Профілактика інфекційних захворювань
СОДЕРЖАНИЕ: ТЕМА: Профілактика інфекційних захворювань Профілактика інфекції є складною уже через свою багатоплановість, повязану з безліччю причин розвитку її та умов, що сприяють цьому.ТЕМА:
Проф ілактика інфекційних захворювань
Профілактика інфекції є складною уже через свою багатоплановість, повязану з безліччю причин розвитку її та умов, що сприяють цьому.
Метою захисту населення від інфекційних захворювань був прийнятий закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
Цей закон визначає основні принципи профілактики інфекційних хвороб:
визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності;
комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обовязковість їх фінансування;
безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоровя та в державних наукових установах;
соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є носіями бактерій;
державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування інфекційних хвороб.
Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та носіїв бактерій, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоровя, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів у межах територій, обєктів, частин і підрозділів, підпорядкованих спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Службі безпеки України, забезпечують відповідні центральні органи виконавчої влади, підпорядковані їм установи державної санітарно-епідеміологічної служби, медичні служби, а також керівники зазначених обєктів, частин, підрозділів.
Проведення профілактичних щеплень забезпечують спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоровя, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Особливо важливим є жорсткість асептичного режиму в хірургічних стаціонарах і насамперед у операційних та перевязочних — нагальне завдання. Це передусім підвищення вимог щодо асептичного режиму до всіх працівників хірургічних та анестезіологічних і реанімаційних відділень, підвищення професіоналізму в здійсненні асептичних заходів та контролю з боку завідувача хірургічного відділення (операційного блоку) та старшої операційної сестри, провітрювання палат, дезінфекція постелі, вологе прибирання тощо. Високий гігієнічний режим у відділенні, гігієна персоналу (спеціальний одяг, виявлення та лікування бацилоносіїв ) та хворих (миття хворих під душем з антимікробним милом, повна ізоляція хворих з відкритими вогнищами інфекції від здорових), максимальне скорочення перебування хворих перед операцією у відділенні, уникнення перевязки в палаті дозволяють зменшити загрозу госпіталізму, контамінації поверхні тіла хворих полі-резистентними мікробами.
Ретельне дослідження та обстеження хворих перед операцією з метою виявлення якихось відхилень та порушень у них імунітету й інших чинників ризику і корекція їх зменшують загрозу інфекційних ускладнень після операції. Обмеження інвазивних досліджень суворими показаннями, зістри-гування, а не гоління волосся в зоні операційного поля за 30 хв до операції, змазування шкіри операційного поля перед операцією антисептиками, використання водонепроникної білизни для хірургічної бригади, покриття операційного поля після його обробки самоклеючими плівками, через які проводиться розріз, користування гострими інструментами для розтину тканин, бережливе ставлення до останніх, зменшення кількості лігатур, користування в контаміно-ваній рані монофільними, що не мають абсорбуючих властивостей, швами та швами, що розсмоктуються, своєчасна заміна рукавичок у разі їх пошкодження, заміна інструментів після розрізування шкіри — все це сприяє зменшенню ризику щодо розвитку хірургічної інфекції, зокрема інфікування ран. Серед видів хірургічної інфекції найбільшу питому вагу мають інфекція ран та ушкоджень (мікротравми, опіки, відмороження, укуси та ужалення комах тощо), а також післяопераційна (ранова та порожнинна) місцева і загальна інфекції. Тому запобігання цим видам інфекції складає найважливішу проблему. Профілактика інфекції випадкових ран та пошкоджень полягає в своєчасній їх діагностиці, поданні першої медичної допомоги. Добре налагоджена робота травматологічних пунктів, медпунктів, хірургічних кабінетів, станцій Швидкої допомоги має величезне значення як для профілактики інфекції, так і нерідко долі потерпілих. У лікуванні цих ран основу складає первинна хірургічна обробка, найкраще в перші 6—12 год після нанесення рани, але не пізніше 24 год, з подальшими допоміжними засобами (дренування порожнини рани, місцеві хімічні та фізичні впливи на неї, асептичні та антисептичні повязки, фізметоди, загальні заходи). Поряд із хірургічною обробкою рани в профілактиці ранової специфічної інфекції (правець, сказ) велику роль відіграють імунізація хворих (пасивна, чи пасивно-активна, чи лише активна). Запобігання інфікуванню мікротравм грунтується на санітарній освіті людей та своєчасній обробці мікротравм, зокрема обмиванні пошкодженого місця, якщо воно забруднене, стимулюванні кровотечі з проколу шляхом стискання мяких тканин з боків у зоні пошкодження, змазуванні місця ушкодження антисептичним засобом — розчином йоду, спирту чи брильянтового зеленого з подальшим закриттям його клеєм БФ-2 чи лейкопластирем або змазуванням ураженого місця антисептичною клеєвою рідиною. Для обробки мікротравм запропоновано багато таких спеціальних антимікробноклейових композицій, які при нанесенні на пошкоджене місце тверднуть. Вони дають одночасно і дезінфікуючі, й герметизуючі ефекти (рідина М.