ігри: Вчись водіння, Відкрий очі, По місту, За кермом, Дорожні знаки до іграшкових автомобілів, Твої знайомі, Маленький шофер, Пішохід, Світлофор.
Ефективним наочним матеріалом для вивчення Правил дорожнього руху в 1-4 класах є відповідні діа- і відеофільми, як-от: Щиголь, Альошин велосипед, Баран, який не знав правил дорожнього руху (діафільми); Як Вовці пощастило, Чемпіон вулиці, Обережно! Червоний колір!, Гачок, Я вже дорослий (відеофільми).
У куточку також є настільні моделі світлофорів (трисекційний, чотирисекційний з додатковою правою секцією, чотирисекційний з додатковою лівою секцією і пятисекційний з лівою і правою додатковими секціями), які використовуються у вивченні теми Сигнали світлофора і регулювальника в 3 класі. За допомогою цих чотирьох моделей вдається створювати всі комбінації світлових сигналів, які застосовуються на перехрестях для регулювання руху.
Бажаного результату важко досягти без практичних занять: ігор, змагань та ін., які проводяться на шкільному майданчику. Там розміщують усі елементи вулиць, перехрестя, дороги, встановлюють світлофор, який діє. Колір розмітки і засобів регулювання має відповідати еталонам кольорів з Правил дорожнього руху, а поверхня майданчика повинна бути твердою.
Як на теоретичних, так і на практичних заняттях використовують жезл – регулювальника, який теж неважко виготовити в шкільних майстернях.
Описаний досвід вивчення Правил дорожнього руху заслуговує на увагу і може бути творчо використаний класоводами у виховній роботі з учнями.
В окремих школах робиться спроба організувати навчання батьків з проблем правового виховання дітей і сімї. Так, наприклад, у СШ №58 м.Львова для батьків учнів початкових класів організовано Правовий всеобуч. Його тематика:
1. Права та обовязки дітей молодшого шкільного віку.
2. Як розвивати індивідуальні здібності дитини.
3. Роль сімейних традицій у вихованні дітей.
4. Що дає самостійність мислення і вчинків дітям молодшого шкільного віку.
5. Рання профілактика наркоманії, алкоголізму, паління.
6. Як організувати побут і відпочинок у сімї [38].
Хоча таку спробу педагогічного колективу школи пропагувати правові знання серед батьків молодших школярів слід оцінити позитивно, але зміст пропонованого правового всеобучу ще не забезпечить батьків знаннями права для організації правового виховання дітей у сімї.
Особливо вдалим у формуванні культури поведінки молодших школярів у школі, вдома і в громадських місцях є досвід учительки початкових класів СШ № 3 міста Тернополя Г.О. Пасічник, яка протягом трьох років працює з дітьми й батьками над книгою О.Дорохова Як поводитися. Вчителька радить батькам створювати вдома певні ситуації, в яких дитина самостійно зуміла б виявити себе, скористатися знаннями, набутими в процесі навчальної та ігрової діяльності. А з учнями 2-3 класів та їхніми батьками проводить етико-практичні конференції, на яких діти вчаться будувати поведінку і підкоряти свої відносини з навколишнім логіці .спільної діяльності, вступити у взаємозалежні стосунки, у конкретній ситуації пояснювати зміст застосовуваних у них норм і правил поведінки, вичленити моральну сторону вчинку й аналізувати його, глибоко усвідомлювати суспільне значення морально-етичних норм. Опанування молодшими школярами норм морально-правової поведінки відбувається в різних формах за широкого спілкування в колективі, з довколишніми людьми, в сімї.
Одним з напрямків правовиховної роботи школи є формування у молодших школярів культури поведінки. Саме її відсутністю характеризуються неповнолітні правопорушники. Адже, як правило, учні, які добре поводяться в школі, так само поводяться й за межами. Хто привчився й звик безвідмовно виконувати правила для учнів, той легко виконуватиме і всі інші правила людського співжиття. Правила поведінки для учнів – це специфічні вимоги суспільства до свого молодого покоління.
У свій час колишнє Міністерство освіти зробило добру справу – відмінило формальні правила для учнів. Сьогоднішня школа не має загальних правил для учнів. Прекрасні можливості для творчості у цьому плані, але чи багато шкіл використали ці можливості? У переважній більшості вся творчість проявилася в тому, що до Статуту школи внесено загальні права і обовязки учнів із Закону України Про освіту. Ці правила настільки загальні, що важко говорити про можливість їх опрацювання школярами. Школі потрібні свої правила для учнів, які б деталізували вимоги цього закону до них.
В окремих школах для вчителів початкових класів організовано спеціальні семінари на правову тематику. Так, наприклад, в СШ №58 м. Львова для класоводів організовано семінар Правовий всеобуч. Його програма:
1. Що слід розуміти під поняттям права дітей. Зміст основних міжнародних та українських документів, що визначають права дітей.
2. Економічні та соціальні права дітей. Моральні та духовні аспекти прав дитини.
3. Законодавство України щодо прав дітей. Обовязки держави щодо захисту материнства і дитинства.
4. Правова культура неповнолітніх громадян. Правосуддя стосовно неповнолітніх.
5. Ознайомлення із збірником ООН для викладання прав людини у початкових класах.
6. Загроза наркоманії, алкоголізму, СНІДу та система морально правових профілактичних заходів у школі та сімї.
Позитивно оцінюючи намагання поповнити багаж знань класоводів правовими знаннями, слід зауважити, що пропонована тематика, не забезпечить їх таким обсягом правових знань, який дозволив би організувати правовиховну роботу з молодшими школярами з усіх галузей українського права.
Стан правовиховної роботи з учнями, рівень їх правової вихованості залежить від підготовленості класоводів до здійснення цього напрямку виховної роботи в школі. Для здійснення правового виховання молодших школярів учитель повинен чітко уявити собі основні цілі, завдання, форми і методи цієї роботи.
Для виявлення рівня підготовленості класоводів до правового виховання учнів у процесі констатуючого зрізу було проанкетовано 28 класоводів Львівської області (Додаток 4). Як засвідчують відповіді вчителів, під час навчання у вищих педагогічних закладах спеціальної підготовки до здійснення правового виховання учнів вони не отримали. Тільки 40% опитаних згадують, що деякі відомості з права отримали під час вивчення курсу правознавства у вищому закладі освіти, але ці знання мають відношення лише до життя і діяльності дорослих.
Через недостатню підготовленість до правовиховної роботи з учнями класоводи зустрічаються з певними труднощами у цій роботі (Таблиця 1.1).
