Право державної власності
СОДЕРЖАНИЕ: Тернопільська академія народного господарства Інститут обліку і аудиту Реферат з предмету “Господарське право” на тему: “Право державної власності”Тернопільська академія народного господарства
Інститут обліку і аудиту
Реферат
з предмету “Господарське право”
на тему:
“Право державної власності”
Підготував студент групи ОПзс –– 31
Костюк Володимир
Перевірив:Пігач Я.М.
Тернопіль
2001
Державна власність, як і раніше, є основою економіки України. Навіть після проведення приватизації її питома вага буде досить значною.
До державної власності в Україні згідно із Законом «Про власність» належать загальнодержавна, республіканська власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Субєктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, республіканської Автономна Республіка Крим, а субєктами права комунальної власності - адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад (зазначимо, що відповідно до ст. 142 Конституції України
субєктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст).
Згідно з чинним законодавством (п. 5 ст. 116 Конституції України) управління обєктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України. Декретом від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» Кабінет Міністрів України поклав здійснення функцій з управління зазначеним майном на міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади. Як виняток, функції з управління майном, що є у державній власності, було делеговано ряду корпорацій - «Укрбуд», «Украгропромбуд», «Укрмонтажспецбуд», «Укрбудматеріали» та ін.
Органи, які здійснюють управління майном, що є державною власністю, реалізують надані їм повноваження та ким чином:
• приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;
• затверджують статути (положення) таких підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у звязку з порушенням статутів (положень);
• укладають і розривають контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;
• контролюють ефективність використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна;
• дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю;
• готують разом з відповідними місцевими радами висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування майна між державною, республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю;
• беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України з питань державної власності.
При здійсненні зазначених повноважень з управління майном міністерствам та іншим органам державної виконавчої влади заборонено пряме втручання в господарську діяльність підприємств.
Виходячи з різного ступеня усуспільнення державного майна, його значення для народу, держави, законодавство відносить до обєктів права державної власності: землю;
майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;
• оборонні обєкти; єдину енергетичну систему; системи транспорту загального користування, звязку та інформації, що мають загальнодержавне значення;
• кошти державного бюджету; національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди;
• майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; обєкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У державній власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами.
Певні особливості встановлені законодавством щодо управління державним майном, закріпленим за казенним підприємством. Більш жорсткий характер управління майном цих підприємств з боку органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, дає підстави (з урахуванням змісту ст. 38 Закону «Про підприємства в Україні») говорити про управління казенним підприємством.
Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади:
• призначає на посаду та звільняє з посади керівника казенного підприємства за погодженням із Кабінетом Міністрів України;
• затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у звязку з його порушенням;
• здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством;
• здійснює планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю казенного підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку казенного підприємства та обовязково укладає з ним державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних потреб;
125
• визначає порядок використання чистого прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обовязкових нормативів розподілу такого прибутку;
• затверджує умови та фонд оплати праці казенного підприємства з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.
Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України від 21 травня 1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені і в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, які на своїх пленарних засіданнях вирішують питання:
• встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
• про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку обєктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації обєктів права комунальної власності;
придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, включення до обєктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним; створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;
• про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;
• створення у разі потреби органів і служб для забезпечення здійснення з іншими субєктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);
• відповідно до законодавства про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями.
Згідно з Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації» (ст.19) місцева державна адміністрація:
• здійснює на відповідній території управління обєктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад;
• здійснює управління майном інших субєктів права власності в разі передачі його в установленому порядку;
• вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і організацій, що має важливе значення для забезпечення державних потреб, щодо його відчуження у власність держави.
Перелік обєктів права комунальної власності визначено в ст. 35 Закону України «Про власність». До нього входить майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, обєкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоровя, торгівлі, побутового обслуговування;
майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи звязку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність відповідної територіальної громади іншими субєктами права власності.
У звязку з поділом державної власності на загальнодержавну та комунальну Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 5 листопада 1991 р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць. Постановою також встановлено порядок розмежування майна між власністю областей, міст, районів та інших адміністративно-територіальних одиниць.
Слід зазначити, що процес розмежування майна не завершено. Він проходить і сьогодні шляхом передачі окремих обєктів із загальнодержавної власності у комунальну власність і навпаки (наприклад, постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 1996 р. № 23 «Про передачу майна, що перебуває у комунальній власності, до загальнодержавної власності», від 9 січня 1996 р. № 26 «Про передачу загальнодержавного майна у власність Автономної Республіки Крим та областей»).
Передача майна у зазначених випадках здійснюється у порядку, передбаченому Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності» (Відомості Верхов. Ради України.-1998.—№ 34.- Ст. 228), який регулює відносини, повязані з передачею обєктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також обєктів права комунальної власності у державну власність. Детально порядок безоплатної передачі обєктів права державної власності врегульовано Положенням про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 (Офіційний вісник України.- 1998.-№ 38).
Використана література
1. Я.М. Пігач, Л.М. Труфанова, Б.М. Гурневич, Господарське законодавство, Тернопіль., Навчальний посібник, 2001р.
2. В.С. Щербинова, Господарське право України, К., Навчальний посібник, 1999р.