Поняття валютного курсу. Платіжний баланс
СОДЕРЖАНИЕ: Поняття та класифікація валютних курсів. Сутність котирування. Співвідношення між двома валютами. Визначення валютних курсів та вартість активів. Класифікація платіжного балансу за методикою МВФ. Різниця між кредитовими та дебетовими проводками.Кафедра міжнародної економіки
Контрольна робота
з дисципліни: «Валютне регулювання»
Зміст
1. Поняття валютного курсу. Види валютних курсів.
2. Класифікація платіжного балансу за методикою МВФ
Практичне завдання
Список літератури
1. Поняття валютного курсу. Види валютних курсів
Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, за допомогою якого субєкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємозвязки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом у системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс, тому що розвиток МЕВ вимагає виміру вартісного співвідношення валют різних країн.
Валютний курс необхідний для:
- взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів. Експортер обмінює виручену іноземну валюту на національну, тому що валюти інших країн не можуть звергатися в якості законного купівельного і платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за рубежем. Боржник здобуває іноземну валюту за національну для погашення заборгованості і виплати відсотків по зовнішніх позиках;
- порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних чи іноземних валютах;
- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.
Валютний курс — це обмінне співвідношення між двома валютами, наприклад 100 ієн за 1 долар США чи 16 карбованців РФ за 1 долар США.
Гіпотетично існують пять систем валютних курсів:
- вільне («чисте») плавання;
- кероване плавання;
- фіксовані курси;
- цільові зони;
- гібридна система валютних курсів.
Так, у системі вільного плавання валютний курс формується під впливом ринкового попиту та пропозиції. Валютний форексний ринок при цьому найбільш наближений до моделі зробленого ринку: кількість учасників як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції величезна, будь-яка інформація передається в системі миттєво і доступна всім учасникам ринку, що спотворює роль центральних банків незначна і непостійна.
У системі керованого плавання, крім попиту та пропозиції, на величину валютного курсу впливають центральні банки країн, а також різні тимчасові ринкові перекручування.
Прикладом системи фіксованих курсів є Бреттон-Вудська валютна система 1944-1971 pp.
Система цільових зон розвиває ідею фіксованих валютних курсів. До цього типу можна віднести режим функціонування курсів валют країн-учасниць Європейської валютної системи.
Нарешті, прикладом гібридної системи валютних курсів є сучасна валютна система, у якій існують країни, що здійснюють вільне плавання валютного курсу, маються зони стабільності і т.п. Докладне перерахування режимів курсів валют різних країн, що діють у даний час, можна знайти, наприклад, у виданнях МВФ.
Безліч валютних курсів можна класифікувати по різним ознакам (табл.1.)
Таблиця 1.
| КРИТЕРІЇ | ВИДИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ |
| 1. Спосіб фіксації | Плаваючий Фіксований Змішаний |
| 2. Спосіб розрахунку | Паритетний Фактичний |
| 3. Вид угод | Термінових угод Спот-угод Своп-угод |
| 4. Спосіб установлення | Офіційний Неофіційний |
| 5. Відношення до паритету купівельної спроможності валют | Завищений Занижений Паритетний |
| 6. Відношення до учасників угоди | Курс покупки Курс продажу Середній курс |
| 7. По обліку інфляції | Реальний Номінальний |
| 8. По способу продажу | Курс наявного продажу Курс безготівкового продажу Оптовий курс обміну валют Банкнотний |
Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, є поняття реального і номінального валютного курсу.
Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін товарів двох країн, узятих у відповідній валюті.
Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни.
Валютний курс, що підтримує постійний паритет купівельної сили — це такий номінальний валютний курс, при якому реальний валютний курс незмінний.
Крім реального валютного курсу, розрахованого на базі відносини цін, можна використовувати цей же показник, але з іншою базою. Наприклад, прийнявши за неї відношення вартості робочої сили в двох країнах.
Курс національної валюти може змінюватися неоднаково стосовно різних валют у часі. Так, стосовно сильних валют він може падати, а стосовно слабких — підніматися. Саме тому для визначення динаміки курсу валюти в цілому розраховують індекс валютного курсу. При його численні кожна валюта одержує свою вагу в залежності від частки зовнішньоекономічних угод даної, що країни приходяться, на неї. Сума усіх ваг складає одиницю (100%). Курси валют збільшуються на їхню вагу, далі сумуються всі отримані величини і береться їхнє середнє значення.
Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці держави.
Валютний курс (exchange rate) є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності.
Визначення валютних курсів називають котируванням. Повне котирування означає, що встановлюється курс покупця (сторона bid) і продавця (сторона offer). Різниця (маржа) між курсом покупця і курсом продавця для того, хто здійснює котирування, є джерелом прибутку. Наприклад, курс гривні до долара США записують так: USD/UAH = 3,2860 — 3,4280.
Такий запис означає, що банк, який здійснив котирування, купує американські долари за ціною 3,286 грн., а продає за ціною 3,428 грн. за 1 дол. При цьому маржа становить 14,2 коп. за 1 дол. Інколи банки можуть встановлювати запис курсів у зворотному порядку: 3,4280 — 3,2860, проте такий запис не змінює економічного змісту валютообмінної операції — за нижчим курсом банк купує валюту, а за вищим продає.