Таблиця 1.1 Утруднення класоводів в організації правового виховання молодших школярів
| Види утруднення | Кількість класоводів | |
| Абс. число | У відсотках | |
| Відбір змісту матеріалу | 20 | 71,43 |
| Відбір методів і форм реалізації змісту правового матеріалу | 18 | 64,29 |
| Використання виховних можливостей сім’ї | 16 | 57,14 |
Недостатня теоретична і практична підготовленість учителя початкових класів до правовиховної роботи з учнями, відсутність необхідної методичної літератури призводить до серйозних недоліків у справі правового виховання молодших школярів.
Найістотнішим недоліком правового виховання учнів молодшого віку є те, що воно має хаотичний характер, не цілеспрямоване і не систематичне, відсутня програма правовиховної роботи з учнями початкових класів. Відсутність єдиної програми здійснення правового виховання негативно позначається на його ефективності. Наявність такої програми дозволила б підняти правовиховну роботу зі школярами на вищий організаційний і змістовний рівень, а також надати такому вихованню характер неперервного і управляючого процесу [16].
Керівники шкіл і класоводи стверджують, що важливим недоліком правовиховної роботи з молодшими школярами є те, що вони не чітко уявляють собі мету, завдання і зміст правового виховання молодших школярів. У цілому вони правильно розуміють, що кінцевою метою правового виховання є формування правомірної поведінки учнів. Але вони не завжди можуть конкретизувати загальну мету, виділити конкретні завдання. Для педагога надто важливо знати часткові конкретні завдання правового виховання школярів, оскільки таке знання підказує шляхи досягнення кінцевої мети правовиховної роботи.
У виховній роботі з молодшими школярами недостатньо враховуються тенденції розвитку негативних явищ серед учнівської молоді (паління, вживання алкоголю, наркоманія, токсикоманія, азартні ігри, рекет, хуліганство, статева розбещеність) і є потреба звернути особливу увагу на їх профілактику.
Ефективність і результативність правовиховної роботи з молодшими школярами в значній мірі залежить від того, наскільки вдалося створити атмосферу поваги до вимог закону в сімї, у школі, на вулиці. На жаль, діти нерідко спостерігаюсь факти неправомірної поведінки дорослих у ближньому їх оточенні. Вони розповідають про те, як батько чи мати розпивають спиртні напої, сквернословлять, приносять додому нечесно зароблені речі. У школі учні є свідками, як учителі спішать після дзвоника на уроки, не дотримуючись вимог Правил внутрішнього розпорядку. На вулиці не залишаються непомітними для них факти грубощів, негідної поведінки окремих дорослих, яка ніким не осуджується. Говорити про формування правопослушної особистості в таких умовах важко.
Про недостатню участь батьків у правовому вихованні дітей молодшого шкільного віку свідчать відповіді опитаних класоводів на запитання Яка роль батьків у правовому вихованні учнів? З опитаних нами 28 класоводів відповіли що батьки не підготовлені до такої роботи – 18 осіб (62,3%), що вони у правовому вихованні покладаються на школу – 15 (30,4%), що правовим вихованням учнів повинні займатись правоохоронні органи – 8 (7,3%). Таким чином, батьки потребують не тільки підвищення загальної психолого-педагогічної, а й правової культури.
Окрім зазначених недоліків у правовиховній роботі зі школярами, які мають місце у діяльності багатьох шкіл, протиправна поведінка неповнолітніх та молоді тісно повязані з сьогоднішньою соціально-економічною ситуацією і політичною нестабільністю у суспільстві, конкретною ситуацією та умовами виховання у сімї, несприятливим побутовим оточенням, негативним впливом антигромадських елементів, незадовільною організацією дозвілля [31].
У правовому вихованні молодших школярів недостатньо враховується те, що під впливом телебачення вони отримують досвід і технологію кримінальності, збуджується передчасний інтерес до сексу як до розваги і джерела насолод, відбувається звикання до смерті, розвивається безособистісний погляд на це явище, навіюється підсвідоме прагнення досягти багатства і розкошів будь-якою ціною. Ця “демократизація” телебачення нерідко зводить виховну роботу школи нанівець.
Подолання такого негативного впливу телебачення на молодших школярів можливе передусім за умови підвищення загальнокультурної бази шкільного виховання, зокрема підвищення загальнокультурного рівня самих учителів, усього життя школи – від естетики оформлення приміщень класів і школи до культури взаємин, а також залучення школярів до найкращих надбань народної культури, до класики світового мистецтва [21].
Розділ 2 . Шляхи вдосконалення правового виховання молодших школярів
2.1 Забезпечення єдності впливу родини і школи у правовому вихованні молодших школярів
Прогнозуючи виховну роботу з батьками, ми виходили із наявного стану правовиховної роботи у сучасній сім’ї (Додаток 8), тому що наявність у нашому суспільстві правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, омолодження цих небажаних явищ в основному спричинюється помилками та недоліками сімейного виховання, вони є продуктом несприятливих умов життя в сімї. Соціологічні, правові, психолого-педагогічні дослідження переконують, що неповнолітні правопорушники свій перший негативний досвід набули в сімї та побутовому оточенні.
У ході дослідження встановлено, – пише І.Козубовська і С.Деркач, –що переважна більшість неповнолітніх, які у віці 12-15 років стали на шлях правопорушень, виховувались тривалий час у сімях, де змалку були свідками постійних сварок, пиятик, бійок, аморальної поведінки батьків та інших членів родини (відкрито аморальні сімї), хабарництва, корисливості, карєризму (формально нормальні сімї). Як правило, ніхто по-справжньому не цікавився малюками, не звертав уваги на їхні захоплення і нахили, думки та прагнення. Зате діти уважно придивлялись до поведінки батьків, їхніх взаємин, вчинків, ставлення до інших людей, прислухалися до розмов у родинному колі. Все почуте й побачене стало їм прикладом для наслідування [18].
Одним із шляхів попередження та подолання означеного явища, на думку вчених, має стати правова освіта батьківської громадськості взагалі і своєчасне, обґрунтоване застосування правових заходів впливу на сімї, які продукують неповнолітніх, схильних до аморальної та неправомірної поведінки.
У правовому вихованні дітей в сімї важливо, щоб сімейні моральні і правові норми базувалися на загальнолюдських моральних принципах і нормах права, бо уявлення про добро і зло, про те, що чесно і що нечесно, гідне і ганебне, формується залежно від того, що саме схвалюється чи засуджується родиною [15].
