Розвиток інформаційних технологій в системі охорони здоров’я України
СОДЕРЖАНИЕ: Загальна характеристика комунікацій та інформації. Розвиток інформаційних систем в медичних закладах. Госпітальні інформаційні системи та телемедичні технології. Інформаційні технології в медичній освіті та в науці України, перспективи їх розвитку.Львівський Державний медичний коледж
ім. А. Крупинського
Реферат
на тему:
«Розвиток інформаційних технологій в системі охорони здоровя в України»
Львів, 2011
План
1. Загальна характеристика комунікацій та інформації
2. Розвиток інформаційних систем в медичних закладах
3. Госпітальні інформаційні системи (ГІС)
4. Телемедичні технології
5. Інформаційні технології в медичній освіті та в науці
6. Перспективи розвитку інформаційних технологій в охороні здоровя України
Список використаної літератури
1. Загальна характеристика комунікацій та інформації
Комунікації - це обмін інформацією, на основі якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить прийняті рішення до працівників організації. Якщо комунікації налагоджені погано, то:
- рішення можуть виявлятися помилковими;
- люди можуть невірно зрозуміти, що ж хоче від них керівництво;
- від цього можуть страждати міжособистісні стосунки.
Якість рішень і те, як вони в дійсності будуть реалізовані, часто визначають ефективністю комунікацій.
Якщо люди не зможуть обмінюватися інформацією, ясно, що вони не зуміють працювати разом, формулювати цілі і досягати їх.
Менеджер від 50 до 90 % усього часу витрачає на комунікації.
Обмін інформацією повязаний з усіма основними видами управлінської діяльності, тому комунікації називають сполучним процесом.
73% американських, 63% англійських і 85% японських керівників вважають комунікації головною перешкодою на шляху досягнення ефективності їх організаціями.
Комунікації між організацією і її середовищем:
- реклама;
- державне регулювання;
- щорічні звіти по фінансах і маркетингу;
- профспілка.
Комунікації між рівнями і підрозділами:
- інформація переміщується усередині організації з рівня на рівень у рамках вертикальних комунікацій. Вона може передаватися по спадної, тобто з вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглим рівням управління повідомляється про поточні задачі, зміну пріоритетів, конкретні завдання, рекомендовані процедури тощо.
- комунікації по висхідної - з нижчих рівнів на вищі - можуть помітно впливати на продуктивність. Таким шляхом керівництво довідується про поточні чи назріваючі проблеми.
Горизонтальні комунікації - обмін інформацією між підрозділами - потрібні для координації задач і дій.
Додаткові вигоди від комунікацій по горизонталі полягають у формуванні рівноправних стосунків. Такі стосунки є важливою складовою задоволеності працівників організації.
Канали слухів - канали неформального сполучення.
Близько 80-99 % слухів точні у відношенні несуперечливої інформації про саму компанію. Рівень точності знижується, коли мова йде про особисту чи сильно емоційно забарвлену інформацію. Однак усе свідчить на користь впливовості слухів, незалежно від їхнього позитивного чи негативного впливу.
Типова інформація, що передається по каналах поширення слухів:
- Майбутні скорочення виробничих робітників.
- Нові заходи для покарань за запізнення.
- Зміни в структурі організації.
- Майбутні переміщення і підвищення.
- Докладний виклад суперечки двох керівників на останній нараді.
- Хто кому призначає побачення після роботи.
Комунікаційний процес
Лише 50 % спроб обміну інформацією призводить до обопільної згоди співрозмовників. Найчастіше причиною настільки низької ефективності є неврахування того факту, що комунікація - це обмін. У ході обміну обидві сторони відіграють активну роль. Обмін інформацією відбувається лише в тому випадку, коли одна сторона пропонує інформацію, а інша сприймає її.
Елементи й етапи процесу комунікацій. Розрізняють чотири базових елементи:
- Відправник - особа, що генерує ідеї чи збирає інформацію і передає її.
- Повідомлення - власне інформація, закодована за допомогою символів.
- Канал - засіб передачі інформації.
- Одержувач - особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує її.
Під час обміну інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємозалежних етапів. їхнє завдання - скласти повідомлення таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділили вихідну ідею.
Інформація як організаційний ресурс впливає на економічний ріст, ефективність і зайнятість.