Запис залежить від того, хто здійснює котирування. Якщо банк котирує курс клієнтам, то запис буде звичним для нас: USD/UAH = 3,2860 — 3,4280. При котируванні валютних курсів на міжбанківському ринку одним банком іншому запис може бути таким: USD/UAH = 3,4280 — 3,2860.
Розрізняють пряме і зворотне котирування. У разі прямого котирування зазначають, скільком національним грошовим одиницям дорівнює одиниця (10, 100, 1000 од.) іноземної валюти; у разі зворотного котирування — навпаки, скільком одиницям іноземної валюти дорівнює одиниця (10, 100, 1000 од.) національної валюти. Наприклад, пряме котирування можна записати так: USD/DEM = 1,5120 — 1,5200, а зворотне: DEM/USD = 0,6579 — 0,6614, тобто при купівлі за одну марку дають 65,79 цента, а при продажу — 66,14 цента.
Звичайно курс валют установлюють до четвертого знака після коми десяткового дробу.
Коли кажуть, що за умови котирування USD/UAH курс гривні підвищився, то це означає, що він був, наприклад, 3,40 грн. за 1 дол., а став 3,50 грн. за 1 дол. США. При цьому купівельна спроможність гривні знизилася, а долара — зросла. Можна також сказати, що курс долара знизився. (Якщо здійснити зворотне котирування, тобто UAH /USD, то курс долара до гривні спочатку був 0,2941 дол. за 1 грн. (1:3,40), а став 0,2857 дол. за 1 грн. (1:3,50).)
У тому випадку, якщо курс гривні до долара був 3,40 грн. за 1 дол., а став 3,30, кажуть, що він знизився. При цьому купівельна спроможність гривні зросте, а купівельна спроможність долара на українському ринку знизиться; курс долара до гривні підвищиться з 29,41 цента до 30,0 цента за 1 грн.
До 23 жовтня 1994 p. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ, і ринковий, який встановлювався на валютних аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс встановлюється за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.
При визначені та записі валютних курсів розрізняють валюту котирування і базу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою — валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Наприклад, у записі USD/UAH долар США є базою котирування, а гривня — валютою котирування. При записі DEM/USD валютою котирування виступатиме долар, а базою — евро.
На практиці частіше за все як база котирування використовується долар США, але для окремих валют, зокрема для англійського фунта стерлінгів (GBP), євро (EUR), австралійського (AUD) і новозеландського доларів (NZD), ірландського фунта (ІЕР), долар завжди є валютою котирування.
Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне значення, оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену в національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту. Тому його динаміка тісно повязана з темпами інфляції та з врахуванням інших даних, таких як затрати й ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, і може бути індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а внаслідок цього — можливих змін у платіжному балансі країни.
2 . Класифікація платіжного балансу за методикою МВФ
Відповідно до міжнародного розподілу праці та в звязку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує складання платіжного балансу — балансу угод, укладених протягом року між фізичними особами, підприємствами та урядовими організаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає звязок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та її субєкти господарювання) здійснює іншим країнам.
Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами).
Складання платіжних балансів всі країни здійснюють на основі Керівництва МВФ із складання платіжних балансів (Balance of Payments Manual) (пяте видання).
Для складання платіжного балансу важливе значення має визначення поняття економічна територія. Економічна територія України складається з географічної території, яка керується урядом і в якій вільно переміщуються люди, товари та капітал. Економічна територія включає повітряний простір, територіальні води, континентальний шельф, над якими країна має виключне право володіння, територіальні анклави в інших країнах (чітко означені земельні ділянки, що знаходяться в інших країнах і використовуються урядом, якому вони належать, або якщо уряд орендує їх у дипломатичних, військових, наукових чи інших цілях). Отже, економічна територія країни не включає територіальні анклави, що використовуються зарубіжними урядами або міжнародними організаціями, які фізично розташовані в географічних кордонах цієї країни.
Економічна територія країни не обовязково збігається з кордонами, які визначені політично. Вона складається з географічної території, що адмініструється урядом.
Визначення резидента (нерезидента) в теорії складання платіжного балансу є таким самим, як і у монетарній статистиці. До секторів та підсекторів економіки належать такі основні типи складових, що є резидентськими в економіці:
1) підприємства;
2) компанії;
3) представництва іноземних компаній;
4) некомерційні установи та корпорації;
5) установи органів державного управління;
6) домашні господарства.
Підприємства мають центр економічної зацікавленості в Україні, якщо вони залучені до виробництва значної кількості товарів (послуг) або операцій з землею. Вони повинні мати хоча б одну установу, яку збираються експлуатувати протягом певного періоду (рік або більше), повний та окремий комплект звітів про місцеву діяльність (декларацію про доходи, балансовий звіт, звіт про операції з холдинговою компанією), сплачувати податки країні-господарю, отримувати фонди для своєї роботи на свій рахунок, мати розрахунковий рахунок.