У правовиховній роботі з батьками ми передусім домагалися усвідомлення ними того, що виховання дітей в сімї – не приватна справа батьків, а діяльність, яка спрямовується законом. Саме закон визначає її цілі, принципи. Правове регулювання взаємовідносин в сімї спрямоване на те, щоб забезпечити найбільш доцільний зміст виховного ставлення до неї. Воно спирається на закономірності життя сімї і формування особистості дітей.
Роль сучасної сімї, її завдання, стан сімейного виховання та взаємодія батьків і педагогів базується на правовій основі життєдіяльності сімї. Моральні і правові вимоги стосовно сімейного виховання не суперечать один одному, а складають оптимальне поле для ефективної виховної діяльності батьків і педагогів.
Правові норми, які регулюють виховання в сімї та її взаємодію з іншими учасниками виховання неповнолітніх, допомагають батькам та іншим старшим членам сімї точно визначити своє конкретне місце у формуванні особистості підростаючого покоління.
Для того, щоб правові норми активно впливали на процес сімейного виховання, необхідно, щоб батьки й інші дорослі члени сімї не тільки знали загальний зміст закону як регулятора сімейного виховання, а щоб знали самі принципи, зміст правової характеристики, роль і сутність сімейного виховання, джерела деталізованої інформації про вимоги законів, що мають відношення до тих чи інших життєвих ситуацій [17].
У роботі з батьками ми виходили з того, що необхідною передумовою і складовою частиною формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей в сімї є повна, всебічна і своєчасна інформованість їх стосовно діючого законодавства про їх обовязки з формування особистості, охороні інтересів, фізичного і морального здоровя дітей. Без точного знання закону важко забезпечити гармонійне поєднання прав і обовязків батьків або осіб, які їх заміняють. Вимоги закону слід розглядати і як орієнтир для самовиховання, регулювання життєдіяльності батьків і інших членів сімї [17].
Конституція України, законодавство про освіту, шлюб, сімю та інші формулюють права і обовязки батьків та інших дорослих членів сімї, визначають зміст виховання в сімї, вказують на найдоцільніші виховні дії, передумови для вирішення в конкретних випадках складних ситуацій і суперечок, які виникають у цьому процесі, для того, щоб спрямувати його хід і результати відповідно до вимог суспільства. Права даються батькам не над дітьми, а в імя їх інтересів, інтересів їх правильного виховання.
Вся система виховання дітей в сімї, у тому числі і правового, позиція батьків і інших дорослих членів сімї стосовно дітей повинна ґрунтуватися на знанні і усвідомленні своїх і дитячих прав, обовязків, виховних цілей, визначених законом, розумінні їх значення і солідарності з ними.
У правовиховній роботі з батьками важливо домагатися розуміння ними того, що не вихована в дитинстві людина, як зауважив В. Сухомлинський, подібна на літак, випущений у політ з ушкодженим двигуном: якщо його відремонтувати не вдасться, він гине сам і призводить до загибелі людей. Це образне порівняння видатного педагога дозволяє усвідомити роль в суспільстві і відповідальність сімї за майбутнє дітей.
З погляду правового виховання саме в сімї у дітей формується ставлення до прав і обовязків громадянина, до поєднаних з ними розуміння соціальних ролей в усіх їх різномаїтті, усвідомлення відповідальності перед близькими, перед іншими людьми і перед усім суспільством. У сімї формуються і життєві цілі, ставлення до можливих способів їх реалізування, вміння це зробити. Батьки передають дітям свою моральну позицію, світогляд, своє уявлення про щастя і обовязок, життєві принципи, життєві цілі [17].
У правовиховній роботі батьків орієнтували на те, що майже всі їх дії стосовно дітей – це не тільки факти житейської поведінки, а й одночасно і факти, які мають правове значення. Правове регулювання охоплює власну поведінку, позицію батьків як членів суспільства, відповідальних за створення і підтримування ними сімейного виховання, нормального середовища виховання, виконання функцій із захисту прав і інтересів, поза сімєю.
Оскільки виховна діяльність сімї має індивідуальний характер, який визначається різноманітними умовами її життя, держава не може регламентувати її виховну діяльність в деталях. Батьки самі ставлять конкретні цілі виховання дітей й підбирають відповідні засоби їх досягнення. Загальні завдання перед сімєю у сфері виховання ставить закон; права і обовязки, а тим самим і основні методи, визначає він же. Батьки мають навчитися співвідносити свої конкретні дії з загальними положеннями закону [4].
У правовиховній роботі з батьками важливо домагатися не знання ними правових приписів на рівні юриста-професіонала, а щоб вони: а) бачили в них соціальну сутність і значення законодавства про сімейне виховання; б) знали принципові положення; в) знали свої завдання, права й обовязки; г) знали про існування гарантій сімейного виховання; д) усвідомлювали наявність правової відповідальності та її форм; е) знали, в якому законодавчому акті знайти норми, про застосування яких йде мова і до кого звернутися за консультацією та допомогою [17].
Завдання виховання, його засоби, форми і методи, способи охорони прав і законних інтересів сімї і дітей, захист дітей від негативних впливів пронизує всю систему життєдіяльності суспільства, а тому регулюється різними галузями права. Тому у процесі правовиховної роботи з батьками важливо розібратися у положеннях сімейного права, які регулюють взаємні права та обовязки батьків і дітей, виховні завдання, засоби правового захисту неповнолітніх; цивільного права, які встановлюють правоздатність і дієздатність неповнолітніх у широкому колі особистих і майнових стосунків; трудового права, які регулюють трудові відносини неповнолітніх; адміністративного і кримінального права, які забезпечують захист неповнолітніх від негативних впливів.
Правове регулювання виражає політику Уряду України в галузі зміц-нення сімї і підвищення її відповідальності за виховання дітей. У ньому поєднується піклування про створення кращих умов для здійснення сімєю її виховних функцій і контролю за їх виконанням. У статтях 51 і 52 Конституції України визначені права і обовязки батьків стосовно своїх дітей. Перша з них встановлює: „Кожен із подружжя має рівні права і обовязки у шлюбі та сімї. Батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобовязані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою”. Стаття 52 засвідчує: Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”.
У правовиховній роботі з батьками передусім важливо ознайомити їх з правами і обовязками, передбаченими Законом України Про освіту.
Як зазначено в цьому документі, батьки або особи, які їх заміняють, мають право вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей (Ст. 60). Це право здійснюється батьками й іншими законними представниками з урахуванням бажання дитини.