В. Но-викова, клей БФ-2 тощо). Велику роль у профілактиці інфекції випадкових ран відіграють радикальне видалення макроскопічне пошкоджених тканин, ретельний гемостаз (краще без електрокоагуляції), негусте накладання швів та розташування їх у безпосередній близькості від краю (не більше 0,5 см), бережливе ставлення до тканин, аподактильна робота та суворе додержання всіх правил асептики під час виконання цієї операції. У разі вимушеної відстрочки хірургічної обробки рани — до 24 год і більше — хворому треба призначити профілактично антибіотики (краще з групи напівсинтетичних пеніцилінів — ампіцилін чи пентрексил та ін.) або один із сульфаніламідних препаратів (сульфадиметоксин та ін.), які затримують розвиток інфекції в рані. У разі запіз-нілої хірургічної обробки рани, коли в ній уже є ознаки серозного запалення (так звана інфікована рана), для запобігання розвитку в ній гнійного запалення (гнійної рани) рану не зашивають, а дренують і накладають на неї вологовисихаючі антисептичні осмотичні повязки. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, відкрите лікування в асептичних камерах чи аерогерапевтичних установках (АТУ) та загальні заходи (антибіотикотерапія тощо). Раннє закриття рани, аж до пластичного (невільним чи вільним клаптем шкіри), є добрим профілактичним засобом проти розвитку інфекції в ній. Таким самим важливим заходом є введення після обробки кон-тамінованих ран або інфікованої рани (стадія серозного запалення) в їх порожнину припливного чи припливно-відпливного дренажу з антисептиком до повної ліквідації ознак запалення.
Для профілактики інфікування порожнин (черевної, плевральної, черепа, суглобів) важливе значення мають рання діагностика гострих захворювань органів цих порожнин, запобігання забрудненню їх вмістом та матеріалом з уражених органів та тканин, видалення під час операції залишків крові та інших речовин (шматочків тканини, рідин) шляхом вимивання та аспірації їх з тих порожнин, в яких виконувалось оперативне втручання. В багатьох випадках виконують дренування порожнини (трубками, катетерами) з метою як відсмоктування залишків ексудату, так і введення через трубчасті дренажі антисептиків чи антибіотиків. У профілактиці післяопераційної інфекції не можна переоцінити роль ліквідації в передопераційний період латентних осередків інфекції, анемії, гіпоксемії, дефіциту білків (гіпопротеїнемії), електролітів та порушень інших видів обміну, особливо вуглеводного (у хворих на цукровий діабет) тощо.
Важлива роль належить також достатнім доступам при операціях, досконалим оперативній техніці та анестезії, а також безпосередній профілактичній антибіотикотерапії (за 1—2 год перед операцією) в максимальній добовій дозі (внутрішньовенне чи внут-рішньомязово) при втручаннях у хворих з дуже забрудненими ранами та інфекційно-запальними хірургічними процесами у внутрішніх органах та у хворих, у яких втручання виконуються на товстій та прямій кишках, на серці та судинах з протезуванням, у хворих на цукровий діабет та ін. Профілактична антибіотикотерапія (хіміотерапія) рекомендується в таких випадках:
1) при випадкових забруднених ранах, які не можуть бути своєчасно хірургічне оброблені;
2) при всіх забруднених мікробами операційних ранах;
3) при всіх ранах з ендопротезу-ванням;
4) при операціях у людей з інфекцією чи у тих, хто щойно перехворів на інфекційну хворобу;
5) при операціях у хворих з попереднім ураженням серцевих клапанів (для профілактики ендокардиту);
6) при операціях чисто-забруднених, коли розкривають порожнину кишки, жовчних шляхів тощо.
Профілактично застосовують антибіотики широкого спектру дії.
Велике значення мають догляд за хворими та ранами, відповідні санітарно-гігієнічні умови в палатах перебування хворих, раціональне загальне лікування хворих (вітамінізоване харчування, корекція гідроіонного балансу та інших порушень обміну, оксигенація, використання імунних, гормональних та ферментних препаратів).
Особливу увагу в профілактиці післяопераційної інфекції треба приділяти підвищенню кваліфікації хірургів, особливо тих, хто чергує на невідкладній допомозі, та персоналу відділень інтенсивної терапії і реанімації, боротьбі з бацилоносійством, яке особливо часто спостерігається у персоналу хірургічних відділень.
У запобіганні інфекційним хірургічним захворюванням мають велике значення добре налагоджені санітарно-гігієнічні умови на виробництві та в побуті, заходи з техніки безпеки на виробництві та своєчасна обробка мікротравм, лікування прихованих осередків латентної інфекції та загальних системних хвороб (серцево-судинних, обмінних, ендокринних, алергічних та інших), запобігання та боротьба з ожирінням, заняття фізкультурою, оздоровчим спортом, загартування.
Безумовно, для профілактики хірургічної інфекції не досить лише медичних заходів. Останні можуть бути ефективні лише на тлі економічного добробуту людей та сприятливих екологічних умов їх проживання.