Проблеми розвитку лісопромислового комплексу пріоритети структура ефективність

СОДЕРЖАНИЕ: ВИПУСКНА РОБОТА НА ТЕМУ: Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність” Структура промислового виробництва є однією з найважливіших у системі макроекономічних показників. Реалізація проблем структурної політики – важлива економічна підойма загальнодержавної стра­тегії реформування народногосподарського комплексу країни з метою підвищення ефективності його функціонування та виходу з економічної кризи.

ВИПУСКНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність”


Структура промислового виробництва є однією з найважливіших у системі макроекономічних показників. Реалізація проблем структурної політики – важлива економічна підойма загальнодержавної стра­тегії реформування народногосподарського комплексу країни з метою підвищення ефективності його функціонування та виходу з економічної кризи. Українська економічна наука присвятила з урахуванням актуальності структурних перетворень цій проблемі значну кількість теоретич­них, методичних і практичних розробок. Але вони, як правило, виконані на макрорівні. За сучасних умов адаптації всіх господарюючих субєк­тів до ринкової моделі господарювання особливого значення набувають дослідження і перспективи розвитку галузевої та інституціональної структур, де визначальний вплив мають фактори зміни форм власності в процесі приватизації, пошук власного місця у ринковому середовищі, переорієнтація на вимоги експорту, забезпечення сприятливих умов для інвестиційного процесу. Все це примушує шукати нові, сучасніші мето­дологічні підходи для структурних перетворень І принципово нові ас­пекти промислової політики.

Метою даного дослідження є обгрунтування напрямів формування сучасного лісопромислового комплексу на основі галузевої та регіональ­ної структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробничо-ресурсного потенціалу.

Досягнення поставленої ме­ти можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

а) дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

б) оцінити стан, динаміку, тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

в) визначити пріоритети розвитку лісопромислового комплексу з урахуванням загальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

г) обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

д) запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.

Майбутній економічний розвиток та його науково-методичне забезпечення неможливі без обгрунтування концептуальних підходів з огляду на світовий досвід і без порівняльного аналізу стану нашої економіки і конкурентоспроможних економік розвинутих країн. Цей підхід забезпечить визначення ефективних співвідношень структури економіки, від яких можна відштовхнутись або на основі яких відновити втрачені позиції.

Досвід структурної політики у країнах з розвинутою економікою показує, що вона була спрямована на зростання і підвищення ефективності функціонування промислового комплексу, на реалізацію кінцевої мети – забезпечення усталеної конкурентоспроможної національної економіки. Наприклад, на початку 70-х років продукція США була низької якості і низької конкурентоспроможності, через що торговельний баланс країни був відємним, сталося зниження експорту, а частка промислової продукції на світовому ринку скоротилася на третину. Промислова політика США передбачала подолання зазначених негативних явищ.

У Франції формування і реалізація промислової політики здійснювалися через державне втручання та регулювання економіки, прийняття стратегічних рішень та розробку пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Всілякі міжнародні угоди були націлені на захист національних компаній від іноземних конкурентів, на створення привілеїв господарюючим субєктам на внутрішньому ринку.

Для промислової політики Японії при здійсненні структурних зрушень в промисловому комплексі була характерною етапність (з конкретними цілями та завданнями). Промислова політика повязана з пріоритетним розвитком новітніх технологій (робототехніки, генної інженерії, лазерів, засобів звязку), з створенням та реалізацією перспективних науково-дослідних програм.

Модель економіки Німеччини базується на опосередкованих формах регулювання з орієнтацією на попит і врахування таких чинників, як високий рівень кооперації, диверсифікації, інституціональної узгодженості, превалювання приватного сектора, державної підтримки компаній, захисту внутрішнього ринку, підвищення ролі банків, розвитку експортного потенціалу.