Батьки мають право захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей (Ст. 60). Згідно законодавства батьки є законними представниками своїх дітей і виступають на захист їх прав та інтересів стосовно з будь-якими фізичними і юридичними особами, у тому числі в судах, без спеціальних повноважень. Проте батьки не мають права представляти інтереси своїх дітей, якщо органом опіки і піклування встановлено, що між інтересами дитини і батьків мають місце суперечності. У випадку розходжень між батьками і дітьми органи опіки і піклування зобовязані призначити представника захисту прав та інтересів дитини. Захист прав учня може бути адміністративний, прокурорський і судовий.
Для цього батьки можуть звернутися із заявою до директора школи, прокурора або до суду.
Законом України Про освіту передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (Ст. 59.2). Батьки та особи, які їх заміняють, зобовязані:
– постійно дбати про фізичне здоровя, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
– поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сімї, старших за віком, до народних традиції та звичаїв;
– виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни :
– сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
– виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини (Ст. 59.3).
Стосовно формування сімєю особистості молодшого школяра як гідного громадянина вільної України, то це завдання випливає із загальної мети виховання особистості, якій властива національна свідомість, високі морально-правові, трудові, художньо-естетичні якості, гуманізм, доброта, чесність, скромність, соціальна активність, яка поважає наші закони і правила співжиття, непримиренна до будь-яких їх порушень, любить свою вітчизну і готова захищати її. Сімя, як і школа, стосовно змісту і завдань виховання дітей має керуватись програмними документами з питань освіти і виховання підростаючого покоління. Батьки мають усвідомити, що вирішення цих виховних завдань є не тільки їх моральним, а й правовим обовязком. Уникнення, як і зловживання батьківськими правами, спричинює відповідні правові санкції: від накладення штрафу до позбавлення батьківських прав.
До свідомості батьків доводять, що за порушення обовязків щодо виховання і навчання своїх неповнолітніх дітей вони несуть адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Так, Адміністративний кодекс передбачає, що за доведення батьками неповнолітнього до стану спяніння, вони можуть бути оштрафовані (Ст. 180). Ухилення батьків або осіб, які їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обовязків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу. Штраф накладається на батьків або осіб, які їх заміняють, за скоєння неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (Ст. 184).
Цивільний кодекс передбачає повну відповідальність батьків (опікунів) за дії своїх неповнолітніх дітей, які нанесли шкоду майну юридичних чи фізичних осіб або шкоду здоровю громадянам, якщо нанесення цієї шкоди повязане з несумлінним виконанням своїх батьківських обовязків.
Кримінальний кодекс передбачає, що кримінальна відповідальність батьків (опікунів) настає у таких випадках: умисне вбивство матірю своєї новонародженої дитини під час пологів або зразу після пологів (Ст. 117); доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичне приниження її людської гідності (Ст. 120); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (Ст. 155); вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку (Ст. 156); ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (Ст. 164); злісне невиконання батьками (опікунами) встановлених законом обовязків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки (Ст. 166); схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (Ст. 324) та інші.
З погляду правового виховання дітей у сімї дуже важливим є стиль взаємовідносин батьків і дітей. Тут має панувати максимум справедливості стосовно дітей і максимум поваги до них з боку батьків і старших членів сімї. Саме з таких позицій батьки мають бачити місце дітей в сімї, спілкуватись з ними.
Повага до дітей передбачає взаємне визнання позитивних якостей, взаємний інтерес один до одного, до думки відносно питань життя сімї. Повага до дітей має на увазі і дотримання такту в критичних зауваженнях, недопустимість грубості, виховання у дітей почуття власної гідності.
У правовиховній роботі батьків з дітьми особливе місце займає власний приклад правомірної поведінки самих батьків і старших членів сімї.
Виходячи з інтересів правового виховання молодших школярів у родині, під час дослідження батькам пропонувалось дотримуватись певних принципів, а саме:
– створення в родині атмосфери поваги до моральних та правових норм, дотримання їх всіма членами родини і за межами сімї;
– справедливе ставлення батьків до всіх дітей, не виділення серед них улюбленців чи не улюбленців;
– дотримання єдності вимог до дитини з боку дорослих членів родини;
– доступність вимог, які предявляються до дитини;
– врахування вікових та індивідуальних особливостей при реалізації вимог до неї;
– прояв поваги до особистості дитини, її прагнення до самостійності, активності та ініціативи;
– здійснення контролю за дотриманням дитиною поставлених до неї вимог з одночасним привчанням до самоконтролю;
– постійна оцінка батьками виконання дитиною норм моралі і права.
У правовиховній роботі долалось помилкове уявлення батьків про те, що у дітей треба виховувати слухняність. Адже соціальна адаптація особистості не зводиться до механічного засвоєння зовнішніх вимог, пристосування до них, автоматичного виконання дозволеного чи уникнення забороненого. За таких умов гальмується формування власної позиції дітей, їх соціальна активність, формується пристосуванець.
Дітей треба вчити дотримуватись норм соціальної поведінки, щоб кожен член суспільства знав і дотримувався їх. А для цього недостатньо просто повідомити, що і як робити, а розкрити суть і значення норми поведінки. Діти повинні зрозуміти і прийняти моральну суть вимог суспільства. Виховувати дитину треба так, щоб вона в складних ситуаціях навчилася діяти не через страх чи вигоду, а по справедливості.
Регулярне виконання вимог батьків щодо сумлінного ставлення до справи сприяє нагромадженню дитиною необхідного досвіду поведінки, формуванню міцних звичок, хоча повне, глибоке розуміння необхідності подібних дій зявиться значно пізніше. Важливо, щоб вимоги були обґрунтованими, висловлювалися у доброзичливій формі, ґрунтувалися на довірї. Якщо дитину батьки заохотять, похвалять за те, що вона дотримується даного слова, виявляє порядність, чесність, то у неї зявиться і закріпиться позитивне ставлення до такої поведінки [15].
Повне використання прав і обовязків батьками як вихователями, встановлених законом, оптимізує умови їх складної праці і визначає успіхи сімї у підготовці дітей до повноцінного виконання функцій нашого суспільства. Для цього потрібно навчити мислити не тільки категоріями добре – погано або доцільно – недоцільно, а й категоріями відповідає – не відповідає закону, бачити взаємозвязок цих категорій.
Знання норм законодавства про виховання і охорону прав неповнолітніх батьками й іншими дорослими членами сімї не тільки спрямовує внутрішню життєдіяльність сімї, допомагає вихованню вихователів, а й дозволяє обєднати зусилля сімї, школи, громадськості в єдину систему соціального виховання [17].