Закордонні підприємства, залучені до виробничого процесу, є резидентами економіки тієї країни, де вони розташовані. Принцип, за яким визначається підприємство-резидент, стосується також підприємств, що використовують пересувне обладнання (кораблі, повітряні судна, бурові вежі та платформи, залізничний рухомий склад) за межами економічної теорії тієї країни, резидентами якої вони є.
Компанії, що повністю чи частково засновані за рахунок іноземного капіталу, але знаходяться в Україні і ведуть в ній економічну діяльність, також вважаються резидентами України. Це стосується, наприклад, спільних підприємств, дочірніх фірм, банків, заснованих з участю іноземного капіталу.
Представництва іноземних компаній, які мають певний штат співробітників, використовують власне чи орендоване приміщення і перебувають в Україні не менше ніж рік, з точки зору платіжного балансу є резидентами. Таке саме положення діє щодо представництв українських компаній за кордоном — вони є резидентами тієї країни, де розташовані і проводять свою діяльність.
Некомерційні установи і корпорації є резидентами тієї країни, за законами і постановами якої вони були утворені і в якій їх існування як юридичного чи соціального обєкта офіційно визнано та задокументовано.
Установи органів державного управління, які розташовані на території країни, є резидентами економіки і включають усі установи і урядові органи на центральному, обласному та місцевому рівнях, а також посольства, консульства, військові установи та інші одиниці державного управління, що розташовані за межами країн.
Домашнє господарство як сектор економіки має центр економічної зацікавленості в даній країні і, отже, вважається її резидентом у тому випадку, якщо воно володіє помешканням на території цієї країни і ця країна є основним місцем проживання членів цього домашнього господарства. Член домашнього господарства, який залишає економічну територію, але протягом певного обмеженого проміжку часу повертається назад, продовжує бути резидентом, навіть якщо такі поїздки систематичні. Тому до категорії резиденти належать:
-мандрівники, тобто особи, які залишають економічну територію на обмежений строк у справах, для відпочинку, поліпшення здоровя, підвищення освіти, з релігійних та інших мотивів;
-особи, які працюють деякий час на економічній території, що відрізняється від тієї, де знаходиться домашнє господарство, до якого вони належать;
-працівники, які тимчасово працюють в іншій країні, а потім повертаються до свого домашнього господарства (прикордонні працівники, персонал міжнародних організацій, який працює в анклаві; персонал іноземних посольств, консульств та ін., який наймається на місці, екіпажі кораблів, повітряних суден та іншого пересувного обладнання, що частково або повністю використовується поза економічною територією).
Часом реєстрації операції вважається той день, коли здійснено зарахування відповідної суми коштів на кореспондентський рахунок або її списання.
Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У звязку з тим, що кожна угода реєструється два рази, підсумковий результат має бути взаємно врівноважений, а чисте сальдо всіх угод дорівнювати нулю. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття трансферти.
Різниця між кредитовими та дебетовими проводками, що виникає в результаті часових та вартісних розбіжностей, називається чисті помилки та упущення. Ці показники подано у відповідній балансуючій статті Помилки та упущення.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Задача № 4
Німецька фірма має дочірню компанію в Україні, сумарні активи якої на 01.01.2008 склали UAH 15 млн.
01.01.2008 офіційний валютний курс EUR/UAH=4,4550.
01.01.2009 офіційний валютний курс EUR/UAH=4,5950.
Сумарна вартість активів дочірньої компанії залишилася тією ж.
Визначити:
1. На який вид валютного ризику наражається материнська фірма?
2. Потенційний прибуток (збиток) німецької компанії у звязку з виникненням валютного ризику.
Відповідь:
1. Материнська фірма наражається на вид валютного ризику – трансляційний ризик
2. Потенційний прибуток (збиток)
Розрахуємо вартість активів в іноземній валюті на 01.01.2008
15000000:4,4550=3367003,37 EUR
Розрахуємо вартість активів в іноземній валюті на 01.01.2009
15000000:4,5950=3264417,85 EUR
Потенційний збиток:
3367003,37-3264417,85=102585,52 EUR
Список літератури
1. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.
2. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.
3. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст] : навчальний посібник / Л. А. Віднійчук-Вірван. - Львів : Магнолія 2006, 2007. - 214 с.
4. Дзюблюк, О.В. Валютна політика [Текст] : підручник / О. В. Дзюблюк. - К. : Знання, 2007. - 422 с.
5. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків [Текст] : навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. - Суми : ВТД Університетська книга, 2007. - 523 с.
6. Попов, Є. Є. Фактори впливу на валютний курс та його регулювання [Текст] / Є. Є. Попов // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - N 8. - C.31-35
7. Рогач, Ф. Щодо цілей валютно - курсового регулювання в Україні [Текст] / Ф. Рогач // Економіст. - 2008. - N 1. - C.25-28
8. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст] : підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632 с.
9. Скрипник, А. Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні [Текст] / А. Скрипник, Г. Варваренко // Вісник Національного банку України. - 2007. - N 1. - C.40-48