Президент Украины и его статус

СОДЕРЖАНИЕ: Вступ Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

План

Вступ

Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Функції та компетенція Президента України

Акти Президента України

Адміністрація Президента України

Використана література

Вступ

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesidens – той що сидить спереду) – обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначений термін у порядку делегації.

Президент є главою держави в країнах із рес­публіканською формою правління. Він є носієм вер­ховної державної влади і вищим представником дер­жави у її відносинах з іншими країнами.

В Україні посада Президента була введена через рік після прийняття Декларації про державний суве­ренітет України і майже зразу після схвалення Вер­ховною Радою Концепції нової Конституції України, ставши одним із перших кроків на шляху її реалізації За Законом України Про заснування поста Прези­дента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР від 5 липня 1991 р., яким Конституція була доповне­на гл. 12 Президент Української РСР, Президента було визнано найвищою посадовою особою Україн­ської держави і главою виконавчої влади. Цей статус Президента підтверджено також Законом Про Пре­зидента Української РСР від 5 липня 1991 р. Вве­дення конституційного інституту Президента було повязане з необхідністю зміцнення системи цент­ральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності, надання динамізму розвитку української державності.

Перший Президент України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно з проведенням всенародного референдуму, що підтвердив Акт проголо­шення незалежності України, схвалений Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.

Правовий статус Президента України визначено у розділі Vчинної Конституції, який встановлює місце і роль Президента в державі, окреслює коло його відповідальних повноважень, регламентує порядок обрання Президента і припинення його посадових функцій, а також форми співпраці Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, його участі у формуванні судової влади.

Слід зазначити, що з часу впровадження в Україні посади Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визна­чений як найвища посадова особа Української держа­ви і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України він визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади.

Цей статус було підтверджено Конституційним Договором 1995 року. За чинною Конституцією, Пре­зидент є лише главою держави. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади

Глава держави – це особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верхо­вне представництво держави у внутрішньо - та зовні­шньополітичних відносинах.

Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється нормами Конституції України, які ви­значають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з ін­шими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають кон­ституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких- виключити можливість узурпації всієї пов­ноти влади Президентом, перетворення його в автори­тарного правителя. До них можна віднести:

1) обмеження терміну повноважень Президента пя­тирічним строком (ч. 1 ст. 103);

2) його обрання шляхом загальних прямих виборів (ч. 1 ст. 103);

3) заборона мати Президенту інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в обєднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);

4) заборона займати пост Президента однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

5) можливість усунення Президента з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або ін­шого злочину (ст. 111);

6) можливість визнання Конституційним Судом Ук­раїни актів Президента неконституційними, в силу чого вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституцій­ним Судом відповідного рішення.

Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності (ст. 105 Конститу­ції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу, арештувати тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підста­ві закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Порядок обрання Президента України визначаєтьсяКонституцією України (ст. 103) та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.

Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання Президента, як правило, використовується в державах з президентськими та квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується модель «жорсткого» розподілу влад.

Згідно з Конституцією України вибори Президента здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України - вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання.

Конституція України встановлює додаткові, порівня­но з виборами народних депутатів чи місцевими вибора­ми, обмеження щодо пасивного виборчого права грома­дян при виборах Президента:

- по-перше, підвищується віковий ценз (з 18 при міс­цевих виборах та 21 року при виборах народних депута­тів України до 35 років при виборах Президента). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого та політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних полі­тичних, правових, економічних та соціальних проблем, а це, у свою чергу, досягається з відповідним віком;

- по-друге, при виборах Президента встановлюється ценз осілості - десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави має бути досить добре обізнаний з різ­ними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

- по-третє, встановлюється заборона одній і тій са­мій особі обиратися Президентом більше ніж два стро­ки підряд. Обрання на третій чи четвертий строк також можливе, але лише після перерви.

Порядок і строки призначення виборів.

Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими (до­строковими) і повторними.

Чергові виборі призначаються Верховною Радою на останню неділю жовтня пятого року повноважень Пре­зидента.

Результати виборів президента встановлює Цент­ральна виборча комісія на підставі протоколів територі­альних виборчих комісій не пізніше, як у пятиденний строк після дня виборів.Обраним Президентом вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Повідомлення про результати виборів Президента публікується Центральною виборчою комісією не піз­ніш, як на третій день після підписання протоколу про результати виборів.

Строк повноважень Президента - пять років. Ново­обраний Президент вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на уро­чистому засіданні Верховної Ради. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала назву інаугу­рація.