У правовиховній роботі з батьками учнів важливо дотримуватись певних педагогічних вимог, а саме: 1) виклад батькам такої морально-правової інформації, яка сприяє виробленню у них критеріїв правильної правової оцінки вчинків, фактів правової дійсності; 2) логічна система аргументів у правовій пропаганді – необхідна умова її переконливості і дохідливості; 3) проблемний виклад морально-правової інформації з навчанням прийомів творчого мислення в галузі етики і права; 4) додержання почуття міри між теоретичним та ілюстративним матеріалом, між позитивними і негативними прикладами під час висвітлення теми.
Оскільки і батьківські права потребують захисту, батьків у процесі правовиховної роботи з ними орієнтували, куди і в яких випадках за таким захистом звертатися, починаючи від органів освіти, консультацій при органах охорони здоровя, і закінчуючи такими установами, як служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, прокуратура, суд. Адже всі вони наділені певними функціями щодо захисту сімї та інтересів правильного виховання дітей.
У правовиховній роботі з батьками слід мати на увазі, що законодавство передбачає повагу, бережливе ставлення до особистого життя членів сімї, необхідність охороняти її від непотрібного вторгнення. Правове регулювання охоплює ті сторони життєдіяльності сімї, які мають суспільну значущість, стосуються інтересів суспільства в цілому. Сюди, в першу чергу, відноситься питання виховання дітей. І закон у конфліктних ситуаціях забезпечує захист інтересів виховання, створює оптимальні умови для його нормального здійснення і для усунення або ослаблення перешкод, що чиняться членами сімї, які зловживають своїми правами [17].
У процесі пошуково-експериментальної роботи з батьками учнів експериментальних класів було проведено цикл бесід з проблем правового виховання дітей в сімї (Додаток 9), виховних заходів (Додаток 10, 11). Результати опитування 35 батьків учнів експериментального і 30 батьків учнів контрольного класу відображені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Порівняльні дані про участь батьків у правовому вихованні молодших школярів
| Зміст правовиховної роботи в сімї | Батьки учнів експериментального класу | Батьки учнів контрольного класу | ||
| Абс. число | Відсотки | Абс. число | Відсотки | |
| Знання стану цієї роботи в школі | 30 | 85,71 | 15 | 50 |
| Знання змісту правовиховної роботи з дітьми в сімї | 28 | 80 | 14 | 46,67 |
| Володіння методикою правовиховної роботи з дітьми в сімї | 26 | 74,29 | 13 | 43,33 |
| Створення в сімї атмосфери поваги до норм моралі і права | 23 | 65,71 | 18 | 60 |
| Прагнення до підвищення рівня правової обізнаності | 20 | 57,14 | 12 | 40 |
Як засвідчують дані, узагальнені в таблиці, рівень правової обізнаності батьків учнів експериментальних класів значно вищий, ніж батьків учнів контрольної групи. Цю різницю можна пояснити тільки як результат спеціально проведеної правовиховної роботи з батьками учнів експериментальної групи.
2. 2 Результати пошуково-експериментальної роботи
Весь процес дослідження проблеми правового виховання молодших школярів тривав два навчальних роки. Був започаткований під час проходження практики у 2008 р. Експериментальна робота здійснювалась у Переминлянській ЗОШ №2 I-III ступенів. У дослідженні взяло участь 80 учнів початкових класів, 28 класоводів і 65 батьків молодших класів. З метою проведення констатуючого зрізу було розроблено і підібрано спеціальні анкети (див. додатки 1, 4, 8). Отримані дані дозволили зробити кількісний і якісний аналіз та на його підставі розробити методику формуючого експерименту. У його основу була покладена розроблена нами програма змісту правового виховання молодших школярів та методика його в позакласній виховній роботі,
Формуючий експеримент передбачав відповідну роботу з батьками учнів у плані підвищення їх правової обізнаності (див. додаток 9).
У формуючому експерименті з реалізації розробленої методики правового виховання молодших школярів взяло участь 60 учнів початкових класів Перемишлянської ЗОШ №2 I-III ступенів, із них 25 учнів контрольного класу. Виявлення рівня сформованості правових уявлень у молодших школярів здійснювалось за спеціально розробленою анкетою, яка складалась із запитань з різних галузей українського права (див. додаток 1).
Результати вивчення динаміки формування правових уявлень у молодших школярів у процесі пошуково-експериментальної роботи представлені у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Рівень сформованості правових уявлень у молодших школярів за результатами формуючого експерименту
| Зміст запитання | Правильні відповіді | |||
| Контрольна група | Експериментальна група | |||
| К-сть учнів | Відсоток | К-сть учнів | Відсоток | |
| Яку назву має наша держава? | 25 | 100 | 35 | 100 |
| Яке місто є столицею нашої держави? | 24 | 96,0 | 35 | 100 |
| Як називається Основний закон нашої держави? | 20 | 80,0 | 35 | 100 |
| Які кольори має Державний прапор України? | 23 | 92,0 | 35 | 100 |
| Що зображено на Державному Гербі України? | 22 | 88,0 | 35 | 100 |
| Слова і музика якої пісні є Державним Гімном України? | 19 | 76,0 | 28 | 80,0 |
| Яка мова є державною в Україні? | 20 | 80,0 | 35 | 100 |
| Хто обирає Президента України? | 18 | 72,0 | 27 | 77,1 |
| Хто повинен дотримуватись законів нашої країни? | 22 | 88,0 | 21 | 65,7 |
| Яка установа покликана захищати права дитини? | 12 | 48,0 | 20 | 57,1 |
| До якого закладу може потрапити молодший школяр, який заблукав чи утік з дому? | 20 | 80,0 | 26 | 74,3 |
| До якого віку за заподіяну дитиною шкоду відповідають батьки? | 17 | 68,0 | 17 | 48,6 |
| До якого закладу направляють одинадцятирічного учня, який систематично порушує правила поведінки в школі і за її межами | 19 | 76,0 | 21 | 60,0 |
| У якому документі викладено права і обов’язки учнів ? | 22 | 88,0 | 16 | 45,7 |
| З якого віку дитини права і обов’язки батьків з її виховання припиняються? | 25 | 100 | 19 | 54,3 |
Як засвідчують статистичні дані цієї таблиці, у процесі дослідницької роботи в експериментальній групі змінилися на кращі всі показники рівня правових уявлень молодших школярів. У контрольній групі ці показники також певною мірою змінилися, але ці зміни значно менші.