Роль інформації характеризують такі риси:
- ключовим фактором розвитку суспільства і його структур стають інформаційні технології;
- інформація виступає важливим стимулятором зміни якості життя;
- інформація стає ключовим фактором у соціально-економічному житті у виді ресурсу, послуги, товару.
Властивості інформації як організаційного ресурсу:
- загальні з іншими ресурсами властивості інформації - обєктивна необхідність, змістовність, обмеженість, вартість, життєвий цикл, транспортованість;
- специфічні - нерозходуваність, унікальність, неконтрольованість обсягу, тиражованість, подільність, неможливість існування без матеріального носія, здатність до збільшення.
Види інформації за критеріями:
- за роллю в управлінні;
- за сферами;
- за носіями;
- за споживачами;
- за обсягом.
Релевантна інформація - повна інформація, яка стосується конкретного питання і яку використовують для вирішення тієї чи іншої проблеми.
Заплутувальна інформація - це інформація, що взяли до відома, але яка не має відношення до конкретного питання, утрудняє прийняття управлінських рішень.
Бюрократична інформація - це інформація, яка циркулює в організації, але не береться до уваги її членами і не стосується вирішення конкретних організаційних проблем.
Методи зниження інформаційних перевантажень:
- підвищення змістовності повідомлень, даних;
- стиск інформації;
- упорядкованість передачі інформації.
Дезінформація - це перекручені, неповні, неточні знання, зведення, повідомлення, що формують у свідомості людей неправильні уявлення про дійсність.
Дезінформація може бути стихійна і навмисна.
За ступенем відповідності повідомлень дійсності вона може існувати у вигляді:
- неправди - вираження, в основі якого лежить помилка чи неповне знання;
- брехні-свідомого перекручування істини, яку насправді знають;
- обману - напівправди, що може провокувати розуміючу її людину на помилкові висновки з достовірних фактів.
Слухи - це такі процеси поширення, інтерпретації і коментування інформації, що одночасно є джерелами суспільної думки і одним зі способів міжособистісного спілкування. Ці процеси включають опис подій, настроїв, думок.
Навмисні слухи - засіб маніпулювання суспільною думкою.
Слухи можна використовувати під час діагностики організаційних проблем.
«Зворотний звязок» - це опорна реакція на почуте, прочитане чи побачене; інформація (у вербальному чи невербальному оформленні) відсилається назад відправнику, що свідчить про ступінь розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння і згоди з ним. Ефективний обмін інформацією повинен бути двобічно спрямованим: зворотний звязок необхідний, щоб зрозуміти, якою мірою повідомлення було сприйнято і зрозуміло. Керівник не може думати, що все, сказане чи написане ним, буде в точності зрозуміло так, як він задумав. Спираючись на таку невірну думку керівник відділяє себе від реальності. Якщо керівник не налагодить зворотний звязок для одержувача інформації, ефективність його управлінських дій різко знизиться. Аналогічним чином, якщо зворотний звязок із працівниками заблокований, керівник виявиться ізольованим або обманюваним.
2. Розвиток інформаційних систем в медичних закладах
В умовах прискореного науково-технічного прогресу особливої актуальності набуває подальше впровадження інформаційних технологій в різні сфери медицини. Останнім часом накопичено позитивний досвід застосування інформаційних технологій в управлінні охороною здоровя, компютерній діагностиці (в тому числі телемедичній діагностиці), в медичній освіті та науці.
За роки незалежності в державі проведена значна робота з формування теоретичних основ та практичного застосування в охороні здоровя новітніх компютерних технологій. Розроблена і успішно втілюється у життя Концепція державної політики інформатизації охорони здоровя в Україні, Державною політикою інформатизації охорони здоровя передбачено заходи, спрямовані на ліквідацію відставання у цій сфері від передових світових держав і прискорення входження в інформаційний простір міжнародного співтовариства з метою підняти на сучасний рівень системи практичної медицини, медичної освіти, науки.
Реалізація цієї політики здійснюється в декількох основних напрямах:
- розроблення нормативно-правової бази інформатизації охорони здоровя;
- удосконалення її організаційного та кадрового забезпечення; формування відповідної технічної бази та засобів інформатизації; залучення громадських організацій до інформатизації галузі.