За загальним правилом Президент як глава держави не несе політичної або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується ін­ститутом недоторканності, а політична-інститутом контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту Президента підписом Премєр-міністра та міністра, від­повідального за акт та його виконання. Проте, в особли­вих випадках Президент підлягає відповідальності, що передбачено ст. 111 Конституції України - він може бу­ти усунутий з поста Верховною Радою в порядку імпіч­менту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти зловживання владою та порушення главою держа­ви конституцій-законів держави.

Функції та компетенція Президента України

Ядро конституційно-правового статусу Президента становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції та повноваження, що належать згідно з Кон­ституцією України виключно Президенту, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента як глави держави визна­чені в ст. 102 Конституції України. Так, Президент є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент наділяється особливими повноваженнями, він: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очо­лює Раду національної безпеки і оборони України; при­ймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її міс­цевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній не­залежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конститу­ції України Президент наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинно­го законодавства у відповідність до Конституції України. Президент користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до роз­ділів 1, III, XIII Конституції України та призначати все­український референдум для затвердження цих змін. За­безпечуючи додержання Конституції України Президентможе накладати вето на закони, прийняті Верховною Ра­дою, направляє до Конституційного Суду України звер­нення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Мі­ністрів України та акти Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і грома­дянина Президент реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи;

видає укази, які передбачають захист прав і свобод лю­дини і громадянина, окремих категорій населення; при­ймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; ого­лошує в разі необхідності окремі місцевості України зо­нами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Повноваження Президента для зручності аналізу мо­жна систематизувати за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представництва держави у внутрішньо- та зовнішньопо­літичних відносинах. Зовні країни Президент:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні догово­ри України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних предста­вництв України в інших державах і при міжнародних ор­ганізаціях;

-приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

- підписує Закони України про ратифікацію міжнарод­них договорів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

-забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічни­ми і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- призначає Представника Президента України в Ав­тономній Республіці Крим.

2. Повноваження Президента по відношенню до Вер­ховної Ради та в сфері законодавчої влади.

Президент та Верховна Рада здійснюють різні конс­титуційні функції, і компетенція Президента не конкурує з компетенцією парламенту: Конституція України, керу­ючись принципом розподілу влад, чітко розмежовує сфери їх повноважень. Одночасно Президент згідно Кон­ституції є субєктом законодавчого процесу і здійснює повноваження по відношенню до Верховної Ради та в сфері законодавчої влади, а саме:

- користується правом законодавчої ініціативи у Вер­ховній Раді;

- підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

- накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з подальшим повер­ненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

- протягом трьох років після набуття чинності Конс­титуції України (тобто до 28 червня 1999 року) має пра­во видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Премєр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одно­часним поданням відповідного законопроекту до Верхо­вної Ради України;

- призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конститу­ції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені цією Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пле­нарні засідання не можуть, розпочатися.

3. Повноваження Президента в сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади Президент, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями по відношенню до Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі звязки» з виконавчою владою, «верховне» положення Президента по відно­шенню до органів виконавчої влади. Так, Президент:

- призначає за згодою Верховної Ради України Пре­мєр-міністра України; припиняє повноваження Премєр-міністра України та приймає рішення про його від­ставку;

- приймає відставку Кабінету Міністрів України;

- призначає за поданням Премєр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів мі­сцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повно­важення на цих посадах;

- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Премєр-міністра України міністерства та інші центра­льні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

- за поданням Кабінету Міністрів призначає на поса­ду і звільняє з посади голів місцевих державних адмініс­трацій;

-скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента в сфері судової влади.

Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не може втручатися в діяльність судо­вих органів, проте він активно взаємодіє з цими орга­нами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв в його повноваженнях, повяза­них з формуванням органів судової влади, зокрема Пре­зидент:

-призначає третину складу Конституційного Суду України;

- утворює суди у визначеному законом порядку;

-здійснює перше призначення на посаду професій­ного судді строком на пять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади Президент виконує окремі квазісудові функції— здійс­нює помилування.

5. Повноваження Президента в сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життє­во важливих інтересів громадян, суспільства та його ін­ститутів від зовнішніх та внутрішніх загроз. Відповідно, до основних обєктів безпеки в літературі відносять:

права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; суве­ренітет та територіальна цілісність держави; довкілля тощо.