У процесі пошуково-експериментальної роботи нас цікавило і питання, як вплинув запроваджений нами зміст правового виховання на поведінку молодших школярів. З цією метою в експериментальних класах під час всього експерименту велися спеціальні журнали, в яких фіксувалися негативні вчинки, що допускалися учнями. Результати обліку допущених молодшими школярам негативних вчинків в експериментальних і контрольних класах відображені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 Порівняльні дані стану дисципліни учнів в експериментальній і контрольній групах
| Види відхилень у групі | Кількість відхилень у поведінці | |||
| Контрольна група | Експериментальна група | |||
| К-сть учн. | Відсоток | К-сть учн. | Відсоток | |
| Прогули уроків | 5 | 1,10 | 2 | 0,70 |
| Запізнення на уроки | 8 | 2,00 | 4 | 1,40 |
| Бійки | 12 | 3,00 | 5 | 1,75 |
| Паління | 2 | 0,50 | - | - |
| Вживання спиртного | 1 | 0,22 | - | - |
| Утеча з дому | 2 | 0,50 | - | - |
| Крадіжки | 8 | 2,00 | 1 | 0,35 |
| Пошкодження шкільного майна | 18 | 4,05 | 5 | 1,75 |
| Невиконання розпоряджень учителя й інших дорослих | 19 | 4,10 | 4 | 1,40 |
| Образа, приниження інших | 10 | 2,05 | 1 | 0,35 |
Як засвідчують результати дослідження, наведені в таблиці, в експериментальній групі кількість допущених молодшими школярами відхилень у поведінці і в цілому, і за окремими видами, набагато менша, ніж у контрольній групі.
Матеріали контрольного зрізу засвідчили, що за рік значно зросла правова вихованість молодших школярів за всіма її показниками.
Проведений експеримент з правового виховання молодших школярів на основі розробленого нами змісту правового виховання показав, що його реалізація сприяє ефективному засвоєнню системи доступних для цієї категорії учнів правових понять, формуванню відповідних уявлень, умінь та навичок правомірної поведінки.
ВИСНОВКИ
В умовах розбудови України як правової держави особливого значення набуває проблема піднесення рівня правової культури всього населення взагалі, і підростаючого покоління зокрема. Формування основ правової культури молоді покликана забезпечити загальноосвітня школа. Вирішення школою цього завдання сприятиме підвищенню правової обізнаності учнівської молоді, що протидіятиме скоєнню правопорушень неповнолітніми, омолодженню дитячої злочинності.
На підставі аналізу результатів психолого-педагогічних досліджень і досвіду виховної роботи в школі можна стверджувати, що основи правових знань можуть успішно засвоюватись вже учнями початкових класів. У молодших школярів для цього наявна різностороння активність у пізнанні правових фактів, явищ, подій. Під впливом навчання здійснюється перехід пізнання зовнішньої сторони цих фактів і явищ до пізнання їх суті. Дослідження переконують, що зміст правової інформації викликає у молодших школярів великий інтерес. Вони не піддають сумніву необхідність дотримання як вимог законів, так і моральних норм, учні добре їх запамятовують і хочуть виконувати.
Конструюючи зміст правового виховання учнів, потрібно виходити з особливостей українського права як регулятивного явища, що охоплює суспільні відносини, які стосуються і неповнолітніх.
Результати формуючого експерименту переконують, що школярам потрібно давати знання таких правових положень, які допоможуть їм правильно вибрати лінію поведінки в житті і діяльності, сформувати у них правильні уявлення про необхідності поводитись гідним чином. Тому зміст правового виховання має передбачати ознайомлення школярів з доступними їм правовими положеннями, що стосуються конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового, кримінального, природоохоронного права.
Особлива роль у правовому вихованні молодших школярів, зокрема у формуванні у них навичок і звичок правомірної поведінки, належить втіленню в їх життєдіяльність правил для учнів. Дослідження переконує, що в початкових класах такі правила мають бути деталізовані і повинні регламентувати поведінку дітей на уроці, на перервах, на шкільних урочинах, удома, на вулиці і в інших місцях. Робота над правилами проводиться у двох напрямках: розяснення їх змісту і привчання учнів до дотримання цих правил. Систематичне виконання правил поведінки всіма школярами впорядковує ритм життя школи, спрямовує його в необхідному напрямку, привчає учнів до дисципліни, правопорядку.
У правовому вихованні учнів молодшого віку особливе місце належить класоводу. Результативність його правовиховної діяльності на уроках і в позакласній виховній роботі залежить від рівня його правової культури, авторитету серед учнів, знання змісту і специфіки методики правового виховання цієї категорії учнів у школі і в сімї.
Ефективне здійснення правового виховання молодших школярів вимагає тісної взаємодії школи та сімї. Така взаємодія сприяє подоланню стихійного виховного впливу в сімї. Для цього школа має озброїти батьків певною сумою педагогічних, психологічних та правових знань, уміннями застосовувати ці знання у повсякденній виховній роботі з дітьми.
Пошуково-експериментальна робота дозволила значно розширити правові знання і загальнокультурний кругозір молодших школярів, домогтися усвідомлення ними розуміння особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку. Вивчення правових питань викликало в учнів значний інтерес, сприяло якісним змінам джерел правової інформації дітей, виробленню у них правильної громадянської позиції в юридично значущих ситуаціях. У процесі пошуково-експериментальної роботи учні отримали початкове уявлення про громадянство України, Конституцію України, про основні конституційні права і обовязки громадян, про найважливіші закони країни; загальне уявлення про державу і органи влади, про символіку нашої держави (Прапор, Герб і Гімн). Школярі усвідомили необхідність постійно дотримуватись правил поведінки у школі і за її межами, розуміння особистої відповідальності за порушення дисципліни й порядку в школі, вдома і на вулиці. У них зріс інтерес до правової інформації. Матеріали підсумкового зрізу засвідчили, що значно зросла правова вихованість молодших школярів за всіма її показниками.
СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел
1. Бармак М. Основи правознавства. Кишеньковий довідник. – Тернопіль, 1999– 200.
2. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. – 1998.– №1.– С. 2-6.
3. Васькович Й. Проблема правового виховання молоді // Право України. – 1997.– №2. – С. 49-50.
4. Воєцька Т.В., Горобець Н. Формування соціального досвіду учнів у процесі правового і морального виховання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді” /За ред. В.М. Герасименка. – К.: ІСДО МО України, 1994. – С. 181-184.
5. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В. Петровского. –М.:Просвещение, 1979. – 288 с.
6. Володько М.В., Карпов О.М. Правове виховання в школі, сім’ї – основа профілактики правопорушень серед учнівської молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді” / За ред. В.М. Герасименка. – К.: ІСДО МО України, 1994. – С. 120-122.