Перший з цих напрямів вже достатньо розвинений. Він ґрунтується на 5 законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах Міністерства охорони здоровя
Основою подальшої інформатизації охорони здоровя є створення єдиного медичного інформаційного простору України. Процес його формування базується не новітніх інформаційних, телекомунікаційних технологіях та медичних інформаційно-аналітичних системах. До його складу включаються галузеві та регіональні бази даних. системи медико-статистичного аналізу інформації.
Створення такого інформаційного середовища сприяло забезпеченню процесу управління охороною здоровя своєчасною та достовірною інформацією.
Провідну роль в інформатизації охорони здоровя України відіграють громадські організації. Найбільша й найстаріша з них — Українська асоціація Компютерна, медицина (УАКМ) — сьогодні обєднує близьке 80 установ та організацій (науково-дослідних установи, вищі медичні навчальні заклади наукові товариства, науково-виробничі обєднання) і понад 1500 індивідуальних членів.
Завдяки тому, що УАКМ є національним членом Міжнародної Асоціації медичної інформатики (ІМІА) та Європейсько: Федерації медичної інформатики (ЕРМЇ). українські фахівці беруть участь у роботі міжнародних робочих груп з опрацювання міжнародних проектів у галузі медичної інформатики та телемедицини. У складі УАКМ працює вчена рада, до якої входить понад 60 фахівців, у тому числі й відомі зарубіжні експерти — спеціалісти з різних напрямів медичної науки, які мають великий досвід створення медичних інформаційних технологій.
За угодою з Європейською комісією з телемедицини на базі кафедри клінічної Інформатики та інформаційних технологій в управлінні охороною здоровя Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) створено і функціонує з 1997 р. Український сервер Європейської обсерваторії з телемедицини (ЕНТО), який входить до всесвітньої мережі серверів (www.ehto-ukr.cit-ua.net) на національних мовах. До цієї мережі також входять Франція, Швеція, Португалія, Фінляндія, Греція, Іспанія, Аргентина.
Усе це дає змогу розвивати процес інформатизації системи охорони здоровя на сучасному рівні, інтегрувати систему охорони здоровя України у світовий інформаційний простір.
Як відомо, суттєвий внесок у зменшення втрат здоровя активної частини населення забезпечують такі форми медичного обслуговування, як первинна медико-санітарна допомога, швидка медична допомога, реанімація, акушерство тощо. Тому інформатизація цих служб розглядається як стратегічний пріоритетний напрям побудови єдиного медичного інформаційного простору, спрямований на поліпшення роботи системи лікувально-профілактичної допомоги.
3. Госпітальні інформаційні системи (ГІС)
Проведений аналіз інформаційних потреб лікарів показує, що впровадження електронних засобів збору, накопичення та опрацювання інформації про пацієнтів дозволяє ефективно опрацьовувати великі обсяги даних без втручання людини.
Одним із напрямів побудови медичних інформаційних систем є госпітальні інформаційні системи (ГІС). Ними оснащуються різні медичні заклади та їх підрозділи. До складу таких систем входять автоматизована реєстратура, формалізовані амбулаторні карти прикріпленого контингенту, облік і аналіз відвідуваності, захворюваності, профілактичних оглядів, диспансеризації, тимчасової непрацездатності, щеплень, флюорографічних досліджень, планування й облік роботи лікарів, формування всієї звітно-статистичної документації про діяльність поліклініки і її підрозділів.
ГІС забезпечують управління персоналом, фінансами, матеріально-технічними ресурсами, зокрема медикаментами, медичними інструментами та апаратурою. Якщо розглядати єдиний медичний простір з позиції пацієнта, то його основу становить електронна історія хвороби як важлива складова ГІС. Лікар зможе одержувати оперативний доступ до необхідної медичної інформації за наявності електронної історії хвороби або за допомогою індивідуальної електронної медичної картки пацієнта незалежно від того, де перебуває пацієнт, в який медичний заклад він звернувся або був госпіталізований (державний або приватний).
Широке впровадження ГІС у систему схорони здоровя України має велике значення для ефективного управління лікувально-профілактичним закладом, підвищення рівня якості й обєктивності діагностики.
У складі ГІС функціонують компютерні діагностичні системи (компютерна електрокардіографія; електрокардіографія високого рівня розвязування; компютерні електроенцефалографія, реоенцефалографія, пневмографія; системи оброблення рентген та ЯМР-зображень тощо).