Основним субєктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент здійснює в цій сфері повноваження:

-є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище ко­мандування Збройних Сил України, інших військових формувань;

-здійснює керівництво у сферах національної безпе­ки та оборони держави;

- очолює Раду національної безпеки і оборони Украї­ни, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координа­ційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;

- вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про викори­стання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози напа­ду, небезпеки державній незалежності України;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного ста­ну, а також оголошує в разі необхідності окремі місцево­сті України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Ра­дою України.

6. Повноваження Президента з формування органів та призначення посадових осіб.

Президент бере участь у формуванні органів, які без­посередньо не відносяться до виконавчої та судової гілок влади. Він,зокрема:

- призначає за згодою Верховної Ради України на по­саду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

-призначає половину складу Ради Національного банку України;

- призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного ко­мітету України, Голову Фонду державного майна Украї­ни, Голову Державного комітету телебачення і радіомов­лення України.

7. Інші повноваження Президента.

Конституція України відносить до компетенції Пре­зидента деякі інші повноваження необхідні для здійс­нення функцій глави держави. Так, Президент:

- присвоює вищі військові звання, вищі дипломатич­ні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

-нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

- вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України;

- приймає рішення про надання притулку в Україні;

-створює в межах коштів, передбачених у Держав­ному бюджеті України, для здійснення своїх повнова­жень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Акти Президента України

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обовяз­ковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента носять підзаконний харак­тер: вони видаються на основі Конституції і законів України.

Проекти указів і розпоряджень Президента готують і вносять Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, цен­тральні органи громадських організацій України, Рада Міністрів Республіки Крим, Глава Адміністрації Прези­дента України, Радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президенту Украї­ни подає Глава Адміністрації Президента України.

Деякі акти Президента потребують контрасигнації – скріплення підписами Премєр-міністра України і міні­стра, відповідального за акт та його виконання.

Згідно з Указом акти Президента не пізніше, як у пятнадцятиденний строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкова­них виданнях.

Нормативні акти Президента набирають чинності че­рез десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента можуть не публі­куватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надсилання відпо­відним державним органам та органам місцевого само­врядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Президента набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або орга­нами місцевою самоврядування, якщо не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів Президента приймає Конституційний Суд України. У разі визнання Конституційним Судом акту Президента неконституцій­ним, він втрачає чинність з дня ухвалення Конституцій­ним Судом відповідного рішення.

Адміністрація Президента України

З метою забезпечення здійснення повноважень глави держави Президент утворює постійно діючий орган -Адміністрацію Президента України.

Адміністрація не являє собою органу державної вла­ди, до її функцій входить створення необхідних умов, без яких неможливі здійснення повноважень глави дер­жави, його звязок з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Загальне керівництво Адміністрацією здійснює Глава Адміністрації, який призначається на посаду і звільняє­ться з посади Президентом України.

До складу Адміністрації входять:

Глава Адміністрації Президента України, Перший по­мічник Президента України, Перший заступник та заступ­ники Глави Адміністрації Президента України, помічники Президента України, радники Президента України, науко­ві консультанти, консультанти та референти Президента України, Постійний представник Президента України у Верховній Раді України, Постійний представник Прези­дента України в Конституційному Суді України;

управління, служби, відділи та інші структурні підро­зділи.

Згідно з Положенням основними завданнями Адміні­страції є організаційне, правове, консультативне, інфор­маційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення дія­льності Президента України щодо:

реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додер­жання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина;

представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництва її зовнішньополітичною діяльні­стю, ведення переговорів та укладання міжнародних до­говорів України, визнання іноземних держав, призна­чення та звільнення глав дипломатичних представництв України;

здійснення ним керівництва в сферах національної безпеки і оборони;

визначення стратегії економічного розвитку держави;

вирішення питань, повязаних з утворенням, реорга­нізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії;

розвязання кадрових питань, які належать до його повноважень;

вирішення питань, повязаних з нагородженням дер­жавними нагородами, в тому числі і відзнаками Прези­дента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійсненням помилування;

здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України.

Таким чином за Конституцією, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Так, Президент є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз конституційних повноважень Президента України, їх співвідношення з повноваженнями Вер­ховної Ради, Кабінету Міністрів, інших державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до президентського типу рес­публік. Це республіка змішаного типу, що характерно для багатьох країн світу (Російська Федерація, Ка­захстан, Франція тощо).

Використана література

Кравченко В. В. Конституційне право України. – К., 2000.

Коментар до Конституції України. Друге видання. – К., 1998.

Лисенков С. П. Основи правознавства. – К., 2000

Конституція України

Скачать архив с текстом документа