Наведений фрагментарний аналіз структурних перетворень у розвинутих країнах дає можливість виділити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні. Основними з них є:

· законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та Інвестиціями;

· використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва;

· формування зовнішньоекономічної політики у відповідності з національними інтересами;

· розробка і реалізація інноваційно-інвестиційних проектів;

· формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу;

· державна підтримка вітчизняного бізнесу, виробництва та ринку.

Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення, бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на деревній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

У системі сформованих міжгалузевих комплексів лісовий як виробничо-економічна система відіграє важливу роль. Питома вага його галузей у загальному обсягу виробництва товарної продукції України що року становить близько 2,5 %, середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу – близько 4,5 %, основних виробничих фондів – 2 %. Лісовий комплекс забезпечує реалізацію низки міжгалузевих функцій, які постадійно обєднуються в ланцюг «лісовирощування – заготівля – переробка».

Аналіз стану економіки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними складовими – сировинною базою та промисловим виробництвом. Даний методичний підхід є необхідним у звязку з традиційними особливостями організації лісогосподарського і лісопромислового виробництв у минулому, коли були гарантовані поставки лісоматеріалів з Росії та інших регіонів, а власним лісам відводилася природозахисна роль і ресурси використовувалися не на інтенсивній основі. Промислова переробка деревини, структура випуску продукції в цілому не були орієнтовані на конкурентні умови ринкового господарювання, на формування ефективного виробництва з урахуванням діяння ринкових законів (вартості, попиту, пропозиції, конкуренції).

З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресурси є продуктом і предметом праці, а з економічної – засобом виробництва компонентів середовища і регенеруючого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс є товаром, має вартість, належить до відновлюваних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості. Продуктивність лісів України характеризується високими показниками: середній запас усіх лісів у 1996 р. склав 185 м3 /га (наприклад, в Індії – 216 м3 /га, Румунії – 206, Угорщині – 200, США – 169, Польщі – 158, Франції – 115 м3 /га); щорічний загальний приріст деревини – 36 млн. м3 , щорічний середній приріст – 4 м3 /га (наприклад, у Болгарії – 2,4 м3 /га, Польщі – 3,4, Румунії – 4,6, Німеччині – 5,6, Угорщині – 4,5, колишній Чехо-Словаччині – 4,3, Франції – 4,1, США – 3,6 мЗ /га).

Користування деревними ресурсами в Україні в цілому має тенденцію до зменшення загальних обсягів (у 1950 р. – 16,6 млн. м3 , у 1965 р – 14,3 млн„ у 1996 р. – 11,4 млн., у 1997 р.~ 10,4 млн. м3 ). За умов економічної кризи пропозиція деревини у 1997 р. становила 10,4 млн. м3 , а попит на неї – 9,3 млн. м3 ; за прогнозом на 1998 р., при попиті 9,7 млн. м3 і пропозиції 10,4 млн. м3 має бути забезпечене повне задоволення потреби держави і громадян у деревних ресурсах (навіть з певним розбалансуванням обсягів). Звичайно, це веде до нагромадження залишків нереалізованої ділової деревини, які щоквартально коливаються від 300 тис. до 600 тис. м3 , а це, у свою чергу, впливає на обсяги лісозаготівель.

Вихід економіки з кризи приведе до зростання попиту на деревину (до 1990 р. держава споживала близько 33 млн. м3 деревини в умовно-круглому лісі при заготівлі 14,3 млн. м3 ), тому наукові дослідження повинні орієнтуватися на пошук внутрішніх резервів, на розширення джерел власного виробництва деревини, оскільки навіть при існуванні нинішньої структури споживання деревини, при досягненні обсягів виробництва продукції з неї на рівні 1990 р. І традиційних обсягів лісозаготівель Україні доведеться щороку закуповувати лісоматеріали на суму близько 2 млрд. дол.

При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51% лісів законодавче виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14%). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30-50% нижчою, ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту); використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 м3 /га (у Чехії – 4, Угорщині – 4,5, Австрії – 4,3, Німеччині – 4, Польщі – 3,1), тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16%, а в сусідніх країнах – на 75 – 100 %; більш як 1/4 площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування.