Широкий набір функціонально орієнтованих прикладних програм ГІС дозволяє створювати різноманітні інформаційно-обчислювальні мережі, орієнтовані на рішення всього спектра задач організації управління лікувальним і лікувально-профілактичним процесом у різних медичних закладах — лікарнях, поліклініках, диспансерах, медсанчастинах тощо.
Набуло поширення у закладах охорони здоровя використання компютерної техніки для опрацювання фінансової документації. При цьому скорочується термін виконання фінансових операцій і зменшується число помилок.
Електронна історія хвороби забезпечує оперативний облік витрат, повязаних із діагностичними та лікувальними процедурами, використанням медикаментів і матеріалів, оплатою послуг медичного персоналу тощо, що має ключове значення для впровадження страхової медицини.
Українські вчені активно розробляють ГІС, які забезпечуватимуть оперативне одержання даних про фактичні витрати в лікувальних закладах.
Розвиток обчислювальної техніки і, зокрема, поява величезних можливостей запамятовування і збереження впорядкованих даних стали могутнім поштовхом до розвитку реєстрів і баз даних медичного призначення. Вивчення світового досвіду щодо створення таких реєстрів є суттєвим підґрунтям для формування на сучасному рівні програми в галузі охорони здоровя нашої держави. Так, наприклад, у США розроблена й успішно функціонує база даних із соціальної роботи, що містить дані про соціальний і клінічний статус пацієнтів. У цій базі реалізовано високоефективний метод доступу до даних, що дозволяє ефективно й оперативно одержувати інформацію про пацієнта. Для аналізу даних використовується адекватне спеціальне програмне забезпечення для планування епідеміологічних досліджень. Розроблено методику побудови інтегральних систем на основі обєктно-орієнтованого підходу, що доцільно використовувати в охороні здоровя і для вивчення впливу навколишнього середовища на здоровя населення.
У пострадянському просторі однією з найважливіших проблем є формування й оптимальне використання даних про ліквідаторів Чорнобильської аварії та потерпілих у ній. Наявність баз даних з великим обсягом інформації, що переробляється, вимагає використання автоматизованих інформаційних систем оцінки здоровя й інформаційного супроводу необхідного обсягу лікувально-оздоровчих заходів для забруднених радіонуклідами районів. Дані, які заносяться в компютер, приведені до єдиної стандартної форми, що не тільки полегшує їх опрацювання, а й уможливлює використання їх в інших інформаційних системах.
У Росії створений і функціонує спеціальний Чорнобильський реєстр, використання якого переслідує дві цілі:
- спостереження за медичними наслідками і щорічна аналітична оцінка виявлених ефектів, формування рекомендацій з диспансеризації населення;
- радіаційно-епідеміологічний аналіз нових даних про стан здоровя осіб з груп ризику.
Цей реєстр містить дані про понад 500 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, і більше ніж у пять разів перевищує Японський реєстр, що діє у звязку з бомбардуваннями Хіросіми і Нагасакі.
Україна, яка найбільше постраждала від, Чорнобильської катастрофи, має найстарішій і найобємнішій реєстр. Він налічує інформацію про понад 1 млн. ліквідаторів та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії. Однак нині виникають проблеми щодо експлуатації цього реєстру, повязані з необхідністю застосування сучасних технологій побудови і ведення баз даних.
Одним із могутніх сучасних інструментів проведення медико-соціальних і медико-екологічних досліджень є географічні інформаційні системи (ГеІС). Кожна країна, маючи мережу моніторингування здоровя населення, демографічних характеристик, екологічних, економічних і соціальних параметрів, проводить детальний аналіз захворюваності та смертності населення залежно від шкідливих чинників середовища. Медичні географічні системи дозволяють включати просторовий і часовий аналіз параметрів середовища як чинник, який впливає на здоровя населення і демографічну ситуацію. Відтак виникає чимало питань, спрямованих на розроблення комплексної системи моделювання і прогнозування показників здоровя і використання їх у формуванні географічних систем.
ГеІС, що функціонують на Європейському рівні, переслідують дві мети:
- географічне моніторингування середовища і нагляд за здоровям;
- оцінка ризику для здоровя і розроблення рекомендацій з управління відомими небезпечними чинниками середовища. Зокрема, ГеІС, що обєднує інформацію з 32 європейських країн ВООЗ, містить дані про забруднення повітря і здоров я 43 % міського населення. Це сприяє визначенню гарячих точок у середовищі та здоровї і є основою для обґрунтування національних та міжнародних дій.
