Психологічні властивості людини Охарактеризуйте категорію пам яті
СОДЕРЖАНИЕ: Реферат на тему: “Психологічні властивості людини. Охарактеризуйте категор ію пам яті” До головних психологічних властивостей людини слід відносини такі як увагу, відчуття, сприйняття, память, мислення та його прояви. Без даних психологічних властивостей не може йти про сприймання сучасної людини як психологічного індивіда.Реферат на тему:
“Психологічні властивості людини. Охарактеризуйте категор ію пам ’ яті”
До головних психологічних властивостей людини слід відносини такі як увагу, відчуття, сприйняття, память, мислення та його прояви. Без даних психологічних властивостей не може йти про сприймання сучасної людини як психологічного індивіда.
Памяттю називається запамятовування, збереження та наступне відтворення індивідом його досвіду.
Будучи однією з найважливіших характеристик усіх психічних процесів, память забезпечує єдність і цілісність людської особистості.
У науці поки що немає єдиної та закінченої теорії памяті.
Психологічні теорії памяті
Перша група теорій: асоціативний напрямок (від лат. сполучення, звязок).Принцип асоціативного звязку зводиться ось до чого: якщо певні психічні утворення виникли в свідомості одночасно або безпосередньо один за одним, то між ними утворюється асоціативний звязок, і повторна поява якогось із елементів цього звязку обовязково викликає в свідомості появу всіх його елементів.
Як ми згадуємо щось, використовуючи, наприклад, «вузлик на память»?
Ми наштовхуємося на вузлик; вузлик відсилає нас до тієї ситуації, в якій він був завязаний; ситуація нагадує про співрозмовника; від слів співрозмовника ми йдемо до теми розмови і, нарешті, приходимо до шуканого предмета.
Гештальтизм (від нім. образ) - друга група теорій памяті. Гештальт (образ) означає цілісну організацію, структуру, яка не зводиться до суми її складових.
Згідно з цим основою утворення звязків тут визнається організація матеріалу, яка визначає і аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоформізму, тобто подібності за формою. Наприклад, портрет за штрихами.
Теорія діяльності - третій напрямок.
Експериментальне встановлено і доведено, що найпродуктивніше звязки утворюються і актуалізуються тоді, коли відповідний матеріал виступає як мета дії.
Характеристики цих звязків - тривкість і лабільність (рухомість) визначаються тим, яка значимість цих звязків в діяльності субєкта для досягнення цілей.
Принцип цієї концепції:
утворення звязків між різними уявленнями визначається не тим, який сам по собі запамятовуваний матеріал, а скоріше тим, що з ним робить субєкт.
Фізіологічні та фізичні теорії памяті
За І.П. Павловим, умовний рефлекс як акт утворення звязку між новим і раніше закріпленим змістом складає фізіологічну основу акту запамятовування.
Згідно з фізичною теорією памяті проходження будь-якого нервового імпульсу крізь певну групу нейронів залишає по собі фізичний слід, тобто відбуваються електричні та механічні зміни синапсів (місць стикання нервових клітин), утворюються стійкі просторово-часові нейронні структури. Тому ця теорія ще називається теорією нейронних моделей.
Біохімічна та хімічні теорії памяті
Існує така гіпотеза про двоступеневий характер процесу запамятовування:
на першій стадії (безпосередньо після дії подразника) в мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає поворотні фізіологічні зміни в клітинах;
друга стадія - це власна біохімічна реакція, повязана з утворенням нових білкових речовин (протеїнів).
Перша стадія триває секунди або хвилини, і її вважають фізіологічним механізмом короткочасного запамятовування.
Друга стадія, яка приводить до незворотних хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довгострокової памяті.
Прихильники хімічних теорій памяті вважають, що з перебігом процесів памяті відбуваються різноманітні перегрупування білкових молекул нейронів, передусім нуклеїнових кислот.
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) вважається носієм генетичної спадкової памяті;
рибонуклеїнова кислота (РНК) - основа онтогенетичної індивідуальної памяті.
Види памяті
1. За характером психічної активності.
Моторна память - це запамятовування, збереження і відтворення рухів та їхніх систем.