В Україні не дістали розвитку плантаційне лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв.

Динаміка і тенденції промислового виробництва лісового комплексу, досліджені за два періоди (1965 – 1990 рр. і 1991 – 1997 рр.), показують, що за перший період якісні показники є істотно кращими: фондоозброєність праці підвищилася більш як у 3,5 раза, що забезпечило зростання її продуктивності, зниження матеріаломісткості продукції (хоча темпи зростання продуктивності праці помітно відставали від темпів зростання фондоозброєності). За аналізований період частка галузей глибокої хіміко-механічної переробки деревини зросла у загальному обсягу товарної продукції з 81 до 87%, у вартості основних виробничих фондів – з 76,7 до 86,7 %, а за чисельністю працюючих – з 63,6 до 80,4 %.

На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель, які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу, лісозаготівель та інших робіт, що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності.

За 1991 – 1997 рр. через кризу в економіці та спад обсягів виробництва у галузях не вдалося виконати завдання Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р. щодо будівництва нових підприємств целюлозно-паперового та плитного виробництв. Обсяги виробництва продукції (у вартісному та натуральному вираженні) наведено у таблиці. З даних таблиці вид­но, що виробництво продукції (в натуральному вираженні) з 1990 по 1997 р. має тенденцію до зниження, в тому числі пиломатеріалів – на 45%, деревностружкових плит – на 83, деревноволокнистих плит – на 61, клеєної фанери – на 82, целюлози – на 74, деревної маси – на 84, паперу – на 76, картону – на 67, меблів – на 78, паркету – на 75%. У 1997 р. спад обсягів виробництва уповільнився, а в IV кварталі порівняно з попереднім по більшості видів продукції відбулося зростання. Досягнута тенденція утримувалася протягом 1998 р. і в цілому очікувався приріст обсягів виробництва порівняно з 1997 р. на 1-4%. За прогнозами, у перспективному періоді (1999–2005 рр.) тенденції стабілізації будуть розвинуті, а середньорічні темпи приросту становитимуть близько 7 %.

До основних пріоритетів розвитку галузей належать:

— підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

· досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресур­сів;

· розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

· підвищення продуктивності функціонуючих деревостанІв;

· реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;

— підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продук­ції.

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галу­зей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відо­бражала такі нові сучасні напрями:

· орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток про­гресивних видів продукції;

· відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній ос­нові;

· переорієнтацію капітальних вкладень і структури джерел інвес­тування на впровадження госпрозрахунку і формування джерел власних ресурсів для лісогосподарського виробництва;

· розширення лісосировинної бази, в основному, шляхом інтенси­фікації лісогосподарського виробництва;

· докорінну зміну структури споживання сировини шляхом залу­чення до виробництва макулатури, соломи, вторинних волокнистих мате­ріалів, деревних відходів, а також докорінну зміну структури випуску продукції на деревній основі.

· Основні завдання програми: закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції галузей.

· Реалізація основних пріоритетів розвитку лісових галузей можли­ва при орієнтації на такі принципи господарювання:

· підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні ресурси);

· розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової деревини);

· розширене відтворення лісосировинних ресурсів;

· інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;

· повну та ефективну переробку сировини;

· помякшення негативних зрушень у виробництві сировини, кін­цевої продукції та їх споживанні;

· докорінне реформування господарського (економічного) механіз­му лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його гос­подарської діяльності;

· посилення регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

· Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень пропонується використати, крім загальноприйнятих критеріїв (ефек­тивності та оптимальності), ряд специфічних – таких, як:

· оптимальність лісистості території;

· оптимальність забезпечення регенерації лісом компонентів нав­колишнього середовища;

· рівень задоволення попиту на лісоматеріали за рахунок власного виробництва;

· частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному обся­гу її переробки;

· випуск прогресивних видів продукції із знеособленого 1 м3 заго­товленої деревини;

· структура споживання сировини;

· структура випуску продукції.