7. Воронов Б. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних //Воспитание школьников. – 1991. – №5. – С. 3.
8. Галузинський В.М. Вплив педагогічних відносин на формування особистості учня // Початкова школа. – 1975. – №9. – С. 5-12.
9. Глущенко А.Г. Вікові особливості молодших школярів і завдань морального виховання // Початкова школа. – 1976. – №5.– С. 8-14.
10. Глущенко А.Г. Моральне виховання в процесі навчання // Початкова школа. – 1975. – №2. – С. 9-13.
11. Головатенко А.Ю. Формирование нравственно-правовых убеждений школьников// Нравственно-правовое воспитание школьников: Из опыта работы: Книга для учителя /Сост. А.Ф. Никитин. – М.: Просвещение, 1986. – С. 107-113.
12. Головченко В.В., Нелін Г.І. Правове виховання учнівської молоді: Питання методології та методики. – К.: Наукова думка 1993. – 138 с.
13. Давыдов Г.П. Теоретические основы отбора правовых фактов явлений для формирования правосознания и поведения // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. –М.:НИИОП,1981. – С.6-22.
14. Детская психология: Учебное пособие для студентов педагогических институтов /Под ред. А.А. Люблинской. – М.: Просвещение, 1971. – 415с.
15. Докукіна О.М. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім’ї // Початкова школа. – 1997. – №5. – С. 17-21; №6. – С. 6-14.
16. Запорожан І.Г. Педагогічні основи правовиховної роботи з молодшими школярами: Дис. канд. пед. наук. – Тернопіль, 2002. – 273 с.
17. Итогнев К.Е., Миньковский Г.М. Семья, дети, школа. – М.:Юрид.лит.,1989. – 448с.
18. Козубовська І.В., Деркач Є.Д. Профілактика трудновиховуваності молодших школярів // Початкова школа. – 1976. – №10. – С. 71-74.
19. Колесіна Т.Є. Психолого-педагогічна діагностика відхилень у поведінці учнів // Початкова школа. – 1996. – №12. – С. 11-13.
20. Корниенко Л.М. Об опыте изучения уровня правосознания школьников //Правовоспитание молодежи /Под ред. В.Н. Кудравцева. – М.:Юрид.лит.,1974. – С.58-59.
21. Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Рідна школа. – 1998. – №4. – С. 29-52.
22. Крутенький В.А. Основы педагогической психологи. – М.: Просвещение, 1972. – 255 с.
23. Методические рекомендации по непрерывному правовому воспитанию школьников (О.В. Борисова, Т.Н. Мирошниченко, О.П. Песоцкая). – К., 1989. – 16 с.
24. Миньковский Г.М. Система и основные условия эффективности правового воспитания молодежи // Проблемы правового воспитания молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 6-9.
25. Никитин А.Ф. Формирование правовых взглядов и убеждений учащихся //Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. – М.: АПН СССР, 1981. – С. 36-50.
26. Обухов В.М. Влияние правового воспитания на формирование правосознания и поведения школьников / Правовое воспитание школьников (Из опыта работы) /Составили: Г.П. Давыдов, А.Ф. Никитин, В.М. Обухов. – М.: Просвещение, 1979. – С. 58-60.
27. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.
28. Орзых М.Ф. Право в системе коммунистического воспитания советской молодежи // Правовое воспитание молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 40-42.
29. Пилипенко Л.І. Становище в колективі ровесників як фактор морального розвитку школяра // Початкова школа. – 1978. – №7. – С. 19-22.
30. Пирогов В.Н., Ломтев С.П. Вопросы повышения эффективности правового воспитания школьников // Проблемы предупреждения правонарушений учащихся общеобразовательных школ / Под ред. В.В. Панкратова. – М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. – С. 39-48.
31. Про стан негативних тенденцій серед неповнолітніх та заходи щодо їх попередження: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді” / За ред. В.М. Герасименка. – К.: ІСДО МО України, 1994. – 230 с.
32. Сапожнікова Л.С. Знана і реальна поведінка молодших школярів // Початкова школа. – 1994. – №3. – С. 11-13.
33. Сапожнікова Л.С. Формування в учнів дисциплінованої поведінки // Початкова школа. – 1975. – №6. – С. 9-14.
34. Смирнов А.А. Избранные психологические труды: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1987. – Т.2. – 344 с.
35. Соколов Л.Б. Организация и руководство правоохранительной деятельностью учащихся // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. – М.: АПН СССР, 1981. – С. 50-65.
36. Ставицький О.О. Переконуючий вплив у виховному процесі // Початкова школа. – 1993. – №11. – С. 3-5.
37. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996. – 180 с.
38. Степаненко С. Нові пріоритети нашої школи // Початкова школа. – 1999. – №1. –C.8-10.
39. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи /Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1977. – Т.4. – С. 394-582.
40. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання / Вибрані педагогічні твори у двох томах. – К., 1981. – Т.1. – С.142-472.
41. Фіцула М.М. Правове виховання учнів: Методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 148 с.
42. Яковлева Н.Г. Проблемы профилактики правонарушений учащихся общеобразовательных школ//Проблемы предупреждения правонарушений учащихся общеобразовательных школ /Под ред. В.В. Панкратова. – М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. – С.4-13.
ДодаткИ
Додаток 1
Анкета для учнів 3-4 класів
Дорогі діти! Перед вами перелік запитань, на які просимо дати відповіді, вибравши правильну із запропонованих (обрану вами відповідь підкресліть):
1. Яку назву має наша держава?
а) Угорщина;
б) Київ;
в) Тернопіль;
г) Україна;
д) Польща.
2. Яку назву має Основний закон нашої держави?
а) правила поведінки;
б) закон;
в) Конституція України;
г) указ;
д) постанова.
3. Які кольори має Державний Прапор України?
а) синій, червоний, білий;
б) жовтий, синій;
в) жовтий, зелений;
г) червоний;
д) червоний, синій.
4. Що зображено на малому Державному Гербі України?
а) зірка;
б) щит із зображенням тризуба;
в) тризуб;
г) півмісяць;
д) серп і молот.
5.Слова і музика якої пісні є Державним Гімном України?
а) Ой у лузі червона калина ;
б) Ще не вмерли України ні слава, ні воля;
в) Боже, великий, єдиний;
г) Ой, на горі, там женці жнуть ;
д) інша.
6. Яке місто є столицею України?
а) Львів;
б) Тернопіль;
в) Москва;
г) Харків;
д) Київ.
7. Яка мова є державною в Україні?
