Психологічні передумови вивчення української літератури п ятикласниками
СОДЕРЖАНИЕ: Психологічні передумови вивчення української літератури п ятикласниками Усі вчителі знають, що працювати з учнями 5-го класу важко. Трапляється, що в пўятикласників знижується успішність, вони нібито починають гірше вчитися. Це відчувається часом і на уроках літератури: учні читають недостатньо виразно, слабо усвідомлюють зміст прочитаного, не вміють виділити в ньому основне, відчувають труднощі при переказуванні.Психологічні передумови вивчення
української літератури п ятикласниками
Усі вчителі знають, що працювати з учнями 5-го класу важко. Трапляється, що в пятикласників знижується успішність, вони нібито починають гірше вчитися. Це відчувається часом і на уроках літератури: учні читають недостатньо виразно, слабо усвідомлюють зміст прочитаного, не вміють виділити в ньому основне, відчувають труднощі при переказуванні. У цих недоліках звинувачують звичайно вчителя початкових класів, та, по суті, вину треба покласти на вчителя 5-го класу, який не зважив на психологічні особливості учнів і на рівень їх підготовки.
Пятикласники мало здатні до тривалого зосередження. У них переважає мимовільна увага, схильність легко перекидатися думкою від одного предмета до іншого, що випадково впав у вічі. Щоб змусити дітей працювати весь урок, ми намагаємося викликати в них активний інтерес до предмета: вводимо різноманітні заняття, пропонуємо почитати вголос, послухати, як читають інші учні, продекламувати вірш напамять, ведемо бесіду, задаємо самостійну роботу тощо.
Якщо пятикласник на уроці відволікається від занять, захоплюється сторонніми справами, розмовляє із сусідами,- значить, робота не привертає його уваги: може, він не розуміє змісту прочитаного або його бентежать якісь важливіші, з його погляду, справи. Менш за все допомагають тут окрики чи нотації. Повернути учня до роботи на уроці можна, тільки зацікавивши його новим прийомом занять чи якимсь дорученням йому особисто. У дітей цього віку розвинута уява, образне мислення. Прочитане вони конкретизують в образах і картинках, зміст яких відповідає їхньому попередньому досвіду. Тому й трапляється часом, що пятикласник уявляє літературного героя в теперішній обстановці, співчуває матері-кріпачці (Т.Шевченко На панщині пшеницю жала...), що вона змушена була брати дитину із собою на роботу, а не залишити в дитячому садку.
Щоб не траплялося такого осучаснення чи інших перекручень у сприйнятті змісту прочитаних творів учнями, ми намагаємося унаочнювати викладання і збагачувати запас уявлень, що є в дітей (їх попередній досвід). Тому потрібно показувати репродукції і діафільми, розглядати ілюстрації у підручнику, вести бесіди про те, що бачили й знають учні, організовувати різного роду екскурсії.
Проте спиратися лише на мимовільну увагу учнів, розважати їх надто частою зміною занять і демонстрацією багатьох наочних посібників не варто. В учнів 5-го класу вже є деякі навички логічного (понятійного) мислення: вони вміють відокремити головне від другорядного, встановити причину й наслідки події, елементарно поєднати між собою предмети в групи (береза, дуб, верба-дерева). Ці елементарні навички логічного мислення треба розвивати і на уроках літератури, ведучи учнів від окремих предметів і явищ до узагальнень, доступних дітям такого віку. В результаті систематичної роботи пятикласники можуть оволодіти такими абстракціями як обовязок, почуття, думка, свідомість, характер людини, добро і зло, можуть засвоїти такі теоретичні поняття як казка, загадка, прислівя, оповідання, засоби художнього зображення тощо.
Розвиток понятійного мислення йде поступово, разом із прищепленням учням навичок тривалого зосередження, довільної уяви. Пятикласників треба вчити думати, оперувати не лише конкретними уявленнями, а й загальними поняттями. Це досягається в результаті планомірних і цілеспрямованих занять. Будь-який поспіх тут неприпустимий.
Коли пятикласник читає книгу, він живе разом з її персонажами, хвилюється за улюбленого героя й ненавидить його ворогів. Мистецтво учень сприймає як безпосереднє життя, герої твору для нього-живі люди, що жили, чи живуть і зараз, художній твір-розповідь про них. Від пятикласника часто чуємо запитання : А що потім було? і подібні.
Цим наївно-реалістичним характером сприйманням літератури пояснюється й помітна байдужість пятикласників до художньої форми твору. Сяк-так проглядаючи пейзажі й міркування автора або й зовсім їх пропускаючи, діти поспішають довідатися, що далі сталося з героєм, чим усе закінчилося. Увагу пятикласника приваблюють події, сюжет твору в його оголеному вигляді.
Саме в цьому віці цікавлять школярів пригодницькі повісті й оповідання, фантастика, розповіді про подорожі, зоряні війни,- взагалі твори з гострим і чітко вираженим сюжетом.
Пятикласники сприймають явища насамперед почуттям. Тому, зокрема, багато важить емоційність уроку. Інтерес і любов до літератури, закладені в цьому віці, залишаються в душі учнів на все життя. І навпаки, на жаль, саме тут, біля початку літературної освіти учнів, найлегше назавжди відвернути їх від літератури. Усе в руках вчителя. Про це ми повинні памятати, розпочинаючи уроки в 5-му класі.