Реалізацію пріоритетів розвитку лісових галузей і досягнення запропонованих критеріїв можна забезпечити за рахунок таких факторів: користування деревними ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на інтенсивну основу; промислова переробка деревних ресурсів має здійс­нюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економі­ки, що дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва.

Наведені економічні терміни і поняття спираються як на світовий досвід, так і на власну економічну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, конюнктуру ринку і діяння його законів, існуючу структуру виробництва, потенціальні можливості. Варто зазначити, що науково визначені та обгрунтовані концептуальні основи трансфор­мування лісового комплексу і напрями підвищення ефективності його функціонування повинні охоплювати основні цілі структурної політики держаїви, етапи і пріоритети перебудови лісових галузей з урахуванням достатності джерел фінансування з боку як держави, так І окремих господарюючих субєктів.

Очікувані показники економічного зростання базуються на аналі­зі виробничо-ресурсного потенціалу лісових галузей, оцінці можливостей та стану реалізації заходів щодо здійснення структурної перебудови і впровадження сучасних технологій та устаткування, динаміці розвитку конкурентоспроможних виробництв і видів продукції. Звичайно, досяг­нення зазначених прогнозних обсягів стане можливим за умови вирі­шення проблем фінансової стабілізації, відновлення інвестиційного про­цесу, реформування економічного механізму лісового комплексу. Про­гнозні очікування значною мірою повязуються з реалізацією заходів державної Програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів .на період до 2015 р., в якій передбачено структурні зміни у споживанні сировини та випуску продукції за рахунок пріоритетного розвитку целюлозно-паперового і плитного виробництв.

Важливим заходом структурної переорієнтації є розширення сітки спільних підприємств з випуску товарів народного споживання підви­щеного попиту, головний напрям діяльності яких — поглиблена пере­робка деревини з орієнтацією на створення конкурентоспроможних ви­дів продукції.

Введення у дію потужностей з виробництва нового конструкційного матеріалу — деревних плит середньої щільності (типу МДФ) — в Макіїв­ці Донецької області дозволить збільшити випуск меблів на якісно но­вому рівні за європейськими стандартами, виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій, які матимуть необмежений попит на внут­рішньому і зовнішньому ринках.

У целюлозно-паперовій промисловості досягнення прогнозних по­казників орієнтоване на розширення ринку збуту продукції на основі за­ходів щодо оновлення асортименту на базі прогресивних технологій (хоча вже сьогодні окремі види галузевої продукції відповідають міжна­родному рівню якості — електроізоляційний картон, фільтрувальні па­пір і картон, синтетичний і конденсаторний папір). Також слід відзна­чити, що частка експортних поставок целюлозно-паперової продукції до країн далекого зарубіжжя збільшилася з 4 % у 1990 р. до 36—38 % у 1996—1997рр.

Обсяг виробництва продукціі

Види продукціі Роки
1990 (звіт) 1996 (звіт) 1997 (звіт) 1998 (прогноз)
Обсяг продукціі промисловості (% до попереднього періоду) 82,0 84,9 112,6
з нього:
пиломатеріали (без колгоспів) (тис. м3 ) 3792 1815,0 2100 2195
деревиностружкові плити (тис. м3 ) 1171 239,8 202,3 205
деревиноволокнисті плити (млн. м3 ) 35,6 13,8 14 14,3
клеєна фанера (тис. м3 ) 162,2 31,5 28,8 35
целюлоза (тис. т) 104 34 26,3 27
деревна маса (тис. т) 54,7 17,6 8,5 20
папір (тис. т) 369,2 95,1 86,6 100
картон (тис. т) 542,8 197,9 177 186
меблі (млн. грн.) 1201,9 290 260 267
паркет (млн. м2 ) 6531 1793,5 16052 1292

Скачать архив с текстом документа