а) українська і російська;
б) українська;
в) російська;
г) українська і польська;
д) українська і англійська.
8. Хто обирає Президента України?
а) Верховна Рада;
б) Конституційний Суд;
в) народ України;
г) його обирають депутати;
д) його обирають міністри.
9. Хто повинен дотримуватися законів нашої країни?
а) всі керівники держави;
б) судді;
в) Президент України;
г) депутати Верховної Ради;
д) весь народ України.
10. До якого закладу направляють одинадцятирічну дитину на перевиховання, якщо вона систематично порушує правила поведінки вшколі і за її межами:
а) спеціальна школа з посиленим режимом;
б) спеціальне професійно-технічне училище з посиленим режимом;
в) виховно-трудова колонія;
г) виправно-трудова колонія;
д) в’язниця.
11. Яка установа покликана захищати права дитини:
а) кримінальна міліція у справах неповнолітніх;
б) сільська рада;
в) служба у справах неповнолітніх;
г) районний відділ освіти;
д) батьківський комітет.
12. До якого закладу може потрапити молодший школяр, який заблукав чи утік з дому:
а) приймальник-розподільник;
б) спеціальна школа з посиленим режимом;
в) дитячий притулок;
г) виховно-трудова колонія;
д) школа інтернат.
13. До якого віку дитини за заподіяну нею шкоду несуть відповідальність батьки:
а) до 11 років;
б) до 15 років;
в) до 16 років;
г) до 18 років.
14. З якого віку молода людина може влаштуватись на роботу:
а) у 18 років
б) у 16 років;
в) у 15 років;
г) у 14 років.
15. В якому документі викладено права та обовязки школяра:
а)наказі директора школи;
б)Конституції України;
в) Статуті школи.
16. З якого віку дитини права і обовязки батьків з її виховання припиняються:
а) з 15 років;
б) з 16 років;
в) з 17 років;
г) з 18 років;
д) з 19 років.
Додаток 2
Права дитини (програма для учнів початкових класів СЗШ №58 м. Львова)
Тема 1. МИ – УКРАЇНСЬКІ ДІТИ – ДІТИ СВІТУ
Людина, її життя, здоровя, гідність – найвища цінність на Землі. Конвенція про права дитини 1989р. про право дитини на індивідуальність. Правова захищеність дітей України та дітей інших країн. Шлях до миру і злагоди в світі через повагу до прав дитини.
Тема 2. СИЛА ЛЮДЕЙ В ЄДНОСТІ
Обовязок людей допомагати один одному. Допомога іншим – доброчинність і благородство. Необхідність допомоги сімям з боку держави. Особливий захист дітей у зонах воєнних конфліктів та стихійних лих.
Тема 3. МОЄ ІМЯ І МОЯ ЗЕМЛЯ
Право дитини на імя, на громадянство в Конвенції про права дитини 1989р., у Конституції України. Твоє рідне місто. Твоя родина. Місце, де ти народився. Твоя батьківщина.
Тема 4. ЯКИМ Я ПОВИНЕН БУТИ
Права людини – це її можливості існувати і розвиватися як особистість. Поняття честь, гідність, доброта, правдивість. Право дитини на можливість вільно висловлювати свої погляди. Права людини як вияв і реалізація загальнолюдської моралі. Правовий захист гідності людини в Україні.
Тема 5. МАТЕРИНСТВО В ХРИСТИЯНСЬКІЙ МОРАЛІ
Права дитини в сімї. Конвенція про права дитини 1989 р. про право дитини знати своїх батьків та користуватися їхньою підтримкою. Мати – друг і наставник. Обовязки батьків перед дітьми і дітей перед батьками.
Тема 6. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ТВІЙ ЗАКОН. ОСНОВНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Людина, її права і свободи – стратегічний конституційний пріоритет. Вчитися жити за демократії. Захист Конституцією України прав і свобод людини.
Тема 7. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНВЕНЦІЇ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ 1989р.
Види прав дитини. Загальні принципи захисту прав дитини. Якнайкраще забезпечення інтересів і потреб дитини – головний пріоритет у захисті прав дитини. Спеціальний правовий захист дітей.
Тема 8. ЗАКОН ЖИТТЯ У ТВОЄМУ КЛАСІ
Право дитини на освіту. Законодавчі акти, за якими працює школа. Конвенція прав дитини про підтримку шкільної дисципліни методами, які не принижують гідність дитини. Обовязки і права учня. Статут нашого класу.
Тема 9. ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Поняття про навколишнє середовище. Право людини на здорове довкілля. Захист природи — як потреба душі. Екологічні проблеми людства.
Тема 10. ЯК ЗБЕРЕГТИ СВОЄ ЗДОРОВЯ
Право дітей на охорону здоровя. Здоровий спосіб життя. Режим дня. Особиста гігієна. Здорове харчування. Ранкова зарядка. Фізкультура і спорт – запорука здоровя.
Тема 11. ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕКИ І СТИХІЙНІ ЛИХА
Конвенція прав дитини про форми посягань на здоровя і здоровий спосіб життя. Стихійні лиха і самозбереження. Допомога іншим людям під час стихійного лиха.
Тема 12. ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Дотримання правил дорожнього руху – це забезпечення права на здоровя, на життя. Небезпечні місця дорогою зі школи до твого дому. Ігри і небезпека для життя.
Тема 13. ЯК ПОВОДИТИСЯ В ТОВАРИСТВІ?
Повага до особистості іншої людини — норма поведінки людини, яка поважає права інших. Право на свободу висловлювань і межі відвертості. Поведінка в громадському транспорті. Поведінка в гостях. Поведінка в театрі. Мистецтво спілкування.
Тема 14. МОЇ ПРАВА В ШКОЛІ
Права школяра. Права вчителя. Права школяра поза школою. Правовий захист учнів.
Тема 15. МОЇ ОБОВЯЗКИ
Обовязки учня 2-3 класів. Обовязки щодо своїх батьків, сімї. Обовязки у стосунках з учителем. Обовязок працювати і право на захист від експлуатації. Обовязки перед природою.
Тема 16. У ЩО І КОМУ ВІРИТЬ ЛЮДИНА
Потреба людини у вірі. Кому людина довіряє свої думки і сумніви. Право дитини на свободу совісті і віросповідування. Поняття про релігію. Повага до релігійних почуттів інших людей.
Тема 17. СКАРБИ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ — ПІДРУЧНИК ЖИТТЯ
Роль казки, прислівя, приказки в житті людини. Мудрість і благородство українського народу. Книга у твоєму житті. Хто такі книголюби. Основна книга нашого життя.