Проте роль медичних ГеІС у виявленні несприятливих географічних чинників середовища не слід переоцінювати. Використання картографічного методу дослідження генофонду і захворюваності населення в Росії показало, що географічні зміни генофонду лише незначною мірою відбивають природну неоднорідність середовища. Саме генофонд виступає як домінуючий чинник в етіології багатьох відомих хвороб.
В Україні активно розробляються медичні ГеІС різного призначення. Особливу роль ,ці системи можуть зіграти в процесі управління галуззю та регіонами, надаючи управлінцям інформацію про території; які потребують посиленої уваги. Одним із напрямів використання медичних географічних систем є вивчення стану здорові населення України. Нині інтенсивне розвивається опорна зона інформатизації охорони здоровя в Харківському регіон. З ініціативи Міністерства охорони здоровя України та за підтримки Харківської обласної державної адміністрації розпочав роботу перший в Україні Харківський обласний медичний інформаційно-аналітичний цент (www.oblzdraw.ic.kharkov.ua) в якому вже функціонує географічна система медичного призначення.
На відміну від традиційних центрів статистики завдання цього центру значно ширші. Вони полягають у створенні регіональної компоненти галузевої медичної компютерної мережі, створенні та наповненні спеціалізованих регіональних баз даних, організації телемедичних консультативних центрів, упровадженні сучасних компютерних методів функціональної діагностики в лікувальних закладах тощо.
4. Телемедичні технології
Розповсюдження в останні роки мультимедійних компютерів і комунікаційних технологій зумовило стрімкий розвиток телемедицини. Телемедичні технології однаково корисні для великих лікувальних закладів обласного рівня і для районних лікарень та кабінетів сімейного лікаря.
За їх допомогою на базі профільного НДІ або лікувального закладу обласного рівня організуються телемедичні консультаційні центри для обслуговування всіх закладів області. Використовуючи можливості цього центру, можна проконсультувати хворого в будь-якому провідному медичному центрі і за кордоном. Телемедичні технології застосовуються і в межах окремого лікувального закладу, коли реєстрацію діагностичних показників (ЕКГ, ЕЕГ, R-графія) здійснює у декількох кабінетах або відділеннях середній медичний персонал, а аналітичне опрацювання їх і діагностичні висновки — кваліфіковані фахівці в центральній лабораторії або у відділенні функціональної діагностики.
В Україні також функціонують телеконсультаційні медичні центри з транстелефонної ЕКГ (Харків, Житомир, Запоріжжя, Вінниця), телемедичний центр Патолог (Київ), телеконсультаційний центр з ЯМР-томографії (Київ). Цілком очевидно, що цього недостатньо.
Телемедичні технології суттєво покращують організацію служби санітарної авіації, дозволяють підвищити рівень надання кваліфікованої допомоги сільському населенню, ширше використовувати клінічний потенціал НДІ медичного профілю і кафедр вищих навчальних медичних закладів.
Телекомунікаційні технології впроваджуються в базову і в післядипломну медичну освіту.
Досі залишаються недостатньо використаними засоби телекомунікаційних технологій в наукових дослідженнях. Першочерговими завданнями в цьому напрямі є розширення міжнародного досвіду з організації та проведення наукових телеконференцій на регіональному та національному рівнях.
5. Інформаційні технології в медичній освіті та в науці
Робота галузі в умовах постійного нарощування інформаційних технологій вимагає постійної підготовки відповідних кадрів. Необхідно планувати підготовку нових кадрів, які спроможні обслуговувати, використовувати і розвивати інформатизаційну структуру системи охорони здоровя.
Слід розширити вивчення медичних інформаційних технологій у вищих навчальних медичних закладах III—IV рівнів акредитації на весь період навчання, включаючи старші курси. Є потреба опрацювати питання про доцільність уведення нової медичної спеціальності медична інформатика із спеціалізацією клінічна інформатика та інформаційні технології в управлінні охороною здоровя. Досвід викладання цих дисциплін вже має перша в Україні кафедра клінічної інформатики та інформаційних технологій в управлінні охороною здоровя, яка створена в Харківській медичній академії післядипломної освіти.
На порядку денному стоять питання про включення до переліку наукових спеціальностей спеціальності медична інформатика та про відкриття міжвідомчої спеціалізованої вченої ради з медичної інформатики в одній із науково-дослідних установ системи Міністерства охорони здоровя.