Ознакою доброї моторної памяті є фізична спритність людини, моторність у праці, те, що називають «золоті руки».
Емоційна память - це память на почуття.
Пережиті та збережені в намяті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.
Саме почуття та емоції можуть виступати як «перший вузлик» у розгортанні ланцюжка асоціацій.
Образна память - це память на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (дотиковою), нюховою, смаковою.
Образна память може досягати високого рівня як компенсаторний механізм у сліпих, глухих і т. д.
Ейдетична память. Ейдетичні, або наглядні, образи памяті - це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такого деталізованою наглядністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.
Змістом словесно-логічної памяті є наші думки, втілені у форму мови.
Тому тут головна роль належить другій сигнальній системі.
Словесно-логічна память відіграє провідну роль у засвоєнні знань учнями в процесі навчання.
2. За характером мети діяльності.
Мимовільна память - це запамятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запамятати чи пригадати.
Довільна память - це коли ставиться певна мета запамятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.
У цьому випадку запамятовування і відтворення виступають як спеціальні мнемонічні дії (від грец. запамятовування).
3. За тривалістю утримання інформації.
На відміну від тривалої памяті, для якої є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення, короткочасна память характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним відтворенням (у перші ж секунди після сприйняття матеріалу).
Оперативна память забезпечує запамятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.
Після одноразового прослуховування пояснень викладача у тривалій памяті учня залишається в середньому тільки 10 % змісту прослуханого, після самостійного читання - ЗО %, після активного спостереження навчального процесу - 50 %, а після освоєння практичними діями учнів - 90 %.
Процеси памяті
Запамятовування - це процес памяті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.
Запамятовування завжди вибіркове. У памяті зберігається далеко не все, що діє на наші органи відчуття. Вибірковість памяті залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості. Відтворення - це процес памяті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової памяті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування. Особливе місце посідають спогади - історична память особистості.
Впізнавання - це відтворення якогось обєкта в умовах повторного сприйняття.
Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі.
Забування - процес, протилежний запамятовуванню.
Забування часом допомагає «розвантажувати» память від багатьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запамяталося, сприяючи його збереженню.
Забування може бути повязане з такими чинниками:
• дією негативної індукції, тобто сильні подразники під час запамятовування заважають утворенню нових звязків;
• впливом до- чи післядіяльності, тобто відбувається витіснення менш актуальної інформації більш актуальною (проактивне і ретроактивне гальмування);
• впливом позамежового гальмування від перенапруження відповідних клітин кори мозку.
Ремінісценція - відстрочене відтворення тимчасово забутого матеріалу. Воно може бути повнішим, ніж відразу. Спостерігається частіше у дітей, ніж у дорослих.
Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обернено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.
Обсяг памяті для цілком нового матеріалу і матеріалу, що не має сенсу (склади, числа, слова іншомовного походження, нові терміни), дорівнює магічному числу Міллера (7±2). Воно вказує на кількість одиниць інформації, яку люди зазвичай утримують в памяті.
Епітет «магічне» воно отримало завдяки тому, що характеристики обсягу уваги і сприйняття виявились у цих межах.
Індивідуальні відмінності в процесах памяті виявляються у:
• швидкості;
• точності;
• тривкості запамятовування;
• готовності до відтворення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Моляко В. А. Психология решения школьниками творческих задач. - К.: Рад. школа, 1983. - 94 с.
2. Морозов С. М. Методы психологического исследования личности учащегося: Учеб. пособие. - К.: УМК ВО, 1992. - 88 с.
3. Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. В. В. Богословского й др. - М.: Просвещение, 1981. - 383 с.
4. Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просвещение, 1986. 464 с.
5. Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. - М.: Наука, 1974. -360с.
6. Иванов-Муромский К. А. Мозг и память. - К.: Наук, думка, 1987. - 136 с.
7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - М.; Учпедгиз, 1946. -704с.
8. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / ГІод ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. В. Петухова. -М.: Изд. Моск. ун-та, 1981. 400с.
9. Якиманская Й. С. Образное мышление и его место в обучении//Сов. Педагогика. - 1968.-№ 12.-С. 62-71.