Необхідно переглянути програми підготовки і перепідготовки лікарів усіх спеціальностей відповідно до рекомендацій Міжнародної асоціації медичної інформатики, затверджених у 1999 р.
Однією з важливих є проблема застосування інформаційних технологій в управлінні науковими дослідженнями.
Нині опрацьовується механізм формування галузевої бази даних Наука, що містить інформацію про напрями і результати організаційної, кадрової та економічної підтримки наукових досліджень, які впроваджуються та плануються в системі Міністерства охорони здоровя України. У розробленій базі даних передбачено функціонування підсистеми аналізу даних, що в подальшому дозволить здійснювати оперативний добір інформації, необхідної для підготовки ефективних управлінських рішень.
6. Перспективи розвитку інформаційних технологій в охороні здоровя України
інформаційна технологія охорона здоров’я
Для поліпшення керованості станом здоровя населення та управління охороною здоровя сьогодні передусім необхідно впровадити «гаку основну групу інформаційних систем:
- систем, які забезпечують інформаційну підтримку процесів управління службою охорони здоровя регіону (області, міста, району), медичним закладом;
- систем, які забезпечують інформаційний супровід заходів, спрямованих на профілактику захворювань та діагностично-лікувальні процеси щодо конкретної особи.
Реалізація цих стратегічних планів можлива за умови розвязання таких конкретних завдань:
- реалізація галузевої програми інформатизації охорони здоровя з урахуванням реалій та стратегії соціально-економічного розвитку країни, основних напрямів розвитку інформатизації в державі;
- формування сучасної галузевої інфраструктури інформатизації охорони здоровя, у складі якої передбачатиметься постійне вдосконалення та модернізація галузевої компютерної мережі УкрМедНет на основі застосування сучасних телекомунікаційних технологій, галузевої системи баз даних, створення опорних зон інформатизації охорони здоровя в окремих, найбільш підготовлених регіонах країни;
- розроблення підходів до формування компютерної мережі, яка обєднувала б Міністерство охорони здоровя України з іншими міністерствами і відомствами;
- створення комплексу спеціалізованих за окремими напрямами медицини Web-серверів, які забезпечуватимуть інформаційну підтримку роботи науковців, лікарів, студентів медичних навчальних закладів, а також населення;
- створення конкурентоспроможних засобів інформатизації діагностичного процесу, які акумулюватимуть досягнення вітчизняної та світової науки;
- розроблення сучасної інформаційно-аналітичної системи моніторингу стану здоровя населення та демографічної ситуації в Україні;
- розроблення типової госпітальної інформаційної системи;
- створення інформаційно-аналітичної системи для аналізу стану медико-санітарної допомоги населенню;
- розроблення інформаційно-аналітичної системи забезпечення наукових досліджень у медичній галузі;
- створення інформаційно-довідкової системи для забезпечення навчального процесу з окремих розділів медицини;
- налагодження сучасної інформаційної технології, що забезпечуватиме бібліотечну та патентно-ліцензійну справу в галузі медицини;
- створення інформаційно-аналітичної системи для аналізу даних перепису населення України, що сприятиме виробленню адекватної стратегії збереження здоровя населення та оперативному вирішенню поточних питань управління системою охорони здоровя.
Поява доступної інформації дозволить вирішувати питання координації політики різних відомств у галузі охорони здоровя, суттєво підвищувати інформованість лікарів щодо новітніх ефективних медичних технологій, радикально впливати на швидкість отримання та якість даних про стан здоровя пацієнта, методи лікування, забезпечувати медичні заходи профілактичного і просвітницького характеру. Саме таке інформаційне середовище створить необхідні передумови для подальшого реформування системи охорони здоровя, покращення стану здоровя населення та підвищення ефективності лікувально-діагностичного процесу і профілактичних заходів.
Список використаної літератури
1. Підаєв А.В., Возіанов О.Ф., Москаленко В.Ф., Пономаренко В.М. та інші Панорама охорони здоров’я України – К.: Здоров’я, 2003. – 396 с.
2. Підаєв А.В., Пономаренко В.М., Вороненко Ю.В. Інформаційні технології в системі охорони здоровя. – К.: Здоров’я, 2003 –335 с.
3. Крамаренко В.І. Менеджмент: Навчальний посібник. – К.: ЦУМ, 2000. – 248 с.
4. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник – К.: Академвидав, 2003. – 608 с.